Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі icon

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі




НазваНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Сторінка1/11
Дата01.06.2013
Розмір2.04 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ


КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ


НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ

ПОСІБНИК

для слухачів

Інституту підготовки професійних суддів


Одеса 2008




Укладачі:

С.В. Албул, канд. юрид. наук, доцент

Д.О. Балобанова, канд. юрид. наук, ст. викладач

Н.О. Бондаренко, канд. юрид. наук, доцент

Ю.Ю. Коломієць, канд. юрид. наук, доцент

В.О. Туляков, д-р юрид. наук, професор


^ Відповідальний редактор: В.О. Туляков, доктор юрид. наук, професор





Робота виконана на кафедрі кримінального права

Одеської національної юридичної академії


^ Публікується згідно з рішенням кафедри кримінального права ОНЮА

від «___» ____________ 2007 р. (протокол №_____)




ЗМІСТ

ВСТУП

^ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН СПЕЦКУРСУ

ПРОГРАМА СПЕЦКУРСУ

Тема 1. Поняття та значення кваліфікації злочинів

Тема 2. Кваліфікація злочинів проти основ національної безпеки

Тема 3. Кваліфікація злочинів проти особи

Тема 4. Кваліфікація злочинів проти власності

Тема 5. Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності

Тема 6. Кваліфікація злочинів проти громадської безпеки

Тема 7. Кваліфікація злочинів проти громадського порядку та моральності

Тема 8. Кваліфікація злочинів у сфері службової діяльності

^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ, ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ, НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА, РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА, ТЕСТОВЕ ЗАВДАННЯ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ, ВМІНЬ, НАВИЧОК СТУДЕТІВ ІЗ СПЕЦКУРСУ (до іспиту)


ВСТУП


Професійна підготовка кандидатів на посади суддів потребує розуміння кримінального закону, високого рівня знань у його застосуванні при відправленні правосуддя.

Динамічність змін кримінального законодавства обумовлює необхідність його систематичного, глибокого вивчення, підвищення рівня професійних знань. Особливе практичне значення в застосуванні кримінального закону належить кваліфікації злочинів, яка забезпечує дотримання вимог законності в протидії злочинності.

У цьому навчально-методичному посібнику на підставі аналізу чинного кримінального законодавства, теорії кримінального права та матеріалів судової практики аналізуються проблеми кваліфікації окремих видів злочинів, надані рекомендації з питань правильного застосування відповідних норм кримінального права.

Навчальний посібник може бути використаний у процесі вивчення Особливої частини кримінального права, дозволяє відновити в концентрованому вигляді вивчений курс при підготовки до іспиту, практичних занять, написанні контрольної роботи.

Посібник містить практичні завдання (задачі) з метою відпрацювання навичок практичного застосування кримінального закону, матеріали для контролю знань (тести), а також орієнтує на необхідний для вивчення навчального матеріалу обсяг нормативного матеріалу та спеціальної літератури.

Головна мета посібника – надати допомогу слухачам Інституту підготовки професійних суддів у вивченні кримінального закону та відпрацюванні навичок його практичного застосування.

^ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН СПЕЦКУРСУ


Інститут професійних суддів (денне навчання)



^ Назва теми

Л

ПЗ

СР

1

Поняття та значення кваліфікації злочинів

2

2

2

2

Кваліфікація злочинів проти основ національної безпеки

2

2

2

3

Кваліфікація злочинів проти особи

4

8

6

4

Кваліфікація злочинів проти власності

2

6

4

5

Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності

2

6

4

6

Кваліфікація злочинів проти громадської безпеки

2

2

4

7

Кваліфікація злочинів проти громадського порядку та моральності

2

2

4

8

Кваліфікація злочинів у сфері службової діяльності

2

4

2

Підсумок

18

32

28



Інститут професійних суддів (заочне навчання)



^ Назва теми

Л

ПЗ

СР

1

Поняття та значення кваліфікації злочинів

2

---

2

2

Кваліфікація злочинів проти основ національної безпеки

---

---

2

3

Кваліфікація злочинів проти особи

---

2

8

4

Кваліфікація злочинів проти власності

---

2

6

5

Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності

---

2

4

6

Кваліфікація злочинів проти громадської безпеки

---

---

4

7

Кваліфікація злочинів проти громадського порядку та моральності

---

---

4

8

Кваліфікація злочинів у сфері службової діяльності

---

2

4

Підсумок

2

8

34


^ ПРОГРАМА СПЕЦКУРСУ


Тема 1. Поняття та значення кваліфікації злочинів


Під час вивчення цієї теми студенти повинні з’ясувати і запам’ятати такі питання та визначення.

^ Кваліфікація злочину – це встановлення та юридичне закріплення повної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Кваліфікація злочину становить собою, з одного боку, процес, з іншого – результат. Кваліфікація як процес – це виявлення фактичних ознак вчиненого діяння, вибір кримінально-правової норми, в якій містяться ознаки конкретного складу злочину, та розумова діяльність суб’єкта кваліфікації злочинів із зіставлення одного та іншого. Кваліфікація як результат – це висновок про те, що фактичні ознаки вчиненого діяння відповідають ознакам складу злочину, передбаченого кримінальним законом, та юридичне закріплення цього висновку в процесуальному документі.

^ Види кваліфікації:

  1. офіційна (легальна) – це кримінально-правова кваліфікація злочину, яку здійснюють у конкретній кримінальній справі особи, котрих вповноважує на це держава: працівники органів дізнання, слідчі, прокурори та судді;

  2. неофіційна (доктринальна) – відповідна правова оцінка злочинного діяння, що надають окремі громадяни: наукові робітники, автори статей, монографій, підручників, навчальних посібників та ін.

^ Юридичною підставою кваліфікації злочинів є склад злочину. Це сукупність або система об’єктивних та суб’єктивних ознак, які характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин. Елементами складу злочину є об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона. Фактичною підставою кваліфікації є наявність всіх обов’язкових фактичних обставин справи, які прямо вказані в диспозиції статті Особливої частини КК.

^ Значення складу злочину знаходить свій прояв у його функціях:

  1. фундаментальна – склад злочину є єдиною, законною, необхідною та достатньою підставою кримінальної відповідальності;

  2. розмежувальна (диференційна) – ознаки складу злочину допомагають розмежовувати злочини між собою та відмежовувати злочинні та незлочинні (правопорушення та правомірні) діяння;

  3. процесуальна – підставою порушення кримінальної справи є наявність у діяннях особи ознак складу злочину та дослідження обставин вчиненого діяння проводиться в межах складу злочину;

  4. гарантійна – встановлення всіх ознак складу злочину відповідно до норм кримінального законодавства є запорукою забезпечення та дотримання прав та законних інтересів осіб.

За особливостями конструкції складів злочинів усі склади поділяють на 3 види:

  1. матеріальний – це такий склад злочину, в якому необхідними ознаками об’єктивної сторони є суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки та причинний зв’язок між діянням та наслідками (ст.ст. 115, 185 КК);

  2. формальний – це такий склад злочину, в якому необхідною ознакою об’єктивної сторони є тільки суспільно небезпечне діяння (ст. 328 КК);

  3. усічений – це склад злочину, в якому момент закінчення злочину самим кримінальним законом переноситься на стадію готування або на стадію замаху. При кваліфікації усіченого складу злочину (ст.ст. 129, 187 КК) посилання на статті 14 (готування до злочину), 15 (замах на злочин) КК не потрібні.

^ Сукупність злочинів (ст. 33 КК) – це вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено. Сукупність злочинів може бути ідеальною і реальною. Ідеальна сукупність є там, де одним діянням особи вчинено два або більше злочинів. Реальна сукупність існує там, де винний різними самостійними діями вчиняє два або більше злочинів. Від ідеальної сукупності слід відрізняти вчинення особою так званого складеного злочину. Складений злочин – це визначена КК як один злочин сукупність двох або більше тісно взаємопов’язаних діянь, кожне з яких при окремому розгляді вважалося б самостійним злочином (наприклад, розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень – ч. 2 ст. 187 КК).

Не є сукупністю конкуренція кримінально-правових норм. Така конкуренція виникає, коли вчинене підпадає під ознаки двох або більше норм КК, одна з яких є спеціальним варіантом іншої (наприклад, вбивство або замах на вбивство судді або його близьких родичів (ст. 379 КК) є спеціальним варіантом вбивства (ст. 115 КК), який утворює загальний склад кримінально-правової норми). У випадках конкуренції норм скоєне діяння кваліфікується тільки за статтею Особливої частини КК, яка містить спеціальну норму. Конкуренцією норм є також випадки, коли діяння підпадає під ознаки одночасно норми про складений злочин та норм про інші прості одиничні злочини. У цих випадках конкуренція вирішується на користь складеного злочину.

^ Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчинені умисного злочину (ст. 26 КК). Залежно від характеру участі окремих співучасників у вчиненні злочину співучасть може мати просту і складну форму. Проста форма співучасті (співвиконавство) передбачає таке об’єднання зусиль співучасників, за якого кожен з них вчиняє однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець злочину. При простій співучасті дії співвиконавців кваліфікуються за статтею Особливої частини КК, що встановлює відповідальність за вчинений злочин, без посилання на ст. 27 КК, бо кожний співвиконавець безпосередньо „виконує” склад злочину. Коли закон визнає кваліфікуючою обставиною вчинення злочину групою осіб (ч. 3 ст. 152 КК) або за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК), дії співвиконавців кваліфікуються за тим пунктом та (або) частиною відповідної статті КК, яка передбачає цю обставину. Складна форма співучасті передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, посібник. При кваліфікації дій організатора, підбурювача, посібника необхідним є посилання на відповідну частину (ч.ч. 3, 4, 5) ст. 27 КК.

Складна форма співучасті може знаходити свій прояв у діяльності організованої групи (ч. 3 ст. 28 КК) та злочинної організації (ч. 4 ст. 28 КК). Організована група – це стійке об’єднання декількох осіб (3-х і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Злочинна організація – це стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (3-х і більше суб’єктів злочину), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені такою групою чи організацією, якщо вони охоплювалися його умислом. Інші учасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них. Діяння організатора, а також інших учасників організованої групи у випадках, коли така група передбачена в законі як ознака конкретного злочину (основний або кваліфікований склад), слід кваліфікувати за відповідною статтею Особливої частини КК без посилання на ст. 27 КК. За таких обставин ці особи визнаються виконавцями відповідного злочину (ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1-5 ст. 260, ст. 392 КК).

^ Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (ч. 1 ст. 13 КК). Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13 КК). При кваліфікації незакінчених злочинів необхідно посилатися на ст. 14 (готування до злочину) або ст. 15 КК (замах на злочин).

Кваліфікацію слід вважати правильною тоді, коли вона здійснена на підставі повного, всебічного й об’єктивного дослідження фактичних обставин справи та застосування кримінального закону відповідно до загальновизнаних принципів кваліфікації. Правильна кваліфікація:

  • є передумовою оцінки характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого посягання;

  • пов’язана з визначенням ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину;

  • виступає запорукою успішного вирішення питання про відповідальність за причетність до злочину;

  • детермінує вирішення питань, пов’язаних із звільненням від кримінальної відповідальності;

  • лежить в основі призначення справедливого покарання;

  • відіграє роль під час звільнення від кримінального покарання;

  • враховується при визначенні віку, з якого настає кримінальна відповідальність, та вжитті примусових заходів виховного характеру.


^ Тема 2. Кваліфікація злочинів проти основ національної безпеки


Під час вивчення злочинів проти основ національної безпеки необхідно перш за все з’ясувати їх соціально-політичну характеристику. Держава як колективний суб’єкт виступає гарантом дотримання основних прав і свобод людини і громадянина. Саме тому розділ I „Злочини проти основ національної безпеки України” було винесено на перше місце в системі злочинів Особливої частини КК України. Злочини проти основ національної безпеки визнані законодавцем найбільш небезпечними і віднесені до особливо тяжких або тяжких злочинів.

Виходячи з теорії кримінального права, родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України. Згідно із ст. 1 Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Під національними інтересами слід розуміти життєво важливі матеріальні, інтелектуальні й духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

^ Об’єктивна сторона злочинів проти основ національної безпеки полягає в активних діях.

За своєю конструкцією ці злочини або з формальним складом, або з усіченим. Наприклад, змова про вчинення дій, передбачених ст. 109, розглядається як закінчений злочин, хоча є лише готуванням до його вчинення. Посягання на життя державного чи громадського діяча, відповідальність за яке передбачена ст. 112, вважається закінченим злочином з моменту замаху на вбивство.

У деяких випадках обов’язковими ознаками об’єктивної сторони складу злочинів проти основ національної безпеки є:

- час вчинення злочину (наприклад, перехід на бік ворога в період збройного конфлікту (ст. 111);

- обстановка (наприклад, перехід на бік ворога в умовах воєнного стану (ст. 111);

- спосіб (наприклад, публічне вчинення дій, які передбачені в диспозиціях відповідних статей (ст.ст. 109-110).

^ Суб’єктивна сторона злочинів проти основ національної безпеки характеризується лише умисною виною, вид умислу – прямий. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони майже всіх складів цих злочинів є мета (наприклад, мета насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 109); мета зміни меж території або держаного кордону України (ст. 110); мета ослаблення держави (ст. 113) та ін.).

Суб’єкт злочинів проти основ національної безпеки може бути як загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років (ст.ст. 109, 110) або 14-ти років (ст.ст. 112, 113)), так і спеціальний (наприклад, представник влади (ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 110), громадянин України (ст. 111), іноземець або особа без громадянства (ст. 114)).

Диспозиції кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за вчинення злочинів проти основ національної безпеки, бланкетні, тому під час кваліфікації цих злочинів потрібно звертатися до Конституції України та таких Законів: „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р., „Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р., „Про державну таємницю” від 21 січня 1994 р.

З’ясувавши наведені вище питання, можна перейти до аналізу окремих складів злочинів проти основ національної безпеки.

^ Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109). Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону конституційного ладу і державної влади в країні. Згідно із ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Державна влада в Україні виявляється в трьох самостійних, але взаємодіючих формах: законодавчій, виконавчій, судовій. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції України).

Об’єктивна сторона злочину полягає: 1) у діях, спрямованих на насильницьку зміну або повалення конституційного ладу (ч. 1 ст. 109); 2) у діях, спрямованих на насильницьке захоплення державної влади (ч. 1 ст. .109); 3) у змові про вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109); 4) у публічному заклику до таких дій (ч. 2 ст. 109); 5) у розповсюдженні матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109). Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, яка утворює об’єктивну сторону, незалежно від настання наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета вчинення злочину – насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

Суб’єкт злочину загальний – фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років.

Кваліфікуючими ознаками дій, передбачених ч. 2 ст. 109, є вчинення цих дій:

  1. представником влади;

  2. повторно;

  3. організованою групою;

  4. з використанням засобів масової інформації.

Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110). Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують територіальну цілісність і недоторканність України. Ч. 3 ст. 2 Конституції України передбачає, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно із ст. 1 Закону України „Про держаний кордон України” державний кордон – це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору.

Об’єктивна сторона злочину виявляється в таких формах: 1) діях, спрямованих на зміну меж території України; 2) діях, спрямованих на зміну державного кордону України; 3) публічних закликах до вчинення таких дій; 4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї дії щодо територіальної цілісності або недоторканності державного кордону України, незалежно від настання наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, вид умислу – прямий. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета – змінити межі території або державного кордону України.

Суб’єкт злочину загальний – фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років.

Кваліфікуючими ознаками посягання на територіальну цілісність і недоторканність України є:

  1. вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 110:

  • особою, яка є представником влади;

  • повторно;

  • за попередньою змовою групою осіб;

  • поєднаних з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі (ч. 2 ст. 110);

  1. вчинення дій, передбачених ч. 1 або 2 ст. 110, які призвели:

  • до загибелі людей – хоча б однієї людини;

  • до інших тяжких наслідків, під якими слід розуміти заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, зруйнування або пошкодження будівель, споруд, життєзабезпечувальних комунікацій тощо (ч. 3 ст. 110).

^ Державна зрада (ст. 111). Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державної, економічної чи інформаційної безпеки України.

Об’єктивна сторона злочину виявляється в таких діях: 1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї дії, передбаченої у диспозиції ст. 111, незалежно від настання наслідків (склад злочину формальний).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, вид умислу – прямий. Особа усвідомлює, що її дії вчиняються на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, передбачає шкідливі наслідки цих дій і бажає їх настання. Мотив є факультативною ознакою суб’єктивної сторони і на кваліфікацію не впливає.

Суб’єкт злочину спеціальний – громадянин України, якому виповнилося 16 років.

Ч. 2 ст. 111 містить спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності, яка застосовується до громадян України, за наявності двох умов: 1) особа не вчинила ніяких дій на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їхніх представників; 2) добровільно заявила органам державної влади про свій злочинний зв’язок з перерахованими суб’єктами та про отримання завдання. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності.

^ Посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112). Основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність суб’єктів державної влади, а також керівників політичних партій. Обов’язковим додатковим безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону життя людини.

Потерпілими від цього злочину, згідно із ст. 112, можуть бути: Президент України, Голова Верховної Ради України, народний депутат України, Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Голова чи суддя Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України, Генеральний прокурор України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Рахункової палати, Голова Національного банку України, керівник політичної партії. Цей перелік є вичерпним. Посягання на життя членів сім’ї чи родичів державного чи громадського діяча утворює злочин проти життя особи.

Об’єктивна сторона злочину полягає в посяганні на життя державного чи громадського діяча, під яким слід розуміти умисне вбивство або замах на вбивство. Злочин вважається закінченим з моменту посягання на життя державного чи громадського діяча, незалежно від настання смерті вказаних осіб (склад злочину усічений).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Мотиви вчинення злочину можуть бути різні, проте вони все одно повинні бути пов’язані з державною чи громадською діяльністю осіб, перерахованих у диспозиції ст. 112. Тому якщо посягання на життя державного чи громадського діяча вчинено на основі особистих взаємовідносин, то дії винного кваліфікуються за відповідною частиною ст. 115, а у випадку замаху на вбивство ще і з посиленням на ст. 15.

Суб’єкт злочину загальний – фізична осудна особа, яка досягла 14-ти років.

^ Диверсія (ст. 113). Основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону внутрішньої безпеки держави. Додатковим безпосереднім об’єктом злочину можуть бути суспільні відносини, що забезпечують охорону життя і здоров’я людей; об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; тваринного і рослинного світу.

Предметом злочину можуть бути важливі споруди та комунікації народногосподарського чи оборонного значення (вокзали, електростанції, склади тощо).

Об’єктивна сторона злочину полягає в таких діях: 1) вибуху, підпалі або інших діях, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; 2) у діях, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї дії, яка передбачена у диспозиції ст. 113, незалежно від настання наслідків (склад злочину формальний).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета вчинення злочину – ослаблення держави, тобто спричинення шкоди її внутрішній безпеці.

Суб’єкт злочину загальний – фізична осудна особа, яка досягла 14-ти років.

^ Шпигунство (ст. 114). Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону зовнішньої безпеки України.

Предметом злочину є відомості, що становлять державну таємницю. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про державну таємницю”, державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані в порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Об’єктивна сторона злочину полягає в таких діях: 1) передача іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю; 2) збирання з метою передачі перерахованим адресатам відомостей, що становлять державну таємницю. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї дії, яка передбачена в диспозиції ст. 114, незалежно від настання наслідків (склад злочину формальний).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу. Мотив злочину є факультативною ознакою суб’єктивної сторони і на кваліфікацію не впливає.

Суб’єкт злочину спеціальний – іноземець або особа без громадянства, які досягли 16-ти років.

Ч. 2 ст. 114 містить спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності, яка застосовується до іноземців і осіб без громадянства, за наявності трьох умов: 1) особа припинила діяльність, передбачену ч. 1 ст. 114; 2) добровільно повідомила органи державної влади про вчинене; 3) внаслідок цього і вжитих заходів було відвернене заподіяння шкоди інтересам України.

Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Методичні вказівки, плани семінарських занять, нормативні джерела, рекомендована література, тестове завданя 48
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання
Призначення покарання: Навчально-методичний посібник / Авт кол.; Відп ред. В. О. Туляков. – О.:, 2011. с
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчальний план з дисципліни «Державна служба в Україні» для студентів денної І заочної форм навчання, слухачів Інституту підготовки професійних суддів І магістратури державної служби

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів професійно-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за напрямом підготовки 0902
З-38 Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – 98 с
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconПолітична історія України навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник «Політична історія України» з базового курсу для студентів інженерно-технічних, економічних І гуманітарних...
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки "Початкова освіта " денної та заочної форми навчання
Двокрилля: математика+мистецтво: навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки 040201 Математика*
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для середніх загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням біології
Планування роботи дошкільного навчального закладу. Навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
Шамне А. В. Основи самостійного вивчення курсу загальної психології : навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи