Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі icon

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі




НазваНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Сторінка4/11
Дата01.06.2013
Розмір2.04 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема 5. Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності


Складність зазначеного розділу полягає у бланкетності диспозицій його статей, що потребує підвищеної уваги при вивченні зазначеного матеріалу.

^ Родовим об’єктом злочинів у сфері господарської діяльності є нормальна господарська діяльність, яка відповідає нормам чинного законодавства. Господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З об’єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчинюються шляхом дії (наприклад, зайняття гральним бізнесом – ст. 203-2 КК), але деякі характеризуються бездіяльністю (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів – ст. 212 КК). Склади злочинів у сфері господарської діяльності є переважно матеріальними, тобто необхідною умовою визнання діяння злочином є настання суспільно небезпечних наслідків.

Диспозиції статей, що передбачають відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, є бланкетними, тому для встановлення ознак об’єктивної сторони необхідно звертатися до відповідних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері господарської діяльності.

^ Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини, у деяких складах злочинів обов’язковими є мотив та мета злочину.

Суб’єктом злочину у сфері господарської діяльності може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Всіх суб’єктів можна поділити на 3 види: 1) спеціальні суб’єкти (службова особа); 2) спеціально-конкретні суб’єкти (власник суб’єкта господарювання); 3) будь-яка особа, яка порушує або не виконує певні господарські зобов’язання.

Злочини у сфері господарської діяльності в залежності від об’єкта посягання можна поділити на: 1) злочини у сфері бюджетної системи України; 2) злочини у сфері підприємництва та іншої діяльності суб’єктів господарювання; 3) злочини у фінансово-кредитній сфері; 4) злочини у сфері конкурентних відносин; 5) злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів.

^ Злочини у сфері бюджетної системи України (ст.ст. 210, 211, 233 КК).

Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 КК). Предметом злочину є бюджетні кошти – це кошти, що включаються в бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Предметом злочинів, передбачених ст.ст. 210-211 КК, виступають бюджетні кошти лише у великих (сума, що в 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) або особливо великих розмірах (сума, що в 3000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

З об’єктивної сторони вчинення злочину можливе у 3 альтернативних формах: 1) використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню; 2) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень; 3) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суб’єкт злочину спеціальний – це службова особа, на яку покладено виконання функцій розпорядника бюджетних коштів.

^ Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону (ст. 211 КК). З об’єктивної сторони злочин може бути вчинений лише шляхом дій у формі видання всупереч встановленому законом порядку нормативно-правового акту, який змінює доходи або видатки бюджету. Визначення структури, обсягу доходів і видатків державного і місцевого бюджетів є виключною прерогативою відповідно Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування.

^ Незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233 КК). Предметом злочину є державне і комунальне майно. Предметом цього злочину не виступають об’єкти державного земельного та житлового фондів.

Приватизація – це відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Незаконна приватизація може здійснюватися: 1) шляхом заниження вартості майна через визначення її у спосіб, не передбачений законом; 2) шляхом використання підроблених приватизаційних документів; 3) шляхом приватизації майна, яке не підлягає приватизації згідно із законом; 4) шляхом приватизації неправомочною особою (покупцем майна виступають: особа, якій чинним законодавством не дозволено брати участь у приватизації та укладати відповідні договори купівлі-продажу; юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 %; органи державної влади; працівники державних органів приватизації).

^ Злочини у сфері підприємництва та іншої діяльності суб’єктів господарювання (ст.ст. 203-1, 203-2, 205, 206, 209, 209-1, 213, 219, 227 КК).

Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва (ст. 203-1 КК). Порядок обігу дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва встановлений Законом України „Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” від 17 січня 2002 р. № 2953-ІІІ. Обов’язковою ознакою є вчинення дій, зазначених у диспозиції статті, у значних розмірах – це вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у 20 разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; а кваліфікуючою ознакою є вчинення зазначених дій у великих розмірах – це вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у 100 разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

^ Зайняття гральним бізнесом (ст. 203-2 КК). Відповідно до Закону України від 15.05.2009 р. №1334 в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх. Під гральним бізнес розуміється діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера. Азартною грою визнається будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

^ Фіктивне підприємництво (ст. 205 КК) – це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Ця норма встановлює відповідальність за дії, які із зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому основною характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність – відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб’єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов’язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають за мету інше: прикриваючись юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. У разі приховування підприємством окремих напрямів своєї реальної фінансово-господарської діяльності з метою ухилення від оподаткування в діях службових осіб такого підприємства вбачаються ознаки не фіктивного підприємництва, а ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК). Сукупність відповідних злочинів існує в тому разі, коли особи під прикриттям фіктивного підприємства досягають конкретної злочинної мети, наприклад відмивають „брудні” гроші, здійснюють фіктивне банкрутство, ухилення від сплати податків або контрабанду, продають викрадене майно, вчиняють ухилення від повернення валютної виручки чи шахрайство з фінансовими ресурсами. При фіктивному підприємництві легальна форма, притаманна комерційним юридичним особам, може використовуватися для прикриття забороненої діяльності, зайняття якою саме по собі є кримінально караним (наприклад, незаконне виробництво чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, посів або вирощування снотворного маку чи конопель, незаконне виготовлення і ремонт вогнепальної або холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або пристроїв та ін.). Дії винних у таких випадках потрібно кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів (Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р. № 3).

Однією з кваліфікуючих ознакою даного злочину (ч. 2) є заподіяння великої матеріальної шкоди державі, банку, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, причому розмір шкоди залежить від того, якій особі вона була завдана: матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

^ Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК) виявляється у висуненні протиправної вимоги припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднаної з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання. Ця норма охороняє лише господарську діяльність, яка має законний характер. Тому висунення вимог про припинення діяльності, якою потерпілий відповідно до закону не може і не повинен займатись, не утворює складу даного злочину.

^ Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК). Предметом злочину є грошові кошти та інше майно, здобуте завідомо злочинним шляхом, тобто одержане внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, визнається діяння, за яке КК України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (за винятком діянь, передбачених ст.ст. 212 і 212-1 КК) або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за КК України, та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

Легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається: 1) вчинення фінансової операції чи правочину з відповідними коштами або іншим майном; 2) вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення; 3) набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна.

За ст. 209 КК має відповідати особа, яка не брала участі як виконавець або співучасник у первинному (предикатному) злочині, внаслідок вчинення якого здобуто майно – предмет подальшої легалізації (Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 15 квітня 2005 р. № 5).

Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ст. 209-1 КК). Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 р. № 249-IV встановлює обов’язок суб'єктів первинного фінансового моніторингу (банки, страхові та інші фінансові установи; товарні, фондові та інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами; підприємства і об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів; інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції) з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів. Для цього вони зобов’язані проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (у тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення; забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; надавати уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом 3 робочих днів з моменту її реєстрації.

Об’єктивну сторону складу злочину утворює умисне неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу. Інформація, що передається, є такою, що має обмежений доступ, тому її незаконне розголошення в будь-якому вигляді особою, якій ця інформація стала відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, також становить склад злочину.

^ Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК). Предметом злочину є металобрухт – брухт кольорових і чорних металів. З об’єктивної сторони злочин виявляється у 3 формах: 1) здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; 2) надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту; 3) організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

^ Доведення до банкрутства (ст. 219 КК) – це умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності. Спільною рисою таких дій є їх спрямованість проти інтересів відповідної юридичної особи і спричинення ними відповідної матеріальної шкоди. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є завдання великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мотив – корислива чи інша особиста заінтересованість винної особи або її бажання задовольнити ті чи інші інтереси третіх осіб.

^ Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції (ст. 227 КК). Предметом злочину виступають небезпечна продукція, що випускаються на ринок України. Небезпечною є продукція, що не відповідає вимогам щодо безпечності продукції, встановленим нормативно-правовими актами.

Об’єктивна сторона злочину полягає у випуску зазначених предметів на ринок. Випуск на ринок передбачає з’явлення на товарному ринку виготовленої певним виробником небезпечної продукції, тобто її безпосередня передача від виробника споживачеві. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину є великі розміри випуску небезпечної продукції. Це розміри, що перевищують 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виникнення внаслідок випуску на ринок небезпечної продукції шкоди для здоров’я споживача або заподіяння йому смерті слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 227, та відповідною іншою статтею КК.

Суб’єктивна сторона злочину може мати форму тільки умисної вини.

^ Злочини у фінансово-кредитній сфері (ст.ст. 199, 200, 201, 204, 212, 212-1, 216 КК).

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, використання при продажу товарів, збуту, а також збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів (ст. 199 КК). Предметом злочину є гроші, державні цінні папери, білети державної лотереї, марки акцизного збору, чи голографічні захисні елементи. Поняттям “гроші” охоплюється національна валюта України та іноземна валюта. Це грошові знаки у вигляді банкнот та розмінної металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території України та на території відповідної іноземної держави. Державними цінними паперами є папери, що випускаються і забезпечуються державою, тому вчинення відповідних дій з недержавними цінними паперами слід кваліфікувати за ст. 224 КК.

Виготовленням вважається як повна імітація грошового знака, державного цінного папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом відповідних справжніх предметів, яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки. Виготовлення підроблених грошових знаків, які на даний час не є засобом платежу, не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199 КК. За наявності відповідних ознак такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати за ст. 190 КК. Таку саму правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки взагалі не мають подібності до справжніх (у т.ч. таких, що не знаходяться в обігу) грошових знаків, цінних паперів чи лотерейних білетів, а тому не можуть реально бути запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і заволодіває в обмін на ці предмети їхнім майном (Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів” від 12 квітня 1996 р. № 6).

Збутом зазначених предметів є їх умисне відчуження як оплатне, так і безоплатне.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину є виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів з метою їх подальшого збуту або використання при продажу товарів.

Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК). Предметом цього злочину можуть бути документи на переказ грошових коштів, платіжні картки та інші засоби доступу до банківських рахунків, електронні гроші. Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному вигляді, що використовуються банками чи їхніми клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші). Платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Іншими засобами доступу до банківських рахунків слід вважати будь-які, крім документів на переказ та платіжних карток, документи чи предмети, із застосуванням яких особа може з відома працівників банку отримати доступ до певного банківського рахунку та можливість здійснювати операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку.

Незаконні дії із зазначеними предметами охоплюють собою їх підробку, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину є підробка, зберігання, придбання, перевезення, пересилання відповідних предметів з метою їх подальшого збуту.

^ Контрабанда (ст. 201 КК). Предметами контрабанди можуть бути предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфікації їх незаконного переміщення через митний кордон України за ст. 201 КК незалежно від розміру контрабанди: а) культурні цінності; б) отруйні, сильнодіючі, вибухові речовини; в) радіоактивні матеріали; г) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї); д) спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.

Об’єктивна сторона контрабанди полягає в переміщенні спеціальних предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем означає їх переміщення: 1) поза місцем розташування митниці; 2) у розташуванні митниці, але поза зоною митного контролю; 3) поза часом здійснення митного оформлення; 4) з незаконним звільненням від митного контролю. Переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю – це їх переміщення: 1) з використанням тайників; 2) з використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів; 3) шляхом надання одним предметам вигляду інших через істотну зміну зовнішніх характерних ознак предметів, а також їхньої тари, упаковки тощо, що дозволяє віднести предмети контрабанди до предметів іншого виду; 4) з поданням митному органу України як підстави для переміщення предметів через митний кордон певних документів: а) підроблених; б) одержаних незаконним шляхом; в) що містять неправдиві дані; г) що є підставою для переміщення інших предметів (Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил” від 3 червня 2005 р. № 8).

^ Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК). Предметом злочину є алкогольні напої, тютюнові вироби, інші підакцизні товари. Акцизним податком визнається непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Податковим кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), а також особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами.

Об’єктивна сторона злочину полягає в таких діях: 1) придбання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; 2) зберігання таких товарів; 3) їх транспортування; 4) збут незаконно виготовлених підакцизних товарів (ч. 1 ст. 204 КК); 5) незаконне виготовлення таких товарів (ч. 2 ст. 204 КК). При цьому незаконне виготовлення підакцизних товарів тягне відповідальність за ч. 2 ст. 204 КК лише за умови, що таке виготовлення здійснюється: 1) шляхом відкриття підпільних цехів; або 2) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів; або 3) вчинене особою, яка раніше була засуджена за ст. 204 КК.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, є мета збуту.

^ Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК). Предмет злочину – податки, збори, інші обов’язкові платежі, що входять у систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку. Перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів міститься в Податковому кодексі України, який введений в дію Законом України від 02 грудня 2010 р. №2755.

Вчинення злочину, пов’язаного з отриманням у тій чи іншій формі доходу, наприклад викрадення майна, одержання хабара, збут зброї, наркотичних засобів, не породжує легального об’єкта оподаткування. Тому дії особи, яка вчинила злочин, пов’язаний із вилученням майнової вигоди, повинні кваліфікуватися лише за відповідними статтями КК України без додаткової кваліфікації за ст. 212 КК (Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” від 18 жовтня 2004 р. № 15).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1), великих (ч. 2) та особливо великих розмірах (ч. 3). Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в 1 000 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром – у 3 000 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром – у 5 000 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

До відповідальності за ст. 212 КК як виконавці повинні притягуватися лише ті працівники управлінської сфери юридичних осіб, які, здійснюючи організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, виконують обов’язки з ведення та оформлення звітної документації про фінансово-господарську діяльність підприємств, установ, організацій і подання цієї документації до податкових та інших фіскальних органів.

Ч. 4 ст. 212 КК передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності порушника податкового законодавства. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені ч.ч. 1 та 2 цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Під притягненням до кримінальної відповідальності слід розуміти певну стадію кримінального переслідування, а саме: винесення слідчим мотивованої постанови про притягнення особи як обвинуваченого і пред’явлення цій особі обвинувачення.

^ Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (ст. 212-1 КК). Ця стаття є спеціальною до ст. 212 КК за ознакою предмета злочину – страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

^ Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок (ст. 216 КК). Предметом злочину є контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних та голографічні захисні елементи.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з таких дій: 1) незаконне виготовлення відповідних предметів; 2) їх підроблення; 3) використання незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених предметів; 4) збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених предметів.

^ Злочини у сфері конкурентних відносин (ст.ст. 229, 231, 232, 232-1 КК).

Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару (ст. 229 КК). Незаконним є використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару без дозволу їхнього власника. Вчинення цього злочину пов’язано із завданням потерпілим матеріальної шкоди у значному розмірі – її розмір у 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

^ Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю (ст. 231 КК). Предметом цього злочину є комерційна або банківська таємниця. Під комерційною таємницею слід розуміти відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства чи іншого суб’єкта господарської діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам. Відомості, які становлять комерційну таємницю, визначаються керівником підприємства (юридичної особи), за винятком тих відомостей, які не можуть становити комерційну таємницю згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611. Банківська таємниця – це інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Об’єктивна сторона злочину альтернативно характеризується: 1) діями, які спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю; 2) незаконним використанням таких відомостей. Обов’язковою умовою є спричинення істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності. Істотна шкода є поняттям оціночним. Питання про її наявність чи відсутність вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням, зокрема, майнового стану власника відповідних відомостей, що становлять таємницю.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, а дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, вчиняються з обов’язковою метою – розголошення чи іншого використання цих відомостей.

^ Розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232 КК) утворює склад даного злочину за умови, якщо воно вчинене без згоди власника таємниці. Обов’язковою умовою є спричинення істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності. Не визнається розголошенням передача (ознайомлення) службовою особою органу державної влади іншим особам відомостей, що є комерційною або банківською таємницею, якщо така передача (ознайомлення) є наслідком виконання вимог закону.

Суб’єктом даного злочину може бути лише особа, якій ця таємниця стала відомою у зв'язку з професійною або службовою діяльністю.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є корисливий чи інші особисті мотиви розголошення таких відомостей.

^ Незаконне використання інсайдерської інформації (ст. 232-1 КК) є спеціальною нормою відносно ст. 232 КК і полягає в умисному розголошенні або іншому використанні інформації про емітента, його цінні папери або правочини щодо них (інсайдерська інформація), якщо це призвело до отримання особою, яка вчинила зазначені дії, чи третіми особами необґрунтованого прибутку в значному розмірі, або уникнення учасником фондового ринку чи третіми особами значних збитків, або якщо це заподіяло значну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Значним розміром (значним збитком, значною шкодою) у цій статті вважається розмір (збиток, шкода), який в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

^ Приховування інформації про діяльність емітента (ст. 232-2 КК) полягає в ненаданні службовою особою емітента інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної інформації, якщо це заподіяло інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) матеріальну шкоду в значному розмірі. Значним розміром вважається розмір, який в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

^ Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (ст.ст. 222, 222-1, 223-1, 223-2, 224, 232-2 КК).

Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК) полягає в активній поведінці – наданні завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади АРК чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності. Відповідальність за ст. 222 КК виключається в тому разі, коли обман має пасивний характер і полягає в приховуванні інформації, яку особа зобов’язана була повідомити на підставі закону чи договору.

Дотація – це грошові кошти, які на безоплатній основі надходять з бюджету. Субвенція – це грошова допомога, яка спрямовується на фінансування певного заходу, проекту, програми і підлягає поверненню в разі нецільового використання коштів. Субсидія – це допомога у грошовій або натуральній формах, яка подається державою місцевим органам влади, фізичним або юридичним особам і спрямовується на фінансування конкретних заходів, напрямів економічної і соціальної діяльності, бажаних для суспільства. Кредит – це надання одним суб’єктом (кредитором) позички у грошовій або натуральній формах іншому суб’єктові (позичальнику) на умовах повернення її у встановлений термін, яке, за загальним правилом, поєднане зі сплатою відсотків. Пільга щодо податків – це повне або часткове звільнення від сплати податку залежно від особливостей платника податку або характеру здійснюваної ним діяльності.

Обов’язковою ознакою даного злочину є відсутність ознак злочину проти власності. Головними критеріями розмежування злочинів, передбачених ст. 222 і ст. 190 КК, є спрямованість умислу та момент його виникнення. У разі шахрайства з фінансовими ресурсами умисел винного спрямований на тимчасове отримання кредитних коштів з подальшим, можливо несвоєчасним, їх поверненням. У разі шахрайства винна особа укладає кредитний договір лише для того, щоб приховати злочинний характер своїх дій, спрямованих на безоплатне заволодіння назавжди чужим майном.

^ Маніпулювання на фондовому ринку (ст. 222-1 КК) полягає в умисних діях службової особи учасника фондового ринку, що мають ознаки маніпулювання на фондовій біржі, встановлені відповідно до закону щодо державного регулювання ринку цінних паперів, що призвели до отримання професійним учасником фондового ринку або фізичною особою чи третіми особами прибутку у значних розмірах, або уникнення такими особами збитків у значних розмірах, або якщо це заподіяло значну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

^ Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів (ст. 223-1 КК) полягає у внесенні уповноваженою особою в документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів, завідомо неправдивих відомостей, якщо це заподіяло значну матеріальну шкоду інвесторові в цінні папери. Шкода вважається значною, якщо вона в 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

^ Порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів (ст. 223-2 КК) полягає у невнесенні службовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку змін або внесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку, а так само інше порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів, якщо воно призвело до втрати системи реєстру (її частини).

^ Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК). Об’єктом злочину є встановлений Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV порядок випуску (емісії) та обігу цінних паперів, порушення якого може призвести до дестабілізації ринку цінних паперів України, погіршення загальної економічної ситуації в Україні, заподіяння майнової шкоди громадянам та юридичним особам.

^ Приховування інформації про діяльність емітента (ст. 232-2 КК) полягає в ненаданні службовою особою емітента інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної інформації, якщо це заподіяло інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) матеріальну шкоду в значному розмірі. Значним розміром вважається розмір, який в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.




1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Методичні вказівки, плани семінарських занять, нормативні джерела, рекомендована література, тестове завданя 48
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання
Призначення покарання: Навчально-методичний посібник / Авт кол.; Відп ред. В. О. Туляков. – О.:, 2011. с
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчальний план з дисципліни «Державна служба в Україні» для студентів денної І заочної форм навчання, слухачів Інституту підготовки професійних суддів І магістратури державної служби

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів професійно-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за напрямом підготовки 0902
З-38 Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – 98 с
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconПолітична історія України навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник «Політична історія України» з базового курсу для студентів інженерно-технічних, економічних І гуманітарних...
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки "Початкова освіта " денної та заочної форми навчання
Двокрилля: математика+мистецтво: навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки 040201 Математика*
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для середніх загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням біології
Планування роботи дошкільного навчального закладу. Навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
Шамне А. В. Основи самостійного вивчення курсу загальної психології : навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи