Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі icon

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі




НазваНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Сторінка5/11
Дата01.06.2013
Розмір2.04 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема 6. Кваліфікація злочинів проти громадської безпеки


Під час вивчення цієї теми студенти повинні з’ясувати і запам’ятати такі питання та визначення.

^ Родовим об’єктом зазначеної групи злочинів, які містяться в розділі ІХ Особливої частини КК, є громадська безпека, визначення якої не містить жодний нормативний акт. Це поняття є комплексним. Громадська безпека є стан захищеності суспільства – таких його цінностей, як життя і здоров’я людей, власності, навколишнього природного середовища, нормальної діяльності підприємств, організацій та установ від суспільно небезпечних посягань.

Предметами злочинів проти громадської безпеки виступають зброя, боєприпаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, радіоактивні матеріали, відходи, вторинна сировина, легкозаймисті речовини, інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

^ Об’єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки виражається у вигляді суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), Для злочинів з матеріальним складом (наприклад, ст. 264, 267, 270 КК України) обов’язковим є настання суспільно небезпечних наслідків, які вказані в законі (загибель людей, майнова шкода, інші тяжкі наслідки тощо), а також наявність причинного зв’язку між вчиненим діянням та наслідками. У деяких складах злочинів проти громадської безпеки законодавець обов’язковими ознаками об’єктивної сторони передбачає спосіб або місце вчинення діяння (наприклад, ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 258-1, ч. 2 ст. 258-2, ст. 262 КК України тощо).

Суб’єкт більшості злочинів проти громадської безпеки – загальний. За деякі злочини (ст.ст. 257, 258, 262 КК) відповідальність може наставати з 14-ти років. У деяких складах злочинів (ч. 2 ст. 256, ч. 2 ст. 258-1, ч. 2 ст. 258-4 КК) суб’єкт спеціальний – службова особа.

^ Суб’єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки виражається у формі прямого умислу (ст.ст. 255, 257, 258, 258-1 КК тощо) або в змішаній формі вини (ст.ст. 267, 269, 270 КК). У деяких складах злочинів проти громадської безпеки законодавець обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони передбачає мету (ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 258-2, ч. 1 ст. 258-4 КК тощо).

Розділ ІХ Особливої частини Кримінального кодексу України містить декілька заохочувальних норм, які передбачають спеціальні умови звільнення особи від кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258-3, ч. 4 ст. 258-5, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263 КК).

Враховуючи багатооб’єктність злочинів проти громадської безпеки, вони можуть бути класифіковані на три групи: 1) злочини, пов’язані зі створенням злочинної організації, терористичної групи чи терористичної організації або інших злочинних об’єднань, участю в них і у вчинюваних або пов’язаних з ними злочинах (ст.ст. 255-261 КК); 2) злочини, пов’язані з незаконним поводженням зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами і радіоактивними матеріалами (ст.ст. 262-266 КК); 3) злочини, пов’язані з порушенням встановлених правил, які забезпечують громадську безпеку (ст.ст. 267-270 КК).

Злочини, пов’язані зі створенням злочинної організації, терористичної групи чи терористичної організації або інших злочинних об’єднань, участю в них і у вчинюваних або пов’язаних з ними злочинах (ст.ст.255-261 КК).

^ Створення злочинної організації (ст. 255 КК). Злочинна організація – це стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (3 і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої організації, так і інших злочинних груп. Ч. 1 ст. 255 КК містить загальну норму. За цією нормою кримінальна відповідальність настає лише за умов, якщо подібні дії не підпадають під ознаки складів злочинів, передбачених спеціальними нормами щодо окремих видів злочинних організацій – банди, терористичної організації чи терористичної групи, непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань.

Об’єктивна сторона виражається в таких формах: 1) створення злочинної організації; 2) керівництво такою організацією; 3) участь у злочинній організації; 4) участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією; 5) організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів та умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного з діянь, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 255 КК.

Злочинну організацію слід вважати створеною, якщо після досягнення особами згоди щодо вчинення першого тяжкого чи особливо тяжкого злочину, але до його закінчення, об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак такої організації. Стійкість злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). Ієрархічність злочинної організації полягає в підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об’єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв’язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності (Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” від 23 грудня 2005 р. № 13).

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони створення злочинної організації є мета вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. У свою чергу, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони керівництва чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп є мета розробки планів та умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп.

Ст. 255 КК не охоплює вчинення у складі злочинної організації злочинів, передбачених іншими статтями Особливої частини КК. Якщо такі злочини вчинені даною злочинною організацією, то скоєне слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 255 та відповідними частинами статей Особливої частини КК, які передбачають форму співучасті, найбільш близьку до злочинної організації – вчинення злочину організованою групою чи групою осіб за попередньою змовою.

Ч. 2 ст. 255 КК передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 255 КК, за умов позитивної посткримінальної поведінки. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.

^ Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їхньої злочинної діяльності (ст. 256 КК). Об’єктивна сторона полягає в: 1) заздалегідь не обіцяному сприянню учасникам злочинних організацій; 2) заздалегідь не обіцяному укриттю злочинної діяльності злочинних організацій; 3) заздалегідь не обіцяному здійсненню інших дій із створення умов, які сприяють їхній злочинній діяльності. Якщо сприяння учасникам злочинних організацій стосується вчинення конкретних злочинів, таке діяння кваліфікується як співучасть у вчиненні злочину. Заздалегідь обіцяне вчинення вказаних дій становить собою співучасть у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 225 КК. У разі, коли приховування, на організацію якого були спрямовані дії особи, саме по собі утворює склад окремого злочину (наприклад, вбивство, знищення чи пошкодження майна, давання хабара, легалізація (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, тощо) і це охоплювалось умислом такої особи, її дії необхідно додатково кваліфікувати ще і як організацію відповідного злочину.

^ Бандитизм (ст. 257 КК). Банда визнається різновидом організованої групи або злочинної організації, якому притаманні відповідні ознаки: 1) наявність у банді трьох або більше суб’єктів злочину; 2) стійкість банди; 3) озброєність; 4) загальна мета учасників банди – вчинення нападу (нападів) на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 5) спосіб вчинення злочину – напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Озброєність банди існує, коли зброя є в наявності хоча б у одного члени банди. Але важливим і обов’язковим є освіченість інших членів банди щодо наявності зброї та можливості її застосування при нападі. Використання зброї, на яку видано відповідний дозвіл, не виключає ознаки озброєності (Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” від 23 грудня 2005 р. № 13).

Об’єктивна сторона бандитизму виражається в трьох формах: 1) організація банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Для наявності складу бандитизму достатньо вчинення хоча б одного з вказаних діянь. Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого самого характеру та за умови, що об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак банди. З моменту створення банди злочин вважається закінченим незалежно від того, чи вчинила банда хоча б один напад.

Організацією озброєної банди належить визнавати створення як організованої групи чи злочинної організації, що вже озброєні, але ще не вчинили нападів, так і таких стійких об’єднань, які, щоб дістати зброю, вчиняють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Вже в момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об’єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються. При цьому дії, які полягають у незаконному заволодінні вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, їх придбанні, виготовленні, ремонті, або в незаконному заволодінні радіоактивними матеріалами чи їх придбанні, або у виготовленні, ремонті холодної зброї, вчинені з метою організації банди, а також аналогічні дії учасників уже існуючої банди чи збут останніми зазначених предметів належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257 і ст. 262 КК або ч. 1 чи ч. 2 ст. 263 КК. Дії ж учасників банди, пов’язані з незаконним носінням, зберіганням, ремонтом та передачею (один одному) предметів, якими вона озброєна, є складовими елементами бандитизму і додаткової кваліфікації за ст. 263 КК не потребують.

Участь у банді слід розуміти не тільки як безпосереднє здійснення нападів, а і як сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування (надання транспорту, приміщень, здійснення фінансування та матеріально-технічного забезпечення, постачання зброї, підшукання об’єктів для нападу, зберігання зброї, злочинно набутого майна, коштів тощо). Вчинення зазначених дій особою, яка не є учасником банди, належить розцінювати як пособництво в бандитизмі.

Нападом озброєної банди є дії, спрямовані на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства до потерпілого чи створення загрози його застосування. Насильство може бути як фізичним, психічним, так і змішаним. Участь у вчинюваному бандою нападі може брати й особа, яка не входить до її складу. Проте дії такої особи можна кваліфікувати за ст. 257 КК тільки в тому разі, коли вона усвідомлювала, що є учасником нападу, який вчиняє банда.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони бандитизму є наявність спеціальної мети – вчинення нападу (нападів) на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. У випадках, коли під час нападу вчинюються злочинні діяння, які утворюють самостійні склади злочинів, вони підлягають кваліфікації за сукупністю ст. 257 та відповідних статей Особливої частини КК.

^ Терористичний акт (ст. 258 КК). Тероризм – це суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у завідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, вбивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Об’єктивна сторона злочину може виражатися в двох формах: 1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; 2) загроза вчинення вказаних дій.

Суб’єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом, поєднаним хоча б з однією метою, вказаною в законі: 1) порушення громадської безпеки; 2) залякування населення; 3) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; 4) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами; 5) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

Однією з кваліфікуючих ознак (ч. 2) є заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, що полягає в реальному настанні наслідків у вигляді руйнування чи знищення майна, будівель, споруд, спричинення тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі тощо. Щодо визначення майнової шкоди значною, а наслідків тяжкими, це питання вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням вартості майна, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, витрат на ліквідацію спричинених наслідків, тощо.

^ Втягнення у вчинення терористичного акту (ст. 258-1 КК). Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) втягненні особи у вчинення терористичного акту; або 2) в примушуванні до вчинення терористичного акту. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони вказаного злочину є спосіб вчинення діяння – обман, шантаж, використання уразливого стану особи, застосування чи погроза застосування насильства.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є наявність спеціальної мети – схилити особу до вчинення терористичного акту.

^ Публічні заклики до вчинення терористичного акту (ст. 258-2 КК). Об’єктивна сторона злочину може виражатися в таких діяннях: 1) публічні заклики до вчинення терористичного акту; 2) розповсюдження матеріалів з такими закликами; 3) виготовлення матеріалів з такими закликами з метою збуту; 4) зберігання матеріалів з такими закликами з метою збуту. Публічні заклики передбачають хоча б одне відкрите звернення до невизначеного, але значного кола осіб, у якому висвітлюються ідеї, погляди чи вимоги, спрямовані на те, щоб шляхом їх поширення серед населення чи його окремої категорії схилити певну кількість осіб до певних дій (у даному разі – до вчинення терористичного акту). Виготовлення, розповсюдження та зберігання з метою розповсюдження одного примірника не містить складу злочину.

Суб’єктивна сторона злочину виражається у формі умислу, поєднаному зі спеціальною метою – розповсюдження відповідних матеріалів.

^ Створення терористичної групи чи терористичної організації (ст. 258-3 КК). Терористична група – це група з 2-х і більше осіб, які об’єдналися з метою здійснення терористичних актів. У свою чергу, терористична організація – стійке об’єднання 3-х і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації. Відмінність між терористичною групою і терористичною організацією полягає в тому, що терористична група створюється для вчинення конкретного терористичного акту чи кількох таких актів, а терористична організація має діяти невизначений час, займатися терористичною діяльністю постійно, до досягнення певної мети. Під терористичною діяльністю слід розуміти діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) створенні терористичної групи чи терористичної організації; 2) керівництві такою групою чи організацією; 3) участь у ній; 4) матеріальному, організаційному чи іншому сприянні створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.

Ч. 2 ст. 258-3 КК передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК, за умов позитивної посткримінальної поведінки. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК, особа, крім організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

^ Сприяння вчиненню терористичного акту (ст. 258-4 КК). Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) вербуванні; 2) фінансуванні; 3) матеріальному забезпеченні; 4) озброєнні; 5) навчанні та використанні особи з метою вчинення терористичного акту. Всі ці дії належать до терористичної діяльності.

^ Фінансування тероризму (ст. 258-5 КК) – це дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації). Особа, крім організатора або керівника терористичної групи (організації), звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією статтею, якщо вона добровільно до притягнення до кримінальної відповідальності повідомила про відповідну терористичну діяльність або іншим чином сприяла її припиненню або запобіганню злочину, який вона фінансувала або вчиненню якого сприяла, за умови, що в її діях немає складу іншого злочину.

^ Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності (ст. 259 КК). Об’єктивна сторона вказаного злочину полягає в завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками. Кримінальний закон не закріплює, яким саме способом може бути зроблено винним таке повідомлення. Але неправдива інформація повинна бути доведена до широкого кола осіб або хоча б одній особі, з тим щоб потім вона набула поширення.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є усвідомлення винним, що його повідомлення є безсумнівно неправдивим, не відповідає дійсності.

^ Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260 КК). Чинним законодавством України регламентовано створення та функціонування в державі воєнізованих формувань. До них, зокрема, належать Збройні Сили, Внутрішні війська МВС, Служба Безпеки України, Управління державної охорони, Державна прикордонна служба, МВС України тощо. Державою визначено і регламентовано їх кількісний склад, функціональні обов’язки, структуру, підпорядкованість. Згідно з ч. 6 ст. 17 Конституції створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом, на території України забороняється. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю. Обов’язковою ознакою таких формувань є їх незаконність, тобто непередбаченість чинним законодавством України. Відмінність таких формувань від банди полягає саме за цими ознаками. Крім того, створення банди має за мету саме вчинення нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Метою створення не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань можуть бути вирішення будь-яких завдань ідеологічної, політичної спрямованості тощо.

Об’єктивна сторона злочину може виражатися в таких діях: 1) створення не передбачених законами України воєнізованих або збройних формувань; 2) участь у їхній діяльності (ч. 1 та ч. 2); 3) керівництво вказаними формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч. 3); 4) участь у їх складі в нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч. 4).

Ч. 6 ст. 260 КК передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка перебувала у складі зазначених формувань, за дії, передбачені ч. 1 або ч. 2 ст.260 КК, за умов позитивної посткримінальної поведінки. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування. Такий вид звільнення від кримінальної відповідальності не застосовується до осіб, які керували, фінансували незаконні воєнізовані або збройні формування, постачали їм зброю, боєприпаси, вибухові речовини чи військову техніку, а також брали участь у складі цих формувань у вчиненні нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

^ Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК). Предметом злочину виступають об’єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини чи предмети.

^ Злочини, пов’язані з незаконним поводженням зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами і радіоактивними матеріалами (ст.ст. 262-266 КК).

Зброя, боєприпаси, вибухові речовини, радіоактивні матеріали є предметами і речовинами, що обмежені або вилучені з цивільного обігу та поводження з якими регламентоване чинним законодавством. До вогнепальної зброї належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюються при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей). Гладкоствольна мисливська, пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові, травматичної дії пістолети (револьвери), ракетниці не належать до вогнепальної зброї. Бойовими припасами визнають патрони до нарізної вогнепальної зброї, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Вибухові речовини – це хімічні сполуки або їх суміші, здатні вибухати без доступу кисню. До них належать тротил, порох, тетрил, гримуча ртуть, аматоли, нітрогліцерин, пікринова кислота тощо. Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені й за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори – спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду – шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин. Радіоактивні матеріали – це будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, установлені нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки. При цьому основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв та радіоактивних матеріалів є їх призначення – ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища (Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002 р. № 3).

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК). Предметом злочину виступають вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоактивні матеріали. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом. Гладкоствольна мисливська, пневматична зброя, сигнальні, стартові будівельні, газові, травматичної дії пістолети (револьвери), патрони та набої для них, ракетниці не є предметами вказаного злочину.

Об’єктивна сторона вказаного злочину може виражатися в таких діяннях: 1) викрадення (крадіжка, грабіж); 2) привласнення; 3) розтрата; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем; 6) розбій. Під викраденням слід розуміти протиправне таємне чи відкрите, у тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров’я, чи з погрозою застосування такого насильства, вилучення зазначених предметів в юридичних або фізичних осіб незалежно від того, законно чи незаконно ті ними володіли.

У разі викрадення складових частин, деталей чи вузлів, комплект яких дозволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю, дії винної особи слід розцінювати як закінчений злочин і кваліфікувати за ст. 262 КК. Викрадення складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підривників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ст. 262 КК як закінчене розкрадання таких речовин. Якщо винна особа незаконно заволоділа непридатними до використання вогнепальною зброю, бойовими припасами або їхніми частинами чи деталями, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчинене належить розцінювати як замах на заволодіння цими предметами і кваліфікувати за ст. 15 та відповідною частиною ст. 262 КК. У свою чергу, незаконне заволодіння завідомо несправною вогнепальною зброєю (наприклад, навчальною) і приведення її в придатний до використання за призначенням стан необхідно кваліфікувати як заволодіння чужим майном та незаконне виготовлення вогнепальної зброї. Так само мають кваліфікуватися дії винного й у тому разі, коли для виготовлення придатної до використання зброї частина деталей була ним викрадена, а решта виготовлена самостійно чи придбана будь-яким іншим чином.

Оскільки незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями є самостійним складом злочину, подальші їх носіння, зберігання, ремонт, передача чи збут утворюють реальну сукупність злочинів, передбачених ст. 262 та ч. 1 ст. 263 КК. Так само незаконне заволодіння радіоактивними матеріалами та подальше їх носіння, зберігання, використання тощо слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 262 КК і залежно від наслідків – ч. 1 чи ч. 2 ст. 265 КК.

Суб’єктами вказаного злочину можуть виступати фізичні, осудні особи, які досягли 14-річного віку (при вчиненні злочину шляхом крадіжки, розбою, вимагання, грабежу). При вчиненні злочину шляхом привласнення, розтрати, заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем або шахрайства – 16-річного віку.

За ознакою повторності за ч. 2 ст. 262 КК слід кваліфікувати також передбачені ч. 1 цієї статті дії, вчинені після розбійного нападу або вимагання, поєднаного з насильством.

^ Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК). Предметом вказаного злочину виступають вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, холодна зброя (кинджали, фінські ножі, кастети та інші). Холодна зброя – це предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, ударний, роздроблюючий або ударно-роздроблюючий ефект, конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомогою м’язової сили людини або дії механічного пристрою. До категорії холодної зброї можуть належати фінські ножі, кинджали, кастети, стилети, багнети, арбалети, нунчаку, штик-ножі тощо.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, полягає в: 1) носінні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) передачі; 5) збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв. За ч. 2 ст. 263 КК об’єктивна сторона полягає в: 1) носінні; 2) виготовленні; 3) ремонті; 4) збуті кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї. Законодавець не передбачає кримінальної відповідальності за зберігання, придбання чи передачу холодної зброї. Загальною ознакою для всіх вищезазначених дій є їх незаконність, тобто всі вони вчиняються без передбаченого законом дозволу.

Під зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв слід розуміти умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці. Носіння є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями з їх переміщення, транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо). Придбанням слід вважати умисні дії, пов’язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку. Під передачею слід розуміти надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням без передбаченого законом дозволу. Збут полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

Ч. 3 ст. 263 КК передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 ст. 263 КК, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Під добровільною здачею органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених предметів, незалежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному державному органу.

^ Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв (ст. 263-1 КК). Під виготовленням потрібно розуміти умисні, вчинені без передбаченого законом дозволу дії з їх створення чи перероблення, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей (перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби, або мисливської (у тому числі гладкоствольної) рушниці – в обріз, виготовлення вибухових речовин, вибухових пристроїв чи боєприпасів з використанням будь-яких компонентів, які самі по собі не є вибухівкою, але внаслідок цих дій набувають здатності до вибуху, тощо). Ремонт – це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або реставрації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням.

^ Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК). Предметами вказаного злочину виступають вогнепальна зброя та бойові припаси. На відміну від злочинів, передбачених ст.ст. 262, 263 КК, предметами цього злочину можуть бути гладкоствольна мисливська зброя, а також боєприпаси до такої зброї. Кримінальну відповідальність тягне недбале зберігання будь-якої вогнепальної зброї та будь-яких бойових припасів незалежно від того, було воно законним чи незаконним.

Об’єктивна сторона злочину полягає в: 1) недбалому зберіганні вогнепальної зброї або бойових припасів; 2) настанні суспільно небезпечних наслідків – загибелі людей або інших тяжких наслідків; 3) причинному зв’язку між діянням та наслідками, що настали. Відповідальність за ст. 264 КК настає у випадках зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів без додержання встановлених нормативними актами та загальноприйнятими правилами застережних заходів, які виключають можливість вільного доступу сторонніх осіб до цих предметів, а також незаконної передачі зазначених предметів іншій особі, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки. Під загибеллю людей слід розуміти настання смерті хоча б однієї особи, інші тяжкі наслідки – це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої тяжкості – двом особам і більше, а також великої матеріальної шкоди будь-якій юридичній чи фізичній особі.

Суб’єктивна сторона злочину може виражатися у формі непрямого умислу чи необережності щодо діяння. Щодо настання суспільно небезпечних наслідків – тільки необережна форма вини.

^ Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК). Предметом вказаного злочину виступають радіоактивні матеріали. До них належать джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні речовини, ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці, виробі або в іншому вигляді. Джерело іонізуючого випромінювання – це фізичний об’єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Радіоактивні речовинице речовини природного або штучного походження, які містять у собі радіоактивні ізотопи, що становлять собою джерело іонізуючих випромінювань. Ядерні матеріали – це будь-який вихідний або спеціальний розщеплювальний матеріал: ядерне паливо, за винятком природного і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або в комбінації з будь-яким іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів і ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної і радіаційної безпеки, за умов, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій без передбаченого законом дозволу: 1) придбання; 2) носіння; 3) зберігання; 4) використання; 5) передача; 6) видозмінення; 7) знищення; 8) розпилення; 9) руйнування. Загальною обов’язковою ознакою для всіх вищезазначених дій є їх незаконність, тобто всі вони вчиняються без передбаченого законом дозволу.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 265 КК, містить у собі спеціальну мету – спричинення загибелі людей, шкоди здоров'ю людей, майнової шкоди у великому розмірі або значного забруднення довкілля.

Ч. 3 ст. 265 КК передбачає настання внаслідок вказаних вище дій суспільно небезпечних наслідків – загибелі людей, шкоди здоров'ю людей, майнової шкоди у великому розмірі (прямі збитки становлять суму, яка в 300 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) або значного забруднення довкілля, тобто склад злочину є матеріальним на відміну від складів злочинів, передбачених ч.ч. 1 та 2.

^ Незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію (ст. 265-1 КК). Дана норма встановлює відповідальність за спеціальний різновид незаконного поводження з радіоактивними матеріалами, а саме незаконне виготовлення будь-якого ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію і може через свої властивості спричинити загибель людей, шкоду здоров'ю людей, майнову шкоду у великому розмірі або значне забруднення довкілля.

^ Погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали (ст. 266 КК). Об’єктивна сторона злочину полягає в: 1) погрозі вчинити викрадення радіоактивних матеріалів (ч. 1); 2) погрозі використати радіоактивні матеріали (ч. 2). Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони вказаного злочину є обстановка, наявність якої дає підстави побоюватися реального здійснення цих погроз. Питання про її наявність вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням особи винного, місця, способу вираження погроз тощо.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є наявність спеціально мети: 1) примушення фізичної або юридичної особи, міжнародної організації або держави вчинити будь-яку дію або утриматися від неї (ч. 1); 2) спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2).

^ Злочини, пов’язані з порушенням встановлених правил, які забезпечують громадську безпеку (ст.ст. 267-270 КК). Диспозиції цих норм належать до бланкетних, тобто таких, які для з’ясування основних ознак злочину відсилають до інших нормативних актів, що не є кримінальними законами, – інших законів, статутів, положень, інструкцій, стандартів, правил тощо.

^ Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК). Предметами цього злочини можуть бути: 1) вибухові речовини; 2) легкозаймисті речовини; 3) їдкі речовини; 4) радіоактивні матеріали. Легкозаймистими є речовини в будь-якому стані (тверді, рідкі, газоподібні тощо), які здатні спалахувати без ініціювання зовнішнім полум’ям, внаслідок незначних чинників (зміна температури, контакт з іншими речовинами, механічний удар). До них, зокрема, належать металевий натрій, білий фосфор, сірка тощо. Їдкими є речовини, які швидко вступають у хімічну реакцію з іншими речовинами, змінюючи їх структуру, роз’їдаючи чи розчиняючи їх (всі види кислот та лугів).

Об’єктивна сторона вказаного злочину виражається в: 1) порушенні правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів; 2) порушенні інших правил поводження з ними; 3) незаконному пересиланні вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів поштою або вантажем (ч. 1); 4) незаконному пересиланні поштою або вантажем легкозаймистих або їдких речовин (ч. 2). Обов’язковими ознаками злочину є настання суспільно небезпечних наслідків – створення небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків (ч. 1); загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2).

Суб’єкт злочину спеціальний – це особа, на яку було покладено обов’язок щодо дотримання правил поводження з означеними речовинами чи матеріалами. Суб’єктом незаконного пересилання поштою або вантажем означених речовин чи матеріалів може бути будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

^ Порушення вимог режиму радіаційної безпеки (ст. 267-1 КК) полягає в: 1) переміщенні будь-яким способом за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення без надання передбаченого законом дозволу або проведення дозиметричного контролю продуктів харчування рослинного і тваринного походження, промислової або іншої продукції, тварин, риби, рослин або будь-яких інших об'єктів; 2) придбанні з метою використання або збуту зазначених об'єктів, якщо факт їх походження із зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення заздалегідь відомий винній особі; 3) вчинені зазначених дій з метою збуту; 4) збуті зазначених об'єктів.

Обов’язковою ознакою кваліфікованого складу злочину (ч. 4) є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків.

^ Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК). Предметом злочину виступають: 1) відходи; 2) вторинна сировина; 3) речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення на територію України. Відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності й не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Вторинна сировина становить собою залишки виробництва та побуту, які є придатними для подальшого перероблення і використання. Відходи як вторинна сировина – це відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. У свою чергу, небезпечні відходи – це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров’я людини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяються на класи і підлягають обліку. Перелік небезпечних відходів, ввезення яких в Україну заборонено, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Об’єктивна сторона злочину включає в себе вчинення хоча б одного з таких діянь: 1) ввезення на територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини; 2) їх транзит через територію України без належного дозволу; 3) ввезення на територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення; 4) транзит через територію України зазначених речовин або матеріалів. Ввезення на територію України відходів або вторинної сировини є фактичне переміщення їх через митний кордон України на її територію. Транзит є, як правило, безперервне переміщення від одного пункту державної території до іншого без зберігання, крім випадків зберігання, яке обумовлене технологічним процесом перевезення. Ввезення або транзит відходів або вторинної сировини без належного дозволу відбувається тоді, коли: такий дозвіл відсутній взагалі; дозвіл виданий неуповноваженим на те органом; порушені умови щодо кількості, видів, упаковки тощо відходів чи вторинної сировини; не дотримані вимоги щодо строків, місця ввезення, маршруту транзитного перевезення.

^ Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК). Предметом злочину виступають: 1) вибухові речовини; 2) легкозаймисті речовини.

Об’єктивна сторона злочину полягає в незаконному перевезенні вищезазначених речовин. Обов’язковою ознакою цього злочину є місце його вчинення – повітряне судно. Повітряне судно – це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі. Перевезення вибухових, а також легкозаймистих речовин здійснюються за дозволом компетентних органів згідно із спеціальними правилами, що встановлюються органами державного регулювання діяльності авіації України. Деякі речовини взагалі заборонено транспортувати авіаційним транспортом. Незаконним буде вважатися перевезення, якщо воно здійснювалося без належного дозволу, або відбувалося перевезення таких вибухових або легкозаймистих речовин, транспортування яких повітряними суднами заборонено.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 269 КК, є спричинення: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків. Злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків.

^ Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК). Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі (ч. 1) або настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді пожежі, якщо це спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки (ч. 2). Під пожежею слід розуміти неконтрольоване горіння, поза спеціального вогнища, яке супроводжується пошкодженням, знищенням матеріальних цінностей та (або) створює загрозу життю, здоров’ю людей, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу. Шкода здоров’ю людей полягає у спричиненні внаслідок пожежі хоча б одній особі легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в 300 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; майнова шкода вважається заподіяною в особливо великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб’єктом злочину може бути особа, на яку покладено обов’язки щодо дотримання відповідних вимог пожежної безпеки.




1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Методичні вказівки, плани семінарських занять, нормативні джерела, рекомендована література, тестове завданя 48
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання
Призначення покарання: Навчально-методичний посібник / Авт кол.; Відп ред. В. О. Туляков. – О.:, 2011. с
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчальний план з дисципліни «Державна служба в Україні» для студентів денної І заочної форм навчання, слухачів Інституту підготовки професійних суддів І магістратури державної служби

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів професійно-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за напрямом підготовки 0902
З-38 Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – 98 с
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconПолітична історія України навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник «Політична історія України» з базового курсу для студентів інженерно-технічних, економічних І гуманітарних...
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки "Початкова освіта " денної та заочної форми навчання
Двокрилля: математика+мистецтво: навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки 040201 Математика*
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для середніх загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням біології
Планування роботи дошкільного навчального закладу. Навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
Шамне А. В. Основи самостійного вивчення курсу загальної психології : навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи