Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі icon

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі




НазваНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Сторінка6/11
Дата01.06.2013
Розмір2.04 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема 7. Кваліфікація злочинів проти громадського порядку та моральності


^ Злочини проти громадського порядку та моральності передбачені Розділом XII Особливої частини КК. Об'єднуються діяння в розділі головним чином за ознаками родових об'єктів цих посягань, якими і виступають громадський порядок і моральність.

^ Громадським порядком є сукупність суспільних відносин, що створюються для забезпечення охорони громадського спокою, суспільної моральності як умови суспільного життя людей. На громадський порядок посягають діяння, передбачені ст.ст. 293-296 КК.

^ Суспільною моральністю є суспільні відносини, які утворюються та існують на засадах загальнолюдських цінностей (добра, справедливості, порозуміння, милосердя тощо) і вимагають від особи певної поведінки та забороняють поведінку, що не є відповідною до цих цінностей. На охорону суспільної моральності спрямовані норми ст.ст. 297-304 КК.

^ Об'єктивна сторона злочинів проти громадського порядку та моральності виражається як у формі дії, так і у формі бездіяльності. Із суб'єктивної сторони ці злочини вчинюються як умисно, так і з необережності.

За видовим об’єктом ці злочини можна поділити на два види:

        1. Злочини проти громадського порядку (ст.ст. 293-296);

        2. Злочини проти суспільної моральності (ст.ст. 297-304).

Особливу увагу слід звернути на особливості кваліфікації наступних злочинів.

^ Масові заворушення (ст. 294 КК) – злочин, що полягає в організації масових заворушень, які супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.

Безпосереднім об'єктом злочину є громадський порядок. Масові заворушення характеризуються участю в них великої кількості осіб незалежно від наявності чи відсутності попередньої змови і заздалегідь розробленого плану злочинних дій. Суспільна небезпечність масових заворушень полягає у створенні небезпеки для життя і здоров'я громадян погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя. Перебування в натовпі без участі у вчиненні вказаних вище суспільно небезпечних дій не утворює складу злочину.

Масові заворушення мають такі ознаки:

- участь у них значної кількості людей;

- дії натовпу спрямовані не проти окремого потерпілого (підприємства, організації, особи), а проти існуючого правопорядку, що виражається в протистоянні законним органам державної влади, і зовнішнім проявом цього є насильство над людьми, погроми, підпали, знищення майна та інші вказані вище дії;

- кількість учасників заворушення не обмежена, до них можуть приєднуватися інші учасники, а окремі від них відходити.

Організація масових заворушень – це діяльність, спрямована на підшукування і підготовку осіб для участі в масових заворушеннях, а також керівництво такими діями, що спрямовані на збудження в людей негативного ставлення до законної влади та існуючого в державі правопорядку і громадської безпеки та на підбурювання натовпу для вчинення насильства над правослухняними громадянами, погромів, підпалів, знищення майна, озброєного опору представникам влади, захоплення будівель або споруд, насильницького виселення громадян. Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 р. № 10, такі дії не супроводжуються явною неповагою до суспільства, а лише порушують громадський порядок, нормальну діяльність установ, підприємств і організацій, роботу транспорту або пов'язані з явною непокорою законним вимогам представників влади. Якщо ж такі дії супроводжуються вчиненим із хуліганських спонукань насильством, пошкодженням майна, безчинством, то вони повинні додатково кваліфікуватися і за ст. 296 КК України.

Під насильством над особою тут слід розуміти всі можливі форми насильницьких дій – нанесення ударів, побоїв, тілесних ушкоджень, мордування, незаконне позбавлення волі, незаконне введення в організм іншої особи проти її волі наркотичних засобів, грабіж, поєднаний з насильством, розбій тощо.

Погроми, підпали і знищення майна – це способи приведення майна у стан повної непридатності для використання або його пошкодження. Такі дії можуть приводити до руйнування приміщень, що займають державні чи громадські установи, приватні власники та ін.

Підпали вважаються закінченими, коли вчинені дії призвели до загорання майна, незалежно від того, згоріло воно чи ні, з причин, які не залежали від волі винного. На відміну від підпалів, погроми мають свої відповідні наслідки.

Під захопленням будівель і споруд слід розуміти протиправний насильницький доступ у приміщення і його зайняття повністю чи частково з метою перешкоджання чи виключення можливості їх використання законним власником чи користувачем за функціональним призначенням. Спосіб захоплення – відкритий, таємний чи з використанням обману, з подоланням перешкод або опору чи без нього – значення для кваліфікації злочину не має.

Під насильницьким виселенням громадян слід розуміти протиправне і незаконне позбавлення права проживати в наданому чи їм належному на законних підставах жилому приміщенні.

Опір представникам влади полягає в активній протидії співробітникам міліції, СБУ, військовому патрулю, вартовому, депутату та іншим представникам влади, що мають право вживати примусових заходів до правопорушників. Опір може здійснюватись із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї або інших предметів (палиці, каміння, металеві прути тощо).

Активна участь у масових заворушеннях – це безпосередня участь осіб у насильстві над іншими громадянами, у погромах, підпалах, озброєному опорі представникам влади.

Суб'єктом злочину є особа, що досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

^ Хуліганство (ст. 296 КК) полягає в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи виключним цинізмом.

Безпосередній об'єкт злочину – громадський порядок як сукупність суспільних відносин, які забезпечують громадський спокій, нормальні умови праці, побуту і відпочинку людей. Слід мати на увазі, що ці суспільні відносини виникають, як правило, у громадських місцях, зокрема в місцях спільного проживання, праці, відпочинку, а також спілкування людей з метою задоволення різноманітних життєвих потреб.

Об'єктивна сторона хуліганства полягає в грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. Обов'язковою ознакою злочину є наявність мотивів дій винного – явна неповага до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки. За змістом диспозиції ч. 1 коментованої статті, грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства може бути визнано лише таке порушення, що супроводжується особливою зухвалістю чи виключним цинізмом.

Вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку:

- що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи;

- діє тривалий час і вперто не припиняється;

- пов'язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушенням нічного відпочинку людей, тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 р. № 10, при кваліфікації хуліганських дій за ознакою особливої зухвалості або виключного цинізму судам належить враховувати в кожному випадку конкретні обставини справи, у тому числі час, місце та характер вчинення цього злочину. Злісним хуліганством за ознакою особливої зухвалості може бути визнане таке злочинне порушення громадського порядку, яке виражало явну неповагу до суспільства, супроводжувалось, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, яке тривалий час і вперто не припинялось, або було пов'язане із знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи громадського транспорту та інше. Хуліганством, яке відзначалось виключним цинізмом, можуть бути визнані хуліганські дії, що супроводжувались демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад проявом безсоромності, знущанням над хворими, старими, особами, які перебувають у безпорадному стані, та ін.

Опір, вчинений щодо особи, яка клала край хуліганським діям, охоплюється складом хуліганства. Але у випадках, коли внаслідок застосованого при цьому насильства винним вчиняється ще й інший, більш тяжкий злочин, він потребує додаткової кваліфікації за іншими статтями КК України. Опір, вчинений після припинення хуліганських дій, у тому числі й у зв'язку із затриманням винної особи, не повинен розглядатися як кваліфікуюча ознака хуліганства і підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів. Опір представникові влади виражається в активній протидії представникові влади чи представникові громадськості, які виконують свій службовий або громадський обов'язок щодо охорони громадського порядку, або громадянинові, який припиняє хуліганські дії. Громадянином, який припиняє хуліганські дії, може бути як сам потерпілий від хуліганства, так і стороння особа. Умовляння потерпілого або вимоги сторонньої особи припинити хуліганство не можуть бути визнані припиненням хуліганства, оскільки припинення злочинних дій в такому випадку залежить лише від винної особи.

Треба мати на увазі, що застосування чи спроба застосування при вчиненні хуліганських дій вогнестрільної зброї, будь-яких ножів, кастетів чи іншої холодної зброї, а так само інших предметів, спеціально пристосованих для заподіяння тілесних ушкоджень, є підставою для кваліфікації злочину за ч. 4 ст. 296 КК України не лише в тих випадках, коли винний за їх допомогою заподіяв або намагався заподіяти тілесні ушкодження, але й тоді, коли використання зазначених предметів у процесі хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя або здоров'я громадян. Спеціально пристосованими для заподіяння тілесних ушкоджень слід визнавати такі предмети, які були пристосовані винним для вказаної мети заздалегідь або під час вчинення хуліганських дій, а так само предмети, які хоч і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для тієї самої мети. За наявності зазначених обставин предмети господарсько-побутового призначення, спеціальні засоби, як-то: гумовий кийок, газовий пістолет з балончиком, ручна газова граната, а також інші подібні засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень, відповідно до ч. 4 ст. 296 КК України можуть бути визнані предметами, спеціально приготовленими для нанесення тілесних ушкоджень. Застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень, не можуть бути підставою для кваліфікації дій за ч. 4 ст. 296 КК України.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю умислу, а також обов'язковою ознакою хуліганства – мотивами явної неповаги до суспільства.

Суб'єкт злочину – фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років.

^ Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК). Безпосереднім об’єктом посягання тут виступають моральні засади суспільства в частині встановлення зв’язків між людьми для задоволення їхніх статевих потреб. Додатковим обов’язковим об’єктом є статева свобода та здоров’я особи.

Втягнення чи примушування особи до заняття проституцією відбувається шляхом обману, шантажу чи уразливого стану особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства.

Відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальний чи іншій залежності.

Проституцією вважається надання сексуальних послуг з метою отримання доходу. Під наданням сексуальних послуг слід розуміти здійснення нормальних статевих актів, задоволення статевої пристрасті в неприродних формах, вчинення будь-яких інших дій сексуального характеру (пов’язаних, зокрема, з різноманітними формами сексуальних збочень) з різними партнерами і не на основі особистої симпатії. При цьому не має значення, вчиняються ці дії з особами протилежної статі чи однієї. Надання сексуальних послуг означає, що: 1) вчиняються дії, бажані для «замовника», які приносять йому задоволення або користь; 2) особа, яка займається проституцією, має за мету отримання від цього доходу. Тому заняття проституцією передбачає, що надання сексуальних послуг обумовлюється винагородою, здійснюється за плату. Причому домовленість про оплату має бути досягнута ще до вчинення сексуальних дій, хоча конкретна ціна може і не називатися.

Сутенерство – це дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою. Ці дії можуть виражатися у наданні приміщень, охороні, транспортуванні проституток до замовників, звідництві, рекламуванні, встановленні корупційних зв’язків для забезпечення невтручання державних органів тощо.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

Суб'єкт злочину – загальний.

^ Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК). Об'єктом цього злочину є моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління. Вони передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, який може викликати бажання займатися діяльністю, що негативно сприймається суспільством.

Потерпілими від цього злочину є неповнолітні – особи чоловічої або жіночої статі, які не досягли 18-річного віку. Хоча в диспозиції ст. 304 КК вказівку на потерпілого зроблено у множині, кримінальна відповідальність настає і тоді, коли посягання вчинене і проти однієї такої особи.

Об'єктивна сторона злочину полягає у втягненні неповнолітніх, крім злочинної діяльності, також у пияцтво, у заняття жебрацтвом, заняття азартними іграми. За змістом закону, під втягненням неповнолітнього в злочинну чи іншу антигромадську діяльність треба розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати в нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах або займатись іншою антигромадською діяльністю. Втягнення завжди передбачає наявність причинного зв'язку між діями дорослої особи і виникненням у неповнолітнього бажання вчинити протиправні дії. Зазначений наслідок може досягатися за допомогою всіх видів фізичного насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, мордування, катування тощо) і психічного впливу (погроза застосувати насильство, завдати матеріальних збитків, зганьбити в очах однолітків та товаришів, позбавити повсякденного спілкування, переконання, залякування, обман, шантаж, підкуп, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких почуттів; давання порад про місце і способи вчинення злочину або приховання його слідів; обіцянка приховати сліди злочину, забезпечити грошима, подарунками, розвагами тощо).

Злочин, відповідальність за який передбачена ст. 304 КК, вважається закінченим з моменту здійснення дорослою особою дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього в злочинну або іншу антигромадську діяльність, незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин або інші антигромадські дії. За відсутності ознак втягнення дорослі особи, які вчинили злочини в групі з неповнолітніми, несуть відповідальність за співучасть у конкретних злочинах. Відповідальність за втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність настає в разі вчинення ним хоча б одного злочину. Якщо неповнолітній взагалі не робив спроби вчинити злочин і не готувався до цього, дорослий за наявності до того підстав притягається до відповідальності за втягнення його у злочинну діяльність і за готування до злочину, у вчинення якого намагався втягнути неповнолітнього.

При вирішенні питання про кваліфікацію злочину, вчиненого дорослою особою із залученням неповнолітніх осіб, які внаслідок свого віку (ст. 22 КК) чи неосудності (ст. 19 КК) не є його суб'єктами, треба мати на увазі, що таке спільне вчинення злочину не утворює співучасті. У зазначених випадках відповідно до ч. 2 ст. 27 КК доросла особа розглядається як виконавець злочину і її дії кваліфікуються за статтями КК, якими передбачено відповідальність за цей злочин і за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Під втягненням у пияцтво слід розуміти умисне схиляння неповнолітнього в будь-який спосіб до систематичного вживання спиртних напоїв, збудження в нього такого бажання (спільне вживання спиртних напоїв, умовляння їх вжити, пригощання ними, дарування, розрахунок ними за виконану неповнолітнім роботу тощо). Той факт, що неповнолітній, незважаючи на такі дії, не вживав спиртних напоїв, так само як і ступінь його сп'яніння, на кваліфікацію дій винної особи не впливають. Поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану сп'яніння тягне адміністративну відповідальність за ст. 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Втягнення в заняття жебрацтвом – це умисне схиляння неповнолітнього в будь-який спосіб до систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб як самостійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами. Під втягненням у заняття азартними іграми слід розуміти умисне схиляння неповнолітнього в будь-який спосіб до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності, при якій виграш залежить від випадковості (у карти, рулетку, „наперсток” та ін.).

Вживання спиртних напоїв, заняття жебрацтвом або азартними іграми визнаються систематичними, якщо вчинюються не менше трьох разів протягом нетривалого часу.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 р. № 2, треба мати на увазі, що відповідальність дорослих осіб за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність встановлена не тільки ст. 304 КК України, а й іншими статтями цього Кодексу (ч. 3 ст. 300, ч. 3 ст. 301, ч. 3 ст. 302, ч. 3 ст. 303, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 317, ст.ст. 323 і 324), котрі є щодо неї спеціальними нормами. У разі вчинення злочину, передбаченого спеціальною нормою, кваліфікувати дії винної особи ще й за ст. 304 КК не потрібно.

Суб'єктом втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність виступає фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 18-річного віку. При цьому суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Крім того, при кваліфікації потрібно з'ясовувати, чи усвідомлювала доросла особа, що своїми діями втягує неповнолітнього у вчинення злочину або в іншу антигромадську діяльність. Однак необхідно враховувати, що кримінальна відповідальність за зазначені дії настає як у разі, коли доросла особа знала про неповнолітній вік того, кого втягували, так і тоді, коли вона за обставинами справи повинна була або могла про це знати.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Методичні вказівки, плани семінарських занять, нормативні джерела, рекомендована література, тестове завданя 48
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання
Призначення покарання: Навчально-методичний посібник / Авт кол.; Відп ред. В. О. Туляков. – О.:, 2011. с
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчальний план з дисципліни «Державна служба в Україні» для студентів денної І заочної форм навчання, слухачів Інституту підготовки професійних суддів І магістратури державної служби

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів професійно-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за напрямом підготовки 0902
З-38 Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – 98 с
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconПолітична історія України навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник «Політична історія України» з базового курсу для студентів інженерно-технічних, економічних І гуманітарних...
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки "Початкова освіта " денної та заочної форми навчання
Двокрилля: математика+мистецтво: навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки 040201 Математика*
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для середніх загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням біології
Планування роботи дошкільного навчального закладу. Навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
Шамне А. В. Основи самостійного вивчення курсу загальної психології : навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи