Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет icon

Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет




Скачати 330.74 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет
Дата13.09.2012
Розмір330.74 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Рівненський державний гуманітарний університет


Інститут педагогіки і психології

Психолого-природничий факультет

Кафедра біології


„ЗАТВЕРДЖУЮ”

Голова приймальної комісії

Рівненського державного

гуманітарного університету

___________проф.Постоловський Р.М.

„27” лютого 2012р.


Програма фахового випробування

для вступників на навчання

для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «БАКАЛАВР»

у галузі знань 0104 «Природничі науки» за напрямом підготовки 6.040102 «Біологія*»

на основі освітньо-кваліфікаційного рівня

Молодший спеціаліст”


Рівне - 2012


Програма фахового випробування для вступників на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «БАКАЛАВР» у галузі знань 0104 «Природничі науки» за напрямом підготовки 6.040102 «Біологія*» на основі освітньо-кваліфікаційного рівня „молодший спеціаліст” – Рівне: РДГУ, 2012.


Розробник: Марциновський В.П, професор, кандидат біологічних наук, зав.кафедри біології РДГУ

Трохимчук І.М., ст. викладач кафедри біології

Гусаковська Т.М., ст.викладач кафедри біології

Рецензент: Лико Д.В., доктор сільськогосподарських наук, професор, зав. кафедри екології;

Панасюк В.Ю., кандидат медичних наук, доцент кафедри біології


Програма фахового випробування для вступників на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «БАКАЛАВР» у галузі знань 0104 «Природничі науки» за напрямом підготовки 6.040102 «Біологія*» на основі освітньо-кваліфікаційного рівня „молодший спеціаліст” складена з урахуванням вимог освітньо-професійної програми та освітньо-кваліфікаційної характеристики, у відповідності з навчальним планом підготовки фахівців за напрямом 0401 „Біологія” та 0301 „Психологія” та нормативною документацією Міністерства освіти і науки України.


Програма фахового випробування обговорена на засіданні кафедри біології (протокол № 6 від 14 лютого 2012 р.).


©РДГУ, 2012
^

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Перевірка остаточного рівня знань випускників медичних коледжів ОКР „молодший спеціаліст” з дисциплін циклів професійної та практичної підготовки є основною метою виявлення готовності до навчання за напрямами 040102 „Біологія”, 6.0 30102 „Психологія” за скороченим терміном навчання.

Відповіді вступників повинні продемонструвати:

  • глибину знань основних розділів біології;

  • відповідність знань сучасному рівню розвитку біологічної науки;

  • усвідомлення об’єму знань молодшого спеціаліста медичних спеціальностей;

  • загальну орієнтацію у знаннях медичного профілю та можливості їх практичного застосування;

Під час фахового випробування екзаменатори беруть до уваги рівень сформованості у вступників умінь:

  • проводити науково-дослідну роботу;

  • встановлювати міжпредметні зв’язки;

  • аналізувати біологічні явища, екологічні ситуації та приймати рішення щодо їх розв’язання;

  • давати оцінку родоводу, прогнозувати розвиток та передачу негативних спадкових ознак, вроджених та набутих захворювань.



^

ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ

напрями: 6.040102 „БІОЛОГІЯ”

6.030102 „ПСИХОЛОГІЯ”



1. Загальна біологія з основами цитології.

Виходячи з результатів вивчення теоретичного курсу та лабораторно-практичної підготовки абітурієнти повинні знати:

  • історію розвитку біології;

  • основні ознаки живого;

  • методи дослідження в біології;

  • таксономічну ієрархію органічного світу;

  • хімічну організацію клітини;

  • загальну організацію клітин ;

  • закономірності у будові, розвитку та функціях компонентів клітин;

  • особливості адаптації клітин до впливу різних біологічних, фізіологічних, хімічних та інших факторів;

  • обмін органічних та неорганічних речовин в організмі людини;

  • етапи пластичного та енергетичного обміну.

уміти:

  • визначати спадкові закономірності при утворенні статевих клітин;

  • відтворювати загальні відомості про будову прокаріотичних та еукаріотичних клітин;

  • вираховувати витрати та відновлення енергії організмом;

  • визначати таксономічну ієрархію до видової назви;

  • аналізувати етапи енергетичного та пластичного обмінів;

  • проводити теоретичне та експериментальне визначення параметрів водного та сольового обміну, стану осмосу;

  • розрізняти компоненти клітини на малюнках та під мікроскопом.


Біологія – система наук про життя в усіх його проявах на всіх рівнях організації живого. Історія розвитку біології . Методи дослідження в біології. Основні ознаки живого. Рівні організації живого. Поняття біологічної системи. Таксономічна ієрархія органічного світу. Загальні відомості про будову прокаріотичних та еукаріотичних клітин. Неклітинні форми та їх життєвий цикл.


^ Хімічна організація клітини

Вода та її біологічне значення. Мінеральні солі і їх біологічні функції. Інші неорганічні речовини клітини. Органічні речовини клітини. Білки, їх склад, структура і функції. Вуглеводи. Ліпіди. Нуклеїнові кислоти. Біологічно активні речовини.


^ Структурно-функціональна організація клітини

Основні етапи розвитку цитології та створення клітинної теорії. Сучасні методи цитологічних досліджень. Загальна організація клітин. Будова та функції компонентів клітини. Поверхневий апарат клітини. Структурні компоненти цитоплазми, їх будова та функції. Клітинне ядро.

Пластичний та енергетичний обміни. Біосинтез органічних речовин. Фотосинтез. Хемосинтез. Енергетична система клітини.

Обмін органічних та неорганічних речовин в організмі людини. Обмін білків, жирів, вуглеводів та їх регуляція. Водний та сольовий обміни та їх регуляція. Витрати та відновлення енергії. Стани організмів. Біоадаптація. Біологічні ритми.


^ 2. Генетика з основами селекції

Навчальна дисципліна „Генетика з основами селекції” забезпечує можливість формування знань про закономірності спадковості, мінливості та успадкування ознак живими організмами, особливостями прояву спадковості і мінливості на різних рівнях організації живого: молекулярному, клітинному, організмовому, популяційному. Для майбутніх біологів та психологів важливим є формування уявлення про практичне значення генетики для сільського господарства, біохімічної промисловості, медицини, педагогіки, психології, .значення генетики в розробці комплексу проблем охорони природи, а також про генетичні закономірності відтворення живих організмів.

Дисципліна знайомить майбутніх фахівців з історією розвитку науки, місцем генетики серед біологічних наук, основними розділами сучасної генетики та методами генетичних досліджень.

Одним із центральних є питання механізмів передачі спадкової інформації, будови ДНК як носія спадкової інформації та етапів його синтезу.

Світоглядне значення мають знання особливостей чергування гаплофази і диплофази в життєвих циклах рослин, тварин і мікроорганізмів, а також рис схожості і відмінності в розвитку статевих клітин у тварин і рослин та загальні і специфічні риси процесу запліднення у рослин і тварин.

Дана навчальна дисципліна має велике теоретичне та прикладне значення, вона є фундаментом для суміжних дисциплін, створює базу для ефективного засвоєння знань фундаментального блоку дисциплін навчального плану підготовки студентів освітньо-кваліфікаційного рівня „Бакалавр”.


Вступник повинен знати:

  • визначення місця генетики серед біологічних дисциплін;

  • методи генетики;

  • значення еволюційної теорії Ч.Дарвіна, успіхів селекції, ембріології і цитології у становленні і розвитку генетики;

  • основні етапи розвитку генетики;

  • роль вітчизняних вчених в розвитку генетики і селекції;

  • основні розділи сучасної генетики;

  • будову ДНК як носія спадкової інформації;

  • механізм реплікації ДНК;

  • клітинний цикл, його етапи;

  • особливості відтворення і розподілу цитоплазми і органоідів в процесі поділу клітини;

  • особливості відтворення хромосом у еукаріот;

  • цитологічні основи статевого розмноження;

  • принципіальні відмінності поведінки хромосом в мітозі і мейозі;

  • чергування гаплофази і диплофази в життєвих циклах рослин, тварин і мікроорганізмів;

  • нерегулярні типи статевого розмноження.

уміти:

  • володіти генетичною термінологією;

  • визначати домінантність та рецесивність ознак;

  • проводити та записувати схеми гібридологічних схрещувань;

  • давати генетичний аналіз батьків та потомства;

  • робити генетичний прогноз;

  • аналізувати за спадковими ознаками;

  • діагностувати та проводити статистичний аналіз ймовірності виникнення тих чи інших спадкових ознак.


Генетичні закономірності відтворення живих організмів.\

Генетика – наука про закономірності спадковості, успадкування і мінливості. Прояв спадковості і мінливості на різних рівнях організації живого: молекулярному, клітинному, організмовому, популяційному.

Методи генетики. Гібридологічний аналіз – основний специфічний метод генетики.

Використання методів біохімії, математики, цитології, ембріології та інших наук у вивчені генетичних проблем.


Історія розвитку генетики .\

Значення еволюційної теорії Ч.Дарвіна, успіхів селекції, ембріології і цитології у становленні і розвитку генетики. Основні етапи розвитку генетики від Менделя до наших днів.

Роль вітчизняних вчених в розвитку генетики і селекції (В.І. Вавілов, М.К. Кольцов, І.В. Мічурін, Г.А. Надсон, С.Г. Філіпов, А.С. Серебровський, Г.Д. Філіпченко, Г.Д. Карпеченко, С.С. Четвериков, С.Г. Навашин, Іванов, Астауров, М.Б. Лобашов, Лук'яненко).

Основні розділи сучасної генетики – цитогенетика, молекулярна генетика, мутагенез, популяційна і еволюційна генетика, фізіологічна генетика, генетика індивідуального розвитку, генетика поведінки тощо.

Місце генетики серед біологічних наук. Значення генетики для сучасної систематики, фізіології, екології. Генетичний метод в сучасній біології. Значення генетики в розробці комплексу проблем охорони природи.

Практичне значення генетики для сільського господарства, біохімічної промисловості, медицини, педагогіки. Світоглядне значення генетики.

^

Механізми безстатевого розмноження прокаріот і еукаріот


ДНК як носій спадкової інформації. Будова ДНК, напівконсервативний механізм реплікації ДНК. Участь ферментів в реплікації ДНК. Етапи синтезу ДНК у бактерій. Розподіл дочірних молекул при поділі клітини прокаріот.

Клітинний цикл. Мітоз як механізм безстатевого розмноження у еукаріот. Фази мітозу. Хромосоми, хроматиди. Особливості розподілу хромосом (хроматид) при поділі клітини. Особливості відтворення і розподілу цитоплазми і органоідів в процесі поділу клітини. Ендомітоз.

Індивідуальність і парність хромосом. Каріотип. Особливості організації хромосом. Цикл спіралізації і деспіралізації хромосом в мітозі.

Особливості відтворення хромосом у еукаріот. Асинхронність синтезу ДНК. Поняття про реплікони. Генетичне значення мітозу.

^

Цитологічні основи статевого розмноження

Мейоз як цитологічна основа утворення і розвитку статевих клітин - гамет. Фази і стадії першого та другого мейотичних поділів. Особливості синтезу ДНК в мейозі. Характерні риси профази 1 в мейозі. Механізми кон'югації гомологічних хромосом. Значення синаптонемального комплексу, його структура. Розходження гомологічних і негомологічних хромосом в мейозі. Принципіальні відмінності поведінки хромосом в мітозі і мейозі. Гаплоїдна і диплоїдна кількість хромосом. Генетичне значення мейозу.




^

Чергування гаплофази і диплофази в життєвих циклах рослин, тварин і мікроорганізмів


Гаметогенез у тварин: сперматогенез і овогенез. Спорогенез (мікроспорогенез і мегаспорогенез), гаметогенез у рослин. Схожість і відміність в розвитку статевих клітин у тварин і рослин. Загальні і специфічні риси процесу запліднення у рослин і тварин.

Нерегулярні типи статевого розмноження: партеногенез, апоміксис, гінегенез, андрогенез.

^

Закономірності успадкування ознак і принципи спадковості


Особливості успадкування при безстатевому розмножені клітин і організмів. Успадкування в клонах.

Гібридологічний метод як основа гібридологічного аналізу. Значення методу генетичного аналізу, розробленого Г.Менделем, аналіз успадкування окремих альтернативних ознак, використання константних чистолінійних батьківських форм, індивідуальний аналіз гібридів, кількісна оцінка результатів схрещування. Генетична символіка. Правила запису схрещування.

Успадкування при моно – і полігібридному схрещуванні. Поняття про реципрокне схрещування. Перший закон Менделя - закон одноманітності гібридів першого покоління. Поняття про ген і алель. Алелізм. Множинний алелізм. Взаємодія алельних генів (домінування, неповне домінування і кододомінування ). Можливість управління домінуванням (праці І.В.Мічуріна). Розщеплення по фенотипу і по генотипу у другому і третьому поколіннях. Гомозиготність і гетерозиготність. Розщеплення при зворотному і аналізуючому схрещуваннях. Значення аналізуючого схрещування. Другий закон Менделя – закон розщеплення або чистоти гамет. Цитологічний механізм розщеплення. Аналіз розщеплення в гаплофазі життєвого циклу.

Умови, які забезпечують і обмежують прояв закону розщеплення. Статистичний характер розщеплення.

Успадкування при дигібридному схрещуванні. Розщеплення за фенотипом і генотипом при дигібридному схрещуванні. Незалежне комбінування окремих пар ознак. Третій закон Менделя. Цитологічні основи незалежного комбінування генів, ознак. Закономірності полігібридного схрещування. Комбінативна мінливість, її значення в селекції і еволюції. Загальна формула розщеплення при полігібридних схрещуваннях.

Успадкування і спадковість. Принципи успадкування, які витікають із законів успадкування, відкритих Менделем.

^

Успадкування при взаємодії генів


Типи взаємодії генів: комплементарність, епістаз, полімерія, модифікуюча дія генів. Зміни розщеплення за фенотипом в залежності від типу взаємодії генів. Відмінні особливості успадкування кількісних ознак. Вплив факторів зовнішнього середовища на реалізацію генотипу. Поєднання гібридологічного, онтогенетичного, біохімічного методів як необхідної умови генетичного аналізу взаємодії генів.

Плейотропне значення генів. Поняття про цілісність і дискретність генотипу.

^

Генетика статі і зчеплене зі статтю успадкування


Біологія статі у тварин і рослин. Первинні і вторинні статеві ознаки. Відносна сексуальність у одноклітинних організмів.

Хромосомна теорія визначення статі. Гомо – і гетерогаметна стать. Генетичні і цитологічні особливості статевих хромосом. Гінандроморфізм.

Балансова теорія визначення статі. Статевий хроматин. Генетична бісексуальність організмів. Прояв ознак статі при зміні балансу статевих хромосом і аутосом. Інтерсексуальність.

Диференціювання і перерозподіл статі в онтогенезі.

Гени, відповідальні за диференціацію ознак статі. Природне і штучне (гормональне) перевизначення статі.

Співвідношення статей в природі і проблеми його штучної регуляції. Практичне значення регуляції співвідношення статей в шовківництві та ін.

Успадкування ознак, зчеплених зі статтю при гетерогаметності чоловічої і жіночої статі в реципрокних схрещуваннях. Успадкування “ хрест – навхрест ” (“кріс – крос“). Характер успадкування ознак при нерозходженні статевих хромосом, як доказ ролі хромосом в передачі спадкової інформації.

^

Явища зчеплення хромосом


Розщеплення в потомстві гібрида при зчепленому успадкуванні і відмінність його від успадкування при плейотропній дії гена.

Основні положення хромосомної теорії спадковості Т.Моргана. Генетичний доказ перехресту хромосом. Величина перехресту і лінійна генетична дискретність хромосом. Визначення груп зчеплення. Співвідношення числа груп зчеплення гаплоїдному числу хромосом. Локалізація гена. Генетичні карти рослин, тварин і мікроорганізмів.

Цитологічний доказ кросинговеру. Вплив структури хромосом, статі і функціонального стану організму на частоту кросинговеру. Вплив факторів довкілля на кросинговер. Роль перехресту хромосом і рекомбінації генів в еволюції і селекції рослин, тварин і мікроорганізмів.

^

Особливості генетичного аналізу у мікроорганізмів


Відносна простота організації клітини організму. Виявлення і аналіз біохімічних мутацій у мікроорганізмів (метод відбитків, метод селективних середовищ і т.д. ). Розвиток концепції “ 1 ген – 1 фермент “ при вивченні ланцюгів біосинтезу у про – та еукаріотів.

Віруси, бактеріофаги як об'єкти генетики. Механізми вірусної інфекції. Мутації у бактеріофагів і вірусів. Аналіз рекомбінації у фагів.

Явища трансформації і трансдукції у бактерій – прямий доказ ролі ДНК у спадковості і спадковій мінливості. Роль фагів і вірусів в процесі трансдукції.

Практичне використання досягнень молекулярної генетики. Генна інженерія. Значення плазмід, епісом, профагів в генній інженерії. Ферменти, які “ розрізують “ і “ зшивають “ ДНК ( рестріктази, лігази ). Подолання еволюційних бар'єрів несумісності при переносі інформації шляхом генної інженерії.

^

Мінливість, її причини і методи вивчення


Класифікація мінливості. Поняття про спадкову генотипічну мінливість (комбінативну і мутаційну) і неспадкову фенотипічну (модифікаційну, онтогенетичну) мінливість. Спадкова мінливість організмів як основа еволюції. Роль модифікаційної мінливості в адаптації організмів до довкілля і значення її для еволюції і селекції.

Мутаційна мінливість. Принципи класифікації мутацій. Генеративні і соматичні мутації. Класифікація мутацій по зміні фенотипу - морфологічні, біохімічні, фізіологічні. Значення мутацій: летальні і напівлетальні, нейтральні і корисні, відносний характер різних мутацій по адаптивному значенню. Поняття про біологічну і господарську корисність мутаційної зміни ознаки. Значення мутацій для генетичного аналізу різних біологічних процесів.

Класифікація мутацій за характером зміни генотипу: генні, хромосомні, геномні, цитоплазматичні.

Генні мутації, прямі і зворотні. Множинний алелізм. Механізм виникнення серії множинних алелей. Успадкування при множинному алелізмі.

Хромосомні перебудови. Внутріхромосомні перебудови: нестача (дефішенси і делеції), збільшення ідентичних ділянок (дуплікації), інверсії. Міжхромосомні перебудови. Особливості мейозу при різних типах внутрі – і міжхромосомних перебудов.

Цитологічні методи виявлення хромосомних перебудов. Дискретність і неперервність в організації спадкового матеріалу. Значення хромосомних перебудов в еволюції.

Геномні мутації. Збільшення гаплоїдного набору хромосом - поліплоїдія. Фенотипічні ефекти поліплодії. Штучне отримання поліплоїдів. Автополіплоїдія. Розщеплення по фенотипу і генотипу при схрещуванні автополіплоїдів. Алоплоїдія. Амфідиплоїдія Г.Д.Карпеченко. Значення поліплоїдії в еволюції і селекції рослин. Природня і експериментальна поліплоїдія у тварин.

Анеуполіплоїдія (гетероплоїдія ): особливості мейозу і утворення гамет у анеуплоїдів, їх життездатність і плодючість.

Генетичні наслідки забруднення оточуючого середовища фізичними і хімічними мутагенами. Кількісні методи обліку мутацій на різних об'єктах. Чуттєві тест-системи для виявлення мутагенів середовища і оцінки ступеня генетичного ризику.

Модифікаційна мінливість. Генетична однорідність матеріалу як необхідна умова вивчення модифікаційної мінливості. Неспадкова мінливість як зміна прояву дії генів при реалізації генотипу в різних умовах довкілля. Поняття про норму реакції.

Математичний метод як основний при вивченні модифікаційної мінливості. Константи варіаційного ряду. Їх використання для вияву ролі генотипу у визначенні норми реакції.

^

Молекулярні механізми реалізації спадкової інформації


Еволюція уявлень про ген. Класичне уявлення про ген як одиницю функції, рекомбінації і мутації. Аналіз тонкої структури гена на прикладі локусу її у бактеріофагу Т-4. Сучасні дані про структуру гена і алелізм. Ген як ділянка молекули ДНК чи РНК у деяких вірусів.

Генетична організація ДНК – послідовність нуклеотидних пар як основа кодування спадкової інформації.

Транскрипція. Типи РНК. Дискретність транскрипції. Генетичний контроль і регуляція генної активності. Система оперона (регулятор – оператор -структурний ген). Фермент РНК – полімереза і його участь в транскрипції. Зворотня транскрипція, ревертаза.

Трансляція. Основні властивості генетичного коду: триплетність, однонаправленість, читання без ком, виродженість. Синтез білку в безклітинних системах.

Розшифрування кодонів. Таблиця генетичного коду. Універсальність коду.

Структура і властивості транспортних РНК. Взаємодія кодон – антикодон. Структура роботи рибосом в білковому синтезі. Ініціація і термінація білкового синтезу.

Функціональні межі гену.

Штучний синтез гену. Перспективи дослідження в цій сфері.

^

Генетика популяцій і генетичні основи еволюції


Популяція, її генетична структура. Популяції організмів з перехресним розмноженням і самозапиленням. Вчення В.Іогансена про популяції і чисті лінії. Генетична рівновага в панміктичних популяціях і її теоретичний розрахунок у відповідності із законом Гарді – Вайнберга.

Фактори генетичної динаміки популяцій. Роль інбридінга в динаміці популяцій. Процес гомозиготизації. Роль мутаційного процесу в генетичній динаміці популяцій (С.С.Четвериков ). Мутаційний вантаж в популяціях. Збільшення мутаційного вантажу у зв'язку із забрудненням довкілля фізичними і хімічними мутагенами. Ненаправленість мутаційного процесу.

Популяційні хвилі (дрейф генів ), їх специфічність і роль в динаміці генних частот.

Дія добору як спрямовуючого фактору еволюції популяцій. Поняття про адаптивну ( селективну ) цінність генотипів і про коефіцієнт добору.

Генетичні фактори ізоляції (хромосомні перебудови, авто – і алоплоїдія). Генетичний гомеостаз і його механізми. Гетерозиготність в популяції. Спадковий поліморфізм в популяції.

Значення генетики в розвитку еволюційної теорії. Значення генетики популяцій для екології і біоценології; в комплексі проблем охорони природи. Заходи по збереженню генофонду планети.


^ Біологія індивідуального розвитку організмів

Навчальна дисципліна „Біологія індивідуального розвитку організмів” забезпечує формування базових знань для розуміння філогенетичних закономірностей розвитку органічного світу, в тому числі і людини. Дисципліна є однією з провідних для формування наукового світогляду, основ біологічного мислення професійного фахівця, розуміння взаємозв’язку людини та довкілля, а також єдності зовнішнього та внутрішнього середовища в розвитку організмів.

В результаті вивчення курсу потрібно знати:

  • періодизацію онтогенезу тваринних організмів;

  • тератогенні фактори середовища та результати їх впливу на організм;

  • вікову періодизацію росту і розвитку людини;

  • генетичні основи диференціації;

  • особливості відтворення хромосомного матеріалу у зв'язку з функціональним станом клітин і тканин;

  • функціональні зміни хромосом в онтогенезі;

  • закономірності регуляція активності генів у зв'язку з діяльністю залоз внутрішньої секреції;

  • особливості трансплантації ядер та гібридизації соматичних клітин як методів аналізу дії генів;

  • роль вітамінів, гормонів та інших біологічно активних сполук в індивідуальному розвитку організму;

  • значення єдності внутрішнього та зовнішнього середовища в розвитку організму;

  • сигнальну спадковість, її значення в процесі навчання і виховання в людському суспільстві.

вміти:

  • визначати етапи розвитку організму;

  • давати порівняльну характеристику онтогенезу близьких таксономічних груп організмів;

  • виділяти загальні та особливі риси ембріонального та постембріонального етапів розвитку;

  • прогнозувати вплив тератогенних факторів середовища.


Періодизація онтогенезу тваринних організмів. Філогенез як історичний розвиток організмів окремих систематичних категорій і всього органічного світу. Ембріональний період. Гаструляція. Гісто- й органогенез. Провізорні органи. Тератогенні фактори середовища. Постембріональний онтогенез людини. Вікова періодизація росту і розвитку людини. Теорії старіння. Онтогенез як реалізація програми розвитку в певних умовах зовнішнього та внутрішнього середовища.

Генетичні основи диференціації. Первинна диференціація цитоплазми яйцеклітини до запліднення, переддетермінація загального плану розвитку.

Особливості відтворення хромосомного матеріалу у зв'язку з функціональним станом клітин і тканин. Політенія і поліплоїдія у зв'язках з процесами диференціювання в онтогенезі багатоклітинних. Ендоредуплікація хромосом.

Функціональні зміни хромосом в онтогенезі. Функціональна гетерохроматизація хромосом. Регуляція активності генів у зв'язку з діяльністю залоз внутрішньої секреції.

Дія і взаємодія генів. Ланцюг біосинтезу. Час дії гена. Трансплантація ядер як метод вивчення дії генів. Гібридизація соматичних клітин як метод аналізу дії генів.

Трансплантація тканин як метод вивчення дії генів і диференціювання. Генетичні основи сумісності і несумісності тканин.

Генотип і фенотип. Управління онтогенезом. Роль вітамінів, гормонів та інших біологічно активних сполук в індивідуальному розвитку. Поняття експресивність і пенетрантність гену. Значення єдності внутрішнього та зовнішнього середовища в розвитку організму.

Онтогенетична мінливість.

Онтогенетична адаптація, значення генотипу в забезпеченості пластичності організму на різних стадіях розвитку. Генетика поведінки. Сигнальна спадковість, її значення в процесі навчання і виховання в людському суспільстві.

^ 3. Анатомія та фізіологія людини

Інтегрована навчальна дисципліна „Анатомія та фізіологія людини” дає основні знання загальної будови організму людини та закономірності їх функціонування.

Вступники повинні знати:

  • анатомічні особливості побудови організму людини;

  • будову організму людини на різних рівнях, будову органів людини та їх систем;

  • вікові особливості морфофункціональності;

  • фізіологічні аспекти всіх систем органів організму людини;

  • вікові зміни фізіологічного стану, статеві відмінності;

  • порушення гомеостазу організму та його наслідки.

Уміти:

  • діагностувати та аналізувати анатомо-морфологічні та фізіологічні ознаки органів та систем органів;

  • проводити мікроскопію та давати її аналіз;

  • відмічати порушення функціональної здатності систем органів за певними показниками.


^ Гістологічні характеристики організму людини

Типи тканин організму людини. Епітелій, його види, функції та властивості. М'язова тканина: гладенька та посмугована. Серцевий м'яз. Сполучна тканина, її види. Кров та лімфа як тканини внутрішнього середовища організму людини. Сполучні тканини зі спеціальними властивостями. Скелетні тканини – хрящові та кісткові. Остеогістогенез. Нервова тканина. Клітини нервової тканини. Нервові волокна. Нервові закінчення, синапси.


^ Анатомія людини

Загальні відомості про опорно-руховий апарат. Будова, форма та функції кісток. З'єднання кісток скелета. Скелет тулуба. Скелет поясів та вільних верхніх та нижніх кінцівок. Скелет черепа та його розвиток. Будова та з'єднання кісток черепа.

Біомеханіка й координація рухів. Будова та розвиток м'язів. М'язи тулуба та їх класифікація. Характеристика м'язів верхньої та нижньої кінцівки.

Загальна характеристика внутрішньої будови організму людини. Травна система, її будова та онтогенез. Травні залози. Диференціація кишечника. Органи дихання людини. Повітроносні шляхи. Сечостатевий апарат. Сечові органи. Будова нефрону. Чоловічі та жіночі статеві органи – внутрішні та зовнішні. Вікові особливості будови та ембріогенез статевих органів. Кровоносна система та її будова. Серце. Будова кровоносних судин, їх класифікація. Лімфатична система.

Залози внутрішньої секреції, їх характеристика.

Центральна нервова система людини. Спинний мозок – будова поздовжнього та поперечного розрізу. Оболонки спинного мозку. Спинномозкові нерви. Головний мозок. Оболонки головного мозку. Будова переднього, середнього, проміжного, довгастого мозку, моста та мозочка. Півкулі великого мозку. Кора великих півкуль, її шари. Локалізація функцій у корі півкуль. Провідні шари головного та спинного мозку – висхідні та низхідні. Черепні нерви. Автономна нервова система.

Загальний покрив тіла. Будова шкіри. Похідні шкіри. Органи смаку, нюху, зору. Будова ока. Зорові нерви. Присінково-завитковий орган, його будова.

^

Вища нервова діяльність


Основні поняття фізіології вищої нервової діяльності. Методики формування умовних рефлексів. Класифікація та механізм утворення умовних рефлексів. Гальмування умовних рефлексів. Взаємодія гальмування і збудження в корі головного мозку. Пам’ять. Інтегративна діяльність головного мозку. Мотиваційно-емоційні аспекти поведінки. Емоції.

Основні типології вищої нервової діяльності за І.П.Павловим. Специфічні особливості вищої нервової діяльності людини. Дві сигнальні системи людини.

Функціональна асиметрія півкуль головного мозку. Нейрофізіологічні основи психічної діяльності людини.Патологія вищої нервової діяльності людини.

Свідомість. Усвідомлені і неусвідомлені психічні процеси. Психофізіологічна проблема. Змінені стани свідомості. Сон і сновидіння. Гіпноз. Екстрасенсорне сприймання.

^

4. Генетика людини


Дисципліна „Генетика людини” визначає закономірності спадкових чинників для оргранізму людини. Зміна спадкової програми статевих клітин людини приводить до народження нащадків з різними спадково обумовленими хворорбами. Останні досягнення генетики свідчать, що з виникненням і поширенням спадкових захворювань у людини можливо ефективно боротися. Насамперед, це ознайомлення з клінікою цих хвороб, їх причинами і можливістю їх попередження.


У результаті теоретико-практичної підготовки вступник повинен знати:

  • особливості генних та хромосомних мутацій, причини їх виникнення;

  • діагностику генетичних порушень;

  • онтогенетичні особливості прояву мутаційних змін в організмі людини;

  • особливості поширення спадкових хвороб у родоводі пробанда;

  • характеристику генетичних особливостей спадкових хвороб які найчастіше зустрічаються в популяції людини.

уміти:

  • прогнозувати прояв і подальшу передачу спадкових порушень і схильність до них в окремих осіб та їх сімей;

  • робити експертизу стосовно народження дитини в сім’ї з тими чи іншими спадковими вадами;

  • аналізувати генетичні особливості родоводу.



^

Генетика людини. Роль спадкових факторів у захворюваності людини


Соціальне і біологічне в природі людини.

Антропогенетика – наука про закономірності спадковості, успадкування і мінливості ознак людини Прояв спадковості і мінливості на різних рівнях організації живого: молекулярному, клітинному, організмовому, популяційному.

Предмет, завдання та методи антропогенетики.

Використання методів біохімії, математики, цитології, емріології та інших наук у вивчені генетичних проблем людини..


Історія розвитку антропогенетики

Основні етапи розвитку антропогенетики до наших днів.

Значення праць Френсіса Гальтона для розвитку генетики людини. Евгеніка як особливий напрям в антропогенетиці.

Полеміка стосовно характеру успадкування якісних та кількісних ознак в людини. Відкриття К.Ландштейнером системи груп крові людини. Вивчення успадкування поліморфних ознак у людини.

Виникнення біохімічної генетики. Розробка проблеми обміну речовин у людини при спадковому захворюванні алькаптонурії.

Дослідження А.Гаррода, Дж. Бідла та Е.Тейтума механізму дії гена, формулювання уявлень про генетичний блок і молекулярних спадкових захворюваннях. Вчення про молекулярні спадкові захворювання як важливу групу спадкових хвороб.

Виникнення і розвиток популяційної генетики людини. Статистичні методи досліджень. Праці Р.Фішера, Дж.Холдейна, С.Райта, Г.Дальберга, Л.Хогбена, Ф.Бернштейна.

Вивчення антропогенетики в нашій країні. Організація Ю.А.Філіпченком спеціалізованого Бюро по евгеніці при Академії наук, його напрямки роботи. Створення “Російського евгеністичного товариства”.

Роль вітчизняних вчених в розвитку антропогенетики (М.К.Кольцов, Н.П.Дубінін, Д.Д.Ромашов, А.А.Малиновський, Б.П.Ефроїмсон, Н.П.Бочков, Є.Ф,Давиденкова, Л.О.Бадалян та інші).

Основні розділи сучасної антропогенетики – цитогенетика, молекулярна генетика, мутагенез, популяційна і еволюційна генетика, фізіологічна генетика, генетика індивідуального розвитку, генетика поведінки тощо.


^ Методи вивчення генетики людини

Людина як об'єкт генетичного дослідження.

Цитогенетичний метод. Каріотип людини. Ідіограма хромосом людини. Статевий хроматин. Структурні зміни хромосом. Хромосомні хвороби людини і методи їх діагностики.

Популяційно-статистичний метод як метод визначення частоти зустрічі і розподілу окремих генів серед населення. Ізоляти. Поняття про генетичний гомеостаз. Молекулярні закономірності еволюції генів, отриманих при аналізі ДНК, РНК та білків.

Близнюковий метод дослідження. Використання близнюкового методу для розробки проблеми " Генотип і середовище "

Імунологічний метод. Антигенний склад клітин та рідин людського організму. Еритроцитарні фактори. Резус-фактор. “Сімейні” та “спільні” антигени. Селективне значення груп крові. Значення визначення груп крові для практики.

Біохімічний метод в генетиці людини. Генетичний контроль ланцюгів метаболізму у людини. Діагностика порушень амінокислотного обміну, глюкозурій, метахроматичної лейкодистрофії, порфірій, проба на мукополісахариди, виявлення еритроцитопатій, дефекту псевдохолінестерази, визначення копрурії. Вияв і аналіз окремих мутантних білків у людини. Аналіз структури генів, відповідальних за синтез α – і β - ланцюгів гемоглобіну.

Значення комбінації цитогенетичного і біохімічного методів в генетиці людини. Гібридизація соматичних клітин як метод визначення груп зчіплення і локалізації генів у людини.

Генеалогічний, онтогенетичний і дерматогліфічний методи дослідження. Генеалогічний метод як метод вивчення характеру успадкування ознак. Аналіз родоводів. Вияв гетерозиготного носія за допомогою онтогенетичного методу і значення його для медико – генетичних консультацій.

Електрофізіологічні методи дослідження. Електроміографія (ЕМГ), електродіагностика. Моделювання спадкових захворювань.


^ Типи успадкування у людини

Домінантні та рецесивні ознаки. Домінантне успадкування. Рецесивне успадкування. Множинні алелі. Успадкуваня, зчеплене зі статтю. Полігенне успадкування. Летальні та сублетальні гени.

Проблема гетерозиготності носіїв дефектних генів у людини. Близькоспоріднені шлюби та їх можливі наслідки.

Генетичні механізми визначення та розвитку статі. Хромосомна теорія. Балансова теорія визначення статі. Розвиток статі та його порушення. Перерозподіл статі в онтогенезі. Можливість управління статтю.


^ Види спадкових захворювань

Хромосомні хвороби. Хвороба Дауна. Хвороба Клайнфельтера. Синдром Шерешевського-Тернера. Синдром трисомії по Х-хромосомі. Синдром полісомії по Y-хромосомі. Синдром трисомії Д. Синдром трисомії Е.

Молекулярні спадкові захворювання. Гемоглобінопатії. Фенілкетонурія.. Альбінізм.

Імунопатологічні прояви. Імунодефіцитні синдроми: агамаглобулінемія Брутона, аплазія тимуса (синдром Георге), синдром Луї - Бар, синдром Віскот – Олдрича.

Спадково-обумовлені відмінності чутливості організму людини до фармакологічних препаратів (фармакокінетика). Еритроцитарні, печінкові та ферменти сироватки лікарського метаболізму.

Спадкові порушення згортання крові.


^ Спадкові захворювання нервової системи

Генетика захворювань нервової системи. Класифікація таких патологій – захворювання з відомим та невідомим генетичним ефектом; домінантні, рецесивні та захворювання, пов’язані зі статтю.

Найбільш поширені хвороби : аутосомно-домінантні (хорея Гентінгтона, спастична параплегія Штрюмпеля, атаксія Пьєра Марі, невральна аміотрофія Шарко-Марі-Тутс, плече-лопатково-перонеальна міопатія Ландузи-Дежерина, лопатково-перонеальна аміотрофія Давиденкова, міотонія Томпсона, антрофічна міотонія, параміотонія Ейленбурга, множинний нейрофіброматоз Реклінгаузена, туберозний склероз), аутосомно-рецесивні (амавротична ідіотія, атаксія Фрідрайха, спинальна аміотрофія Вердинг-Гофмана, міопатія Ерба, гепатоцеребральна дегенерація), захворювання, пов’язані зі статтю (псевдогіпертрофічна форма міопатії Дюшена, атрофія зорових нервів Лебера, хвороба Пеліцеуса-Мерцбахера, кольорова сліпота), їх клінічна картина.

Генетика психічних захворювань. Шизофренія, її спадкова природа, варіабельність, успадкування. Епілепсія. Маніакально-депресивний психоз. Олігофренії. Старече слабоумство. Хвороба Альцгеймера. Хвороба Гоше. Хвороба Німана-Піка.


^ Генетика внутрішніх захворювань

Генетичні аспекти клініки внутрішніх захворювань. Спадкові захворювання, етіологічним чинником яких є зміна спадкового апарату клітини. Хвороби, які виникають під дією зовнішніх факторів, але тільки в осіб із спадковою схильністю. Хвороби, які зумовлені факторами довкілля.

Спадкові ураження серцево-судинної системи. Вроджені вади серця (дефекти міжпередсерцевої і міжшлуночкової перегородки в поєднанні з враженням скелету, порушення провідної системи серця, спадкові ураження ендокарду та міокарду). Спадкові захворювання судин (телеангіоектазія Ослера, гіпоплазія лімфатичних судин, інфантильна кальцифікація артерій, варикозне розширення вен). Ревматизм. Атеросклероз. Гіпертонічна хвороба.

Спадкові хвороби легень (легеневий альвеолярний мікролітіазис, первинна легенева гіпертонія, ідіопатичний фіброз легень, спадковий доброякісний спонтанний пневмоторакс, бронхоектазія, емфізема легень, бронхіальна астма, силікоз, туберкульоз легень).

Спадкові хвороби органів шлунково-кишкового тракту (поліпози шлунково-кишкового тракту, дефекти кишкового всмоктування – синдром мальабсорбції, зниженого всмоктування, гіпертрофічний пілоростеноз, регіонарний ентерит – хвороба Крона, виразковий коліт, хвороба Гіршпрунга – вроджений мегаколон, перніціазна анемія).

Спадкові хвороби печінки (полікістоз печінки, цироз печінки, фіброз печінки, жовчокам’яна хвороба).

Патології підшлункової залози (спадковий панкреатит, вісутність панкреатичної ліпази, кістозний фіброз підшлункової залози – муковісцидоз, панкреатична недостатність в поєднанні з дисфункцією кісткового мозку – синдром Швахмана).

Спадкові захворювання нирок (спадковий хронічний нефрит, який поєднується з глухотою та ураженням очей – синдром Алпорта, полікістоз нирок, вроджений нефроз). Аномалії проксимальних відділів канальців (цистинурія, хвороба Гартнупа, гліцинурія, синдром Фанконі), аномалії дистальних відділів канальців (нирковий канальцевий ацидоз, нефрогенний нецукровий діабет, нирковокам’яна хвороба).


^ Ендокринологічні спадкові патології

Гормональна недостатність організму.

Спадкові захворювання гіпофіза (гіпофізарна карликовість, акромегалія, нецукровий діабет).

Спадково обумовлені захворювання щитовидної залози (родинний зоб, незобний кретинізм, ендемічний зоб та ендемічний кретинізм, тиреоідит Хашимото, первинна міксидема, тиреотоксикоз).

Ураження паращитовидних залоз (первинний гіперпаратиреоз, гіпопаратиреоідизм).

Патології діяльності наднирників (вроджений адреногенітальний синдром, гіперплазія наднирників І, ІІ, ІІІ, ІY та Y ступенів розвитку, дефект синтезу альдостерону, ідіопатична хвороба Адісона).

Спадкові захворювання статевих залоз.


^ Спадкові захворювання опорно-рухового апарату

Остеохондропатії. Хвороба Пертеса (Легга – Кальве - Пертеса), хвороба Келлера І та ІІ, хвороба Кінбека, хвороба Осгуд – Шляттера, хвороба Мау – Шеермана, хвороба Кеніга, хондроматоз.

Вроджені деформації скелету: вроджена косолапість, вроджений вивих стегна, вроджена кривошия, хондродистрофія, незакінчений остеогенез, множинні хрящеві екзостози.

Дрібні кісткові дефекти хребта та суглобів: сакралізація поперекового хребця, люмбалізація крижу, незрощення дег або розщеплення остистих відростків хребців, спонділолізис. платиспонділія, хвороба Кліпель – Фейля, артрогрипоз, плоска стопа, вальгуснеположення великого пальця стопи, молоткоподібні пальці, подагричні артрити, деформуючий артроз, анкілозіруючий спондильоз (хвороба Штрюмпеля – Марі - Бехтерева), мармурова хвороба (остеопетроз).


^ Основи медичної генетики

Проблеми медичної генетики. Спадкові хвороби, їх поширення в популяції людини. Поняття про спадкову і вроджену аномалію. Причини виникнення спадкових і вроджених захворювань. Генетична небезпека радіації, хімічних мутагенів і канцерогенів. Значення досліджень по визначенню ступеня генетичного ризику контакту з мутагенами середовища.

Можливість терапії спадкових аномалій людини шляхом активного втручання в індивідуальний розвиток. Значення ранньої діагностики. Профілактика. Задачі медико – генетичних консультацій. Роль спадковості і середовища у навчанні і вихованні.


^ Генетичні основи селекції

Генетика як теоретична основа селекції. Значення порівняльної генетики рослин, тварин і мікроорганізмів в селекції.

Селекція як наука і як технологія. Предмет і методи дослідження. Вчення про вихідний матеріал в селекції. Центри походження культурних рослин по М.І.Вавілову. Поняття про породу, сорт, штам.

Джерела мінливості для добору. Комбінативна мінливість, принципи підбору пар для схрещування. Мутаційна мінливість. Використання індукованої мутаційної мінливості в селекції рослин і мікроорганізмів (продуцентів антибіотиків, вітамінів, амінокислот тощо ). Роль поліплоїдії в підвищенні продуктивності с/г рослин.

Системи схрещування в селекції рослин і тварин. Інбридінг. Лінійна селекція. Аутбридінг. Віддалена гібридизація.

Явище гетерозису. Генетичні механізми гетерозису, використання простих і подвійних гібридів у рослинництві і тваринництві. Виробництво гібридного насіння на основі цитоплазматичної чоловічої стерильності.

Методи відбору. Індивідуальний і масовий відбір і їх значення. Індивідуальний відбір як основа селекції. Значення умов довкілля для ефективності добору.

Роль спадковості, мінливості і добору у створенні порід тварин і сортів рослин. Роль агротехнічних і зоотехнічних заходів у реалізації потенційної продуктивності сортів рослин і порід тварин.

Основні досягнення селекції рослин, тварин і мікроорганізмів. Перспективи розвитку селекції в зв'язку з успіхами молекулярної генетики, цитогенетики і генної інженерії.


Історичний розвиток органічного світу

Перші уявлення про матеріальність світу. Креаціонізм. Трансформізм. Ламаркізм. Дарвінізм, його розвиток в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Біогенетичний закон. Вчення про філембріогенези. Створення синтетичної гіпотези еволюції.

Мікроеволюція. Вид. Видоутворення. Макроеволюція. Біологічний прогрес та регрес. Форми, типи і правила еволюції груп. Фактори еволюції.

Виникнення і розвиток життя на Землі. Гіпотези походження життя на Землі. Походження людини. Генеалогічний ряд виду Людина розумна.


5. Екологія

Навчальна дисципліна „Екологія” забезпечує формування базових екологічних знань, основ екологічного мислення.

Мета навчального курсу - вивчення основ класичної та сучасної екології; усвідомлення причин виникнення екологічних проблем та шляхи їх усунення, ознайомлення з принципами раціонального викистання природних ресурсів, забезпечення гармонійного співіснування суспільства і природи.

Вступник повинен знати:

  • особливості організації життя;

  • характеристику сучасного рівня розвитку екології як науки;

  • основи раціонального використання природних ресурсів;

  • підходи до вирішення екологічних проблем;

  • прогнози щодо змін природи під впливом людини.

уміти:

  • визначати причини надзвичайних ситуацій;

  • прогнозувати шляхи управління якістю окремих компонентів навколишнього природного середовища в цілому;

  • давати екологічну характеристику природних об’єктів.


^ Екологічні аспекти живих систем

Екологія – наука про закономірності взаємовідносин організмів та довкілля. Основні екологічні категорії. Середовища існування організмів та їх характеристика. Антропічні чинники.

Екологічна ніша. Біоценоз. Біогеоценоз. Природні та штічні біоценози. Перетворення енергії в біогеоценозах. Правило екологічної піраміди.

Біосфера, її будова та функції.

Екологія людини. Екологічно залежні хвороби.


^ Медико-біологічні основи паразитизму

Паразитизм як екологічний феномен. Медична паразитологія, її предмет і завдання. Внесок вітчизняних вчених у розвиток медичної паразитології.

Організм, як середовище існування паразитів. Принципи взаємодії паразит-хазяїн. Класифікація паразитів. Пристосування паразитів. Вплив хазяїна на паразитів.

Життєві цикли паразитів. Способи зараження та механізми передачі паразита. Медична паразитологія.

Царство найпростіші. Тип Саркодові (Sarcodina). Саркомастигофори. Тип Джгутикові (Fiagellata). Тип Споровики (Sporozoa). Тип Інфузорії (Infusoria).

Медична гельмінтологія. Тип Плоскі черви (Piathelminthes). Клас Сисуни (Trematodes). Клас Стьожкові черви (Cestoda). Тип Круглі чарви (Nemathelminthes). Клас Власне круглі черви (Nematoda). Тип Кільчасті черви (Annelida).

Медична арахноентомологія. Тип Членистоногі (Arthropoda). Клас Ракоподібні (Crustacea). Клас Павукоподібні (Arachnoidea). Клас Комахи (Insecta).

Отруйні організми. Отруйні тварини. Отруйні рослини. Отруйні гриби. Лікарські рослини. Рідкісні та зникаючі лікарські рослини, їх збереження.


^ Список рекомендованої літератури


  1. Сабадишин Р.О., Бухальська С.Є. Медична біологія: Підручник для студентів медичних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. – Рівне: ВАТ „Рівненська друкарня”, 2006. – 288 с.

  2. Воронцов Д.С., Ємченко А.І. Фізіологія тварин і людини. – К.:Рад. шк., 1952. -656 с.

  3. Чайченко Г.М. та ін. Фізіологія людини і тварин: Підручник/Г.М.Чайченко, В.О.Цибенко, В.Д.Сокур; За ред. В.О.Цибенка. – К.: Вища школа, 2003. – 463 с.

  4. Алиханян С.И.,Акафьев А.П.,Чернин Л.С. Общая генетика .- М.: Высш.шк., 1985 . – 448 с.

  5. Лобашев М.Е.,Ватти К.В., Тихомирова М.М. Генетика с основами селекции.–М.: Просвещение, 1979 . – 304 с.

  6. Лобашев М.Е. Генетика.- Изд-во ЛГУ , 1969 .

  7. Дубинин Н.П. Общая генетика .- М.: Наука , 1970.- 486 с.

  8. Биология. В 2 кн.: Учеб. Для мецин. спец. Вузов / В.Н. Ярыгин, В.И. Васильева, И.Н. Волков, В.В. Синельщикова; Под ред. В.Н. Ярыгина.-3-е изд., стер.- М.:Высш.шк., 2000.- 448 с.



Критерії оцінок

відповідей абітурієнтів на питання білетів вступного іспиту

При оцінюванні відповідей враховується повнота і правильність відповіді на кожне із запитань.


Критерії оцінювання

Оцінка за 4-бальною шкалою

Шкала оцінювання 100-200 балів

Значення оцінки

Вступник виявляє особливі здібності, вміє самостійно узагальнювати і систематизувати знання, вільно відповідає на ускладнені запитання, з використанням міжпредметних зв’язків; самостійно характеризує біологічні явища і процеси, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему і визначити шляхи її розв’язання;дає порівняльну характеристику біологічним об’єктам явищам і процесам живої природи.



5

181-200

відмінно

Вступник вільно володіє вивченим обсягом матеріалу та проявляє знання у стандартних ситуаціях, застосовуючи необхідну термінологію; розкриває суть біологічних понять; характеризує основні положення біологічної науки, допускаючи у відповідях неточності; встановлює причинно-наслідкові зв’язки; дає порівняльну характеристику біологічним об’єктам явищам і процесам живої природи; розв’язує стандартні пізнавальні завдання; виправляє власні помилки.



4

152-180

Добре

Вступник відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень; дає визначення окремих біологічних понять, дає неповну характеристику загальних ознак біологічних об’єктів; у відповідях може допускати помилки.

3

124-151

задовільно

Вступник фрагментарно характеризує окремі ознаки біологічних об’єктів; володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнавання та відтворення явищ, об’єктів; відповідає на запитання, що потребують однослівної відповіді.

Має уявлення про навчальну дисципліну, але не може відтворити послідовність явищ та процесів, плутається в спеціальній термінології.

2

106-123

незадовільно



Схожі:

Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconМіністерство освіти і науки України Рівненський державний гуманітарний університет «Затверджую»
Голова вченої ради факультету документальних комунікацій та менеджменту проф. Крайчук О. В
Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconМіністерство освіти і науки України Рівненський державний гуманітарний університет
Укладачі: Лико Д. В., доктор сільськогосподарських наук, професор, зав кафедри екології та збалансованого природокористування
Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconМіністерство освіти і науки України Рівненський державний гуманітарний університет
Укладач: Лико Д. В., доктор сільськогосподарських наук, професор, зав кафедри екології та збалансованого природокористування рдг
Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconМіністерство освіти І науки України Рівненський державний гуманітарний університет «затверджую»
Програма вступного випробування з французької мови для вступників на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»
Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconМіністерство освіти і науки України Рівненський державний гуманітарний університет
Укладачі: Войтович О. П., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри екології та збалансованого природокористування Рівненського...
Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconРівненський державний гуманітарний університет Кафедра української мови імені академіка К. Ф
Рівненський державний гуманітарний університет (рдгу), Університет імені Ф. Палацького в Оломоуці (Чеська Республіка) 19 – 20 травня...
Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconМіністерство освіти і науки України Рівненський державний гуманітарний університет
Укладачі: Лико Д. В., доктор сільськогосподарських наук, професор, зав кафедри екології та збалансованого природокористування Рівненського...
Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Рівненський державний гуманітарний університет Факультет іноземної філології Кафедра романо-германської філології
«Магістр» у галузі знань 0203 «Гуманітарні науки» зі спеціальності «Мова І література*» (французька)
Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconМіністерство освіти і науки України Рівненський державний гуманітарний університет Фізико-технологічний факультет Кафедра методики викладання фізики і хімії
Програма вступного випробування для вступників до Рівненського державного гуманітарного університету
Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconМіністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет «Затверджую» Голова приймальної комісії Рівненського державного гуманітарного університету
Гру на музичному інструменті (фортепіано, баян-акордеон, скрипка, бандура, гітара та ін.)
Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Рівненський державний гуманітарний університет Кафедра педагогіки І психології (дошкільної)
Для вступників на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи