Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект icon

Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект




Скачати 331.53 Kb.
НазваТексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект
Дата13.09.2012
Розмір331.53 Kb.
ТипДокументи

Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені
к. держ. упр., доц. В.О. Мартиненко



ТЕМА 4. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ: НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ
(для самостійного вивчення)


  1. Україна в планетарній екосистемі. Розташування України по відношенню до водних і повітряних потоків забруднення.

  2. Особливості еколого-економічного становища України.

  3. Територіальні відмінності екологічних проблем в регіонах України.


Література до теми 4.

  1. Волошин В., Трегобчук В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України. // Регіональна економіка. – 2002. - №1. – С. 7 – 21.

  2. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. пос. для вузів. – К: Знання, 2000. – 203 с.

  3. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За ред. К.М. Ситника. – К.: Вища шк., 2001. – С. 7 – 11, 22 – 43, 72 - 94.

  4. Основы экологии и природопользования. Учебное пособие / Дикань В.Л., Дейнека А.Г., Позднякова Л.А., Михайлов И.Д., Каграманян А.А. – Харьков: ООО “Олант”, 2002. – С. 9 – 31.

  1. Україна в планетарній екосистемі. Розташування України по відношенню до водних і повітряних потоків забруднення.

Середньорічні водні ресурси України становлять близько 87,1 км3; місцеві, тобто ті, що формуються в межах країни, становлять 52,4 км3. Річковий стік України становить приблизно 83,5 млрд. м3, а в посушливі роки зменшується до 48,8 млрд. м3. На території країни цей стік розподілений нерівномірно. До 70% стоку припадає на південно-Західний економічний район, в якому проживає 40% населення. Головним постачальником прісної води є Дніпро, воду якого використовують до 60% населення. Ріки Південний Буг, Західний Буг, Тиса, Дністер, прут та інші забезпечують близько 35% населення.

Стан води і повноводдя в цих річках залежить від стану їх притоків і малих річок, яких налічується близько 63 тис. Стан останніх викликає занепокоєння, оскільки 20 тис. з них уже висохли. Висихання малих річок призводить до деградації великих рік.

До складу водних ресурсів України належать і підземні води. Загальна величина прогнозованих запасів підземних вод становить близько 57,2 млн. м3/добу, з яких 15,6 млн. м3 / добу є достовірними. Територіальний розподіл цих вод досить нерівномірний: їх максимальна кількість (8402 тис. м3/добу) знаходиться в Чернігівській області. Великі запаси підземних вод мають Київська, Полтавська, Херсонська, Харківська, Рівненська, Львівська, Сумська та Луганська області (від 3046 до 4186 тис. м3/добу).

^ Балансові запаси залізних руд в Україні становлять 2 млрд. т. Загальна кількість манганових руд – близько 2 млрд.т, що становить 66% світових запасів. На території країни є поклади хроміту, силікатів, уранових, нікелевих, титанових руд, ртуті, олова тощо. До нерудних належать родовища графіту – найбільші в Європі, фосфоритів, солей, доломітів, вогнетривких глин, пісків, кам’яних будматеріалів – граніту, мармуру, вапняку і крейди. В Україні зосереджені найбільші поклади каолінових глин для фарфоро-фаянсової та інших галузей промисловості.

Україна характеризується високим рівнем землезабезпечення. Земельний фонд її становить 60,3 млн. га (див. табл.1).

Таблиця 1.

Структура земельного фонду України

Земельний фонд України

Площа

млн. га

% від загальної площі

Сільськогосподарські угіддя,

в тому числі:

41,86

69,4

ріллі

33,29

55,2

багаторічні рослини

1,07

1,8

сіножаті і пасовища

7,5

12,4

Ліси та лісосмуги

10,35

17,2

Земля під забудову, в тому числі:

2,4

4,0

під житлові будинки

0,42

0,7

промислові споруди

0,41

0,7

рудники (шахти)

0,14

0,2

Болота

0,93

1,5

Непридатні землі

1,29

2,1

Загальний земельний покрив

57,94

96

Вода, в тому числі:

2,42

4,0

штучні водоймища

1,15

1,9




  1. ^ Особливості еколого-економічного становища України.

Україна через високий рівень концентрації промислового виробництва та сільського господарства, внаслідок хижацького використання природних ресурсів протягом десятиріч перетворилася в одну з найнебезпечніших в екологічному відношенні країн. Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як кризова.

^ Цьому сприяють структурні деформації господарства, за яких перевага віддавалась сировинно-видобувним галузям промисловості, використання значною мірою енерго- та ресурсномістких технологій без будівництва ефективних очисних споруд.

Серед головних причин, що призвели до незадовільного стану довкілля, можна назвати такі:

  • застарілі технології виробництва з високою енерго- та матеріаломісткістю, що перевищують у два-три рази відповідні показники в розвинутих країнах;

  • високий рівень концентрації промислових об’єктів у деяких регіонах;

  • відсутність ефективних природоохоронних технологій (зворотних систем водозабезпечення, очисних споруд тощо), незадовільний рівень експлуатації існуючих природоохоронних споруд;

  • відсутність ефективного правового й економічного механізмів, які сприяли б використанню екологічно безпечних технологічних процесів.



Екологічні проблеми України:

  1. кислотні дощі,

  2. транскордонне забруднення,

  3. руйнування озонового шару,

  4. потепління клімату,

  5. накопичення відходів, особливо токсичних та радіаційних,

  6. зниження біологічного різноманіття.

Аварія на ЧАЕС у 1986 році з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в країні ситуацію, що наближається до рівня глобальних екологічних катастроф.

Протягом останніх років у здоров’ї населення намітився ряд негативних тенденцій (зростання смертності, захворюваності, зниження народжуваності), певною мірою пов’язаних з незадовільними екологічними обставинами.

Глибоке занепокоєння викликає стан природних ресурсів.

Найбільшими забрудниками атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики, які викидають близько 29% усіх шкідливих забруднень. Теплова енергетика сприяє також значному забрудненню земель унаслідок накопичення великої кількості таких відходів, як золи, шлаки та пил. Металургійна промисловість разом із суміжними та допоміжними виробництвами є однією з найбільш “забруднювальних” галузей промисловості. ЇЇ викиди становлять 38% загальної кількості забруднювальних речовин. Підприємства нафтопромислового комплексу у великій кількості викидають у довкілля вуглеводні, сірководень, сульфатну кислоту, ртуть, сполуки флуору тощо.

Висока концентрація в окремих регіонах хімічних та нафтохімічних підприємств призвела до значного забруднення джерел водопостачання. Хімічні підприємства викидають у відкриті водойми близько 70 млн. м3 неочищених або недостатньо очищених стоків, утворюють великі обсяги відходів, серед яких значна кількість – токсичні.

Україна з її багаторічною енергетично-сировинною спеціалізацією та низьким технологічним рівнем промисловості належить до числа країн з найвищими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів. Щороку в поверхневих сховищах складається понад 1,5 млрд. т твердих відходів. У різних звалищах, шламосховищах, відвалах та териконах нагромаджено всього понад 20 млрд. т відходів, які займають близько 130 тис. га земель. Значна кількість відходів (до 90%) утворюється на підприємствах гірничодобувної промисловості під час розробки родовищ та збагачення корисних копалин. При цьому частка вторинної сировини в загальному споживанні ресурсів не перевищує 15%.

^ До категорії високо токсичних належать до 2% усіх промислових відходів. Однак до цього часу в Україні не збудовано жодного спеціалізованого підприємства з переробки таких відходів. Ця проблема ускладнюється ще й тим, що не існує організованої належним чином системи збирання та зберігання токсичних відходів, немає техніки й обладнання, бракує моніторингового контролю якості стічних вод та заохочення підприємств самостійно вирішувати власні екологічні проблеми. Тому часто токсичні відходи, наприклад, гальванічні шлами та промивні води, в значних обсягах потрапляють у каналізаційні стоки.

Порушення норм якості води досягло рівнів, що призводять до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення країни вживає недоброякісну воду, що загрожує здоров’ю нації. Втрати свіжої води на одиницю виробленої продукції перевищують показники розвинених країн Європи в 2,5 – 4,5 рази.

Поверхневі води України належать здебільшого до дуже забруднених. Найбільш забруднені ріки – Дніпро, Сіверський Донець і ріки Приазов’я. Чорне море за останні тридцять років перетворюється на стічну яму для половини Європи. Безкиснева зона, яка у 1973 році займала площу 3,5 тис. км2, нині розширилась до 50 тис. км2, що становить понад 10% усієї акваторії Чорного моря. З 26 видів риб, які виловлювали рибаки в 60-ті роки, залишилось лише 5. Загальні втрати риби становлять близько 5 млн. т. Поки що виживає риба, яка тримається біля поверхні (анчоуси й кілька). Чорне море перебуває на межі загибелі.

Основними джерелами забруднення поверхневих вод є скидання неочищених чи недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод, поверхневий стік води з сільськогосподарських угідь та забудованих територій, а також ерозія ґрунтів на водозабірній площі. Це зумовило трансформацію поверхневого природного ландшафту на 80% поверхні басейну. Негативно позначається на Дніпропетровській екосистемі розорювання заплав, що позбавляє водотоки і водойми їх природного захисту.

^ В Україні здійснюється нераціональне використання природних ресурсів. Розорюваність є найвищою в світі і досягає 56% території країни і 80% сільськогосподарських угідь. Це призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущілення.

Значного забруднення зазнала велика територія країни після аварії на ЧАЕС. Радіонуклідами забруднено 4,6 млн. га земель. З використання вилучено 119 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. га ріллі. Радіаційного забруднення через аварію на ЧАЕС зазнали 3,3 млн. га лісів.

^ Лише за останнє десятиріччя від промислових викидів загинуло 2,5 тис. га лісових насаджень.

Площа природно-заповідного фонду становить 1,5 млн. га. Або 2,5%, а за деякими даними - до 4% території країни і є недостатнім гарантом збереження й відтворення генофонду рослин і тварин та різноманіття природних екосистем. Під дією антропогенного чинника кількість видів рослин і тварин, що перебувають під загрозою зникнення і занесені до Червоної книги, значно зросла. До неї внесено 151 вид вищих рослин і 85 видів та підвидів тварин.


Стан атмосфери України. На стан повітряного басейну впливають внутрішні стаціонарні та пересувні джерела і повітряні потоки з території Західної Європи.

Основними забруднювачами повітря України є підприємства чорної металургії (33%), енергетики (30%), вугільної промисловості (10%), хімічної та нафтохімічної промисловості (7%).

Щорічно по всій Україні в атмосферу виділяється близько 17 млн. тонн шкідливих речовин. Вловлюється та знешкоджується лише ¾ шкідливих речовин, котрі викидаються стаціонарними джерелами забруднення , в тому числі газоподібних та рідких – менше 1/3.

^ Понад третину всіх промислових викидів шкідливих домішок у повітрі припадає на теплові станції, які використовують паливо.

Найбільший внесок у викиди сірчистого ангідриду дають підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості (їх частка складає 80% викидів).

^ У викиди оксидів азоту головний внесок (72%) дають підприємства енергетики та металургії.

Підприємства хімічної, нафтохімічної і газової промисловості дають найбільший внесок (43%) у викиди вуглеводнів.

Більше третини загального обсягу шкідливих викидів в атмосферу дає автотранспорт – 6,5 млн. тонн на рік. В Україні викиди автотранспорту становлять близько 27% від всього об’єму забруднюючих речовин. В Євпаторії та Ужгороді згаданий показник складає 91% від загальної кількості викидів. Більше 40% оксиду вуглецю, 46% вуглеводнів і близько 30% оксидів азоту від загальної кількості цих речовин, які потрапляють в атмосферу, припадає на транспорт.

На території України працює 1500 підприємств, що викидають в атмосферу шкідливі речовини. Загальна кількість відходів щороку збільшується на 12 млн. тонн.

Найбільш високе забруднення атмосферного повітря характерне для Донецького і Придніпровського регіонів України, а також навколо обласних центрів.

Стан гідросфери України. Річкову мережу України складають понад 22 тис. річок загальною довжиною більш як 170 тис. км. Середня її густота складає 0,25 км/км2, переважна більшість річок належить до басейну Чорного й Азовського морів, а 4% несуть свої води до балтійського моря. Водні ресурси формуються переважно за рахунок стоку річок Дніпро, Днестр, Південний Буг, Сіверський Донець, Тиса, на яких створено водосховища.

Малі річки формують 60% водних запасів. Аналіз екологічної ситуації із забрудненням природних вод України показує, що малі річки України забруднені більше, ніж великі., і їх стан продовжує погіршуватися. Це пояснюється не тільки їх малою водністю, але й недостатньою охороною. Багато гумусу, добрив та хімічних засобів захисту рослин змивається в них з полів. Сюди також потрапляють відходи тваринницьких комплексів, цукрових та інших заводів. Вимагає очищення понад 25 тис. км річок.

Найбільш забруднені південний Буг, річки Донецької і Луганської областей, Чорноморське узбережжя півдня України.

Деградація, висихання малих річок невідворотно призведе до деградації великих рік, тому проблема їх збереження й оздоровлення є однією з найгостріших для України.

Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн. тонн солей і значна частина стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрив і отрутохімікатів змивається з полів у ріки.

Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10-40 % неорганічних речовин (40% азоту, 30% фосфору, 20% калію) і практично не вилучають солі важких металів. В Україні склалася диспропорція в розвитку водогінних та каналізаційних мереж. Встановлена потужність міських водогонів становить 23 млн. м3 на добу, а очисних споруд водопостачання – 13,8 млн. м3 на добу.

У басейні Дніпра – найбільшої водної артерії країни – діють 7 АЕС. У Дніпро щорічно скидається 370 млн. м3 забруднених стоків або 14% від їх обсягу по країні.

Значна частина річного стоку Дніпра використовується промисловими підприємствами при гранично допустимих 20%. Це дуже знижує якість води, а також рибопродуктивність і може призвести до втрати Дніпра як постачальника питної води.

В Україні виявлено понад двісті осередків стійкого забруднення підземних вод.

Високий антропогенний тиск на водні ресурси та значне їх використання позначилися на якісному стані Чорного та Азовського морів.

Ці та інше негативні явища відбуваються на тлі низьких запасів води в Україні, які складають 97,3 км3 (у маловодні роки – 66 км3). Дефіцит води в Україні вже зараз складає 4 млрд. м3.


Стан ґрунтів України. Загальний земельний фонд України становить 60 млн. га і представлений переважно різновидами чорноземів, котрі займають 57% всіх сільськогосподарських угідь і становлять 68% орних земель. Чорноземи - найбільше природне багатство України. Вони складають майже 50% світового запасу цих ґрунтів.

Розорані землі в Україні становлять близько 85%, тобто 57% всієї території. Лише 8% земель території України перебувають у природному стані (болота, озера, гірські масиви, ліси). Посівні площі займають 33,5 млн. га.

Змінилося екологічно допустиме співвідношення між площами ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів. Це негативно вплинуло на стійкість агроландшафту, посилилися ерозійні процеси. Так, площа еродованої ріллі за останні 25 років збільшилася на 33% і досягла 123.1 млн. га, а дефляційно небезпечної – 19,8 млн. га (55,2%), вміст гумусу зменшився з 3,5 до 3,2%. Щорічно площа еродованих земель зростає на 70-80 тис. га.

^ Вже зіпсовано 60% чорноземів, щорічно втрачається 100 тисяч гектарів родючих ґрунтів.

Значної шкоди земельні та інші ресурси зазнають внаслідок забруднення викидами промисловості, відходами, транскордонного переносу, а також недосконалого використання засобів хімізації в аграрному секторі.

Майже 50% врожаю сільськогосподарських культур вирощується на ґрунтах, оброблених хімічними добривами та отрутохімікатами. В Україні накопичено 12 тис. тонн непридатних і заборонених для використання пестицидів. Проблема їх утилізації не вирішена. Багато сховищ, де вони зберігаються, знаходиться в незадовільному стані. Безпосередній вплив пестицидів на людину полягає в ураженні та зміні функцій печінки, захворюванням центральної нервової, серцево-судинної та дихальних систем. Пестициди негативно впливають на репродуктивну функцію людини. Пестициди, що надходять із спожитими продуктами та питною водою, накопичуються в організмі та призводять до структурний змін систем та окремих органів.

Найбільш інтенсивними забруднювачами сільгоспугідь були хлорорганічні пестициди, а найвищий рівень забруднення ґрунтів спостерігався в Костянтинівці, Маріуполі та в Алчевську.

Великої гостроти набула проблема радіоактивних відходів. На атомних електростанціях накопичено тисячі тонн відпрацьованого ядерного палива, десятки тисяч кубометрів твердих і десятки мільйонів літрів рідких радіоактивних відходів. У промисловості, сільському господарстві, медицині та наукових закладах накопичено більше ста тисяч відкритих та закритих радіоактивних джерел. Понад 70 млн. м3 радіоактивних відходів зосереджено у відвалах та хвостосховищах уранової, гірничодобувної та переробної промисловості.

Після аварії на Чорнобильській АЕС радіонуклідами було забруднено 4,6 млн. га, з використання вилучено 119 тис. га сільськогосподарських угідь.

Великої шкоди ґрунтам України завдала необґрунтована меліорація. Майже 50 тис. га орних земель підтоплені.

Якщо узагальнити всі зміни, то 22% території України можна характеризувати як сильно і дуже сильно уражені та непридатні для повного використання. 3,7 млн. га землі знаходиться в Чорнобильській зоні.

На значній частині площі сільськогосподарських угідь досягнуто межі екологічної збалансованості ґрунтових екосистем та агрофітоценозів.

Ситуація, яка склалася, зумовлена головним чином тим, що протягом багатьох десятиріч екстенсивне використання земельних угідь, і особливо ріллі, не компенсувалося рівнозначними заходами щодо відтворення ґрунту. Щоб врятувати українські чорноземи треба щороку вносити на гектар по 30-40 тонн органіки.


Використання та охорона надр. Розробка корисних копалин здійснюється більш ніж з 5000 родовищ без належного комплексного освоєння. У надрах залишається і губиться розвіданих запасів нафти – 70%, солей – 50%, вугілля – 40%, металів – 25%. Крім цього щорічно вилучається з землі 2,3 млрд. тонн копалин, а використовується лише третина. Решта йде до відвалів, шлаконакопичувачів, на підсипку. Обсяг накопичених відвальних порід, відходів енергетики та промисловості перевищує 20 млрд. тонн, ними зайнято 130 тис. га сільгоспугідь.

^ Якісний стан лісів. Україна – малолісна країна (лісистість території становить близько 14%). Площа земель лісового фонду становить 9,9 млн. га, в тому числі вкрито лісом – 8,6 млн. га.

Протягом останнього десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис. га лісових насаджень.

Радіоактивного забруднення в наслідок аварії на ЧАЕС зазнали 3,3 млн. га лісів.

Вирубка лісового фонду перевищує його відновлення. Обсяги захисного лісорозведення не забезпечують повного заліснення непридатних для сільськогосподарського виробництва земель. Недостатніми залишаються обсяги робіт щодо створення полезахисних лісових смуг.

Викликає стурбованість інтенсивна експлуатація лісів, особливо в карпатському та Поліському регіонах, де зосереджено відповідно 29 та 33% запасів деревини.

Значних збитків завдають лісові пожежі

Порушення природної стійкості лісів призводить до зростання уразливості насаджень, визначає подальше збереження напруженого санітарного стану лісів. Екстенсивне природокористування, нехтування екологічними обґрунтуваннями при визначенні шляхів розвитку агропромислового та лісохімічного комплексів, регулювання стоку річок, осушення боліт та стихійний розвиток колективного садівництва призвели до зниження природного потенціалу майже 70% цінних природних комплексів та ландшафтів України. Внаслідок цього процеси деградації генетичного фонду живої природи спостерігаються практично у всіх регіонах України.

На території України нараховується близько 45 тис. видів тварин, серед них 17 видів земноводних, 20 – плазунів, 344 – птахів, 101 – ссавців, 2000 – риб, решта – безхребетні. До Червоної книги України занесено 531 вид рослин і грибів (12% дикоростучої флори) та 281 вид тварин.

Площа природно-заповідного фонду країни збільшується повільно і становить 1,3 млн. га, або 2,2% території країни, що в 2-3 рази менше від норми, рекомендованої вченими. Природоохоронні об’єкти через недостатнє фінансування, слабку матеріально-технічну та лабораторну базу не забезпечують в повному обсязі виконання функцій щодо збереження та відновлення рідких і типових видів флори і фауни.


  1. ^ Територіальні відмінності екологічних проблем в регіонах України.

З метою виявлення загальних територіальних відмінностей ресурсно-екологічної ситуації в Україні сектором природокористування та охорони природи науково-організаційного відділу Президії НАН України була здійснена інтегральна оцінка в розрізі областей за статистичними даними 2000 р. На основі визначення питомих величин і місця, яке посідає область по кожному з семи найбільш важливих ресурсно-екологічних показників демографічного та соціально-економічного розвитку, проведено ранжування областей за рівнями сумарного впливу цього розвитку на навколишнє середовище і використання основних природних ресурсів.

В Україні має місце істотна регіональна диференціація антропогенних чинників негативного впливу на навколишнє середовище

Відносно високою є регіональна амплітуда коливання щільності населення у розрахунку на 1 км2 загальної території (див. табл.1): від 40 осіб у Чернігівській до 185 осіб у Донецькій областях. Тобто розрив між мінімальною та максимальною щільністю населення становить 4,6 рази.

Досить великі регіональні відмінності спостерігаються і в кількості промислових підприємств на одиницю земельної площі. Якщо в Херсонській області на 1000 км2 припадає 7,8 підприємств, то у Львівській – 38,7, в Донецькій області – 31,4. При цьому треба мати на увазі не лише кількість, а й особливості виробництва на цих підприємствах. У Донецькій області сконцентровано найбільш екологонебезпечне та екологодестабілізуюче індустріальне виробництво, зокрема, вугільна промисловість, чорна і кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна промисловості, потужні електростанції тощо.

Надзвичайно великою є регіональна диференціація питомих викидів шкідливих речовин у повітряний басейн стаціонарними і пересувними джерелами забруднення. Так, у Волинській області ці викиди в розрахунку на 1 км2 її території дорівнює лише 1,7 т, тоді як у Донецькій області – 67,7 т. Отже, на Донбасі шкідливі викиди приблизно в 40 разів більші, ніж на Волині , та майже в 7 разів перевищує середній показник по Україні.

Теж саме можна сказати і стосовно питомих рівнів водоспоживання та водовідведення. Зокрема йдеться про скидання неочищених забруднених стоків до водойм. Наприклад, у Херсонській області в розрахунку на 1 км2 території припадає лише 0,1 тис. м3 забруднених стічних вод, а в Донецькій – 35,6 тис. м3, або в 356 разів більше. Відтак практично всі водойми в Донецькій області надмірно забруднені й отруєні, в них великою мірою порушено екологічну рівновагу та майже повністю підірвано їх самоочищувальний і самовідновний потенціали. Саме в Донецькій області існує гострий дефіцит водних ресурсів, а водо-екологічна ситуація є найгострішою в Україні.

Ресурси прісної води України використовуються повністю, а в деяких південних районах відчувається нестача води. Характерною ознакою природного розподілу водних ресурсів на території України є те, що місцям розташування найпотужніших споживачів води відповідають найменші запаси водних ресурсів (Донбас, Кривбас, Автономна Республіка Крим та інші південні регіони). Для вирішення цієї проблеми побудована система каналів та водосховищ.

Щодо величини антропогенного навантаження на природу збоку сільського господарства, то вона залежить головним чином від частки ріллі в загальній площі, рівнів хімізації і механізації виробничих процесів, структури посівів, кількості й видів тваринництва тощо. Зокрема, частка ріллі в загальній території тієї чи інший області коливається в досить широких межах: від 0,15 у Закарпатській до 0,71 у Кіровоградській. Тільки у 12 областях рівні розораності земельної території нижчі, ніж у середньому по Україні. Надмірно висока розораність земель має місце, крім Кіровоградської, ще й у Запорізькій, Миколаївській, Дніпропетровській і Вінницькій областях.

Аналіз регіонально-екологічних особливостей в Україні дозволяє згрупувати області в наступні групи за їх екологічним станом:

1) Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька, Київська (разом з м. Київ) і Львівська області. – На них припадає 27% загальної території України, на якій мешкає понад 20 млн. осіб, або 41,2% всього населення країни. Для цих областей характерні надзвичайно високі рівні антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище внаслідок залучення до використання максимальною мірою мінерально-сировинних, водних, земельних і лісових ресурсів, наявності потужних промислового та аграрного потенціалів, величезної кількості відходів і викидів шкідливих речовин, насамперед у водойми та атмосферне повітря. Відтак ресурсно-екологічна ситуація загалом тут є найбільш напруженою і несприятливою з точки зору забезпечення нормальних природних умов життєдіяльності людини. До того ж вона перебуває у великій залежності від техніко-технологічної безпеки функціонування чисельних індустріальних, комунікаційних та енергетичних об’єктів, сконцентрованих в цих областях;


2) АР Крим та 7 областей – Вінницька, Івано-Франківська, Миколаївська, Одеська, Харківська, Черкаська та Чернівецька. В цих областях, частка яких у загальній території країни становить 30,7%, а в населенні – 30%, має місце високий рівень антропогенних навантажень на природу та основні її ресурси. В багатьох районах областей даної групи, перш за все в обласних центрах, сконцентровано чимало великих промислових підприємств, енергетичних і транспортних об’єктів тощо, а також досить важливі галузі агропромислового виробництва. Тому ресурсно-екологічна ситуація тут може бути охарактеризована як багато в чому несприятлива, суперечлива з елементами кризових явищ та існуючою тенденцією до їх загострення;


3) Закарпатська, Кіровоградська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська і Хмельницька. – Вони займають 27,7% загальної території держави, а мешкає тут 10,4 млн. осіб, або 21,1% усього її населення. Це – області з середнім рівнем антропогенних навантажень на навколишнє середовище. В них, за деяким винятком, практично відсутні великі індустріально-промислові центри та агломерації, а натомість інтенсивно розвивається сільськогосподарське виробництво і харчопереробні галузі АПК. У зв’язку з цим ресурсно-екологічну ситуацію в них необхідно вважати загалом нормальною, хоча і тут є чимало районів з екологонебезпечними умовами, а Закарпаття та Прикарпаття досить часто потерпають від природних катастроф;

4) Волинська, Житомирська, Чернігівська – їх частка в загальній площі країни дорівнює 13,6%, а в населенні – тільки 7,7%. Ця група областей характеризується в цілому відносно низьким рівнем антропогенних навантажень на навколишнє середовище та його основні ресурси, оскільки ці регіони переважно аграрної і лісогосподарської спеціалізації суспільного виробництва. Відтак, коли не брати до уваги радіоактивно забруднені внаслідок аварії на ЧАЕС території в деяких районах зазначених областей, ресурсно-екологічна ситуація тут може бути оцінена як більш менш нормальна з ознаками стабілізації та певного поліпшення.

Таблиця 1.

Ранжування областей України за основними ресурсно-екологічними показниками за 2000 р. (в розрахунку на 1 км2 загальної території)

Області

Щіль-ність населення, осіб

Міс-це обла-сті

Кіль-кість підпри-ємиств,

тис. км2

Міс-це обла-сті

Вики-ди шкідливих речо-вин в атмо-сферу, т

Міс-це обла-сті

Споживання води, тис. м3

Міс-це обла-сті

Скида-ння забруд-нених стічних вод, тис. м3

Міс-це обла-сті

Нагро-мад-жено токсич-них відходів, т

Міс-це обла-сті

Частка ріллі в загаль-ній площі

Міс-це обла-сті

Сума місць

Інтегра-льний ранг області

Україна

82




17,4




9,8




21,5




5,5




4919,6




0,53










Донецька

185

1

31,4

2

67,7

1

66,1

1

35,6

1

22381,9

2

0,62

6

14

1

Дніпропетровська

115

4

20,0

10

29,5

2

55,0

4

22,8

2

57886,2

1

0,65

4

27

2

Луганська

98

8

24,2

6

19,8

3

15,3

8

14,0

3

4139,4

4

0,51

15

47

3

Запорізька

73

13

12,4

19

12,3

5

62,6

3

11,0

4

4479,7

3

0,69

2

49

4

Київська та м. Київ

154

2

29,1

3

11,7

6

66,1

2

1,5

13

735,4

11

0,47

16

53

5

Львівська

124

3

38,7

1

8,8

7

10,0

13

2,5

10

3676,4

5

0,37

20

59

6

Івано-Франківська

105

6

23,9

7

13,3

4

8,0

15

4,9

6

3229,7

6

0,29

24

68

7

Харківська

94

9

21,3

9

8,6

8

13,0

10

0,8

21

1027,0

9

0,61

9

75

8-9

АР Крим

92

10

15,7

13

5,3

10

42,6

5

3,4

8

374,5

12

0,44

17

75

8-9

Вінницька

68

16

18,0

11

5,5

9

26,3

6

2,4

11

8,9

20

0,63

5

78

10

Одеська

75

12

13,9

15

3,4

15

14,4

9

7,1

5

38,5

16

0,62

7

79

11

Чернівецька

115

5

27,3

4

4,3

13

7,0

17

1,5

14

19,1

18

0,41

18

89

12

Черкаська

69

15

15,9

12

4,5

12

10,2

12

1,1

15

31,1

17

0,61

10

93

13

Миколаївська

52

20

9,4

22

2,2

22

11,3

11

4,0

7

105,0

14

0,68

3

99

14

Кіровоградська

47

23

12,3

20

3,3

17

3,5

25

2,6

9

2121,7

7

0,71

1

102

15

Полтавська

58

18

13,3

17

5,3

11

8,6

14

0,9

19

178,5

13

0,60

13

105

16

Тернопільська

83

11

22,2

8

3,1

19

4,7

22

0,4

23

2,6

21

0,62

8

112

17

Закарпатська

100

7

25,6

5

3,2

18

5,5

20

1,1

17

0,4

22

0,15

25

114

18

Хмельницька

70

14

12,7

18

3,4

14

7,6

16

0,4

24

0,3

23

0,60

12

121

19-20

Сумська

55

19

12,3

21

3,4

16

4,8

21

0,6

22

1168,9

8

0,53

14

121

19-20

Рівненська

59

17

14,2

14

2,5

20

6,2

18

0,9

20

842,2

10

0,32

23

122

21

Херсонська

43

24

7,8

25

2,3

21

22,4

7

0,4

25

9,0

19

0,60

11

132

22

Житомирська

48

22

13,5

16

2,1

23

3,6

24

1,1

16

0,1

24

0,36

21

146

23

Волинська

52

21

8,3

23

1,7

25

6,0

19

1,7

12

0,1

25

0,33

22

147

24

Чернігівська

40

25

8,1

24

2,0

24

3,8

23

1,0

18

60,8

15

0,41

19

148

25







Схожі:

Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект iconТексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко
Екологія як комплексна міждисциплінарна наука: історія становлення, предмет, методи та основні завдання
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект iconТексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко
Екологія як комплексна міждисциплінарна наука: історія становлення, предмет, методи та основні завдання
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект iconТексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу
Класифікація процесів антропогенного впливу на природу. Характеристика різних видів негативного антропогенного впливу на навколишнє...
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект iconТексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема види І наслідки антропогенного впливу на природу
Класифікація процесів антропогенного впливу на природу. Характеристика різних видів негативного антропогенного впливу на навколишнє...
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект iconУкладач: к держ упр., доц. В. О. Мартиненко завдання для самостійної роботи з дисципліни «екологія» Завдання
move to 0-22133046
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект iconУкраїна в планетарній екосистемі. Розташування України по відношенню до водних і повітряних потоків забруднення
Тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект (для самостійного вивчення)
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект iconК н. з держ упр., доц. Мартиненко Володимир Олександрович

Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект iconК н. з держ упр., доц. Мартиненко Володимир Олександрович

Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект iconУкладач: к держ упр., доц. В. О. Мартиненко завдання для самостійної роботи з дисципліни «екологія» Завдання
Теоретичні відомості. Виробниче І рекреаційне навантаження на природні екосистеми та рівень негативного впливу на довкілля повинні...
Тексти лекцій з дисципліни «Екологія» розроблені к держ упр., доц. В. О. Мартиненко тема екологічні проблеми україни: національний та регіональний аспект iconА. Ф. Бондаренко
А. Ф. Бондаренко, канд техн наук, доц. В. О. Мартиненко, к держ упр., доц., В. Г. Шестопалов
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи