Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна icon

Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна




Скачати 406.66 Kb.
НазваЛьвівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна
Сторінка1/3
Дата03.09.2012
Розмір406.66 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2   3


ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ


БАРИШОК ТЕТЯНА ВІТАЛІЇВНА


УДК 37.041-053.2-056.26


ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПРОГРАМ З ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ В УМОВАХ СІМ’Ї


24.00.03 фізична реабілітація


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту


Львів – 2009

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана на кафедрі фізичної реабілітації Львівського державного університету фізичної культури Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту.


Науковий керівник –

кандидат педагогічних наук, професор

^ ВОЛКОВА СВІТЛАНА СТЕПАНІВНА,

Класичний приватний університет (м. Запоріжжя), директор Інституту здоров’я, спорту і туризму.


Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

^ КУЦ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ, Вінницький державний педагогічний

університет імені Михайла Коцюбинського,

завідувач кафедри олімпійського і професійного спорту;





кандидат медичних наук, доцент, старший науковий співробітник

^ ЛУКОВСЬКА ОЛЬГА ЛЕОНІВНА,

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури та спорту, завідувач кафедри фізіології та спортивної медицини.




Захист відбудеться 22 травня 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного університету фізичної культури за адресою: 79000 м. Львів, вул. Костюшка, 11.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного університету фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).


Автореферат розіслано квітня 2009 року



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради




М. М. Линець


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Велику частину серед дітей з особливими потребами становлять діти з церебральним паралічем, кількість яких залишається високою. За останні 10 років рівень народжуваності дітей з церебральним паралічем складає від 2 до 4 випадків на 1000 новонароджених, хоча подекуди цей показник ще вищий (Иваницкая И. Н., 1993; Національний інститут неврологічних порушень США, 2008).

Сьогодні велика увага приділяється різним засобам відновлення дітей з церебральним паралічем: медикаментозній терапії (Гаврилова Т. К., Макарова Є. К. та ін., 1991); ортопедичному лікуванню (Козявкін В. І., Бабадагли М. А., 1999; Пчєляков А. В., 1999 та ін.); реабілітації засобами фізіотерапії: бальнеолікування (Штеренгерц Є. А., 1991; Галіна І. В., 2001 та ін.), електролікування (Семенова К. А., 1993; Немкова С. А. та співавтори, 2002 та ін.); фізичній реабілітації в умовах санаторно-курортного лікування та спеціалізованих стаціонарів (Мольська Н. Є., 1993; Козявкін В. І., 2003 та ін.).

Великою проблемою стає фізична реабілітація цих дітей, пошук методів та засобів, які спрямовані на максимальний розвиток збережених функцій, компенсацію фізичних вад та інтеґрацію дитини у суспільство (Куц О. С. та співавтори, 2002-2003; Луковська О. Л., Афанасьєв С. М., 2008). Необхідна цілеспрямована співпраця родини, суспільства і держави, і саме сім’я повинна відігравати основну роль у здійсненні фізичної реабілітації дитини з церебральним паралічем (Мойсеєнко Р. О. та співавтори, 2007; Шлапаченко О. А., 2008). Спостерігається недостатність науково-практичних робіт, які б вивчали систему фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї (Мамайчук І. І., Мартинов В. Л., 1989; Волкова С. С., 2003), у доступній нам літературі не розкриваються її організаційно-методичні особливості. Тому пошук нових підходів та методів застосування засобів фізичної реабілітації у роботі з дітьми з церебральним паралічем є дуже важливим. Зважаючи на особливість захворювання, необхідною є постійна корекційна робота з наростанням фізичних дисфункцій.

Після припинення реабілітаційних заходів спостерігається зниження досягнутого ефекту, однак держава не має змоги охоплювати всіх дітей з особливими потребами, яким необхідна фізична реабілітація (Покась В. П., 1994; Шипицина Л. М. та співавтори, 2003). Тому постає актуальне питання – проведення постійної фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї (Волкова С. С., 2003). Необхідним є обґрунтування теоретико-методичних основ фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї, зокрема застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації. Докладного висвітлення потребують такі етапи цього процесу, як складання, виконання та корекція індивідуальних програм, а також застосування принципів фізичної реабілітації дитини з церебральним паралічем в умовах сім’ї, інформативних методів обстеження для спостереження за динамікою зміни функцій, які можна б було використовувати в домашніх умовах, враховуючи особливості організації роботи з сім’єю. Тому обрана тема дисертаційного дослідження є актуальною.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичного виховання і спорту на 2006-2010 рр. Міністерства України у справах, сім’ї, молоді та спорту, за темою 4.1.2 «Фізична реабілітація неповносправних осіб з руховими дисфункціями», номер державної реєстрації 0106U012608.

Роль автора полягає в аналізі основних чинників, що впливають на реабілітацію дитини з церебральним паралічем у сім’ї, визначенні основних принципів застосування індивідуальних програм та етапів фізичної реабілітації в умовах сім’ї, їхньої ефективності.

^ Мета дослідження - обґрунтувати теоретико-методичні основи застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї.

^ Завдання дослідження:

  1. Проаналізувати питання фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем у вітчизняній та закордонній літературі.

  2. Визначити чинники, які впливають на реабілітацію дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї.

  3. Дослідити та обґрунтувати основні принципи застосування індивідуальних програм та етапів фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї.

  4. Визначити ефективність застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації для дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї.

^ Об’єкт дослідження - фізична реабілітація дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї.

Предмет дослідження - застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї.

^ Методи дослідження:

  1. Для визначення предмета, об’єкта та мети, формулювання завдань, підбору методів та визначення змісту дослідження використовували загальнонаукові методи дослідження – теоретичного аналізу та узагальнення.

  2. Для визначення вихідного рівня функціонального стану опорно-рухового апарату, розвитку моторних функцій дітей з церебральним паралічем, зміни досліджуваних показників використовували медико-біологічні методи дослідження (оцінка сили, тонусу м’язів, амплітуди рухів, ступеня парезу, моторних функцій), гоніометрію, а також педагогічні методи дослідження (педагогічний експеримент, педагогічне спостереження).

  3. Для визначення вихідного рівня тривожності дітей, які брали участь в експерименті, були використані психодіагностичні методи (оцінка тривоги за шкалами Цунга та Кові).

  4. Для характеристики та розуміння сім’ї, її особливостей, взаємовідносин використовувались соціологічні методи дослідження (бесіда, анкетування).

  5. Для об’єктивізації отриманих результатів використовувався метод математичної статистики.

^ Наукова новизна одержаних результатів роботи:

– уперше доведено ефективність застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації для покращення функціонального стану опорно-рухового апарату дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї за активного та свідомого ставлення батьків до процесу відновлення дитини та застосування сучасних методів контролю;

– визначено та науково обґрунтовано основні принципи застосування індивідуальних програм та етапи фізичної реабілітації (складання, виконання, корекція) дітей з церебральним паралічем, які мають використовувати батьки;

– доповнено зміст фізичної реабілітації та досвід застосування засобів і методів реабілітації при церебральному паралічі.

^ Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовано теоретико-методичні основи фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї, де визначено основні принципи застосування індивідуальних реабілітаційних програм, етапи та методичні особливості використання засобів фізичної реабілітації в умовах сім’ї, що може бути рекомендовано для застосування як батьками дітей з церебральним паралічем під контролем фахівця з фізичної реабілітації, так і фахівцям у реабілітаційних центрах та центрах соціальної адаптації і реабілітації дітей з особливими потребами.

Розроблені автором рекомендації щодо застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації в умовах сім’ї впроваджено у роботу Хортицького навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру реабілітації дітей, Запорізької міської асоціації батьків дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства «Надія» (акт від 03.11.08; акт від 02.12.08). Застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації для дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї сприяло покращенню показників функціонального стану опорно-рухового апарату (тонус та сила м’язів, амплітуда рухів) та показників ступеня парезу й моторного розвитку (сидіння, стояння, ходьба).

Результати роботи впроваджено у навчальний процес студентів Класичного приватного університету Інституту здоров’я, спорту і туризму спеціальності «Фізична реабілітація», а також у навчальний процес студентів факультету фізичного виховання спеціальності «Фізична реабілітація» Запорізького національного університету, що підтверджують акти впровадження (від 26.11.08; від 11.12.08).

Форми роботи з сім’єю, рекомендовані автором, доцільно використовувати фахівцям з фізичної реабілітації, які працюють із сім’ями дітей з церебральним паралічем.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок автора полягає в аналізі науково-методичної літератури за темою дослідження, доборі методів дослідження, розробці та експериментальній апробації теоретико-методичних основ застосування програм з фізичної реабілітації в умовах сім’ї, обґрунтуванні принципів та етапів роботи з батьками під час застосування індивідуальних реабілітаційних програм, а також розробці практичних рекомендацій з використання отриманих результатів дослідження.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати та висновки дисертаційного дослідження подано для обговорення на наукових конференціях: «Молода спортивна наука України» (Львів, 2005), «Спорт інвалідів та міжнародний олімпійський рух» (Київ, 2006), «Інноваційні технології оздоровчої спрямованості в процесі фізичного виховання студентської молоді» (Бердянськ, 2007), «Дні науки у ГУ «ЗІДМУ» (Запоріжжя, 2004-2006).

Публікації. Результати роботи відображено у 12 публікаціях, 8 з яких виконано одноосібно; 5 статей опубліковано у наукових фахових виданнях ВАК України.

^ Структура й обсяг роботи. Дисертація має такі складові частини: вступ, перелік умовних скорочень, п’ять розділів, висновки, практичні рекомендації, додатки та перелік літературних джерел. Загальний обсяг роботи становить 222 сторінки, з них 170 сторінок основного тексту. Опрацьовано 231 джерело, з них 26 – закордонних авторів. Робота містить 20 таблиць, 24 рисунки, 7 додатків.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі визначено актуальність проблеми, розкрито мету, завдання, методи дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, апробацію результатів роботи, зазначено кількість публікацій автора.

^ У першому розділі «Aналіз літературних джерел з питань реабілітації дітей з церебральним паралічем» подається аналіз науково-методичної літератури, присвяченої такому захворюванню, як церебральний параліч (ЦП), висвітленно його класифікацію, методи та засоби реабілітації (ортопедо-хірургічні, фізіотерапевтичні, бальнеологічні, фізичні та ін.).

Існують різні розуміння ЦП, як поняття захворювання, так і класифікації, використовується велика кількість методів та засобів реабілітації, основними з яких залишаються засоби фізичної реабілітації. Більшість з цих засобів спеціалісти застосовують у певних умовах і в короткий термін, що призводить до лише короткотривалої корекції рухових порушень при церебральному паралічі. Аналіз науково-методичної літератури засвідчив, що лікування наслідків та відновлення функцій при церебральному паралічі залишається великою проблемою у сучасній реабілітаційній науці.

Було доведено, що діти з ЦП потребують постійної корекції рухових дисфункцій, яка можлива лише в умовах сім’ї. Однак сьогодні сім’ю, яка має дитину з ЦП, найбільше залучають лише до соціального аспекту адаптації дитини у суспільстві, яка не можлива без корекції рухових функцій. І хоча існують рекомендації ВООЗ, які вказують на необхідність участі сім’ї у процесі реабілітації дитини з ЦП, науково-методичних розробок у цьому напрямку виявлено не було.

^ В другому розділі «Методи та організація дослідження» обґрунтовано методи та організацію дослідження, що їх застосовано для вирішення поставлених завдань.

Дослідження проводилося трьома етапами упродовж 2003 – 2007 рр.

На першому етапі (2003 – 2004 рр.) вивчали стан досліджуваної проблеми в її теоретичному і прикладному аспектах, здійснювали обґрунтування теми роботи. Були розроблені програма й модель дослідження, визначені мета, об’єкт, предмет і завдання дослідження, розроблена програма подальшої експериментальної роботи.

На другому етапі (2004 – 2006 рр.) – розроблено й теоретично обґрунтовано концепцію, методику дослідницької роботи, виконано основну частину дослідження з теоретико-методичних основ застосування індивідуальних реабілітаційних програм для дітей з ЦП в умовах сім’ї, проведено констатуючий та формуючий експерименти в основній групі і групі порівняння.

Дослідження проводилося на базі Запорізької міської асоціації батьків дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства «Надія», а також у домашніх умовах досліджуваних сімей. На початку дослідження в експерименті брали участь 45 дітей з ЦП (26 хлопців та 19 дівчат), з яких 26 дітей 13-15 років з ЦП спастичних форм увійшли до експериментальних груп. Основну групу сформували 11 дітей з ЦП, групу порівняння – 15 дітей. Суттєва різниця основної групи і групи порівняння полягала в тому, що для дітей основної групи були написані індивідуальні програми з фізичної реабілітації, за якими вони займалися протягом дослідження в домашніх умовах. Виконання програм контролювали один раз на 4-6 тижнів, за результатами контролю програми коригували, вносили необхідні зміни, ставили нові завдання. Діти групи порівняння також проживали вдома з батьками, але проходили реабілітаційні курси (ЛФК, масаж) епізодично у державних закладах (лікарні, санаторії, центри реабілітації).

На третьому етапі (2006 – 2007 рр.) – систематизовано і проаналізовано результати експериментальної роботи, здійснено узагальнення основних експериментальних даних у теоретичному та практичному аспектах, зроблено висновки про реалізацію завдань дослідження, визначено ефективність технології складання індивідуальних програм з фізичної реабілітації для дітей з ЦП, їх використання та корекції в умовах сім’ї. Літературне оформлення дисертаційного дослідження.

^ Третій розділ «Основи застосування індивідуальних програм з фізичної реабілітації для дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї» містить характеристику дітей з церебральним паралічем, та характеристику сімей, які мають дітей з церебральним паралічем, принципи застосування індивідуальних програм та етапи фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї, а також форми організації цього процесу та методичні особливості застосування засобів фізичної реабілітації при церебральному паралічі в умовах сім’ї.

Загалом діти досліджуваних сімей мали діагноз «церебральний параліч», за формою – спастичний тетрапарез чи подвійна геміплегія (ураження всього тіла і чотирьох кінцівок); розподіл хлопців та дівчат рівномірний, статистично вірогідної різниці у показниках моторного розвитку між дітьми як групи порівняння та основної групи, так і дітьми зі спастичним тетрапарезом та подвійною геміплегією не спостерігалося (P>0,05). У всіх досліджених дітей був збережений інтелект, і вони навчалися за шкільною програмою вдома. Усі діти могли сидіти самостійно чи з підтримкою; жодна дитина самостійно не ходила, 92,3% дітей долали дистанцію на вулиці за допомогою візка. Коло інтересів усіх досліджених дітей було звужене до читання книжок, журналів, перегляду телевізійних передач та малорухливих ігор. Рівень тривоги за шкалами Кові та Цунга у дітей групи порівняння та основної групи не мав статистично вірогідних відмінностей та відповідав оцінці нижчий за середній (P>0,05). Тому за загальною характеристикою досліджених дітей з ЦП групу порівняння та основну групу можна вважати однорідними.За нашими даними, 50% сімей, що брали участь в експерименті, були неповні (27,3% основної групи та 66,7% групи порівняння), у всіх випадках дитина залишилася з матір’ю. З усіх досліджених сімей, які мають дитину з церебральним паралічем, у 61,5% випадків (54,5% основної групи та 66,7% групи порівняння) дитина з ЦП була єдиною дитиною в сім’ї. У всіх сім’ях батьки вважали, що мають нормальні життєві умови, хоча свою кімнату мали лише 38,5% досліджених дітей (36,4% основної групи та 40% групи порівняння).

Щодо способу життя батьків, то в усіх сім’ях з народженням дитини та зі встановленням діагнозу «церебральний параліч», спосіб життя батьків змінився. У 50% сімей один з батьків не працював, у зв’язку з необхідністю доглядати дитину (72,7% основної групи та 33,3% групи порівняння), у 30,8% випадків (27,3% основної групи та 33,3% групи порівняння) сім’я проживала з бабусею чи дідусем, які доглядали за дитиною.

Під час вивчення сім’ї певну увагу приділяли ставленню батьків до фізичної реабілітації. Батьки стверджували, що протягом життя дітей з ЦП використовували різні засоби відновлення. Кількість сімей, які починали інтенсивне медикаментозне лікування дитини в стаціонарі з її народження, становить 26, що складає 100%. Але, починаючи з 4-6 років, цей показник знизився до 23 (88,4%) і вже у 7-9 років складав 16 сімей (61,5%), а в 10-12 років – 5 (19,2%). З часом батьки поступово відмовлялися від стаціонарного чи амбулаторного медикаментозного лікування дітей і звертали увагу на інші реабілітаційні заходи, такі як фізіотерапевтичні процедури, лікувальна фізична культура, масаж. Щодо фізичної реабілітації, то спостерігалась протилежна картина: з народження дитини фізичними вправами з корекційною лікувальною спрямованістю інтенсивно займалися лише в 16 сім’ях з 26 досліджених, що складало 61,5% (інші 38,5% батьків не приділяли великої уваги лікуванню фізичними вправами), до 4-6 років ця цифра зросла до 22 (84,6%), а в 7-9 років становила вже 25 (96,1%), хоча вже до 10-12 років впала до 19 (73,1%). Тобто з віком дитини лікувальні фізичні вправи, масаж та засоби фізіотерапії почали переважати серед лікувальних заходів, поступово витісняючи медикаментозне лікування, але їх використання було епізодичним чи не було під контролем фахівця.

Під час роботи з сім’ями, в яких були діти з ЦП, застосовуючи індивідуальні реабілітаційні програми, використовували загальні принципи фізичного виховання. У результаті дослідження щодо складання, використання та корекції індивідуальних програм з фізичної реабілітації для дітей з ЦП було виокремлено групу принципів, урахування яких має особливе значення у роботі з сім’ями: принципи індивідуального підходу, простоти і доступності реабілітаційної програми, наочності та практичності, свідомості й активності, а також принцип систематичності.

Зважаючи на загальні основи організації процесу фізичної реабілітації, застосування індивідуальних програм фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї здійснювали трьома етапами:

Етап 1 – складання індивідуальної програми (рис. 1).


Алгоритм складання індивідуальної програми з фізичної реабілітації дитини з церебральним паралічем в умовах сім’ї


Попередня бесіда для отримання первинної інформації


Знайомство з сім’єю дитини з ЦП



Налагодження емоційного контакту







– Проведення в домашніх умовах

– Усунення негативних подразників

– Залучення батьків до обстеження

– Уникання негативних оцінок

– Паузи під час обстеження







Обстеження дитини з ЦП



Тонус спазмованих м’язів



Сила м’язів


Аналіз отриманих результатів


Амплітуда рухів


Моторні функції




Написання індивідуальної програми з фізичної реабілітації для дитини з ЦП


  1   2   3

Схожі:

Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна iconЛьвівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна
move to 1322-16199
Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна iconЛьвівський державний університет фізичної культури іваночко оксана юріївна
Роботу виконано у Львівському державному університеті фізичної культури Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту
Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна iconЛьвівський державний університет фізичної культури
Вплив фізичної активності на якість життя студентів вищих навчальних закладів 3-4 ступенів акредитації
Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна iconЛьвівський державний університет фізичної культури рокошевська віра вікторівна
move to 1322-16179
Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна iconЛьвівський державний університет фізичної культури бандуріна катерина вікторівна
move to 1322-16198
Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна iconЛьвівський державний університет фізичної культури сидорченко катерина миколаївна
move to 1322-16194
Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна iconЛьвівський державний університет фізичної культури іваночко оксана юріївна
move to 1322-16196
Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна iconЛьвівський державний університет фізичної культури
Тема: організація І проведення педагогічних спостережень та педагогічного експерименту
Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна iconЛьвівський державний університет фізичної культури
Донской Д. Д. Методика исследования в физической культуре. – М.: Физкультура и спорт, 1981
Львівський державний університет фізичної культури баришок тетяна віталіївна iconЛьвівський державний університет фізичної культури
Донской Д. Д. Методика исследования в физической культуре. – М.: Физкультура и спорт, 1981
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи