Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності icon

Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності




Скачати 264.83 Kb.
НазваТема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
Дата11.09.2012
Розмір264.83 Kb.
ТипДокументи



Тема…Підприємництво.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  1. Типи підприємств за формами власності.

  2. Реєстрація підприємства.

  3. Реєстрація підприємця (без створення юридичної особи).

  4. Оформлення установчих документів.

  5. Рахунки в банку.

  6. Ліцензування підприємницької діяльності.

  7. Типи підприємств за виробничими функціями.



3.1. Типи підприємств за формами власності

Перше питання, що постає перед підприємцем початківцем — вибір най­більш прийнятної організаційної форми ведення бізнесу. Для вирішення цьо­го питання підприємець має добре орієнтуватися в наявних організаційних формах. Вивчення чинного законодавства щодо цієї галузі дасть змогу запобігти помилкам у підприємницькій діяльності.

^ Вибір конкретної організаційної форми здійснюється підприємцем само­стійно. Підприємець зважає на зміст і основні напрямки діяльності, сферу її здійснення, ресурси, вид власності та інші вихідні умови.

^ Вибір організаційної форми підприємництва затверджується шляхом здійснення державної реєстрації конкретного виду підприємства або іншої організаційної форми. Законодавство України передбачає можливість здій­снення громадянами підприємницької діяльності і без створення ними юри­дичних осіб (громадянин реєструється як самостійний підприємець — фізич­на особа).


Як самостійні підприємці (фізичні особи), так і підприємці, що обрали інші організаційні форми, користуються рівними правами і несуть установлену за­коном відповідальність перед державою, контрагентами, працівниками щодо усіх аспектів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

За законами України самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт; надання послуг і заняття торгівлею громадян або об'єднань громадян вважається під­приємницькою, якщо вона відбувається з метою одержання прибутку; якщо діяльність громадян не пов'язана з одержанням прибутків, тоді вона не вва­жається підприємницькою.


Відповідно до форм власності, встановлених законом України «Про влас­ність», можуть діяти підприємства на транспорті таких видів:

  • державне підприємство, засноване на загальнодержавній (республі­канській) власності;

  • державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністра­тивно-територіальних одиниць;

  • колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської організації;

  • приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили;

  • сімейне підприємство, засноване на власності й праці громадян України — членів однієї сім'ї, що проживають разом;

  • індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і виключно її праці;

  • спільне підприємство, засноване на об'єднанні майна різних власників (змішана форма власності). Серед засновників спільного підприємства можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав;

  • підприємство, засноване на власності юридичних осіб та громадян інших держав. Створення таких підприємств регулюється окремим законодав­ством України.


Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форми власності) воно може бути віднесене до категорії малих підприємств. До малих підприємств на транспорті належать такі, на яких працюють до 50 чол.

Розглянемо організаційно-правові форми підприємницької діяльності на транспорті більш детально.

Особливістю індивідуального підприємства є те, що воно створюється на основі власності громадян. В індивідуальній власності можуть бути житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, насадження на земельній ділянці, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, речі домашнього господарства та особистого користування, засоби виробництва, продуктивна і робоча худоба, виробнича продукція, а також інше майно споживчого і вироб­ничого призначення.

Характерною ознакою індивідуального підприємства, що визначає його правовий статус, є те, що воно засноване виключно на особистій праці влас­ника, без залучення як членів сім'ї, так і найманих працівників.

^ Сімейне підприємство засноване на власності й праці громадян — членів сім'ї, що проживають разом. У власності сімейного підприємства, пов'язаного з діяльністю на транспорті, можуть бути підприємства автосервісу, автотран­спортні підприємства, житлові будинки та господарські будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, матеріали та інше майно, необхідне для са­мостійного ведення господарства. При цьому майно сімейного підприємства, а також вироблена продукція і одержані прибутки є загальною пайовою влас­ністю членів сім'ї, що спільно ведуть господарство, якщо договором не перед­бачено інше.

Законодавством України дозволена приватна діяльність у формі приват­ного підприємства з правом використання праці громадян на договірній ос­нові.

Власник повинен забезпечити громадянину, труд якого використовується, соціальні й економічні гарантії та права, передбачені законом.

Приватні підприємства є рівноправними суб'єктами господарської ді­яльності.

Визначальна юридично-змістова риса колективних підприємств полягає в тому, що всі вони засновані на загальній пайовій, сукупній власності фізич­них або юридичних осіб. При цьому можливі різні поєднання як видів суб'єктів колективної власності, так і їх майнових відносин, що виникають при ство­ренні, діяльності та ліквідації колективних підприємств.

^ Суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, ак­ціонерні товариства, господарські об'єднання, профспілки та інші громадські об'єднання та організації, які є юридичними особами.

Утворення колективної власності забезпечується передачею державних підприємств в оренду, наданням працівникам підприємств можливості викори­стання одержаних прибутків для викупу державного майна, перетворення дер­жавних підприємств в акціонерні товариства, безкоштовної передачі державно­го підприємства у власність трудового колективу, державними субсидіями, по­жертвуваннями організацій та громадян, іншими цивільно-правовими угодами.

^ Об'єктами права власності колективу орендарів є вироблена продукція, одержані прибутки, а також інше майно, придбане на підставі закону.

Внески працівників у власність колективного підприємства відрізняються. Розмір внеску працівника в майні колективного підприємства визначається залежно від його колективної участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нара­ховуються і виплачуються відсотки в розмірі, визначеному трудовим колекти­вом, виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Праців­нику, який припинив трудові відносини з підприємством, а також нащадкам померлого працівника виплачується вартість вкладу.


^ Колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу, — це підприємство, створене у результаті переходу всього державного підприєм­ства у власність трудового колективу, викупу орендованого або придбання май­на іншими передбаченими законом способами.

Колективне підприємство може бути засноване на власності кооперативу. Кооператив — добровільне об'єднання громадян, що ведуть спільну госпо­дарську та іншу діяльність на основі певного кооперативу на праві власності, орендованого чи наданого в безкоштовне користування майна.

^ Суб'єктами права власності кооперативу є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів, вироблена ним продукція, транспортні засоби, прибутки, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законо­давством України. Кожен член кооперативу має право на частину прибутку, одержану на його пай. У разі добровільного вибуття з кооперативу громадянин має право на виділення належної йому частини у майні кооперативу в нату­ральному або грошовому забезпеченні чи в інших паперах.

При ліквідації кооперативу майно, що залишилось після розрахунку з бюд­жетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами ко­оперативу.

^ Державні підприємства засновуються органами управління, уповноваже­ними управляти державним майном (статутним капіталом). Майно державного підприємства утворюється за рахунок державного бюджету, державного майна.

Власником такого підприємства є держава в особі уповноважених нею органів управління. Вона ж привласнює прибуток такого підприємства і роз­поряджається ним.

Держава через своїх уповноважених згідно з чинним законодавством роз­робляє і встановлює для усіх найнятих працівників усі правила трудової пове­дінки, включаючи й систему оплати праці. Усе це робиться в межах трудового законодавства.

^ Державне підприємство є юридичною особою, несе повну відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності, має власну назву із зазначенням, як правило, організаційно-правової форми. Наприклад: державний автобус­ний парк.

Системи транспорту загального користування, що мають загальнодержавне (республіканське) значення, становлять загальнодержавну (республіканську) власність.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприєм­ством, належить йому на правах повного господарського відання.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається вказаним майном, використовуючи його на власний розсуд, в рамках закону і мети діяльності підприємства. До права пов­ного господарського відання застосовуються правила про власність, якщо інші випадки не встановлені законодавчими актами України.

У випадку прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства

Організаційно-правові форми підприємницької діяльності у технічному автосервісі

в оренду або перетворення його на інше підприємство, засноване на колек­тивній власності.

Якщо державне підприємство банкрут, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприєм­ство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів банкрута і згоди кредиторів.

Суперечки, що виникають між державним органом і трудовим колективом, вирішуються державним арбітражем.

^ Державне комунальне підприємство ґрунтується на власності адміністра­тивно-територіальних одиниць. Воно засновується місцевими органами управ­ління. Його майно і статутний капітал утворюються за рахунок асигнувань з коштів відповідного місцевого бюджету і (або) вкладів інших комунальних підприємств. Власником комунального підприємства є місцевий орган управ­ління майном. Комунальне підприємство є юридичною особою, має власне на­йменування, як правило, із зазначенням організаційно-правової форми. Напри­клад: Комунальне підприємство з ремонту імпортних легкових автомобілів.

^ Суб'єкти підприємницької діяльності можуть добровільно об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншим принципом.

Асоціація становить договірне об'єднання підприємств з метою координації виробничо-господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у ви­робничу та комерційну діяльність когось із його учасників.

Корпорація є одним з видів договірного об'єднання і характеризується поєднан­ням виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих пов­новажень централізованого регулювання діяльності кожному з учасників.

Консорціуми — статутні об'єднання підприємств транспорту, промисло­вості, наукових організацій, банків тощо на засадах повної фінансової залеж­ності одного підприємства або їх групи.

Об'єднання діють на основі договору або Статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. ^ Підприємства, що входять до складу згада­них організаційних структур, зберігають права юридичної особи і на них по­ширюється дія закону «Про підприємства».

^ Спільне підприємство — це підприємство з участю іноземних юридичних і фізичних осіб.

Спільні підприємства з участю юридичних осіб і громадян України, юри­дичних осіб і громадян інших держав можуть мати на території України у влас­ності майно, необхідне для здійснення діяльності, обумовленої засновницькими документами, якщо інше не передбачено актами України.

Правовий режим майна, що знаходиться в Україні і є об'єктом власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств і міжнародних органі­зацій, визначається законодавчими актами України, якщо інші не визначені міжнародними умовами.

^ Господарчі товариства — це підприємства, установи, організації, створені на засадах договору між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднан­ня їх майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.


Є такі види господарських товариств: з додатковою відповідальністю, повні, командитні, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства.

Товариства є юридичними особами і можуть займатися будь-якою підприєм­ницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.

Господарчі товариства можуть набувати майнових та особливих немайно-вих прав, виступати у суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені.

^ Засновниками господарських товариств можуть бути підприємства, уста­нови, організації, громадяни, крім випадків, передбачених законодавством України.

Підприємства, установи, організації, що стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками гос­подарських організацій нарівні з громадянами і юридичними особами Украї­ни, крім випадків, установлених законодавством України.

^ Учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за виключен­ням випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутків това­риства та одержувати їх частину (дивіденди); вийти з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства (знайомитися з річними балансами, звітами, протоколами зборів).

^ Учасники товариства зобов'язані дотримуватися засновницьких доку­ментів товариства і виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі пов'язані з майновою участю; внести вклад (оплата акцій) в розмірі, по­рядку і засобами, передбаченими засновницькими документами; не розголо­шувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію про діяльність то­вариства; а також виконувати інші обов'язки, якщо це передбачено законо­давством або засновницькими документами.

Ризик випадкового знищення або псування майна, що є власністю това­риства або передане йому у володіння, несе товариство, якщо інше не перед­бачене засновницькими документами.

Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних прибутків; іншого майна, одержаного на законних підставах.

^ Товариство з додатковою відповідальністю — це товариство, статутний фонд якого поділено на частини, а учасники його несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства своїми внесками в статутний фонд, а за недостатні­стю цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учас­ників розмірі відповідно до внеску кожного учасника. Граничний розмір відпо­відальності учасників зазначається в засновницьких документах.

^ Повне господарське товариство — це товариство, учасники якого здійс­нюють підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Справи товариства ведуться за загальною згодою усіх учасників. Учасники можуть вести справи товариства разом або доручати їх ведення одному чи кільком учасникам товариства, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке має бути підписане рештою членів товариства.

В установчому договорі можуть бути визначені учасники, які наділяються повноваженнями для ведення справ товариства. При цьому треба визначити, як учасники можуть вести справи: спільно чи кожен самостійно. Кожен з учас­ників товариства має право вимагати повної інформації про дії, які здійснює учасник від імені товариства, а учасник, що веде справи товариства, зобов'яза­ний надати цю інформацію.

Повноваження учасника, який веде справи товариства, можуть припиня­тися у випадках: закінчення діяльності товариства; відмови учасника від до­ручення; відміни доручення за вимогою хоча б одного з учасників товариства.

При несхваленні учасниками товариства дій одного з учасників, що діяв у спільних інтересах товариства, останній має право вимагати від товариства відшкодування збитків, якщо доведе, що внаслідок його дій товариство збе­регло або придбало майно, вартість якого перевищує вартість витрачених коштів товариства.

^ Командитне господарське товариство — це товариство, до якого входять учасники, що несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, та учасники (вкладники), що несуть відповідальність в межах свого вкладу в майно товариства.

Якщо в командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за борги то­вариства.

Справи командитного товариства має право вести тільки учасник (або учас­ники) з повною відповідальністю. В командитному товаристві, де тільки один учасник з повною відповідальністю, керування справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діяльності учасників з повною відповідальністю щодо ведення справ.

Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які утво­рилися до його вступу в товариство, перед третіми особами нарівні з іншими.

^ Товариство з обмеженою відповідальністю — це товариство, що має ста­тутний фонд, поділений на долі. Його учасники несуть відповідальність за бор­ги товариства в межах їхніх вкладів.

Виконавчим органам товариства є дирекція (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. До дирекції можуть входити як учасники товариства, так і його працівники або інші особи. Виконавчий орган товариства має право розглядати усі поточні питання, що виникають у діяльності товариства, за ви­нятком тих питань, що стосуються виключно компетенції зборів учасників.

Компетенція дирекції (колективного органу) або директора може бути роз­ширена зборами учасників. Вони можуть передати частину своїх повноважень виконавчому органу.


Виконавчий орган підпорядкований зборам учасників і організовує вико­нання його рішень. Однак він не має права приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Генеральний директор (директор) має право без доручення діяти від імені товариства: укладати договори, представляти інтереси товариства в установах, організаціях, державних органах та виконувати інші дії. Такими правами мо­жуть наділятися й інші члени дирекції, якщо це обумовлено у засновницьких документах товариства. Генеральний директор (директор) не може бути одно­часно головою зборів учасників. Члени дирекції — посадові особи.

^ Акціонерне товариство — це господарське товариство, статутний фонд якого поділений на певну кількість акцій і дорівнює номінальній вартості, що несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном.

Акціонери відповідають за обов'язками тільки в межах належних їм акцій.

Акціонерне товариство буває двох видів: відкрите і закрите.

Відкрите акціонерне товариство — це товариство, акції якого розповсю­джуються шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на біржі.

^ Закрите акціонерне товариство — товариство, акції якого розповсю­джуються серед його засновників і не можуть розповсюджуватися шляхом пе­редплати, купуватися і продаватися на біржі. Чинним законодавством закри­тому акціонерному товариству надано право перетворюватися у відкрите. Така реорганізація провадиться шляхом внесення змін до статуту та перереєстрації.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні та фізич­ні особи.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити по відомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити передплату на акції, провести установчі збори та державну реєстрацію акціонерного то­вариства.

Акціонерне товариство має право випуску облігацій та інших цінних па­перів згідно із законодавством України та положеннями фондової біржі.

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на ос­нові договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку зі збільшенням статутного фонду — з товариством.

^ Холдингова компанія — господарський суб'єкт, який володіє контрольни­ми пакетами акцій інших, одного або більше, господарських суб'єктів.

Дочірнє підприємство — господарський суб'єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія.

Холдингові компанії можуть засновуватися органами, що уповноважені управляти державним майном, державними органами приватизації разом з іншими засновниками або окремо, також шляхом об'єднання цих способів, а також внаслідок поглинання одного господарського суб'єкта іншим (придбан­ня контрольного пакета акцій) у процесі приватизації. При цьому господар­ський суб'єкт, який поглинає, стає холдинговою компанією, а поглинутий — дочірнім підприємством.

Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствами інших хол­дингових компаній.

Засновник холдингової компанії повинен одержати згоду ^ Антимонополь-ного комітету України та Міністерства економіки України на створення хол­дингової компанії в порядку, який затвердять ці органи.

Підприємство-засновник холдингової компанії подає органу, уповнова­женому управляти майном, обґрунтування доцільності холдингової компанії, список підприємств та їх структурних підрозділів, які пропонується перетво­рити в холдингову компанію та її дочірні підприємства; проект статуту хол­дингової компанії.

Якщо засновником холдингової компанії є орган, уповноважений управля­ти державним майном, то список підприємств та їх структурних підрозділів, які пропонується перетворити в холдингову компанію та її дочірні підприєм­ства, а також проект статуту холдингової компанії готує цей орган.

Холдингову компанію створюють у формі відкритого акціонерного това­риства шляхом об'єднання в статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів.


3.2. Реєстрація підприємства

Право займатися підприємницькою діяльністю громадяни та їх об'єднання мають тільки після акта державної реєстрації такої діяльності.

Реєстрація провадиться міським, районним виконкомом за місцем знахо­дження (місцем проживання) суб'єкта підприємницької діяльності.

У більшості міст і районів України діє приблизно така схема реєстрації ма­лого підприємства.

Етап 1. Рішення про відкриття малого підприємства

Вибір видів підприємницької діяльності. Пошук партнерів. Підготовка бізнес-плану. ^ Документи: бізнес-план.


Етап 2. Збори засновників

Вибір організаційно-правової форми підприємства. Вибори або призначення керівника малого підприємства (уповноваженого з реєстрації). Документи: виписка з протоколу зборів.


Етап 3. Підготовка установчих документів Підготовка Статуту підприємства. Підготовка установчого договору. ^ Документи: статут, установочний договір.


Етап 4. Підготовча робота

Реєстраційний відділ райвиконкому.





Кожна районна адміністрація має відділ, що відповідає за державну реєст­рацію підприємницької діяльності. Там можна отримати необхідну довідкову інформацію і одержати бланки реєстраційних карток.

^ Установа банку.

В установі банку, в якому Ви плануєте відкрити рахунок, потрібно взяти бланк заяви та банківські картки.

Документи: статут, установчий договір (за необхідності).


Етап 5. Підготовка додаткових документів (за необхідності)

Якщо одним із засновників є юридична особа — раніше зареєстроване підприємство, необхідна нотаріально завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи. При реєстрації суб'єкта господарювання дер­жавної форми власності — наказ про його створення, виданий органом, упов­новаженим управляти цим державним майном.

Іноземна юридична особа подає документ про реєстрацію в країні місцезна­ходження (виписку з торговельного, банківського або судового реєстру).

Документ засвідчується за місцем видачі, перекладається українською мо­вою і легалізується у консульській установі України (або в посольстві відповід­ної держави в Україні і легалізується в МЗС України).

^ Документи: договір про оренду.


Етап 6. Нотаріус

Необхідно нотаріально засвідчити в Статуті та установчому договорі (З прим.) підписи фізичних осіб. Підписи виконуються громадянами-засновни-ками тільки безпосередньо в нотаріальній конторі у присутності нотаріуса. Необхідно при собі мати паспорти. Статутні документи мають бути з пронуме­рованими та прошитими сторінками і підписані засновниками або уповнова­женими ними особами.

Підпис представника юридичної особи скріплюється печаткою цієї юридич­ної особи.

Для скорочення часу рекомендуємо одночасно завірити заповнену банків­ську картку у двох примірниках зі зразками підписів. За необхідності засвід­чується копія реєстраційного свідоцтва засновника — юридичної особи. Для орендних підприємств — копія договору оренди (для банку).

Сплачується державний збір за нотаріальне засвідчення документів та підписів. Квитанція подається нотаріусу.

^ Документи: квитанція про сплату державного мита.


Етап 7. Банк (за необхідності)

Формування статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю на тимчасовому розрахунковому рахунку банківської установи. Документи: довідка банківської установи.і

Етап 8. Реєстраційний орган райвиконкому

Подання:

Установчих документів з вирішенням власників майна або уповноважено­го ними органу про створення об'єкта підприємницької діяльності. Якщо влас­ників два або більше, таким рішенням є установчий договір.

Статуту (якщо це необхідно).

Реєстраційної карти у трьох примірниках.

Документа про повноваження відповідальної від реєстрованого підприєм­ства особи.

Документа про сплату реєстраційного мита за затвердженими ставками. Додаткових документів.


Етап 9. Реєстрація

Реєструючий орган видає свідоцтво установленого зразка про державну реє­страцію суб'єкта підприємницької діяльності в зазначений термін. Документи: свідоцтво про реєстрацію.


Етап 10. Податкова інспекція

У податковій інспекції необхідно одержати відмітку про реєстрацію для установи банку.

^ Документи: відмітка про реєстрацію в районній податковій інспекції. Етап 11. Реєстрація у фондах

Необхідно зареєструвати свою установу в Пенсійному фонді, Фонді зайня­тості та Фонді Чорнобиля.

^ Документи: відмітка про реєстрацію в Пенсійному фонді на документах для відкриття банківського рахунку.


Етап 12. Банківська установа

Необхідно відкрити рахунок у банку. Для цього необхідно подати: заяву до банку про відкриття рахунку, нотаріально завірені копії Статуту та Установ­чого договору, 2 примірники банківських карток зі зразками підписів відпові­дальних осіб і відбитка печатки (за наявності), завірені у нотаріуса, копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, зая­ви про оформлення пропусків у банк особам, які оформляють фінансові доку­менти та одержують (здають) готівку.

Етап 13. Районний відділ внутрішніх справ

Одержати дозвіл на виготовлення печатки та штампів. Для цього необхідно подати такі документи: заяву, витяг зі статуту про право мати банківський рахунок і печатку, зразки (ескізи) печатки та штампів у двох примірників, довідку з банку про відкриття рахунку, копію свідоцтва про держреєстрацію.

Документи: зразки (ескізи) печатки та штампів з відміткою дозвільної служби районного ВВС про дозвіл їх виготовити (видається відповідальному від підприємства за пред'явленням паспорта).


Етап 14. Виготовлення печатки та штампів

Етап 15. Ліцензування окремих видів підприємницької діяльності (за необхідності) з оформленням додаткового пакета документів


3.3. Реєстрація підприємця (без створення юридичної особи)

Етап 1. Рішення про початок підприємницької діяльності Вибір видів підприємницької діяльності. Підготовка бізнес-плану.


Етап 2. Підготовча робота

^ Реєстраційний відділ райвиконкому.

Одержати у відділі необхідну довідкову інформацію про особливості реєст­рації підприємця.

Одночасно належить одержати бланки реєстраційних карток. ^ Установа банку.

В установі банку, в якому Ви плануєте відкрити рахунок, потрібно взяти бланк та банківські картки.

Етап 3. Реєстраційний орган райвиконкому

Подання реєстраційної карти в трьох примірниках, документа про сплату реєстраційного збору за затвердженими ставками, документа, що посвідчує особу.


Етап 4. Реєстрація

Реєструючий орган держадміністрації видає свідоцтво установленого зраз­ка про державну реєстрацію підприємця без створення юридичної особи. Документи: свідоцтво про реєстрацію.

Етап 5. Податкова інспекція

Зробити відмітку про реєстрацію в районній податковій інспекції. ^ Документи: відмітка про реєстрацію в районній податковій інспекції.


Етап 6. Нотаріус

Необхідно нотаріально завірити підпис підприємця на заповненій бан­ківській картці у двох примірниках. Мати при собі паспорт.

Для банку необхідно завірити копію реєстраційного свідоцтва. Сплатити державний збір за нотаріальне завірення документів і підписів. Квитанція по­дається нотаріусу.

^ Документи: квитанція про сплату державного мита.

Етап 7. Банківська установа

Для відкриття рахунку в банку необхідні: заява до банку про відкриття ра­хунку, 2 прим, банківських карток, копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; заява про оформлення перепусток до банку особам, що оформлюють фінансові документи, і тим, що одержують (зда­ють) готівку.

Етап 8. Районний відділ внутрішніх справ

Одержати дозвіл на виготовлення печатки та штампів. Для цього необхідно подати: заяву, зразки (ескізи) печатки та штампів у двох примірниках, довід­ку з банку про відкриття рахунка, копію свідоцтва про держреєстрацію.

Документи: зразки печатки і штампів з відміткою BBC про дозвіл на їх виготовлення.


Етап 9. Виготовлення печатки і штампів


Етап 10. Ліцензування окремих видів підприємницької діяльності


3.4. Оформлення установчих документів

Установчий договір — документ, що регламентує і закріплює відносини між сторонами щодо участі у створенні, управлінні підприємством, а також користування результатами спільної діяльності.

В установчому договорі необхідно чітко обумовити предмет договору, тоб­то, хто, про що і з якою метою домовляється щодо спільної підприємницької діяльності. У спеціальному розділі обумовлюється розмір та принципи форму­вання статутного фонду. Особлива увага приділяється принципам розподілу прибутку між засновниками. В договорі зазначається умови виходу засновни­ка з підприємства, установлюється відповідальність засновників підприємства на випадок заподіяння йому збитків. Установчий договір підписується сторо­нами, що домовляються, підписи нотаріально засвідчуються.

^ Статут підприємства — основний документ підприємства, він має місти­ти такі відомості: вид підприємства, найменування підприємства, місце зна­ходження підприємства, предмет і мету діяльності; органи управління і конт­ролю, їх компетенція; порядок створення і використання майна підприємства; розподіл прибутків; умови реорганізації та ліквідації.

Відомості, що наводяться в Статуті, доцільно сформувати у відповідні роз­діли. Приблизну структуру можна подати таким чином.

I. Загальні положення. Предмет, мета і завдання діяльності.

II. Майно підприємства.

  1. Органи управління.

  2. Виробничо-господарська діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність.

V. Регулювання праці і соціальних питань.

VI. Облік, звітність і контроль.

VII. Реорганізація та ліквідація.


*




Майно підприємства становлять фонди та обігові засоби, а також інші цінності.

Джерела формування майна: грошові та матеріальні внески засновників; прибутки, одержувані від виконання робіт, надання послуг та реалізації інших видів господарської діяльності; прибутки від використання цінних паперів: кредити банків та інших кредиторів; інші джерела.

Статут колективного підприємства має містити ті самі дані, що і статут дер­жавного підприємства, але з урахуванням істотних особливостей, пов'язаних з тим, що є кілька власників майна цього підприємства, які мають право спільно визначати умови створення, діяльності, реорганізації та ліквідації підприємства.

У Статуті орендного підприємства відображаються особливості діяльності орендних підприємств, пов'язаних з умовами договору про оренду, що накла­дає певні обмеження на господарську діяльність. Наприклад, необхідно обу­мовити порядок і умови утворення внесків членів трудового колективу, поря­док формування органів управління, їх компетенцію та порядок роботи.

^ Статутний фонд — грошові засоби та майно, необхідні для заснування і забезпечення діяльності підприємства. В нього входять вартість основних і обі­гових засобів. Він створюється за рахунок установчих паїв (внесків), виручки від продажу акцій (якщо підприємство акціонерне), державних засобів, при­ватних вкладів, частини прибутків підприємства.

Статутний фонд — це не обов'язково кошти на банківському рахунку, а й оці­нений в гривнях внесок учасників (засновників) у майно господарського суб'єкта.

Підприємство формує такі фонди: резервний, фонд споживання, соціально-економічного розвитку та ін.

Акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товари­ства з додатковою відповідальністю створюються і діють на засадах Установ­чого договору та Статуту, а товариства з повною відповідальністю і командитні товариства — тільки на засадах Установчого договору.


3.5. Рахунки в банку

За чинним законодавством для зберігання грошових засобів та здійснення усіх видів розрахункових, кредитних та касових операцій за місцем реєстрації підприємства або в будь-якому банку України підприємство має право відкри­вати розрахунковий та інші рахунки.

^ Розрахункові рахунки відкриваються підприємством, що має в своєму складі окремі негоспрозрахункові підрозділи (філії поза місцезнаходженням підприємства, бази, склади та ін.). Грошові надходження перераховуються у встановлені терміни на розрахунковий рахунок підприємства.

^ Бюджетні рахунки відкривають підприємства, яким виділяють кошти за рахунок державного і місцевого бюджету для цільового їх використання.


Поточні рахунки відкриваються:

— філіям, відділенням представництва та іншим відокремленим підрозді­лам підприємств;

Організаційно-правові форми підприємницької діяльності у технічному автосервісі

  • установам та організаціям, що перебувають на держбюджеті, керівники яких не є самостійними розпорядниками коштів, або на ім'я цих керівників;

  • постійним уповноваженим різних громадських фондів та в інших перед­бачених законодавством випадках.

Поточні й розрахункові рахунки відкриваються для створених підприєм­ством дочірніх підприємств з правом юридичної особи.

Для збереження валютних коштів, одержаних в результаті зовнішньоеко­номічної та іншої діяльності, здійснення кредитно-розрахункових операцій з валютними коштами підприємство має право відкривати в банківських уста­новах валютний рахунок.

Для здійснення розрахункових операцій установи банків можуть надавати підприємствам кредити. Порядок та форми розрахунків у цьому випадку ви­значаються в договорі між сторонами.

Підприємства та установи банків будують свої відносини на основі кредит­них договорів, що визначають взаємні зобов'язання та економічну відпові­дальність сторін.

Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються за допомогою платіжних вимог, акредитивів, платіжних доручень, чеків, зведених вимог, інкасових доручень (розпоряджень на безперечне списання коштів), платіж­них вимог-доручень.

Розрахунки між підприємствами і населенням за послуги здійснюються в порядку, встановленому Ощадбанком.


3.6. Ліцензування підприємницької діяльності

Ліцензія (дозвіл) — спеціальний документ, що видається підприємствам компетентним державним органом і дає право на здійснення окремих видів підприємницької діяльності або на вивіз товарів за межі країни.

Для одержання дозволу (ліцензії) на здійснення того або іншого виду діяль­ності суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або громадянин) зо­бов'язаний після проходження державної реєстрації звернутися із заявою у відповідний орган. До заяви додаються: підприємцем — юридичною особою — нотаріально завірені копії засновницьких документів; підприємцем-громадя-нином — копії документів, що засвідчують рівень освіти та кваліфікації, не­обхідні для здійснення певного виду діяльності, копія документа про держреє-страцію. У Статуті має бути пряма вказівка на обраний вид діяльності, яка ліцензується. При одержанні ліцензії необхідно здати документ про сплату ліцензійного мита.

Видача суб'єктам підприємницької діяльності на автотранспорті спеціаль­них дозволів (ліцензій) на здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів здійснюється адміністрацією автотранспорту Міністер­ства транспорту України.

Нормативні документи — інструкція про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та контроль за їх дотриманням.-


Використана література

  1. О.Лудченко Технічне обслуговування і ремонт автомобілів К.2004.

Схожі:

Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності iconПаспорт cпеціальності 08. 00. 04 Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)
Підприємництво як соціально-економічне явище. Організаційно-правові та економічні форми підприємницької діяльності
Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності iconПаспорт спеціальності 08. 00. 04 економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) (нова редакція)
Підприємництво як соціально-економічне явище. Організаційно-правові та економічні форми підприємницької діяльності
Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності iconПаспорт спеціальності 08. 00. 04 – економіка та управління підприємствами
Підприємництво як соціально-економічне явище. Організаційно-правові та економічні форми підприємницької діяльності
Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності iconПаспорт спеціальності 08. 00. 04 – економіка та управління підприємствами
Підприємництво як соціально-економічне явище. Організаційно-правові та економічні форми підприємницької діяльності
Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності iconПаспорт спеціальності 08. 00. 04 – економіка та управління підприємствами
Підприємництво як соціально-економічне явище. Організаційно-правові та економічні форми підприємницької діяльності
Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності iconПрезидія вищої атестаційної комісії україни
Підприємництво як соціально-економічне явище. Організаційно-правові та економічні форми підприємницької діяльності
Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності iconПаспорт спеціальності 08. 00. 04 – економіка та управління підприємствами
Підприємництво як соціально-економічне явище. Організаційно-правові та економічні форми підприємницької діяльності
Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності iconТема галузеві особливості менеджменту
Міське самоврядування. Управління територіальною громадою. Організаційно-правові форми підприємств у ринковій економіці. Масштаб...
Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності iconТема. Організаційно-правові форми соціального забезпечення
Організаційно-правові форми соціального забезпечення це способи фінансування І здійснення соціального забезпечення. Ці форми розрізняють...
Тема…Підприємництво. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності iconТематичнийпла н по видах занять з курсу "Господарське право"
Закон України від 7 лютого 1991 р. "Про підприємництво". Суб'єкти підприємництва. Свобода підприємницької діяльності. Обмеження у...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи