«закон» та «закономірність» в педагогіці icon

«закон» та «закономірність» в педагогіці




Скачати 110.79 Kb.
Назва«закон» та «закономірність» в педагогіці
Дата11.09.2012
Розмір110.79 Kb.
ТипЗакон


Тема лекції: МЕТОДИ , ЗАСОБИ, ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ


План:

1. Поняття «закон» та «закономірність» в педагогіці

  1. Принципи і правила навчання: співвідношення, система та загальна характеристика.

  2. Методи навчання: класифікації, характеристика та вибір.

  3. Засоби навчання: функції, класифікація, характеристика.

Поняття «закон» у педагогічній літературі тлумачиться як внутрішній і необхідний, всезагальний і суттєвий зв'язок пред­метів і явищ об'єктивної дійсності; як загальні необхідні і суттєві зв'язки між предметами і процесами.

Розрізняють закони динамічні і статичні. Динамічним законом є такий, за якого вихідний (початковий) стан об'єкта однозначно визначає ряд наступних його станів. Знаючи перший, можна пе­редбачити інші.

Статичним законом називається такий, при якому передба­чається визначення можливості (імовірності) закладених тен­денцій у зміні об'єкта або системи за певних заданих умов. У ди­дактиці переважають статичні закони, і виявляються в більшості випадків як тенденції. Поняття «закономірність» у педагогічній літературі одні ав­тори тлумачать як більш широке, ніж закон, тобто як визнання всезагальної упорядкованості природи і суспільства, в межах якої необхідно виділити закони - спеціальні і загальні.

Інші розуміють закономірність як недостатньо точно пізнаний закон, як упорядкованість явищ, відносну сталість стійких впли­вових чинників, системність зв'язків між об'єктами.

«Поняття «закон» і «закономірність» виражають відношення одного порядку, але вони не є тотожними. Законом називають кон­кретний необхідний зв'язок між подіями, фактами; у ньому фіксується загальне для них. Якщо ж підкреслюється об'єктивно зумовлена послідовність явищ, то йдеться про закономірність. Поняття «закономірність» вживається також і в тих випадках, коли необхідно підкреслити, що те чи інше явище виникло не ви­падково.

2. Практичні вказівки по здійсненню навчання закріплені в основному в принципах і правилах.

Дидактичні принципи - це основні положення, які визначають норми дидактичної поведінки, дотримання яких дозволяє вчителю ознайомити учнів з основами знань, розвивати інтереси і здібності, формувати їх світогляд. Принципи складаються з правил навчання.

Правило - це опис педагогічної діяльності , керівні положення, які розкривають окремі сторони застосування того чи іншого принципа нвчання. В більш популярному тлумаченні правила - це конкретні вказівки учителю в тому, як потрібно поступати в типовій педагогічній ситуації. Відповіді на запитання ”як діяти?” правила не мають. Це обумовлює творчий характер їх застосування.

Аналіз розробок систем д.принципів дозволяє видідитти наступні:

  1. Свідомості і активності;

  2. Наочності;

  3. Систематичності і послідовності;

  4. Міцності;
  5. ^

    Науковості;

  6. Доступності;

  7. Зв’язку теорії з практикою.




Ці принципи складають систему дидактичних принципів.


Принцип свідомості і активності. В основі цього принципу лежить положення, що істинну сутність людської освіти складають глибоко і самостійно засвоєні знання, які здобуваються шляхом інтенсивного напруження власної розумової діяльності (мотиви, організація, управління, методи і засоби навчання).


ПРАВИЛА:

  1. Розуміння цілей і завдаия роботи: показати їх, пояснити важливість і значення, розкрити перспективи.

  2. Навчати так, щоби учень розумів, що, чому та як потрібно робити, і щоби ніколи механічно не виконував навчальних дій, попередньо їх не усвідомивши.

  3. Використовувати всі види пізнавальної роботи: аналіз+синтез; індукція+дедукція; співставлєння з протиставленням. Частіше використовувати аналогію: чим молодше вік, тим частіше з індукції.

  4. Розкривати зміст кожного слова, операції, поняття. Розкривати опираючись на досвід учнів, використовувати образні порівняння.

  5. Залучати взаемонавчання учнів: колективні форми пошуку відповіді: те, що говорить товариш краще сприймається, ніж пояснює вчитель.

  6. Виховувати активність.

  7. Те, що невідомо логічно пов’язуйте з тим, що відомо. Якщо немає цього зв’язку немає свідомого навчання.

  8. Головне не предмет, який Ви викладаєте, а особистість, яку ви формуєте. Учень не “доповнення”, а суб’єкт активного засвоєння. Предмет формує учня.

  9. Ставте учнів в ситуації, які вимагають від них пояснення розходжень між фактами, що спостерігаються і вже відомими знаннями.

  10. Приклади!

  11. Вчіть розпізнавати головне від другорядного.

  12. Нічому не треба вчити спираючись на авторитет: всьому вчити при допомозі доказів, які грунтуються на почуттях і розумі.

  13. Використовувати частіше питання “Чому?”

  14. Використовувати практичні ситуації, думати і діяти самостійно.


Принцип наочності. Органи зору пропускають в 5 разів більше інформації, ніж органи слуху, в 15 раз, ніж тактильні. Форми наочності залежать від особливостей психофізичного розвитку учнів, від умов і методів навчання, від умінь проводити самостійні спостереження і фіксувати результати вимірювань, робити правильні висновки.


ПРАВИЛА:

  1. Запам’ятовування в малюнках, схемах краще, ніж в словесній формі.

  2. Все, що можна помацати, понюхати, послухати... тільки завдяки аналізаторам можна досягти ефекту наочності.

  3. Поняття та абстрактні положення доходять до свідомості краще, якщо е підкріплення фактами, прикладами, образами.

  4. Наочні посібники демонструються: в цілому, потім головне та другорядне, а потім знову в цілому.

  5. Забагато наочності - гальмується абстрактне мислення.



Принцип систематичності і послідовності. Головним способом формування системи наукових знань е організоване навчання; система знань і вмінь створюється в такій послідовності яка визначається внутрішньою логікою навчального матеріалу; процес навчання протікає успішніше, чим менше перерв .

ПРАВИЛА:

  1. Систематизація навчального матеріалу: лог. кроки...

  2. Розробка структурно-логічних схем .

  3. Частіше повторювати: до коротких повторів на початку заняття, в середині, і в кінці.

  4. Виправляти помилки учнів, аналізувати відповіді або виконання.

Принцип міцності. У цьому принципі закріплені закономірності засвооняя змісту освіти та розвитку пізнавальних сил учнів - дві взаємопов’язані сторони процесу навчання; міцність засвоейия учнями навчального матеріалу залежить не тільки від об’єктивних факторів: змісту і структури цього матеріалу, але також від субєктивного відношення учнів; обумовлюється організацією навчання, використанням видів і методів навчання, а також залежить від часу навчання; пам’ять учнів має вибірковий характєр; чим важливіший і цікавіший матеріал, тим міцніше цей матеріал закріплюється і довше зберігається.

Процес досить складний: нові результати дослідження показують, що запам’ятовування довільне е більш продуктивним.

ПРАВИЛА:


  1. Мислення головує над пам’яттю. Економте сили учнів на запам’ятовування малоцінних знань. Не допускати перевантаження пам’яті за рахунок мислення.

  2. Привчати користуватися словниками, довідниками,тощо.

  3. Матеріал для запам’ятовування - в короткі ряди (пам’ять не повинна мати великі розміри).

  4. Частота повторення повинна відповідати кривій запам’ятовування. Найбільша кількість повторів відразу після ознайомлення, тобто в момент максимальної втрати інформації.

  5. Не приступайте до вивчення нового не створивши позитивного відношення до нього і інтересу.

  6. Дотримуйтесь логіки подачі матеріалу.

  7. Не зловживати довільною увагою.

  8. Розвивайте пам’ять (прийоми розвитку).


Принцип доступності. Закономірності, які лежать в основі цього принципу: доступність опріділяеться віковими особливостями учнів і залежить від їх індивідуальних особливостей; доступність залежить від організації навчального процесу, методів навчання і пов’зана з умовами протікання навчання; доступність опріділяється його предісторією; чим вище рівень розумового розвитку і запас уявлень і понять, тим успішніше вони можуть просунутися вперед при вивченні нових знань; поступове наростання труднощів навчання; навчання на оптимальному рівні труднощів позитивно впливає на темпи і ефективність навчання, якість знань.

Нагадати принцип доступності у Я.А.Коменського, а насамперед правила: від простого до складного, від відомого де невідомого... Теорія розширила перелік правил доступності навчання.


ПРАВИЛА:

  1. Все, що вивчається потрібно розподілити по ступеням віку.

  2. Розум учня повинен бути готовим де вивчення будь-якого предмета.

  3. Виходити від рівня підготовленості і розвитку учнів, спиратися на можливості учнів, враховуючи їх життєвий досвід, їх інтереси, особливості розвитку.

  4. Враховувати вікові особливості так, щоби зміст і способи навчання трошки випереджували їх розвиток.

  5. Враховувати індивідуальність навчання кожного учня, об’єднувати в підгрупи учнів з однаковим рівнем навченості.

  6. Дотримуватися оптимального темпу навчання.

  7. Навчання вимагає напруженості.

  8. Доступність пов’язана з працьовитістю: підвищуючи працьовитість - знижуємо бар’єр доступності.


Принцип науковості. Принцип науковості вимагає щоби на кожному кроці навчання пропонувалися для засвоєння уставлені наукою знання і при цьому вико-ристовувалися методи навчання, що за своїм характером наближаються до методів науки, яка вивчається.


ПРАВИЛА:

  1. Навчати на основі новітніх досягнень педагогіки, психології, методики передового досвіду.

  2. Розкривайте логіку предмета.

  3. Систематично інформуйте про новітні досягнення в науці.

  4. Розглядайте все у взаємозв’язках.

  5. Застосовуйте новітню наукову термінологію.

  6. 6.Руховим навичкам навчати в конфліктній ситуації (одноборства), на тлі невеличкої втоми (циклічні види спорту).


ІІ. Метод навчання - ( від грец. metodos - шлях до чогось) це діяльність педагога і учнів направлена на досягнення заданої цілі навчання, вирішення завдань навчання.

В структурі методів навчання виділяють прийоми. Прийом - це елемент метода, його складова частина, разова дія, окремий крок в реалізації метода або модифікація метода, коли він невиличкий за обємом, або простий за структурою.

Класифікація методів навчання - це упорядкована за ознакою їх система. Існують десятки класифікацій, але ми розглянемо сутність і особливості найбільш обгрунтованих класифікацій методів навчання.

Традиційна класифікація. За основу джерело знань: практика, наочність, слово. В ході культурного прогресу додається ще книга, а в останні десятиліття - відео і комп’ютерні системи.

Практичний метод: вправи, досліди, навчадьно- виробнича практика. Наочний метод: ілюстрація, демонстрація, спостереження учнів. Словесний метод: пояснення, роз’яснення, розповідь, бесіда, інструктаж, лекція, дискусія, диспут. Відеометод: перегляд, навчання, вправи під контролем “електрон. вчителя”, контроль.

Класифікація методів по призначенню (Данилов М.А.): в якості загальної ознаки - послідовні етапи, через які проходить процес навчання на уроці. Виділяють наступні методи: а) надбання знань; б) формування умінь та навичок; в) застосування знань; г) творчої діяльності; д) закріплення; е) перевірки знань, умінь і навичок.

Ця класифікація узгоджується з класичною схемою організації навчального заняття та підкоряється завданню допомогти педагогам в здійсненні навчально-виховного процесу .

Класифікація методів по типу (характеру) пізнавальної діяльності (Лернер). Тип пізнавальної діяльності (ТПД) - це рівень самостійності пізнавальної діяльності учнів. Ця характеристика пов’язана з рівнями мислительної діяльності: пояснювально-ілюстративний; репродуктивний; проблемного викладення; частково пошуковий; дослідницький.

Класифікація методів по дидактичним цілям: поділяються на дві групи - методи, які сприяють первинному засвоєнню навчального матеріалу і методи, які сприяють закріпленню і удосконаленню знань (Щукіна). До першої групи відносяться: інформаційно-розвиваючі методи (усний виклад, бесіда, робота з книгою); евристичний (бесіда, диспут, лабораторні роботи); дослідницький. До другої групи відносяться: вправи (по зразку, вправи з коментарем, варіативні, тощо); практичні роботи.

Найбільш поширена класифікація Ю.К.Бабанского. В ній виділяються три великі групи методів навчання:


  1. . методи організації і здійснення навчально-нізнавальної діяльності: по аспекту передачі інформації - словесні, наочні, практичні; по аспекту логіки - індуктивні і дедуктивні; по аспекту мислення - репродуктивні і проблемно-пошукові; по аспекту управління - самостійної роботи і роботи під керівництвом викладача.

  2. . методи стимуляції і мотивації навчально-пізнавальної

  3. діяльності: методи стимулювання і мотивації інтересу до навчання і методи стимулювання і мотивації відповідальності до навчання.


Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності: методи усного контролю і самоконтролю, методи письмового контролю і самоконтролю.

Жодна з приведених класифікацій не позбавлена недоліків. Практика набагато складніше будь-яких схем і надбудов. Тому пошуки більш досконалих класифікацій продовжується.


В психолого-педагогічній літературі виділено велику кількість причин, які впливають на вибір методів навчання. Можна виділити шість загальних умов, які визначають вибір методів:


  1. Закономірності і принципи навчання, які витікають з них;

  2. Зміст і методи науки взагалі, предмета, теми зокрема;

  3. Цілі і задачі навчання;

  4. Можливості учнів (вікові, ріавень підготовленості, особливості класного колективу);

  5. Зовнішні умови;

  6. Можливості вчителів (досвід, рівень підготовленості, знання типпових ситуацій процесц навчання).


III. Необхідним компонентом правильно побудованого процесу навчання е дидактичні засоби. Д.З. - предмети, які надаючи учням сенсомоторні стимули, впливаючи на їх зір, слух, відчуття полегшують безпосереднє пізнання дійсності. Таким чином дидактичні засоби виконують в процесі навчання наступні функції: пізнавальна; формуюча; дидактична . Дидактичні засоби вбирають в себе як навчальні посібники так і індивідуальні засоби учнів. В число Д.З. включають також спортивне обладнання, пришкільні ботанічні ділянки тощо, з чим пов’язана робота як вчителів так і учнів.

Існує велика кількість класифікацій Д.З. Найчастіше використовують класифікацію основою якої е вплив цих засобів, саме візуальний, аудіальний і аудіовізуальний. До переліку слід додати дидактичні машини і тренажери.


Призначення аудіальних засобів навчання в спорті це:

  • створення уяви про техніку та варіанти тактики;

  • забезпечити організацію дій учнів і керівництво ними;

  • передати необхідні знання.

До вимог використання ілюстративних матеріалів відносяться:

  • краще використовувати кінострічки та відеоматеріали, де е техніка видатних спортсменів і майстрів;

  • поєднувати показ “уповільненний” та звичайної швидкості по схемі: звичайна- “уповільнена” - звичайна;

  • викладачу необхідно зазделегідь вивчити матеріали, які будуть демонструватись, зробити помітки, де звернути увагу учнів;

  • кількість фігур на схемі не більш 12-15; час перегляду кожної

  • фігури 34-40 сек.; корисно, фіксувати увагу учнів не більш ніж як на двох складових ланок рухів тіла; не слід користуватися більш ніж 5-6 ілюстративними матеріалами на одному занятті;

  • матеріали, які будуть демонструватися на теоретичному занятті;

  • не можна виставляти зазделегідь, оскільки це знижує інтерес до того, що буде обговорюватися на занятті;

  • давати малюнки або схеми додому для детальнішого перегляду.



До допоміжних засобів відносяться: звуки, які виникають під чає виконання рухів; сліди, які залишаються від них на землі, снігу, на льоду; орієнтири; спеціальии технічні пристрої.

Література

  1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчання /Навчальний посібник-К ., 1993.

  2. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. – Видання перше. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1997.

  3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.

Схожі:

«закон» та «закономірність» в педагогіці iconВ. М. Турчина, аспірантка, двнз «Київський національний економічний Університет імені Вадима Гетьмана» закон
Розкрито сутність і підходи до розуміння категорії «закономірність». Наведено факти, що підтверджують існування виділених закономірностей....
«закон» та «закономірність» в педагогіці iconВ. М. Турчина, аспірантка, двнз «Київський національний економічний Університет імені Вадима Гетьмана» закон
Розкрито сутність І підходи до розуміння категорії «закономірність». Наведено факти, що підтверджують існування виділених закономірностей....
«закон» та «закономірність» в педагогіці iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Закон оптимуму; закон біогенної міграції атомів, закон 10-ти %, закон константності (Вренадського), закон зворотності (Далло), закон...
«закон» та «закономірність» в педагогіці iconОсновні закони логіки
Закон тотожності. Закон суперечності. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави
«закон» та «закономірність» в педагогіці iconЗакон Ньютона. Поняття про силу та масу. Третій закон Ньютона. Пружні сили. Закон Гука. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжіння. Поняття про невагомість. Космічні швидкості та рух штучних супутників Землі
Перший закон Ньютона. Інерціальні І неінерціальні системи відліку. Принцип відносності Галілея
«закон» та «закономірність» в педагогіці iconПояснювальна записка
Така побудова освіти відображає гуманістичний напрямок у філософії, психології І педагогіці
«закон» та «закономірність» в педагогіці iconЗакон Кірхгофа. Закон Стефана-Больцмана та закон зміщення Віна
Поняття про зонну теорію твердих тіл. Метали, діелектрики та напівпровідники за зонною теорією
«закон» та «закономірність» в педагогіці iconЗалікові питання з дисципліни
Поняття: житловий квартал, житловий район, житловий масив. Закономірність розташування культурно-побутових І навчальних об’єктів
«закон» та «закономірність» в педагогіці iconЗакон України "Про інвестиційну діяльність". Закон України "Про банкрутство". Закон України "Про оплату праці". Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств". Закон України "Про лізинг"
Управління фінансовою діяльністю підприємства. Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Фінансово-економічні результати...
«закон» та «закономірність» в педагогіці iconЗакон України про охорону навколишнього природного середовища Закон України про екологічну мережу України 53 Закон України про екологічну експертизу 64 Закон України про екологічний аудит 83

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи