Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України icon

Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України




Скачати 193.64 Kb.
НазваЛекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України
Дата11.09.2012
Розмір193.64 Kb.
ТипЛекція
джерело

Лекція

Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України.

План

1. Українська педагогічна думка про фізичне виховання

2. Григорій Ващенко – творець національної виховної системи

3. Гігієнічне виховання як складова фізичної культури особистості

4. Місце спортивних і рухливих ігор в національній системі тіловиховання

1. Українська педагогічна думка про фізичне виховання.

Відродження національних традицій гармонійного виховання людини, зокрема фізичного виховання, вимагає глибокого теоретичного обгрунтування, що допоможе створити дієву систему тіловиховання. Важливе місце в розв’язанні проблем сучасної системи фізичного виховання належить засвоєнню творчої спадщини видатних українських педагогів і організаторів національної системи тіловиховання в минулому. До таких належать К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський. В останні роки в Україну повертаються несправедливо замовчувані педагоги-науковці, справжні патріоти, які у важкі роки гонінь і переслідувань самовідданою працею довели вірність своєму народові. Когорту видатних педагогів, які у своїх працях висвітлювали проблеми фізичного виховання, можна умовно поділити на педагогів загальновиховного напрямку і тіловиховного напрямку. Перша група - науковці, які у своїх працях питання фізичного виховання розробляли лише частково. До них слід віднести : К. Ушинського, О. Духновича, А. Волошина, Х. Алчевську, С. Русову, І. Огієнка, І. Стешенка, І. Тимківського, І. Ставровського, а також великого князя - Володимира Мономаха та багато інших. Друга група - педагоги, які працювали в основному над створенням досконалої національної системи тіловиховання, яка дасть змогу виховувати гармонійно розвинуту людину. До них можна віднести : Івана Боберського, Степана Гайдучка, Тараса Франка, Петра Франка, Едварда Жарського, Олександра Тисовського .

Унікальне місце серед українських педагогів посідає професор Григорій Ващенко. Він відомий нам як видатний педагог-мислитель, психолог, політик, але значно менше як послідовник ідей І. Боберського, як теоретик фізичного виховання, як творець національної системи тіловиховання.

Працюючи над засадами фізичного виховання Ващенко прагнув довести до широкого загалу українців необхідність «виховання сили духу і тіла» з метою розв’язання глобальних завдань, які ставить перед українським народом історія. До них віднесені : відродження незалежності України і розбудова її господарства та духовної культури . Коли перше можна вважати виконаним, то друге, тобто, «виховання сили духу і тіла» - лише в процесі розв’язання.

Г. Ващенко підходив до «тіловиховання, як засобу виховання волі і характеру». Він дослідив системи фізичного виховання, що їх «виробили культурні народи старого й нового часу». Розуміючи, що кожна з цих систем може мати і позитивні, і негативні впливи, вчений радить творчо використовувати це при опрацюванні української національної систем.

Ідеї, погляди, що стосуються фізичного виховання і підтверджені історичним досвідом інших народів, Г. Ващенко виклав у книзі «Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру». Вона вийшла в Мюнхені у 1956 році. У ній розкривається зміст фізичного виховання у персів, в яких воно органічно поєднувалось із вихованням духовним. Вчений показує особливості грецької системи тіловиховання, зокрема характеризує атенську і спартанську системи. Аналізуючи атенську систему, Г. Ващенко підкреслює, що вона була заснована на «грунтовних спостереженнях над тілом людини і діяльністю кожного його органу» і мала на меті виховати гармонійну людину.

Спартанське виховання ставило завдання виховати хороброго і витривалого вояка, щоби призвичаїти його до особливостей життя в умовах війни. Доказом того, що спартанці вміли виховувати мужність і витривалість у воїнів, тобто мали досконалу, хоч і специфічну систему фізичного виховання є історичний факт захисту спартанцями на чолі з царем Леонідом Термопільського проходу від численного перського війська, де всі захисники полягли смертю хоробрих, але послабили силу ворога і сприяли перемозі греків.

Видатний педагог виявляє позитивні та негативні сторони тіловиховання у римлян, у середні віки, з часів Ренесансу, у новий час в історії тіловиховання. Він аналізує німецьку і шведську системи, розкриває зміст системи фізичного виховання П.Ф. Лесгафта, визначає завдання гігієнічного (валеологічного) виховання, значення руханки, гри і спорту взагалі. Перейшовши до проблем тіловиховання в Україні, Г. Ващенко обгрунтовує значення діяльності професора І. Боберського, якого називає «піонером в розбудові української системи тіловиховання». Підтримує ідеал І. Боберського, яким був «сталевий вояк, крицево-кришталевий характер, велике, повне любові до рідного краю серце, здорова душа - все це у здоровому тілі».( Цит.: Жарський Є. Професор Іван Боберський // Альманах Р.Ф.К. ( Мюнхен ), 1951.)

Після аналізу досвіду минулого, що стосується фізичного виховання, вчений розкриває засади творення української системи тіловиховання. До них належать такі положення : 1. Тіловиховання - це не окрема галузь формування людської особистості, а його органічна частина, яка міцно поєднана з вихованням розумовим, моральним, естетичним. 2. Завдання тіловиховання - не тільки в тому, щоб зміцнити здоров’я, розвинути рухові якості, а й сприяти утвердженню духовних сил людини, зокрема зміцненню її волі, вихованню наполегливості, вмінню керувати своїм тілом як знаряддям духу. 3. Керівники тіловиховання української молоді повинні знати завдання, які поставила перед народом історія : створення незалежної соборної України, розбудова її господарства, розвиток духовної культури. Виконання цих завдань вимагає певних якостей духу і тіла. 4. Керівникам тіловиховання необхідно ознайомитися з його історією у різних народів, бо вона повчальна з погляду і позитивного, і негативного. 5. Створена система фізичного виховання не може залишатися незмінною протягом багатьох років. Вона змінюється у зв’язку із новими завданнями, які ставить перед народом історія. Крім того, слід брати до уваги невпинний розвиток наук, що пов’язані з питаннями тіловиховання. Керівники фізичного виховання повинні ретельно стежити за досягненнями науковців і вміло використовувати це у практиці. 6. У тіловихованні, як і в інших галузях виховання, останнє треба поєднувати із самовихованням. Це означає : а) вихованець сам розуміє потребу і сенс фізичного виховання ; б) розуміє завдання, які стоять перед українським народом і усвідомлює свої обов’язки перед ним ; в) не тільки ретельно і з бажанням виконує накази керівників під час походів і занять фізичними вправами, а й за певною системою сам займається тіловихованням.

Інакше тіловиховання може обернутися на муштру, а вона, як відомо, не дає добрих наслідків у вихованні молоді.

Аспекти фізичного виховання, які висвітлені у педагогічній спадщині Г. Ващенка актуальні й нині при розв’язанні багатьох питань творення дієвої системи гармонійного розвитку людини-патріота. Творчі доробки наших педагогів допомагають розв’язати завдання, які сформулював Г. Ващенко : «розбудова господарства, духовної культури України і виховання людини, яка міцна духом і тілом, але такої, щоб у неї дух панував над тілом». У цьому основний сенс національного тіловиховання.

^ 2. Григорій Ващенко – творець національної виховної системи

Другого травня 1967 року помер на чужині, в Мюнхені, уродженець Полтавщини, професор, доктор психології та педагогічних наук Григорій Ващенко

Народився Григорій Ващенко 23 квітня 1878 року в селі Богданівка, що на Полтавщині. Батько його походив із козацько-дворянської родини, а мати була колишньою селянкою-кріпачкою. Це було причиною родинних драм, що й спричинило розлуку з батьками і примусило молодого Григорія самостійно заробляти собі на прожиття і притому ще й вчитися.

Уже в десятилітньому віці Григорія Ващенка віддали до Роменської духовної семінарії, а по її закінченні - до Полтавської духовної семінарії, в якій він учився до 1889 року. В цьому закладі панував дух національної свідомості, а найближчими друзями Григорія були учні семінарії Симон Петлюра, Олександр Шепотієв та інші в майбутньому визначні українські діячі .

Після одного року вчителювання в селі Битниці, що на Прилуччині, в 1899 році Григорій вступив до Московської Богословської Академії з думкою присвятити себе служінню Богові. Проте скоро прийшов розчарування, бо в тій Академії було все, крім релігійної атмосфери. Серед студентів в Академії ширився атеїзм і процвітало пияцтво. Більшість викладачів, видатних діячів Російської Православної Церкви, відзначалась скептицизмом стосовно релігії. Все це так вплинуло на вразливого Григорія, що він відмовився стати священиком, а, закінчивши Академію, пішов на педагогічну працю.

Деякий час Г. Ващенко вчителював у Полтавській єпархіальній жіночій школі, а в 1904 році переїхав до Грузії, де в Кутаїсі (місті, в якому перебувала Леся Українка) викладав у духовній школі. Відтак у 1911 році повернувся в Україну, в Тульчин і в Ромни, де вчив у середніх школах. Того ж року він змінює свій напрям праці на наукову діяльність в галузі педагогіки-психології, перебуваючи під впливом відомого психолога і педагога Петра Лесгафта. Григорій Ващенко пробував також свій талант у письменницькій діяльності, з-під його пера вийшли такі твори, як оповідання "Німий" (1900), поема "Сіднарта" (1902), збірка "Пісня в кайданах" (1907), п'єса "Сліпий" (1909), яка дістала високу оцінку критиків. Наступна збірка Г. Ващенка "До грунту" (1911) одержала також прихильні відгуки.

З поваленням у 1917 році московського самодержавства Григорій Ващенко повністю поринає в національно-громадську роботу і, зокрема, у творення рідного шкільництва. В той час з ініціативи товариства "Шкільна освіта" майже по всіх містах України були організовані спеціальні вчительські курси; організації цих курсів Г. Ващенко віддає всі сили і знання. Прилуки, Ромни, Хорол - це його терен дії. А наприкінці 1917 року Ващенко прибуває до Полтави на посаду викладача учительського інституту і одночасно займає посаду директора вчительської семінарії на Шведській Могилі. У 1918 році в Полтаві створено Українській університет, доцентом-викладачем якого і стає Г. Ващенко. 1918 - 1920 роки - це роки мужньої боротьби молодого доцента за українську національну культуру й українську школу. За це у 1919 році він був заарештований денікінською владою, і лише через впливових осіб йому вдалось уникнути смерті. З приходом червоних і з ліквідацією семінарії на Шведській Могилі Григорій Ващенко перейшов працювати в містечко Білики, де йому вдалося організувати навчання на високому рівні й у національному дусі. Однак уже в 1923 році Григорієві Ващенку довелося покинути школу в Біликах, де до його виховної діяльності почали приглядатись партійно-комсомольські діячі, і справа на Г. Ващенка опинилась у суді. Користуючись відстроченням суду, Григорій Ващенко втік до Полтави і тим врятував своє життя.

У Полтаві йому вдалося одержати посаду викладача в педагогічному інституті і, починаючи з 1927 року він стає професором педагогіки і керівником кафедри педагогіки. Тоді він написав працю "Загальні методи навчання", яка була видана в 1928 році. Ця праця слугувала підручником для педагогічних інститутів. У 1931 році, крім цих посад, Григорієві Ващенку доручили керувати ще й аспірантською групою.

Початок 30-х років був позначений переслідуванням і терором щодо української інтелігенції з боку репресивних радянських органів. Широко відомий Харківський процес проти Спілки Визволення України і Спілки Української Молоді з березня -квітня 1930 року став сигналом до жорстокого переслідування всього, що носило виразно національний характер. У 1933 році професора Григорія Ващенка оскаржено в буржуазному націоналізмі й на зборах колективу педагогічного інституту вирішено виключити із секції наукових працівників та усунути з інституту. Його працю "Загальні методи навчання" кваліфіковано як вияв буржуазного націоналізму, визнано шкідливою, заборонено й вилучено з ужитку .

Після двох з половиною років безробіття професор Г. Ващенко змушений був залишити Україну й переїхати до Сталінграду, де з вересня 1936 року він почав працювати в Сталінградському педагогічному інституті.

До Полтави Г. Ващенко повернувся у 1940 році й відновив працю керівника аспірантської групи при кафедрі педагогіки, яку він очолив.

На тій посаді застала його друга світова війна. За німецької окупації професор Г. Ващенко був редактором української газети в Полтаві, в 1943 році він виїхав до Києва, а звідти подався на дальшу еміграцію, і в 1945 році разом із сім'єю опинився в Мюнхені. Це місто також стало центром українського наукового й політичного життя української еміграції. Професор Григорій Ващенко обійняв посаду професора педагогіки в Українському Вільному Університеті (УВУ), а в 1950 році був обраний на посаду ректора Богословської академії. В ті ж роки професор Г. Ващенко став духовним батьком Спілки Української Молоді, яка відновила свою діяльність на чужині в 1946 році .

Наукова діяльність професора Григорія Ващенка, крім УВУ, проходила також у рамках Української Вільної Академії Наук та Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка. Його наукові праці були надруковані в журналах і газетах та набули великої популярності. Він був постійним співробітником національних органів преси - "Української трибуни", "Українського самостійника", "Шляху перемоги", "Визвольного шляху", де часто з'являлися його наукові та публіцистичні статті, а також спогади про минуле. З мемуарів професора Г. Ващенка особливо цінними для історика є ті, що описують Україну XIX століття, спогади про Крим і Кавказ, про Московську Богословську Академію.

Відчутну допомогу надавав Григорій Ващенко у вихованні української молоді, яка в його особі знайшла найкращого педагога-борця за душу молодого українського покоління. Він читав доповіді, відвідував літні табори, передавав молодим свій досвід, стало дописував до журналу "Авангард", який належав Спілці Української молоді (СМУ). Його статті обговорювались на зборах СУМ в усій діаспорі, в десяти країнах, де діяла ця організація. Без його педагогічного внеску Спілка Української Молоді не змогла б виконати своєї виховної програми в такому обсязі, як це було можливо. Професор Григорій Ващенко став справжнім ідейним провідником української молоді в діаспорі. І це твердження не с перебільшенням, бо вже по його смерті, коли на форумі СКВУ творилася Комісія Українських Молодечих організацій (1978 р.), був прийнятий спільний виховний ідеал, запропонований представником Спілки Української Молоді на основі вчення Г. Ващенка.

За заслуги у вихованні української молоді він удостоєний найвищого звання — першого почесного члена СУМ.

Будучи глибоко релігійним і толерантним до інших віросповідань, професор Г. Ващенко рішуче виступав проти тієї української преси, яка намагалася розпалювати ворожнечу між українцями православними і католиками. Він відстоював думку, що між цими віровизнаннями немає жодної суттєвої відмінності, і що обидві мають заслуги перед українським народом. Основне завдання наших національних Церков - служити єдино правильному гаслові: "Бог і Україна". Сенат Богословської Академії надав йому почесного звання доктора .

Наукова праця професора Г. Ващенка не обмежувалась виключно українськими науковими колами. В березні 1953 року, наприклад, він бере участь у науковій конференції українських і німецьких психологів, на якій зробив доповідь на тему "Психологія в СРСР".

Серед його наукових праць окремої уваги заслуговує дослідження "Соціалізм та індивідуалізм у світлі християнства" і розробка теми про покликання України. Помітною є також праця на тему "Основні лінії розвитку радянської педагогіки і школи" та спогади про його діяльність у 1918 -1924 роках у Біликах.

Невтомна, наполеглива, безкомпромісна і повна рішучості діяльність професора Г. Ващенка в галузі політики створила йому загальновизнаний авторитет і повагу як серед науковців, так і серед загалу української діаспори.

Метою життя Г. Ващенка було створення української національної педагогіки, і цій ідеї він присвятив понад тридцяти років своєї наукової праці [26].

Починаючи з ідей Платона та Арістотеля, через середньовіччя, вивчення праць Руссо, Песталоцці та інших мислителів і педагогів, він опанував також систему освіти і виховання в українській княжій державі, засоби виховання на Запоріжжі, модерні системи освіти тощо.

Беручи все найкраще з минулого, він створив яскравий образ виховного ідеалу, щоб Україна мала свідомих патріотів своєї землі і нації, що є передумовою сили і могутності української держави.

Свій величезний доробок наш учений започаткував згаданим підручником "Загальні методи навчання", що був написаний у 1927 році, конфіскований і заборонений в Україні, а потім перевиданий в еміграції в чотирьох частинах майже без змін. Для повноти курсу дидактики Г. Ващенко написав ще такі праці: "Система освіти в самостійній Україні", "Система навчання" та "Організаційні форми навчання", що становлять собою одне ціле.

У галузі педагогіки Г. Ващенко написав для СУМ "Виховний ідеал" (як мета виховання) у двох частинах. Далі йдуть його праці: "Виховна роль мистецтва", "Засади естетичного виховання", "Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру". Все це складає повний курс педагогіки, так що можна стверджувати, що професор Г. Ващенко здійснив мету свого життя, створивши українську національну педагогіку, яка відповідає духовності українського народу, його історичній місії і потребам державного будівництва України .

Побіч імен таких педагогів, як Григорій Сковорода, Костянтин Ушинський, Борис Грінченко, Григорій Ващенко відзначається глибинністю підходу в пошуках виховного ідеалу, критичністю до чужих українській духовності виховних і філософських систем та всебічністю в трактуванні виховних проблем в українській дійсності. Такі педагоги радянського періоду, як Антон Макаренко, Василь Сухомлинський та інші, з погляду вчення Григорія Ващенка, не можуть братись до уваги у виховній системі України, оскільки їхні теорії пристосовані до комуністичної партійної ідеології, яка мала на меті формування людини як гвинтика у державній машині тоталітарного суспільства, намагалась зробити освіту і виховання молоді знаряддям у боротьбі за панування світом, тобто зробити молодь своїми покірними рабами. Г. Ващенко рішуче виступав проти методів рефлексології, що були поширені в СРСР і, зокрема, в Україні, вважаючи їх насильством над психікою людини. У виховній системі України були відсутні національні риси, що приводило до денаціоналізації, а при тому наголошувався інтернаціоналізм у його російському вигляді. До того ж система освіти в УРСР була позбавлена елементів гуманістичних наук і зводилась до технічно-професійного характеру, про що дбали школи соціального виховання і професійного спрямування. Така система освіти не могла відповідати потребам українського народу, який століттями плекав духовні цінності, що знайшли відбиття в його високій культурі, літературі і мистецтва, стали основними складниками побуту широких народних мас .

Отже, як видно із сказаного раніше, Г. Ващенко будує українську національну систему освіти, головними елементами якої є її ідеалістичне світосприймання, яке виключає більшовизм з його матеріалізмом і атеїзмом, християнська мораль як основа родини і здорового суспільства, високий рівень педагогічних наук, що одержали у спадок сторінки письменництва княжої доби: "Поучення дітям" Володимира Мономаха [40], філософські вчення Григорія Сковороди, учнів Могилянської академії, твори геніального педагога Ушинського та ін. Організація педагогічних досліджень і розбудова педагогічних лабораторій, видання педагогічних творів, шкільних підручників, літератури для молоді різного віку мусять бути на найвищих мистецькому і технічному рівнях.

У систему національного виховання має входити також родинне виховання, причому мати повинна бути увільнена від праці до трьох років після народження дитини, бо ніщо не може заступити материнської любові, так необхідної в ранньому віці. Це зумовлює, у свою чергу, знання педагогіки і дитячої психології, без чого сліпа любов може призвести до відхилень у дитячій психіці.

^ Професор Г. Ващенко пропонує прийняти таку систему освіти у вільній Україні:

1. Передшкільне і дошкільне виховання: материнський догляд або ясла до трьох років, дитячий садок від трьох до шести років.

2. Початкова школа від шести до чотирнадцяти років.

3. Середня школа: класична гімназія, реальна школа, середні технічні школи, учительська семінарія, середня агрономічна школа, середня медична школа - від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

4. Висока школа: університет, високі технічні школи, педагогічний інститут, академія мистецтв, консерваторія, військова академія - від вісімнадцяти до двадцяти двох-двадцяти трьох років.

5. Позашкільна освіта.

6. Науково-дослідні установи: академія наук, академія педагогічний наук.

Для повноти виховного процесу мають існувати міцні зв'язки між школою і родиною, а також між школою, родиною і виховними молодіжними організаціями, які можуть справляти великий доповнюючий вплив на виховання волі, характеру й почуття патріотизму. Релігійне виховання і Церква мають утвердити в молоді стійкі моральні закони, без яких суспільство розкладається.

У своїй праці "Проект системи освіти в самостійній Україні" Григорій Ващенко пише: "Обов'язком українців є підготовка не тільки до збройної боротьби з ворогами нашого народу, а й до розбудови національної культури після перемоги над ними. Може статися так, що вороги будуть переможені, і коли прийде справа до мирного будівництва в Україні, наш народ виявить повну непідготовленість, і це кінець-кінцем може призвести до того, що нами знову опанують якісь спритні чужинці. З цих міркувань я й подаю свій проект системи освіти, який має бути, так би мовити, вихідною точкою в розбудові її і предметом дискусії".

В основу виховання української молоді професор Григорій Ващенко ставить загальнолюдські й національні цінності, виплекані протягом віків. До них належать моральний закон творення добра і боротьби зі злом, шукання правди і побудова справедливого ладу, заснованого на плеканні любові й краси. Ці загальнолюдські цінності випливають із важливого джерела, яким є для нас християнство. Його вчення про безсмертність людської душі дає спрямування людській чинності і визначає абсолютну мету життя людини. Однак людина як соціальна істота приходить у світ і проживає у спільності, котра має свої особливості, звичаї, свій спосіб життя, свій національний характер, свою виношувану віками національну культуру. Таку спільноту, яка ділить спільну історичну дію і бажає жити незалежним життям, називаємо нацією, інтереси і всебічний розвиток якої можуть бути захищені тільки у своїй власній державі.

Побудований на цій основі світогляд людини веде її на шлях служіння подвійній високій меті: Богові і своїй нації; Богові як абсолютній Правді, Красі, Справедливості і нації як реальній земній спільності, в якій ці абсолютні вартості мають знайти своє втілення.

Звідси ідеал служби Богові й Україні, що його професор Г. Ващенко пропонує для виховання української молоді. Цим ідеалом є християнський виховний ідеал. Саме поняття виховного ідеалу розглядається як образ ідеальної людини, на який має орієнтуватися педагог, виховуючи молоде покоління.

Український християнський виховний ідеал, за Г. Ващенком, включає в себе євангельський виховний ідеал в його історичних і національних формах і загальноєвропейський виховний ідеал, що також має свою християнську основу.

3. ^ Гігієнічне виховання як складова фізичної культури особистості в педагогічній спадщині Григорія Ващенка

На сучасному етапі розвитку цивілізації все гострішою постає проблема виховання здорового способу життя, збереження і зміцнення здоров’я населення Землі.

Доцільність викладання основ валеології знаходимо в роботах українського педагога Г.Ващенка, який присвятив свої дослідження проблемам гігієнічного виховання.

Педагог вважає гігієнічне виховання складовою частиною тіловиховання. За його переконанням, фізичне виховання має дві основні площини: гігієнічне виховання і фізичні вправи. У першій стоїть завдання гарантувати здоров’я, а в другій – фізичний розвиток. Вони взаємопов’язані і, доповнюючи одна одну, допомагають розв’язати основні завдання фізичного виховання.

^ Система валеологічних знань і навиків, на думку Г. Ващенка, охоплює низку основних положень. Їм відповідають такі основні розділи валеології як науки:

1.Валеологічні знання майбутніх батьків про гігієнічні особливості виховання дитини до двох років.

Цей розділ можна поділити на: 1) знання основних правил поведінки жінки в період вагітності, зокрема відомості про харчування майбутньої матері, вплив стресів на здоров’я; 2) харчування новонародженої дитини; 3) основи загартування й особистої гігієни матері і дитини.

2.Валеологічні знання дорослої людини, особливості виховання дитини після двох років.

Другий розділ можна умовно поділити на:

1. Гігієну харчування дорослої людини.

Розкриваючи зміст цього пункту, Г. Ващенко вказує, що в основу гігієни харчування має бути покладена приказка: ”Їмо для того, щоб жити, а не для того, щоб їсти”. Ця приказка наголошує на необхідності переваги духу над тілом, а водночас вказує правильний шлях до здоров’я тіла. Вчений наголошує, що їжа людини має бути простою і здоровою, відповідати віку людини, кліматичним умовам, виду праці. Потрібно зважати на її калорійність і якість, особливо слід пам’ятати про вітаміни і мікроелементи, які необхідні для нормального функціонування організму.

2. Вплив шкідливих звичок на здоров’я людини.

Педагог звертає увагу на негативний вплив на організм алкоголю і переїдання. Він застерігає дорослих, особливо тих, які виховують дітей, від звички переїдати й зловживати алкоголем. Г. Ващенко зазначає, що таке явище не лише шкодить здоров’ю, а ”морально розкладає людину, яка опускається нижче тварини, втрачає образ і подобу Божу, здатна на потворні вчинки і навіть злочини”.

3. Гігієна одягу.

Вчений дає поради щодо одягу дитини, який повинен забезпечувати здатність організму адаптуватись до змін температури. Це правило діє протягом цілого життя, за винятком хвороби і старості, коли організм знесилений.

4. Значення повітря для здоров’я людини.

Г. Ващенко наголошує на забезпеченні приміщення достатньою кількістю чистого повітря.

5. Вплив загартовування на організм людини.

6. Особиста гігієна людини, насамперед догляд за зубами, профілактика різних захворювань.

7. Значення сонячного світла для здоров’я людини.

Вчений дає поради як застосовувати сонячні ванни, обгрунтовує небезпеку перегрівання тіла, зловживання сонячним промінням.

8. Місце організованого, колективного відпочинку у здоровому способі життя.

9. Організація праці і відновлення організму та їх вплив на збереження здоров’я.

За Г. Ващенком, відсутність праці нищить людину, яка стає безсилою, безвольною, апатичною. Розумова і фізична праця не може бути безперервною, тому необхідно розумно регулювати працю і відпочинок. Для цього, радить педагог, слід зважати на вік людини і характер праці. Важливо не перевтомлювати організм, тому що такий стан негативно відбивається на здоров’ї людини, призводить до різного роду захворювань.

Кількість часу для відпочинку залежить від характеру праці і стану здоров’я. Слід пам’ятати, що праця фізична швидше втомлює людину, але втома при цьому минає порівняно скоріше. Праця розумова втомлює не так швидко, та втома триває довше. Робота без перерви шкідливо відбивається на якості праці і на здоров’ї людини.

Регулярність фізичної праці, правильне чергування навантаження і відпочинку збільшують її продуктивність, а також зберігають фізичну силу і здоров’я людини. Щодо здібностей до розумової праці, педагог дотримується думки, що вони зберігаються до глибокої старості. Підтвердженням цього є активна розумова праця Платона, Песталоцці, Канта, Ньютона, які прожили більше 80 років.

10. Значення сну для здоров’я людини.

Г. Ващенко обгрунтовує гігієну сну, наголошуючи на необхідності спати в точно визначені години, рекомендує кількість часу для цього залежно від віку людини, характеру праці, доби року. Приміром діти молодшого шкільного віку мають спати близько 10 годин, підлітки і юнаки 8-9 годин, люди старшого віку 7-8 годин. Розумова праця вимагає більше часу для сну, фізична – менше. Зимою сон може бути довшим, літом – коротшим. Вчений твердить, що залежно від індивідуальних особливостей людини сон після обіду може бути як корисним, так і шкідливим. Та перерва в середині робочого дня, чи то у вигляді сну, чи в якійсь іншій формі відпочинку людині як розумової, так і фізичної праці безумовно потрібна.


4^ . Місце спортивних і рухливих ігор в національній системі тіловиховання Григорія Ващенка

Сучасний процес відродження традицій фізичного виховання України, і традицій рухливих і спортивних ігор зокрема, потребує глибокого історичного, теоретичного, ідеологічного підгрунтя. Неабиякої вартості при цьому набуває творча спадщина багатьох українських педагогів, теоретиків фізичного виховання минулого (К. Ушинський, В. Сухомлинський, І Боберський, Тарас Франко, Петро Франко, Степан Гайдучок, Олександр Тисовський), які у своїх працях звертали особливу увагу на роль рухливих і спортивних ігор в житті кожної людини.

Працюючи над проблемами фізичного виховання, Г. Ващенко прагнув довести до широкого загалу українців необхідність “виховання сили духу і тіла”. Одним із засобів для вирішенні цього завдання є рухливі і спортивні ігри. Професор вказував на потребу культивувати гру з раннього дитинства, тому що вона є природною властивістю дитини і разом з тим головним джерелом її радощів. Роль батьків і педагогів, наголошував Г. Ващенко, полягає в тому що вони створюють умови, при яких діти можуть вільно гратись, тактовно спрямовують гру дітей в “корисний для них бік” та навчають їх новим іграм. “Це в першу чергу мають бути національні ігри, які мають багато краси і виховують любов до Батьківщини”, - підкреслював Г. Ващенко. Професор наголошував на “особливій користі” для підростаючого покоління ігор, які супроводжуються танцями і співами. Із танців, на думку вченого, слід культивувати козачок, гопак, аркан.

Цікаві погляди мав Г. Ващенко щодо спорту. Він говорив, що гра стає спортом тоді, коли носить в собі змагальний характер. Розрізняв індивідуальні і групові види спорту. Г. Ващенко не заперечуючи користі індивідуальних видів спорту зазначав, що вони мають в собі “небезпеку захоплення ними з мотивів честолюбства і занедбання інших, важливих завдань в особистому і громадському житті”.

Професор вказував на необхідність “вітати і підтримувати спортивні ігри, зокрема гру в копаний м’яч, яка крім рухових якостей, розвиває дисциплінованість, організованість, спостережливість та інші морально-вольові якості.

Педагогічна спадщина Г. Ващинка є актуальною і нині при вирішенні багатьох питань розбудови дієвої системи тіловиховання. Рухливі і спортивні ігри при цьому, займають одне із перших місць серед різноманітних засобів фізичного виховання.


Література

  1. Бугайцева Г.М. Проблеми виховання молодого покоління у творчій спадщині Григорія Ващенка: Автореф. … дис. канд. пед. наук: 13.00.01. / ІПАПНУ – К., 2000. – 19 с.

  2. Вацеба О. М. Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні. - Івано-Франківськ: Лілея - НВ, 1997. - 232 с.

  3. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори. - Дрогобич: Відродження, 1997. – 214 с.

  4. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376с.

  5. Окопний А. Тіловиховання у творчій спадщині Григорія Ващенка // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Збірник наукових праць. – Луцьк, 1999. – С. 70-73.

Схожі:

Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України iconТематика контрольних робіт з історії педагогіки (2011-2012 н р.)
Принцип природовідповідності виховання в історії західноєвропейської педагогічної думки
Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України iconМета І завдання педагогічної практики
Студенти спеціальності "Фізичне виховання" зі спеціалізації "Фізичне виховання дітей дошкільного віку" проходять практику у дошкільних...
Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Рівненський державний гуманітарний університет Кафедра теорії та методики фізичного виховання
«Фізичне виховання, спорт І здоров’я людини” за напрямом підготовки 010201 «Фізичне виховання*»
Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України iconПрограма фахового випробування для вступників на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста у галузі знань 0102 «Фізичне виховання, спорт І здоров’я людини» за напрямом підготовки 701020101 «Фізичне виховання*»
«Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини» за напрямом підготовки 701020101 «Фізичне виховання*»
Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України iconКафедра теорії І методики фізичного виховання
Робоча навчальна програма підготовлена відповідно до навчального плану підготовки магістра за напрямком 0102 “Фізичне виховання І...
Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет затверджую
Напрям підготовки/галузь знань 010201 Фізичне виховання* 010202 Спорт/0102 Фізичне виховання, спорт І здоров’я людини
Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України iconПрограма фахового випробування для вступників на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра у галузі знань 0102 «Фізичне виховання, спорт І здоров’я людини»
«Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини» за напрямом підготовки 6010201 «Фізичне виховання*»
Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України iconПорядок денний
Проблеми проходження педагогічної практики на бакалавраті та в магістратурі на спеціальностях „Фізичне виховання”, „Здоров’я людини”,...
Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України iconПереддипломна педагогічна практика
Студенти спеціальності "Фізичне виховання" зі спеціалізації "Фізичне виховання дітей дошкільного віку" проходять практику у дошкільних...
Лекція Тема: Фізичне виховання в історії педагогічної думки України iconПереддипломна педагогічна практика
Студенти спеціальності "Фізичне виховання" зі спеціалізації "Фізичне виховання дітей дошкільного віку" проходять переддипломну практику...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи