Тема лекції icon

Тема лекції




Скачати 90.88 Kb.
НазваТема лекції
Дата12.09.2012
Розмір90.88 Kb.
ТипДокументи


Тема лекції: Структура особистості студента та характеристика її основних компонентів.


План:

І. Студенство, як психологічна категорія.

2. Психологічна структура особистості студента: нейрофізіологічні особливості, потребністна сфера, інтелектуальна зрілість.

3. Кризи студентського віку.


Особистість - це людина зі своїми соціально-зумовленими та індивідуально виявленими фізичними, розумовими, емоційними та вольовими якостями. Поняття індивід вказує на зв'язок людини з природою, поняття особистість - на зв'язок людини з суспільством.

Індивідні та особистісні властивості не існують окремо, а зумовлюють єдність, яка характеризує індивідуальність людини, індивідуальність - це неповторність психічного складу людини.

Індивідуально проявляються психічні процеси, стани, здібності, темперамент та характер. Приклади з одно яйцевими близнюками та волейболістками.

Рушійними силами розвитку особистості е протиріччя між потребами і можливостями їх задоволення.

Показники розвитку:

  1. позитивні зміни в пізнавальній сфері;

  2. формування системи ставлень до оточуючого середовища, людей, до самого себе;

  3. оволодіння системою різноманітних дій, умінь та навичок.


Активність це здатність організмів реагувати на зовнішні подразники для задоволення власних потреб. Види активності:

ззагальна (рухова, пізнавальна, комунікативна) спрямована на освоєння зовнішнього середовища;

соціальна активність проявляється в усвідомленні людиною своєї ролі; вона спрямована на перетворення дійсності і самої людини; цей вид забезпечує самозбереження, саморозвиток та саморегуляцію.

У людини всі психічні процеси, стани та властивості набувають певної структури. Є різні точки зору щодо структури особистості. Я запропоную одну з них.

Структура особистості студента:

1. мотиваційний потенціал - що людина хоче;

2. творчий потенціал - що вона створює;

3. гностичний потенціал - що особистість знає;

4. комунікативний потенціал - як вона спілкується.


Студентство – це молодь, що проходить стадію персоналізації на основі цілеспрямованого засвоєння навчальних, професійних і соціальних функцій шляхом свідомого оволодівання професійними знаннями, уміннями і навичками, набуття професійних якостей під час навчання у вищих навчальних закладах.

Студентів, порівняно з іншими групами молоді цього віку відрізняють такі риси: вищий рівень освіти; прагнення до знань; висока соціальна активність; гармонійне поєднання інтелектуальної і соціальної зрілості.

Нейрофізіологічні особливості студента: швидке реагування на подразники; оптимум абсолютної та розпізнавальної чутливості аналізаторів, велика пластичність кори головного мозку; значний обсяг оперативної пам’яті; високі показники уваги; оптимум розвитку інтелектуальних функцій; найвища швидкість розв’язання вербальних завдань; інтенсивний розвиток всіх видів відчуттів; показники інтелектуальної зрілості;

Мотиваційний потенціал студента включає потреби, установки і мотиви. Потреби це - психічний стан, коли особистість відчуває в чомусь необхідність. Види потреб : матеріальні (потреба в одязі, житлі, потреба в рухах, особливо у дітей); духовні (потреба в пізнанні, в творчості, в етичній насолоді); соціальні (потреба в спілкуванні, в праці, визнанні заслуг). Задоволена потреба називається благо. Потреба і благо відображаються в психології людини у вигляді емоційних переживань або почуттів. Емоційні переживання сигналізують людині про задоволення чи незадоволення потреби.

Потреби усвідомлюються людиною і в результаті цього формуються інтереси.

Інтерес - це спрямованість особистості на якусь галузь знань з метою її більш глибокого пізнання.

Структура інтересів; зміст, мета, ширина, стійкість. Види інтересів : безпосередні і опосередковані. У спортсменів інтереси стійкі але вузькі.

Установка це психічний стан людини, який визначає її готовність до певних дій в певних умовах, компоненти установки: емоційний, пізнавальний, поведінковий. Під впливом двох установок здійснюється вчинок. Установки утворюють ланцюги. Якщо неможливо реалізувати одну установку людина переключається на іншу установку з цього ж самого ланцюга. Але установки різних груп не замінюються одна одною. Класи установок називаються мотивами.

Мотив - це усвідомлена причина активності, те, що стимулює нас до дії. Мотиви бувають:

  1. первинні, що забезпечують збереження життя та заняття відповідною діяльністю;

  2. вторинні, які забезпечують розвиток особистості. До первинних мотивів належать : фізіологічні спонуки, мотив захисту, мотив належності до групи. Вторинні - це мотив самоповаги, самовираження та громадські мотиви. По спрямованості мотиви поділяються на колективістичні та егоцентричні.

Мотиви навчальної діяльності студентів:

  1. мотиви - спрямовані на процес діяльності;

  2. мотиви спрямовані на результат (потяг до самовдосконалення, з метою покращення здоров'я, зовнішнього вигляду, розвитку вольових якостей, набування певних знань);

  3. самовираження (особистість хоче бути не гірше за інших або, подібною до видатного спортсмена; займатися спортом заради престижу, признання, захоплення у протилежної статі);

  4. соціальні мотиви (заняття відповідним видом діяльності тому, що так модно, за сімейними традиціями, за обов'язком);

  5. мотиви, спрямовані на задоволення матеріальних і духовних потреб.

Потреби і мотиви утворюють спрямованість особистості. Види спрямованості: колективістична і егоцентрична.

Велике значення мають потреби в безпеці, захисті і стабільності, приналежності, прийняті і любові, самоповазі, соціального статусу, компетентності.

Творчий потенціал особистості включає задатки і здібності. Задатки це морфологічні і функціональні особливості побудови мозку; які виступають першоджерелом розвитку здібностей. Ознаки задатків:

  1. вродженість;

  2. поліфункціональність (із одного задатку може розвиватися декілька здібностей).

Здібності це індивідуально-психологічні особливості людини, які забезпечують успішність виконання якоїсь діяльності, або засвоєння знань, умінь та навичок. Ознаки здібностей:

  1. це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють людину від інших людей;

  2. забезпечують успішність діяльності;

  3. характеризують легкість засвоєння знань, або легкість виконання діяльності.

Види здібностей: загальні і спеціальні. До загальних здібностей належать: інтелектуальні, креативні та психомоторні.

Інтелектуальні здібності вимірюються за допомогою спеціальних тестових завдань. На їх формування впливає ефективність навчального процесу та домінуючий інтерес особистості. Дослідженнями встановлено, що від 2 до 3% населення має інтелект вище середнього, 2-3% по рівню інтелекту можуть навчатися в допоміжній школі, тобто є розумово відсталі діти. Здібності не завжди пов'язані з віком, інколи проявляються дуже пізно.

Креативні , або творчі, здібності це риси особистості, які допомагають засвоювати знання, або формулювати нові ідеї. Характеризуються вони легкістю, гнучкістю та оригінальністю уяви особистості.

Гностичний потенціал особистості включає знання , вміння та навички. Знання це результати пізнавальної діяльності, які виявляються в поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. Знання пов'язані з психічним розвитком.

Види знань : теоретичний і емпіричний.

Засвоєння знань пов'язано з:

1. інтересом;

2. віком;

3. інтелектуальною діяльністю.

Студентський вік – надзвичайно важливий період становлення «Я – концепції» яка включає такі складники «Образ – Я», емоційно-ціннісне ставлення до себе, поведінковий складник.

Комунікативний потенціал особистості включає її комунікативні та перцептивні здібності. 50% дослідників вважають, що перцептивні здібності можна розвивати. 50% - що ці здібності не розвиваються.

В формуванні перцептивних здібностей значна роль відводиться:

1. Задаткам;

2. діяльності;

3. статі;

4. професії;

5. віку.

Кризи студентського віку: їх ознаки 1) сильна фрустрація, інтенсивне хвилювання через незадоволення потреби; 2) загострення рольових конфліктів «студент-викладач», «студент-студент»; 3) ціннісно-смислова невизначеність, неструктурованість особистості;4) інфантильність.

Криза 17-18 років пов’язана з потребую самовизначення молодої людини. Нормативна криза студентського віку пов’язана з адаптацією до навчання у ВНЗ. Криза особистісної ідентичності пов’язана з формуванням системи знань про себе.

Криза професійного вибору пов’язана з дисонансом між несвідомо обраною професією та необхідністю отримання вищої освіти.

Криза залежності від батьківської родини пов’язана з тенденцією до самостійності.

Криза інтимно-сексуальних стосунків, пов’язана з посиленням сексуального потягу та потребою в інтимно-особистісних стосунках.

Криза навчально - професійної діяльності, пов’язана несприятливою організацією навчального процесу у вищій школі.


В психолого-педагогічній літературі розроблені вимоги до психологічних якостей та структури особистості викладача та охарактеризовані труднощі з якими він зустрічається у своїй діяльності.


Основними компонентами психологічної структури діяльності викладача є: конструктивний, комунікативний, організаторський, гностичний та пізнавальний.

Конструктивний компонент діяльності включає його уміння проектувати, прогнозувати і планувати фізичний і психічний розвиток особистості.

Комунікативний компонент передбачає прояв комунікативних та перцептивних здібностей які допомагають йому легко вступати в контакт зі студентами, керівництвом спортивних організацій, суперниками, що впливає на формування системи взаємовідносин. Комунікативні і перцептивні здібності викладача впливають на формування психологічного клімату і ефективного спілкування в умовах навчально-тренувального процесу.

Організаторський компонент характеризує уміння викладача цілеспрямовано, згідно плану організовувати навчально-виховний процес, раціонально розподілити свій час і сили, чітко підготувати і провести різноманітні заходи.

Гностичний компонент характеризується розумінням і пізнанням основних умов, пов’язаних зі навчально-тренувальною діяльністю. При цьому викладач аналізує власний педагогічний процес, структуру своєї особистості, структуру особистості студента, зокрема його фізичну і психічну і професійну підготовленість, систему мотивації, рівень і стан психічного і фізичного здоров’я, тип темпераменту та характеру та його акцентуації, стратегію поведінки в змагальних умовах.

Основними якостями, які забезпечують успіх діяльності викладача є: творча уява, аналітичне мислення, комунікабельність, об’єктивність при оцінці інших людей, організаторські здібності, діловитість, гнучкість і критичність розуму, висока працездатність, вимогливість, наполегливість, ініціативність, домінантність, готовність прийти на допомогу, високий рівень інтелекту.

Крім вище охарактеризованих підструктур дослідники виділяють ще риси особистості. Їх нараховується більше 2-ох тисяч. Ці риси згруповані в чотири групи:

  1. природні властивості, які визначають динаміку психічної діяльності, а саме : протікання психічних процесів, їх швидкість і стійкість; це темперамент особистості, або природно зумовлена сукупність динамічних проявів психіки. Критерії для виділення типів темпераменту: сила збудження і гальмування; їх рухливість; урівноваженість нервових процесів. Виділено чотири типи темпераменту. Сильний, урівноважений, швидкий-сангвінік. Сильний, урівноважений, повільний, спокійний, інертний - флегматик. Сильний, не урівноважений - холерик. Слабкий - меланхолік. Велике значення має сумісність типів.

  2. Характеризує моральні властивості людини - норми, цінності, світогляд, переконання.

  3. Характеризує риси особистості, які проявляються в міжлюдських відносинах (замкнутість, комунікабельність).

  4. Це риси особистості, які відображають відношення людини до самої себе. До них належать: самооцінка, рівень домагань, самосвідомість. Самооцінка буває: висока, адекватна, занижена. Самосвідомість це усвідомлення свого “Я”, представлення індивіда про самого себе на основі якого він будує свою поведінку.


Самооцінка це оцінка особистістю своїх можливостей, здібностей, місця серед інших людей. Під рівнем домагань розуміється бажаний рівень самооцінки.

Самосвідомість, самооцінка, рівень домагань починають формуватися в три роки.

Три останніх групи властивостей формують характер особистості.

Під характером розуміється сукупність стійких індивідуальних особливостей людини, які проявляються в діяльності та спілкуванні і зумовлюють її типові способи поведінки.

Структура рис характеру включає відношення людини до себе, інших людей, до діяльності. До рис характеру належать вольові, моральні, етичні, естетичні, емоційні якості. Дослідники виділяють також ділові якості характеру. Різке виявлення негативних рис називаються акцентуаціями характеру. У спортсменів такими акцентуаціями е: агресивність, імпульсивність, егоїзм.


Схожі:

Тема лекції iconТема лекції

Тема лекції iconТема лекції: Предмет, завдання, методологія та методи дослідження психології вищої школи. План
Тема лекції: Предмет, завдання, методологія та методи дослідження психології вищої школи
Тема лекції iconТема лекції
Запальні захворювання черевної порожнини. Набута кишкова непрохідність. Інвагінація
Тема лекції iconТема лекції
Запальні захворювання черевної порожнини. Набута кишкова непрохідність. Інвагінація
Тема лекції iconТема лекції
Принципи синдромологічного діагнозу в психіатрії. Діагностика та класифікація психічних розладів за мкх-10
Тема лекції iconТема Лекції
Тематичний план з історії України для 1 курсу медичного та стоматологічного факультетів
Тема лекції iconТема Лекції
Тематичний план з історії України для І курсу медичного та стоматологічного факультетів
Тема лекції iconДата Тема лекції
Предмет і зміст хірургічної стоматології. Особливості обстеження хірургічних стоматологічних хворих
Тема лекції iconЛекція 3 Тема лекції: "Методи педагогічної діагностики"
Характеристика опитувальних методів (бесіда, анкетування, тестування, педагогічне інтерв’ю)
Тема лекції iconТема та зміст лекції
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи