1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання icon

1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання




Скачати 210.91 Kb.
Назва1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання
Дата12.09.2012
Розмір210.91 Kb.
ТипЛекція

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ


Кафедра теорії і методики фізичного виховання


ЛЕКЦІЯ № 5-6


ТЕМА: МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ


з дисципліни “ТіМФВ”

для магістрантів 6-7 курсів ФЗДіПН – іноземних громадян


Виконавець:

доцент Ріпак М.О.


Зав. кафедрою,

к.пед.н., доцент Ю.В. Петришин


ПЛАН

1. Методика і побудова заняття з фізичного виховання

2. Методика навчання руховим діям дітей дошкільного віку

3. Особливості методики розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку

Література:

  1. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Львів: ВНТЛ, 1998. - 336 с.

  2. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч.посіб. – Суми: ВДТ «Універсальна книга», 2004. – 428 с.

  3. Кенеман А.В., Хухлаєва Д.В. Теория и методика ФВ детей дошкольного возраста. - Учебн. для ін-тов по спец. N2+10. "Дошкольна педагогіка и психология". 3-е изд. испр. и доп.-М.:Просвещение, 1985с.

  4. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993.-127 с.

  5. Хухлаєва Д.В. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Підручник для учнів дошкільних відділень пед. училищ - Київ.: Вища школа, 1979.-200с.



1. Методика і побудова заняття з фізичного виховання

При проведенні організованих фізкультурно-оздоровчих занять як урочного, так і неурочного типу рекомендується дотримуватися певної структури, яка передбачає виділення ввідно-підготовчої, основної і заключної частин, з відповідним рішенням в них оздоровчі, виховних і освітніх задач. Тривалість занять 25—35 хв, періодичність — 2—4 рази на тиждень.

Для визначення правильності побудови занять і розподілу фізичного навантаження проводиться вимірювання ЧСС до початку заняття, в кін­ці кожної його частини і у відновному періоді.

При правильно побудованому занятті пульс частішає під час ввідно-підготовчої частини на 10—15 %, під час основної частини пі­сля виконання основних видів рухів — на 40—50 %, в рухливій г­рі — на 60-70 % (в значній мірі за рахунок емоцій). В заключ­ній частині пульс знижується.

При виконанні основних рухів розв'язуються задачі не тільки освітнього, але і розвиваючого характеру.

При систематичних заняттях фізичними вправами і відповідній методиці, правильному дозуванні фізичних навантажень відбувається більш інтенсивний розвиток рухових якостей і підвищення рів­ня фізичної підготовленості.

Кожне заняття незалежно від віку дитини можна проводити за такою схемою:

Ходьба з різними завданнями (із зміною темпу, з імітацією дітьми по­вадок тварин і птахів і т.д.), біг в середньому темпі (при проведенні заняття на повітрі). Виконання загальнорозвиваючих вправ. Виконання основних рухів (двох трьох); бажано, щоб вони розрізнялися по своєму впливу на організм дитини, розвивали різні м'язові групи. Наприклад, недоцільно виконувати стрибок в глибину, а потім стри­бок в довжину з місця. Раціонально об'єднувати вправи е стрибках з рівно­вагою, лазіння з метанням і т.д. Рухома гра, в якій закріплюються і удосконалюються раніше розучені з дітьми основні рухи. Закінчується заняття бігом в повільному темпі (якщо проводилися ігри серед­ньої інтенсивності), ходьбою з уповільненням темпу в межах 30-50 з і викона­ниям дихальних вправ на розслаблення - підняти поволі руки через сторони вгору і опустити вниз (&-8 раз)

^ Заняття з фізичної культури є основною організаційною формою навчання дітей фізичних вправ. Вони є обов’язковими, проводяться з постійним складом дітей певної вікової групи, за чітким розкладом, щоденно протягом календарного року.

У процесі проведення занять вирішуються оздоровчі, освітні і виховні завдання.

^ Типи занять поділяються за постановкою освітніх завдань на занятті – ознайомлення, вивчення, вдосконалення, закріплення, повторення, змішані, контрольні.

За змістом заняття поділяються на види – предметні (коли акцент на один вид діяльності плавання, рухливих ігор, катання на лижах), комплексні.

^ Структура та зміст занять з фізичної культури.

Структура заняття з фізичної культури є трьохкомпонентною. Заняття складається з 3 частин: підготовчої, основної і заключної.

Підготовча частина – організація дітей, створення бадьорого настрою, підготувати до виконання рухів основної частини заняття (тривалість 7-12 хв)

Основна частина – навчання і вдосконалення рухових дій, розвиток рухових якостей (тривалість 12-25 хв)

Заключна частина забезпечує поступовий перехід від стану збудження до відносно спокійного стану (тривалість 1-5 хвилин)

Тривалість обов’язкових занять з фізичної культури:

І і ІІ молодші групи – 20-25 хв

Середня група - до 30 хв

Старша група – до 35 хв

Підготовча група – 40 хв

Способи організації дітей на занятті.

Якість заняття залежить від раціонального способу організації дітей і досягнення оптимального фізичного навантаження.

Індивідуальний, груповий , фронтальний – методи організації дітей

Способи виконання вправ – одночасний, почерговий, потоковий, змінний і т.д.


^ 2. Методика навчання руховим діям дітей дошкільного віку

Навчання техніці рухів важливо починати з чотирилітнього віку, оскільки цей період характеризується великою пластичністю кори головного мозку. Завдяки цьому порівняно легко утворюються нервові зв'язки, але вони нестійкі і вимагають ґрунтовного закріплення. Щоб діти навчилися правильно виконувати рухи, потрібна велика і досить тривала робота в цьому напрямі. При цьому важливе застосування показу разом з поясненнями. При поєднанні слова і показу діти дістають можливість бачити рух, розширювати уявлення про нього, привчатися усвідомлювати, осмислювати свої дії.

При навчанні дітей дошкільного віку рухам широко застосовуються конкретні рухові завдання. Вони, як правило, побудовані на діях з предметами: м'ячами, обручами, гімнастичними палицями і ін. Дитині пропонують пролізти в обруч, не зачіпаючи підвішену погре­мушку, пройти по дошці, утримуючи на голові мішечок з піском, гумове кільце і т.п. Такий спосіб допомагає дітям усвідомити поставлену за­дачу і діяти більш цілеспрямовано.

Зміст всієї виховної роботи з дітьми сьомого року життя обумовлений задачами підготовки до школи.

Особливості процесу навчання зумовлені закономірностями розвитку дітей. Навчання руховим діям дітей займає найважливіше місце у процесі фізичного виховання.

В навчанні руховим діям необхідно враховувати як закономірності розвитку дитини так і фактори, які будуть діяти в процесі навчання.

  1. Рухові дії за природою умовно-рефлекторні (подразнення - відповідь - адаптація).

  2. Рухові дії формуються за механізмом міжм’язових зв’язків.

  3. Етапність оволодіння руховими діями (рух - вміння - навичка).

Особливості дітей не є постійними, навпаки, в наслідок природних процесів розвитку і впливу на нього сукупності умов життя, включаючи і процес фізичного виховання, ознаки і можливості постійно змінюються.

Треба врахувати процес інтенсивного росту і розвитку дитячого організму. Одним із головних завдань фізичного виховання є постійне стимулювання й забезпечення нормального перебігу цього процесу - найважливішим є систематична активізація обміну речовин в організмі, збереження енергетичних ресурсів для пластичного обміну, досягнення гармонії в розвитку всіх органів і систем.

Обмін речовин активізується значним обсягом роботи, але необхідно навантаження регулювати, давати дітям достатній відпочинок після виконання фізичних вправ. Занадто велике фізичне навантаження може негативно впливати на розвиток скелета: затримати ріст кісток, спричинити їх викривлення.

Праця з поперемінним напруженням і розслабленням м’язів менше стомлює дитину порівняно з статичним навантаженням. Через те вправи при довгому сидінні або стоянні стомлюють дитину. Враховуючи особливості дихальної системи необхідно створювати умови для користування свіжим повітрям при виконанні фізичних вправ.

Необхідно враховувати ще одну особливість дітей - їхню легку, часто підвищену збудливість, а також пов’язану з нею високу реактивність. Легка збудливість пов’язана з особливостями нервової системи, а в деяких випадках недостатньою врівноваженістю нервових процесів.

Підвищена збудливість відбивається на руховій діяльності - виникає надмірна іррадіація збудження через недостатнє внутрішнє гальмування - утруднюється процес координації рухів, не досягається точність виконання. Ускладнюють цей процес недостатня стійкість уваги, поверховість сприйняття, емоційна нестриманість. Виходячи з цього необхідно конкретизувати завдання, використовувати підвідні вправи, виключити зовнішні подразники. Багато уваги приділяти зміцненню процесів гальмування.

Діяльність педагога і його вихованців. Педагог керує пізнавальною діяльністю дітей: розповідає про рух, показує його, організує учнів для виконання вправ, виправляє помилки.

У дітей дошкільного віку формують:

  1. основні рухи: ходьба, біг, лазіння, метання, стрибки. Їх називають природними тому, що вони виникають під впливом життєвих потреб;

  1. ЗРВ для розвитку і зміцнення окремих груп м’язів. Вправи з предметами, без, вихідне положення;

  1. порядкові вправи: шикування, перешикування, розминання;

  1. вправи корегуючого характеру;

  1. вправи спортивного характеру.



^ 3. Особливості методики розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку

Швидкість рухів, спритність, гнучкість, сила, витривалість мають велике значення для зміцнення здоров'я, фізичного удосконалення дітей, оволодіння широким довкола рухів. Рухові якості г­рають вирішальну роль в іграх і різноманітній діяльності дітей за змінних умов середовища, сприяють прояву активності, самостійності. Розвиток уміння діяти економно, проявляючи необ­хідні в конкретних умовах рівень швидкості, спритності, сили, витривалості, підвищує фізичну працездатність, адаптаційні можливості дітей.

Засоби розвитку рухових якостей, методи їх виконання і дозування фізичного навантаження повинні відповідати віковим особливостям дітей.

Розвиток рухових якостей у дошкільника відбувається під впливом двох чинників: вікових змін організму (морфологічна і функціональна перебудова) і режимів рухової активності, до яких відноситься весь комплекс організованих форм фізичного виховання і його самостійна рухова діяльність.

Основними напрямками розвитку бистроти є збільшення швидкості одиночних простих рухів і частоти рухів, у рухах пов'язаних з переміщенням усього тіла в просторі і часі. Прості рухові реакції - це рухи відповіді на відомі сигнали, що з'являються раптово. В житті вони мають велике, значення дії у незвичайній ситуації, в важких умовах місцевості. Перехід від вже вироблених рухових реакцій до нових досить швидких.

Швидкість реакції дитини значною мірою залежить від типу її нервової системи і є природженою якістю, але її можна покращити за допомогою певних вправ (сигнал-відповідь - "Білка, жолуді, горіхи", "Слухай сигнал". Не менш важливі для дітей складні рухові реакції. Основні з них: реакції на об'єкт, що рухається, та реакція вибору. Щоб удосконалювати у дітей здатність швидко вловлювати очима предмет, що рухається, використовуються рухливі ігри з великим і малим м'ячами. Вправи можна удосконалювати, збільшуючи швидкість польоту, несподіваними кидками, або скорочуючи дистанцію між гравцями. Поступово у дітей виробляється вміння передбачити напрямок та швидкість руху предмету, одночасно розвиваються швидкість і точність відповідного руху.

Реакція вибору - це вміння знаходити найкращої відповіді (дії) з кількох можливих варіантів на дії "противника". Більшість рухів з метою тренування реакції вибору доцільно включати в рухливі ігри.

Частоту рухів під час ходьби, бігу, плавання, пересування на лижах виробляють двома способами: виконуючи з максимальною швидкістю рух у цілому та вдосконалюючи швидкість окремих його елементів.

^ Засоби розвитку швидкості рухів. Для дітей характерні намагання до швидких рухів, що пов'язано з особливостями їх організму, зокрема нервової системи (підвищена чутливість, швидка зміна процесів збудження і гальмування). Спостереження за дітьми показують, що вони часто і охоче виконують швидкі рухи. Малюки наздоганяють метелика, голуба, що злетів, м'яча або обруча, що котиться, біга­ють з машинами, вертушками. Старші діти змагаються один з одним у швидкості пробіжки через майданчик, грають в "квача", бадмінтон і т.д. При цьому дитина багато разів повторює вподобаний рух, використовує його в різних ситуаціях, прагнучи виконати швидше, чергуючи його з моментами відпочинку (наздоганяє м'яч і зупиняється). Природне прагнення дітей до нетривалих швидкісних рухів слід підтримувати і пропонувати їм різні вправи в прояві швидкості, цікаві ігрові задачі і ігри. В іграх, що захоплюють дітей, вони частіше досягають більш високих швидкостей, ніж просто виконуючи завдання швидко пробігти дистанцію. Ігри дають можливість виявити швидкісні якості дітей.

Відповідно до особливостей прояву швидкості у дошкільни­ків, виділяють дві основні задачі:

  • розвивати здатність швидко реагувати на сигнал (швидкий початок руху);

  • сприяти підтримці високого темпу (частоти) рухів.

Засоби розвитку швидкості — біг з максимальною швидкістю, рухомі ігри, різні вправи в розмахуванні, ударах, киданні і штовханні легких предметів, поворотах, виконуваних з максимальною частотою.


Методичні особливості засобів, що використовуються, і дозування навантаження при розвитку швидкості.

  1. Рух повинен бути в основних рисах освоєно дитиною в повільному темпі. (Малюк, який невпевнено ловить м'яч, не зможе швидко його піймати і тут же перекинути назад.).

  2. Тривалість вправи на швидкість повинна бути невеликою, щоб до кінця його виконання швидкість не знижувалася і не наступало стомлення. Довжина дистанції для бігу в швидкому темпі повинна бути в межах: у дітей 3 років - 15 м; 4 років — 20 м; 5 років – 25 м., 6 років – 30 м., 7 років – 35-40 м.. Кількість повторень стрибків 10-12 разів, тривалість безперервного інтенсивного бігу в іграх у дітей 2-3 років -10-15 с., 4-5 років -20-25 с., 6-7 років – до 35 с., Крім того, повинні бути інтервали відпочинку (в межах 1,5-2 хв).

  3. Вправи для розвитку швидкості не повинні носити одноманітний характер. Повторювати їх потрібно в різних умовах, з різною інтенсивністю, ускладнюючи або, навпаки, знижуючи вимоги, полегшуючи завдання, щоб не відбувалася стабілізація швидкості і не виникав "скоростной барьер", який надалі важко подолати.

  4. Ігри і вправи для розвитку швидкості доцільно проводити на початку основної частини заняття або на початку прогулянки, коли діти не стомлені попередньою діяльністю і у них оптимальний стан центральної нервової системи.

Широке використовування різноманітних рухових дій швидкісного характеру в уранішній гімнастиці і заняттях фізкультурою, систематичне проведення рухомих ігор і ігрових вправ з елементами змагань створюють оптимальні умови для розвитку швидкості рухових реакцій і швидкості пересування у дошкільників всіх вікових груп.

Для розвитку спритності і координації рухів необхідно використовувати різні поєднання елементарних рухів рук і ніг, поступово удосконалюючи їх, танцювальні рухи, ритмічну ходьбу у різних сполученнях, стрибки із скакалкою з додатковими рухами рук; стрибки через різні перешкоди: вправи з великим м'ячем.

У дітей 7-8 років швидко вдосконалюється здатність до різних точних рухів. Цьому допомагають метання в ціль; вправи з малим м'ячем - удари об підлогу і кидки об стінку з наступним ловінням, підкиданням і ловінням м'яча з додатковими рухами.

Одним із проявів спритності є вміння зберігати рівновагу в статичному положенні та під час руху.

Основні вправи: ходьба по лаві й колоді з різними вихідними положеннями рук, а також гімнастичні вправи та ігри.

^ Засоби розвитку спритності. Рівень розвитку спритності дошкільника має пряму залежність від об'єму сформованих умінь і навиків, оскільки збільшення арсеналу різноманітних рухів позитивно відображається на функціональних можливостях його рухового аналізатора.

Таким чином, чим краще рухова координація дитини, тим швидше він освоює будь-який рух і тим вище у нього рівень розвитку спритності.

Задачі розвитку спритності:

  • сприяти оволодінню руховими уміннями в різних видах вправ;

  • розвивати здатність виконувати вправи в різних умовах (ускладнених чи змінних).

Розвитку спритності сприяють вправи, виконання яких вимагає чіткої просторової і часової регуляції рухів і м’язових зусиль. До них відносяться різноманітні фізичні вправи: загальнорозвиваючі, основні рухи (стрибки, метання, вправи в рівновазі і ін.), рухомі ігри, вправи спортивного характеру (велосипед, лижі, ковзани і ін.), елементи спортивних ігор для старших дошкільників.

При виборі засобів необхідно враховувати певні вимоги і методичні особливості їх використовування:

При виконанні основних добре відомих дітям рухів можна застосовувати незвичайні початкові положення (біг з положення стоячи на колінах, сидячи; стрибок боком або з положення стоячи спиною до напряму руху), швидка зміна різних положень (сісти, лягти, встати).

Зміна швидкості або темпу рухів, введення різних ритмічних сполучень, різної послідовності елементів.

Зміна способів виконання вправ (метання зверху, знизу, збоку; стрибки на 1 чи 2-ох ногах з поворотом).

Застосування у вправах предметів різної форми, маси, об’єму, фактури; це розвиває здатність відтворювати параметри рухів, метати м’яч, мішечки з піском, шишки, сніжки, картонні диски, катати і кидати звичайний гумовий і важчий – набивний).

Виконання узгоджених рухів кількома учасниками (удвох, тримаючись за руки, сідати і вставати, виконувати повороти, нахили, стрибки утрьох або учотирьох, тримаючись за один великий обруч або довгу жердину, піднімати його вгору, вниз, сідати, нахилятися, класти на підлогу і брати його).

Складніші поєднання основних рухів (можна використовувати біг змійкою, оббігаючи кубики, дерева, перестрибуючи на ходу нешироку канавку, дістаючи в стрибку до м'яча або вітки; ходьбу по гімнастичній лавці з пролізанням в обруч або під мотузок і т.д.).

Ускладнення умов гри. Наприклад, в грі "Ловишки з ленточкой" у граючих стрічки двох кольорів і "ловишки" вискубують стрічки певного кольору: один сині, інший - жовті. В грі "У ведмедя в бору" дитина в ролі ведмедя повинна підлізти під дугу, а потім ловити інших гравців.


Перевага при виборі вправ слідує віддавати цілісним діям, що мають конкретну рухову задачу. Наприклад, пробігти по доріжці, що петляє до дерева, перестрибнути через канавку, пролізти в обруч. Проте діти більш старшого віку здатні виконати і достатньо складні за координацією гімнастичні вправи - точні рухи з м'ячем, скакалкою, обручем, плавні ритмічні вправи із стрічкою. Високий ступінь координації вони можуть проявляти і в спортивних вправах — при катанні на велосипеді, ковзанах, грі в городки, бадмінтон.

Вправа в спритності вимагає великої чіткості м'язових відчуттів, напруженої уваги. Їх правильне виконання порівняно швидко викликає втому, зниження точності параметрів координації рухів. Тому ці вправи проводять нетривалий час на початку вступної частини або першій половині основної частини.

^ Засоби розвитку гнучкості. Морфологічні особливості ОРА дошкільників (висока еластичність зв’язок і м’язів, велика рухливість хребта) сприяють підвищенню ефективності вправ для розвитку цієї якості.

При розвитку гнучкості у дітей дошкільного віку ставиться задача — поліпшити рухливість суглобів і еластичність м'язово-зв'язкової апарата дитини для створення необхідних передумов в оволодінні різними руховими діями.

Розвиваючи гнучкість у дітей, слід дотримувати певні правила, чітко дозувати навантаження і не прагнути надмірного розтягання м'язів і зв'язок. Рухи на розтягання виконуються з поступовим збільшенням амплітуди і не повинні викликати хворобливих відчуттів.

^ Методичні особливості використовування засобів розвитку гнучкості:

Слід використовувати вправи, які виконуються з широкою амплітудою. Найбільший ефект досягається при систематичному їх застосуванні в комплексах уранішньої і гігієнічної гімнастики після денного сну, на заняттях фізкультурою. До найраціональніших вправ відносяться: пружинисті – нахили і випрямляння тулуба, напівприсідання і ін.– і махові рухи – верхніми і нижніми кінцівками з різних початкових положень.

Крім загальнорозвиваючих вправ розвитку гнучкості певною мірою сприяють стрибки, метання, лазіння, а також різноманітні танцювальні рухи з музичним супроводом. Виконанню вправ для розвитку гнучкості повинні передувати рухи, сприяючі розігріванню основних м'язових груп тулуба і кінцівок. Необхідно дотримуватися особливої обережності при виконанні вправ, направлених на збільшення рухливості хребетного стовпа і плечових суглобів. Ці ланки опорно-рухового апарату дітей при надмірному навантаженні, пов'язаному з інтенсивними і різкими рухами з максимальною амплітудою в суглобах, можуть бути легко травмованими.

Таким чином, в дошкільному віці вправи на розтягання застосовуються, в основному, в активному динамічному режимі розвиток гнучкості не повинен приводити до порушення постави дітей, яке може бути викликаним перерозтягом зв'язок, недостатнім розвитком сили окремих м'язових груп - спини, живота, міжреберного.

Силу у дітей молодшого шкільного віку та у дошкільнят розвивають головним чином за рахунок динамічних вправ. При цьому треба стежити за навантаженням. Максимальні напруження пов'язані з великими енерговитратами, що може призвести до загальної затримки росту. Вправити на силу не повинні проводити до тривалого напруження, оскільки це підвищує внутрішньогрудний тиск, що веде до здавлювання порожнистих вен і утруднює доступ крові до серця. Внаслідок підвищення внутрішньолегеневого тиску відбувається стискання легеневих капілярів, погіршується легеневий кровообіг, що може призвести до анемії мозку і знепритомніння. Тому для розвитку сили найкраще застосовувати ігри, що вимагають від дітей короткочасних швидкісно-силових напружень і помірних навантажень. При цьому стає необхідним включати в урок вправи силового характеру які є Державними тестами і таким чином, стають обов'язковими для виконання :


Підтягування : 6 років 7 років 8 років 9 років

х-3,2,1 4,3,2 5,4,3 6,5,4

д-2,1 3,2,1 3,2,1 3,2,1


Згинання-розгинання рук в упорі лежачи:

х-14,11,7 18,14,10 20,16 23,18

д-8,6,5 10,7,5 11,8 12,10


Для підготовки дітей до виконання цих вправ краще використовувати метод швидкісного виконання вправи а не "до відмови".

^ Засоби розвитку сили. В цьому віці йдеться не стільки про абсолютні показники сили, як про відносні, які складають в середньому 1,5—1,8 ум. од. в перерахунку на 1 кг маси тіла. Правильніше б говорити не стільки про розвиток сили у дошкільників, скільки про прагнення до гармонійного розвитку сили різних м'язових груп і особливо найслабіших з них. Це м'язи черевного пресу, м'язи—розгиначі тулуба.

Рівномірний розвиток всієї мускулатури надзвичайно важливий для формування правильної постави. Необхідно укріпити м'язи, що утримують хребет - шиї, спини, живота. З цією метою корисно виконувати вправи лежачи, стоячи в упорі на колінах, повзання, лазіння, нахили і повороти, а також вправи в рівновазі, контролюючі правильне положення голови і тулуба.

Враховуючи можливості дітей 3-7 років, виділяють два основних завдання:

  • гармонійне зміцнення усіх м’язових груп опорно-рухового апарату детей;

  • розвиток здатності раціонально проявляти м’язові зусилля, враховуючи різноманітні умови рухової активності.

Засоби розвитку силових здібностей дітей підрозділяються на дві групи:

  • вправи з зовнішнім опором, що викликається вагою предметів, які метають або штовхають;

  • вправи, обтяжені вагою власного тіла - повзання, лазіння, стрибки.

Перевагою при виборі вправ користуються вправи динамічного характеру, пов'язані з штовханням і киданням предметів, що обважнюють, а також з подоланням ваги власного тіла. Всі ці вправи сприяють розвитку не тільки сили, але і швидкості, координації, витривалості. Виконуючи вправи в метаннях і стрибках, діти прикладають зусилля, необхідні у кожному конкретному випадку, вчаться розміряти його з масою киданого предмету, з тією відстанню, яка необхідна подолати, з напрямом руху.

^ Методичні особливості використовування засобів розвитку сили і нормування навантаження:

Вправи, що вимагають помітних зусиль - штовхання або кидання набивних м'ячів, підтягання лежачи на лавці, стрибки на двох ногах з просуванням вперед, повторюють 4—6 разів і з великими інтервалами для відпочинку, ніж вправи, що вимагають менших зусиль - метання тенісного м'яча, повзання рачки, підскоки на місці.

Чим вище темп виконання вправі, тим продолжительнее пауза для відпочинку і менше кількість повторень.

Переважну дію слід надавати на ті м'язові групи, роз­виток яких менше всього стимулюється в повсякденному житті. До них відносяться косі м'язи тулуба, живота, верхніх кінцівок, задньої поверхні стегна. Рекомендується заповнювати паузи між вправами іншими видами рухів, більш легкими. Так, кинувши набивний м'яч, діти можуть легко, не поспішаючи наздогнати його. Після повзання і лазіння можна повернутися в початкове положення в спокійному

Комплекси вправ, направлені на розвиток сили, доцільніше використовувати в другій половині занять, оскільки до цього часу якнайповніші виявляються функціональні можливості дихання, кровообігу і інших систем.

Для розвитку статичної витривалості доцільно використовувати вправи з достатньо тривалим утриманням певних поз: виси, упори, стояти на носках, рівновага на одній позі.

Вправами, що розвивають витривалість динамічного характеру, є багаторазові повторення згинання і розгинання рук в упорі, метод "до відмови", присідання.

Для розвитку витривалості застосовують вправи, що дають фізичні навантаження на організм дитини трохи більше за те, яке вона звикла переносити. Поступово її організм адаптується до більшого обсягу роботи, набуває здатності довше виконувати той чи інший рух (біг, серії стрибкі) і швидко відновлювати сили після фізичних навантажень. Витривалість передусім виробляється під час бігу, стрибків, ходьби на лижах, це так звана спеціальна витривалість, яка має властивість переходити на інші види діяльності такого ж характеру, інтенсивності і тривалості. Так відбувається підвищення загальної витривалості дитини.

Найкращий засіб для розвитку витривалості - ігри з короткими повтореннями дій та з безперервним рухом, пов'язаним із значною витратою сил та енергії. Проте загальна кількість повторних дій має бути невелика - їх слід чергувати з короткими перервами для відпочинку.

^ Засоби розвитку витривалості. Рівень розвитку витривалості перебуває в тісному взаємозв'язку з працездатністю організму людини. Тому стимулювання розвитку цієї якості в дошкільні роки створює певні передумови до успішного подолання учбових навантажень, меншої стомлюваності на уроках, а отже, кращому засвоєнню знань з загальноосвітніх предметів.

Основні задачі розвитку витривалості у дошкільників:

  • сприяти злагодженій функціональній діяльності серцево-судинної і дихальної систем, поступово удосконалюючи їх і пристосовувавши до тривалого виконання вправ помірної інтенсивності;

  • сприяти вихованню вольових якостей;

  • виробляти уміння розподіляти свої сили в часі і просторі.

Для розвитку витривалості в дошкільному віці мають значення вольові якості: прагнення проявити максимум здібностей, пересилити відчуття утомленості, бути настирним. Спостереження за дітьми показують, що припинення бігу, вимагаючого прояву витривалості, залежить часто не від функціональних можливостей їх організму, а від вольових якостей не можуть (вірніше, не хочуть) виконувати вправи з повною віддачею.

Засобами розвитку витривалості можуть бути ходьба, біг, підскоки, рухомі ігри.

Методичні особливості використовування засобів розвитку витривалості:

При використовуванні циклічних вправ основним методом є безперервний. Тривалість безперервних рухів повинна складати приблизно 2хв, інтенсивність — 50—60 % максимальної. Починати розвиток витривалості рекомендується з 4—5 років з ходьби і бігу по 50 м на дистанції 300 м, розраховувавши темп пробіжки так, щоб 50 м діти пробігали із швидкістю 2-2,5 м/с. Використовується також човниковий біг 2x20 м в темпі 50—60 % від максимального з ігровими завданнями і поступовим збільшенням кількості відрізків для бігу.

При виконанні стрибкових вправ використовують інтервальний метод. У віці 4 років діти можуть безперервно виконувати стрибки з просуванням вперед протягом 30—50 з (серіями по 20 стрибків з невеликими перервами), в 5 років — до 1,5 хв (по 30 стрибків), в 6 років — до 2 хв. Ця тривалість можлива за умови вільного виконання рухів, освоєння техніки стрибків.

При розвитку витривалості в процесі рухомих ігор основні вимоги — повторення багатократних дій, виконуваних тривалий час, зміна ігрової діяльності як по інтенсивності, так і формою, мінімальні перерви при зміні водить або введенні додаткових перешкод.


Фізичні вправи і ігри, що розвивають витривалість, знаходять місце і у ввідно-підготовчій частині заняття, при виконанні бігу в повільному темпі і в кінці основної частини. В основній частині заняття біг може бути більш тривалим, середньої інтенсивності, підскоки і рухомі ігри з безперервною руховою діяльністю дітей — більш тривалими.

Всі засоби фізичної культури роблять істотний вплив на вдосконалення функцій вегетативних органів і систем організму ре­бенка і підвищують його витривалість до різних м'язових зусиль. Цим створюється певний резерв для підвищення загальної работоспособ­ности дошкільників.


Починаючи з четвертого року життя і до сьомого включно, зміст фізичного виховання істотно розширяється і ускладнюється. Послідовно включаються складніші форми ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, рівноваги. Усе більше місце займають загальноосвітні вправи. Хоча показ і подражание продовжують грати значну роль, поступово розширюється сфера застосування словесних завдань, вказівок, коротких пояснень, порівнянь і оцінок.

Схожі:

1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання iconФакультет фізичного виховання та спорту
Дисципліна «Теорія І методика фізичного виховання» є основною І профілюючою в навчальному плані підготовки фахівців з фізичного виховання...
1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання iconФакультет фізичного виховання та спорту
Тести складені на основі програмного матеріалу курсу “Теорія та методика фізичного виховання”, запланованого для вивчення студентами...
1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання iconМетодичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Теорія та методика фізичного виховання»
Предмет “Теорія І методика фізичного виховання дітей дошкільного віку” спрямований на підготовку кваліфікованих фахівців в галузі...
1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання iconПитання до державного іспиту з теорії І методики фізичного виховання для студентів 4 курсу заочної форми навчання Інституту фізичного виховання І спорту спеціальності "фізичне виховання" розділ І. Загальна теорія фізичного виховання
Поняття про засоби фізичного виховання. Фізична вправа – основний І специфічний засіб фізичного виховання
1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання iconПитання до державного іспиту з теорії І методики фізичного виховання для студентів 4 курсу заочної форми навчання Інституту фізичного виховання І спорту спеціальності "спорт" розділ І. Загальна теорія фізичного виховання
...
1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання iconІнститут педагогіки І психології
Дошкільна педагогіка, методика дошкільної освіти, сучасна українська мова, методика формування елементарних математичних уявлень...
1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання iconКафедра теорії І методики фізичного виховання з 11. 09 по 20. 11. 09
Самостійна робота з курсу теорія та методика фізичного виховання, якові необхідно виконати письмово у формі відповідей на запитання...
1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання iconМіністерство освіти І науки україни полтавський національний педагогічний університет імені в. Г. Короленка факультет фізичного виховання затверджую
Програма вступного екзамену з дисципліни «Теорія І методика фізичного виховання» для здобуття окр «Спеціаліст». – Полтава, 2013....
1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання iconПитання до самостійної роботи для студентів ІV курсу Інституту фізичного виховання І спорту Спеціальність «Фізичне виховання»
Поняття про засоби фізичного виховання. Фізична вправа – основний І специфічний засіб фізичного виховання
1. Методика І побудова заняття з фізичного виховання iconПоложення «Про переведення» на наступний освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки «Спеціаліст» та «Магістр»
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи