Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій icon

Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій




НазваЗасоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій
Сторінка1/4
Дата12.09.2012
Розмір0.51 Mb.
ТипЛекція
  1   2   3   4

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ


Кафедра теорії і методики фізичного виховання


ЛЕКЦІЯ № 14


ТЕМА: СУЧАСНА СИСТЕМАТИКА ЗАСОБІВ І МЕТОДІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ. КОНЦЕПЦІЯ ПОБУДОВИ ЗАНЯТЬ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ.


з дисципліни “ТіМФВ”

для магістрантів 6-7 курсів ФЗДіПН – іноземних громадян


Виконавець:

доцент Ріпак М.О.


Зав. кафедрою,

к.пед.н., доцент Ю.В. Петришин


ПЛАН

  1. Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій.

  2. Методи фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації методів фізичного виховання, аналіз критеріїв та ознак цих класифікації.

Література

  1. Арєф’єв В.Г., Єдинак А.Г. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): Навчальний посібник для студентів навчальних закладів ІІ – ІV рівнів акредитації. – 2-е вид. перероб. і доп. – Камянець-Подільський: Абетка – НОВА, 2001. – 384 с.

  2. Теория и методика фызического воспитания. Том 2. Методика физического воспитания различных групп населения /Под.ред. Т.Ю.Круцевич. – К: Олимпийская литература, 2003. – 392 с.

  3. Матвеева Л.П. Теория и методика физической культуры. Учеб. для ин-тов физической культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – 543 с.

  4. Романенко В.В., Куц О.С., Рухова активність і фізичний стан студенток вищих навчальних закладів. – Вінниця: ВДГУ ім.М.Коцюбинського, 2003. – 132 с.

  5. Шиян Б.М.Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина І -Тернопіль: Навчальна книга -Богдан, 2001,- 272с.




  1. Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій.

Термін "засіб" походить від слова "середній", "серединний". Засіб — це те, що створене людиною для досягнення певної мети. До засобів фізичного вдосконалення відносять фізичні вправи, природні сили природи і гігієнічні чинники.

^ Фізичні вправи - це основний і специфічний засіб фізичного виховання, особливий вид рухової діяльності, за допомогою якого здійснюється направлена дія на того, що займається

^ Фізичні вправи — рухові дії, за допомогою яких вирішуються освітні, виховні завдання і завдання фізичного розвитку. Багатократне виконання рухових дій складає фізичну діяльність.

Природні сили природи, чинники гігієни є допоміжними засобами. З їх допомогою повніше і краще використовується основний засіб, створюються умови для ефективного впливу фізичних вправ на тих, що займаються, а також успішної організації і проведення занять. Основні і допоміжні засоби фізичного виховання повинні застосовуватися в єдності.

При виконанні окремо взятої фізичної вправи практично неможливо досягти педагогічних цілей і розвиваючого ефекту. Необхідне багатократне повторення вправи (наявність рухової діяльності) з тим, щоб удосконалити рух або розвинути фізичні якості. При цьому рухова діяльність супроводжується цілим поряд процесів, що відбуваються в організмі, і явищ (біохімічних, фізіологічних, психічних, інтелектуальних і ін.):

Рухова діяльність  Терміновий руховий ефект  Ефект сліду  Адаптаційний ефект


Виконання фізичних вправ активує діяльність різних систем і функцій організму і тим самим залишає свій "слід" (ефект) в організмі людини. В процесі багатократного повторення дій рухові ефекти "слідів", згідно теорії адаптації, накопичуються і сприяють процесу морфологічного, функціонального розвитку організму і соціально-психологічного розвитку особи тих, що займаються. Ж.Б. Ламарк сформулював закон вправ так: робота будує орган в міру його вживання. Проте дія руху на організм не обмежується розвитком його тілесних і духовних здібностей.

У тій мірі, в якій рух впливає на організм і особу людини, сам організм за допомогою вправ будує свої рухи. Цю другу сторону закону вправи — "організація визначає і будує функцію у міру її виконання" — вперше сформулював Д. Дідро. Науково, ще в 1947 р., її обґрунтував Н.А. Бернштейн, який показав, що з кожним новим рівнем нейрофізіологічної організації, що виникла у зв'язку із зміною умов життю, з'являється можливість реалізації неіснуючих раніше форм рухових дій.

При цьому організм будує свої рухи не тільки, як затверджував Ж.Б. Ламарк, в порядку простого повторення і накопичення ефекту вправи, а шляхом модифікованого повторення і відбору найбільш раціональних способів рішення виниклих рухових задач.

Виділяють різні види ефектів, що виникають в організмі і психіці людини в результаті застосування фізичних вправ:

  1. залежно від вирішуваних задач розрізняють освітній, оздоровчий, виховний, функціонально-розвиваючий, рекреаційний, реабілітаційний ефекти;

  2. залежно від характеру вживаних вправ він може бути специфічним і неспецифічним (загальним);

  3. залежно від переважної спрямованості на розвиток і вдосконалення якої-небудь здатності (функції) існує: силовий, швидкісний, швидкісний-силовий, аероб, анаеробний і інші види ефектів;

  4. залежно від досягнутих результатів ефект може бути позитивним, негативним або нейтральним;

  5. залежно від часу, в рамках якого здійснюються адаптаційні (пристосовні) зміни в організмі, ефект може підрозділятися на терміновий, який виникає після виконання одного або серії вправ в одному занятті; що відставлений (поточний) з'являється після декількох занять, кумулятивний (сумарний), який виявляється після якогось тривалого етапу, періоду занять.

Одночасно фізичні вправи розглядаються і як метод навчання і виховання.

Найважливіша ознака фізичних вправ як методу — повторюваність їх застосування, що дозволяє педагогові надавати необхідну дію на тих, що займаються.


За допомогою фізичних вправ, з одного боку, здійснюється біологічна дія на організм людини, змінюється його фізичний стан, з іншої - відбувається передача суспільно-історичного досвіду одного з видів фізичної діяльності, тобто здійснюється соціальна дія


Характерною рисою фізичних вправ є те, що вони пов'язані з активною руховою діяльністю людей. Фізичні вправи є цілеспрямованими і свідомими діями, вони пов'язані з рядом психічних процесів, з уявленням про рухи, розумовою роботою, переживаннями, розвивають інтереси і відчуття, волю і характер і є, таким чином, одним із засобів духовного розвитку людини. Фізичні вправи можна розглядати як один з показників єдності фізичної і психічної діяльності людини. Вони впливають не тільки на організм, але і на особистість тих осіб, що займаються.

Окрім фізичних вправ, які історично виділилися з трудової, бойової і побутової діяльності (ходьба, біг, лазіння, стрибки, метання, перенесення вантажів, плавання і т.д.) і умовно називаються "природними", існують вправи, спеціально створені в процесі розвитку теорії і практики фізичного виховання. Це так звані аналітичні вправи, вживані для навчання основам руху, створення "школи руху", розвитку основних фізичних здібностей (якостей), рішення спеціальних педагогічних і лікувальних задач.

Сюди відносять вправи на більшості гімнастичних снарядах, вправи з різноманітними снарядами і предметами і ін. Характерною особливістю цієї групи фізичних вправ є їх вельми значна абстрагованість від рухів і дій, що зустрічаються в практичному повсякденному житті.

Оскільки фізичні вправи виникли на основі трудових дій, вони мають багато спільних рис. Ця спільність виражається в схожості їх біомеханічних, фізіологічних і біохімічних механізмів. Проте це не може служити основою для ототожнення фізичних вправ і праці: між ними є принципова відмінність. Як відомо, праця є процес, що здійснюється між людиною і природою. Змінюючи зовнішню природу, людина пристосовує її до своїх потреб. Але, діючи на природу і змінюючи її, людина в процесі праці змінює і саму себе. Проте дія фізичної праці на людину в процесі виробництва є супутнім чинником, підлеглим закономірностям розвитку виробництва. Кажучи про фізичну працю, слід враховувати не тільки власне рухову діяльність, м'язові зусилля, що здійснюються в процесі роботи, але і ту нервову напругу, психічні, вольові прояви, якими супроводжується виконання виробничих рухів.

Що ж до фізичних вправ, то їх дія, як вже було сказано, направлена на природу самої людини і визначається закономірностями процесу фізичного вдосконалення. За допомогою фізичних вправ і здійснюється направлена дія на людину для розвитку її фізичних і духовних здібностей. В окремих випадках у поєднанні з фізичними вправами, фізична праця, що проводиться в сприятливих умовах зовнішнього середовища (робота в лісі, в полі і т.д.), з певним дозованим навантаженням, може виступати як допоміжний засіб фізичного вдосконалення. Але використовувана таким чином, вона вже підкоряється цілям фізичного виховання, міняється її суть і спрямованість.

Отже, фізичні вправи можна визначити як рухову діяльність, здійснювану за законами фізичного вдосконалення особи.

^ Чинники, що визначають дію фізичних вправ

Фізичні вправи впливають не тільки на м'язи людини. Вони чинять на неї багатобічну і глибоку дію. При виконанні фізичних вправ в організмі що займається здійснюється цілий ряд фізіологічних, психічних, біохімічних і інших процесів, які викликають відповідні зміни як в руховій, так і у вегетативній сферах. Систематичне застосування фізичних вправ удосконалює діяльність всіх органів і систем, сприяє позитивним перебудовам в роботі організму. Крім того, фізичні вправи є найважливішим засобом попередження захворювань і боротьби з ними.

Але фізичні вправи, якщо вони застосовуються без урахування закономірностей фізичного виховання, можуть дати негативний ефект, заподіяти шкоду. Тому педагог повинен знати і враховувати вплив фізичних вправ в конкретних умовах, маючи на увазі, що організм людини — це єдине ціле і що будь-який рух викликає діяльність багатьох його органів і систем і надає на нього загальну і цілісну дію.

^ Найбільш загальним чинником, що обумовлює раціональну дію фізичних вправ, є педагогічно правильне керівництво заняттям, доцільність методики навчання і виховання.

Крім того, велику роль грають зовнішні і внутрішні чинники.

Індивідуальні особливості тих, що займаються (вікові, статеві, стан здоров'я і фізичного розвитку, рівень розумової, етичної, фізичної і емоційної підготовленості, режим праці, навчання, відпочинку, побуту). Одна і та ж фізична вправа (біг, стрибки, метання і т.п.) залежно від індивідуальних особливостей надає різний ефект. Так, фізична підготовка (загальна і спеціальна) у спортсменів різної кваліфікації неоднакова, тому навантаження, середнє для майстра спорту, буде максимальним для спортсменів нижчих розрядів.

Значну роль грають особливості самих фізичних вправ, тобто їх складність, новизна, емоційність, спрямованість, техніка, величина навантаження і т.д. Вправи, виконані неохоче, недбало, без зусилля, не можуть мати такий же вплив на тих, що займаються, як вправи, виконані свідомо і активно.

^ До особливостей зовнішніх умов відносяться метеорологічні, рельєф місцевості, якість устаткування, гігієнічна стани місць занять і ін.

Кваліфікація педагога. Педагог зобов'язаний знати основні наукові положення про працездатність людини, закономірність адаптації організму до фізичних навантажень і ін. Правильний і постійний облік чинників, що визначають вплив фізичних вправ, дасть педагогові можливість методично раціонально організовувати і проводити заняття, успішно вирішуючи задачі фізичного виховання.

^ Класифікація фізичних вправ

Класифікація фізичних вправ - це розділення їх на групи (класи) відповідно до певної класифікаційної ознаки. За допомогою класифікації вчитель, викладач, тренер можуть визначати характерні властивості тих або інших фізичних вправ, їх освітньо-виховний потенціал, а отже, більш цілеспрямовано і ефективно підбирати ті вправи, які в більшій мірі відповідають вирішенню конкретних педагогічних задач, індивідуальним і віковим особливостям тих, що займаються, характеру фізкультурної діяльності і умовам проведення занять.

В даний час відомо більше 300 класифікацій фізичних вправ (Наталов, 1976). У зв'язку з тим, що теорія і практика фізкультурної освіти безперервно збагачується новими даними, класифікації не залишаються незмінними. Проблема вдосконалення класифікації полягає в тому, щоб систематизувати все різноманіття існуючих фізичних вправ, виходячи з об'єктивних можливостей, що представляються ними для формування фізичної культури особи в цілому і окремих її компонентів. Важливо також і те, щоб в класифікації передбачалася можливість появи і прогнозування нових форм фізичних вправ.

Слід мати на увазі, що кожна фізична вправа володіє не одним, а декількома характерними ознаками. Тому одна і та ж вправа може бути представлена в різних класифікаціях.

У зв'язку з цим не може бути створено придатної для кожного випадку єдиної класифікації вправ.

Найбільш поширені класифікації фізичних вправ:

  1. Класифікація вправ по переважній цільовій спрямованості їх використання.

  2. Класифікація вправ по їх переважній дії на розвиток окремих якостей (здібностей) людини.

  3. Класифікація вправ по переважному прояву певних рухових умінь і навиків.

  4. Класифікація вправ по структурі рухів. В цьому випадку вправи підрозділяються на циклічні, ациклічні і змішані.

5. Класифікація вправ, побудована по переважній дії на розвиток окремих м'язових груп.

  1. Класифікація вправ по особливостях режиму роботи м'язів.

  2. Класифікація вправ по відмінності механізмів енергозабезпечення м'язової діяльності, що беруть участь в роботі.

  3. Класифікація вправ по інтенсивності роботи

Розглянемо їх.

1. Класифікація вправ по переважній цільовій спрямованості їх використання. За цією ознакою вправи підрозділяються на загально-розвивальні, професійно-прикладні, спортивні, відновні, рекреаційні, лікувальні, профілактичні і ін. У свою чергу, залежно від значущості їх у відповідному виді фізкультурної діяльності, вони можуть мати різні різновиди. Наприклад, спортивні вправи підрозділяються на змагальні, спеціально-підготовчі і загально-підготовчі.

Змагальні вправи - рухові дії, які є предметом спортивної спеціалізації і виконуються відповідно до правил змагань по даному виду спорту. Спеціально-підготовчі вправи — це вправи, що представляють ті або інші варіанти вправи змагання. Обов'язковою ознакою цих вправ є істотна схожість з дією змагання як формою, так і за характером прояву зусиль. Загально-підготовчі вправи — це всі решта вправи, що включаються в спортивне тренування і слугують, перш за все, засобами загальної підготовки спортсмена.

  1. ^ Класифікація вправ за їх переважною дією на розвиток окремих якостей (здібностей) людини. За цією ознакою виділяють вправи для розвитку швидкісних, силових, швидкісний-силових і координаційних здібностей, витривалості, гнучкості, сенсорно-перцептивних, інтелектуальних, естетичних і вольових здібностей і т.д.

  2. ^ Класифікація вправ за переважним проявом певних рухових умінь і навиків. Тут зазвичай розрізняють акробатичні, гімнастичні, ігрові, бігові, стрибкові і інші вправи.

  3. ^ Класифікація вправ за структурою рухів. В цьому випадку вправи підрозділяються на циклічні, ациклічні і змішані. До групи циклічних вправ входять ходьба, біг, плавання, веслування, пересування на велосипеді і на лижах, біг на ковзанах і ін. Їх характерними ознаками є закономірна послідовність, повторюваність і зв'язок самих циклів. До ациклічних вправ відносяться: метання диска і молота, штовхання ядра, стрибки з місця, гімнастичні вправи на снарядах, ривок і поштовх штанги і ін. Тут кожна вправа є закінченою дією, а якщо вона багато разів повторюватиметься, то не стане циклічним, оскільки повторення не витікає з суті самої дії. До змішаних вправ відносяться такі, в яких поєднуються дії циклічного і ациклічного типу. До цієї групи входять стрибки в довжину з розбігу, стрибки з жердиною, метання списа з розбігу і т.д.

  4. ^ Класифікація вправ, побудована по переважній дії на розвиток окремих м'язових груп. Залежно від того, на які м'язові групи вони впливають, виділяють вправи для м'язів шиї і потилиці, спини, живота, плечового поясу, плеча, передпліччя, кисті, тазу, стегна, гомілки і стопи. Така класифікація широко застосовується при складанні комплексів силових вправ в процесі проведення занять по бодибилдингу, атлетичній гімнастиці, пауерліфтингу, гирьовому спорту і ін.

^ 6. Класифікація вправ за особливостями режиму роботи м'язів. При цьому виділяють динамічні вправи, якщо в процесі виконання якої-небудь дії м'язи скоротившись, коротшають або подовжуються; статичні (ізометричні), при виконанні яких довжина м'язів при скороченні залишається незмінною; комбіновані, тобто одночасно поєднуючі обидва режими роботи м'язів.

  1. ^ Класифікація вправ за відмінностями механізмів енергозабезпечення м'язової діяльності, що беруть участь в роботі. В цьому випадку розрізняють
    вправи аеробного характеру, коли енергозабезпечення м'язової роботи здійснюється в основному за рахунок процесів окислення за участю кисню; анаеробного характеру, виконання яких відбувається в безкисневих умовах; і анаеробно-аеробні вправи, тобто змішаного характеру.

  2. ^ Класифікація вправ за інтенсивністю роботи. Існують різні способи оцінки інтенсивності, тому угрупування і рівні градації вправ за цією ознакою в окремих видах фізичної культури може відбуватися по-різному. Як правило, вони підрозділяються на вправи максимальної, субмаксимальної, великої, середньої, малої або помірної інтенсивності.

Крім вказаних класифікацій існують і інші класифікації вправ: по дії на різні системи і функції організму (на розвиток органів дихання, кровообігу, вестибулярного апарату і т.д.), за снарядною ознакою (без снаряда, з снарядами і ін.), по наочних формах застосування (гімнастика, спорт, ігри, туризм); по числу тих, що займаються, виконують вправи (без партнера, з партнером).

Не втратила своєї педагогічної цінності класифікація фізичних вправ, розроблена П.Ф. Лесгафтом відповідно до дидактичного правила "від простого до складного". Розділи і основні групи його класифікації вправ наступні:

  1. розділ — прості вправи (елементарні рухи, складні рухи, вправи з пересуванням, на місці, метання);

  2. розділ — складні вправи або вправи з напругою, що збільшується (вправи з тим, що обтяжило, ускладнені, тривалі, ходьба і біг, вправи в метанні із збільшенням напруги, вправи в лазінні, вправи в стрибках, вправи в боротьбі);

III розділ — вправи у вигляді складних дій (ігри, прогулянки, плавання, біг на ковзанах, фехтування).

Класифікація П.Ф. Лесгафта характеризує одну сторону фізичних вправ — їх складність.


^ Природні сили природи і гігієнічні чинники як засоби фізичного виховання

Природні сили природи (сонячна радіація, повітря, вода) є важливим засобом зміцнення здоров'я і підвищення працездатності людини. Одне з головних завдань фізичного виховання — формування у школярів основних знань, про вплив на організм природних сил природи, а також практичних навиків їх використання в самостійних заняттях фізичними вправами і в повсякденному житті.

В процесі фізичного виховання природні сили природи застосовуються у поєднанні з рухами (заняття фізичними вправами на повітрі, при опромінюванні сонячними променями, у воді і т.п.), а також у вигляді спеціальних процедур (повітряні і сонячні ванни, купання і ін.). Вони можуть бути використані в двох напрямах: по-перше, для створення умов успішної організації і проведення занять фізичними вправами і, по-друге, для гартування організму тих, що займаються.

Сприятливі умови зовнішнього середовища підсилюють позитивний вплив фізичних вправ, дозволяють застосовувати значне навантаження, організовувати раціональний відпочинок, викликають у тих, що займаються позитивні емоції, бадьорість і життєрадісність. Необхідно відзначити, що у високогірних районах, тобто в особливих умовах зовнішнього середовища, природні сили природи надають особливо велику дію на організм. Як показує досвід, під час тренувань спортсменів різних спеціалізацій (легкоатлетів, ковзанярів, лижників) в цих умовах, включаючи період акліматизації, підвищуються функціональні можливості їх організму. При переході до звичайних, рівнинних умов спортсмени протягом певного часу можуть виконувати велику за об'ємом і інтенсивності роботу, що сприяє поліпшенню спортивних результатів. Таким чином, високогірні умови набувають як би специфічного "тренуючого" значення.

Методика використання природних сил природи повинна спиратися на дослідження єдності організму і середовища, впливу середовища на організм тих, що займаються.

Велике значення в процесі фізичного виховання, фізичної рекреації, занять спортом має гартування, тобто створення стійкості організму до дії несприятливих природних чинників: холоду, жари, підвищеної сонячної радіації (особливо при їх різких коливаннях). Гартування дає можливість зберігати здоров'я і працездатність. Тому його необхідно проводити з найбільш раннього віку. Для різностороннього гартування потрібно застосовувати засоби, що по-різному впливають на організм (вода і повітря різної температури, перебування під сонячними променями і т.п.). Виконання при цьому фізичних вправ підсилюється гартуючою дією природних сил природи. Цей ефект, отриманий в процесі занять фізичними вправами, володіє здатністю до перенесення, тобто він виявляється і в інших видах діяльності людини, зокрема — в трудовій і у військовій, що підсилює прикладне значення самого фізичного виховання. Гартування допомагає прояву вольових якостей осіб, що займаються, особливо за несприятливих зовнішніх умов занять. За допомогою фізичних вправ і природних сил природи можна розвинути опірність організму до неспецифічних дій (заколисуванню, вібрації, перевантаженням, стану невагомості і ін.).

Як допоміжний засіб фізичного виховання також використовуються полювання, рибна ловля, що проводяться в сприятливих умовах природних сил природи. Особливо це важливо для осіб зрілого і старшого віку.

До гігієнічних чинників відносять заходи щодо особистої і суспільної гігієни праці, побуту, відпочинку, харчування, навколишнього середовища і т.д. В процесі виконання фізичних вправ, що різносторонньо впливають на організм і особистість тих, що займаються, дотримання гігієнічних норм і правил є обов'язковим, оскільки це підвищує ефект дії вправ.

Велике значення в створенні необхідних гігієнічних умов має стан матеріально-технічної бази, спортивного устаткування, інвентаря і одягу. Істотну роль в процесі систематичних занять фізичними вправами має також науково обґрунтований режим чергування навантаження і відпочинку і ведення здорового образу життя, до яких відноситься харчування, відсутність шкідливих звичок.

В даний час з'явилося багато видів рухової активності, які складаються з відомих і традиційних вправ, але при своєму поєднанні і змінених умовах виконання, набувають привабливості у різних вікових груп населення (спінбайк-аеробіка, роуп-скіппінг, аквааеробіка і ін.).

  1   2   3   4

Схожі:

Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій iconПитання до державного іспиту з теорії І методики фізичного виховання для студентів 4 курсу заочної форми навчання Інституту фізичного виховання І спорту спеціальності "фізичне виховання" розділ І. Загальна теорія фізичного виховання
Поняття про засоби фізичного виховання. Фізична вправа – основний І специфічний засіб фізичного виховання
Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій iconПроблематика точної постановки завдань у фізичному вихованні. Аналіз сутнісного змісту принципів, що регламентують процес фізичного виховання
Чинники, що визначають мету фізичного виховання (біологічні І соціальні потреби особистості, потреби суспільства). Специфічність...
Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій iconПитання до самостійної роботи для студентів ІV курсу Інституту фізичного виховання І спорту Спеціальність «Фізичне виховання»
Поняття про засоби фізичного виховання. Фізична вправа – основний І специфічний засіб фізичного виховання
Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій iconПитання до державного іспиту з теорії І методики фізичного виховання для студентів 4 курсу заочної форми навчання Інституту фізичного виховання І спорту спеціальності "спорт" розділ І. Загальна теорія фізичного виховання
...
Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій iconФакультет фізичного виховання та спорту
Дисципліна «Теорія І методика фізичного виховання» є основною І профілюючою в навчальному плані підготовки фахівців з фізичного виховання...
Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій iconПоложення «Про переведення» на наступний освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки «Спеціаліст» та «Магістр»
...
Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій iconСистема фізичного виховання (ФВ) як поняття теорії фізичного виховання
Сучасний стан та перспективи реформування національної системи фізичного виховання в україні
Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій iconМетодичні вказівки до практичних занять з фізичного виховання для студентів першого курсу медичного факультету, надані на розгляд кафедрою фізичного виховання Дондму
Добровольська Н. О., Федорова Г. В., Калмикова В.І., Паламарчук М. О., Вітовський В. С., Кувшинчіков І. М., Гуржеєва Н.І., Начата...
Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій iconЗавдання, засоби та форми фізичного виховання дітей дошкільного віку
Фактори, що впливають на стан здоров’я дитини, засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку
Засоби фізичного виховання як складові даного педагогічного процесу. Аналіз підходів до класифікації засобів фізичного виховання, та ознак цих класифікацій iconВ. Г. Короленка затверджую голова приймальної комісії Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка М.І. Степаненко 2013 року Програма
«Бакалавр» напряму підготовки «Фізичне виховання*» / Укладачі: старший викладач кафедри медико-біологічних дисциплін І фізичного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи