Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності icon

Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності




Скачати 343.45 Kb.
НазваЛекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності
Дата12.09.2012
Розмір343.45 Kb.
ТипЛекція




ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ


Тема 2


ЛЕКЦІЯ 1


ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


ПЛАН


  1. Сутність технології управлінської діяльності.

  2. Особливості процесу управління в діяльності спортивних організацій

  3. Пропаганда та її завдання; реклама та її завдання

  4. Сутність спонсорства та меценатства.



Література

1. Жмарев Н.В.Системный подход и целевое управление в спорте.-К.:Здоров'я, 1984.-144с.

2. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент. Навчально-прикладний посібник.-Львів: Центр Європи, 1995.-176 с.

3. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента.-М.: Дело,1992.-7О2с.

4. Жданова О.М. Управління фізичною культурою: Навчальний посібник.-Львів:Вільна Україна.-1996125с.

5. Жданова О.М., Чеховська Л.Я. Управління сферою фізичного виховання і спорту: навчальний посібник. - Дрогобич: Коло, 2009. - 224с.


ЛЬВІВ


1. Сутність технології управлінської діяльності керівника.


Технологія (грецькою technology; "techne" - мистецтво, ремесло, наука; "logos" - поняття, навчання):

- сукупність знань про способи і засоби проведення виробничих процесів;

- це поєднання відповідних кваліфікаційних навиків, обладнання, інструменту та інфраструктури, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації, людях.


^ Управлінська діяльність – це технологічний процес, який необхідно здійснювати для ефективної діяльності організації.

Технологія управління - сукупність прийомів виконання управлінських робіт з метою встановлення раціональної схеми взаємодії лінійних та функціональних органів управління, структурних підрозділів, інших ланок управління.

– це комплекс управлінських знань, вмінь, процес управління та використання інформаційної техніки, які необхідні для бажаних перетворень в інформації та людях.

Отже, складовими елементами технології управління є:

  • спеціальні знання і вміння керівника;

  • інформаційна техніка;

  • процес управління.


Професійні знання і вміння керівника – необхідні елементи управління спортивною організацією. Однак, фізкультурні організації сьогодні працюють у нових економічних умовах. Більшість із них, окрім основної професійної діяльності, пов’язаної із залученням населення до фізкультурних занять, вирішують проблеми виживання, пошуку джерел фінансування. Це призвело до появи нових аспектів діяльності керівників установ та організацій. Саме тому, вимоги до кадрів апарату управління значно зростають і вже неможливо здійснювати керівництво з позицій традиційного підходу, опираючись тільки на досвід і здоровий глузд.

^ Зміст праці – це сукупність трудових функцій працівника, які визначаються його роллю і місцем в процесі колективної діяльності.

Відповідно, управлінська праця – це вид діяльності, призначенням якої є забезпечення цілеспрямованої координаційної роботи окремих працівників і трудових колективів.

Праця керівника ФК відображає організаційно-управлінські особливості, які притаманні управлінській праці в соціальних системах. Специфіка цієї праці полягає у тому, що керівники не виробляють матеріальних цінностей або послуг, а забезпечують управління діями, потенційною здатністю і поведінкою людей, котрі виконують ті чи інші функції, що скеровані на конкретний результат( підготовки спортсменів, оздоровлення населення, будівництво спорт споруд та ін.). Керівник-фахівець є адміністратором, організатором, лідером, виховником підпорядкованого колективу. Тому, він не повинен не тільки визначати цілі та завдання організації, розробляти стратегію її розвитку, але і компетентно визначати методи успішної роботи. Підготовка керівника повинна відповідати всім вимогам сьогодення.

Таким чином, праця фізкультурного керівника має комплексний характер. Його діяльність містить елементи, які відповідають праці менеджера, тренера, педагога спортивних споруд, психолога та ін. Часто різні види праці виконуються паралельно, що потребує від фізкультурного керівника прояву специфічних особистісних якостей та ситуаційного мислення.

Дослідження останніх років, що стосуються підвищення ефективності діяльності керівників присвячені різноманітним питанням управління персоналом. Перелік важливих аспектів цієї діяльності включає: попередню підготовку керівника, навчання його сучасним методам набору кадрів, планування кількості робочих місць та розробки вимог, що ставляться до працюючих;комплектування персоналу, його навчання та інструктування, спілкування з персоналом, мотивація, врахування інтересів, атестація персоналу.


Враховуючи вищезазначене дасть змогу:

  • бачити діяльність організації вцілому, системно адаптувати її до впливів як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, виходячи з конкретної ситуації;

  • кваліфіковано аналізувати проблему, готувати і вибирати альтернативні рішення, передбачаючи при цьому можливі їх наслідки;

  • вміло приймати організаційні рішення і виконувати процедурні дії(заохочувати і карати, цінувати своїх підлеглих, делегувати повноваження і завдання та ін.);

  • ефективно передавати свої ідеї, розробки, накази, розпорядження як в усній, так і в письмовій формі та вміло будувати свої стосунки і спілкування з колегами як всередині, так і за її межами.


Інформаційна управлінська техніка широко використовується в управлінській діяльності, зокрема засоби розмноження документів (друкарські машинки), засоби отримання, обробки, передачі і розповсюдження інформації (телефон, факс, ПК та ін.).


^ Процес управління діяльністю спортивною організацією та її підрозділами здійснюється на основі спеціальних дій, які називаються функціями управління.

Слово „функція” означає діяльність, виконання будь-якої дії, роботи. Відповідно до управління функцією позначають окремі види управлінської діяльності, які обумовлені поділом і спеціалізацією праці в сфері управління.

^ Функції управління – це форма реалізації відносин управління, особливий вид діяльності, ціленаправленої дії на взаємовідносини людей в процесі виробництва. Це сукупність дій, метою яких є підвищення ефективності діяльності об’єкта управління.

Численні дослідження, що проведені фахівцями різних країн дозволяють прийти до висновку, що найбільш розповсюдженою є класифікація функції, за ознакою змісту управління, на дві групи. Це - загальні та специфічні функції.

Загальні функції є універсальні, не залежать від змісту виробництва.

Першими, хто почав задумуватися над функціями управління були засновники Класичної школи. Вони приділяли значну увагу вдосконаленню управління організацією вцілому та описали функції управління.

Разом з тим, ^ Анрі Файоль - перший розробник загальних функцій управління, писав, що існує п'ять головних функцій. На його думку, управляти означає розпоряджатися і планувати, організовувати, координувати і контролювати. Інші автори розробили інші переліки функцій.

Огляд сучасної літератури дозволяє виявити наступні функції управління: планування, організація, розпорядження чи командування, мотивація, керівництво, координація, контроль, комунікації, дослідження, оцінка, прийняття рішень, підбір персоналу, представництво, ведення переговорів і укладення угод та ін.

Фактично, майже в кожній публікації з управління міститься перелік управлінських функцій, який відрізняється від інших подібних списків.

Тобто, виконання певних управлінських функцій забезпечують суть та зміст управлінської діяльності на всіх рівнях спортивної організації. Саме через їх реалізацію здійснюється управління спеціальними функціями організації, тобто тими, які притаманні конкретній спортивній організації.

Враховуючи вищезазначене, слід зазначити, що сучасна фізкультурна організація має свою специфічну систему управління за такими напрямками:

- управління навчальним процесом, наданням послуг, ін.;

- управління персоналом;

- управління фінансовою системою;

- управління господарсько-комерційною діяльністю;

- управління виховною діяльністю.


Загальні функції управління поділяються на підфункції, процедури або операції, тобто на різні види робіт, які утворюють стандартний цикл управління. До нього входять:

  • планування

  • організація

  • координація

  • контроль

  • регулювання

  • облік

  • виконання перетворюючих і коректуючи дій

  • стимулювання

  • активізація робіт


Всі функції взаємопов’язані. Дійсно, без попереднього планування і рішення про прийняття конкретного плану, змісту діяльності недоцільно проводити організацію, а без контролю та обліку неможливо регулювати процес і направляти на об’єкт додаткові перетворюючі дії та ресурси.

Реалізація процесу управління спортивною організацією включає комплекс загальних функцій:

  • встановлення цілей – визначення майбутнього стану організації;

  • формування стратегії – визначення способів досягнення цілей;

  • планування роботи – визначення завдань виконавцям;

  • проектування роботи – визначення робочих функцій;

  • мотивування діяльності – ціле направлена дія на працівника;

  • координація робіт – узгодження старань виконавців;

  • зворотній зв’язок – отримання даних про процес діяльності;

  • облік та оцінка роботи – вимір результатів роботи та їх аналіз;

  • контроль роботи – співставлення результатів з цілями;

  • коректування – зміна цілей і вдосконалення дій.

Виконання основних функцій закінчується розробкою відповідних методів (способів) впливу на окремого працівника, групу, напрямок діяльності і вцілому на діяльність організації. Тобто, виконання функцій – це розробка того чи іншого методу впливу, які можуть бути різними за змістом. Наприклад, виконуючи функцію планування фінансової діяльності творять її кінцевий продукт – “фінансовий план”, що включає прогноз витрат, баланс грошових витрат надходжень. Результатом планування роботи з персоналом буде “ план формування і розвитку”, складові якого - потреба в кадрах, план-графік підвищення кваліфікації.

До специфічних або забезпечуючих функцій відносять такі, що виділяються за змістом, напрямком впливу на визначений об'єкт. Вони виражають специфіку діяльності тих чи інших організацій. Специфічні функції – це такі, реалізація яких безпосереднього впливу на управлінський процес не здійснює, але сприяє підвищенню ефективності основних функцій управління.


^ 2. Особливості процесу управління в діяльності спортивних організацій


В умовах ринкових відносин важливою умовою оптимізації управління є вибрана стратегія дій, які охоплюють політику фірми, процедури, правила і бюджети, а також основні етапи планування.

^ Стратегічне планування – набір дій та рішень, які ведуть до розробки специфічних стратегій для досягнення цілей. Це детальний всесторонній комплексний план, який призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації та досягнення її цілей.

Під плануванням розуміють діяльність із визначення пропорцій майбутніх обсягів праці та необхідних зусиль. Передбачається також розподіл завдань між виконавцями, визначення часу і шляхів виконання завдань, встановлення очікуваних показників та майбутнього стану об’єктів управління.

^ Головні складові планування:

1. Цілепокладання, тобто чітке визначення цілей та робочих завдань майбутньої роботи;

2. Цілереалізація, тобто перелік операцій необхідних для досягнення визначених цілей і вирішення завдань;

3. Ресурсне забезпечення роботи, яка планується, тобто кадрове та матеріально-технічне забезпечення для виконання визначених завдань;

4. Організація виконання, тобто послідовне і паралельне виконання дій для забезпечення виконання поставлених завдань;

5. Контроль діяльності, тобто співставлення та оцінка отриманих результатів з бажаними.

Основні елементи планування:

  • наукове обґрунтування планових показників;

  • їх веріфікація (встановлення автентичності).

Принципи планування: реальність (забезпеченість, можливість виконання), оптимальність та своєчасність.

Розрізняють три види планування:

  • довгострокове

  • середньострокове

  • поточне

За змістом виділяють чотири групи планів:

  • організаційні плани

  • плани розвитку

  • робочі плани

  • маркетингові плани.


Важливою функцією організаційно-управлінської діяльності є контроль, який являє собою систему спостереження, перевірки і оцінки функціонування спортивних організацій, відповідно до планів, управлінських рішень, норм, правил та ін.

Контроль – найтриваліша функція управлінського процесу. Вона здійснюється впродовж всієї реалізації рішення, виконання будь-якого завдання в спортивній організації.

Контроль буває загальним або частковим (детальним).

Під час загального контролю керівник не втручається у повсякденні справи підлеглих, не вникає у деталі, заохочує ініціативу підлеглих, надає їм певну свободу дій.

При використанні детального контролю керівник регламентує і контролює всю роботу виконавців, вникає сам в усі деталі та дрібниці справи.

У практичній діяльності спортивних організацій необхідно сполучати обидва види контролю.

Для того, щоб контроль був дієвий, тобто забезпечував досягнення цілей, він повинен відповідати таким вимогам:

- відображати загальні пріоритети організації, підтримувати їх;

- бути інтегрованим з іншими функціями управління. Не слід допускати, щоб засоби контролю займали більш важливе місце, ніж справжні цілі організації;

- відповідати справі, тобто об'єктивно вимірювати і оцінювати саме те, що дійсно важливе;

- бути своєчасним, тобто проводитись тоді, коли процес і результати контролю можуть покращити результати діяльності;

- бути гнучким, тобто таким, що має змогу пристосовуватися до змін, що відбуваються;

- бути простим з точки зору тих цілей, для яких він призначений. Складність контролю веде до безпорядку, що аналогічно втраті контролю над ситуацією. Контроль повинен відповідати рівню підготовленості людей, що його реалізують.


Своєчасна та повна поінформованість співробітників спортивних організацій про стан справ здатна підвищити ефективність роботи, упередити повторення помилок і недоліків в роботі. Дієвість означає визначення шляхів усунення виявлених недоліків.

Контроль діяльності спортивних організацій може бути внутрішньовідомчим, зовнішнім та громадським.

Основною та найбільш розповсюдженою формою контролю є перевірка безпосередньо у спортивній організації.

Організація та порядок проведення перевірок – різноманітні. Вони можуть розрізнятися за часом, обсягом об’єктів перевірки, комплексом питань, формою та методами (рис.1).



Планова




Позапланова (за сигналом)

Фронтальна (перевіряються всі спортивні організації)




Вибіркова (перевіряються окремі спортивні організації)

Комплексна (перевіряються всі види робіт)




Тематична (перевіряються окремі види робіт)

Порівняльна (кілька об’єктів порівнюються з виду роботи)




Порівняльна (співставляються результати з попередніми)







Повторна (контроль виконання рішень і зауважень, що були у попередній перевірці


Для здійснення перевірки користуються такими засобами:

  • обстеження об’єктів, які піддаються перевірці,

  • опитування;

  • співбесіда;

  • перевірка документів: збір та аналіз звітів про роботу, інф.матеріалів, протоколів нарад, заяв.

  • виклик та заслуховування тих, кого перевіряють.


Для здійснення перевірки застосовують різноманітні методи:

  • прямий: вивчення на місцях, інспектування;

  • документальний: (вивчення документів з послідуючим викликом того, кого перевірять)

  • змішаний: заслуховування того, кого перевіряють із попереднім інспектуванням;


Перевірки, таким чином, можуть мати різноманітний характер. Успіх їх проведення багато в чому залежить від того, як вона підготовлена. Для проведення перевірки залучаються компетентні люди, обізнані у питаннях, які перевіряються.

Перевіряючий знайомить керівництво з метою перевірки: перелік питань, які буде охоплювати контроль. Повинна бути вивішена об’ява про роботу контролерів, де вказують час для бажаючих з ними поспілкуватися з проблемних питань.


^ Перевірка складається:

- безпосереднє знайомство;

- аналіз матеріалів, що свідчать про напрям діяльності, що перевіряють;

- підведення підсумків.


Після закінчення перевірки складається обов’язково довідка про підсумки. Якщо відбувалася перевірка фінансової діяльності спортивної організації, то складається акт. З висновками і пропозиціями, що записані у довідці повинен бути ознайомлений керівник організації та підписати довідку.


Контроль не треба плутати з обліком, хоча органи обліку та статистики вирішують важливі завдання контролю. Для контролю їх дані є важливі та забезпечують вірогідною інформацією про стан розвитку ФК в країні.


В країні існує єдина система обліку та статистики. Вона включає такі види обліку:

- оперативний;

- бухгалтерський;

-статистичний.


Оперативний забезпечує суб’єкт управління повсякденною інформацією про процеси управління. Завдання:

- документальне оформлення різної діяльності (протоколи змагань, відвідування занять);

- первинна обробка, накопичення та надання даних для потреб оперативного управління (зведені відомості про здачу нормативів);

- забезпечення даними інших рівнів управління (розпорядження про присвоєння спортивних розрядів дає змогу інформувати ФСТ або комітет про проведену роботу).


Бухгалтерський – фінансовий облік. Або облік у грошовому виразі. Відображає матеріальні та грошові засоби організації, їх джерела і операції, які з ними проводяться (н-д, відрядження та ін.).

Завдяки обліку визначаються ресурси організації та її можливості.


Статистичний – це підсумковий облік, узагальнення даних двох попередніх. Він дає уявлення про кількісні характеристики фізкультурно-спортивного руху в конкретній узагальнюючій формі.

Статистичний звіт з ФК і С по формі №1-ФК складають, незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності: підприємства, установи, організації, навчальні заклади, ПТУ, ВНЗ І-ІV рівня акредитації та ін. Звіт складається за календарний рік, станом на 1січня.

Підприємства, установи, організації, що мають ДЮСШ та СДЮШОР не включають у звіт за формою №-1ФК дані статистичного звіту форми №5-ФК і звітують двома звітами (№-1ФК, №5-ФК, ШВСМ- №8ФК).

Звіт складається у 3 примірниках і подається: районному відділу з питань ФК та С, районній (міській) раді СТ і один залишається в організації, що звітувала.


^ Форма статистичної звітності № 5-фк і форма статистичної звітності № 5-фк (зведкна)


Її заповнюють і здають ДЮСШ та СДЮШОР.

Має чотири розділи.

Розділ І. „Основні показники роботи відділень на кінець року” містить дані (в розрізі про окремий вид спорту, який культивуються в спортивній школі) про: 1) про кількість навчальних груп на різних етапах підготовки (початкової підготовки, навчально-тренувальної, спортивного вдосконалення і вищої спортивної майстерності); 2) про кількість спортсменів того чи іншого року навчання, котрі займаються у навчальних групах різної підготовки (початкової підготовки, навчально-тренувальної, спортивного вдосконалення і вищої спортивної майстерності);

2) кількість спортсменів, котрі навчаються у спец класах і кількість спортсменів-розрядників з виду спорту (масові розряди, перший розряд, кандидат в майстри спорту, майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу).

Розділ ІІ. „Загальні показники ” подає інформацію про:

- штатні адміністративні кадри (директор, характеризує кількість тренерів врахуванням рівня (вищої або середньої) фізкультурної освіти і кваліфікаційної (вища, перша або друга) категорії.

- витрати на утримання школи (фактичні)

- власні спортспоруди;

-спортивно-оздоровчі табори;

- прийнято на 1 рік навчання у групи

- закінчили останній рік навчання у групах.

Також подається список МСМК та МС України на звітний рік (ПІБ, рін народ., член СТ, рік вступу до СШ, звання з якого виду спорту і коли присвоєно, ПІБ тренера).

Короткий аналіз статистичної інформації формою № 5-фк, дозволяє таким чином охарактеризувати сучасний стан розвитку спортивних шкіл як в області так і по Україні.


Державна статистична звітність для ШВСМ – форма №8-ФК

Складається розділу Головні показники роботи відділень:

  • вид спорту;

  • кількість відділень;

  • кількість навчальних груп;

  • кількість спортсменів

  • підготовлених за звітний рік спортсменів МС,МСМК, членів , кандидатів і резерву збірної країни.

  • Кількість тренерів та відомості про них.



На основі двох попередніх складається форма статистичної звітності № 1-фк. Її готують

Вона вміщує 5розділів.


^ Розділ І. „Фізкультурні кадри” вміщує інформацію про спеціалістів у сфері фізичної культури і спорту за наступними показниками: 1) найменування обов’язків штатних фізкультурних працівників (працівники фізкультурно-оздоровчого напрямку у дитячих дошкільних установах, вчителі загальноосвітніх шкіл, керівники і викладачі установ початкової професійної освіти, викладачі середніх спеціальних навчальних закладів, викладачі вищих навчальних закладів, тренери-викладачі, інструктори-методисти ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ, УОР, інструктори-методисти підприємств, установ, організацій, клубів; тренери-викладачі підприємств, установ, організацій, клубів; працівники органів управління фізичною культурою і спортом всіх рівнів; працівники апарату рад ФСТ; фізкультурні працівники спортивних споруд; фізкультурні працівники за місцем проживання; інші фізкультурні працівники); 2) рівень (вищої або середньої) фізкультурної освіти.


^ Розділ ІІ „Спортивні споруди”. Враховуються дані про спортивні споруди для фізкультурно-спортивної, оздоровчої роботи, навчально-тренувальних занять і змагань, що розташовані самостійно або входять до комплексу споруд, які відповідають правилам змагань з відповідного виду спорту, мають паспорти і діють на момент складання звіту. Розділ має такі показники: 1) найменування спортивних споруд (стадіони, палаци спорту, легкоатлетичні і футбольні манежі, спортивні майданчики, спортивні зали, плавальні басейни, лижні бази, стрілецькі тири і інші спортивні споруди, а також фізкультурно-оздоровчі центри підприємств, установ і організацій); 2) кількість спортивних споруд, у тому числі і в сільській місцевості; 3) одночасна пропускна здатність спортивних споруд, у тому числі в сільській місцевості.

^ Розділ ІІІ. „Фінансування” фіксує інформацію про: 1) загальну суму засобів, скерованих на розвиток фізичної культури і спорту, затверджених в бюджетах адміністрацій суб’єктів всіх рівнів; 2) фактичне виділення засобів; 3) об’єм засобів, одержаних з інших джерел; 4) об’єм засобів, витрачених на розвиток фізичної культури і спорту.

^ Розділ ІV „Спортивна робота” заповнюється на підставі журналів обліку роботи спортивних секцій.

Надається інформація: 1) про загальну кількість, яка займається в секціях і групах з видів спорту та командах та окремо кількість осіб жіночої статі, що займаються спортом. 2) інформація про кількість всіх тренерів, що проводять заняття

^ Розділ V Фізкультурно-оздоровча заповнюється на підставі журналів обліку роботи фізкультурно-оздоровчої спрямованості.

Подається інформація про:

1) кількість фізкультурних колективів, спортивних клубів (в спортивних школах і училищах, загальноосвітніх школах, установах початкової професійної освіти, середніх спеціальних навчальних закладах, вищих навчальних закладах, організаціях, спортивних клубах, у спортивних споруд, за місцем проживання);

2) кількість, яка займається в групах фізкультурно-оздоровчого напрямку; 3) кількість, яка відвідує навчальні заняття з фізичної культури; 4) кількість учнів і студентів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи; 5) кількість учнів і студентів, яка відвідує заняття з фізичної культури в спеціальній медичній групі.

3) про кількість підготовлених спортсменів масових розрядів; 4) про кількість спортсменів, яким присвоєно (кандидат в майстри спорту, майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу, заслужений майстер спорту) і працівників фізичної культури і спорту (заслужений тренер, заслужений працівник фізичної культури), які мають звання.

Статистична інформація за формою № 1-фк частково характеризує і діяльність спортивних шкіл, більш повні дані про яку можна одержати з використанням іншої форми (№ 5-фк) державної статистичної звітності.


До відома слід зазначити, що у 2000 р. в Росії завершена робота над створенням програмного комплексу «Спорт», який є електронною версією державних статистичних звітів по формах № 1-фк і № 5-фк, а також відомчих звітів по школах вищої спортивної майстерності і училищах олімпійського резерву.

Звітна інформація є складена за певною формою відомостями про діяльність фізкультурно-спортивної організації за певний проміжок часу (наприклад, звіт про роботу за рік і т.п.) або про її діяльність в певній області, по певному напряму (наприклад, балансовий звіт і т.д.). Для переважної більшості фізкультурно-спортивних організацій (за винятком тих, які створені у формі товариства з обмеженою відповідальністю) законодавчо передбачена обов'язкова публікація різноманітних звітних даних в засобах масової інформації.

Спортивна інформація є відомостями про технічні результати спортивних змагань. З позицій менеджменту (управління) підсумки спортивних змагань важливі не тільки з погляду констатації показаних результатів і ухвалення оперативних управлінських рішень (наприклад, нагородження переможців і т.д.), але і з погляду аналізу інформації, в результаті якого можуть бути виявлений визначні тенденції в розвитку того або іншого виду спорту, які можуть служити основою для ухвалення перспективних управлінських рішень.

Зазначена програма була дещо модернізована (Шустін Б. Н., 2001) і допомогла висвітлити аналіз підсумків виступу російських спортсменів на Іграх XXVII Олімпіади. Це, наприклад, дозволило виявити наступні тенденції розвитку олімпійського спорту: систематичне розширення програми Ігор Олімпіади, у тому числі жіночої частини програми; постійне зростання кількості країн, спортсмени яких завойовують олімпійські медалі; зміна рівня розвитку олімпійських видів спорту в різних країнах світу; зміна середнього віку спортсменів, що демонструють вищі спортивні досягнення у ряді індивідуальних видів спорту (легка атлетика, плавання, фехтування і ін.), у бік збільшення; зростання тривалості спортивної кар'єри і ін.

Виявлені тенденції необхідно враховувати при розробці цільових комплексних програм підготовки російських спортсменів до участі в чергових Олімпійських іграх.


Форма ФК-2 заповнюють районні відділи ФК на основі форми ФК-1


^ 3. Пропаганда та її реклама.


Для забезпечення маркетингової діяльності спортивної організації активно використовують пропаганду та рекламу як фізкультурно-оздоровчих та і спортивних послуг.

Отже, пропаганда – з латинської мови означає розповсюджувати, роз’яснювати ідеї, вчення чи погляди.

^ Пропаганда фізкультурно-оздоровчої діяльності − цілеспрямоване розповсюдження та популяризація фізкультурних знань з метою переконання населення в необхідності систематичних фізкультурних занять.

Це безперервний освітньо-виховний процес, який можна умовно поділити на чотири етапи:

  1. ^ Переконання в необхідності оздоровчих занять. Тематика пропаганди даного етапу може бути така: вплив фізкультурних занять на стан здоров’я, тривалість життя, підвищення рівня працездатності, гармонійний розвиток, вирішення соціальних проблем (корисне дозвілля, підтримання правопорядку тощо).

  2. ^ Підвищення рівня фізкультурної грамотності. На даному етапі пропагандистського впливу до відома населення доводяться основи методики фізкультурних занять, засоби оздоровлення, напрями фізкультурно-оздоровчої діяльності та ін.

^ 3. Залучення населення до регулярних фізкультурно-оздоровчих занять. Третій етап передбачає вплив на свідомість людей, які вже переконані в необхідності оздоровчих занять і мають відповідний рівень фізкультурних знань. Саме тому, настає черга інформації про доступність, можливості та зміст занять у реально існуючих фізкультурно-оздоровчих групах, умови прийому до них. До пропагандистської тематики можуть також включатися матеріали про організацію нових фізкультурно-оздоровчих груп, проведення масових заходів змагальної спрямованості й туристських рекреаційних заходів. Послідовність проведення пропагандистської роботи дає змогу переходити до наступного етапу.

^ 4. Підтримка, подальше підвищення фізкультурної активності та ефективності фізкультурно-оздоровчих занять. Даний етап передбачає пропагування передового досвіду оздоровчої роботи, нових досягнень науки, методичних засобів, раціональних оздоровчих технологій, програм та комплексів для групових і самостійних фізкультурних занять, рекомендацій щодо використання тренажерних пристроїв, проведення самоконтролю, самомасажу, аутотренінгу тощо [1].

Залежно від етапу проведення пропагандистська діяльність розв’язує такі завдання:

  • формування свідомого ставлення населення до занять фізичною культурою та спортом;

  • інформування населення про раціональні форми й методи занять фізичними вправами;

  • розповсюдження передового досвіду роботи тренерів, інструкторів, викладачів фізичної культури та інших спеціалістів;

  • інформування населення про найбільш яскраві події спортивного життя в нашій країні та за її межами.

Ефективність пропаганди фізкультурно-оздоровчої діяльності залежить від дотримання принципів її проведення.

- науковість та вірогідність усієї пропагандистської інформації. Він передбачає, відповідність змісту всіх, без винятку, методичних рекомендацій, порад, ідей, фактів сучасним науковим досягненням, вимогам вірогідності. Принцип стосується не тільки змісту матеріалу, а також організації пропаганди, розробки найбільш ефективних засобів, форм, прийомів пропагандистського впливу, методики проведення різноманітних форм та жанрів пропаганди.

-диференційованість і конкретність - необхідна умова доступності та впливовості пропагандистської роботи. Він означає, що, використовуючи арсенал методів та засобів пропаганди, необхідно враховувати соціально-демографічні особливості населення: професійні, вікові, освітні, статеві, національні. Аргументуючи ті чи інші положення, необхідно зосередити увагу на конкретних, простих фактах, які близькі та зрозумілі конкретній групі людей, аудиторії слухачів або глядачів. Поради та методичні рекомендації фізкультурно-оздоровчої діяльності повинні враховувати рівень фізичної підготовленості та індивідуальну психологію. Не досягають мети узагальнені, розраховані одночасно на всіх заклики до фізкультурно-оздоровчих занять. Лише конкретний досвід, методика конкретних занять та вправ, конкретні поради справляють ефективний пропагандистський вплив.

Основними формами пропаганди фізкультурно-оздоровчої діяльності є:

  • усна,

  • друкована,

  • наочна.

Усна форма пропаганди. Основними її засобами є лекції, доповіді, бесіди, диспути, дискусії.

Друкована форма пропаганди. В Україні видаються спеціалізовані часописи: “Спортивна газета”, “Україна туристична”, “Український футбол”, “Команда”, „Географія та краєзнавство” та журнали: “Старт”, “Олімпійська арена”, “Фізичне виховання в школі” та ін.

Розміщують на своїх сторінках фізкультурну інформацію газети: “Ваше здоров’я”, “Краєзнавство та шкільний туризм”, “Освіта України”, “Патріот України”. Поради з фізкультурно-оздоровчої діяльності розміщують журнали “Академія”, “Академія здоров’я”, “Будьмо здорові”, “Дошкільне виховання”, “Туризм сільський зелений” та ін.

Спеціальну літературу зі спортивної та фізкультурно-оздоровчої тематики випускають видавництва: “Здоров’я”, “Олімпійська література”, “Вища школа”. Книжкова палата України видає “Літопис книг України”, у якому міститься перелік літератури, яка випускається в Україні впродовж року.

Друкована форма пропаганди здебільшого обирається та використовується самостійно. Одначе фізкультурно-оздоровчий осередок спроможний формувати інтереси та потреби своїх членів у друкованих виданнях.

Друкована форма пропаганди, що може застосовуватись у фізкультурно-оздоровчому осередку, включає розташування на спеціальних стендах спортивних газет, формування бібліотечки рекомендованої літератури, організацію випуску власної стінної газети тобто пропонувати наочну форму.

Наочна форма пропаганди є достатньо розповсюдженою у фізкультурно-оздоровчій сфері. Її засобами виступають стенди, вітрини, плакати, фотоальбоми та ін.

Значне місце в наочній пропаганді посідає телебачення. У його програмах можна виділити декілька функціонально-жанрових груп передач оздоровчої спрямованості:

  • інформаційні (трансляція змагань, “Проспорт” новини, спортивні огляди);

  • пізнавально-агітаційні передачі (“Планета здоров’я”, “Бувайте здорові” та ін.);

  • трансляції розважально-змагальних заходів (“Веселі старти”, “Мрії збуваються”, “Форт Буаяр” та ін.);

  • передачі практичного змісту (ранкова гімнастика, шейпінг, аеробіка, уроки плавання та ін.);

  • телевізійні фільми (художні, хронікально-документальні, навчально-методичні).

Показ тих чи інших фізкультурних заходів, різноманітних форм занять у супроводі відповідних професійних коментарів, бесід із лікарями, тренерами-інструкторами допомагає залученню населення до регулярних фізкультурно-оздоровчих занять.

Успіх пропаганди фізкультурно-оздоровчої діяльності залежить від комплексного активного використання всіх її форм.


^ Реклама у сфері спорту


Реклама виступає однією з активних форм пропаганди фізкультурно-спортивної діяльності.

Реклама – з латинської мови означає кричати. Мета - створити уяву про продукт, залучити споживача з метою його реалізації та формування споживчого попиту.

Сучасна фахова література визначає рекламу як скероване, неособисте звернення, яке здійснюється через засоби масової інформації та інші види комунікацій і містить інформацію про споживчі властивості та якість товарів або послуг.

^ Реклама у сфері ФК іС − це сукупність відомостей про спортивні організації (клуби, школи, команди), змагання та фізкультурно-оздоровчі послуги, які здатні зацікавити майбутніх спортсменів та глядачів.

Достатньо розповсюдженою є імідж-реклама, яка переслідує мету формування сприятливого образу (іміджу) клубу, спортсмена, команди.

Ймовірний споживач фізкультурно-спортивних послуг проходить серію визначених етапів (кроків):

-поінформованість,

-зацікавленість,

-оцінювання,

-апробування,

-вирішення,

-підтвердження.

На стадії поінформованості споживач дізнається про існування тої чи іншої послуги. Зацікавленість, що зростає, вимагає додаткової інформації про спортивні заняття або послуги. Стадія оцінювання дає змогу зіставити отриману інформацію з власними враженнями від побаченого. На стадії апробування клієнт остаточно розв’язує питання про придбання послуги, а на стадії рішення − фактично оплачує її. За прийняттям рішення наступає період роздумів, чи правильним воно було? Настає стадія, яка вимагає підтвердження правильності розв’язання.

Усі зазначені етапи повинна враховувати рекламна діяльність. Рекламування фізкультурно-оздоровчих послуг має бути зрозумілим, доступним для усного переказу.

Спеціалісти з реклами зазначають основні елементи рекламних кампаній: рекламне оголошення, особистий контакт та безпосередньо рекламу.

^ Рекламне оголошення − це повідомлення про перелік фізкультурно-спортивних послуг, яке розміщується в засобах масової інформації.

Слід звернути увагу на повноту та правдивість інформації, стиль викладення. Рекламні об’яви можуть бути суто інформаційного характеру; містити аргументацію корисності конкретного виду занять, послуг; сполучати мотиваційний та психологічний вплив. Рекламні об’яви можуть бути командно-репрезентативного характеру, передбачати влив на поведінку майбутніх клієнтів. Характер об’яви може бути імітаційно-наслідувальним і асоціювати програму або послуги з відомими, вартими наслідування особами.

Важливе значення має стиль викладання рекламного повідомлення. Деякі повідомлення, на думку фахівців, можуть демонструвати одночасно декілька різних стилів, що дає змогу привернути увагу різних груп населення. Серед них називають стилі: настрою, персонально-символічний, фантастичний, музичний, життєвий, технічний, науково-доказовий, наочний та ін.

^ Рекламне повідомлення повинно включати:

заголовок,

основну частину

висновок.

Увагу потенційних клієнтів можна бути привернути заголовком, основна частина повинна формувати зацікавленість, а заключна − давати інформацію про умови занять, їх ціну та скеровувати споживача за конкретною адресою.

Рекламу фізкультурно-оздоровчих послуг можна здійснювати за допомогою особистих контактів співробітників клубу з потенційними клієнтами. Такі контакти відбуваються безпосередньо у клубах або за телефоном. Важливо вміти спілкуватися, мати відповідний зовнішній вигляд, а також залучати до проведення рекламної кампанії постійних споживачів послуг.

Щоб бути ефективною, реклама повинна відповідати таким принципам:

  1. Безперервність впливу. Епізодична інформація стирається з пам’яті людини іншою, що надходить постійно. Тільки вдало продумана частота реклами здатна привернути увагу навіть недовірливих людей і переконати їх у необхідності оздоровчих занять.

  2. Оригінальність, наочність інформації. У пам’яті, в першу чергу, фіксується незвичайна, яскрава, оригінальна, не дуже велика за обсягом інформація. Скласти ефективний рекламний текст можна лише за умови вдалого вибору слів, відповідного їх розташування. Бажане залучення до цієї роботи літераторів та психологів.

  3. Врахування потреб та особливостей населення. Реклама може бути дієвою за умови відповідності того, що рекламують, потребам та фізичним можливостям різного вікового контингенту населення.

  4. Доступність того, що рекламується. Сутність принципу полягає в недоречності рекламування того, що за вартістю, змістом, складністю або іншими ознаками недоступно широким верствам населення. Необхідно пам’ятати, що реклама недоступних, дорогих форм фізкультурно-оздоровчих занять призводить до зниження зацікавленості в доступних та дешевих.

  5. Правдивість реклами означає, що ознаки, якості та переваги, про які повідомляється в рекламі, повинні існувати реально. Недотримання названого принципу призводить до розчарування, недовірливості та негативного ставлення до того, що рекламується.

Окремі фахівці сфери оздоровчої фізичної культури дотримуються помилкової думки, що рекламувати − означає розміщувати окремі однотипні оголошення. Насправді це не так. Для рекламної діяльності необхідні різноманітні засоби її розповсюдження: друкована, кінореклама, телевізійна, радіореклама, відеореклама, реклама на транспорті, реклама на місці надання оздоровчих послуг тощо.

Тільки за умови застосування різноманітних засобів рекламу можна трактувати як форму комунікації, що намагається перевести якість послуг на мову потреб та запитів споживачів.

^ Засоби розповсюдження реклами:

Прямою рекламою” називають поштові відправлення. Цей вид реклами ефективний своєю адресністю, якщо чітко розв’язано запитання: кому розіслати? Таким чином визначено коло можливих споживачів. Корисно застосовувати так звану “директмейл” (пряму пошту) для керівників установ та організацій, співробітники яких можуть бути потенційними членами оздоровчих клубів.

^ Газетна реклама вважається найбільш розповсюдженою. Одначе, звертаючись у газету з проханням розмістити рекламу, слід брати до уваги коло її читачів, ступінь розповсюдження, частоту виходу. На жаль, газетна реклама не завжди дає змогу виділення саме “свого” споживача у зв’язку з відсутністю її спеціалізації.

^ Реклама на радіо і телебаченні, на відміну від попередньої, зберігає “вибіркові” можливості у зв’язку з тим, що може бути включена теоретично в кожну передачу. Окрім того, вона має масову аудиторію слухачів та глядачів. Ефективність реклами значною мірою залежить від часу її подання, а також вдалого поєднання з іншими передачами.

Під зовнішньою рекламою розуміють усі види реклами, які здійснюються за допомогою різних засобів, на вулиці. Її різновиди: реклама на стінах будинків, на щитах повз шосе, надписи на бортах машин, фургонів, трамваїв, тролейбусів. Усі вони розраховані на пішоходів, пасажирів або водіїв транспортних засобів.

В останні роки стає розповсюдженим такий вид зовнішньої реклами, який міститься на спеціальному каркасі стандартних розмірів. Але, слід зазначити, що такі плакати доволі рідко мають фізкультурно-оздоровчий зміст.

Чи можна визначити, які саме види реклами найбільш ефективні? Одним із рекомендованих засобів є аналіз їх результативності. Для цього співробітники клубів (осередків), що першими контактують із відвідувачами, повинні цікавитися, яким чином ті дізналися про оздоровчі заняття, послуги? Така інформація має аналізуватися й надалі використовуватися в рекламній стратегії.

Діяльність служб “Паблік рилейшнз” може бути корисною в з’ясуванні ефективності реклами, громадської думки щодо діяльності клубу (осередку), якості та асортименту послуг.

Використання різних дослідницьких методів для оцінки ефективності рекламної діяльності та визначення рівня поінформованості населення − запорука успіху та прибутковості фізкультурно-оздоровчих послуг.


  1. Спонсорство.


Спонсорство – один із важливих елементів маркетингової політики в спорті багатьох країн. Доходи, які отримані від спонсорських контактів відіграють важливу роль у забезпеченні діяльності спортивної організації чи клубу. Разом з тим, частка спонсорських вкладів в спорт значно відрізняється в різних країнах і залежить багато в чому від соціально-економічних умов, виду спорту, його розвитку і рівня заходу, який проводиться.

Сьогодні в Україні та багатьох країнах СНД пошук спонсорів – одне із найбільш розповсюджених занять в мистецтві, культурі і в спорті. Однак, знайти спонсора не так легко. Не існує певних традицій, слаба економіка, мало хто знає як це робиться. Разом з тим, фірми чи підприємства, які хочуть стати спонсорами також не зовсім знають з чого почати, комі віддати перевагу і чому.

На сьогоднішній день Спонсор (англ.. – хресний батько, поручитель, гарант) дуже важлива в діяльності спортивних організацій, особливо під час проведення змагань чи зборів.

Під спонсорством розуміють фінансову або іншу матеріальну допомогу, яку надають комерційні фірми будь-яким організаціям або особам для забезпечення їх діяльності або проведення заходів.

Не слід плутати спонсорство із меценатством.

У класичному визначенні меценатство – це акт або манера поведінки зі сторони багатої та щедрої людини – мецената, який помагає поетам, письменникам, артистам і т.д.

З історії ми знаємо багатьох меценатів, котрі були покровителями мистецтва. Однак, на думку деяких „знатоків” діяльність меценатів відноситься тільки до області культури і мистецтва. Спорт, на їх думку, пов’язаний виключно із спонсорством. На думку Гуськова С.И., такий підхід не зовсім правильний і не вичерпує всіх існуючих на сьогоднішній день ситуацій. Якщо меценатство направлене на покровительство мистецтва, літератури, то чому спорт, який є елементом культури, спортивні „зірки” не можуть викликати сильний інтерес зі сторони багатих покровителів?

^ Меценат – покровитель здійснює матеріальну допомогу виключно за рахунок своєї щедрості і при відсутності інтересів економічного характеру.

Спонсорство, на відміну від меценатства, здійснюється на умовах взаємної вигоди.

Отже, спонсорство – це ділові взаємовідносини між тим, хто надає засоби, послуги і організацією або особистістю, котрі пропонують взамін будь-які права, привілеї, які спонсор може використати в своїх комерційних цілях.

Разом з тим, меценат може розраховувати на подяку та суспільне визнання, а спонсори мають законне право очікувати відповідної послуги.

Існує низка причин, які спонукають фірми, компанії займатися спонсорством. Перш за все, це 3 економічні причини, за якими заключення спонсорських контрактів приносить фінансовий прибуток:

  • допомагає компенсувати витрати з тих напрямів діяльності організації, які не приносять достатнього прибутку;

  • податкові пільги для спонсорів;

  • збільшується об’єм продажу, а значить і прибуток.


Окрім цього, деякі причини спонсорства виходять із природи самого спорту як соціального явища. Спорт – це глядачі на стадіоні, в палаці спорту, біль екранів телевізорів. І глядач до речі є різноплановий за своїми демографічними характеристиками. Використовуючи популярність спорту і його особливий імідж, спонсор отримує особливий і недорогий канал розповсюдження інформації про свою фірму і продукцію. Спонсорство в спорті дозволяє яку зміцнити так і підвищити вже досягнутий рівень популярності фірми-спонсора, так і створити її новий імідж.

Однак, є і фактори „ризику”:

  • тісний зв’язок з іншими фірмами виробниками – конкурентами;

  • можливий зворотній ефект у зв’язку із зниженням інтересу публіки до виду спорту;

  • порівняльна дороговизна в спорті.


Перед тим, як звернутися за допомогою до ймовірного спонсора необхідно проаналізувати наступну інформацію:

  • стан його справ та фінансові можливості;

  • інші можливості (транспорт, зв’язок, приміщення);

  • власні проблеми та можливості спонсора у їх вирішенні;

  • проблеми фірми-спонсора і свої можливості надання допомоги в їх вирішенні.


Тільки після цього можна розпочати вироблення пропозицій про співпрацю із спонсором, обґрунтування взаємної вигоди та користі.

Відносини між спонсором і спортивною організацією оформлюються спеціальним контрактом, який містить:

  • повні назви, адреси, номери рахунків;

  • перелік прав, які надаються спонсору;

  • характер, обсяг, терміни, умови, надання допомоги спортивній організації;

  • можливі дії спонсора в ході спортивних заходів;

  • умови контролю за використанням матеріальної допомоги, яку надав спонсор;

  • терміни угоди, умови її продовження, розширення, скорочення, розриву;

додаткові юридичні аспекти.


Принципи взаємовідносин в системі „спонсори – партнери” наступні:

  • взаємна зацікавленість;

  • необхідне інформування про стан справ;

  • участь спонсора в обумовлених контрактом видах діяльності;

  • поміркований контроль за використанням спонсорських внесків;

  • взаємні гарантії від компрометації.


Найбільш розповсюдженими формами матеріальної допомоги, яку надають спонсори фізкультурним організаціям є наступні:

  • надання інвестицій, позик, безвідплатна видача грошей;

  • надання безкоштовних послуг: зв’язку, транспорту, телебачення, копіювальної та комп’ютерної техніки;

  • оплата готелів, прийомів, репрезентацій, ремонту обладнання;

  • реалізація білетів на спортивні заходи;

  • будівництво приміщень і споруд;

  • посередництво;

  • спонсорувати телевізійну трансляцію спортивних змагань, заходів.

  • безкоштовна передача матеріальних цінностей (призів, спортивного одягу і взуття, будівельних матеріалів, подарунків).


Спортивні організації можуть запропонувати спонсорам:

  • розміщення назви фірми та її символіки на спортивних спорудах, формі, сумках, плакатах, календарях, на фото клубних команд, на автомашинах та ін.

  • розміщення символіки спортивної організації на товарах, рекламних зображеннях, ділових паперах;

  • виставки взірців і продаж товарів спонсора на спортивних змаганнях та спортивних спорудах;

  • надання спонсору безкоштовних квітів на змагання, прийоми;

  • використання імені та особистості видатного спортсмена;

  • дозвіл фірмі називатися „офіційним спонсором” спортивної організації.







Вибір спонсорів доцільно проводити з врахуванням відповідності їх діяльності профілю організації. Наприклад, спонсором боксерів краще бути фірмі, яка випускає товари для чоловіків; гімнасток – фірмі, яка „працює” на жінок.

Фірмам, які виробляють або продають нафтопродукти або автомобілі, краще спонсорувати авто-, мотоспорт, а тим, які випускають товари для дітей – дитячі змагання та організації.

Отже, на сьогоднішній день серед фірм-спонсорів є:

  • ті, котрі виробляють спортивні товари і обладнання: „Адідас”, „Найк”, „Рібок” та ін.

  • ті, які випускають продукцію “близьку” до спорту, необхідну для проведення змагань – харчові продукти, прохолодні напої та ін.: „Кока-Кола”.

  • ті, які мають зі спортом віддалений зв’язок: страхові компанії, авіакомпанії, банки.

  • ті, які не мають до спорту абсолютно ніякого відношення: “Сіменс”, “Цеп тер”, “побіл” та ін.,

  • ті, які випускають несумісну для спорту продукцію: пивні компанії, горілчані заводи, табачні фабрики.


В сфері спорту партнерами спонсорів, частіше за все, стають:

- НОК, федерації, спортивні клуби, команди, спортивні школи;

- спортивні змагання, свята, конкурси, видовищні заходи, атракції.

- талановиті (перспективні) спортсмени;


У Великобританії утворений Інститут спортивного спонсорства, з ініціативи якого в листопаді 1987 році в Лондоні відбувся перший загальнонаціональний семінар з проблем розвитку спортивного спонсорства. В семінарі прийняли участь представники великих фірм, які кругло річно вкладають в спортивне спонсорство близько 150 млн. Фунтів стерлінгів. Спортивне спонсорство росте не тільки кількісно (50млн. Фунтів у 1981році і 146 млн. Фунтів у 1986році), але й змінюється якісно. Консультант по спонсорству Спортивної ради Великобританії відмічає, що зв’язки між спортивними і комерційними організаціями стали більш довготривалими. Мінімальний термін, на який заключається угода складає 3 роки.

Існує думка, що без спонсорства існування спорту в умовах індустріальної культури неможливо.

Схожі:

Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності iconЛекція Управління якістю, як спеціалізований вид управлінської діяльності
Менеджмент якості являється спеціалізованим видом управлінської діяльності. До таких спеціалізованих видів управлінської діяльності...
Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності iconАвтоматизації навчально-управлінської діяльності
Назва розробки. Система автоматизації навчально-управлінської діяльності вищих навчальних закладів it-внз
Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності iconЛекція Виробничо-організаційна й економічна
Внутрішній економічний механізм підприємства являє собою впорядковану систему економічних І організаційно-правових методів, форм...
Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності iconВагіна л. М. Ступінь орієнтації керівників освітніх організацій на складові соціально-психологічного компоненту управлінської діяльності
Аналіз літератури свідчить, що основні складові управлінської діяльності керівників освітніх організацій висвітлені в дослідженнях...
Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності iconГ. І. Андрєєва, канд екон наук, доц., Двнз «Українська академія банківської справи нбу» вплив економічного аналізу на ефективність господарської діяльності підприємства
Україні. До ендогенних факторів належать раціональність організаційно-управлінської структури підприємства, конкурентоспроможність...
Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності iconЛекція Соціальний консенсус і конфлікт як управлінське явище
Проблема консенсусу, як правило, включає дві різні сторони: суб’єкт – об’єкт консенсусу та консенсус як засіб і як об’єкт управлінської...
Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності iconРозпорядження «06» грудня 2012 р. Кременчук №23-р про оптимізацію управлінської організації науково-дослідної діяльності на кафедрах, інститутах І факультетах
З метою оптимізації управлінської організації науково-дослідної діяльності на кафедрах, факультетах та інститутах і підвищення інноваційності...
Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності iconЗвіт щодо проведення моніторингового дослідження якості управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів Конотопського та Буринського районів
Метою даного дослідження було вивчення позитивних і негативних тенденцій управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних...
Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності icon«Оптимізація управлінської діяльності керівника навчального закладу за допомогою коза-диска «Шаблони документів закладу освіти\ »
Тема: Оптимізація управлінської діяльності керівника навчального закладу за допомогою
Лекція 1 технологія організаційно-управлінської діяльності icon2010 Професійно важливі якості керівника як чинник ефективності управлінської діяльності
Професійно важливі якості керівника як чинник ефективності управлінської діяльності: автореф дис на здобуття наук ступеню канд психол...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи