Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів icon

Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів




НазваНавчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів
Сторінка7/21
Дата02.10.2012
Розмір4.75 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21
Тема 1. Особистість, її структура та прояви. Тема 2. Концепції джерел активності особистості. Тема 3. Характеристика потребово-мотиваційної сфери особистості. Тема 4. Загальна характеристика діяльності людини.

Другий модуль курсу загальної психології «Психологія особистості і діяльності» має суттєве значення для подальшого вивчення цієї дисципліни . Модуль « Вступ до психології » виконує функцію фундамента психологічних знань студентів. Він складається з тем , які містять кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять ,законів , принципів. До модуля входять п'ять базових тем : Тема 1. Загальна характеристика психології як науки. Тема 2. Історія становлення психології як науки. Тема 3. Мозок і психіка. Тема 4. Методи психологічних досліджень. Тема 5. Філогенез та антропогенез психіки.

Теми № 1-4 є центральними в курсі загальної психології.

Якщо ви самостійно вивчаєте теми модуля , то дуже важливо встановити для себе логічні зв'язки між всіма його темами , визначити проблеми та питання , які знаходяться на перехресті кількох тем . Наприклад, поняття відображення є ключовим для розуміння сутності та природи психіки (тема 1), її еволюційного розвитку , тобто походження , вдосконалення та розвитку форм відображення у філогенезі (тема 5) , сутності природничих основ психології : принципів і загальних механізмів зв'язку мозоку та психіки (тема 3). Проблема предмета психології проходить червоною лінією через вивчення психології як науки , її структури та завдань (тема 1), тривалого періоду становлення її як науки , визначення нею свого предмета (тема 2) та методів дослідження (тема 4) .

Якщо ваше самостійне вивчення модулю було ефективним , ви ( по закінченні його вивчення ) зможете визначити , як взаємопов'язані його теми , з яких сторін в кожній з тем розкриваються такі поняття , як????

В психологічній літературі категорії “особистість” та «діяльність» відносяться до базових понять. Але ці поняття не є суто психологічним і вивчаються всіма суспільними науками (філософія, соціологія, педагогіка).


^ Тема 1. Особистість, її структура і прояви . Концепції джерел активності особистості.

МЕТА : сформувати наукове уявлення про особистість як суб’єкта діяльності і поведінки, як складну соціально зумовлену цілісну систему психічних якостей індивіда, розглянути структуру , з'ясувати роль біологічних , соціальних компонентів та власної активності в розвитку особистості, виявити закономірності розвитку особистості та її самосвідомості.


Питання для підготовки:


1.Поняття про особистість.

2.Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність».

3.Концепції джерел активності особистості. Біогенетичні, соціогенетичні, гуманістичні концепції джерел активності особистості. Діалектико-матеріалістичний підхід щодо пояснення чинників розвитку особистості.

4.Природа особистості у психологічних теоріях (психоаналітичні моделі - З.Фрейд, К.Юнг, біхевіористська модель - Б.Скіннер, гуманістичні теорії особистості – К.Роджерс, А.Маслоу).

5.Роль спадковості, соціального середовища та власної активності у формуванні особистості. Види суперечностей та їх роль у становленні особистості.

6.Структура особистості .

7.Свідомість та самосвідомість як продукт природної та соціальної еволюції людини.Структурні компоненти самосвідомості особистості. Я-концепція особистості. Самооцінка та рівень домагань.

8.Розвиток і виховання особистості. Формування адекватного образу Я і активної життєвої позиції особистості.


ЛІТЕРАТУРА:

1.Абульханова К.А., Воловикова М. И. Психосоциальный и субъектный подходы к исследованию личности в условиях социальных изменений//Психологический журнал .–Т.27. – 2007. – №5. – С.5-14.

2. Асмолов А. Г. Психология личности. Принципи общепсихологического анализа: учебник – М: МГУ, 1990.

3.Бернс Р. Развитие «Я - концепции» и воспитание. – М., 1986.

4.Бодалев А.А. Личность и общение. – М.:Педагогика, 1983.

5.Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1968

6.Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М., 1988. –С.198-222.

7.Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. – СПб., - 2006.

8.Ковалев А. Г. Психология личности. – М.:Просвещение , 1970. –С.5-45

9.Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. – М.:Политиздат ,1984.

10.Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность – М.. 1975

Маклаков А. Г. Общая психология. – СПб. Питер, 2002. – С.470-490 ,511-535 .

11. Максименко С. Поняття особистості в психології // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №7. – С.1-7.

12.Маркин В. Личность в категориальном ряду: индивид, субъект и личность, индивидуальность : психолого-акмеологический объект // Мир психологии. – 2007. - №1. – с.45-55.

13.Мерлин В. С. Очерк интегрального исследования индивидуальности – М., 1986.

14.Немов Р.С. Психология. – В 3-х кн. – Кн.. 1.- М.: Владос, 2000. –С. 335-511.

15.Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1986 . – С. 191-230.

16.Общая психология / Под ред. Богословского и др. – М., 1981.– С.64-80.

17.Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. Заведений. – 3-е изд. – М.: «Академия», 2002.–С. 336-384.

18.Платонов К. К. Структура и развитие личности . – М.:Наука, 1986.

19.Психологія / За ред. Ю.Л. Трофимова. - Київ: Либідь, 1999. –С.100-184.

20 .Психология / Под ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000.–С. 138-154.

21.Практикум по общей психологии / Под ред. А.И. Щербакова. - М.: Просвещение, 1990.–С. 94-111.

22.Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. – Спб: Питер, 2003.–С. 150-161, 511-534, 663-645.

23.Сидоров К. Самооценка в психологии // Мир психологи 2006.- №2.- с.224-234. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. – М.: Политиздат, 1972.– С. 3-181.

24.Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.–С. 86-170.

25.Фельдштейн Д. И. Психология становления личности – М., 1994.

26.Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. – М., 1982.

27.Хьелл А., Зиглер Д. Теории личности. – СПб.,1997


Методичні рекомендації до вивчення теми:

Тема «Особистість» – одна з центральних в курсі загальної психології. Формування синтетичного психологічного уявлення про особистість є вкрай необхідним для майбутніх вчителів. Дійсно , розвиток і діагностика особистості дитини ,визначення найбільш ефективних шляхів її формування неможливі без знання структури особистісті та закономірностей її становлення. Реалізація особистісно-орієнтованого підходу в умовах гуманізації освітнього простору має базуватись на науковому уявленні про особистість як суб’єкта діяльності і поведінки, як складну соціально зумовлену цілісну систему психічних якостей індивіда. Особистісний підхід є важливим принципом психології. Він має надавати педагогам можливість визначати індивідуально-психологічні та соціально-психологічні особливості особистості, виявляти, прогнозувати, попереджати та використовувати з метою розвитку різноманітні особистісні проблеми людини.

Основою ефективного засвоєння даної теми є чітке розведення понять( і одночасно ( за, Б.Г.Ананьєвим, ) 4-х рівнів психологічної організації людини): індивід, суб’єкт, особистість, індивідуальність.

Індивід – людина представник свого роду, носій природно-зумовлених (біологічних) властивостей (будова тіла, структура мозку). Іноді поняття “людина”, вживається як синонім індивіда для позначення одиничної природної істоти – представника вида homo sapiens;

Суб’єкт – людина як типовий носій видів людської активності.

Особистість – суспільний індивід, об’єкт і суб’єкт історичного процесу.

Індивідуальність – людина в аспекті її неповторності, своєрідності, несхожості на інших людей . Особливості розвитку 3-х попередніх рівнів (індивід, особистість, суб’єкт) характеризують неповторність і своєрідність людини, визначають її індивідуальність – поняття, що містить в собі лише ті індивідні і особистісні властивості людини, таке їх співвідношення, що характерне, що відрізняє дану людину від інших. Індивідуальність виявляється у здібностях, потребах, інтересах, рисах характеру, світобаченні, інтелекті, творчих процесах, стилі діяльності, типі темпераменту...).

^ Родовим до всіх них є поняття людина – єдність 2 ліній розвитку: біологічної (людина як представник вида) та соціальної (людина як носій свідомості)( рис. №1).

В психології співіснують різноманітні визначення особистості. Але частіше за все під особистістю розуміють людину в сукупності її соціальних і життєво важливих якостей, які набуті єю в процесі соціального розвитку. Наголошується на тому , що особистість – це людина , абстрагована від біологічної, природної сторони буття (індивід /= особистість), це соціалізований індивід, це системна соціальна якість, що набувається індивідом в процесі засвоєння соціальних норм поведінки. Отже, це член суспільства, що займає певне положення і виконує певні соціальні функції (ролі). Людина з’являється на світ як індивід, включається в систему суспільних взаємовідносин і набуває особливу соціальну якість – стає особистістю.

Попри загальне визнання суспільної сутності особистості в психології особистість розглядають по різному: особистість може бути описана через мотиви та смисли ; може розглядатися як система рис – певних психологічних характеристик людини ; описується як діяльне «Я», як система планів, відносин, спрямованості, що регулюють її поведінку; розглядається як суб’єкт персоналізації – здібності індивіда визивати зміни в інших людях.

Ключовими ,однак ,залишаються 2 питання:1) якою є структура особистісті ; 2) ящо детермінує розвиток особистісті ( джерела її активності).

Ми маємо розглянути питання про структуру особистості ,передусім, з позицій вітчизняної психології. В теорії особистості поняття структури має відношення до найбільш стабільних і незмінних властивостей, які проявляють індивідуми в різний час і в різних ситуаціях.

Проблема структурування особистісних якостей суттєво залежить від того ,чи входять в поняття “особистість” генотипово зумовлені (індивідні) особливості (фізична конституція, тип НС, темперамент, задатки) (Б.Г.Ананьєв), чи вони розглядаються тільки як передумови формування особистості(О.М.Леонтьєв).

Розглянемо найбільш відомі та аргументовані варіанти структурування особистісті:

^ 1) структура особистісті К. К. Платонова,який виділяв в ній 4 підструктури а)спрямованість, б)досвід, в)індивідуальні особливості відображення( пам'яті,мислення ,сприймання), г)психофізіологічні властивості (властивості темперамента, тип НС,задатки).

2)Один з найбільш популярних прикладів структурної концепції – це риси особистості, що розглядаються як стійкі якості людини . За цією ознакою розроблено статичну структуру особистісті Паригіна: а)загальнолюдські психічні властивості; б)специфічно-соціальні особливості, пов’язані приналежністю до етнічних, класових, політичних, економічних, професійних та інших спільнот;в)індивідуально-неповторні особливості особистості.

^ 3)В основу структурної концепції Н. І. Рейнвальд покладено таку ознаку як спрямованість – ієрархічно збудовану систему мотивів і спонук. Структура особистості аналізується за 3 параметрами: а) характер усвідомлення;б) характер організованості або особливості переведення в дії певних станів; в)сила (інтенсивність, масштаб прояву), тобто з точки зору пізнавальних, вольових і емоційних якостей людини.

4) Структура особистості А.В.Петровського складається з 3-х рівнів: а)внутриіндивідна (інтроіндивідна) підсистема – будова темпераменту, характер, здібності ; б)інтеріндивідна підсистема особистості (представленість особистості в системі міжособистісних відносин);в)метаіндивідна (надіндивідна) особистість виходить за межі її наявних зв’язків з іншими людьми “тут і тепер” (“продовження себе” в іншому, за межами безпосередньо актуальної взаємодії: представленість в інших людях).

Найбільш популярною є структура особистості ,яка складається з 4-х компонентів:а) спрямованість; б)здібності;в) характер;г) самоконтроль. Спрямованість особистості – це сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості (інтереси, переконання, світогляд) та відносно незалежні від наявних ситуацій життя.

Друга проблема психології особистісті (джерела її розвитку) тісно пов'язана з проблемою взаємодії біологічного та соціального( проблема “біо-соціо”) в детермінації розвитку особистісті. Основні підходи до вивчення джерел активності особистості у зарубіжній психології наступні:

1)Біогенетичний. Основа розвитку – біологічні процеси дозрівання організму, стадії якого універсальні( теорія рекапітуляції); 2). Соціогенетичний: а)теорія соціалізації (людина стає особистістю завдяки впливу соціальних умов життя);б) теорія научіння (життя особистості – результат підкріпленого научіння, засвоєння суми знань та навичок);в) теорія ролей (суспільство пропонує набір стійких ролей (способів) поведінки, визначених статусом людини. Ці ролі позначаються на характері поведінки особистості, її відносин тощо); 3) Психогенетичний (не заперечується значення ані біології, ані середовища, але на перший план висувається розвиток власне психічних процесів):а)психодинамічні – поведінка особистості зумовлена емоціями, потягом та іншими позараціональними компонентами психіки (Фрейд, Еріксон); б) когнітивські – розвиток пізнавальних процесів (Піаже, Келлі);в) персонологічні – в центрі уваги розвиток особистості в цілому (Шпрангер, К. Бюлер, А. Маслоу).

Співвідношення біологічного та соціального, їх роль в психічному розвитку(як детермінант) трактується в них по різному ,з акцентом на біологізаторському або соціологізаторському поясненні джерел активності особистості.

В сучасній психології виділяють ^ 7 основних підходів до вивчення особистості: психодинамічна теорія особистості (класичний психоаналіз), аналітична теорія особистості (неофрейдизм), гуманістична теорія особистості, когнітивна теорія особистості, поведінкова теорія особистості (теорія «научіння»), диспозиційна теорія особистості , діяльнісна теорія особистості (вітчизняна психологія).

Кожен з них має свою теорію, свої уявлення про властивості та структуру особистості, свої методи їх вимірювання. Знання цих теорій суттєво поглибить уявлення студентів про про властивості та структуру особистості.

Кожна особистість характеризується системою уявлень про саму себе , на основі якої вона будує свою взаємодію іншими людьми. Самосвідомість (Я-концепція) визначають як усвідомлення індивідом самого себе, своїх якостей особистісних рис, інтересів, своїх можливостей. Самосвідомість дає змогу індивіду пізнати свій внутрішній світ, переживати його і відповідно ставитись до себе. Серед структурних компонентів самосвідомості психологи виділяють такі:

  • когнітивний – повязаний з пізнанням себе(“ образ Я ”);

  • емоційно-ціннісний – це ставлення до себе(само ставлення);

  • оцінний – самооцінка своїх якостей рис, можливостей тощо().

Образ самого себе – “ образ Я ”(або “Я” – концепція ) є відносно стійкою, більш – менш усвідомлюваною системою уявлень індивіда про самого себе, що впливає на регуляцію його поведінки і діяльності.Виділяють такі різновиди“образів я”:

  • реальне я – уявлення про себе в даний період;

  • ідеальне я – уявлення про те, яким індивід став би,оріентуючись на моральні норми;

  • динамічне я – уявлення про те, яким індивід має стати;

  • фантастичне я – уявлення про те, яким індивід волів би стати, якби це було можливим.

Самоставлення як компонент самосвідомості є особистісно ціннісним судженням, установкою індивіда щодо самого себе,яке включає в себе:самоповагу, задоволення собою(аутосимпатія),прийняття чи неприйняття себе,позитивне чи негативне ставлення до себе, почуття власної гідності.Самоставлення показує, якою мірою індивід вважає себе значущим, здібним, гідним чи навпаки. Самоставлення тісно пов’язане з емоційними переживаннями, тому його часто визначають як емоційно-ціннісне ставлення до себе. Встановлено,що позитивне самоставлення, самоповага сприяють збереженню внутрішньої стабільності особистості, її саморегуляції та самореалізації, виконують функцію психологічного захисту . Формування “Я ” – концепції залежить від соціального оточення. Лише отримуючи від оточення інформацію про себе, дитина усвідомлює власні якості.

Міра співпадання “Я ” – концепції із привабливою для людини ідеальною моделлю впливає на одну з базових характеристик особливості – самооцінку.

Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх якостей, можливостей, положення серед інших людей та їх ставлення до себе. Вона визначає вимогливість,самокритичність, ставлення до життєвих успіхів та невдач, наявність або відсутність життєвих перспекттив.

Самооцінка є результатом загальної оцінювальної діяльності, що відбувається через порівняння якостей, досягнень з еталонною моделью,через співставлення власного оцінювання себе із оцінками інших людей. Самооцінка може бути адекватною (співпадати з оцінками оточення) та неадекватною (самооцінка особистості не підтвержується оточенням). Неадекватно завищена самооцінка –це коли оточення оцінює людину нижче, ніж вона сама.Людина переоцінює себе, звинувачує інших у нерозумінні, упередженості . Неадекватно занижена самооцінка– коли людина недооцінює себе,що може призводити до безініціативності ,самозвинувачення, недовіри до інших.

^ Рівень домагань – це рівень труднощів життєвих цілей і задач, які людина ставить перед собою.Він виявляється у прагненні досягти більш високого успіху (підвищення домагань) або у прагненні уникнути невдачі (зниження домагань) .

Важлива характеристика рівня домагань – їх реалістичність: реалісти впевнені в собі, у своїх можливостях , настійливі у прагненні до мети,

послідовні у виборі цілей ,відносно незалежні від оцінок оточення. Нереалістичний рівень домагань призводить до невпевненості, уникнення ситуацій змагання, залежності від чужої думки.

Отже , особистість – це конкретна людина, взята в системі її стійких соціально обумовлених психологічних характеристик, які виявляються в суспільних зв’язках і відносинах, визначають його вчинки і мають суттєве значення для нього самого і для оточуючих. Розвиток особистості здійснюється в умовах соціалізації індивіда і його виховання.

Значущість теми «Особистість» зумовлює обов'язковість оволодіння студентами основних понять теми:

Індивід — людина як одинична природна істота, представник виду Ноmо sapiens, продукт філогенетичного й онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своє­рідних рис (задатки, тип НС і т. д.).

Індивідуальність — людина, що характеризується з боку своїх соціально значущих відмінностей у порівнянні з іншими людьми (своєрідність психіки та її неповторність). Виявляється в особливостях темпераменту, рисах характеру, специфіці інтересів, якостей перцептивних процесів, інтелекту, потреб і задатків інди­віда. Передумовою формування людської індивідуальності є анатомо-фізіологічні задатки, що перетворюються в процесі вихо­вання в суспільно обумовлені риси характеру, породжуючи широку варіативність індивідуальності.

^ Спрямованість особистості — сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості незалежно від ситуації; харак­теризується інтересами, нахилами, переконаннями, ідеалами, у яких виражається світогляд людини.

^ Активність особистості — виявляє себе у вольових актах самовизначенні і самоспогляданні людини як джерела свого існу­вання і розвитку. Виявляється також у тому, що своїми вчинками і діями особистість «продовжує» себе в інших людях, набуваючи в них свого «відображення». На відміну від суспільно значущих, однак стандартизованих актів поведінки людини, активність осо­бистості характеризується тим, що людина піднімається над стан­дартом, реалізуючи зусилля для досягнення сус­пільно заданої мети, або діючи «надситуативно», тобто за межами своїх вихідних спонукань і цілей.

Я-концепція — відносно стійка, більшою чи меншою мірою усвідомлена, пережита як неповторна, система уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і певним чином ставиться до себе. Я-концепція — цілісний, хоча і не позбавлений внутрішніх суперечностей спосіб оцінки влас­ного Я, що виступає як установка стосовно самого себе і включає наступні компоненти: когнітивний, емоційний, оцінно-вольовий.

Самооцінка — оцінка особистістю самої себе, своїх можли­востей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки зале­жать взаємовідносини людини з навколишнім середовищем, сто­сунки з іншими людьми, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач.

Самоконтроль — усвідомлення й оцінка суб'єктом власних дій, психічних процесів і станів. Механізм самоконтролю виявля­ється у готовності перевести дію в інше русло, внести в неї додат­кові елементи.

Ідеал — взірець, до якого прагне людина у своїй діяльності та поведінці.

Переконання — певні положення, судження, думки, знання про природу та суспільство, істинність яких людина не піддає сумнівам, вважає їх безперечно правильними, керується ними в житті.

Світогляд — інтеграція досвіду, знань і самосвідомості у цін­нісну картину світу, яка зумовлює життєву орієнтацію людини, її ставлення до дійсності і до самої себе.

Установка — неусвідомлюваний особистістю стан психоло­гічної готовності до певної діяльності, за допомогою якої може бути задоволена та чи інша потреба.

Свідомість — вища інтегративна форма психіки, яка склада­ється під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

Самосвідомість — складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів у єдине цілісне утво­рення — уявлення, а потім у розуміння свого власного «Я» як суб'єкта, що відрізняється від інших суб'єктів.

^ Рівень домагань — прагнення досягти цілей того ступеня складності, на який людина вважає себе здатною.

Саморегуляція — визначається як один з універсальних принципів існування організму, що здійснюється на різних рівнях його функціонування. Суть психічної саморегуляції — здатність до керування власними діями і станами, яка теж виявляється на різних рівнях.

Самореалізація — це потреба у творчості, реалізації власного професійного й особистісного потенціалу, прагнення до самовдос­коналення.

^ Питання для дискусії:

1.Чому проблема особистості і сьогодні залишається “центральною проблемою”
(Л. С. Виготський) психологічної науки? Чому в психології існує численна кількість теоретичних підходів до визначення особистості?

2.В більшості визначень особистості, що дають зарубіжні психологи, підкреслюється значення індивідуальності або індивідуальних відмінностей. Чому не можна ототожнювати поняття “особистість” з поняттям “індивідуальність”? Як співвідносяться ці поняття?

3.Доведіть, що особистість є суб’єктом діяльності.

4.Вкажіть якості особистості, які найбільш повно виражають її соціальну сутність.

5.Співставте існуючі в психології підходи до визначення структури особистості, оберіть той, який імпонує вам найбільш. Обґрунтуйте свій вибір.

6.Яку роль в регуляції поведінки особистості відіграють самооцінка і рівень домагань? Яке значення для виховання учнів має знання вчителем рівня самооцінки та рівня домагань?

7.Чи можна прискорити психічний розвиток особистості?

8.Чи є стан фрустрації закономірним наслідком завищених домагань особистості?

9.Розкрийте основні положення та погляди вітчизняних психологів на проблему чинників розвитку особистості. В чому полягає їх відмінність від поглядів західних психологів?

10.Чим відрізняються теоретичні підходи до визначення джерел активності особистості? Який з них вам видається найбільш науково обґрунтованим? Доведіть.

Опрацюйте за підручником матеріал теми і ви­конайте такі завдання:

^ Завдання репродуктивного рівня(1-3 бали):

I .Виконайте завдання № 1-9 з таблиці № 4 (1-3 бали) .

II. Користуючись підручниками та першоджерелами, дайте короткі письмові відповіді на запитання плану семінарського заняття (за вибором) (2 бали).

III. Розв»язання теоретичних та практичних задач репродуктивного рівня без обґрунтування відповіді (1бал) або з обґрунтуванням відповіді(2 бали).Відповіді –в письмовій формі.

1)Виділіть особливості, які відбивають поведінку індивіда, і особливості, які відбивають поведінку особистості .Дайте обґрунтування свого вибору.

Старанність, низька адаптація до темряви, комунікабельність, добра координація обох рук, повільна швидкість упізнавання, швидка емоційна збудливість, працьовитість, акуратність, мала моторна ригідність, висока сенсорна чутливість. (2 бали).


2)Дано зразки вияву в поведінці людей рис індивіда і особистості. Виберіть ті зразки поведінки, які характеризують особистість, і ті, які характеризують індивіда. (1 бал).

А. У дівчинки спостерігається уповільненість в моториці, в мові, у мисленні і в перебігу інших пізнавальних процесів, у виникненні почуттів. Вона повільно і з трудом переключається з однієї діяльності на іншу.

Б. Робітник Е. розповів на комсомольських зборах про те, як він розподіляє вільний від роботи час між заняттям спортом і навчанням.

В. Товариш Ф. вступив у товариство «Знання».

Г. Товариш М. відзначається виразною мімікою, різкими рухами і швидкою ходою.

Д. Учитель вніс пропозицію, здійснення якої набагато підвищило успішність у школі.

Е. У інженера Ш. чудова дикція і приємний голос.

3)Які з перерахованих характеристик відносяться до людини як до особистості, а які - як до індивіда? (2 бали).

Цілеспрямованість, упертість, вдумливість, висока емоційність, старанність, цілісність, приємний голос, суспільна активність, критичність розуму, прекрасна дикція, середній ріст, музикальність, запальність, моральна вихованість, низька адаптація до темряви, ригідність, працьовитість, погана просторова координація, блакитні очі, гарний слух, ідейна переконаність, уважність, рухливість, чесність, віра, страх, шляхетність, лінощі, стрес, меланхолія, авторитет, мова, темперамент, інстинкти, переконання, знання, задатки, ідеали, вікові особливості почуттів, механічна пам'ять, мислення, мова, музичний слух, гуманність

4) Визначте, до якої групи психічних явищ — психічних процесів, рис особис­тості чи психічних станів — належить кожне явище, описане нижче(2 бали).

А. Учитель математики неодноразово звертав увагу на те, що деякі діти з великими труднощами засвоюють матеріал безпосе­редньо після уроків фізкультури і набагато краще, якщо перед уроком математики була інша навчальна діяльність.

Б. Учень Микола Ш. завжди відчував велике задоволення, якщо його товариші демонстрували чудові знання з різних предметів.

В. Таня К. завжди прямо й відверто засуджувала своїх товари­шів за несумлінне ставлення до навчальної роботи.

Г. Вітя К. регулярно відвідує гурток авіамоделістів.

Ґ. Розглядаючи картину Врубеля «Демон і Тамара», людина мимоволі пригадує образи лермонтовських героїв.

Д. Петрик К., прийшовши зі школи додому, відразу ж вирішив вивчити вірш. Проте, щоб він не робив, він не міг правильно запам'ятати останню строфу. Після невеликого відпочинку хлоп­чик швидко вивчив останній уривок і продекламував увесь вірш виразно і без помилок.

5)Існують різні точки зору на співвідношення біологічного і соціального у структурі особистості.

^ Перша: особистість формується суспільством ; біологічні ж особливості людини не здійснююють на цей процес суттєвого впливу.

Друга: особистість визначається біологічними, спадковими чинниками; ніяке суспільство не може змінити того, що закладено в людині природою.

Третя: особистість є продуктом суспільного розвитку людини; складний процес розвитку та формування особистості зумовлений єдністю біологічного (як природної передумови) та соціального (як рушійної сили психічного розвитку особистості). Обґрунтуйте,спираючись на конкретні приклади , яка з вказаних точок зору є правильною. (3 бали).

6) У фільмі режисера Л. Шепітько "Сходження" (за повістю
В. Бикова "Сотников") досліджується поведінка людини в ситуації вибору між життям і смертю. Одного з героїв—партизана
Рибака — товариші знають як відчайдушну і хоробру людину
яка неодноразово піднімалася разом з усіма в атаку. Інший -
партизан Сотников — мовчазний і непомітний чоловік, який ні
чим особливим себе не виявив. Проте у критичній ситуації ці­ною зради товаришів життя обрав саме Рибак. Сотников обрав
смерть і мужньо зустрів її.


Як пояснити поведінку цих людей? Що можна сказати про особистість кожного?(2 бали).

7)У романі У. Голдінга "Володар мух" описано ситуацію,
коли внаслідок авіаційної катастрофи врятувалися лише діти. І
хоча вони й потрапили на острів, де збереглись усі досягненні
цивілізації, проте не змогли освоїти їх і невдовзі деградували до варварства
.

Про що свідчить описана ситуація? Які закономірності форму­вання психіки вона висвітлює? (3 бали).

ІV. Законспектуйте статтю : Рибалка В. Концепції особистості у вітчизняній психології // Психолог. – 2003. – №4. – С.1-6. Сформулюйте запитання до тексту , які відображатимуть її його основний зміст (4 бали).

V.Охарактеризуйте біологічний чинник і чинник соціального середовища в розвитку психіки. Розкрийте їх роль в розвитку особистості дитини. Наведіть приклади(4 бали).

VІ.Розкрийте сутність діалектико-матеріалістичного вчення про рушійні сили особистості. Складіть перелік основних протиріч її розвитку(3 бали). 8)Складіть схему « Основні чинники психічного розвитку особистості»(2бали).

VІІ.Законспектуйте уривок із монографії О.М.Леонтьєва «Деятельность. Сознание. Личность» // Хрестоматия по общей психологии. Учебное пособие для студентов пед.институтов./ Под ред. проф. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1977 – С.159 – 164 (2бали).


VІІІ. Дайте письмово визначення ключовим поняттям теми (10-15понять ) (2бали).

ІХ.Підготуйте письмову доповідь за однією з тем (на вибір): « Поняття особистості в сучасній психології», «Розвиток і виховання особистості» , «Етапи розвитку особистості за теорією Э.Эріксона», «Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність» », «Я-концепція особистості», « Самооцінка та рівень домагань особистості » «Особистість як суб’єкт суспільних відносин» ,« Самооцінка особистості (3 бали).

Х.На основі вивчення публікацій у психологічних журналах за останні 5 років складіть бібліографію з теми «Особистість» (4 бали).

ХІ.Наведіть приклади з життя чи літератури (3-4) , які підтверджують формулу У. Джеймса : Самоповага = успіх/рівень домагань.

ХІІ.Законспектуйте статтю : Маркин В. Личность в категориальном ряду : индивид, субъект и личность, индивидуальность (психолого-акмеологический объект ) // Мир психологии. – 2007. - №1. – с.45-55. (4 бали )


Завдання продуктивного рівня(3-6 балів):

I .Виконайте (за вибором) завдання № 1-9 з таблиці № 5 (3-6 балів).

II. Розв’язання теоретичних та практичних задач продуктивного рівня без обґрунтування відповіді (3 бали) або з обґрунтуванням відповіді (4-5 балів). Відповіді –в письмовій формі.

1)Зліва подано вияви властивостей особистості і властивостей індивіда, справа – їхні суттєві ознаки.Яка з перелічених праворуч ознак характерна для кожної риси, наведеної ліворуч? Які риси, наведені зліва, є рисами особистості і які – індивіда? (3 бали).


а)лінь; а) характеризують свідомість людини в цілому;

б) велика збудливість; б)визначають напрям і зміст суспільно- в) емоційність; трудової діяльності;

г). сумлінність; в). відбивають ставлення до узагальнених сторін

д). вдумливість; об’єктивної реальності;

г). акуратність; г). виявляються в найрізноманітніших ситуаціях;

є). реактивність; д). не можуть бути оцінені як морально

ж). відповідальність; позитивні чи негативні;


з). ригідність; е). відбивають ставлення до чогось

и). брехливість; об’єктивного, що міститься поза свідомістю;

є). не залежать від мотивів і відносин особи


2) Із вказаних у дужках слів виберіть ті, які знаходяться до даного слова у тому ж відношенні, що і наведені у прикладі. Вкажіть принцип побудови аналогії (3 бали).

^ Приклад: людина: рушій суспільного розвитку.

Особистість : … (організм, індивідуальність, свідома істота, суб’єкт суспільних відносин, об’єкт досліджень у психології).

^ Приклад: тварина: особина(видовий представник).

Людина: … ( біосоціальність, суб’єкт, індивід, особистість, індивідуальність)

Приклад: людина: неповторність.

Особистість: … (темперамент, унікальність, активність, індивідуальність, здібності)


3)З життя та літератури відомо , наскільки несподіваними стають іноді рішення та вчинки особистості в незвичних умовах .Люди, які були для нас взірцем мужності та порядності , виявляються боягузами та егоїстами , і, навпаки ,ті , кого ми вважали начебто посередністю , в певних умовах виявляють надзвичайні якості , про які ми навіть не підозрювали.

Чим можна пояснити подібні прояви особистості ? (3 бали).

^ 4) В оповіданні Л. Пантелєєва «Чесне слово» йдеться про хлопчика , який брав участь у військовій грі старших дітей. Його поставили «вартовим» , взявши слово , що він не піде з «поста» . Хлопчик залишився «на варті» , а діти пішли , забувши , напевно , про нього. Минуло доволі часу , почало сутеніти , хлопчикові було страшно , на нього чекали і , мабуть , хвилювалися батьки. Проте , вірний слову , він не міг самовільно залишити «пост» і пішов додому лише після того , як передав свої обов»язки перехожому – військовому.

Як можна пояснити поведінку цього хлопчика ? Що має стати вихідним пунктом такого пояснення ? Дайте психологічну характеристику особистості хлопчика (3 бали).

5)Існують різні точки зору на співвідношення біологічного і соціального у структурі особистості:

^ Перша: Особистість формується суспільством ; біологічні ж особливості людини не здійснюють на цей процес суттєвого впливу.

Друга: особистість визначається біологічними, спадковими чинниками; ніяке суспільство не може змінити того, що закладено в людині природою.

Третя: особистість є продуктом суспільного розвитку людини; складний процес розвитку та формування особистості зумовлений єдністю біологічного (як природної передумови) та соціального (як рушійної сили психічного розвитку особистості). Обґрунтуйте, яка з вказаних точок зору є правильною (3 бали).

6) Прокоментуйте наступне виловлювання. З чим тут можна погодитися, а з чим ні? Які на ваш погляд, практичні наслідки такої теоретичної орієнтації? Як вона називається?

Довірте мені десяток здорових нормальних дітей і дайте можливість їх виховувати так, як я вважаю за потрібне; гарантую, що вибравши кожного з них навмання, я зроблю його тим ким задумаю: лікарем, юристом, художником, комерсантом і навіть жебраком чи грабіжником, незалежно від його даних, здібностей, покликань чи національності його попередників. (4 бали).

7)Психологи наголошують , що в педагогічній діяльності важливо створювати для учнів ситуації переживання успіху – однозначні невдачі, жорстко фіксовані оцінки блокують активність людини та її розвиток. (“Більше “3” я не отримаю, навіщо старатись”). Поясніть ,з психологічної точки зору , чим зумовлена необхідность створення для дитини ситуації переживання успіху на уроці. Врахуйте поради психологів ,що оцінювати потрібно не особистість, а конкретний вчинок. (4 бали).

8) Відомо, що принцип розвитку почали застосовувати в пси­хології після появи еволюційної теорії Ч. Дарвіна. Послідовне за­стосування цього принципу в біології дало змогу Е. Геккелю (1866)
сформулювати біогенетичний закон, згідно з яким онтогенез особини є начебто стислим повторенням (рекапітуляцією) найваж­ливіших етапів еволюції групи, до якої ця особина належить.


Чи можливе застосування цього закону в психології? Чи має він тут пояснювальне значення ? (4 бали)

9) За даними досліджень, мислення нашого сучасника i людини далекого минулого, представника Сходу i Заходу, розвиненої і нерозвиненої цивілізацій, мешканця мегаполису i віддаленого села мае певні відмінності. Кожен буде дещо по-іншому сприймати i пояснювати події, до яких причетний.

Які чинники зумовлюють такі відміннocтi? Як ці дані характеризують психіку? (4 бали).

10) Порівняння результатів 52 незалежних одне від одного досліджень, які охопили 30 тис. пар людей з різним ступенем родинних зв'язків, у тому числі монозиготних і дизиготних близ­нюків (як тих, що проживають разом, так і розлучених), наочно продемонструвало зростання внутрішньопарної подібності знач­ної кількості вимірюваних психічних явищ із збільшенням кіль­кості спільних генів. При цьому в монозиготних близнюків спос­терігалася більша подібність інтелекту та властивостей темпе­раменту і менша — властивостей характеру. Ця закономірність була помітнішою, коли близнюки росли в різних умовах.

Про що свідчать ці дані? Як вони характеризують закономірності психічного розвитку та його чинники? (4 бали).

11)^ Неодноразові спроби описати "психологічний портрет" лідера, що полегшило б підбір організаторів спільної діяльності, не мали успіху: отримані результага було важко узгодити між собою. Властивості темпераменту, характеру, здібностей у кож­ному випадку істотно відрізнялись.

Чому так сталося ? Чи реальною була така мета ? (4 бали).

Встановлено, що ycпix, досягнутий у минулому, значно перевершує рівень домагань людини при прийнятті наступних piшень. Прийняття рішення в умовах групового обговорення відзначається зсувом у бік вибору ризикованих дій, тоді як індивідуальне рішення є наслідком боротьби протилежних тенденцій — сподівання на ycпix i страху перед невдачею. Людина, в якої переважає прагнення досягти ycпixy, уникає ситуацій, у яких результат залежить від випадкових обставин. Якщо ж це неможливо, вона обирає варіанти, не пов'язані з ризиком. Людина яка боїться невдачі, надає перевагу ризикованим діям.

Що зумовлює таку поведінку людини? Як ці закономірності характеризують особистісні властивості (рівень домагань, мотивацію та ін.) досліджуваних? (4 бали).


ІІІ. Опрацюйте відповідну літературу та напишіть розгорнутий аналіз на тему

« Особистісна успішність людини та рівень її домагань» . Використайте для повноти аналізу наступні питання:

Як пов’язаний рівень домагань з самооцінкою?Чим, на вашу думку, відрізняється поведінка особистості з реалістично високим рівнем домагань від поведінки з нереалістично високим рівнем домагань? Які цілі і задачі ставить перед собою особистість з помірним рівнем домагань? Які цілі обирають особи з низьким та нереалістично заниженим рівнем домагань? Як впливає занижена або підвищена самооцінка на характері цілей, які ставить перед собою особистість? Як самооцінка та рівень домагань впливають на успіх в діяльності особистості? (5 балів).


ІV. Законспектуйте статті : 1) Печенков В. Проблема целостной индивидуальности // Психология в вузе. – 2006. – №1. – С.3-24; 2) Бирюкевич Е.

К вопросу об интегральных характеристиках индивидуальности // Психология в вузе. – 2006. - №2. – С.44-65.Порівняйте підходи дослідників ( спільне та відмінне) (5 балів).

V. На основі вивчення публікацій у психологічних журналах за останні 5 років (3-4) напишіть критичний аналіз на тему: «Сучасні підходи українських та російських психологів до розгляду структури особистості » (6 балів).

VІ. Користуючись навчальними посібниками та додатковою літературою підготуйте реферат за одним із питань (вибірково): «Багатоманітність визначень особистості : їх порівняльний аналіз», «Специфіка розуміння феномену особистості в московській (О. М. Леонтьєв) та санкт-петербурзькій (Б. Г. Ананьєв) психологічних школах» , «Свідомість та самосвідомість: їх структура та функції », «Біологізаторський підхід до розгляду джерел розвитку особистості» ,"Соціологізаторський підхід до розгляду джерел розвитку особистості", "Культурно-історичний підхід до розгляду джерел розвитку особистості " , «Роль біологічного та соціального в онтогенезі розвитку психіки та формування особистості» «Основні підходи та концепції в теорії особистості»(5 балів ).

VІІ.Напишіть поради студентам щодо опрацювання змісту першоджерел ( зміст та значущість матеріалів , їх доступність ,зв»язок з основними питаннями теми , основні положення,на які бажано звернути увагу тощо ) : Общее представление о личности в психологии [ Фрагменты основополагающих работ классиков отечественной науки ] // Психология личности в трудах отечественных психологов. – СПб , 2001. – С.14-83. ( 6 балів )

VІІІ.Напишіть анотацію (відгук) на монографію: Асмолов А. Г. Психология личности. Принципи общепсихологического анализа: учебник – М: МГУ, 1990 [1] (5балів).

ІХ.Складіть графічну схему структури особистості за К.К.Платоновим. Доповніть її зміст , використовуючи додаткову літературу : 1) Платонов К. К. Структура и развитие личности . – М.:Наука, 1986 ; 2) Рибалка В. Теорія динамічної функціональної психологічної структури особистості за К.Платоновим // Психолог. – 2003. – №12; 3) Максименко С.Структура особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. - №1. – С.1-14 (8балів).

Завдання творчого рівня (6-15 балів):

I . Виконання завдань № 1-12 з таблиці № 6 (6-15 балів) .

II. Складіть психологічну характеристику творчої особистості (на прикладі 3-4 видатних діячів науки, техніки, культури) (6 балів).


III. Складіть план спецкурсу «Психологія особистості» (8 балів).

ІV. Складіть порівняльний аналіз змісту наступних статей :

1)Носков В.И.Структура особистості й оптимізація психогеннного середовища // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. - №2. – С.62-63 ; 2)Рибалка В.Теорія динамічної функціональної психологічної структури особистості за К.Платоновим // Психолог. – 2003. – №12 ; 3) Максименко С.Структура особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. - №1. – с.1-14.

Які аспекти проблеми структури особистості представлені в цих статтях? Чим відрізняються розглянуті в них підходи до структури особистості?(10 балі

V. Сучасні підходи російських психологів до розгляду структури особистості представлені системною концепцією особистості (СКО) А. Є. Тараса, сутність якої полягає у виділенні 3 блоків :

^ Перший блок – елементи психології особистості, зумовлені її статтю, віком, темпераментом, фізичною конституцією (блок біологічно зумовлених якостей) – блок – нейродинамічний рівень організації особистості. Другий блок – індивідуальні особливості пізнавальних, емоційних та вольових процесів – пам’яті, мислення , мовлення, відчуттів, уяви, почуттів тощо (блок біосоціальних якостей особистості = функції мозку + особливості навчання та виховання) – психічний рівень організації особистості. Третій блок – ідеальна сфера: ієрархія стійких мотивів, що орієнтують спілкування та предметну діяльність людини, визначають вибірковість відносин, сенс життя (цінності, інтереси, ідеали, переконання) – блок соціально зумовлених якостей. Соціальний рівень організації особистості.

Які відомі підходи (теорії, концепції) нагадує системна концепції особистості (СКО) А. Є. Тараса? Складіть розгорнутий порівняльний аналіз . Визначте переваги та недоліки кожної з них (8 балів).

VІ. Опрацюйте статтю: Сидоров К.Самооценка в психологии // Мир психологи 2006.– №2.– С.224-234. На її основі ,а також використовуючи факти власного досвіду складіть самостійно 5-8 теоретичних та практичних задач для семінарського заняття на тему « Самооцінка особистості » (6 балів)

VІІ. Виконайте ^ ЛАБОРАТОРНУ РОБОТУ №1 Дослідження загальної самооцінки за процедурою тестування (опитувальник Г. М. Казанцевої).Напишіть письмовий звіт за результатами тестування 3-5 досліджуваних(6 балів).

^ Мета: виявлення рівня загальної самооцінки особистості.

Матеріал та обладнання: бланк, ручка або олівець.


При вивченні самооцінки за допомогою процедури тестування, досліджуваним пропонують певну кількість тверджень, навпроти яких вони повинні написати один з трьох варіантів відповідей: «так» (+), «ні» (-), «не знаю» (?), який відповідає власній поведінці в аналогічній ситуації.

Приводимо текст опитувальника Г. М. Казанцевої.

1. Звичайно я розраховую на успіх у своїх справах.

2. Більшу частину часу я знаходжусь у пригніченому настрої.

3. Більшість ровесників зі мною рахуються (радяться).

4. У мене немає впевненості в собі.

5. Я приблизно настільки ж здібний і винахідливий, як більшість оточуючих мене людей.

6. Часом я відчуваю себе нікому не потрібним.

7. Я все роблю добре (будь-яку справу).

8. Мені здається, що я нічого не досягну в майбутньому.

9. У будь-якій справі я вважаю себе правим.

10. Я роблю багато такого, про що потім жалкую.

11. Коли я дізнаюсь про успіхи кого-небудь, кого я знаю, то сприй­маю це як власну поразку.

12. Мені здається, що всі навколо дивляться на мене з осудом.

13. Мене мало турбують можливі невдачі.

14. Мені здається, що успішному виконанню доручень чи справ мені заважають перешкоди, яких мені не подолати.

15. Я рідко жалкую про те, що вже зробив.

16. Оточуючі мене люди більш привабливі, ніж я.

17. Я думаю, що я постійно комусь необхідний.

18. Мені здається, що я навчаюся гірше за інших.

19. Мені частіше щастить, ніж не щастить.

20. У житті я завжди чогось боюся.

Опрацювання результатів. Підраховується кількість пози­тивних відповідей (+) спочатку за непарними номерами, а потім за парними. Від першого результату віднімається другий. Кінцевий результат може знаходитись в інтервалі від -10 до +10.

Результат від -10 до -4 свідчить про низьку самооцінку; від -3 до +3 — середню, від +4 до +10 — про високу самооцінку.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21

Схожі:

Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів iconНавчально-методичний посібник для студентів небіологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів. К.: Кмпу, 2004. 33 с
Неведомська Є. О., Маруненко І. М. Анатомія людини: Навчально-методичний посібник для студентів небіологічних спеціальностей вищих...
Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Національної Академії педагогічних наук України та Луганського національного університету
Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів iconНавчально-методичний посібник для організації самостійної роботи студентів спеціальності 030504 "Економіка підприємства" окр "бакалавр" вищих навчальних закладів
...
Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів iconНавчально-методичний посібник до практичних занять з медичної біології для студентів і викладачів вищих навчальних медичних закладів
Навчально-методичний посібник до практичних занять з медичної біології для студентів І викладачів вищих навчальних медичних закладів...
Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів iconНавчально-методичний посібник для студентів спеціальності "Соціальна робота" вищих навчальних закладів. Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2005. 140 с
Рекомендовано Науково-методичною радою Національного університету “Львівська політехніка” як навчальний посібник для студентів спеціальності...
Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Суми Вид-во Сумду 2008 ббк 67. 9 (4 Укр) 304 о-60
Законодавство України про релігію і церкву: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 107 с
Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Суми Вид-во Сумду 2008 ббк 67. 9 (4 Укр) 304 о-60
Законодавство України про релігію і церкву: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 107 с
Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
В. Ніженковська – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри біоорганічної, біологічної та фармацевтичної хімії Київського...
Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів iconНавчально-методичний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
В. Ніженковська – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри біоорганічної, біологічної та фармацевтичної хімії Київського...
Навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів iconНавчальний посібник для студентів медичних вищих навчальних закладів та лікарів-інтернів
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи