Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті icon

Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті




Скачати 84.43 Kb.
НазваЗоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті
Дата17.09.2012
Розмір84.43 Kb.
ТипДокументи

Зоя Мацишина

(Тернопіль)


РОЗВИТОК ЕТНОШКІЛ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

В МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ


У наш час в освітній системі України велику увагу приділяють розвиткові національної культури і мистецтва, примноженню і широкому використанню духовних цінностей для навчання і виховання учнів. Саме мистецтво є первинним щодо інтелектуального світосприйняття і викликає інтерес до світу та життя.

Проблема активізації художньої діяльності завжди була в полі зору вчених. Психологічні основи процесу активізації вивчали Д. Богоявленська, Л. Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, В. Крутецький, Г. Костюк, В. Мерлін, Н. Тализіна та ін.; педагогічний аспект зазначеної проблеми досліджували В.Андрєєв, Ю. Бабанський, М. Данилов, Б. Коротяєв, І. Лернер, Л. Мамоти, В. Галамарчук, О. Савченко, М. Скаткін, Т. Шамова, Г. Щукін, та ін.. Дослідники Н. Вишнякова, Л. Іваненко, В. Лозова, Ю. Нєженцев, С. Сисоєва сформулювали основні умови процесу активізації художньої діяльності, виявили специфіку впливу різних засобів естетичного виховання на активізацію художньої діяльності під час проведення занять з образотворчого мистецтва в сучасній школі.

Мистецтвознавчі аспекти українського декоративно-прикладного мистецтва розглянуті у дисертаційних дослідженнях Є. Антоновича, С. Боньковської, А. Жука, Р. Захарчук-Чугай, О. Цимбалюка.

Метою наукового пошуку є дослідження тенденцій і шляхів встановлення етношкіл Західної України у мистецькій освіті.

У своєму нарисі «Декоративно-прикладне мистецтво
Радянської Буковини» Т. Бушина зазначила, що «у палітрі сучасного декоративно-прикладного мистецтва Буковини значне місце посідають народні тканини та килими, у яких чи не найяскравіше відобразилися багатство і своєрідність української орнаментально-декоративної культури.

Про те, що ткацтво на Буковині виникло в сиву давнину, свідчать численні археологічні знахідки. У поселеннях III ст. н. е. виявлені шиферні прясла та глиняні грузила для ткацьких верстатів, залишки конопляної пряжі, гребені для розчісування шерсті. На території Ленківського городища поблизу Чернівців знайдено прясла зі слов’янським клеймом, що підтверджує їх місцеве походження. В одному з поховань цього городища збереглися залишки шерстяної узорної тканини, а в похованні села Василева — залишки золотої парчі. Такі знахідки не поодинокі, вони свідчать про широке побутування ткацтва на Буковині. Про використання килимів у побуті й обрядах слов’ян розповідають давньоруські літописи X — XII ст.

Килимарство й ткацтво за часів феодалізму були пов’язані з натуральною формою селянського господарства і забезпечували народ необхідними у побуті тканинами. У цей період склалися основні традиційні форми виробів, композиційні схеми орнаментики.

Досі не знайдено виробів найдавнішого часу, і про них можна судити лише за другорядними джерелами. Наприклад, про характер оформлення тканин періоду Давньої Русі можна скласти уявлення із фресок Кирилівської церкви в Києві та із розписів замкової каплиці XV ст. в Хотині. Про килими пізнішого періоду доводиться говорити тільки спираючись на документи, що містять надто мало інформації.

Про високу якість килимів написано, наприклад, у молдавських грамотах XIV — XVI ст., у них сказано, що буковинські вироби славилися по всьому Молдавському князівству і навіть ішли на продаж в інші країни.

Килимами домашнього виробництва застеляли ліжка і лавки, підлогу й печі, покривали скрині й столи, вози і сани, використовували при поховальних обрядах. Звичай прикрашати килимами і вишивками так звану «святкову кімнату» зберігся на Буковині донині [Цит. за: 2, с. 13].

Як зауважує І. Демченко, «творчість дитини, як правило, визначається як діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей» [3, с. 18].

Відомий польський дослідник Міхал Совінські у праці «Навчання ручної праці. Роботи з паперу, картону, текстури та наукові рекомендації» так описує процес формування умінь і навичок, що «живемо у час суттєвих реформ на полі шкільництва, у момент впровадження в дійсність великих виховних ідей. Прагнемо до заміни школи інтелекту, активною школою, школою життя і праці, відповідної духові часу, яка бере до уваги всі проблеми, що диктує нам життя.

Школа, яку ми отримали у спадщину вимагала від учнів сидіння над книжкою, не виховувала достатньо позитивно і відвертала їх увагу від спостереження навколишнього світу. Старалася втлумачити у свідомість учнів якнайбільше готових знань, змушуючи до запам’ятовування і усної репродукції. Завданням учителя був ретельний контроль і оцінка вміння відтворювати, виправлення помилок, контроль уважності. Тому учень тратив інтерес до школи вважав її злом, відчував страх. Замість учитися з користю, учень шукав шляхи як би обминути навчання, цим формував у себе погані схильності. Відсутність почуття суспільної користі, критичності, несвідомості творчої праці, руйнування індивідуальності – ось що було результатом такої роботи.

Ще за довго перед війною видатні педагоги різних країн порушують проблему необхідності зміни методів і цілей навчання. І тільки американський практицизм, який правильними визнавав винятково такі погляди, що їх можна підтвердити практичним результатом, вирішально вплинув на зміну педагогічної думки. Також волюнтариська психологія, для котрої «я» є джерелом потенціальної енергії, вимагає ревізії методів навчання. Зрештою післявоєнні суспільні відносини, швидкий прогрес природничих наук, розквіт технічних знань, подальші дослідження над пізнанням психіки людини, а також розуміння того, що хороша організація суспільного виховання є основною умовою успішного розвитку суспільства, призвели до остаточної реформи школи. Сьогодні спільною метою навчання та виховання є формування особистості вихованця, а основною ідеєю є формування його активності; здобути справжні знання і створити себе вихованець зможе тільки через діяльність, або самостійну роботу і безпосереднє спостереження.

Ідея навчання через працю реалізується у новому типі школи - «школі праці», а тепер «творчій школі» [9, с. 7-8]. Остаточною ідеєю школи є формування особистості. У праці індивідуальність дитини перероджується в особистість. Через науку ручної праці учні повинні познайомитися із суспільною вартістю професійної праці, розвинути свої сили та нахили і виробити у собі почуття особистості. Основний акцент треба робити на вивчення виконання ручної праці і вимагати, щоб виконані учнями предмети були прикладними і практичними [7, c. 11]. Ручна праця відіграє велику роль у розвитку клітин мозку. Вона формує так зване шосте чуття (рухово-м’язове), яке виникає під час гімнастики, гри, малювання, ручної роботи [7, с. 9]. Сама ручна робота ще не становить творчої школи. Кожне самостійне опрацювання якогось питання, відповідне вирішення проблеми, є вже вираженням школи праці. Характер праці залежить від наукового предмета: у зв’язку з наукою природи – молодь сушить листя, виконує малюнки, виготовляє препарати і пристрої та працює у городі; у зв’язку з наукою рідної мови чи історії – готує шкільні вистави та інші заходи, будує декорації, шиє костюми; з географією пов’язане приготування мінеральних матеріалів; з геометрією – геометричних тіл; з фізикою - приготування простих навчальних пристроїв. Щоб ці роботи були відповідні своєму призначенню, вони повинні бути виконаними згідно з вимогами доброї техніки і доброго ремесла.. Власне з цього погляду і потрібно ввести такий предмет, як ручна праця [9, с. 12].

У творчій школі, якщо вводять ручну працю, мають на меті рівномірний розвиток сили духу і відчуття, вироблення самостійності, творчого поступу, індивідуальності, свіжості розуму, вміння тверезого мислення. Через ручну працю учень повинен вивільнити своє творче мислення і прагнути до реалізації думок. Ручна праця дає можливість пізнати фізичну працю разом з духовним розвитком. Учень при виконанні кожної роботи повинен застосувати усі свої здібності та навички. У такий спосіб формуються власне навички, уміння логічно мислити, робити висновки, аналізувати, а також сумлінність, самостійність. Учень виробляє у собі витривалість, віру у власні сили, почуття незалежності.

У новій школі вчитель має бути порадником учня, керувати його здібності у правильне русло, забезпечити йому доступ до певного обсягу знань. Творча школа готує до життя людину, озброєну знаннями, здобутими власним зусиллям, людину, яка знає, як здобувати знання.

Маючи на меті виховання світлих і творчих громадян, школа повинна всебічно розвинути всі здібності, сформувати інтелект, мусить взяти до уваги як фізичну, так і розумову працю.

Людина, яка вміє працювати, завжди знайде заспокоєння та задоволення у праці. Однією з причин життєвих непорозумінь і проблем є неправильне виховання. Життєвій недолугості запобігає тільки активне виховання. На уроках праці необхідно дотримуватися принципу від простішого – до складного. У роботах з паперу можна використовувати старі списані зошити. Діти не повинні бути марнотратними. Роботи з картону, відмірювання смужок під час клеєння конвертів та торбочок учать дітей основ технічного малюнка.

Опрацьовуються навички роботи з лінійкою. Детально розглядається матеріал: структура картону, його види та властивості.

Роботи з текстури: особливість матеріалу, історія та методика його виробництва, способи роботи з ним, основні прийоми. На кожному уроці такі етапи: 1) демонстрація моделі та її обговорення; 2) показ предмета, для котрого призначено цю модель; 3)пропозиції та проекти учнів щодо виконання; 4)спроба вчителя; 5)власне виконання. Усі вироби мають прикладний характер, рамки, пенали, різні коробочки (особливу увагу приділяють їх оздобленню) [7, с. 13].

Як свідчать архівні матеріали та польські джерела, в кінці ХІХ – на початку ХХ століття було досить багато майстрів із галузі декоративно-прикладного мистецтва, а саме: Фелікс Лістопадський (1866-1938рр.) з села Веселівка, що знаходиться за 2 км від Білокриниці Кременецького району, – поляк, народний майстер, різьбяр. Його роботи: „Божа Матір”, „Христос”, „Святий Онуфрій”. Сам майстер співпрацював разом із народним майстром Яблонським. Роботи Фелікса Лістопадського можна поділити на дві групи:

  1. В одних проглядається власна манера народного майстра.

  2. Інші подібні на пізньо-барокові скульптури Волині.

Роботи майстра знаходились у багатьох церквах Кременеччини. Також відомо, що в Кременці (на Туниках) повинен ще був один майстер-різьбяр по фігурках святих.

Прослідковуючи польські джерела, нам стало відомо, що в 1938 році віднайшли гобелен, який знаходився в костелі в селі Великі Дедеркали (Кременецький повіт). Композиція, колорит і малюнок наближений до квіткових гобеленів першої половини VІІІ століття. Гобелен належить до надзвичайно рідкісних екземплярів на Волині, його розмір – 2,5 х 1,5 метри [6].

Далі зупинимось на теоретичних засадах, на яких ґрунтується процес викладання дисциплін декоративно-ужиткового мистецтва.

Кожна образотворча школа заснована на дидактичних принципах побудови зображення, а саме тих, які визначають методи навчання та методи викладання образотворчого мистецтва.

Як стверджує С. Кондратьєва, «щоб дитину чогось навчити, її треба здивувати. Яскраво вишитий рушник, серветка, килим веселкових кольорів вражають уяву людини. Краса побаченого захоплює її, зацікавлює, викликає в неї бажання своїми руками виготовити щось подібне. А залучити учнів до народного мистецтва – української вишивки, ткацтва – можна в стінах рідної школи, коли дитина ознайомиться з різними видами художньої практики на уроках і в позаурочний час.

Знайомство з мистецтвом узагалі і з народним зокрема починається в дитини задовго до того, як вона переступила поріг школи. Інформація про красу – у навколишньому світі. Приймаючи дитину до шкільних рук, намагаємося плекати потяг маленької людини до прекрасного, підтримуємо цей святий вогонь в її душі» [4, с. 18].

Таким чином, варто змалечку вводити дитину у світ прекрасного і підтримувати потяг до краси протягом усього її життя. У Західному регіоні України теж здійснювався освітній процес вивчення предметів художньо-педагогічного циклу.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво: навч. посіб. для студ. пед. ін-тів / Є. А. Антонович, Р. В. Захарчук-Чугай, М. Є. Станкевич. – Л. : Світ, 1993. – 272 с.

  2. Бушина Т. І. Декоративно-прикладне мистецтво Радянської Буковини / Т. І. Бушина. – К. : Мистецтво, 1986. – С. 13-23.

  3. Демченко І. В. О. Сухомлинський про творчий розвиток молодших школярів через образотворче мистецтво / І. Демченко // Рідна школа. – 2000. – № 1 – 10. – С. 18-19.

  4. Кондратьєва С. Відродження народних традицій з обробки матеріалів на уроках трудового навчання та в позаурочний час / С. Кондратьєва // Трудова підготовка. – 1999. – № 1–4. – С. 18–21.

  5. Личное дело Сечковского Феликса, учителя рисования, труда (1929) // Архів Луцька. – Ф. 71, опс. 1, спр. 193.

  6. Материалы обласного смотра изобразительного и прикладного искусства за 1954р. // Архів Луцька. – Ф. Р. 389, оп. 2, спр. 75.

  7. Naucznie robót ręcznych. – Roboty z papieru, kartonu, tektury i pomoce naukowe / M. Sowinski // Częsc II – Krakow – 1930 – S. 7-13.







Схожі:

Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті iconБубнова І. С., Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти інформаційно-телекомунікаційні технології та мистецька освіта
У статті розглядається можливість використання планшетів в мистецькій освіті. Наведені особливості програмного забезпечення для планшетів...
Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті icon«Економічний І соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації»
Яка відбудеться 23-24 лютого 2012 року в Тернопільському національному економічному університеті (м. Тернопіль)
Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті icon«Економічний І соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації»
Яка відбудеться 23-24 лютого 2012 року в Тернопільському національному економічному університеті (м. Тернопіль)
Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті icon«Економічний І соціальний розвиток України в XXI столітті: національна візія та виклики глобалізації»
Яка відбудеться 13-14 березня 2014 року в Тернопільському національному економічному університеті (м. Тернопіль)
Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті icon«Економічний І соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації»
Яка відбудеться 24-25 лютого 2011 року в Тернопільському національному економічному університеті (м. Тернопіль)
Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті icon«Економічний І соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації»
Яка відбудеться 21-23 лютого 2013 року в Тернопільському національному економічному університеті (м. Тернопіль)
Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті icon«Економічний І соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації»
Яка відбудеться 23-24 лютого 2012 року в Тернопільському національному економічному університеті (м. Тернопіль)
Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті icon«Економічний І соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації»
Яка відбудеться 23-24 лютого 2012 року в Тернопільському національному економічному університеті (м. Тернопіль)
Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті iconНадія Горішна (Тернопіль) розвиток професійної компетентності соціального працівника у системі безперервної освіти США
Ня знань, вдосконалення вмінь та навичок. Соціальна робота вимагає створення такої системи освіти, яка б забезпечувала неперервний...
Зоя Мацишина (Тернопіль) розвиток етношкіл західної україни в мистецькій освіті icon«Болонський процес в українській освіті: здобутки І перспективи»
України; 5 американські підходи у вищій освіті; 6 оптимальні форми використання зарубіжного досвіду в українській університетській...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи