Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм icon

Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм




НазваНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Сторінка18/22
Дата24.08.2012
Розмір4.18 Mb.
ТипДокументи
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22


Мета розробки моніторингу – забезпечення регіональної (спільної) робочої групи інструментом управління здійснення моніторингу. Індикатори – це показники, за допомогою яких здійснюється моніторинг і визначається рівень соціально-економічного розвитку і рівень прогресу щодо виконання окремих завдань Спільної стратегії та досягнення очікуваних результатів. Індикатори описують результати проекту в операційно вимірюваних величинах. Зазначимо, що для багатьох економічних процесів характерним є те, зміни від впливу певних явищ чи факторів виявляються не одразу, а стають помітними лише через деякий період часу. Наприклад, найчастіше валовий регіональний продукт виступає як уніфікований показник соціально-економічного розвитку регіону, на який суттєвий вплив має обсяг інвестицій залучених у регіон.

На підставі порівняльного аналізу цих індексів можна визначити позицію, яку займає кожна область відносно Карпатського регіону та інших адміністративно-територіальних одиниць, порівняти сильні та слабкі сторони, можливості та загрози розвитку Карпатського регіону, обґрунтувати управлінські рішення щодо регіональних процесів та явищ.

Враховуючи те, що наслідки від реалізації заходів регіональної політики соціально-економічного розвитку областей стануть помітними з плином часу, то вираження кількісного взаємозв’язку окреслених вище залежної і незалежної змінних має базуватись на врахуванні впливу лагу (або запізнення). А це, в свою чергу, обумовлює застосування економетричної моделі розподіленого лагу. Дана модель визначається наступним чином [5, с. 215]:

(1)

де - параметри моделі при лагових змінних,

- пояснювальна лагова змінна,

- період зрушення,

- залишки, що розподілені нормально, тобто мають нульове математичне сподівання і сталу дисперсію.

Моделі розподілених лагів можуть адекватно описувати економічні процеси лише в тому разі, коли забезпечена відносна стабільність умов протікання цих процесів, що не завжди спостерігається для порівняно довгих проміжків часу, протягом яких формується сукупність спостережень. З врахуванням цього будують узагальнену модель розподіленого лагу, яка містить лагові змінні, інші фактори – пояснювальні змінні , значення яких характеризують поточні умови функціонування економічних систем у період , і задається рівнянням:

(2)

При цьому труднощі оцінювання параметрів такої моделі пов’язані з необхідністю враховувати обмеження на параметри .

Для практичної реалізації описаної моделі використовують такі змінні , для яких лаги обґрунтовані теоретично і перевірені емпірично. Для обґрунтування лагу чи лагів використовують взаємну кореляційну функцію, що характеризує тісноту зв’язку кожного елемента вектора залежної змінної з елементом вектора , зсунутим один відносно одного на часовий лаг . Даний коефіцієнт описується формулою [i, с. 217]:


(3)


Для різних значень на основі взаємної кореляційної функції можна дістати значення . Якщо , то маємо парний коефіцієнт кореляції. Значення містяться на множині . Найбільше значення за модулем (найближче до одиниці) визначає зрушення, або часовий лаг. Якщо серед множини значень є кілька, величини яких наближаються до одиниці, то це означає, що запізнення впливу змінної відбувається протягом певного проміжку часу і в результаті маємо кілька часових лагів для двох взаємопов’язаних часових рядів. Знайшовши часові лаги для визначення взаємозв’язку між економічними показниками, можна побудувати економетричну модель розподіленого лагу, в тому числі і при диверсифікації інноваційного розвитку промисловості.

Апробуємо дану модель для виявлення величини лагу на основі двох взаємопов’язаний часових рядів: валовий регіональний продукт та капітальні інвестиції (Табл. 3)


^ Таблиця 3

Динаміка валового регіонального продукту у розрахунку на одну особу у фактичних цінах, грн.

та , у фактичних цінах млн.грн.


 Регіон

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Динаміка валового регіонального продукту

Закарпатська

2557

3207

4237

5373

6576

8452

10626

Івано-Франківська

3213

3958

5238

6916

8157

10055

12940

Львівська

3277

4049

5396

6657

8351

10915

13902

Чернівецька

2321

2771

3589

4654

5650

7369

9771

^ Динаміка капітальних інвестицій

Закарпатська

695,6

1180

1340,2

1381,3

2335,1

3035,8

3777,2

Івано-Франківська

1195

1413

2039

2126

3306

4804

7104

Львівська

2130,6

3082,6

4377,0

5441,8

6835,3

9872,4

12696,3

Чернівецька

375,8

603,4

752,4

863,9

1621,2

2614,6

4483,0

Сформовано за: Веб-сайт Державного комітету статистики України - http://www.ukrstat.gov.ua/, Веб-сайт Головного управління статистики у Закарпатській області - http://www.stat.uz.ua/, Веб-сайт Головного управління статистики у Івано-Франківській області - http://stat.if.ukrtel.net/, Веб-сайт Головного управління статистики у Львівській області - http://www.stat.lviv.ua, Веб-сайт Головного управління статистики у Чернівецькій області - http://www.oblstat.cv.ukrtel.net/


На рис. 1. представлено функцію взаємної кореляції між областями Карпатського регіону




Рис. 1. Функція взаємної кореляції областей Карпатського регіону


Результати обчислень представлено у таблиці 4, на основі яких можна зробити висновок, що найбільший вплив капітальні інвестиції на валовий регіональний продукт слід очікувати:

  • у Закарпатській та Чернівецькій областях на четвертому році;

  • у Львівській області – на третьому році;

  • у Івано-Франківській області на третьому та четвертому роках.

^ Таблиця 4

Значення взаємної кореляційної функції


 Регіон



0

1

2

3

4

Закарпатська

0,9849

0,9802

0,9911

0,9827

0,9936

Івано-Франківська

0,9741

0,9680

0,9747

0,9991

0,9995

Львівська

0,9989

0,9953

0,9919

0,9993

0,9845

Чернівецька

0,9753

0,9723

0,9762

0,9972

0,9995


Ефективність моніторингу соціально-економічного розвитку КР та моніторингу реалізації його Спільної стратегії розвитку, тобто управління регіональним розвитком значною мірою можна підвищити за допомогою організації Загального моніторингу розвитку областей об'єднання прикордонних регіонів (ОСПР) на основі розрахунку і використання наступних зведених індексів. Рис. 2.

Порівняння зібраних даних з визначеними плановими значеннями індикаторів, встановлення відхилень дозволить визначити етапи, послідовність та вид повноважень (Стратегічного плану) проведення Загального моніторингу соціально-економічного розвитку Карпатського регіону:

1 етап «Підготовчий» (виявлення проблем, визначення підходів до розв’язання проблем, дослідження): 1. Підготовка програм економічного і соціального розвитку областей КР, регіональних програм з інших питань, подання їх на затвердження обласних рад, організація їх виконання, подання радам звітів про хід і результати виконання цих програм.




^ Рис. 2. Методична схема системи моніторингового дослідження соціально-економічного розвитку областей ОСПР


2. Забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку областей Карпатського регіону, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів. 3. Забезпечення складання балансів фінансових, трудових і фінансових ресурсів.

2 етап. «Розробка пропозицій»

Попередній розгляд планів використання регіонального потенціалу місцевого значення в кожній з областей Карпатського регіону, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань.

3 етап «Підготовка проекту Спільної стратегії соціально-економічного розвитку об'єднання суміжних прикордонних областей Карпатського регіону: 1. Подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів та областей, а також до планів підприємств, установ та організацій, розташованих в Карпатському регіоні, з питань, пов’язаних із спільним соціально-економічним та культурним розвитком прикордонного регіону, задоволення потреб населення. 2. Залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в спільному комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи в Карпатському регіоні.

Напрямки вдосконалення організаційного та інформаційного забезпечення моніторингу економічного і соціального розвитку Карпатського регіону:

1. Налагодження механізмів взаємодії інформаційної системи обласних органів регіональної статистики з інформаційними системами їх органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб шляхом взаємного обміну інформацією, проведення методологічних, програмно-технологічних та інших робіт, спрямованих на ефективне використання інформаційних ресурсів.

2. Проведення інвентаризації показників статистичної звітності з метою усунення дублювання та віддзеркалювання інформації.

3. Здійснення переходу від суцільної статистичної звітності до вибіркових обстежень та застосування пілотних обстежень.

4. Вдосконалення переліку індикаторів (показників) моніторингу та методики визначення їхніх граничних рівнів. Створення каталогу регіональних статистичних показників і формування електронної бази даних з можливістю ведення динамічних рядів.

5. Проведення обстеження інформаційних потреб користувачів моніторингової інформації на всіх рівнях. Забезпечення рівного доступу всіх категорій користувачів до якісної, повної, своєчасної інформації з допомогою сучасних технічних засобів.

^ IV. Висновки. В ході дослідження доведено, що ефективність моніторингу соціально-економічного розвитку ОСПР та моніторингу реалізації його Спільної стратегії розвитку, ефективність управління регіональним розвитком значною мірою можна підвищити за допомогою організації загального моніторингу розвитку адміністративно-територіальних одиниць (ОСПР) на основі розрахунку і використання зведених індексів. На підставі порівняльного аналізу цих індексів можна визначити позицію, яку займає кожна область ОСПР відносно інших адміністративно-територіальних одиниць, порівняти сильні та слабкі сторони, можливості та загрози розвитку областей ОСПР, обґрунтувати управлінські рішення щодо регіональних процесів та явищ. Порівняння зібраних даних з визначеними плановими значеннями індикаторів, обґрунтування відхилень дозволить визначити послідовність та вид повноважень проведення Загального моніторингу соціально-економічного розвитку областей ОСПР.


^ ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА


1. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку / [pа ред. д.е.н., проф. З.С. Варналія]. – К.: Нац. ін-т стратегічних досліджень, 2005. – 928 с.

2. Желюк Т.Л. Планування соціально-економічного розвитку регіону (на прикладі Тернопільської області): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.02.03 "Організація управління , планування і регулювання економікою" / Т.Л. Желюк. – К., 2000. – 20 с.

3. Мікула Н. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво / Мікула Н. – Л.: ІРД НАН України, 2004. – 395 с.

4. Миронова Т.М., Процай А.Ф. Совершенствование организации взаимодействия местных органов власти с предприятиями / Т.М. Миронова, А.Ф. Процай // Культура народов Причерноморья. – 1998. – № 5. – С. 126-129.

5. Наконечний С.І., Терещенко Т.О., Романюк Т.П. Економетрія: Підручник / С.І. Наконечний, Т.О. Терещенко, Т.П. Ро-манюк. – К.: КНЕУ, 2000. – 296 с.

6. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки / Д.М. Стеченко. – К.: Знання, 2004. – 262 с.


Милашовская О.И. Мониторинг Совместной стратегии социально-экономического развития областей Карпатского региона / Мукачевский государственный университет

В статье раскрываются теоретические и практические аспекты мониторинга социально-экономического развития. Предлагается методическая схема осуществления Общего мониторинга Совместной стратегии социально-экономического развития областей Карпатского региона.


Ключевые слова: мониторинг социального и экономического развития, совместная стратегия развития, пограничные области Карпатского региона.


Milashovskaja O.I. Monitoring of Joint strategy of social and economic development of areas of the Carpathian region / Mukachevo State University

In clause theoretical and practical aspects of monitoring of social and economic development are opened. The methodical circuit of realization of the General monitoring of Joint strategy of social and economic development of areas of the Carpathian region are offered.


Key words: monitoring of social and economic development, general strategy of development, boundary areas of Carpathian region.


УДК 338.48 (045)


^ ЗНАЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПРИВАБЛИВОГО ІМІДЖУ ТЕРИТОРІЇ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИРОДНОЇ ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ


СЕРГІЙКО Віра Федорівна,

кандидат філософських наук, доцент

Інститут міжнародних відносин Національного авіаційногго університету


У статті розглядаються один із стратегічних напрямів маркетингу територій – формуванню регіонального іміджу, здатного відігравати особливу роль у збереженні природної та культурно-історичної спадщини України.

Ключові слова: імідж регіону, територіальний маркетинг, культурна спадщина, туризм.


Постановка проблеми. Суспільно-економічна ситуація у світі на початку ХХІ століття змушує нас розглядати культурно-пізнавальний туризм як один із вирішальних чинників розвитку суспільства. Адже значення туризму полягає не тільки в тому, що він є однією з найпотужніших галузей економіки, а й у тому, що він є сферою людської життєдіяльності світоглядного значення. Одним із найбільш привабливіших ресурсів для туризму в Україні є історико-культурна спадщина. Відтак, саме територіальний маркетинг може відіграти особливу роль у розвитку її використання й збереження для прийдешніх поколінь.

^ Аналіз досліджень і публікацій. Проблемам визначенню принципів і функцій маркетингу, розробки маркетингових досліджень присвячені праці Браймера Р., Ассєля Г., Котлера Ф., Уокера Дж.та ін., а серед вітчизняних дослідників слід відзначити дослідження Гончарової С., Мальської М., Косенкова С,. Шкапової О. та ін. Цими авторами уточнені теоретичні аспекти понять „маркетинг”, „маркетинг послуг”, окреслено деякі практичні елементи маркетингової діяльності підприємств туристичного бізнесу. Проте не достатньо уваги приділено питанням ролі маркетингу іміджу, технології формування привабливого іміджу регіону, країни з метою розвитку туризму. Крім того, у науково-теоретичних працях майже не розглядається питання формування привабливого іміджу туристичної території як інструменту збереження природної та культурно-історичної спадщини.

^ Мета статті. Уточнити науково-методичні положення щодо складових формування іміджу регіону, проаналізувати етапи формування та просування іміджу території з метою подальшого розвитку туризму та збереження природної і історико-культурної спадщини.

^ Виклад основного матеріалу.

У ХХ столітті відбулись докорінні глобальні зміни у світі. До цих змін належить небачене прискорення економічного і технічного розвитку, зростання всебічних зв’язків і взаємозалежності між народами і континентами. Як ніколи активно культури проникають одна в одну. П’єр Тейяр де Шарден зазначав, що народи і цивілізації досягли такого ступеня периферійного контакту, або економічної взаємозалежності, або психічної спільності, що далі вони можуть зростати лише взаємо проникаючи один в одного [3, c. 193]

Культурно-пізнавальний туризм є одним із факторів взаємопроникнення культур різних народів. Туріндустрія тісно пов’язана з використанням культурної і природної спадщини країни. Туризм змушує уряд та приватні організації активно брати участь у справі збереження та оздоровлення оточуючого середовища, у відродженні пам’яток історії і культури, у збереженні культурної і природної спадщини.

В умовах глобальної кризи світовий туристичний ринок зазнав упродовж останнього року помітних змін негативного характеру.

За даними Всесвітньої туристичної організації (UNVTO), у 2009 році здійснили подорож 800 мільйонів осіб. Для порівняння, у 2007 році число туристів складало 900 мільйонів осіб, зростання в порівнянні з 2006 роком досягало 6,2%. Теперішні 800 мільйонів – повернення до показників 2006 року. Державний комітет статистики України фіксує у 2009 році зниження турпопотоку на 20%. Експерти UNVTO прогнозують на 2010 рік зростання світового туризму на 3-4%. При цьому у Європі зростання може скласти 1-3%, у США – 2-4%, а в Азії і Африці – 5-7%. На Близькому Сході очікується зростання турпотоку на 9% [8, c. 31].

Як і будь-яка інша галузь економіки, індустрія туризму стикається з посиленням глобальної конкуренції, де зростає кількість держав, які приваблюють туристів розвинутою системою історико-культурних та природних територій, що активно використовуються у туристській діяльності.

Ця система включає національні парки (природні, історичні, етнографічні), історичні поселення, меморіальні місця, пам’ятки оборонної архітектури (фортеці, замки) тощо. Активно використовується статус об’єктів Всесвітньої культурної і природної спадщини, встановленої на засадах спеціальної конвенції ЮНЕСКО, яка підписана більш ніж 150 державами.

Одним із найбільш привабливих ресурсів для туризму в Україні є культурна спадщина. На території України діють 5 національних природних парків, 18 державних заповідників, 4 біосферних заповідники, заказники, дендропарки, пам’ятки садово-паркового мистецтва, що належать до природоохоронних територій, пам’ятки природи — Скелі Довбуша, Кам’яні Могили, Великий каньйон у Криму, урочище Монастирище, біосферні заповідники (Карпатський площею 53,6 тис. кв. км, або 2,5% території Карпатського регіону, де сконцентровано найбільші у Європі ділянки букових та ялиново-букових пралісів і 2,2 тис. видів живих організмів; Дунайський тощо).

Історико-культурні пам’ятки є також вагомою складовою туристичного потенціалу України. Найбільше приваблюють туристів розкопки античних міст Північного Причорномор’я (Тира, Ольвія, Херсонес, Пантикапей); пам’ятки Київської Русі IX — XII сторіч у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському [5, с. 5].

Під охороною держави знаходиться більше 160 тисяч пам’яток історії, культури та архітектури, 400 населених пунктів постановою Кабінету Міністрів № 878 від 26 липня 2001 року внесено до Списку історичних населених місць України. Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО поповнили Софійський собор з архітектурним ансамблем у Києві, Києво-Печерська лавра, історичний центр Львова.

З метою збереження пам’яток історії та культури в Україні затверджені та реалізуються Комплексна програма паспортизації об’єктів культурної спадщини на 2003—2010 роки (Постанова Кабінету Міністрів України № 1330 від 9.09.2002 р.). Українська держава вкотре „повертається обличчям” до проблем збереження своєї історико-фортифікаційної спадщини. Зараз на державному обліку знаходиться 75 замків. Поряд з цим, не обстеженими і взятими під охорону держави залишаються ще близько 200 фортифікацій чи їх руїн. Тож 8 червня 2005 р. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено „Концепцію державної програми збереження і використання замків на 2006 – 2011 рр.” [7, с. 3].

Містобудівний розвиток регіону, збереження історико-культурних пам’яток неможливі без включення замків, фортець та монастирів у сучасне життя, надання доступу до них широким верствам населення України та іноземним туристам. Так, наприклад, нині активно функціонує й користується попитом серед європейських туристів національна система туристично-екскурсійних маршрутів „Намисто Славутича”. Ця система охоплює дванадцять областей України: Дніпропетровську, Житомирську, Запорізьку, Київську, Кіровоградську, Миколаївську, одеську, Полтавську, Сумську, Херсонську, Черкаську, Чернігівську та м. Київ. У межах національної системи „Намисто Славутича” розроблено туристично-екскурсійні маршрути за тематичними напрямами місцями, багатими на пам’ятки історії, культури, архітектури та природи, а також пов’язаними з життям і діяльністю видатних людей.

Величезний інтерес викликають пам’ятки фортифікаційної архітектури – фортеці в Луцьку, Кам’янець-Подільському, Хортиці, Білгород-Дністровському, Ужгороді, Мукачеві, замкові комплекси на Львівщині і Чернігівщині [7, с. 5].

Отже, в Україні є всі підстави для того, щоб ці та інші об’єкти стали активними центрами міжнародного історико-культурного та пізнавального туризму.

У методичних рекомендаціях ООН та UNVTO з національного і регіонального планування туризму виокремлюють три головні причини, що мотивують розвивати туризм і рекреацію.

  1. Причини економічного характеру (зростання доходів туристичної території, створення робочих місць, зростання добробуту місцевого населення і т.п.);

  2. Соціальні причини, тому що туризм сприяє відновленню духовних і фізичних сил людини, збереженню історичної спадщини, покращенню якості життя і т.п.;

  3. Причини екологічного характеру, тому що туризм сприяє збереженню оточуючого середовища.

Таким чином, туризм розглядається як ключовий напрямок розвитку регіонів, що мають значний природний та історико-культурний потенціал; при цьому на території кожного регіону повинна бути вироблена своя власна стратегія з урахуванням специфіки місцевого історико-культурного потенціалу, який доповнює стратегію розвитку інших регіонів України.

Як приклад, можна навести проект Асоціації гостинності Криму „Розробка стратегії розвитку туристсько-рекреаційного комплексу АР Крим”. Для координації виконання проекту створено Експертну раду, куди увійшли провідні наукові спеціалісти географічного факультету Тавридського національного університету, керівники кримських туроператорських компаній, директори готелів, представники громадських організацій – Асоціації малих готелів Криму, Туристичного активу Криму, Асоціації регіонального розвитку та інші. 30 липня 2010 року, у Тавридському національному університеті відбувся „круглий стіл” „Розробка стратегії розвитку туристсько-рекреаційного комплексу АР Крим”, на якому відбулось обговорення результатів підготовчого етапу проекту, протягом якого було здійснено моніторинг структури туристсько-рекреаційного комплексу АР Крим, окреслено напрямки і проблеми рекреаційного природокористування, сформульовано місію, SWOT-аналіз, розглянуто моделі перспективного розвитку іміджу туристичного комплексу Криму. Після виконання проекту, результати будуть передані до Ради міністрів АР Крим з метою включення в загальний план стратегічного розвитку республіки [6, c. 21].

У туризмі належний імідж має особливе значення, оскільки туристичну послугу неможливо продемонструвати потенційному клієнту, наприклад, як демонструють товарний знак. Тільки установлений позитивний імідж країни чи окремих її регіонів забезпечує їхній вибір численними туристами для подорожі.

В зв’язку з цим саме територіальний маркетинг може виконати особливу роль у пропаганді природної та історико-культурної спадщини України та її збереженні.

Маркетинг в індустрії туризму покликаний виявити потреби туристів, створити привабливі для них туристичні послуги, ознайомити потенційних туристів з доступними для них туристичними продуктами, поінформувати їх про місце, де можна ці послуги придбати [7, с. 76].

Як свідчить практика, створення та впровадження маркетингової концепції у стратегічному плануванні регіонального розвитку вже приносить відповідні результати. Термін „Маркетингова концепція” використовується протягом багатьох років. Це концепція, яка встановлює, що головним пріоритетом у підприємництві повинно бути задоволення бажань і потреб клієнтів [1, с. 245].

Одна з можливостей, що з’являється при перенесенні заходів маркетингової концепції на рівень регіону – формування позитивного іміджу території.

Позитивний імідж регіону – це не розкіш і не новомодний атрибут. В умовах інформаційного суспільства і все проникаючої глобалізації – це життєва необхідність. Соціально-економічна, культурно-історична, інвестиційна і туристична привабливість регіону не виникає на порожньому місці, а є наслідком розумно сформованого іміджу. Розвиток туристичної інфраструктури, розширення переліку послуг, що пропонуються, розвиток нових сфер діяльності, створення додаткових робочих місць, підвищення життєвого рівня населення, пошук коштів для фінансування і підтримки культурно-історичної спадщини, забезпечення можливостей для між культурного обміну безпосередньо пов’язано з іміджем регіону.

Слово імідж походить від англійської „image”, яке, в свою чергу, походить від латинської „imago”. В англійській мові це слово має як мінімум п’ять значень: „образ”, „статуя (ідол)” „подібність”, „метафора”, „ікона”. При цьому воно частіше за все застосовується у значенні „образ”.

Туристи, споживачі сприймають регіон, орієнтуючись на образ, що склався у їхній свідомості. Як правило цей образ складається під впливом багатьох факторів: географічного розташування, історії, культури, соціально-економічного розвитку, інформації у ЗМІ, відгуків та суджень родичів і знайомих.

Під іміджем слід розуміти уявлення, що склалися в індивідуальній і масовій свідомості, про той чи інший регіон. Оскільки імідж регіону – це категорія, яка складається з відношення до нього, то він здатний здійснювати вплив на поведінку інших учасників загальнонаціонального комунікаційного процесу.

Робота по формуванню іміджу регіону повинна бути пов’язана з розширеним і багатогранним описом території, якою вона повинна бути побачена та сприйнята тією аудиторією, якій адресована. Щоб здійснити наповнення іміджу регіону конкретними характеристиками і зрозуміти, яким чином відбувається його формування, необхідно розуміти яку структуру має регіональний імідж, які об’єктивні та суб’єктивні фактори його формують. Об’єктивні фактори: діяльність крупних ТНК, інвестиційний клімат, інноваційна політика, ресурсна база, науково-технічний потенціал, оприлюднені статистичні показники; оприлюднені рейтинги кредиторської спроможності, історія, культура. Суб’єктивні фактори: сприйняття споживачами брендових знаків регіону, сприйняття споживачами рівня гостинності, вплив комунікаційної політики на сприйняття регіону споживачами, образ регіону, що склався у свідомості споживачів.

Таким чином, імідж – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, які дозволяють під час згадування назви зразу ж будувати цілий ланцюг асоціацій по відношенню до даної країни (регіону).

Якщо дуже коротко і просто сформулювати, що таке імідж і навіщо він потрібен регіону, то виходить, що правильно сформульований імідж, тільки при одній згадці назви регіону, викликає у туристів бажання терміново туди поїхати, а у інвесторів вкладати туди гроші у розвиток бізнесу.

Фактично імідж виступає у якості інструменту досягнення стратегічних цілей, які торкаються основних видів діяльності території. Позитивний імідж підвищує цінність регіону у свідомості споживачів, відтак створення позитивного іміджу уявляє собою інформаційну діяльність, спрямовану на формування наново або зміни (корегування, оновлення, відтворення).

Імідж будь-якого туристичного регіону не є постійним; уявлення щодо регіону можуть змінюватись, особливо під впливом політичних, економічних факторів. Війни, стихійні лиха та техногенні катастрофи значно послаблюють імідж регіону. Крім того, вони закріплюють у свідомості споживача стійкі негативні стереотипи.

Необхідність формування власного іміджу кожного регіону та посилення елементів упізнавання українських територій очевидна. Тому, що у результаті, це сприяє привертанню уваги до регіону, дає можливість ефективно лобіювати свої інтереси, покращувати інвестиційний клімат, отримувати додаткові ресурси для розвитку регіональної економіки, збереження пам’яток історико-культурної спадщини. Більше того, просування іміджу регіонів – перспективний шлях подолання труднощів у формуванні іміджу України в цілому. Як показала практика маркетингової діяльності провідних країн світу, доцільно слідувати стандартній послідовності семи маркетингових заходів, котрі отримали назву „Сім Р туристичного продукту”:

  • продукт (product);

  • планування (planning);

  • місце (place);

  • люди (people);

  • ціни (prices);

  • просування (promotion);

  • процес (process) [7, с. 76].

Одним із центральних елементів, здатним формувати позитивний імідж є проведення рекламних компаній. Необхідним є ефективний promotion країни та її окремих регіонів, який можна визначити як маркетинг іміджу.

Під маркетингом іміджу розуміють процес створення, розвитку і розповсюдження позитивної картини регіону засобами маркетингової програми, розробленої для конкретного об’єкту просування (регіону).

Відправною точкою цього процесу є початкова діагностика іміджу, протягом якої визначається фактично існуюча оцінка іміджу. Наступним етапом маркетингу іміджу є вибір цілей. У даному випадку необхідно обрати напрямок діяльності в рамках іміджу території (формування іміджу, оновлення, посилення, зміни), а потім на засадах поставленої мети формується тактика діяльності, тобто ставляться конкретні завдання, застосовуються визначені методи та інструменти (Таблиця 1).

На першому етапі повинно відбутися усвідомлення не тільки органами влади, але й усім місцевим населенням, а саме бізнес-, науковою, суспільною елітою регіону необхідності формування та просування іміджу регіону. Треба прийняти рішення щодо структури, яка буде опікуватись формуванням і просуванням іміджу, забезпечити механізм фінансування даної структури.

На другому етапі необхідно виконати наступні заходи: виявити аудиторії, на які будуть впливати заходи з просування іміджу, а також орієнтуватись протягом створення туристичного продукту у відповідності з можливостями регіону; вивчити регіональні особливості, які можна використати для формування іміджу регіону; розробити показовий туристичний маршрут, сконцентрувати на ньому кращий персонал та ресурси; скласти план регіональних заходів на найближчі 2-3 роки, про які будуть повідомлені ЗМІ.

^ Таблиця 1

Етапи формування та просування іміджу


1 етап


Усвідомлення проблеми, консультації, прийняття принципових рішень, створення структур, які відповідають за створення позитивного іміджу регіону

2 етап


Підготовчі заходи дослідження, формування баз даних, виявлення аудиторії впливу.

3 етап


Робота з населенням регіону, створення умов для початку системної діяльності по створенню іміджу регіону

4 етап


Формування і просування іміджу регіону ЗМІ

5 етап


Контроль за функціонуванням механізму формування позитивного іміджу регіону; оперативне втручання у разі необхідності


На третьому етапі повинна проводитись робота з населенням регіону з метою закріплення у нього зацікавленості формування туристичного іміджу регіону: провести соціологічні опитування, виявити актуальні проблеми, що можуть завадити створенню позитивного іміджу регіону.

На четвертому етапі необхідно використати усі види діяльності, які висвітлюються ЗМІ на всеукраїнському та регіональному рівнях, брати участь у виставках, форумах, ярмарках, організовувати на своїй території форуми, ярмарки, фестивалі, тощо.

На п’ятому етапі протягом формування систем контролю щодо функціонування механізму просування позитивного іміджу необхідно забезпечити спадкоємність даного напрямку діяльності у процесі зміни виконавчої влади в регіоні.

Необхідно розуміти, що туризм сьогодні – могутній фактор регіонального розвитку. Туристичний сектор розширює об’єму продажу і збільшує кількість послуг у суміжних з туризмом галузях (наприклад, ЖКГ, оптова і роздрібна торгівля, будівництво, транспорт, громадське харчування і т.п.), економіка регіону тим самим отримує додаткові доходи.

Імідж туристичної території у цій ситуації відіграє не останню роль. Привабливий імідж залучає до території нових відвідувачів та споживачів, які створюють умови для економічного і соціального зростання регіону.

Туризм повинен розвиватися таким чином, щоб збагачувати місцеву економіку, раціонально і бережно використовувати природні ресурси, бути корисним місцевому населенню через забезпечення стабільної зайнятості, сприяти розвитку місцевих ремесел, народних промислів тощо.

Головною зацікавленою стороною сталого розвитку туризму повинні виступати національні і регіональні органи державної влади та туристичні адміністрації. Саме держава через інструменти контролю та податкову політику повинна встановлювати межі та умови розвитку туризму.

1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Схожі:

Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Нау, 2011. –...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Нау, 2011. –...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Нау, 2013. –...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Нау, 2012. –...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconНаціональний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconКиївський національний університет імені тараса шевченка інститут міжнародних відносин укладач: к ю. н., доцент Григоров О. М. Міжнародне право навчальна програма аспірантського семінару
Затверджено на засіданні Вченої Ради Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconВипуск 1 (3), 2011 До випуску ввійшли наукові матеріали міжнародної наукової конференції «Інформаційна безпека держави: теоретичний та практичний виміри»
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Національний авіаційний університет інститут міжнародних відносин Економіка, право, політологія, туризм iconВипуск 1 (3), 2011 До випуску ввійшли наукові матеріали міжнародної наукової конференції «Інформаційна безпека держави: теоретичний та практичний виміри»
Науковий вісник Інституту міжнародних відносин нау. Серія: Економіка, право, політологія, туризм: Зб наук ст. – К.: Вид-во Нац авіац...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи