Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота icon

Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота




Скачати 184.41 Kb.
НазваМитрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота
Дата26.08.2012
Розмір184.41 Kb.
ТипДокументи



Митрополит Андрей Шептицький і єврейська спільнота.


Знаменна і незвична подія відбулася 24 квітня 2012 р. в Канадському парламенті, де на засіданні палати громад було одноголосно вирішено “визнати заслуги перед людством митрополита Шептицького і його мужність, гуманність та співчуття до переслідуваної єврейської спільноти його архиєпархії”. Постава митрополита в роки Другої світової війни “служить і служитиме незабутнім прикладом оборони засадничих людських прав, що є найпершим обов’язком людської спільноти”. Рішення було прийняте за поданням міністра іміграції, громадянства та багатокультурності Джейсона Кіні. Голосування стосовно цього подання відбулося в присутності Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій (ВРЦіРО), котра була представлена предстоятелем УПЦ КП патріархом Філаретом, главою УГКЦ верховним архиєпископом Києво-Галицьким Святославом (Шевчуком), керуючим справами Римо-католицької церкви в Україні єпископом Маркіяном Трофим’яком, головним рабином Києва та України рабином Яаковом Дов Блайхом, предстоятелем УАПЦ митрополитом Мефодієм, головою духовного управління мусульман України шейхом Ахмедом Тамімом, головою Всеукраїнського об’єднання церков євангельських християн-баптистів В’ячеславом Нестеруком, президент Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської-п’ятидесятників Михайлом Паночко, старшим єпископом Союзу вільних церков християн євангельської віри України Василем Райчинцем, президентом Української уніонної конференції церкви адвентистів сьомого дня Віктором Алексеєнком, президентом Українського біблійного товариства Григорієм Комендантом. Сама подія була організаційно підготовлена “Українсько-єврейською зустріччю”, котра як неурядова ініціатива повстала в 2008 р. Її засновники та спів-керівники Джеймс (Костянтин) Темерті (голова), Адріан Каратницький, Берел Родел як мету своєї діяльності вважають різностороннє сприяння українсько-єврейському порозумінню.

Особливе враження на присутніх в канадському парламенті справило те, що всі українські церковні та релігійні лідери в особливо урочистий спосіб вшановують діяльність митрополита Шептицького, котрий очолював Греко-католицьку церкву в першій половині 20 ст. Українські духовні лідери показали приклад громадянської позиції та історичної далекоглядності, продемонстрували нам, громадянам й вірним, як треба залишати в минулому історичні релігійні непорозуміння та відсторонюватись від політичних навколоісторичних маніпуляцій. Особа митрополита Шептицького і його подивугідна мужність та милосердність в роки німецької окупації стали тим чинником, котрий в залі канадського парламенту поєднав зусилля укранців різного етнічного походження та різного громадянства, різної конфесійної приналежності та різної мови для того, щоб показати, що Україна у своєму минулому має цінні для всього людства взірці моральної етичної поведінки.

Вшанування пам’яті митрополита Шептицького є дуже важливим для УГКЦ, її кліру та вірних з огляду на те, що все ще триває беатифікаційний процес митрополита Шептицького в Апостольській столиці, а “Яд Вашем” все ще повторно розглядатиме питання про визнання митрополита Праведником Світу.

Митрополит Шептицький був вшанований перш за все за свою жертовну поміч єврейській громаді в найтрагічніший час Голокосту. Митрополит, ризикуючи власним життям, життям своїх найдовіреніших помічників, ‘добробутом’ своєї Церкви врятував життя близько 150 євреїв – чоловіків, жінок, а здебільшого дітей. Більше того, непрямі докази, в т.ч. і архівні джерела, вказують на те, що митрополит був поінформований про та скеровував допомогову діяльність свого кліру. Митрополитові дії були його обдуманим кроком, що мав свою передісторію.

Митрополита Шептицький сформувався як особистість і отримав всебічну освіту в багатонаціональній та багаторелігійній Австро-Угорський імперії, виріс та почав своє душпастриство на землях Галичини, де проживала багачисельна єврейська громада, що ревно шанувала свої релігійні та національні традиції. В той сам час Митрополит отримав освіту та почав душпастирську кар’єру в роки (1880-1890-і), та в середовищі (аристократично-католицьке), де антисемітські погляди були широко поширеними і глибоко вкоріненими.

Глибока освіта митрополита та його постійне бажання нових знань та інтелектульних викликів відіграли значну роль у формуванні його поглядів на Юдаїзм. Можна відслідкувати його вивчення євриту: так, під час одуження від важкої форми скарлатини в Закопане у 1885р. він почав вивчати єврит, вивчення котрого він продовжив, коли навчався в Краківському університеті в 1892-1893 рр. У ЦДІА у Львові збереглися його записники. Він скоро навчився читати і писати і говорити на євриті. Знання мови він вдосконалював самостійно та у спілкуванні з відомими Львівськими букіністами. Інтерес до Єврейської культури підсилили поїздки – паломництва на св. Землю в 1905 і в 1906 р.

Все своє життя Шептицький був запальним читачем та колекціонером книгб букіністом. Його читацькі інтереси були надзвичайно широкими. Основними ділянками зацікавлення, не рахуючи звичайно Теології та церковної історії, були історія мистецтвб філософія, особливо класична грецька-римська філософія, світова історія, економіка. Шептицький також цікавився історією та культурою Близького Сходу, в т. ч. питання суміжними доісторії та культури юдеїв. Всі ці питання ми можемодослідити вивчаючи його записники, перелік книг, котрі купував, замовляв, читав та робив виписки митрополит. Так, в 1930 р. митрополит отримав пропозиції підписатися на видання і евентуально купити новий німецькиц переклад вавилонської версії Талмуду в 12 томах. Ця ж Єврейська Агенція в Берліні інформувала митрополита про ще інші важливі наукові видання.

Загалом, зацікавлення єврейською культурною спадщиною не було чимось поширеним серед католицького/греко-католицького кліру того часу. Це радше було винятком.

Зацікавлення юдейським світом мало також і місіонарське підгрунтя. Шептицький був католицьким єпископом і вйого єпархії проживала значна кількість євреїв, він, природньо для себе і свого часу, вважав своїм обовязком проповідувати серед них і намагатися навернути євреїв. Однак, його підхід до місіонерської роботи відзначався доброзичливістю, вирозумінням і перспективністю, тобто не формальне навернення як ціль, а пошук діалогу, порозуміння під час довгого процесу осмислення духовної спадщини. Доброзичливе ставлення до єврейської громади та зацікавлення в його культурі викликало незадоволення деяких оточуючих, можливо і серед греко-католицького кліру. Ще напочатку його архиєпископства один впливовий віденський тижневик різко скритукував таку поведінку митрополита. Шептицький в одне зі своїх пастирських послань з 1902 р. включив пункт про свої промови на євриті, де намагався пояснити в першу чергу своїх одновірцям та духовенству причини такого свого поступовання.


цитата


Митрополит свої погляди на процесу навернення та на методи місійної праці виклав в ряді публікацій, на жаль маловідомих. Він написав в німецткій мові передмову до видання спеціального видання для євреїв, де цитуючи Старий заповіт на євриті на Новий заповіт німецькою, запевняє єврейського читача, що слова Апостола Петра про “нехай цілий ізраель з непорушною певністю знає, що того Ієсуса, котрого Ви розіп’яли, вчинив Бог і Панем і месією”, треба також розуміти і як те, що “Христос, братів, котрі його засудили на смерть, благословив на цім світі та й в царстві своїм”. Митрополит ще раз хотів підкреслити, милосердність і всепрощення Господа нашого Ісуса Христа. В передмові до іншого місійного видання з 1936 р. митрополит пише, що “прагне допомогти [євреям] знайти Христа і зрозуміти його”. На закінчення передмови Шептицький подає свої роздуми “Нарід ізральський пригнічений зі всіх сторін, зазнає тяжких переслідувань, з журбою запитує себе: ‘Що ж далі?’ Ця журба і це питання провадить їх до Христа”.

Роздуми над та підхід митрооплита до місійної праці серед єврейського населення до певної міри віддзеркалювали дискусії стосовно цих питань, що точилися у Ватикані. Дискусії з особливою силою спалахнули в 1928 р. В березні 1928 р. побачив світ папський декрет стосовно “Друзі Ізраелю” в котрому стерджувалося, що “Католицька церква віддавна звикла молитися за єврейський народ..., незважаючи на сліпоту цього народу. Керований милосердям Апостольський перстіл захищає цих людей проти несправедливих переслідувань ... і засуджує ненависть проти людей раніше обраних Богом, ця ненависть сьогодні означується словом анти-семітизм”. Донедавна, до відкриття ватиканських архіві в не було зрозумілим, що викликало появу цього декрету і яким чином він був повязаний з розпуском і забороною організації “Amici Israel”. Ця організація була заснована на початку 1926 р. – основна мета місійна робота серед євреїв, вона обєднувала понад 3 тис членів, з них 278 єпископів та архиєпископів. Засновники та керівники – Бенедикт Гаріадор, генерал Бенедиктинської конгрегації, був президентом, о.Антон фон Асельдонк з ордену Лицарів Хреста був її секретарем.

(в архіві митрополита Шептицького є лист від правління організації, однак чи був Шептицький її членом не відомо, хоча ймовірно, бо мав контакти особисті з членами організації). Керівники організації підготували проект реформи молитов Великодної (Страстної) П’ятниці і написали лист Папі Пієві ХІ з проханням-попозицією зреформувати молитву за “перфідних євреїв”, як таку, що може використовуватися расиськими ідеологіями і провокувати спалахи анти-семітизму. Керівництво “Amici Israel” зазначало, що їх бажанням і найважливішою ціллю є пошуки порозуміння між Юдейським світом і Католицтвом і тому, вони вважають, що потрібно змінити порядок Великодних Богослужень. Більш того “Amici Israel” закликали уникати термінів навернення та конвертація, а пропонували вживати “перехід з царства Отця до царства Сина”. Конгрегація літургічна закликала яко експерта для цієї справи знаного вченого бенедиктинського абата Ільдефонса Шустера, котрий зазначив, що пропозиції організації слушні і заслуговують підтримки. Однак, коли справа пішла дальше до кардинала Мері дель Валь, котрий дав виключно негативну опінію і ймовірно переконав папу в шкідливості поглядів і діяльності організації. Пія ХІ особисто розглядав спірне питання і на його особисте розпорядження всі чільні організатори та аббат Шустер були піддані дисциплінарним покаранням. Організацію було розпущено, щоб показати, що ці дії не мають нічого чпільного з анти-семітизмом папа написав і видав вищезгаданий декрет. В травні в чільному католицькому виданні Civilta Cattolica з’явилася стаття йго головного редактора о. Енріко Роза “ Іюдейська загроза і ‘Друзі Ізраелю’”, де впливовий автор стверджував про існування двох видів анти-семітизму: расовий не-християнський тип анти-семітизму та “здорове оцінювання небезпеки, що виходить від євреїв”. Двотиповий анти-семітизм як підхід використовувався Католицькою церквою і під час Другої світової війни. Поділ на: “злий”, “біологічно вмотивований расовий анти-семітизм”, котрий Цекрва заборняла та на “добрий” “теологічно вмотивований анти-семітизм”, котрий Цекрва вважала доцільним.

Митрополит Шептицький звичайно був інформоваинй про ці дискусії. Його особисті погляди стоять ближче до “Друзів” і про це свідчить його пошук діалогу у міжвоєнну добу та погляди на способи місійної діяльності і перш за все його порятункова діяльність в роки війни. До цього повернемося пізніше.


Благочинна діяльність митрополита Шептицького, хоч і була в першу чергу спрямована на допомогу його українській пастві, однак, зовсім не обмежувалася етнічними чи конфесійними критеріями.

Від початку свого перебування на Львівський архиєпископській катедрі Шептицький надавав матеріальну допомог і бідним, потребуючим з єврейської громади Львова. Існують конкретні цільові листи прохання та відповіді митрополита. Як от відповідь митрополита від 3 липня 1903 р., де він поширено цитує ТОру. Він також щороку давав гроші на збірку матеріальної допомоги для єврейських бідних перед святом Пейсах. Так, серед пацієнтів Народної лічниці митрополита Шептицького щороку від 10 до 12 % складали євреї. Митрополит також планував побудувати ультрасучасну лікарню у Львові по вул. Личаківській і на засіданні підготовчого комітету (травень 1929 р.) спеціально зазначив, що ця майбутня лікарня має бути відкрита для всіх незалежно від релігійної та національної приналежності.

Заслуговвує окремої уваги такявище як спілкування митрополита зі старійшинами єврейської громади під час його канонічних візитів. Дуже часто митрополита зустрічали під час канонічних візитацій не тількі місцеві греко-католицькі священники та представники української громади, але й раввини з Торою та зі старійшинами. Митрополит завжд дякував за привітання на євриті і знаходив час на коротку розмову. Коли Шептицький повернувся з Російського заслання його на Львівському вокзалі також зустрічала і єврейська делегація. Щептицький у Львові налагодив досить дружні відносини з представниками раввинату. Зазвичай він отримував привітання на свої іменини і Львівських равинів. Н айого 70-річчя єврейська газета “Хвіля” надрукувала привітання митрополитові від єврейської громади. Добросердечні відносини встанровилися між митрополитом і головним равином Львова Др. Ізакеелєм Левіним. В складні історичні моменти Першої світової війни митрополит намагався прийти на допомогу, хоча б фінансово єврейському народу. Митрополит надав допомогу єврейським сиротам і дітям з бідних родин в 1918 через єврейське Товариство Самопомочі дрібних єврейських торгівців. В грудні 1918 р. Шептицький надав допомогу в розмірі 500 корон для жертв анти-єврейського погрому у ЛЬвові. (погром вчинений польськими військовими наприкінці листопада 1918 за солідаризування з українцями.) В українсько-польський війні частина єврейського населення солідаризувалися з вимогами українців, в УГА був єврейський курінь і низка євреїв-лікарів. Шептицький дуже позитивно ставився до українсько-єврейської співпраці на політичному грунті і в час ЗУНР. Він перебувачи в США в 1922р. вручив меморандум (10 лютого 1922) держсекретареві США Чарльзу Хюзу про став справ в Східній Галичині, в цьому документі митрополит зазначив, що “євреї Східної Галичини проживають в повній згоді в українцями”.


Шептицький як знаний цінитель мистецтва і покровитель митців, надавав допомогу, стипендії не тільки українським талантам. Молодого Леопольда Креца, батьки котрого не поділяли захопленння сина скульптурою, митрополит заохотив їхати вчитися в Париж і дав кошти на поїздку. Л. Крец через все життя проніс особливу вдячність до Шептицького, котрий допоміг йому стати визначним французьким скульптором.

А. Шептицький мав дуже модерний для свого часу підхід до обовязків єпископа. Так, він вважав важливим працювати задля економічної емансипації своєї досить небагатої пастви. Митрополит у своїх фінансово-економічних проектах часто контактував з єврейськими підприємцями та професіоналами, серед обширної документації його фінансової діяльності знаходимо досить багато єврейських імен його підрядників, орентарів та фінансових агентів. Важливу роль під час першої світової війни у фінансових справах митрополита відіграв др. Парнас, котрий крував віденські рахунки митрополита та в роки заслання в Росії полагоджував пересилку грошей для митрополита до Росії.

В чисельних документах фінансово-економічної діяльності митрополита можна знайти дуже цікаві приклади його ставлення до єврейського фінансово-економічного середовища. Так, митрополит був співласником кондитерської фабрики “Фортуна Нова” і одного разу директорка та співвласниця фабрики, перша українська жінка-підприємець, Климентина Авдикович листовно запитала митрополита чи може вона затруднити як керівника виробництва “пана Вебера, вихреста”. На що Шептицький відповів, що підтримує кандидатуру, бо “знає пана Вебера як дуже порядного чоловіка, чи є він вихрестом?”. З цього прикладу бачимо, що для митрополита людські та ділові якості цього чоловіка були важливіші, ніж релігійна приналежність. Подібна постава була нехарактерною у галицькій фінансово-економічній сфері, котра, особливо в міжвоєннй період, відзначалася поділами за етнічно-релігійною ознакою.

Дякуючи архівним джерелам ми моемо зрозуміти його ставлення до єврейських бізнесменів, треба, сказати, що воно не було вільним від упереджень стосовно євреїв, так поширених напочатку ХХ ст. Так, наприклад, митрополит втратив свій завжди обережний підхід, коли намагався придбати Зарваницю. В Зарваниці він мав замір побудув санктуаріум мати Божою Зарваницької, чиї ікону та джерело вже вшановували. Створити центр паломництва, освітньо-катехетичний осередок і ін. В 1913 р. він купив великий земельний маєток в Зарваниці за рекордну суму – 930 000 корон, взявши позику під заставу архиєпархіального майна. Він заплатив високу ціну і готовий був це зробити, бо його конкурентами були два єврейські купці. Після вдалої трансакції він написав до Т. Войнаровського: “Дякувати Богу, що Зарваниця не дістанеться в руки непокликаних”.

Щодо міжвоєнного періоду, то його взаємодія з єврейськими бізнесменами та професіоналами заслуговуж на увагу ще з огляду на поділ бізнесового, економічного житя в Галичині за національно-етнічної ознакою, котрий все більше поглиблювався та набував ознак протистояння.

Інтелектуальні зацікавлення єврейською історією й культурою та контакти духовними лідерами єврейської спільноти, рівно ж як і з єврейськими підприємцями і професіоналами призвели до того, що митрополит в інтерв’ю єврейському журналісту напочатку 1939 р. заявити про свою прихильність до “ідеї відродження жидівського народу і реституції жидівської держави в Палестині. Сіонізм є реальною ідеєю, яка спирається на найвищу етику людську і через те заслуговує на повну підтримкую.” Цим своїм інтерв’ю митрополит підкреслив свої погляди на явище сіонізму. Ці слова митрополита диссонували з великою кількістю рублікацій в польській та й в українській пресі, котрі посуджували сіонізм і вважали його небезпечним для польського і українського населення краю. Декілька років перед тим своє схвальне ставлення до сігнізму та засудження анти-смітизму в пресі висловив єпископ-помічник Шептицького Іван Бучко. Обурена його словами польська націоналістична організація “Самооброна” в листопаді 1936 написала розгніваного листа до митрополита, який допустив до подібник висловлювань свого помічника. “Самооброна” вважала, що зростання анти-семітизму є тільки “натуральною реакцією на єврейський націоналізм, ціллю котрого є завоювання світу” і митрополит не мав би цього замовчувати...

Ставлення митрополита до єврейського населення його архиєпархії під час німецької окупації диктувалося перш за все ідеєю милосердя – “возлюбити ближнього”, а також засадничею ідеєю цінності людського життя. Його пастирське послання “Не убий!” (листопад 1942) стало не тільки закликом-осторогою до його греко-католицьких вірних, але й таврувало насильницьке позбавлення життя будь-ким, будь-кого і з будь-яких мотивів, причин. В цьому посланні не має прямих слів, безпосередньо не названо хто чинить злочин і проти кого, бо будь-які неопосередковані алюзії викликали б заборону цензури. Однак, засуджуючи людиновбивство як таке, Шептицький засуджував, звинувачував всіх тих, хто чинив злочин, тих, хто своїми ідеями призвів до нього, і тих, хто спонукав і направляв до злочину.

Декілька дуже важливих питань є дотичними до теми нашої лекції і допомагають зрозуміти ставлення митрополита до єврейського населення. Першою такою проблемою, питанням є ставлення Шептицького до українського націоналізму та його відношення до радикальних націоналістичних й прото-фашистських організацій ОУН та ФНЄ. Документи, що зберігаютьс в українських, польських, ватиканських архівах демонструють наскільки складним і багатогранним було ставлення митрополита до укр. Націоналізму. Ставлення Шептицького до українського націоналізму є також тісно повязаним з його ставленням до власної національної ідентичності та до його поглядів на обовязки та завдання католицького єпископа. Можна стверджувати, що Шептицький ніколи не набув української національної ідентичності у вузькому розумінні тобто згідно з поглядами та ідеями етнічного націоналізму. Шептицькому, як представникомві галицького нобілітету, забрало багото часу, що переглянути свою багатокомпонентну ідентичність та політичні лояльності на користь національних пранень своєї української пастви. Довго, фактично до Першої світової, а частково і пізніше, він розглядав себе як представника стародавнього русинського боярства, ідеалізуючи спадщину Польсько-Литовської держави, вважав себе представником шляхетних традицій трикомпонентної держави – польської, русинської та литовської, покликанив служити примиреню і порозумінню між українцями і поляками. Такий підхід Шептицького в грунті суперечив етнічно-мовному підходу до ідентичності націоналістів та їх вимозі чіткої детермінації власної мдентичності.

В той же час Шептицький дуже широко розумів свої пастирські обовязки. Узагальнюючи можна сказати, що він вважав, що, як добрий пастир зобовязаний подляти життя, культуру, прагнення своєї пастви. Його греко-католицька паства була недостатньо репрезентована на рівнях прийняття політичних рішень, тому, він порахував, що його обовязком є й представляти її інтереси на політичній площині та міжнародній арені. Як особа, чиє формування відбулося в багатонаціональній багатокультурній імперії, Шептицький не підтримував націоналізм з його виключаючим підзодом до категорій національності та громадянства. Однак, Шептицький підтримав український національний рух, тому що як єпископ відчував обовязок допомогти процесу самоідентифікації та політичної емансипації своїх вірних. (By the way, for a long time he preferred to use “our people” instead of “Ukrainian people”).

Багато документів свідчать про критичне ставлення митрополита до українського інтегрального націоналізму та його лідерів. Шептицький, однак, був свідомий популярності націоналістичних ідей серед пастви і частини кліру. Розуміючи небезпеки скрайнього, інтегрального націоналізму він докладає зусильу 1930-і до формування і пропагування так званого українського “християнського націоналізму”. Основною ціллю цих заходів було запровадити в українське суспільно-політичне життя моральні християнські цінності та ненасильницькі методи боротьби українців за свої права в Польській державі. Для Шептицького “справжній” націоналізм несумісний з шовінізмом та ідею зверхності однієї нації над іншою, “ідеальний” націоналізм є радше маніфестацією любові та солідарності до та з представниками одного етносуб культури. Такі ідеї митрополита отримали підтримку головно меред кліру та інтелігенції. ОУН в свою чергу починаючи з 1933 почав відкрито поборювати такі погляди та дії митрополита. А 1934 керівник Генерального інституту католицької акції, близький соратник митрополита др. Іван Бабій був вбитій молодим членом ОУН. Можна зробити висновок, що ставлення Шептицького до українського націоналізму також залежало від методів дії та ідей котрі прповідувалися. Друга світова війна виставила на пробу ідеї і “християнського націоналізму”, як і чинний націоналізм ОУН. Власне різні погляди на націоналізм та власні національні переконання в роки війни одних українців штовхали до участі в погромних акціях, а інших, послідовників Шептицького, допомогати євреям, ризикуючи власним життям.

Загалом, діяльність митрополита в роки німецько-радянської війни є найскладнішим до вивчення періодом його життя. Перш за все через обмеження джерельної бази, деякі важливі архівні збірки, як от Ватиканський секретний архів, все ще не доступний для дослідників. Хоча деякі з листів Шептицького до папи до КСЦ були опубліковані, але... Недослідженими є також німецькі архіви.

Надзвичайні умови німецької окупації, під час якої Шептицький і його найближчі співробітники перебували під постійним наглядом, призвели до того, що дуже мало письмових свідчень діяльності митрополита стосовно єврейського населення збереглося вйого архіві.

На діяльність Шептицького під час війни безумовний вплив мав також стан його здровя Another very important issue is Sheptytskyi’s health. Metropolitan in 1941 ended 76 and suffered from several serious chronic diseases – severe phlebitis, arthritis. At least twice he was on the verge of death in 1926 and 1931, after 1931 his mobility became seriously limited by - he used wheelchair and learned to right by left hand. During the German occupation he was constricted to his palace and its garden. His immobility and isolation did strike papal nuncio Kortesi, when he visited Lviv in December 1938. Nuncio pointed out that Sheptytskyi’s sources of information were really limited and he put his trust with a very small number of people. It became critical in summer 1941, when he started to get information from very peculiar sources: like father Ivan Hrynioh, who much later admitted in misinforming Sheptytskyi about OUN unity and leadership, and Prof. Hans Koсh, who worked for Abwehr, was an old acquaintance of Sheptytsyik, ( published his article on theology in Lviv journal Bohoslovia), stayed in the Metropolitan palace in summer 1941. Because of his health, Sheptytskyi had delegate Josyp Slipyi to represent him at official level. And sometime is difficult to distinguish Metropolitan’s stances and attitudes from Slipyi’s.

За діяльністю митрополита не тільки слідкували, але й цензурували його друковане слово, в т.ч. пастирські послання. Напротивагу твердженням деяких польських істориків (А. Зємба) Шептицький не користав зі свободи слова. Про це свідчать збережені в його архіві різні варіанти його пастирськиз послань, публічних звернень. Так, відоме пастирське послання “Не убий”, редагувалося через цензурні застереження щонайменше 4 рази. Тобто, якщо Шептицький його опублікував в листопаді 1942р., то задумав і почав писати значно раніше, можливу влітку 1942.

Подібні обставини значно ускладнювали діяльність митрополита. Шептицький зумів організувати допомогову структуру, мережу з установ та осіб, котрі брали участь в ратунковій акції. Про жорстокі вбивства євреїв під час липневих погромів (початок липня та 25-27 липня) у Львові митрополит дізнався від представників єврейського равінату та громади. Між 30.06. – 7.07. 1941 приблизно 4 000 євреїв було вбито у ЛЬвові німцями при асистування української допомогової поліції (більшість в ній були з ОУНб). Погроми кінця липня деколи ще називають Дні Петлюри. Українські помірковані організації, повязані з міжвоєнним УНДО (Укр. допомоговий комітет – Кость Паньківський) намагалися застерегти українців від участь у погромах. Є непрямі відомості, спогади, що за наказом митрополита греко-католицькі священники стримували своїх парохіян від участі в погромах.

2 липня 1941 до Шептицького прийшов прийшов раввин Левін, головний раввин ЛЬвова (реформованої синагоги) і просив допомогти, зупинити погроми. Митрополти просив його залишитися в нього… Діти раввіна…

Напочатку німецької окупації Ш. Мав ілюзії стосовно німецького режиму і вважав його звільненням від більшовизму та надією на українську державність. В цьому його переконали – Ганс Кох, о. Гриньох… Цим пояснюється його лист від 1 липня 1941 – “вітаємо переможну німецьку армію…”

Митрополит вже пізніше в лютому 1942 протестував проти залучення українських поліцейських до анти-єврейських акцій в листі до Гімлера в лютому 1942 р. Шептицький вважав, що участь молодих українців у таких акціях призведе до їх деморалізації.. так було в листі.

Шептицький намагався організувати допомогу євреям – дорослим і дітям. Дорослі були переважно втікачами з Янівського гетто, переважно в літі 1942 р. Діти в різний псосіб потрапили під опіку митрополита – деяких передали батьки, деякі були втікачами. Дітей переважно віддавали під опіку в монастирі, сиротинці. Врятовані діти після війни були передані батькам або єврейським організаціям - цим керував раввин Давид Кахане, також разом з дружиною і донькою врятований митрополитом.


Найбільш активну участь в організації опіки над та переховуванні євреїв брали о. Клементій Шепптицький, о. Марко Стек, о. Іван Котів, мати Йосипа Вітер, водій Іван Гірний. Шептицький очолював цю групу найбільш відданих. Лист доктора Сяноцького -


Під час наймасовішої акції в Львівському гетто в серпні 1942 , коли 50 000 євреїв були вивезено, Шептицький написав до Сліпого, “в місті робляться такі речі яких ще не було”? Також тоді в серпні 1942 на прохання равина Кахане Шептицький взяв на переховування цінні списки Тори.

В своїх листах до Апостольської столиці Шептицький не тільки поінформував по звірські акції стосовно євреїв, але й висловив свою думку.


Цитати:


Час переслідувань став також часом переходу великого числа євреїв до греко-атолицької церкви. Частка з цих пеерходів була під тиском обставин – спроба порятунку, хоч було відомо, що конвертити не мали “привілеїв”. Багато з переходів було щирими. Митрополит і його отточення не користали з скрутного становища і не чинили тиску. Митрополит власноручно підписав тисячі дозволів на перехід до його церкви євреїв. Так, в грудні 1942 500 євреїв тільки Перемишлян перейшли до ГКЦ. Деякі, хто до війни хотів прийняти хрещення і не робив цього в скрутний час, бо не хотів, щоб звинуватили в пристосуванстві. Як от філософ Людвік Фріцганд, котрий писав до митрополичого ординаріату про справу своєї родини – він ще раніше вирішив перейти, але через переслідування відтермінував цей чин.

Дітей, котрих переховували в сиротинцях вчили української та катехитизму, основних молитов. По війні бильшість повернулася до своєї культури і віри. Хоч не всі …

Митрополит, коли дізнався, що в Німеччині євреї, котрі мали заслуги перед німецькою культурою та спільнотою, вимагав, щоб український центральний комітет звернувся до влад з подібним проханням. Так, Шептицький хотів врятувати єврейських культурних діячів, також він робив окремі старрання стосовно євреїв, що були в УГА.


Не знаємо точного числа врятованих. Дискусії і спекуляції навколо цього. Яд Вашем.


Напевне, найважливішим у духовній спадщині митрополита Шептицького є його любов до ближнього, його всеохоплююче милосердя. Допомога єврейській спільноті в найтяжчі години їхньої історії є дуже важливим проявом цієї милосердної любові без кордонів й обмежень.


Питання до дискусії:


  1. Якими, на Вашу думку, були мотиви та причини зацікавлення Шептицького єврейською культурою, мовою...?

  2. Що спонукало митрополита до контактів з лідерами єврейської громади Галичини?

  3. Погляди Шептицького на анти-семітизм...

  4. Якими мали б бути дії католицьких єпископів стосовно Голокосту?

  5. Чи допомога євреям митрополита була повязана зі спонукуванням до конвертації?

Схожі:

Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота iconНазвание файла должно соответствовать фамилии и имени участника и содержать указание на вид материала конференции латиницей (например, Иванов Андрей тезисы, Иванов Андрей заявка)

Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота iconСправочник по дисциплине специальность: 0104 „Финансы" 0106 „Учет и аудит"
Преподаватель: Батрак Ольга Владимировна, Браславская Элина Викторовна, Чабанов Андрей Иванович
Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота iconІнформація про захід Організатором науково-практичної конференції «Здоров'я людини та медицина: можливе та реальне» є громадська організація «Львівська медична спільнота» (м. Львів)
Організатором науково-практичної конференції «Здоров'я людини та медицина: можливе та реальне» є громадська організація «Львівська...
Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота iconІнформація про захід Організатором науково-практичної конференції «Сучасна медицина: питання теорії та практики» є громадська організація «Львівська медична спільнота» (м. Львів)
Організатором науково-практичної конференції «Сучасна медицина: питання теорії та практики» є громадська організація «Львівська медична...
Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота iconІнформація про захід Організатором науково-практичної конференції «Сучасні чинники розвитку медичних наук» є громадська організація «Львівська медична спільнота» (м. Львів)
Організатором науково-практичної конференції «Сучасні чинники розвитку медичних наук» є громадська організація «Львівська медична...
Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота iconБелик Андрей Александрович культурология
Белик А. А. В 43 Культурология. Антропологические теории культур. М.: Российский гос гуманит ун-т. М.,1999. 241 с
Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота iconІнформація про захід Організатором науково-практичної конференції «Світова медицина: сучасні тенденції та фактори розвитку» є громадська організація «Львівська медична спільнота» (м. Львів)
Організатором науково-практичної конференції «Світова медицина: сучасні тенденції та фактори розвитку» є громадська організація «Львівська...
Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота iconІнформація про захід Організатором науково-практичної конференції «Актуальні питання розвитку медичних наук у ХХІ ст.» є громадська організація «Львівська медична спільнота» (м. Львів)
Організатором науково-практичної конференції «Актуальні питання розвитку медичних наук у ХХІ ст.» є громадська організація «Львівська...
Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота iconІнформація про захід Організатором науково-практичної конференції «Теоретичні та практичні аспекти розвитку сучасної медицини» є громадська організація «Львівська медична спільнота» (м. Львів)
Організатором науково-практичної конференції «Теоретичні та практичні аспекти розвитку сучасної медицини» є громадська організація...
Митрополит Андрей Шептицький І єврейська спільнота iconІнформація про захід Організатором науково-практичної конференції «Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників медичної науки» є громадська організація «Львівська медична спільнота» (м. Львів)
Організатором науково-практичної конференції «Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників медичної науки» є громадська...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи