Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання icon

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання




НазваНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання
Сторінка4/9
Дата17.10.2012
Розмір1.31 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема 11. Призначення додаткових видів покарання за кримінальним законодавством України – 4 г.

1. Штраф як додатковий вид покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додатковий вид покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

4. Конфіскація майна: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.


Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

Від штрафу як додаткового покарання можна звільнити за тими ж підставами, що і від штрафу як основного покарання, плюс за ч. 1 ст. 79 КК України, яка передбачає можливість звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років від відбування покарання з випробуванням. Ця підстава застосовується у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, проте суд може звільнити таких засуджених від відбування поряд із зазначеними покараннями від додаткових покарань.

Правила призначення штрафу як додаткового покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків такі ж самі, як і при призначення інших додаткових покарань.

За ч. 3 ст. 70 КК України до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднанні додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

За ч. 3 ст. 71 КК України призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Отже при призначенні додаткового покарання за сукупністю злочинів або сукупністю вироків слід пам’ятати, що в першому випадку приєднання додаткового покарання до основного є факультативним і залежить від думки суду, а в другому випадку – є обов’язковим.

Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 26 грудня 2003 р. № 17 пояснив:

«Визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями (частинами статей) КК, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК. Призначення додаткового покарання, як і основного, лише за сукупністю злочинів є неприпустимим.

У разі призначення покарання за кількома вироками суд на підставі ст. 71 КК до додаткового покарання, призначеного за новим вироком, приєднує повністю або частково те додаткове покарання (або його невідбуту частину), яке було призначене за попереднім вироком. При цьому загальний строк додаткового покарання одного й того ж виду не може перевищувати максимального строку, встановленого законом для такого виду покарання. Різні додаткові покарання, призначені на підставі ст. 71 КК, виконуються самостійно».

Згідно ч. 1 ст. 90 КК України строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання. Таким чином, якщо особа, засуджена до штрафу як додаткового покарання, не сплатить його до закінчення відбуття основого покарання строки погашення судимості не почнуться.

Відповідальність за ухилення від відбуття штрафу як додаткового покарання така ж сама, як і за ухилення від відбуття штрафу в якості основого покарання.

^ Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 26 грудня 2003 р. № 17 пояснив, що позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання не зазначається у санкціях норм Особливої частини КК і застосовується за рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 52 і ст. 54 КК це покарання є додатковим і може бути застосоване судом лише щодо особи, засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, із наведенням у вироку відповідних мотивів.

Правила призначення позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків такі ж самі, як і при призначення інших додаткових покарань.

Кримінальний закон України не передбачає можливість звільнення від цього виду покарання.

Погашення та зняття судимості не залежать від виконання позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, так як виконання цього покарання здійснюється органами державної влади, а не засудженим.

Кримінальна відповідальність за ухилення від відбування позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу законом не передбачена.

^ Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання призначається на строк від одного до трьох років. Цей вид покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 26 грудня 2003 р. № 17 роз’яснив, що «відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов’язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

Це покарання призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) КК, за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, — в межах, установлених ст. 55 КК. Та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов’язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов’язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов’язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов’язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на ст. 69 КК не потрібно».

У п. 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 26 грудня 2003 р. № 17 зазначено, що позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

Правила призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків такі ж самі, як і при призначення інших додаткових покарань.

Звільнення від відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання можливе за тими ж підставами, що і від основного покарання, плюс за ч. 1 ст. 81 та ч. 2 ст 82 КК України.

За ч. 1 ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

За ч. 2 ст. 82 КК України у разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Не можна звільнити від відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за такими підставами:

  1. з випробуванням (ст. 75 КК України);

  2. вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст.. 83 КК України);

  3. у зв’язку із іншою тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання (ч. 2 ст. 84 КК);

  4. у зв’язку із визнанням військовослужбовців непридатними до військової служби за станом здоров’я (ч. 3 ст. 84 КК).

Згідно ч. 1 ст. 90 КК України строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання. Таким чином, важливо з’ясувати з якого часу починає виконуватися зазначений вид покарання.

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 КК України - з моменту набрання законної сили вироком.

Відповідальність за ухилення від відбуття позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання така ж сама, як і за ухилення від відбуття основого покарання.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 26 грудня 2003 р. № 17 пояснив:

«Вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Відповідно до вимог ст. 59 КК у разі конфіскації не всього майна, а лише його частини суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Роз’яснити судам, що конфіскація майна як додаткове покарання відповідно до ст. 98 КК не може бути призначена особі, що вчинила злочин у віці до 18 років, навіть у тому разі, коли на час розгляду справи судом вона досягла повноліття.

Якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов’язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на ст. 69 КК непотрібно.

Звернути увагу судів на те, що це правило не поширюється на випадки застосування судом передбаченої санкцією статті (санкцією частини статті) спеціальної конфіскації (предмети контрабанди, знаряддя і засоби полювання, незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним промислом та все добуте тощо)».

Правила призначення конфіскації майна за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків такі ж самі, як і при призначення інших додаткових покарань.

Кримінальний закон прямо не передбачає звільнення від відбування конфіскації майна, проте тлумачення окремих його норм свідчить про таку можливість.

Можна погодитись з висновком Ю.А. Пономаренко, що звільнення можливе тільки за умови, якщо конфіскація майна ще не виконана, і лише в випадках:

1) декриміналізацією злочину, за який вона засуджена до конфіскації (ч. 2 ст. 74 КК);

2) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК). Тут слуд звернути увагу на те, що законодавець не заперечує призначати конфіскацію майна у разі застосування ст. 79 КК, але припускає в ч. 1 вказаної статті можливість звільнення від неї;

3) у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80). Оскільки конфіскація майна призначається дише за тяжкі або особливо тяжкі злочини, за які засудженому в якості основного покарання призначається, в переважній більшості випадків, позбавлення волі, то строки давності виконання конфіскації майна визначаються на підставі пунктів 3, 4 або 5 ч. 1 ст. 80 КК;

4) у зв’язку із психічною хворобою, що позбавляє засудженого можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними (ч. 1 ст. 84 КК);

5) у зв’язку із амністією (ст. ст. 85, 86 КК);

6) у зв’язку із помилуванням (ст. ст. 85, 87 КК)8.

Ю.А. Пономаренко виділив також підстави, за якими звільнення від основного покарання у виді конфіскації майна не можливе:

1) у зв’язку із відбуттям частини покарання, що перевищує максимальний розмір цього покарання, передбачений новим кримінальним законом, що має зворотню дію (ч. 3 ст. 74 КК) – оскільки конфіскація майна, по-перше, відбувається єдиноразово і не може бути розтягнута у часі (подібно тому, як штраф сплачується з розстрочкою), а, по-друге, законодавець в санкції статті Особливої частини КК ніколи не визначає розмір конфіскації;

2) з випробуванням (ст. 75 КК) – оскільки при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням конфіскація майна не може бути призначена (ст.. 77 КК), а не можна звільнити особу від відбування не призначенного покарання;

3) умовно-достроково (ст. 81 КК) – оскільки ч. 1 ст. 81 КК передбачає можливість звільнення тільки від строкового додаткового покарання, тобто позбавлення права;

4) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК);

5) у зв’язку із іншою тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання (ч. 2 ст. 84 КК) – оскільки ні одна тяжка хвороба не може перешкоджати відбуванню зазначеного виду покарання;

6) у зв’язку із визнанням військовослужбовця непридатним до військової служби за станом здоров’я (ч. 3 ст. 84 КК)9.

Погашення та зняття судимості не залежать від факту призначення конфіскації майна, так як виконання цього покарання здійснюється органами державної влади, а не засудженим.

Кримінальна відповідальність за незаконні дії щодо майна, яке підлягає конфіскації передбачена ст. 388 КК України.


^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ, ЗАВДАННЯ І ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ


Тема 1. Покарання: принципи, загальні засади та особливі умови призначення– 2 г.

  1. Поняття покарання та його співвідношення:

а) з кримінальною відповідальністю;

б) з іншими заходами кримінально-правового впливу.

  1. Поняття системи покарань та принципи її побудови.

  2. Види покарань за кримінальним законодавством України та в науці кримінального права.

  3. Поняття та види принципів призначення покарання:

а) значення загальних та галузевих принципів права під час призначення покарання;

б) спеціальні принципи інституту призначення покарання.

  1. Загальні засади призначення покарання:

а) призначення покарання відповідно до положень Загальної частини КК України;

б) призначення покарання в межах , установлених у санкції статті Особливої частини КК України;

в) призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості конкретного вчиненого злочину;

г) призначення покарання з урахуванням обставин, які пом’якшують покарання;

д) призначення покарання з урахуванням обставин, які обтяжують покарання;

е) призначення покарання з урахуванням особи винного.

  1. Особливі умови призначення покарання:

а) призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом;

б) призначення покарання за незакінчений злочин;

в) призначення покарання за злочини, вчинені у співучасті;

г) призначення покарання за сукупністю злочинів;

д) призначення покарання за сукупністю вироків.

  1. Особливості призначення покарання неповнолітнім:

  2. Особливості призначення покарання іншим спеціальним суб’єктам (жінки, службові особи, військовослужбовці, інваліди, особи похилого віку тощо).


Завдання

Підготувати реферати за темами:

1) Теорія громадського договору (Т. Гобсс) і покарання.

2) Теорія соціальної справедливості і покарання.

3) Страх перед покаранням і превентивні цілі покарання.

4) Виправлення засуджених як мета та зміст покарання.

5) Класифікація покарань в канонічному праві.

6) Історія розвитку системи покарань в кримінальному праві радянського періоду.

7) Заходи безпеки в кримінальному праві.

8) Реалізація принципу соціальної справедливості при призначення покарання.

9) Реалізація принципу законності при призначення покарання.

10) Реалізація принципу гуманізму при призначенні покарання.

11) Нове в загальних засадах призначення покарання на сучасному етапі розвитку кримінально-правових відносин.

12) Значення Загальної і Особливої частини КК України при призначенні покарання;

13) Техніка використання положень Загальної частини КК при призначенні покарання.

14) Правила визначення ступеня тяжкості конкретного злочину.

15) Історія становлення обставин, пом’якшуючих і обтяжуючих покарання.

16) Значення особи злочинця в кримінальному праві.

17) Ювенальна юстиція і особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

18) Система і класифікація покарань, що застосовуються до неповнолітніх.

19) Кримінально-правова характеристика особи винного.

20) Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за КК України 1960 року і КК України 2001 року.

21) Межі покарання за закінчений і незакінчений злочини.

22) Особливості кримінальної відповідальності співучасників.

23) Правила призначення покарання за сукупністю злочинів.

24) Правила призначення покарання за сукупністю вироків.


Задача № 1

По приговору суда К. и М. были признаны виновными в совершении преступлений, предусмотренных ст. ст. 191 ч. 5, 222 ч. 2, 366 ч. 2 УК Украины.

Суд избрал им меру наказания, учитывая характер и степень общественной опасности содеянного, роли в совершении преступления, совершение преступления в организованной группе, а также – личность подсудимых их положительные характеристики, семейное положение, тяжелое состояние здоровья, признание и чистосердечное раскаяние, отсутствие судимости, что в совокупности расценил как исключительные обстоятельства для применения в отношении них ст. 69 УК Украины и возможности избрания наказания ниже низшего предела.

В соответствии со ст. 70 УК Украины суд путем поглощения менее строгого наказания более сторгим окончательно назначил наказание К. и М. соответственно в виде пяти и трех лет лишения свободы с лишением права занимать должности связанные с организационно-распорядительной и административно-хозяйственной деятельностью сроком на один год.

Суд также посчитал, что к К. и М. можно применить ст. 75 УК Украины и освободить его от отбывания основного наказания с испытательным сроком три года, с обязанием не совершать нового преступления, сообщать органам уголовно-исполнительной системы об изменении местожительства и работы: периодически являться для регистрации в эти органы.

Справедливо ли суд назначил наказание и применил ст. ст. 69, 70, 75 УК Украины?


Задача № 2

Вироком районного суду П. було визнано винним у тому, що він, керуючи автомобілем ВАЗ-2101 і перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, рухаючись на закругленій дільниці автодороги, не вибрав безпечну швидкість, відволікшись, не впорався з керуванням автомобілем, у результаті чого допустив з’їзд у правий по своєму ходу руху кювет, де вчинив наїзд на придорожнє дерево, внаслідок чого пасажири автомобіля С.В. і Г.В отримали тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили їхню смерть, К. – тяжкі тілесні ушкодження, а С.О. та Г.І. – середньої тяжкості тілесні ушкодження. П. засудили за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на п’ять років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі статей 75, 76 КК України засудженого було звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком три роки.

Звільняючи П. від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому, має позитивні відгуки за місцем проживання, злочин вчинив з необережності. Крім того постраждав від ДТП, внаслідок чого став інвалідом II групи.

Апеляційний суд своєю ухвалою вирок щодо П. залишив без змін.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок невиправданої м’якості.

Яке рішення має прийняти Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України?


Задача № 3

Вироком районного суду Д.Є., І. та Д.С. були засуджені за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі кожного і звільнив Д.Є., І. на підставі ст. 75 КК України, а Д.С. відповідно до ст. 75, ст. 104 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, поклавши на них обов’язки, передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор порушив питання про зміну постановленого щодо Д.Є., І та Д.С. судового рішення у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому він послався на те, що оскільки засуджені визнали свою вину, щиро розкаялися у вчиненому та добровільно відшкодували заподіяну шкоду, а обставин, які обтяжують покарання, не встановлено, – призначене їм покарання відповідно до вимог ст. 69 1 КК України не повинно перевищувати двох третин максимального строку, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме чотирьох років. Крім того, прокурор зазначив, що, призначаючи Д.С. покарання, який вчинив злочин у неповнолітньому віці, місцевий суд на порушення ст. 104 КК України встановив йому іспитовий строк тривалістю три роки.

Яке рішення має прийняти Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України?


1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Методичні вказівки, плани семінарських занять, нормативні джерела, рекомендована література, тестове завдання
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Методичні вказівки, плани семінарських занять, нормативні джерела, рекомендована література, тестове завданя 48
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчальний план з дисципліни «Державна служба в Україні» для студентів денної І заочної форм навчання, слухачів Інституту підготовки професійних суддів І магістратури державної служби

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи з дисципліни " Фінанси" 2005 удк 336 (075. 8) Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №2 від 29 березня 2005 р.)
Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №2 від 29 березня 2005 р.)
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для студентів професійно-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за напрямом підготовки 0902
З-38 Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – 98 с
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНаціональний університет кораблебудування імені адмірала Макарова
Навчально-методичний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №1 від 24. 02. 2004 р.)
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник доцільно використовувати для студентів специфічних категорій, що навчаються за спеціальністю «Педагогіка вищої школи»
Акредитація від а до Я. Глосарій з акредитації. Навчально-методичний посібник.  Автори: М. Ф. Гончаренко, С. А. Свіжевська. – Д.:...
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки "Початкова освіта " денної та заочної форми навчання
Двокрилля: математика+мистецтво: навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки 040201 Математика*
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи