Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання icon

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання




НазваНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання
Сторінка6/9
Дата17.10.2012
Розмір1.31 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Задача № 2

На протязі квітня та липня 2006 року Д., порушуючи законодавство про обіг металобрухту, здійснював прийом лому кольорового металу за готівковий розрахунок у населення по ціні – 3 грн. 50 коп. За кілограм, без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії). В вказаний період Д. незаконно скупив з метою збуту 164 кілограмів брухту кольорового металу на суму 574 грн.

У судовому засіданні підсудний Д. свою вину в вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України визнав повністю, а також визнав як достовірні всі докази по справі, погодившись на скорочений порядок судового слідства. Після цього підсудний Д. показав, що у зв’язку з тяжким матеріальним становищем він вирішив зайнятись прийомом лому кольорового металу, щоб трохи покращити своє матеріальне становище. Він не є інвалідом 1 чи 2 групи, не є особою яка досягла пенсійного віку, а також не є військовослужбовцем строкової служби. У вчиненому злочині він розкаюється і просить суд його суворо не карати. Раніше судимий не був.

Питання: Який вид та міру покарання повинен обрати суд за вчинений злочин?


Задача № 3

Неповнолітній Г. о 16 годині, перебуваючи на вулиці міста, на грунті неприязних стосунків умисно наніс декілька ударів дерев’яною палицею по руках С. В результаті чого С. отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді зламу діафізу правої ліктьової кістки.

Дії винного суд кваліфікував за ст. 122 ч. 1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

Призначаючи покарання суд врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого Г. злочину, що до тяжких не відноситься, дані про особу підсудного, який характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, думку потерпілого, який на суворому покаранні не наполягає.

Враховуючи це, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання неповнолітнього підсудного Г. можливе без ізоляції його від суспільства та призначає покарання у межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності, із застосуванням ст. 104 КК України.

Питання: Чи повинен суд, призначаючи покарання, враховувати думку потерпілого? Чи правильно суд визначив мету покарання? Чи були насправді підстави для звільнення підсудного від відбування покарання?


^ Контрольне завдання для слухачів з прізвищами від „П” до „Я”


Теоретичне завдання

1. Особливості призначення покарання спеціальним суб’єктам (жінкам, службовим особам, військовослужбовцям, інвалідам, особам похилого віку тощо).

2. Кримінально-правові наслідки вчинення злочину.


Тестове завдання

1. Яке з перерахованих покарань не застосовується до військовослужбовців:

а) штраф;

б) громадські роботи;

в) арешт.

^ 2. Коли штраф може бути призначений як додаткове покарання?

а) коли особа, яка вчинила злочин не може відбувати покарання у виді громадських робіт;

б) якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК або при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням;

в) якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК і особа завдала вчиненим злочином матеріальну шкоду власнику майна.


^ Практичне завдання

Задача № 1

Згідно рішення суду з підсудного Р. на користь його дружини були стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку на утримання неповнолітньої дитини, про що був виданий виконавчий лист і переданий на виконання до Державної виконавчої служби.. Однак підсудний, починаючи з часу стягнення аліментів (15 листопада 2004 р.) і по березень 2006 р. ухилявся від сплати аліментів. Працюючи в приватній фірмі, офіційно отримував мінімальний розмір заробітної плати, справжній заробіток приховував, на виклики до виконавчої служби не з’являвся, внаслідок чого за станом на 6 березня 2006 р. розмір заборгованості по сплаті аліментів складав 2273,79 грн.

Суд визнав Р. винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України, і призначив йому покарання у вигляді 120 годин громадських робіт.

Р. вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризувався позитивно, свою вину визнав і щиро покаявся.

Питання: Чи справедливим є вид та розмір покарання? Чи була необхідність в притягненні винного до кримінальної відповідальності та реальному відбуванні покарання?


Задача № 2

З., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в будинку С., вчинив змах на зґвалтування останньої. З метою подолати опір потерпілої З. спричинив С. легкі тілесні ушкодження.

Вироком суду З. був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15, 152 ч. 1 КК України. Йому було призначено покарання в вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців.

Обираючи підсудному вид та розмір покарання як обтяжуючу покарання обставину суд врахував те, що злочин був вчинений у стані алкогольного сп’яніння. Як пом’якшуючу покарання обставину, суд врахував думку потерпілої, яка просила суд суворо не карати підсудного.

Питання: Чи доцільним є застосування обраного виду та розміру покарання у даному випадку? Відповідь обґрунтуйте.


Задача № 3

Приблизно о 21 годині К., знаходячись за місцем свого проживання, разом зі своїм батьком та раніше йому знайомим Я. Розпивали спиртні напої. Приблизно о 22 годині на прохання свого батька К. вирішив провести Я. додому. Коли вони вийшли на вулицю між ними на грунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, під час якої Я. наніс удар палицею по плечу К. Розлютившись, із метою помсти, К. наніс удар правою рукою в обличчя Я. від якого той упав. Після цього К. почав наносити численні удари ногами лежачому і безпорадному Я., оскільки той був без ноги, по тулубу, голові і в живіт. При цьому Я. не чинив опору К. та не звав на допомогу. Злякавшись того, що факт побиття Я. можуть побачити сусіди, К. відтягнув потерпілого на перехрестя вулиці в темне місце, де наніс ще декілька ударів ногами по тулубу і голові потерпілого, після цього знайшов камінь, котрим наніс п’ять ударів в голову потерпілого Я., усвідомлюючи, що наносить удари в життєво-важливі органи, бажаючи смерті потерпілого.

Суд визнав К. винним за ч. 1 ст. 115 КК України і призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років.

Призначаючи покарання, суд врахував те, що підсудний К. вчинив особливо тяжкий злочин, як особа, характеризується посередньо, раніше судимий, судимість в установленому законом порядку погашена, не працюючий.

Обставиною, яка пом’якшує покарання підсудного К., суд визнав щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Питання: Чи дотримувався суд принципу справедливості, призначаючи мінімальний розмір покарання, передбачений санкцією статті, за вчинений злочин?


^ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З СПЕЦКУРСУ

(до іспиту)


1. Кримінальне покарання та його співвідношення із кримінальною відповідальністю.

2. Зміст та властивості покарання.

3. Підстави права покарання. Межі права покарання.

4. Об’єкт та суб’єкт покарання.

5. Мета та функції покарання.

6. Поняття системи покарання та інших заходів кримінально-правового впливу.

7. Принципи побудови системи покарань та інших заходів кримінально-правового впливу в КК України.

8. Теоретичні проблеми класифікації покарань та інших заходів кримінально-правового впливу.

9. Основні та додаткові покарання: порядок їх застосування.

10. Принципи призначення покарання.

11. Значення загальних та галузевих принципів права під час призначення покарання.

12. Поняття загальних засад призначення покарання.

13. Призначення покарання відповідно до положень Загальної частини КК України.

14. Призначення покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України.

15. Призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості конкретного вчиненого злочину.

16. Призначення покарання з урахуванням особи винного.

17. Призначення покарання з урахуванням обставин, які пом’якшують покарання.

18. Призначення покарання з урахуванням обставин, які обтяжують покарання.

19. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

20. Призначення покарання за незакінчений злочин.

21. Призначення покарання за злочини, вчинені у співучасті.

22. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

23. Призначення покарання за сукупністю вироків.

24. Штраф як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

25. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

26. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

27. Громадські роботи як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

28. Виправні роботи як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

29. Службові обмеження для військовослужбовців як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

30. Конфіскація майна як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

31. Арешт як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

32. Обмеження волі як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

33. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

34. Позбавлення волі на певний строк як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

35. Довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення.

36. Поняття та види покарань, що призначаються неповнолітнім.

37. Особливості призначення покарання неповнолітнім.

38. Звільнення від покарання та його відбування як форми реалізації кримінальної відповідальності.

39. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

40. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням.

41. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

42. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

43. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.

44. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

45. Звільнення від покарання за хворобою.

46. Амністія та помилування: підстави застосування.

47. Порядок звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.

48. Особливості звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням.

49. Судимість та її кримінально-правові наслідки.

50. Визначення соціальної адаптації злочинців. Соціально-психологічні та педагогічні проблеми соціальної адаптації злочинців.

51. Правові проблеми соціальної адаптації злочинців.

52. Правове становище судимих осіб.

53. Погашення та зняття судимості в теорії і на практиці.

54. Правові наслідки засудження особи за межами України.

55. Звільнення від кримінальної відповідальності: види та підстави

56. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності

57. Заходи безпеки в кримінальному праві України: загальна характеристика та порядок призначення

58. Заходи соціального захисту в кримінальному праві України: загальна характеристика та порядок призначення

59. Компенсаційні заходи в сучасному кримінальному законодавстві.

60. Перспективи розвитку системи призначення покарань в Україні.


Р Е К О М Е Н Д О В А Н А Л І Т Е Р А Т У Р А

Нормативна база

        1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.– Ст. 141.

        2. Загальна декларація прав людини: Прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103.

        3. Декларация прав ребенка: принята резолюцией 1386 (ХІV) Генеральной Ассамблеи ООН от 20 ноября 1959 г. // Правове положення неповнолітніх в Україні: Збірник нормативних актів / Уклад. Кройтор В. Л., Євко В. Ю. – Х.: Еспада, 2002. – С. 26-28.

        4. Конвенция о правах ребенка: Принята резолюцией 44/25 Генеральной Ассамблеи ООН от 20 ноября 1989 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 306-323.

        5. Європейські правила щодо громадських санкцій та заходів: Рекомендація № R (92) 16. Прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 19 жовтня 1992 р. // Європейські громадські санкції та заходи (матеріали семінарських слухань 11-12 квітня 2000 р.). – К., 2000. – С. 5 – 25.

        6. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: Прийнятий 16 грудня 1996 р. Генеральною Асамблеєю ООН // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2002. – № 1.

        7. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Ратифіковано законом Укпаїни № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р.// Голос України. – 2001. – № 3. – 10 січня.

        8. Протокол до Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод: ратифіковано законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2372.

        9. Протокол № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за всіх обставин: Ратифіковано законом України № 318-IV від 28 листопада 2002 р.// Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2377.

        10. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання: Ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3484-XI від 26 січня 1987 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1987. – № 6. – Ст. 101.

        11. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних («Пекинские правила»): Приняты резолюцией 40/33 Генеральной Ассамблеи от 29 ноября 1985 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 284-305.

        12. Минимальные стандартные правила обращения с заключенными: Одобрены Экономическим и Социальным Советом в резолюциях 663 С (ХХІV) от 31 июля 1957 г. и 2076 (LХІІ) от 13 мая 1977 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 190-205.

        13. Правила ООН, касающиеся защиты несовершеннолетних, лишенных свободы: Приняты резолюцией 45-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН 45/113 от 14 декабря 1990 г. – В кн.: Мельникова Э. Б. Ювенальная юстиция: Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учеб. пособие. – М.: Дело, 2000. – С. 252-271.

        14. Руководящие принципы ООН для предупреждения преступности преступности среди несовершеннолетних (Эр-Риядские руководящие принципы): Приняты резолюцией Генеральной ассамблеи ООН 45/112 // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 273-283.

        15. Стандартные минимальные правила Организации Объединенных Наций в отношении мер, не связанных с тюремным заключением (Токийские правила): Приняты резолюцией Генеральной Ассамблеи 45/110 14 декабря 1990 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 217 – 225.

        16. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер. – 2001.

        17. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3–4. – Ст. 21.

        18. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003.

        19. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Прийнятий 7 грудня 1984 р. № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – № 51. – Стор. 1122.

        20. Кодекс законів про працю України: Затверджений законом Української РСР від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1971. – № 50 (додаток). – Ст. 375.

        21. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 49. – Ст. 434.

        22. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

        23. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.

        24. Про військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2232-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385.

        25. Про державну кримінально-виконавчу службу: Закон України від 23 червня 2005 р. № 2713-IV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29. – Ст. 1697.

        26. Про застосування амністії в Україні: Закон України від 1 жовтня 1996 р. № 392/96- ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 48. – Ст. 263.

        27. Податкоивий кодекс України: станом на 15 грудня 2010 р. / Упоряд.: О.О. Головашевич, М.П. Кучерявенко. – Х.: Право, 2010.

        28. Про органи і служби у справах неповнолітніх: Закон України із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 грудня 1998 року № 312-XIV, від 8 липня 1999 року № 864-XIV // Закони України. Т. 8. – К., 1997. – С. 15-26; Т. 19. – К., 2000. – С. 134-137.

        29. Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України від 10 липня 2003 р. № 1104-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 6. – Ст. 39.

  1. Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України: Закон України від 2 березня 2000 р. №1526-IІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №20. – Ст. 151.

  2. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. (в ред. від 21 листопада1997 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 11-12. – Ст. 144.

  3. Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 жовтня 2004 р. № 191 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1328-04.

  4. Про затвердження Положення про навчальний центр при установі виконання покарань: Наказ Міністерства освіти та науки України та Державного департаменту з питань виконання покарань від 26 лютого 2004 р. № 153/32 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0313-04.

  5. Про затвердження Положення про умови навчання та отримання базової та повної загальної середньої освіти особами, засудженими до позбавлення волі у загальноосвітніх навчальних закладах при установах кримінально-виконавчої системи: Наказ Міністерства освіти та науки України та Державного департаменту з питань виконання покарань від 1 березня 2002 р. № 154\55 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0281-02.

  6. Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України 19.12.2003 N 270/1560 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0016-04.

  7. Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3. – Вкладка.

  8. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3. – Вкладка.

  9. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1.

  10. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6 (40).

  11. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2.

  12. Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 16 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2.

  13. Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р. № 15 “Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон”: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 17 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 3.

  14. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4.

  15. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5.

  16. Про деякі питання застосування судами України адміністративного і кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Закону України від 22 травня 2003 р. „Про податок з доходів фізичних осіб”: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 року № 9 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 6.

  17. Про практику призначення військовослужбовцям покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р. № 15 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2.

  18. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 1.

  19. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6.

  20. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2.

  21. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 1.

  22. Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2005 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 7.

  23. Про судову практику у справах про хуліганство: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 2.

  24. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 5 // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 7.

  25. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 7 // Вісник Верховного Суду України.

  26. Про судову практику у справах про злочини проти власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 // Вісник Верховного Суду України.

  27. Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 // Вісник Верховного Суду України.

1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Методичні вказівки, плани семінарських занять, нормативні джерела, рекомендована література, тестове завдання
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2008 Укладачі
Методичні вказівки, плани семінарських занять, нормативні джерела, рекомендована література, тестове завданя 48
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчальний план з дисципліни «Державна служба в Україні» для студентів денної І заочної форм навчання, слухачів Інституту підготовки професійних суддів І магістратури державної служби

Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи з дисципліни " Фінанси" 2005 удк 336 (075. 8) Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №2 від 29 березня 2005 р.)
Навчальний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №2 від 29 березня 2005 р.)
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для Інституту прокуратури та слідства Одеса 2011 Колектив авторів: Албул С. В
Балобанова Д. О., канд юрид наук, доцент – тема 1 Загальної частини; тема 42 Особливої частини
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для студентів професійно-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за напрямом підготовки 0902
З-38 Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – 98 с
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНаціональний університет кораблебудування імені адмірала Макарова
Навчально-методичний посібник рекомендовано до видання науково-методичною Радою нук ( протокол №1 від 24. 02. 2004 р.)
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник доцільно використовувати для студентів специфічних категорій, що навчаються за спеціальністю «Педагогіка вищої школи»
Акредитація від а до Я. Глосарій з акредитації. Навчально-методичний посібник.  Автори: М. Ф. Гончаренко, С. А. Свіжевська. – Д.:...
Навчально-методичний посібник для слухачів Інституту підготовки професійних суддів Одеса 2011 Рекомендовано до видання iconНавчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки "Початкова освіта " денної та заочної форми навчання
Двокрилля: математика+мистецтво: навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки 040201 Математика*
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи