Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс icon

Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс




Скачати 197.63 Kb.
НазваН. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс
Н.Л. ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ ПОКАРАНЬ НЕПОВНОЛІТНІХ Актуальність теми о
Дата11.09.2012
Розмір197.63 Kb.
ТипКодекс

Актуальні проблеми держави та права

// Зб. наук. праць. – О., 2009. – № 54. – с. 30-33


Березовська Н.Л.

ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ ПОКАРАНЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст. ст. 51, 98 Кримінального кодексу (далі — КК) України закріплені «Види покарань», що, на нашу думку, не відповідає змісту даних статей, не сприяє вирішенню проблеми можливого вибору покарань для неповнолітніх злочинців у межах санкції статті КК України.

Метою статті є спроба проаналізувати поняття системи покарання, встановити зв'язок між поняттям системи покарання неповнолітніх і санкціями статей КК України, вказати на можливі шляхи вирішення проблеми системи покарань неповнолітніх.

Поняттю системи покараннь було приділено увагу вченими кримінального профілю Л. В. Багрій-Шахматовим, P. P. Галіакбаровим, С. Ф. Мілюковим, А. А. Пінаєвим, С. В. Познишевим, О. В. Старковим та ін. Однак, у світлі дії КК України 2001 року, який закріпив ст. 51, яка містить види покарань, що можуть бути застосовані до повнолітніх злочинців, та ст. 98, що містить види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітнього, вважаємо обґрунтованим буде звернутися до системи покарань та її реалізації щодо неповнолітніх злочинців.

У кримінально-правовій літературі майже одностайно систему покарань розглядають з позиції «перелікового» підходу.

Так, Т. А. Лєснієвські-Костарєва вважає, що система покарань — це «встановлений в кримінальному законі вичерпний перелік видів покарань, розташованих у певному порядку» [1, 330].

В. В. Сташис доповнив це поняття ознакою «обов'язковий для суду» і виклав поняття системи покарань таким чином: «встановлений кримінальним законом і обов'язковий для суду вичерпний перелік видів покарання, розташованих у певному порядку за ступенем їх тяжкості» [2, 306].

В. В. Скибицький також розуміє під системою покарань «визначений кримінальним законом і обов'язковий для суду перелік покарань, розташованих у певній послідовності залежно від їх тяжкості» [3, 488].

Майже збігається із вищезазначеними й поняття, яке дає І. Г. Поплавський, розуміючи під системою покарань «встановлений кримінальним законом вичерпний перелік покарань, суворо обов'язкових для суду і розміщених в певному порядку» [4, 134].

А. І. Коробєєв вважає, що система покарань — це «встановлений кримінальним законом цілісний та вичерпний перелік видів покарань, суворо обов'язкових для суду та розташованих в певній послідовності та залежності від їх функціонального призначення, а також характеру і порівняльної тяжкості» [5,135].

Л. В. Багрій-Шахматов, проаналізувавши точки зору вчених з цього приводу, дійшов висновку, що систему покарань можна визначити як «встановлений українським кримінальним законом вичерпний, такий, що не підлягає довільному зміненню, обов'язковий для суду перелік покарань, розташованих в певному порядку, і такий, що залежить від тих основних завдань, які вирішуються нашою державою в процесі її історичного розвитку» [6, 454].

Л. Л. Кругліков під системою покарань розуміє вже не перелік, а сукупність видів покарань, при цьому під системою покарань він розуміє «встановлену кримінальним законом та таку, що носить вичерпний характер, сукупність видів кримінального покарання, розташованих в певній послідовності згідно зі ступенем їх тяжкості, та таких, які є взаємодоповнюючими та замінюючими одне одного» [7, 86]. Уявляється, що певна послідовність вже не може бути сукупністю.

О. В. Старков та С. Ф. Мілюков також є «прихильниками» терміна «сукупність». При цьому вони відмовляються від «перелікового» підходу та під системою покарань розуміють «сукупність передбачених кримінальним законом видів державного примусу, які перебувають у відносинах взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозамінності, здатні забезпечити досягнення цілей кари (відновлення соціальної справедливості), загального й спеціального попередження, а також виправлення злочинця, призначаються судом за конкретні злочини, виходячи із принципів кримінального права» [8, 13].

У наведеному понятті така складова, як взаємозамінність, уявляється, несе неабияке змістовне навантаження, особливо коли це стосується системи покарань неповнолітніх злочинців.

Законодавець передбачив у КК України окремий розділ, присвячений особливостям кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, при цьому санкції статей Особливої частини КК України, як правило, доводять, що система покарань неповнолітніх «відірвана» від них.

Сьогодні до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, суд із усіх передбачених покарань фактично застосовує і може застосувати, як правило, позбавлення волі. Так, законодавець передбачив п'ять основних видів покарання: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт та позбавлення волі на певний строк. Громадські роботи, виправні роботи, арешт не застосовуються до осіб, які не досягли 16-літнього віку. Ця проблема гостро торкається, насамперед, осіб, яким ще не виповнилося 16 років та яким за чинним КК України суд може застосувати лише штраф та позбавлення волі на певний строк. При застосуванні судом до таких осіб у переважній більшості випадків можливість призначити штраф дуже мала. Методом виключення ми доходимо висновку, що залишиться лише позбавлення волі на певний строк, яке може бути застосоване без виключення в тому числі і до неповнолітніх з 14 років.

Для неповнолітніх 16-18 років ситуація дещо покращена. До таких осіб за тих же умов можуть бути застосовані штраф, громадські роботи та, якщо особа працює або навчається, виправні роботи. Якщо підстав для сплати штрафу не буде і особа не працює та не навчається, залишаються громадські роботи, які передбачені в санкціях Особливої частини КК України вкрай рідко, та знову ж таки позбавлення волі на певний строк.

Сьогодні, на наш погляд, система покарань для повнолітніх громадян є більш гуманною, ніж система покарань неповнолітніх.

Якщо ж система покарань буде не лише обов'язковим для суду переліком покарань, розташованих залежно від ступеня тяжкості, а буде містити такі складові, як «взаємозамінність», «досягнення цілей покарання», «на принципах кримінального права», система покарань набуде якісно нового змісту та буде служити принципам гуманізму, справедливості, взаємозамінності, еконо­мічності, рівності, індивідуальності, примусовості.

У літературі при тлумаченні положень ст. ст. 51, 98 КК України часто зазначається, що «вказані в статті види покарань створюють систему» [9, 258]. Або ж при викладенні вказаних питань зазначають: «система і види покарань» [5,135].

Уявляється, слід дати визначення поняттю системи як загального по відношенню до поняття системи покарань.

С І. Ожегов під системою розумів «певний порядок в розташуванні і зв'язку частин чого-небудь, в діях» [10, 624].

Великий енциклопедичний словник трактує систему як «множинність елементів, які знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, утворюють певну цілісність, єдність» [11, 1101].

Тому не викликає сумніву доречність і законодавцю виправити помилку, яка міститься в назвах ст. ст. 51, 98 КК України.

Для досягнення даної мети слід: 1) змінити назви ст. ст. 51, 98 з «Види покарань» на «Система покарань»; 2) привести систему покарань у відповідність із принципами її побудови. Для системи покарань рішення може бути знайдено у такий спосіб: перелік видів покарання слід доповнити такими видами, які б дозволили суду, враховуючи вік неповнолітнього, на законних підставах призначити такій особі покарання, яке буде відповідати тяжкості вчиненого злочину та особистості винного. При цьому вид покарання, за належних на те умов, не буде найбільш суворим із всіх можливих, які можуть бути застосовані до неповнолітнього


Література

  1. Уголовное право : словарь-справочник / Авт.-сост. д-р юрид. наук Т. А. Лесниевски-Костарева. — М. : НОРМА-ИНФРА М, 2000. — 432 с.

  2. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов [та ін.]; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. —К. ; X. : Юрінком Інтер — Право, 2001. — 416 с

  3. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С Шемшученко (голова) [та ін.]. — К. : Укр. енцикл., 1998. — 736 с.

  4. Уголовный кодекс Украины : комментарий / под ред. Ю. А. Кармазина и Е. Л. Стрельцова. — X. : Одиссей, 2001. — 960 с.

  5. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть : конспект лекций / под ред. проф. Л. В. Иногамовой-Хегай. — М. : ИНФРА-М, 2002. — 200 с.

  6. Уголовне право України : навч. посіб. / за заг. ред. Л. В. Багрій-Шахматова. — О. : ОНМУ, 2004. - 676 с.

  7. Кругликов Л. Л. Практикум по уголовному праву. Общая часть. Особенная часть : учеб. пособие. — М. : БЕК, 2002. — 352 с.

  8. Старков В. О., Милюков С. Ф. Наказание: уголовно-правовой и криминопенологический анализ. — СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. — 461 с.

  9. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. У 2 ч. Ч. 1 / за заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. — К. : ФОРУМ, 2001. — 393 с.




  1. Ожегов С. И. Словарь русского языка: около 57 000 слов / под ред. чл.-кор. АН СССР Н. Ю. Шведовой. — 18-е изд., стер. — М. : Рус. яз., 1987. — 797 с.

  2. Большой энциклопедический словарь. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Большая рос. энцикл., 1998. — 1456 с.

Анотація

У роботі на основі аналізу системи покарань неповнолітніх за українським кримінальним законодавством зроблено висновок, що для усунення існуючих недоліків перелік видів покарання слід доповнити такими видами, які б дозволили суду, враховуючи вік неповнолітнього, на законних підставах призначити такій особі покарання, яке буде відповідати тяжкості вчиненого злочину та особистості винного. При цьому вид покарання, за належних на те умов, не буде найбільш суворим із всіх можливих, які можуть бути застосовані до неповнолітнього.

Ключові слова: неповнолітні, види кримінальних санкцій.

Summary

Author analyzes system of penalty that use to juveniles under Ukrainian criminal legislation. It is stressed that we need to diverse the system in force with the aim of juveniles criminals fundamental rights protection.

Keywords: juveniles, penal sanctions diversity.


^ Актуальні проблеми держави та права

// Зб. наук. праць. – О., 2010. – № 55. – с. 188-194


Березовська Н.Л.


Ефективність та застосування позбавлення волі до неповнолітніх

Одними з основних завдань кримінального законодавства є забезпечення гарантованих прав та законних інтересів громадян, у тому числі злочинців, вдосконалення заходів їх соціально-правового захисту, а також впровадження правових норм, які сприяють індивідуалізації та диференціації кримінальної відповідальності та покарання, відповідають принципам гуманізму, справедливості, індивідуалізації, економії заходів кримінальної репресії. Саме тому в КК України вперше закріплено окремий розділ (ХV), присвячений особливостям кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Вперше у кримінальному законодавстві містяться особливі положення щодо видів покарання неповнолітніх. Законодавець закріпив окрему статтю (98) в Кримінальному кодексі, де передбачив види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітнього злочинця: 1) штраф (як основне та додаткове покарання); 2) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (як додаткове покарання); 3) громадські роботи; 4) виправні роботи; 5) арешт; 6) позбавлення волі на певний строк (як основні покарання). Особливістю наведеної системи є те, що вона як і ст. 51, так і ст. 98 КК України побудована, починаючи з менш суворого до більш суворого покарання. На сьогодні найбільш суворим покаранням, що може бути застосоване до неповнолітнього злочинця, є позбавлення волі на певний строк.

Ми вчинили спробу проаналізувати положення КК та КВК, наук кримінального профілю з приводу застосування даного виду покарання, вказати на недоліки та деякі позитивні моменти позбавлення волі, запропонувати зміни та доповнення до кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, які б покращили застосування позбавлення волі на певний строк. Для досягнення поставлених цілей, слід звернутися до питання сутності даного виду покарання.

Взагалі система покарань неповнолітніх повинна бути покликана створювати можливість здійснення судовими органами диференційованого підходу до вибору покарання неповнолітньому й бути спрямованою на переорієнтацію судової практики на досить широке застосування більш м'яких покарань, в основному покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Такий підхід, як уявляється, найбільш перспективний,бо будь-яка ізоляція неповнолітніх від суспільства й поміщення їх у кримінальне середовище веде до деградації особистості. Про це свідчать численні дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених, таких, як Е.В. Болдирев, В.Д. Єрмаков, Г.М. Міньковський, В.В. Невський, А.Б. Сахаров, та ін. Складність застосування видів покарання до неповнолітніх злочинців сьогодні полягає також у тому, що до них майже неможливо застосовувати які-небудь інші види покарання, не пов'язані з позбавленням волі. Хоча вчені неодноразово вказували, що ізоляція від суспільства у формі позбавлення волі - особливо сувора форма державного примусу й до неповнолітніх вона повинна застосову­ватися як надзвичайний захід (В.Д. Єрмаков, І.І. Карпець, Г.М. Міньковський, А.Б. Сахаров та ін.). А за даними судової статистики, до 40% засуджених неповнолітніх не працювали і не навчались до засудження. Реальна можливість призначення неповнолітньому злочинцю покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, у цей час зведена до мінімуму. Однією з причин є та, що існуючі види покарання, не пов'язані з ізоляцією від суспільства, не розширюють на практиці можливості суду у виборі справедливої міри покарання. Саме тому до неповнолітніх найбільш широко застосовується покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, - позбавлення волі на певний строк. Проблеми покарання у виді позбавлення волі неповнолітніх є дуже актуальними для України та обумовлюються обов'язком точного виконання актів міжнародно-правового характеру із цих питань, діючого кримінального й кримінально-виконавчого законодавства України, необхідністю вдосконалення системи заходів, спрямованих на надання допомоги засудженим до позбавлення волі на певний строк неповнолітнім, на постпенітенціарний вплив і здійснення контролю за ними.

У науковій літературі проблемами позбавлення волі взагалі та неповнолітніх, зокрема, удосконаленням цього виду покарання займалися З.А. Астеміров, І.М. Гальперін, С.І. Дємєнтьєв, О.М. Джужа, В.М. Дрьомін, М.Н. Гернет, Ф. Ліст, В.О. Меркулова, О.С.Міхлін, В.В. Панкратов, В.Ф. Пирожков, А.Б. Сахаров, Л.С. Халдеєва, Г.Ф. Хохряков, Є.Г. Ширвіндт, Н.Г. Яковлева та ін. Однак дослідження позбавлення волі неповнолітніх на певний строк у світлі проведених у країні правових, соціальних і економічних реформ в останні десятиліття, заснованого на діючих актах міжнародно-правового характеру, кримінальному та кримінально-виконавчому законодавстві України, детально не провадилися, ці питання є досі проблемними та вимагають подальшої теоретичної розробки. При цьому статистичні дані Державного департаменту України з питань виконання покарань свідчать, що серед неповнолітніх, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, значний відсоток осіб, які реально відбувають цей вид покарання повторно [1]. Тому закономірним є питання про ефективність і доцільність його застосування до неповнолітнього в тих значних масштабах, які ми відмічаємо сьогодні. У відповідності до ст. 63 КК України покарання у виді позбавлення волі на певний строк полягає в ізоляції засудже­ного та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Стаття 102 КК України вказує на особливість застосування цього виду покарання до неповнолітніх і закріплює, що неповнолітні, засудженні до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Сутністю даного виду покарання і його основною ознакою є ізоляція засудженого від суспільства шляхом поміщення неповнолітнього в закриту установу, забезпечення охорони й здійснення за ним постійного нагляду. Ізоляція як правообмеження спричиняє й інші, пов'язані з нею негативні наслідки для засудженого, такі, як обмеження волі пересування й вибору місця проживання, визначення розпорядку дня, вибору роду занять, можливості за власним розсудом органі­зовувати дозвілля й т. ін. Ізоляція як примус і характерна риса позбавлення волі виступає як вимушена міра, бо вона суперечить єству буття людини й принципу недоторканості особи. У цьому зв'язку вона повинна: носити правовий характер; застосовуватися вузьким колом суб'єктів (судом) в інтересах захисту суспільства; виконуватися спеціальними органами й в установах зі спеціальним режимом; діяльність з її застосування й виконання підконтрольна й може бути оскаржена; бути обмежена тимчасовими рамками й не повинна становити повної відірваності конкретної людини від зовнішнього світу. Окремі автори трактують ізоляцію від суспільства як часткову, тобто від невеликого кола осіб, а не від усього суспільства [2]. Це обґрунтовується тим, що режим виконання позбавлення волі все-таки допускає різні форми взаємодії засудженого й суспільства (за допомогою засобів масової інформації, листування з рідними й близькими тощо). Інші вчені заперечують таке розуміння ізоляції, обґрунтовуючи це тим, що розрив і навіть тимчасове порушення соціальних зв'язків у всіх випадках веде до дезадаптації особистості в суспільстві. У ч. 2 ст. 102 КК України законодавець чітко закріпив положення про незастосування позбавлення волі до тих неповнолітніх, які вперше вчинили злочин невеликої тяжкості. Цим, вважаємо, законодавець врахував особистість злочинця, а саме неповноліття винного, врахував особливості його розвитку і, з огляду на те, що неповнолітня особа перебуває ще на стадії формування особистості з урахуванням ступеня вчиненого злочину, повністю відмовився від застосування до неповнолітнього за вчинений злочин невеликої тяжкості покарання у виді позбавлення волі. Згідно ч. 1 ст. 102 КК України, покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли на момент вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, за загальним правилом, не може бути призначене на строк понад 10 років (як і КК Російської Федерації у ст. 88 та КК Республіки Білорусь у ст. 115), а у випадках вчинення особливого тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини, - не більше п'ятнадцяти років. Таким чином, за Кримінальним кодексом України, максимальний строк покарання у виді позбавлення волі для неповнолітніх не відрізняється від максимального строку цього покарання, призначуваного для дорослих злочинців. Позиція законодавця з цього приводу не зрозуміла. Ми вважаємо, що до неповнолітніх цей вид покарання, а тим паче на тривалий термін, повинен застосовуватися дуже обережно. Саме при призначені позбавлення волі неповнолітнім суд не повинен забувати про принцип гуманізму. На нашу думку, у виняткових випадках, коли суд прийде до висновку про недоречність застосування інших видів покарання до неповнолітньої особи, яка негативно характеризується, скажімо, у разі вчинення особою особливо-тяжкого злочину, призначення позбавлення волі неповнолітньому має відповідати принципам гуманізму і максимальний строк позбавлення волі, як і при застосуванні інших видів покарання до неповнолітніх (цим, вважаємо, законодавець доводить встановлену у п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України тезу, що неповноліття саме по собі визнається пом'якшуючою обставиною), повинний бути скорочений удвоє. Про доречність скорочення строків покарань для неповнолітніх злочинців свідчить і законодавча новела. Так, Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» [3] закріпив скорочення мінімального строку позбавлення волі на певний строк для неповнолітніх до шести місяців. До цього моменту діяло положення КК України у редакції 2001 р., згідно з яким мінімальний строк позбавлення волі був один рік. Тобто для неповнолітніх з дня опублікування вказаного закону мінімальний строк був скорочений наполовину від передбаченого до цього. Вважаємо, законодавець виявив принцип гуманізму, як було вказано і в самій назві закону, та принцип індивідуалізації знову довів, що неповноліття саме собою є пом'якшуючою обставиною.

Ефективність будь-якого виду покарання, як відомо, визначається його здатністю досягати поставлених перед ним цілей. В юридичній літературі висловлюється думка про те, що наша пенітенціарна система не справляється певною мірою з покладеним на неї завданням - виправленням засуджених, що головне - це кара, а виправлення і виховання на даному етапі, як категорія, не повинна мати місце [4]. Такі думки нам здаються необґрунтованими. Тим паче, коли йдеться про виправлення неповнолітніх злочинців. Законодавець цілями позбавлення волі, як, втім, і покарання взагалі, закріпив, у відповідності до ст. 50 КК України, кару, виправлення засуджених, а також запобігання здійсненню злочинів як засудженими, так і іншими особами. Якщо головною метою покарання у виді позбавлення волі визнати кару, то даний вид покарання, як і діяльність виконуючих його пенітенціарних установ, варто вважати цілком ефективною. Якщо ж в основі даного виду покарання поставити виправну й профілактичну роль позбавлення волі (що відповідає всім міжнародно-правовим та національним джерелам права), то ситуація перестає бути настільки однозначною. Режим відбування покарання у виховній колонії, активна виховна робота, суспільно корисна праця, загальноосвітнє й професійно-технічне навчання повинні привести до виправлення найбільш педагогічно занедбаних неповнолітніх. У той же час передбачається, що застосування позбавлення волі до неповнолітніх повинне справити і дієвий попереджувальний вплив як на самого неповнолітнього, так і на однолітків злочинця з нестійкими звичками, схильних до вчинення злочинів. В останні роки опубліковано ряд робіт, у яких подана критична позиція стосовно спеціального та загального запобігання, виправного потенціалу покарання у виді позбавлення волі [5]. У цих роботах цілком обґрунтовано, на наш погляд, стверджується, що сутність покарання у виді позбавлення волі глибоко суперечлива, оскільки в процесі його виконання виникають такі негативні процеси і явища, які не тільки істотно ускладнюють процес досягнення мети виправлення, але й найчастіше виключають можливість досягнення подібного результату. Невипадково, аналізуючи ефективність даного покарання, Г.Ф. Хохряков відзначає, що більшість фахівців ставляться до нього більш як до вимушеного явища, ніж до бажаного [6].

На Європейській конференції в Берліні в травні 2000 року з проблеми «Реалізації європейських норм в галузі позбавлення волі, а також санкцій і заходів громадського впливу» наголошувалося не на застосуванні покарання, а на застосуванні заходів саме громадського впливу на злочинця [7]. Хотілося б доповнити, що у випадках, коли неповнолітнім вчинено злочин і його виправлення неможливе без призначення йому покарання, це твердження могло б бути складовою покарання, так як застосування будь-якого позитивного впливу більш суттєво, коли йдеться про неповнолітнього злочинця, який, як погоджуються вчені кримінального профілю, є особою, яка піддається виправно-трудовому впливові та здатна виправитися. І саме виправно-трудовий вплив справляє позитивний вплив на злочинця при застосуванні будь-якого покарання. Тому кримінальне законодавство повинне бути побудоване саме з урахуванням даних положень. Система покарань переважно повинна містити саме види покарань, пов'язані з виправно-трудовим впливом, інакше покарання буде відігравати роль лише відплати і ніяк не виправлення особи, яка вчинила злочин і, вірогідніше, якщо не виправиться, вчинить його ще раз. На нашу думку, суспільство повинне будувати кримінальну політику, спрямовану не в минуле, а саме в майбутнє. Спрямовувати свої зусилля не на те, щоб відплатити, а інколи і в більш суворій формі, за вчинене суспільно-небезпечне діяння, а на те, щоб у майбутньому ця особа не вчиняла злочину. На суперечності, властиві покаранню у виді позбавлення волі, у свій час звертав увагу А.Я. Яковлєв, відзначаючи, що при засуджені до покарання у виді позбавлення волі людина відривається від життя в нормальних умовах, ізолюється від суспільства, потрапляє в обстановку, що різко відрізняється від життя на волі; засуджені утримуються в оточенні інших злочинців, де можливість взаємного «зараження» негативними звичками значно зростає; перебування в місцях позбавлення волі позбавляє людини самостійності, привчає до пасивного сприйняття навколишнього світу [8]. М. Райт наголошував на тому, що «в'язниці дорого коштують, навіть якщо їх перевантажити і створювати у них нелюдські умови. Ще дорожче обходиться створення гуманніших умов: виникає потреба у робочих місцях, навчанні та людських стосунках, так само як і допомога у подоланні наслідків позбавлення волі як такого» [9]. При відбуванні позбавлення волі особа ізолюється від суспільства, що може призвести в майбутньому зміну місця проживання, навчання або роботи. Позбавлення волі помітно послабляє соціально корисні зв'язки засуджених. Позбавлення волі саме по собі справляє психотравмуючий ефект. Сама обстановка місць позбавлення волі нерідко призводить до виникнення у неповнолітніх негативних емоцій, неврозів, психічних зривів, агресивної поведінки, спрямованої іноді на самого себе, а найчастіше зовні - на порушення режиму відбування покарання, посягання на особистість інших.

Невипадково тому VІІІ Конгрес ООН із запобігання злочинності й поводження із правопорушниками на Кубі в 1999 р. розробив нову концепцію розвитку системи покарань, що була прийнята ООН і рекомендована державам-членам ООН для використання при реформуванні національних і правових пенітенціарних систем. У концепції вказується, що застосування позбавлення волі лише в невеликій мірі захищає суспільство від злочинності, особливо повторної. Позбавлення волі, як було визнано, є найменш ефективним, але у той же час найбільш дорогим видом покарання. Тому застосовуватися воно повинне лише як надзвичайний захід за тяжкі злочини відносно тих злочинців, які становлять небезпеку для суспільства [10]. Цілком згодні із цим твердженням і вважаємо, що це в першу чергу стосується застосування позбавлення волі на певний строк до неповнолітніх злочинців, вплив на яких цього покарання, у більшості положень, негативний. Уявляється, що в ч. 2 ст. 102 КК України слід внести зміни та викласти частину в такій редакції:

«2. Позбавлення волі неповнолітнім може бути призначено лише за вчинення умисних тяжких, пов'язаних із фізичним насильством над особою та особливо тяжких злочинів».

У цьому зв'язку як зарубіжний, так і вітчизняний досвід боротьби зі злочинністю (особливо зі злочинністю неповнолітніх) показує помилковість і невиправданість широкого застосування покарання у виді позбавлення волі. На сьогоднішній день більшістю вчених і практиків уже не оспорюється твердження про те, що ізоляція засудженого від суспільства не є ефективним способом виправлення злочинця.

Узагальнення й аналіз практики застосування даного покарання свідчить про те, що неповнолітнього варто позбавляти волі тільки у виняткових випадках, коли інші заходи кримінально-правового впливу не можуть дати належного ефекту.

Література

  1. Офіційний сайт ДДУПВП. - [Режим доступу]: www.kmu.gov.ua

  2. Черное А.Д. Лишение свободы как вид уголовного наказания. М, 1998. - С. 25; Селиверстов В.И. Уголовно-исполнительная система России на рубеже XXI века // Россия на рубеже тысячелетий: сб. тр. - М., 2000. - С. 223; Стручков Н.А. Советское исправительно-трудовое право. Общая часть. М., 1963. - С. 35-36 та ін.

  3. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності»//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008. - №24. - Ст. 236.

  4. Шульгін М.Ф. Реалізація кримінальної відповідальності у процесі виконання покарання у вигляді позбавлення волі // Держава і право. - 2001. - С. 97.

  5. Дрьомін В.М. Зменшення тюремного населення: пошук нових шляхів // Актуальні проблеми політики. - 2001. - Вип. 10-11. - С. 238-244.

  6. Хохряков Г.Ф. Наказание в виде лишения свободы: оценка эффективности // Сов. гос. и право. - 1989. - № 2. - С. 65.

  7. Зубков А.И. Реализация европейских норм в области лишения свободы // Бюллетень Мин-ва юстиции Российской Федерации. - 2000. - №8. - С. 75.

  8. Яковлев А.М. Об эффективности исполнения наказания // Сов. гос. и право. - 1964. - № 1. - С. 101-102.

  9. Райт М. Чи здатне відновне правосуддя зменшити навантаження на систему карного судочинства//Відновне правосуддя в Україні. - 2005. - № 4. - С. 7.

  10. Максимова Н. Гуманізація покарань - крок до громадянського суспільства // Соціальна практика та соціальна робота. - 2001. - № 1. - С. 34.

Анотація

Березовська Н.Л. Ефективність застосування позбавлення во лі до неповнолітніх. - Стаття.

На основі кримінального, кримінально-виконавчого законодавства, літератури та практики застосування покарань до неповнолітніх досліджена ефективність застосування до неповнолітніх позбавлення волі на певний строк. З'ясовані причини широкого застосування позбавлення волі на певний строк до неповнолітніх. Пропонуються шляхи вирішення проблеми.

Ключові слова: неповнолітні, позбавлення волі, кримінальне законодавство.

Summary

Berezovska N.L. Efficiencies of application of imprisonment to minor.

- Article.

On the basis of the criminal and criminally-executive legislation, literatures and practice of application of punishments to under-ages it was investigated an efficiency of application to under-ages of imprisonment for certain term. The reasons of wide application of imprisonment for certain term to under-ages are established. Ways of the decision of this problem are offered.

Key words: juveniles, imprisonment, criminal law.

Схожі:

Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена об’єктивною необхідністю розробки дієвого, науково обґрунтованого механізму...
Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс iconПаразитарні та грибкові захворювання легень Актуальність теми
Чинниками протозоозів є одноклітинні організми. З більш ніж 30 видів патогенних простійших специфічне ураження легень визиває тільке...
Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс iconІнститут прокуратури та слідства Кафедра кримінального права. У межах загальної теми кафедри кримінального права «Тенденції та перспективи розвитку кримінального права України»
У межах загальної теми кафедри кримінального права «Тенденції та перспективи розвитку кримінального права України», професорсько-викладацький...
Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс iconПротокол №9 юридичний факультет
Поняття кримінального права. Предмет кримінального права. Поняття і види кримінальних правовідносин, їх структура. Виникнення, зміна...
Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс iconПротокол №9 юридичний факультет
Поняття кримінального права. Предмет кримінального права. Поняття і види кримінальних правовідносин, їх структура. Виникнення, зміна...
Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс iconЯзаної з чинниками чорнобильської катастрофи мотиваційна характеристика теми
Розділ 25. Екологічна патологія. Принципи розпізнавання патології, пов’язаної з чинниками чорнобильської катастрофи
Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс iconЯзаної з чинниками чорнобильської катастрофи мотиваційна характеристика теми
Розділ 25. Екологічна патологія. Принципи розпізнавання патології, пов’язаної з чинниками чорнобильської катастрофи
Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс iconТема магістерської роботи Вплив рослинної сировини на якість м’ясопродуктів
Актуальність теми обумовлена необхідністю спрямованого виконання досліджень по пошуку нових видів ефективної, безпечної та екологічно...
Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс iconТематичний план
Поняття, завдання, функції, принципи кримінального права. Система кримінального права. Наука кримінального права
Н. Л. Поняття системи покарань неповнолітніх актуальність теми обумовлена такими чинниками. В ст ст. 51, 98 Кримінального кодекс iconПерелік питань на усну частину іспиту з «Кримінального права України (Особлива частина)»
Поняття Особливої частини кримінального права (як частини галузі права, частини кримінального закону, навчальної дисципліни та галузі...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи