Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С icon

Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С




Скачати 98.52 Kb.
НазваГолові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С
Дата11.09.2012
Розмір98.52 Kb.
ТипРішення

Голові Одеського апеляційного господарського суду

Балуху В.С.

Пропозиції щодо вирішення

першочергових питань розмежування

підвідомчості справ

адміністративним та господарським судам


Шановний Валерію Сергійовичу!


Відповідно до листа Верховного суду України від 6.10.2009 року надаємо свої пропозиції щодо вирішення першочергових питань розмежування підвідомчості справ адміністративним та господарським судам згідно наступного.


На практиці виникають проблеми, пов’язані з розмежуванням компетенції судів, з пошуком єдиних критеріїв віднесення справ до відання того чи іншого суду. Особливо гострими в судовій практиці стають питання розмежування компетенції господарських, загальних та адміністративних судів. Особливо це стосується питань визнання недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що є підставами виникнення цивільних та господарських відносин.

Заходами, що спроможні вирішити проблему на системному рівні, вбачаються тільки результати узгодженої роботи за результатами всебічного аналізу судової практики господарських, адміністративних, загальних судів та наукових висновків. Нажаль відповідні питання вирішено сьогодні лише з окремих категорій спорів та у казуальний спосіб тлумачення – за окремими справами.

1. Зокрема, у постанові Судової палати в адміністративних справах ВСУ від 16.09.2008 р. зазначається, що відповідно до статті 12 Земельного кодексу України «при здійсненні повноважень власника землі сільська рада є не суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито в п.1 ч.1 ст.17 КАС, а рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею». У випадку, коли предметом спору є право користування земельною ділянкою, яка рішенням сільради передана підприємцю за договором оренди, а позовна вимога про визнання недійсним зазначеного договору ґрунтується на вимозі про визнання недійсним рішення сільради, то «за таких обставин заявлені в справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому орган місцевого самоврядування в цих відносинах виступає як суб’єкт права власності, а не як суб’єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом рішення є етапом реалізації волі власника на укладення договору, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий».

У іншій постанові від 27 березня 2007 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначили, що «предметом спору у цій справі є право користування спірною земельною ділянкою, відновлення порушеного права зі сторони третьої особи, яка, як і позивач, на підставі рішень владних органів претендує на користування землею. Тобто між даними особами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 21.01.2009 р. Про деякі питання практики застосування при вирішенні спорів окремих норм
процесуального права справи в спорах про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, якими порушуються права суб’єктів господарювання на користування земельною ділянкою, підвідомчі господарським судам.

Позиція Вищого адміністративного суду України з цього питання є протилежною. Так, відповідно до п. 2 Листа ВАСУ від 21.12.2007 р. господарським судам не підсудні спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного суду України та адміністративних судів. Оскільки нормами КАСУ (без зазначення будь-яких виключень, в тому числі і щодо земельних правовідносин) передбачено, що спір між юридичними особами та суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень розглядається за правилами адміністративного судочинства, він не може бути розглянутий за правилами Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовується така точка зору з наступнимим обстасинами. Передумовою виникнення права власності чи користування земельною ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно з чинним земельним законодавством України є рішення органу місцевого самоврядування як суб’єкта владних повноважень.
Орган місцевого самоврядування є органом у здійсненні владних управлінських функцій згідно із земельним законодавством у частині надання земельних ділянок у власність чи користування, передачі їх в оренду, і тільки після розгляду таких питань та прийняття відповідних рішень виникають певні зобов’язання та визнання прав, здійснення певних дій щодо виконання прийнятого рішення.

Аналіз судової практики Верховного Суду України з цього питання також не дає однозначної відповіді. З деяких рішень Верховного Суду України, які стосуються земельних спорів, випливає, що суб’єктний склад справ і характер правовідносин свідчать про те, що такі справи необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства. Проте існують рішення ВСУ, у яких земельні питання, пов’язані із захистом права власності чи користування земельними ділянками, на підставі рішень владних органів вважаються спором про право, що, своєю чергою, виключає їх розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, можна дійти висновку, що, звертаючись за захистом порушеного права, необхідно враховувати характер спірних правовідносин, прав та інтересів і розуміти: якщо спір стосується права власності або користування земельною ділянкою - це спір про право, у якому відповідач - орган місцевого самоврядування - є не суб’єктом владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ, а рівноправним суб’єктом земельних правовідносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Натомість, стосовно питання про спору про право існує певна невідповідність, враховуючи складність заперечення існування в системі адміністративною юстиції спору про право публічне. Натомість в системі загальних та господарських судів потребує з’ясування наявність спору про право цівільне.

З доктрини відомо, що критерієм поділу судочинства на види є предмет судової діяльності, і якщо в позовному провадженні вирішується спір про право цивільне (суб'єктивних правах і обов'язках), то у провадженні з публічних правовідносин суд здійснює контроль за законністю актів органів державної влади. У радянській науці виходили з того, що між громадянином і державним органом, коли перший звертався із заявою стосовно акту, виданого/вчиненого другим, спору виникнути не може, адже державний орган сам зацікавлений в тому, аби його акти були визнані незаконними, якщо вони дійсно такими є. Саме тому в публічному провадженні і сторона називалася зацікавленою особою, а не відповідачем.

Сьогодні принципи судочинства в сфері публічно-правових відносини змінилися, але не змінилася їх суть – навіть якщо і визнати існування спору про право публічне, то воно має свій особливий характер, пов’язаний із змістом цих відносин, а не підставами виникнення. Адже на підставі акту органу державної влади та органу місцевого самоврядування можуть виникати і публічно-правові і приватно-правові відносини.

В останньому випадку цивільно-правові та господарсько-правові відносини можуть виникати на підставі ст. 144 ГК та ст. 11 ЦК.

Тим паче, що способами захисту цивільних прав та інтересів судом, як і прав суб’єктів господарювання та споживачів відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України є визнання актів органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що порушує відповідні права і законні інтереси суб’єктів цивільних (господарських) відносин, незаконними (недійсними).

Отже, спором про право цивільне має бути визнано спір про майнове право (порушене, оспорене чи невизнане) юридичної чи фізичної особи.

У свою чергу вимоги про визнання незаконним (недійсним) рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у випадках, коли вони є підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних (господарських) правовідносин, чи є додатковою (неосновною) вимогою про захист порушеного, оспореного чи невизнаного майнового права фізичної чи юридичної особи, мають бути визнані підвідомчими відповідно загальним чи господарським судам та розглядатися в порядку, встановленому відповідно ЦПК чи ГПК, виходячи з суб’єктного складу учасників спору.


Таким чином, офіційного тлумачення у спосіб прийняття постанови Верховного суду України потребують, передусім, вирішення питань про підвідомчість господарським та загальним судам спорів, що мають своїм предметом цивільні чи господарські відносини, підставами виникнення яких згідно з ст. 11 ЦК та ст. 144 ГК є акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування.


2. Проблема розмежування підвідомчості між адміністративними і загальними чи господарськими судами може виникнути при виборі суду, компетентного вирішувати справу про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єктів владних повноважень (з огляду на положення ч.3 ст.21 КАСУ, яке встановлює недопустимість об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом).

Судова практика свідчить, що у більшості випадків адміністративний суд посилається на пп.3, п.2, ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що його компетенція не поширюється на накладення адміністративних стягнень та не приймає до уваги майнові вимоги. Таким чином, видається, що фізична чи юридична особа, звертаючись до адміністративного суду, в кожному конкретному випадку повинна визначити пріоритети при вирішенні справи: довготривалий розгляд оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності з відшкодуванням шкоди чи оперативне визнання протиправності акту адміністративним судом, з подальшим відшкодуванням шкоди в порядку цивільного або господарського судочинства.

Ч.2 ст. 21 КАС України передбачає, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Проте в такому разі може виникнути загроза перевантаження адміністративного суду похідними від адміністративних майновими спорами в той час, коли загальні чи господарські суди більш компетентні в питаннях компенсації шкоди. Цілком обґрунтованим є й інший підхід, відповідно до якого аналогічні справи повинні розглядатись загальними судами, оскільки предметом розгляду є питання тільки матеріального відшкодування, що регулюються приватним правом, але аж ніяк не питання про протиправність акту чи діяння, що належать до сфери адміністративного права. Заявлення регресних вимог суб’єктом владних повноважень в адміністративному провадженні затягуватиме вирішення основних вимог позивача. Теоретично складною є проблема розмежування підсудності між адміністративними і господарськими судами.

По-перше, у разі збереження за господарськими судами всіх адміністративних спорів, що виникають у сфері господарської діяльності – тобто спори приватного і публічного характеру – адміністративні суди взагалі не будуть вирішувати таких справ; а останні розглядатимуться за правилами господарського судочинства, що лише в незначній мірі відрізняються від цивільного процесу.

З іншої точки зору, оскарження рішення або дії органу державної влади чи місцевого самоврядування в адміністративному суді, а стягнення компенсації відповідно завданої майнової чи немайнової шкоди в порядку загального судочинства породжує зайву процесуальну тяганину.

Таким чином, було б доцільно отримати Рекомендації щодо вирішення справ із відшкодування шкоди в межах адміністративного судочинства, оскільки на даний момент немає достатньо практики у вирішенні цього питання.


3. Вищий господарський суд України зазначає, що справи зі спорів, пов’язаних з оскарженням рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України. Ця позиція викладена в інформаційному листі від 13.04.2007 р. № 01-8/229 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», рекомендаціях від 27.06.2007 р. № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», оглядовому листі від 21.08.2007 р. № 01-8/741 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».

Частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до припису якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Має бути враховано також, що характер спору в цьому разі визначається тим що у процесі розгляду справи мають з’ясовуватися господарські правовідносини, що виникають в процесі конкуренції, наявність проявів зловживань монопольним становищем та вирішення інших питань господарського (економічного) характеру тощо.

Але практика Верховного Суду України свідчить про те, що оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України здійснюється в рамках адміністративного судочинства. Так справа № 39/225 про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України розглянута Верховним Судом України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. В постанові Верховного Суду України від 13.09.2005 р. по справі № 39/225 зазначено: «Відповідно до розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс набрав чинності з 1 вересня 2005 року. За цим Кодексом адміністративна юрисдикція поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Пунктом 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу передбачено, що після набрання ним чинності касаційні скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, подані і не розглянуті до 1 вересня 2005 року, розглядаються в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України».

Також справа № 20/707-10/254 про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України була розглянута Верховним Судом України в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (постанова Верховного Суду України від 06.09.2005 р.).

Таким чином, відповідно до зазначених постанов Верховного Суду України спори юридичних осіб із органами Антимонопольного комітету України розглядалися Верховним Судом України в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Наявна необхідність надання Верховним Судом України чіткого роз’яснення щодо підсудності справ, у яких однією стороною виступає Антимонопольний комітет України.


Поза вирішення цих питань подальша нормальна робота судових органів є неможливою, є такою що призводить до процесуальних зловживань, помилок та невиправданого затягування процесів.


Завідувач кафедри господарського права

і процесу ОНЮА, д.ю.н. Подцерковний О.П.

13.11.2009

Схожі:

Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С iconГолові одеського апеляційного господарського суду балуху Валерію Сергійовичу
Вам висновок кафедри господарського права І процесу Національного університету «Одеська юридична академія» щодо узагальнення правових...
Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С iconГолові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С. Шановний Валерій Сергійович!
Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, виявлення неоднакового застосування норм матеріального та процесуального...
Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С iconГолові Вищого господарського суду України Демченку С. Ф
...
Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С iconВельмишановний Сергію Федоровичу! За результатами обговорення Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодекс
Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від...
Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С iconВерховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс
На ваш лист №201-572/0/8-08 від 07. 02. 2008 р надсилаємо зауваження та пропозиції до проекту нової редакції Господарського процесуального...
Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С iconГолові Верховного Суду України Онопенку В. В
На ваш лист №226-483/0/8-08 від 06. 02. 2008 р надсилаємо зауваження та пропозиції до проекту постанови Пленуму Верховного Суду України...
Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С iconЩодо конституційного подання Верховного суду України
Конституції України положень Закону України «Про судоустрій І статус суддів» від 07. 2010 р у частині змін до розділу хіі-2 Господарського...
Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С iconЛекція №1 2 години Предмет та система курсу «Господарський процес»
Роль господарського суду у здійсненні правосуддя по спорах, що виникають між господарюючими суб’єктами
Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С icon1. Господарський суд порушує справу за позовною заявою
Назвіть принцип господарського процесу, характерними особливостями якого є: можливість учасників процесу вільно розпоряджатися своїми...
Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С iconШановний Сергію Васильовичу! За результатами обговорення проекту Господарського процесуального кодекс
За результатами обговорення проекту Господарського процесуального кодексу України (реєстр. №2178 від 06. 03. 2008 p.) надсилаємо...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи