Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс icon

Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс




Скачати 172.81 Kb.
НазваВерховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс
Дата11.09.2012
Розмір172.81 Kb.
ТипКодекс


Голові Верховного Суду України

Онопенку В.В.

Секретарю Пленуму Верховного Суду України

Сеніну Ю.Л.

П. Орлика, 4, Київ-24, 01024


На ваш лист № 201-572/0/8-08 від 07.02.2008 р. надсилаємо зауваження та пропозиції до проекту нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розробленого Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України.


Додаток: Зауваження та пропозиції на 11 арк.


З повагою


Ректор академії,

професор В.В. Завальнюк


Вик. проф. О.П. Подцерковний, доц. О.О. Квасніцька та ін.

т.7198796

Зауваження та пропозиції

до проекту нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розробленого Судовою палатою у господарських справах

Верховного Суду України


Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодексу (надалі – ГПК) відповідно до умов сьогодення, вважаємо за необхідне висловити окремі зауваження та пропозиції щодо положень проекту ГПК:


1. Запропонований законопроект, по суті, скасовує основну специфіку господарського процесу у порівнянні з цивільним процесом – спрямованість процедур на оперативне вирішення спору, інколи, як буде показано надалі, поза будь-якої процесуальної необхідності. Хоча, оперативність розгляду господарських спорів обумовлена специфікою власно господарської (підприємницької) діяльності, яка потребує прискореного обігу капіталу, чіткої визначеності правової ситуації, розуміння того, що затягування процесу є руйнівним для інвестиційних та виробничих процесів, особливо в умовах економіки, що розвивається. Потребують уведення в господарський процес лише ті виважені апробовані процесуальних елементи, які забезпечують прийняття правосудних рішень, а не утворюють численні можливості недобросовісних відповідачів (боржників) для ухилення від відповідальності шляхом затягування розгляду господарських справ (процесуальної шикани).

Такими «обтяжуючими» провадження у господарських справах положеннями проекту ГПК вважаємо:

А) уведення обов’язковості процедури підготовчого засідання суду.

Підготовче засідання може бути виправдане для цивільного процесу, де приймають участь громадяни, для яких юридичний супровід діяльності є винятком, аніж правилом. Господарський процес орієнтований, передусім на суб’єктів господарювання, кадрово підготовлених до вирішення юридичних спорів. Той факт, що автори проекту ГПК пропонують надати помічникам судів право проводити підготовчі засідання суду, підтверджує факультативний характер такої процедури.

Отже, статті 145-148, 160 тощо доцільно виключити з проекту ГПК чи зробити необов’язковими відповідні процедури, що застосовуються у разі потреби за ініціативою суду.

Б) викликає сумніви розширення до 5-ти замість скорочення передбачених в чинному ГПК підстав для оскарження рішень господарських судів у Верховному Суді України за винятковими обставинами.

Розширення підстав відповідного оскарження у порівнянні з цивільним та адміністративним процесом де-факто а) ставить під сумнів професіоналізм суддів ВГСУ, б) ускладнює господарський процес, ставить його учасників у нерівне становище по відношенню до адміністративного і цивільного процесу, підриває можливість оперативного розгляду господарських справ. Усунення неякісних рішень має йти не шляхом збільшення судових інстанцій, а шляхом підвищення професіоналізму судді, удосконалення механізмів внутрішньосуддівського контролю за їх діяльністю, усунення перешкод на шляху незалежності судової гілки влади.

Отже, підстави такого оскарження мають бути уніфікованими з іншим спеціалізованим процесом – адміністративним згідно з ст. 237 КАСУ: 1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права; 2) визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

В) уведення в господарський процес інституту свідків у тому вигляді, як це запропоновано проектом ГПК, здатне утворити колапс у системі господарського судочинства, відтворивши проблеми із затягуванням розгляду справ, що існують та не вирішені в системі цивільного та адміністративного судочинства.

Викликає сумнів процесуальна користь від участі свідків в господарському процесі, наприклад, при стягненні грошових боргів у сфері господарювання, у вексельних спорах, у чекових спорах, у спорах, що випливають з безготівкових розрахунків, при вирішенні заяв щодо зміни способу примусового виконання судових рішень, при визнанні правочинів недійсними з підстав порушення закону та в інших випадках, коли всі факти, необхідні для обґрунтування вимог, можуть бути доведені на підставі письмових доказів.

Недоцільним є допит у якості свідків найманих працівників та інших осіб, залежних від сторін (третіх осіб). По-перше марно розраховувати на правдивість відповідних показань. А, по-друге, це утворюватиме конфлікт інтересів найманих працівників та роботодавців, перекладатиме на найманих працівників комерційні проблеми підприємців. Неприпустимість допиту у якості свідка має бути передбачена також для пов’язаних із сторонами осіб, поняття яких цілком ґрунтовно визначено в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Має бути також враховано, що проект ГПК не містить дієвих механізмів забезпечення явки свідків. Положення речення 2 ст. 156 проекту про вирішення судом питання відповідальності свідка є недостатніми. Заходами процесуальної відповідальності (глава 10) не передбачено привід свідка.

Отже, вирішення цих проблем потребує, по-перше, додаткового обмеження кола осіб, що можуть бути допитані у якості свідка. Зокрема, пропонується доповнити ст. 64 проекту ГПК п. 6 такого змісту: «6) особа, що перебувала або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі, чи є пов’язаною з ними особою відповідно до податкового законодавства». По-друге, проект ГПК потребує доповнення особливими спрощеними процедурами, наприклад, главою 24-1 «Розгляд справ у спрощеному порядку на підставі письмових доказів», які будуть засновані на спрощеному проваджені. Існування таких процедур в ЦПК Німеччини довів їх високу ефективність. Редакція відповідної глави додається до цих пропозицій. По-третє, у механізм ГПК має бути уведена можливість дачі письмових показань свідків на письмовий запит суду без явки свідків до суду. Зокрема, ст. 80 проекту ГПК потребує доповненням наступним положенням: «Суд має право зобов’язати свідка направити до суду письмову відповідь на запитання, що є предметом допиту свідка, якщо він визнає це достатнім для підтвердження факту, що має значення для правильного вирішення спору. Суд викликає свідка, якщо визнає це необхідним для подальшого з’ясування питання, що є предметом розгляду справи». Вчетверте, у випадку неявки свідка в судове засідання чи ненадання ним письмової відповіді суд має бути наділений правом притягнути свідка до адміністративної відповідальності, а також застосувати привід свідка із залученням органів внутрішніх справ – задля цього в проекті ГПК необхідно відтворити положення ст. 94 ЦПК України.

Г) незадовільним є вирішення питань про виклик учасників процесу.

Зокрема, недоречним є направлення ухвали про час і місце слухання справи на адресу тих учасників, що були присутніми на засіданні суду (ст.104, ч. 2 ст. 162 проекту ГПК).

Отже, ч. 2 ст. 104 проекту ГПК потребує доповнення пунктом четвертим такого змісту. «4) учасники процесу чи їх представники були присутніми під час ухвалення відповідного рішення господарського суду»

А ч. 2 ст. 162 має бути доповнена словами: «крім учасників процесу (їх представників), що були присутніми під час прийняття відповідної ухвали господарського суду».

Д) питання продовження строку розгляду справи не має процесуального запобіжника, ефективного та передбаченого чинним ГПК (ст. 69), відповідно до якого голова відповідного суду ухвалою продовжує розгляд справи. У запропонованому проекті (ч. 4 ст. 153) ухвалу про продовження розгляду справи власно виносить суд, що розглядає справу. Це означає відсутність будь-якого чинника, стримуючого затягування розгляду справи . Ідея позбавлення голів судів процесуальних функцій, що обговорюється нині в юридичному середовищі, в цьому випадку є недоцільною та небезпечною.

Е) Знехтувана процедура досудового розгляду господарських спорів (розділ ІІ чинного ГПК). Проте, саме ці процедури сприяють позасудовому та оперативному вирішенню суперечок. Не йдеться про обмеження права на позов – це є правом позивача на досудове врегулювання, якому має бути протиставлений певний обов’язок відповідача. Адже відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України процедура досудового врегулювання є обов’язковою саме для відповідача, який має відреагувати на претензію позивача. Досудовий розгляд претензії може бути визначено як обов’язковий також у силу договору.

Окрім того, не можна залишати прогалину у питаннях досудового врегулювання спорів, виникаючих під час укладення господарських договорів, щодо яких законодавством передбачено відповідний обов’язок сторін (наприклад, із приводу державного замовлення), спорів щодо розірвання договорів тощо, досить позитивно вирішених у чинному ГПК (ст. 10, 11), хоча і потребуючих вдосконалення.

Ж) положення щодо обов’язку сторін надавати письмові докази, викладені недержавною мовою, із належним чином засвідченим перекладом (ч. 3 ст. 8, ч. 4 ст. 75 Проекту) потребують доопрацювання у бік спрощення.

По-перше, посвідчення перекладу у офіційний (нотаріальній) спосіб можливо не стосовно будь-якого письмового доказу. Наприклад, копії документів, застосування яких, до речи, допускається ст. 72 проекту ГПК, у силу нотаріальних правил не можуть бути посвідчені. Те саме стосується факсимільних документів, розписок, непрошитих документів, телефонограм тощо. Велика кількість термінів, наприклад, CIF, FOB, DAF, традиційно використовуються у комерційному обігу без перекладу. По-друге, немає жодної необхідності перекладати державною мовою ті письмові докази, зміст яких однаково розуміють суд та учасники процесу. Вимога про обов’язковий переклад лише призводитиме до ускладнення та затягування розгляду справ, позбавлятиме сторони всього арсеналу доказів.

Не випадково ані цивільний, ані адміністративний процес таких жорстких правил не передбачають.

Отже має бути встановлено право суду «у разі потреби» витребувати переклад письмового доказу державною мовою».

З) ст.ст. 47, 48, ч. 5 ст. 162 ГПК передбачають, що у разі вступу у процес третіх осіб, господарський суд розпочинає розгляд справи «заново». Із цим погодитися не можна. По-перше, господарський процес не може утворювати в цьому відношенні більші перепони для оперативного розгляду справи, аніж цивільний процес, для якого у ст.ст. 34, 35 ЦПК не передбачено таких жорстких правил. По-друге, це не враховує факультативну процесуальну роль третіх осіб, особливо тих із них, які не заявляють самостійних вимог. Отже, для третіх осіб із самостійними вимогами має бути передбачено право заявити клопотання про слухання справи заново. А вступ у процес третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має тягнути розгляд справи заново.

І) Модераторна функція проекту ГПК є недостатньою. В умовах ускладнення процедури, запропонованою проектом, стимулювання сторін до мирового вирішення спору потребує посилення.

Зокрема, недоцільним є обмеження лише стадією підготовчого засідання прав сторін на укладення мирової угоди, що надає можливість повернути 50% державного мита. Укладення мирової угоди до першого засідання у справі має слугувати підставою для повернення державного мита у повному обсязі. Подальше укладення мирової угоди до вирішення спору по суті має забезпечувати повернення 50% державного мита.

Й) Не можна погодитися із занадто широким переліком підстав зупинення провадження по справі згідно з ст. 182 проекту. Запровадження таких наведених у статті підстав, як тяжка хвороба особи; перебування особи в складі Збройних Сил України чи на альтернативній службі, при виконанні державного обов’язку; втрата фізичною особою дієздатності, – унеможливить своєчасний розгляд господарських справ та утворить можливість для зловживання процесуальними правами, не узгоджується з порядком припинення підприємницької діяльності фізичних осіб відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», не враховує необхідність припинення провадження у справі у випадку припиненням діяльності фізичної особи – підприємця.

На нашу думку, потреби комерційного обігу, принципи підприємництва та публічний характер здійснення фізичними особами підприємницької (господарської комерційної) діяльності зобов’язує їх до несення тих комерційних ризиків (ст. 42, 44, 49 ГК), що виникнуть у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника на засідання господарського суду у зв’язку з комерційною діяльністю підприємця.

Втрата дієздатності особи як підстави зупинення провадження у справі також не враховує існування інституту опіки щодо недієздатних осіб. Не випадково, в цивільному процесі недієздатність особи не є підставою для зупинення провадження у справі.

К) Стаття 209 проекту передбачає місячний строк для подання апеляційної скарги у господарському процесі. Цей строк є занадто довгим та невиправданим. Десятиденний термін є апробованим та цілком достатнім строком для звернення зацікавленої особи до апеляційної інстанції (ст. 93 чинного ГПК).

Л) Стаття 218 проекту передбачає 10-денний строк для підготовки та призначення розгляду справи в апеляційній інстанції. На нашу думку, достатньо апробованими в цьому сенсі є п’ятиденний термін, передбачений чинним ГПК (ст. 64, 99). Має бути також враховано, що на сьогоднішній день апеляційні господарські суди не на стільки завантажені, аби не мати змогу протягом 5 днів призначити справу до розгляду.

2. В законопроекті не знайшов відображення конституційний припис (ст. 127 Конституції) про колегіальний розгляд спорів суддями спеціалізованих судів.

У зв’язку фактичною неможливості забезпечити колегіальний розгляд усіх спорів, вважаємо за можливе передбачити право сторін: позивача – при подачі позовної заяви, чи відповідача – протягом 3 діб після отримання ухвали про порушення справи, - заявити про колегіальний розгляд справи. У цьому разі справа має слухатися у складі колегії із 3-х суддів.

3. У зв’язку з ускладненням господарського законодавства та необхідності підвищення якості та ефективності його тлумачення вважаємо за необхідне передбачити в проекті ГПК умови для залучення наукових консультантів у процес відправлення правосуддя. Залучення наукових консультантів передбачено в ст. 130 Закону «Про судоустрій», але процесуальний порядок такої участі досі не визначено.

Зокрема, пропонується передбачити окремою статтею процесуальну участь наукового консультанта суду для викладення висновку щодо (юридичико-лінгвістичного) тлумачення норм законодавства. Висновки наукового консультанта не мають бути обов’язковими для суду. Залучення таких консультантів може відбуватися за ініціативою суду чи інших учасників процесу. Форма участі – висновок на письмовий запит та дача особистих пояснень в процесі. Витрати щодо залучення наукового консультанта мають увійти до судових витрат. Їх розмір визначатиметься Кабінетом Міністрів України. Редакція відповідної статті може бути надана нами у разі потреби.

4. Недоліком запропонованого проекту ГПК вважаємо відсутність локанічності та чіткості його формулювань.

Для прикладу можна звернути увагу на положення ст. 30 ЦПК, який двома реченням пояснює склад сторін, а в ст. 42 проекту ГПК вживаються поширювальні пояснення того, хто вважається позивачем чи відповідачем, хоча це відоме кожній розсудливій особі.

У багатьох випадках проект ГПК перетворюється на підручник, що пояснює прописні істини господарського процесу, що цілком ґрунтовно вирішені в доктрині та у актах легального тлумачення процесуальних законів. Йдеться, зокрема, про вимоги до висновку експерта (ст. 85 проекту ГПК). Редакція відповідних положень ст. 42 чинного ГПК є в цьому відношенню на багато досконалішою. Те саме стосується ч. 5 ст. 15, ст.ст. 49, 67, 75, 78, ч. 4 ст. 83, ст.ст. 93, 94, 110 проекту ГПК тощо.


6. Окремі неточності проекту ГПК:

  • у ч. 8 ст. 9 зазначено, що суд не застосовує нормативно-правові акти, не зареєстровані в установленому порядку. Натомість, велика кількість нормативно-правових актів не підлягають реєстрації (наприклад, укази Президента України). Отже, це положення є зайвим.

  • положення ч. 2 ст. 15 про слухання справи поза приміщенням суду лише у випадку дослідження доказів у місці їх знаходження не враховує всіх обставин (наприклад, велика кількість осіб, що беруть участь у справі, руйнування приміщення тощо), які вимагають слухання справи у іншому приміщенні. Тут цілком достатньо є доповнити ч. 2 ст. 15 проекту реченням: «а також в інших випадках за вмотивованою ухвалою суду»;

  • із незрозумілих причин окрема думка судді згідно проекту ГПК (ч. 2 ст. 19) є закритою на відміну від відкритості окремої думки судді згідно з ЦПК (ст. 19) та КАС (ст. 25);

  • невиправданим позбавленням процесуальних прав сторін виглядає положення ч. 3 ст. 23 проекту ГПК, відповідно до якого відвід (самовідвід) має бути заявленим за три дні до початку розгляду справи. Для порівняння – у цивільному процесі відвід (самовідвід) може бути заявлений до початку з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами (ч. 3 ст. 23 ЦПК). І це є природнім, адже фактично знайомство з особою судді сторони проводять лише на початку розгляду справи.

  • у ч. 1 ст. 32 проекту ГПК застосовується термін «місцезнаходження відповідача … невідоме». Проте, термін місцезнаходження юридичної особи не може бути невідомим відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (про який, до речі йдеться у ч. 6 ст. 34 проекту ГПК). Отже поняття «місцезнаходження» має бути виключене з ч. 1 ст. 32 проекту.

  • ч. 3 ст. 26 проекту потребує уточнення, адже виходячи із його змісту визнання будь-якого права чи факту, що не мають ознак спору про право, та мають юридичне значення, встановлюватимуться господарським судами. Це виходить за межі суб’єктного складу господарського процесу. Отже цю частину має бути доповнено словами «за заявами юридичних осіб».

  • стаття 28 проекту потребує доповнення переліком справ, що не можуть бути переданими на розгляд третейського суду:

  1. за заявами про визнання права та встановлення фактів, що мають юридичне значення;

  2. у спорах про визнання правочинів недійсними;

  3. у спорах, у яких хоча б однією із сторін є юридична особа державної чи комунальної форми власності.

  • проектом (ст. ) передбачено обмеження прав нотаріусів, народних та інших депутатів бути представниками у господарському суді. Це є звуженням існуючих прав громадян України. В цьому відношення господарський процес не має містити особливостей у порівнянні з цивільним процесом (ст. 38 ЦПК);

  • у статті 50 проекту представників сторін віднесено до інших учасників процесу, а у ст. 38 проекту – до осіб, які беруть участь у справі. Ця суперечливість має бути вирішена на користь положень ст. 38 проекту ГПК. Натомість, задля уникнення плутанини, доречно скористатися підходом чинного ГПК до цього питання, який об’єднав осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу у єдиному розділі ІУ «Учасники судового процесу».

  • у реченні другому ч. 2 ст. 101 проекту йдеться про визначення місцезнаходження юридичної особи місцем її державної реєстрації. Натомість у зазначеному контексті – це адреса державного реєстратора. Місцезнаходження юридичної особи має визначатися відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Те саме має стосуватися визначення місця проживання фізичних осіб – підприємців. Отже ч. 2 ст. 101 проекту ГПК потребує уточнення.

  • у п. 2 ч. 1 ст. 107 йдеться про необхідність визначення ціни позову у позовах про визнання права власності, а у ч. 2 – про зрівняння таких позовів з позовами немайнового характеру. Натомість, останнє анулює сенс у визначенні ціну позову у позовах про визнання права власності. Отже, п. 2 ч. 1 ст. 107 підлягає виключення з проекту ГПК.

  • ч. 2 ст. 117 проекту ГПК потребує вдосконалення. Цілком природно можуть застосовуватися видалення із залу судового засідання та штраф на правопорушника, чого запропонована редакція статті виключає. Дискусійним є віднесення «попередження» до заходу відповідальності. Ч. 1 ст. 17 проекту має бути доповнена позначенням на «інші заходи відповідальності, передбачені законом», адже за втручання в діяльність суду, насильство по відношення до судді, неповагу до суду можуть застосовуватися не лише заходи адміністративної, але й навіть кримінальної відповідальності (ст. 185-3 КУпАП, ст.ст. 376-379 КК України).

  • не можна погодитися з можливістю подавати зауваження із приводу неповноти технічних записів та протоколу судового засідання лише після проголошення рішення у справі (ч. 1 ст. 123 ГПК). По-перше, тривалий розгляд справи може унеможливити адекватне відтворення судом та учасниками процесу даних, які закріплюються у відповідному записі (протоколі). По-друге, не можна обмежувати сторони у праві зауважувати на дії секретаря у тому випадку, коли вони не відповідають закону (наприклад, не точно відображається хід засідання у протоколі). Отже мають бути збережені формулювання ст. 81-1 чинного ГПК про порядок внесення зауважень на протокол судового засідання.

  • Невирішеним залишилося питання про складання повного рішення суду за заявою тих сторін та третіх осіб, які були відсутніми при прийнятті рішення господарського суду (ч. 6 ст. 173 проекту). Пропонується доповнити ч. 6 ст. 173 проекту реченням такого змісту: «Особи, які беруть участь у справі, але були відсутніми під час прийняття рішення господарського суду мають право заявити про складення повного рішення протягом трьох днів після отримання скороченого рішення суду».

  • Вдосконалення потребує ст. 180 проекту:

По-перше, ця стаття регламентує не тільки видачу рішення сторонам а його надсилання. Тому було б доцільно назву статті 180 викласти таким чином: «Оформлення, видача або надсилання судового рішення особам, які беруть участь у справі».

По-друге, невизначеним залишається строк, відповідно до якого суд має видати або направити ухвалене рішення особам, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 173 проекту повне рішення виготовляється протягом трьох днів. У ст. 180 проекту йдеться про надання копії рішення лише сторонам та третім особам, які не були присутніми при розгляді справи: протягом десяти днів з дня його ухвалення. Натомість, строк видачі або надсилання ухваленого рішення має бути єдиним для всіх активних сторін процесу, як присутніх так і не присутніх при ухваленні відповідного рішення. Отже, доцільно ч.1 ст. 180 проекту доповнити наступними словами «не пізніше наступного дня після виготовлення повного рішення в порядку, визначеному статтями 173 та176 цього кодексу».

  • Задля уточнення процесуальної форми результатів розгляду заяви про відмову від позову при апеляційному розгляді справі доречно статтю 269 проекту доповнити частиною другою такого змісту: «За результатами розгляду заяви про відмову від позову суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 228 цього кодексу».

  • недоліки термінології проекту ГПК

– застосовується поняття «виключні обставини» замість «виняткові обставини» при характеристиці процедури перегляду справ Верховним Судом України (ч. 4 ст. ст. 57 проекту ГПК).

– застосування поняття «суб’єктів господарської (підприємницької) діяльності», замість «суб’єктів господарювання» (ст. 26 проекту)

– у ч. 6 ст. 34 застосовується поняття «господарського товариства», хоча за смислом статті відповідні правили стосуються усіх юридичних осіб.

– у ч. 3 ст. 58 замість терміну «складає протокол» судового засідання стосовно секретаря має застосовуватися «веде протокол».


Зауваження та пропозиції обговорені та схвалені на засіданні кафедри господарського права і процесу Одеської національної юридичної академії, протокол № 1 від 7.03.2008 р.


Додаток на 1 арк.


В.о. завідувача кафедри

господарського права і процесу

д.ю.н. О.П. Подцерковний

додаток № 1

до пропозицій та зауважень


Глава 21-1. Розгляд справ за спрощеною процедурою


Стаття 191-1. Порядок розгляду справ за спрощеною процедурою


  1. Вимоги, предметом яких є сплата певної суми коштів, надання певної кількості речей, що визначені родовими ознаками, або цінних паперів, вексельне чи чекове зобов’язання, здійснення безготівкових розрахунків, надання фінансових послуг, порядок примусового виконання виконавчих документів, а також інші вимоги, засновані на відносинах між суб’єктами господарювання, можуть бути заявлені для розгляду за спрощеною процедурою.

  2. Розгляд справ за спрощеною процедурою здійснюється господарськими судами за правилами, встановленими цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією главою Кодексу.


Стаття 191-2. Порушення справи за спрощеною процедурою

1. Заява щодо розгляду справи у порядку, передбаченому цією главою, має бути додана позивачем до позовної заяви.

  1. Суд вирішує питання про розгляд справи у порядку, передбаченому цією главою Кодексу, під час підготовки справи до слухання без виклику сторін.

  2. Суд зазначає про розгляд справи за спрощеною процедурою в ухвалі про порушення справи.

  3. Апеляційний перегляд справ, розглянутих в першій інстанції за спрощеною процедурою, здійснюється за правилами, визначеними цією главою Кодексу, з урахуванням особливостей перегляду судових рішень в апеляційному порядку.


Стаття 191-3. Основні засади розгляду справи за спрощеною процедурою

  1. При розгляді справ за спрощеною процедурою:

1) розгляд справи має відбутися протягом строку, що не перевищує одного місяця від дня надходження позовної заяви;

2) сторони позбавляються права доводити обставини, на які вони посилаються, із використанням показань свідків;

3) неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

  1. Суд може задовольнити вимогу щодо допиту свідку при розгляді справи за спрощеною процедурою у разі наявності обґрунтованих підозр щодо підробки чи неправдивості письмових доказів.


Стаття 191-4. Скасування розгляду справи за спрощеною процедурою

1. Суд може скасувати розгляд справи за спрощеною процедурою до початку розгляду справи у випадку, якщо визнає обґрунтованою відповідну вимогу відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву.

2. Позивач може відмовитися від розгляду справи за спрощеною процедурою до початку судових дебатів. У цьому разі суд скасовує розгляду справи за спрощеною процедурою.

3. У разі скасування розгляду справи за спрощеною процедурою подальший розгляд справи відбувається у загальному порядку з урахуванням проведених у справі процесуальних дій.

4. Ухвала господарського суду про скасування розгляду справи за спрощеною процедурою не підлягає оскарженню.

Схожі:

Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс iconЩодо конституційного подання Верховного суду України
Конституції України положень Закону України «Про судоустрій І статус суддів» від 07. 2010 р у частині змін до розділу хіі-2 Господарського...
Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс iconШановний Сергію Васильовичу! За результатами аналізу проекту про внесення змін до Господарського процесуального кодекс
Господарського процесуального кодексу України щодо процесуального правонаступництва (реєстр. №4604 від 04. 06. 2009 року) на Ваш...
Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс iconГолові Верховного Суду України Онопенку В. В
На ваш лист №226-483/0/8-08 від 06. 02. 2008 р надсилаємо зауваження та пропозиції до проекту постанови Пленуму Верховного Суду України...
Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс iconПравова позиція щодо конституційного подання Верховного суду України щодо конституційності положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 р.
Верховного суду України щодо конституційності положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо...
Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс iconВельмишановний Сергію Федоровичу! За результатами обговорення Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодекс
Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від...
Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс iconГолові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С
Відповідно до листа Верховного суду України від 10. 2009 року надаємо свої пропозиції щодо вирішення першочергових питань розмежування...
Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс iconШановний Сергію Васильовичу! За результатами обговорення проекту Господарського процесуального кодекс
За результатами обговорення проекту Господарського процесуального кодексу України (реєстр. №2178 від 06. 03. 2008 p.) надсилаємо...
Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс iconВерховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з'ясовується наявність передбачених закон
Обговоривши матеріали узагальнення судової практики в цивільних справах за позовами про відшкодування шкоди, Пленум
Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс iconВерховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з'ясовується наявність передбачених закон
Обговоривши матеріали узагальнення судової практики в цивільних справах за позовами про відшкодування шкоди, Пленум
Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс iconВерховного Суду України, постановля є: Звернути увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України ( 254к/96-вр ), кзпП ( 322-08 ) І інших актів закон
Вивчення судової практики в справах про трудові спори показує, що в основному ці справи судами України розглядаються І вирішуються...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи