Щодо конституційного подання Верховного суду України icon

Щодо конституційного подання Верховного суду України




Скачати 64.26 Kb.
НазваЩодо конституційного подання Верховного суду України
Дата11.09.2012
Розмір64.26 Kb.
ТипЗакон


Висновок

щодо конституційного подання Верховного суду України

про відповідність Конституції України

положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 р.

у частині змін до розділу ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України

(абзац 4 пункту 1 прохальної частини подання)


Стосовно питань, поставлених у конституційному поданні щодо відповідності Конституції України положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 р. у частині змін до розділу ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу (підпункт 3 пункту 2 прохальної частини подання) змін до Господарського процесуального кодексу (ділі – ГПК) висловлюємо наступну позицію:


Верховний Суд України напоялгає на тому, що розділ ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка запропонована Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 р., не відповідає положенням комплексно визначає процесуально-правовий механізм, який:

1. унеможливлює здійснення Верховним Судом України правосуддя;

2. позбавляє його процесуальних повноважень найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції в Україні щодо права ухвалювати власні рішення по суті справ;

3. передбачає порядок вирішення питань про допуск скарг осіб, які беруть участь у справах, до провадження у Верховному суді України відповідними вищими спеціалізованими судами, чиї рішення є предметом оскарження;

4. обмежує фізичних та юридичних осіб у праві звертатися за захистом своїх прав і законних інтересів безпосередньо до Верховного суду України, у тому числі з питань неоднакового застосування норм процесуального права судами касаційної інстанції.


Із обгрунтуванням, що наводить Верховний суд України, погодитися не можна із наступних підстав:


1. Питання про унеможливлення здійснення Верховним Судом України правосуддя не містить належного обгрунтування у поданні.

Посилання у Поданні про те, що Законом №с 2453-VІ обмежено право кожного звернутися безпосередньо до Верховного суду України та визначено спеціальну процедуру допуску справи до розгляду у Верховному Суді України, не можна вважати втратою можливостей Верховного Суду для здійснення правосуддя.

Відповідне унеможливлення об’єктивно виникало б лише у разі, якщо б Верховний суд не був би забезпечений процесуальними, фінансовими чи іншими засобами щодо вирішення тих справ, які до нього надійшли.

Натомість, у Поданні не вказуєтсья на ці обставини. Розділ ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України передбачає достатньо процесуальних положень, що надають Верховному Суду обєктивно та неупереджено, у повній відповідності до закону розглянути скарги, що до нього надійшли згідно з законом


2. Позбавлення Верховного Суду процесуальних повноважень щодо права ухвалювати власні рішення по суті справ не можна вважати порушенням положень ст. 125 Конституції України.

По-перше, Конституція не призначена для встановлення процесуального механізму реалізації повноважень Верховного Суду України. За логікою положень Конституції, яка у ст. 125 передбачає Верховний суд як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції.

Основне призначення Верховного суду, незалежно від передбаченою процесуальним законом процедури допуску справ до розгляду Верховним судом, полягає у можливості Верховного суду скасовувати неправильні судові рішення у справах, що до нього надійшли, не допускаючи набріння законної сили незаконним судовим рішенням у цих справах відповідно до порядку, встановленому законом.

У цьому контексті виглядають як такі, що виходять за межі Конституції розуміння Верховним судом статусу «найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції», висновок про те, що Верховний суд має самойстійно приймати до розгляду та розглядати справи будь-якої судової юрисдикції,

Що ж до забезпечення Верховним Судом України як найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції єдиного судового правозастосування у державі шляхом узагальнення судової практики, то наділення Верховного суду такими повноваженнями, як і інших Вищих спеціалізованих судів, не є обовязковим елементом повноважень судових органів. Адже наявність узагальненої судової практики не є неодмінною рисою правової системи України, не віднесено Конституцією до джерел права України, відповідні узагальнення мають рекомендаційний характер.

Теза подання про підпорядкування Верховного Суду у процесуальному розумінні іншому судовому органу, виходячи з положень про поверення справ на новий розгляд відповідно до розділу ХІІ-2 ГПК України, також не може бути прийнята до уваги, адже розгляд справ по суті є традиційно прерогативою місцевого суду загальної юрисдикції. Верховний суд не позбавляєтсья права скасувати незаконне рішення у справі, що до нього надійшла. А отже відповідний порядок не можна вважати обмеженням конституційних повноважень Верховного суду України як найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції.

3. Порядок вирішення Вищим господарським судом питань про допуск скарг осіб, які беруть участь у справах, до провадження у Верховному суді України, не можна вважити порушенням конституційних положень ст. 125 про Верховний суду України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції.

Конституція України не встановлює порядок розгляду справ Верховним судом України та положення про забезпечення кожному права на розгляд його справи Верховним Судом України. Відповідно до положення пункту 8 частини третьої статті 129 Основного закону взагалі припускаються випадки, коли касаційний перегляд справ виключається законом. Тим паче, це припускає існування справ, які не підлягають перегляду у Верховному суді України.

Розділом XII-2 ГПК встановлено порядок подання скарг до Верховного Суду України, допуску справи до розгляді у цьому суді, а також порядку ухвалення ним рішень у порядку господарського судочинства.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від N 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції. Крім того, у цьому рішенні визначено, що законом можуть бути передбачені й інші, крім касаційного, форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції.

Встановленням особливої процедури допуску справи до розгляду Верховним Судом України, законодавець встановив особливу форму оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції.

Тому положення статей 111-14 - 111-21, частини першої статті 111-22, статей 111-24 і 111-25, та загалом розділу ХІІ-2 ГПК України не можуть бути визнані неконституційними.


4. Не можна погодитися із аргументом про те, що процесуальні повноваження Верховного суду обмежуються «відповідними вищими спеціалізованими судами, чиї рішення є предметом оскарження» (с. 4 подання).

По-перше, вирішення питання про допуск справи до провадження у Верховному суді здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого господарського суду України, яка формується без участі суддів, що прийняли рішення.

А по-друге, процедура допуску справи до провадження не має ознак «згоди» чи «не згоди» Вищого господарського суду України. Ця процедура здійснюється колегією суддів у процесуальній формі із додержання загальних засад правосуддя, а тому передбачає об’єктивний та неупереджений розгляд питання про наявність обставин неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права тощо.


5. Питання про обмеження існуючих прав фізичних та юридичних осіб у праві звертатися за захистом своїх прав і законних інтересів безпосередньо до Верховного суду України, у тому числі з питань неоднакового застосування норм процесуального права судами касаційної інстанції, не може бути витлумачене у контексті порушення приписів ч. 3 ст. 22 Конституції.

Відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Ryabykh v. Russia і Volkova v. Russia, від 24 липня 2003 р. і 5 квітня 2005 Суд одностайно прийшов до висновку, що в результаті застосування процедури перегляду остаточних судових постанов має додержуватися принцип правової певності (стійкості рішень, що набрали законної сили), інакше буде ущемлене гарантоване заявникам параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до правосуддя. Повноваження вищестоящих судів по перегляду рішень нижчих інстанцій повинні використовуватися для усунення судових помилок, зловживання правосуддям, а не заміняти повторний розгляд. Ті саме висновки зроблені Європейським судом з прав людини у справі "Пономарьов проти України".

Отже, перегляд справ Верховним судом не може носити загальний характер. Інакше цей перегляд перетворюватиметься на повторний касаційний перегляд, який визнаний Конституційним Судом України як такий, що не передбачений Конституцією.

Таким чином, процедура допуску справи до провадженян у Верховному суді України виконує функцію попередження необгрунтованого надмірного тривалого слухання справ, узгоджується із обопільними інтересами сторін господарської справи щодо забезпечення своєчасного судового розгляду спору, що відповідає завданням правосуддя та міжнародним стандартам судочинства.


Висновок обговорено та схвалено на засіданні кафедри господарського права і процесу 3.03.2011 р.


Завідувач кафедри господарського права

і процесу Національного університету

«Одеська юридична академія»,

докт. юрид. наук, професор,

член-кореспондент НАПрУ О.П. Подцерковний


Схожі:

Щодо конституційного подання Верховного суду України iconПравова позиція щодо конституційного подання Верховного суду України щодо конституційності положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 р.
Верховного суду України щодо конституційності положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо...
Щодо конституційного подання Верховного суду України iconВерховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс
На ваш лист №201-572/0/8-08 від 07. 02. 2008 р надсилаємо зауваження та пропозиції до проекту нової редакції Господарського процесуального...
Щодо конституційного подання Верховного суду України iconСекретарю Пленуму Верховного суду України
На ваш лист №621 від 05. 05. 2008 р надсилаємо зауваження та пропозиції до проекту постанови Пленуму Верховного Суду України «Про...
Щодо конституційного подання Верховного суду України iconГолові Верховного Суду України Онопенку В. В
На ваш лист №226-483/0/8-08 від 06. 02. 2008 р надсилаємо зауваження та пропозиції до проекту постанови Пленуму Верховного Суду України...
Щодо конституційного подання Верховного суду України iconЗакон україни про засади запобігання І протидії корупції (Відомості Верховної Ради України (ввр), 2011, №40, ст. 404) {Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду №6-рп/2012 від 13. 03. 2012
Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду
Щодо конституційного подання Верховного суду України iconЗакон україни про засади запобігання І протидії корупції (Відомості Верховної Ради України (ввр), 2011, №40, ст. 404) {Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду №6-рп/2012 від 13. 03. 2012
Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду
Щодо конституційного подання Верховного суду України iconРоль Конституційного Суду України у забезпеченні верховенства Конституції України. Принцип верховенства права І конституційна юрисдикція. Правові форми участі Конституційного Суду України у закон
Конституційний контроль та його місце системі правової охорони Конституції України
Щодо конституційного подання Верховного суду України iconГолові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С
Відповідно до листа Верховного суду України від 10. 2009 року надаємо свої пропозиції щодо вирішення першочергових питань розмежування...
Щодо конституційного подання Верховного суду України iconПитання політики І права в діяльності Конституційного Суду України (в контексті принципу поділу влади)
У статті досліджується питання обмежень Конституційного Суду України, покликаних забезпечити для органу конституційної юрисдикції...
Щодо конституційного подання Верховного суду України iconРішення №7 Української комісії з питань правничої термінології, протокол №2 від 19 квітня 1996 р акт термінологічно-мовної експертизи проекту конституції україни, узгодженого між представниками
Указом Президента України від 23 серпня 1995 року №795, здійснили термінологічно-мовну експертизу проекту Конституції України, узгодженого...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи