В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення icon

В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення




Скачати 109.4 Kb.
НазваВ. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення
>В.П. Барбарі<><><><><>Науковий висновок<><> <> <>Суть справи:<>
Дата11.09.2012
Розмір109.4 Kb.
ТипРішення

Верховний Суд України

01043, м. Київ – 43, вул. П. Орлика, 8

Судді Верховного Суду України

В.П. Барбарі


Науковий висновок

Суть справи: Рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.201 1 у справі №10-11/148-09-4417. залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2011. у задоволенні позову Заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж", Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж". Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, визнання нечинним та скасування свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку відмовлено, в частині скасування державної реєстрації права власності провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2011 у справі № 10-11/148-09-4417 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 залишено без змін.

Максимова Катерина Вікторівна та Максимов Вадим Миколайовича звернулися із заявою від 26.05.2011 б/н (вх. № 03.14.04-11/1315/2011 від 20.06.2011) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.04.2011 у справі № 10-11/148-09-4417. в якій просять її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень частини другої статті 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статей 4, 5, 6, 127 Житлового кодекс) УРСР. частини першої статті 4 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", пункту 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208. пункту 42 Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 № 717, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах заявники надали постанови Вищого господарського суду України 15.07.2010 у справі № 11/148-09-4417. від 21.02.2007 у справі №6/31-92, від 03.07.2008 у справі №1/27-2264. від 22.11.2010 у справі № 7/223-ПН-09 та від 22.03.2011 у справі № 8/233-09.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу Україні (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підcтавах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2 встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце і тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних: предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних; правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих: судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 27.04.2011 у справі №10-11/148-09-4417. про перегляд якої подано заяву. Вищий господарський су, України, проаналізувавши положення статей 3, 5 Закону України "Про приватизація майна державних підприємств", статті 4 Житлового кодексу УРСР, статей І, 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункту 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від, 03.06.1986 № 208, пункту 42 Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрі України від 08.09.1993 №717, залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції: про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на спірні; гуртожитки.

При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що на момент приватизації державного майна цілісного майнового комплексу Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж", до складу якого входили спірні гуртожитки, останні не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягають приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало, у зв'язку з чим позов про визнання права власності на спірні гуртожитки задоволенню не підлягає.

Однак у постановах від 21.02.2007 у справі №6/31-92, від 03.07.2008 у справі №1/27-2264. від 22.11.2010 у справі № 7/223-пн-09, від 22.03.2011 у справі № 8/233-09, за аналогічних предметів, підстав позову, змісту позовних вимог, за однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин (статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 4 Житлового кодексу УРСР, пункту 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, пункту 42 Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 №717) та встановлених судами фактичних обставин в частині визнання права власності на гуртожитки, Вищий господарський суд України дійшов протилежних висновків ніж ті, що викладені постанові від 27.04.2011 у справі № 10-11/148-09-4417, а саме: залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання права власності на спірні гуртожитки, суд касаційної інстанції виходив з того, що гуртожитки є житловими будинками, тому правових підстав включення спірного гуртожитку до складу майна, що приватизується, не було, оскільки гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" приватизації не підлягав (справа № 7/223-пн-09; гуртожитки не входять до складу цілісних майнових комплексів, а входять до складу житлового фонду (справи № 6/31-92 та № 1/27-2264); вимоги зазначених норм права виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу (справа № 8/233-09).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що зі змісту доданих до заяви постанов Вищого господарського суду України від 21.02.2007 у справі №6/31-92, від 03.07.2008 у справі № 1/27-2264, від 22.11.2010 у справі № 7/223-ПН-09, від 22.03.2011 у справі №8/233-09 вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", статті 4 Житлового кодексу УРСР. статей 1, 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункту З Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, пункту 42 Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 №717, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Разом з тим, постанова Вищого господарського суду України від 15.07.2010 у справі № 11/148-09-4417 не може бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки зазначеною постановою скасовано рішення судів попередніх інстанцій в частині, що стосується доводів заявника, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд, тобто не вирішено спір у справі, тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

Крім того, у даному випадку заявник посилається на прийняту до нового розгляду постанову суду касаційної інстанції від 15.07.2010 у тій же справі, про допуск якої до провадження Верховного Суду України просить заявник, що беззаперечно не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія Вищого господарського суду України звернула увагу на те, що у постанові від 27.04.2011 у справі № 10-11/148-09-4417, про перегляд якої подано заяву. суд касаційної інстанції не керувався положеннями статей 6, 127 Житлового кодексу УРСР, частини першої статті 4 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", про неоднакове застосування якої стверджує заявник.

Враховуючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", статті 4 Житлового кодексу УРСР, статей 1, 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункту 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, пункту 42 Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 № 717, у постанові від 27.04.2011 у справі № 10-11/148-09-4417, про перегляд якої подано заяву. та у постановах Вищого господарського суду України від 21.02.2007 у справі № 6/31-92, від 03.07.2008 у справі № 1/27-2264, від 22.11.2010 у справі № 7/223-ПН-09, від 22.03.2011 у справі №8/233-09, на які посилається заявник, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла про наявність підстав для попуску справи № 10-11/148-09-4417 до провадження Верховного Суду України.

Підстава: неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", статті 4 Житлового кодексу УРСР, статей 1, 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункту 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, пункту 42 Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 № 717.

Науковий висновок: Для з’ясування правомірності включення гуртожитку до майна цілісного майнового комплексу підприємства, що приватизувалося необхідно вирішити наступні питання:

1. Правомірність включення спірного гуртожитку до майна підприємства, що здавалося в оренду:

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону "Про оренду державного та комунального майна" (Закон) вищевказаний Закон регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна. Відповідно статті 2 Закону оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Зі змісту даних норм вбачається, що відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в оренду могло здаватися лише майно державних підприємств з метою його господарського використання.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норми вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає оренді з метою подальшої приватизації, не міг бути включений спірний гуртожиток, оскільки останній не виконує виробничих функцій та не входить до завершеного циклу виробництва та відповідно житлового законодавства використовуються виключно як об’єкт житлового фонду, а в жодному разі не як господарський об'єкт, необхідний орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

2. Співвідношення господарського та житлового законодавства. Правомірність включення спірного гуртожитку до майна підприємства, що приватизувалося:

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів житлового фонду, до складу яких згідно з вимогами статей 4 - 6 Житлового кодексу Української РСР також відносяться гуртожитки.

Трактування частини 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" з позиції поширення дії вищевказаного Закону на приватизацію житлового фонду ( у даному випадку гуртожитку), якщо він належать підприємствам, що приватизуються є помилковим, оскільки:

  1. приватизація державного житлового фонду здійснювалася (ється) на підставі спеціального законодавства, а саме:

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Виходячи з положень статті 4 Житлового кодексу УРСР до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення і в інших будівлях.

Призначенням житлових будинків відповідно до статті 6 Кодексу є постійне проживання громадян, а також використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" - державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Статтями 127 – 131 Житлового кодексу УРСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, передбачено, що гуртожитки – це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Таким чином, аналіз вищевказаного законодавства, свідчить що гуртожитки відносяться до об’єктів державного житлового фонду.

Відповідно до частини 2 статті 5 Житлового кодексу УРСР, будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад. Гуртожитки, як складова частина державного (відомчого) житлового фонду, на момент приватизації та корпоратизації підприємств, знаходилися на балансі останніх. Однак, право розпорядження в цьому випадку обмежувалося в межах норм, передбачених житловим законодавством.

Таким чином, спеціальним законодавством, що регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду", з комплексним використанням інших норм житлового законодавства, а відтак, згідно статті 2 даного Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) гуртожитки приватизації не підлягали.

Крім того, зі змісту статті 2 вищевказаного Закону вбачається, що його дія поширюється виключно на приватизацію житла громадянами, а не юридичними особами.

Таким чином, трактування статей 1, 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" має ґрунтуватися на комплексному аналізі законодавства, відповідно до якого приватизація державного житлового фонду здійснюється виключно фізичними особами з метою постійного проживання громадян та використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки є частиною державного житлового фонду, які на час виникнення спірних правовідносин приватизації не підлягали, а підлягали поступовій передачі до відання місцевих рад як складова частина державного (відомчого) житлового фонду.

За пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року N 717 (яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна), вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Беручи да уваги усе вище наведене, при приватизації цілісного майнового комплексу вартість його майна мала зменшуватися на вартість гуртожитку як об’єкту житлового фонду, що не підлягав приватизації.

Таким чином, беручи до уваги та підтримуючи позиції викладені у постановах Вищого господарського суду України 15.07.2010 у справі № 11/148-09-4417. від 21.02.2007 у справі №6/31-92, від 03.07.2008 у справі №1/27-2264. від 22.11.2010 у справі № 7/223-ПН-09 та від 22.03.2011 у справі № 8/233-09, необхідно дійти до узагальнюючого висновку про неможливість приватизації гуртожитку у складі цілісного майнового комплексу підприємства, оскільки останній не може використовуватися як господарський об’єкт, необхідний для здійснення підприємницької діяльності, та відповідно до житлового законодавства використовується виключно як об’єкт житлового фонду.

Науковий висновок обговорено на засіданні кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія»

Доповідач: Ліпська Олена Савівна – провідний юрист юридичного відділу НУ «ОЮА»

завідувач кафедри господарського

права і процесу НУ «Одеська юридична академія»

д. ю. н., проф., член-кореспондент НАПрН України О.П. Подцерковний

21.11.10р.

Схожі:

В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення iconРегіональні аспекти розвитку банківського сектора (на прикладі Харківського регіону) (01099U008864) Науковий керівник науково-дослідної роботи
Науковий керівник науково-дослідної роботи: Директор Харківського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного...
В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення iconВисновок щодо узагальнення проблематики визначення меж касаційного перегляду судових рішень у порядку передбаченому статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищим господарським судом України
Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі...
В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення iconМеханізм забезпечення якості рішень щодо реінжинірингу бізнес-процесів банку” (№0109U008865) Науковий керівник науково-дослідної роботи
Науковий керівник науково-дослідної роботи: заступник директора з наукової роботи та міжнародної діяльності Харківського інституту...
В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення iconВибір підходу до оцінки вартості банку в угодах m&a методом аналізу ієрархій яременко Наталія Сергіївна Науковий керівник: к т. н., доцент Гриценко К. Г. Двнз «Українська академія банківської справи нбу» (м. Суми)
Україні та світі являються угоди злиття та поглинання (M&A від англ. Mergers and Acquisitions). Одним з найважливіших аспектів цих...
В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення iconПерелік практичних робіт та завдань до підсумкового контролю Модуль Загальна і спеціальна вірусологія
Пояснити суть вірусологічної діагностики грипу. Здійснити облік реакції гемаглютинації (рга), поставленої з метою виявлення вірусу....
В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення iconУдк 336. 71. 078. 3 Автор: Верхогляд Олександр Володимирович, студент денної форми навчання 4 курсу факультету банківських технологій. Науковий керівник
Науковий керівник: Коваленко Вікторія Володимирівна, к е н., доцент кафедри банківської справи
В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення iconШановний Олександре Анатолійовичу! За результатами аналізу закон
Вашу адресу науковий висновок, підготовлений фахівцями Національного університету «Одеська юридична академія», щодо необхідності...
В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення iconНауково-навчальний комплекс «економосвіта» кафедра банківської справи львівського інституту банківської справи університету банківської справи національного
Конференція відбудеться 17-18 листопада 2011 року у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного...
В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення iconНауково-навчальний комплекс «економосвіта» кафедра банківської справи львівського інституту банківської справи університету банківської справи нбу кафедра банківської
Конференція відбудеться 8-9 листопада 2012 року у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи Національного...
В. П. Барбарі Науковий висновок Суть справи: Рішення iconСерія: "Соціально-гуманітарні науки"
Молодіжний науковий вісник Української академії банківської справи Національного банку України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи