Життєве кредо професора icon

Життєве кредо професора




НазваЖиттєве кредо професора
Сторінка1/8
Дата20.11.2012
Розмір1.25 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8


Міністерство освіти, науки, молоді та спорту

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнкаh,


Життєве кредо професора

В. П. Струманського


Біобібліографічний покажчик


Серія: Постаті в освіті і науці

Випуск 19


Кам’янець-Подільський

Аксіома

2012


УДК 016:929+37(092) Серія «Постаті в освіті і науці»

ББК 91.9:74+74я1 Випуск 19

Ж 74

Рекомендовано до друку вченою радою

Кам’янець-Подільського національного університету

імені Івана Огієнка

(протокол №2 від 2 лютого 2012 року)

Голова редакційної колегії:

О. М. Завальнюк, доктор історичних наук, професор, ректор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

^ Відповідальний редактор:

В. С. Прокопчук, доктор історичних наук, професор, директор наукової бібліотеки університету

Члени редколегії:

Л. В. Баженов, доктор історичних наук, професор

^ П. С. Каньоса, кандидат філологічних наук, професор

І. М. Конет, доктор фізико-математичних наук, професор

О. В. Кеба, доктор філологічних наук, професор

Т. М. Опря, завідувач відділом бібліографії

^ В. М. Пархоменко, провідний бібліограф

Т. Й. Франчук, кандидат педагогічних наук, доцент

Укладачі:

В. С. Прокопчук, І. І. Грінішина, І. О. Старенький


^ Ж 74 Життєве кредо професора В. П. Струманського : біобібліографічний покажчик / Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Наукова бібліотека ; [уклад.: В. С. Прокопчук, І. І. Грінішина, І. О. Старенький; редкол.: О. М. Завальнюк (голова), В. С. Прокопчук (відп. ред.) та ін.]. – Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2012. - с. : іл. – (Серія «Постаті в освіті і науці» ; вип. 19)

До покажчика включено біобібліографічні матеріали, в яких йдеться про наукову та педагогічну діяльність доктора педагогічних наук, професора Василя Петровича Струманського, а також подано одну з його неопублікованих праць.

УДК 016:929+37(092)

ББК 91.9:74+74Я1

^ ВАСИЛЬ СТРУМАНСЬКИЙ – УЧЕНИЙ, ПЕДАГОГ

Науковий доробок вченого-педагога, доктора педагогічних наук, професора Струманського В. П. має неабияку цінність для розвитку сучасної вітчизняної наукової думки, оскільки в основному торкається педагогічних проблем, продиктованих соціально-економічною ситуацією, що склалася в державі за останні десятиліття, не тільки відслідковуючи динаміку їх розвитку, а й досліджуючи етимологію, методологічну і теоретичну основи.

Важливою характерною особливістю наукової діяльності В. П. Струманського є її багатогранність. Його наукові інтереси пов'язані з проблемою політехнічної освіти у професійній школі, історією педагогіки, педагогікою народознавства, питаннями національного виховання тощо. Василь Петрович широко відомий серед науковців, педагогів, учителів-практиків, педагогічної громадськості. Він був активним учасником різноманітних наукових конференцій, педагогічних читань, учительських нарад, результативність яких значною мірою була обумовлена діяльною, насиченою новими творчими ідеями позицією В. П. Струманського, який загалом виділявся серед науковців, педагогічних працівників широтою світогляду, глибокою ерудицією, високим інтелектом. Свідченням чого є його численні наукові розвідки: монографії, навчально-методичні посібники, статті, доповіді на міжнародних, всеу­країнських, регіональних наукових конференціях, симпозіумах тощо.

Наукові розробки В. П. Струманського отримали схвальну оцінку відомих учених: академіків І. Д. Беха, В. І. Бондаря, І. А. Зязюна, В. Г. Кременя, В. Г. Кузя, В. М. Мадзігона, Н. Г. Ничкало, М. Г. Стельмаховича, О. В. Сухомлинської, члена-кореспондента НАПН України Б. М. Ступарика, професорів А. В. Вихруща, Ю. Д. Руденка, М. М. Фіцули та ін. Він був членом спеціалізованих рад із захисту дисертацій у Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського та Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника.

Розпочався життєвий шлях Василя Струманського із с. Чабанівки Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Народився він 1 червня 1947 року у сім'ї колгоспників. З дитячих літ прилучився до нелегкої сільської праці. Праця у той час була єдиним джерелом матеріального зростання сім'ї Струманських. «Нам ніколи й нічого не приходило дарма, все треба було заробляти своїми мозолями», – згадувала згорьована мати. Батьківська «педагогіка» зводилась до одного: «Васю, що ти б не робив, старайся робити якнайкраще». Саме ці якості проявилися ще у шкільні роки, коли навчався у місцевій восьмирічці, а потім, долаючи щодня немалу відстань, завершував навчання у Грушківській середній школі. Ще у шкільні роки здібний юнак цікавився краєзнавством, був активним учасником художньої самодіяльності, захоплювався фольклорною спадщиною рідного села, його традиціями, звичаями та обрядами.

У кінці 60-х років XX ст. Василем Струманським був зроблений усвідомлений професійний вибір, який привів його до Київського інституту народного господарства і після закінчення якого Василь Петрович розпочинає свою педагогічну кар’єру у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському технікумі. Професія викладача припала йому до душі. Педагогіка стає його життєвим кредо. Навчаючись в аспірантурі, а згодом – у докторантурі, він зумів досягти високих наукових здобутків. Загальний науковий доробок В. Струманського – понад 350 публікацій, які стали широко відомими як науковцям, так і практичним працівникам загальноосвітньої школи, вищих навчальних закладів. Серед них монографії«Про дослідження загальнотрудових політехнічних якостей» (1987), «Загальнотрудова політехнічна підготовка учнів технікумів» (1989), «Політехнічна освіта учнів середньої школи» (1987), «Історико-педагогічні нариси політех­нічної освіти в середній спеціальній школі України (1917-1987 рр.)» (1988), «Реалізація марксистсько-ленінського принципу політехнізму в умовах реформи школи» (1988), «Теоретичні і методичні основи політехнічної підготовки учнів» (1990), навчальні посібники, методичні рекомендації (більше 20): «Народознавство Поділля: бібліографічний покажчик» (1992), «Нариси народно-побутового життя подолян» (1994), «Народознавство Поділля: хрестоматія» (1995), «Духовність і технічний прогрес: проблема гармонізації» (1997) та ін., програ­мований контроль знань учнів з «Основ наукової організації управління в колгоспах і радгоспах» (1976), програмований контроль знань учнів з «Економіки, організації і планування сільськогосподарського виробництва» (1977), «Комплексна система управління якістю підготовки спеціалістів» (1984), «Навчально-виховна практика студентів» (1984), «Громадсько-політична практика студентів 1-3 курсів» (1985), «Удоско­налення політехнічної підготовки кадрів середньої кваліфікації» (1988), «Народознавство: програма курсу для педагогічних навчальних закладів України» (1992), «Етнопедагогіка: програма і робочі плани» (1993), «Народознавство Поділля в питаннях і відповідях» (1995), «Науково-теоретичні основи й емпіричні засади педагогічної самодіяльності української людності» (текст лекції) (1994), «Педагогіка народно-побутового життя української людності» (1996), «Виховна робота в національній школі» (1997), «Слово в золотій оправі: антологія усної народної творчості подолян» (1998), «На шляху громадянської зрілості» (1999), які широко використовуються у навчально-виховному процесі закладів освіти.

Наукові інтереси Василя Петровича в контексті визначених особистісних пріоритетів значною мірою детермінувались особливостями соціального розвитку держави, потребами практики освітньої діяльності школи (як середньої, так і вищої). Саме цим можна пояснити інтерес до проблем соціалізації особистості у складний кризовий період соціально-економічних змін, а відтак і зміни освітньої парадигми в державі. Проблема соціалізації особистості в контексті актуальних характеристик означеного періоду стає домінантою наукового інтересу дослідника і стосується формування фундаментальної спільної платформи функціонування освітньої системи в державі, суть якої передбачає формування єдиних базових орієнтацій у творенні соціального середовища освітнього закладу (середнього загальноосвітнього і вищого педагогічного) через відповідну організацію навчально-виховного процесу. Позиція виявилась цілком перспективною, і нині означена проблема є предметом активних наукових досліджень. Якщо сформувати дві автономно діючі системи – школа і педагогічний ВНЗ – можна спрогнозувати неминучий конфлікт, що зрештою зробить обидві системи недієздатними. Головна причина полягає в тому, що основу школи і ВНЗ складає навчально-виховний процес. У системі вищої освіти педагогічний ВНЗ є унікальним: навчально-виховний процес виступає ціллю і засобом одночасно. Звісно, ВНЗ має своє функціональне призначення, однак, це стосується не стільки процесуального, скільки змістового аспекту його структури, а навчально-виховна діяльність має свою, спільну для всіх її різновидів логіку, закони, принципи продуктивного функціонування. Зрештою, не можна навчити студентів творити навчально-виховний процес у школі, використовуючи інформаційно-репродуктивний метод навчання у ВНЗ, не можна сформувати учителя – демократа, гуманіста для школи в структурі авторитарної освіти ВНЗ і т.д. Зрозуміло, що низький рівень узгодженості двох залежних за своєю суттю освітніх систем є однією з основних больових точок теорії і практики сучасної освіти в державі (практично всі наукові дослідження ведуться в рамках однієї системи: педагогіка школи або ВНЗ, не передбачаючи змін в іншій освітній структурі).

Отож, проблема соціалізації особистості в умовах кризової соціально-економічної ситуації у державі в межах зазначених вище освітніх систем були предметом підвищеного наукового інтересу В. П. Струманського упродовж останніх років його науково-педагогічної діяльності. Ним було визначено методологічну та теоретичну основу дослідницької роботи щодо обгрунтування:

  • окремих позицій сутності нової ідеології виховання, в основі якої – національна ідея («кожна сходинка в розвитку людства має свою філософію життя»);

  • механізмів процесу соціалізації особистості та психолого-педагогічних умов забезпечення його ефективності;

  • сутності концепції виховання життям;

  • основ творення цілісної сфери виховання;

  • сутності національної ідеї, що набуває особливої значущості в період самовизначення особистості в умовах кризових соціально-економічних ситуацій.

У дослідженнях В. Струманського йдеться про необхідність формування мікросередовища, яке в оптимальному варіанті забезпечує ефективність процесу соціалізації особистості учня (студента). Характер взаємодії освітнього простору і особистості учня (студента) визначають кількісні та якісні параметри їх взаємного формування. Позитивне мікросередовище освітнього закладу буде не лише не співвідноситись, а й протидіяти загальній кризовій соціальній ситуації. Історія доводить правомірність зазначеної позиції. Так Павлинська середня школа, створена В. О. Сухомлинським (школа радості, школа розвитку) успішно функціонувала в рамках авторитарної, інформаційно-репродуктивної системи. Це спільність особливого роду, що інтегрує в собі духовне, інтелектуальне, соціальне. Як бачимо, значна кількість прикладів переконує у тому, що можна сформувати свій освітній простір навіть в рамках мікросистеми (наприклад, однієї школи). Цим самим освітній заклад реально може формувати активну внутрішню позицію, яка дозволить кожному учневі (студенту), потрапляючи, скажімо, в асоціальну за характером домінуючих цінностей ситуацію за межами закладу, адекватно її оцінити і самовизначитись (ігноруючи чи активно протидіючи). В такий спосіб відбувається реальне формування соціальної ситуації в державі через формування соціальної ситуації в навчальному закладі, що безперечно буде об’єктивуватись і за його межами.

Виокремлюється і базова позиція наукового доробку В. Струманського, що стосується модернізації основи виховної діяльності, зокрема забезпечення її національної орієнтованості. Автор численних публікацій (в тому числі й посібників) з проблем національного виховання молоді доводить, що лише концепція національного виховання може забезпечити реалізацію принципу природовідповідності виховання, а відтак і реально вирішувати проблеми соціалізації особистості у період становлення української державності.

Варіант інтеграції процесів соціалізації особистості, забезпечення її національної орієнтованості, формування її як суб’єкта власного особистісного розвитку прослідковується як в теоретичних позиціях, так і в практичній діяльності В. П. Струманського. Виховання трактується як цілеспрямований і керований процес, орієнтований на самовизначення учня (студента), усвідомлене формування суб’єктності його позиції.

У курсі «Основи національного виховання» (програму та методичні рекомендації до якого розробив сам автор) він пропонує творчі завдання такого змісту: «Осмисліть сутність певної життєтворчої ідеї, що набула статусу народної, звичаю, традиції, свята, і змоделюйте варіант її трансформації в умови сьогодення з метою використання у вашій майбутній навчально-виховній практиці». На перший погляд завдання ніби просте, але позиція, що в ньому закладена, за своєю суттю є фундаментальною.

Вважаємо, В. Струманський виходить із того, що найбільше деформацій на шляху реабілітації національної ідеї і формування на її основі нової ідеології життя знаходяться в площині механізмів її реалізації. Адже, ми пішли не від людини, яку понад 80 років учили асоціювати національне з націоналістичним, а від ідеї як самоцінності. Це є очевидною помилкою: хоча й багато було сказано про «шароварну педагогіку»,але практично все було на рівні гасел і декларацій. Фактично не була розроблена концепція перехідного періоду, який передбачає філософські, психологічні, педагогічні аспекти забезпечення природності процесу «вживлення» національної ідеї, формування філософії власного життя на її основі. Людина не стане національно свідомою, якщо ми змусимо її запам’ятати велику кількість інформації. Василь Петрович був категорично проти механічного наслідування зразків штучного перенесення штампів, тобто насаджування або формального копіювання та відтворення розроблених схем організації діяльності з національного виховання молоді. Тут, вважав він, важливо врахувати все до найменших деталей, прогнозуючи характер сприйняття цінностей національної культури молодою людиною. Тому вчений постійно оперував таким поняттям, як «трансформація». Завдання, подане вище, є реальним варіантом протидії означеному підходу. В такий спосіб студентів вчать:

  • осмислювати суть ідеї і вчитись трактувати її для себе, аналізуючи базові протиріччя, підгрунтя;

  • співвідносити соціальну ситуацію того часу з нинішньою, аналізуючи філософію життя, психологію людини, її цінності, пріоритети;

  • шукати варіанти (зміст, форми) забезпечення її природної реалізації в умовах сучасної навчально-виховної ситуації в школі;

  • творити власну методику та стиль педагогічної діяльності, максимально враховуючи специфіку власної позиції;

  • реально формувати свої власні світоглядні позиції на основі національної ідеї.

Насамкінець, формуючи свій варіант навчально-виховного процесу, студент формує себе, свою професійну позицію, свій життєвий простір.

Авторські ідеї В. П. Струманського про концептуально-структурні схеми використання народного педагогічного досвіду виховання практично втілюються не лише в Україні, але й у країнах СНД (Росія, Білорусь, Киргизстан, Молдова та ін). Особливо широкий резонанс серед викладачів педвузів і педагогів-практиків викликав його навчальний посібник «Виховна робота в національній школі», виданий Інститутом змісту і методів навчання 1997 року. У ньому автор особливо наголошує на обов'язку сучасного педагога «орієнтуватися на світову науку, а не на регіональну, кореговану якимись ідеологічними мірку­ваннями і таке інше». Учений вказує на потребу «спрямування виховних зусиль на формування в учнівської молоді національної самосвідомості; пошанування традицій і звичаїв свого народу, його духовної і матеріальної культури, готовності зберегти і примножити морально-етичні набутки свого етносу, що мають національне культивування і загальнолюдське визнання». Щоб досягти зазначеної мети, в українському суспільстві сьогодні формується відносно нова і цілісна система національного виховання. Василь Петрович у своїх працях розкрив базові теоретичні і практичні підходи до національного виховання в умовах відродження української школи.

Професор В. П. Струманський окреслив філософсько-етичні і соціально-педагогічні аспекти формування духовності підростаю­чих поколінь у сучасних умовах. Він зумів розкрити теоретичні основи соціалізації української молоді, науково-методичні засади національного виховання в школі, показати роль виховних традицій народної педагогіки в практиці роботи сучасної школи. Василь Петрович особливо наголошував на невиправданості в системі національної освіти тези про достатнє задля формування національної самосвідомості поліпшення вивчення «україністичних дисциплін» – «Історії України», «Української мови», «Української літератури» тощо. Він різко відкидав профанацію високої справи національного виховання, що нерідко постає у формах «шароварщини», недолугої фольклоризації, надмірної побутовізації уявлень школярів щодо нашої етнічної історії. «Емпірична спадщина педагогічної самодіяльності українців має стати лише основою для нинішньої практики виховної роботи в школі», – підкреслював учений.

В. Струманський також піднімає широке коло проблем, пов’язаних з гуманітаризацією освіти, яка реалізується переважно горизонтально, екстернально через збільшення кількості гуманітарних предметів у навчальних програмах, що викликає неприйняття як у студентів, так і у педагогів. У зв’язку з цим згадується застереження Василя Петровича , що «...недостатньо і поверхово трактувати принцип гуманітаризації освіти лише як резерв під­вищення якості чисто ділових, виробничо-професійних характе­ристик спеціаліста. Набагато важливіше, при всій вагомості першого, є те, що на засадах гуманізму формується Людина. І насамперед Людина потрібна нашому суспільству і нашій державі, Людина високої культури, глибокої духовності з багатим національно-культурним потенціалом». Він ставив найважливіші для сучасної незалежної України питання ґрунтовної розробки теоретичних засад міжнаціональних відносин усіх етнічних груп України з врахуванням їх традицій, зви­чаїв, ментальності і проектування цих чинників на сповнене людинолюбства внутрішнє життя кожного індивіда. Не кожен науковець сьогодні може так глибоко і фундаментально поставити нагальні питання гуманістично спрямованої культурної розбудови країни. Ніби відчуваючи швидкоплинність життя, В. П. Струманський спішить сформулювати нагальні наукові завдання: «В зв’язку з цим дуже гостро і невідкладно стоять питання дослі­дження національної психології та самосвідомості і механізмів їх впливу на формування особистісних установок та стереотипів життєвої активності людини».

Означені вище підходи потребують більш глибокого осмислення та подальшої дослідницької роботи як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Очевидним залишається одне: концептуальні позиції соціалізації особистості в умовах соціально-економічних криз, забезпечення її національної основи, формування молодої людини як суб’єкта власного життя, розроблені В. П. Струманським, можуть слугувати мобільною основою для подальшого наукового пошуку за даною проблематикою. Він постійно акцентував увагу на тому, що сенс життя – у творчому, духовному зростанні особистості. В. Струманський ініціював різні форми науково та професійно орієнтованого спілкування з колегами кафедри, університету, аспірантами, студентами, допомагав в організації індивідуальної дослідницької роботи, щиро радів успіхам кожного. Ніколи не задовольнявся посередністю. А тому виявляв непримиренність до «сірих» лекційних і семінарських занять, до псевдонаукових здобутків, кон'юнктури, кар'єризму в науці.

Загалом професор В. П. Струманський був оптимістом і життєлюбом. Він сформував свій життєвий простір таким чином, що професійна діяльність і наукова робота були в ряду найбільш значущих його складових. А тому професійний і науковий успіх В. П. Струманського найбільшою мірою асоціювалися з успіхом життєвим. Високе почуття справедливості, висока моральна чистота, справжня людяність – ці якості були особливо притаманними Василеві Петровичу – ученому, педагогу, наставникові молоді

Присакар В. В.,

кандидат педагогічних наук,

доцент К-ПНУ ім. І. Огієнка

Франчук Т. Й.,

кандидат педагогічних наук, доцент,

зав. кафедри педагогіки К-ПНУ ім. І. Огієнка


^ Василь Петрович Струманський – Учитель з великої літери

У 1989 році я вступив на заочне відділення історичного факультету Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту і цього ж року був призваний на строкову службу в армію. Безперечно, два роки служби на Семипалатинському ядерному полігоні дали про себе знати. Прогалини в знаннях студента-заочника були відчутними, незважаючи на те, що першу сесію, ще до призову в армію, здав успішно. Потрібно було наздоганяти упущене. Засукавши рукави, я взявся виправляти ситуацію.

А ситуація складалася так: один у полі не воїн. І тут мені на допомогу прийшла потужна команда науково-педагогічних працівників нашого інституту. Справжні корифеї своєї справи допомогли успішно завершити навчання. Серед них у моєму становленні як майбутнього вчителя, громадянина, людини велику роль відіграв професор, доктор педагогічних наук, прекрасний викладач педагогіки Василь Петрович Струманський.

Василь Петрович не сприймав недбалого ставлення студента до навчання. Жодні прохання, обіцянки, знайомства, так зване «телефонне право» щодо виставлення позитивної оцінки студентові, який легковажно ставився до навчання, на викладача не впливали. Маєш знання – отримуй, ні – йди вчи! Таким був девіз професора В. П. Струманського.

Подібну діагностику пройшов і я. Іспит з педагогіки з першого разу здав на двійку. Зрозумів, що праця і тільки праця допоможе виправити ситуацію. За другим заходом отримав четвірку. Василь Петрович після іспиту запропонував мені під його керівництвом писати дипломну роботу з педагогіки. Його слушні зауваження, пропозиції, побажання щодо ґрунтовнішого висвітлення теми допомогли мені захистити дипломну роботу на «відмінно».

Професор В. П. Струманський, незважаючи на високі наукові регалії, завжди залишався надзвичайно простою, доброю та порядною людиною. Він любив студентів, які хотіли вчитися. З ними був щирим, привітним, доброзичливим і доступним у спілкуванні. Василю Петровичу були притаманні титанічна працьовитість, наполегливість, цілеспрямованість. Про це свідчать його багаточисельні наукові праці, монографії, статті, участь у наукових конференціях, семінарах тощо. Попри велику зайнятість, професор завжди знаходив час, щоб поспілкуватися з студентами, надати їм практичну допомогу. Це була високо інтелігентна людина, великий вчений, педагог, який плідно займався викладацькою роботою.

Василь Петрович родом з села Чабанівка нашого Кам’янець-Подільського району. Він надзвичайно любив свій край. Любов до рідного краю залишила глибокий слід у його науковій діяльності. Подільський дослідник, етнограф В. П. Струманський зробив вагомий внесок у вивчення Поділля. Студенти з великим захопленням слухали його лекції з етнопедагогіки, студіювали навчальний посібник «Нариси народно-побутового життя Поділля», хрестоматію «Народознавство Поділля».

В. П. Струманський постійно цікавився як його наукові праці, розробки впроваджуються в педагогічну практику в навчальних закладах. Був активним учасником різних освітянських форумів. Я не раз був свідком його участі у вчительських конференціях, семінарах, засіданнях методичних комісій та об’єднань. Його виступи завжди були аргументовані, доступні для аудиторії.

Мені доводилося спілкуватися з односельчанами Василя Петровича. У своїх спогадах вони відзначали, що Василь Петрович не тільки плідно займався науковою та викладацькою роботою, а також постійно цікавився життям рідної Чабанівки. Понад усе любив спілкування з природою, працю в господарстві матері і сестри, що було чи не єдиною формою відпочинку. Домашні квіти, сад, виноград, пасіка були для нього особливим куточком земного раю. Його працьовиті руки не раз були доброю підмогою рідним.

Василь Петрович великий цінитель родинних стосунків. Він постійно турбувався про маму Євдокію Григорівну, яку безмежно любив. У цьому я переконався, коли працював в управлінні праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації. Євдокія Григорівна, рядова колгоспниця, за сумлінну працю була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Але роки брали своє, почалися проблеми із здоров’ям, похилий вік, перебої в пенсійному забезпеченні. Син завжди був поруч і допомагав матері.

Василю Петровичу були притаманні скромність, чемність, людяність і принциповість, непримиренність до кар’єризму і бюрократизму. Таким він запам’ятався студентам, наш учитель з великої літери.

^ М. Д. Желізник,

голова Кам’янець-Подільської

районної державної адміністрації.

  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Життєве кредо професора iconТема. В. Симоненко „витязь молодої української поезії (О. Гончар)
Особистість поета І журналіста В. Симоненка в контексті літературного процесу 60-х рр. ХХ століття. Джерела становлення, світогляд,...
Життєве кредо професора iconЗалікові питання з курсу "безпека життєдіяльності"
Стисла характеристика основних підсистем в системі "Людина життєве середовище"
Життєве кредо професора iconНаказ №23-с від 31. 01
На підставі рапорту декана факультету іноземної філології професора Л. М. Руденко та завідувача кафедри англійської мови та методики...
Життєве кредо професора iconМ. Чернівці. Конференція присвячена пам’яті професора Іванова Ю. І. та професора Пахмурного Б. А
У роботі конференції беруть участь провідні фахівці України, Росії, Молдови І білорусі
Життєве кредо професора iconМ. Чернівці. Конференція присвячена пам’яті професора Іванова Ю. І. та професора Пахмурного Б. А
У роботі конференції беруть участь провідні фахівці України, Росії, Молдови і Білорусі
Життєве кредо професора iconПоложення про неї затверджує Міністр освіти І науки. Вчене звання професора присвоюється на основі рішення
Затвердити Порядок присвоєння вченого звання професора І доцента, що додається
Життєве кредо професора iconКонкурс на заміщення посади професора кафедри
В конкурсі можуть брати участь доктори наук, які мають вчене звання професора, досвід викладання дисциплін за профілем кафедри та...
Життєве кредо професора iconО. О. Богомольця, д м. н., професора Нетяженка. В. З. д м. н., професор кафедри Щуліпенко І. М
Програма складена під керівництвом завідувача кафедри пропедевтики медицини внутрішніх хвороб нму імені О. О. Богомольця, д м н.,...
Життєве кредо професора iconОфіційне опонування дисертації
Основні підсумки наукової роботи завідувача кафедри історії держави І права Інституту права та психології Національного університету...
Життєве кредо професора iconНапн україни, професора О. В. Чалого. Авторський колектив
Програма розроблена на кафедрі медичної І біологічної фізики Національного медичного університету імені О. О. Богомольця під загальною...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи