Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології icon

Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології




НазваПолтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології
Сторінка1/3
Дата24.08.2012
Розмір0.53 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3



Полтавська державна аграрна академія

Факультет агротехнологій та екології


«ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор академії, професор

____________В.І. Аранчій

________________2012 р.


Програма


вступного фахового випробування

для спеціальності «Агрономія»

на освітньо-кваліфікаційні рівні

7.09010101 – Спеціаліст

8.09010101 – Магістр


Полтава – 2012


Програму підготували:

  • Маренич М.М. – доцент кафедри селекції, насінництва і генетики; декан факультету агротехнологій та ;

  • ^

    Писаренко П.В. –завідувач кафедри землеробства і агрохімії;

  • Жемела Г.П. – завідувач кафедри рослинництва;

  • Писаренко В.М. ­– завідувач кафедри екології і ботаніки;

  • Тищенко В.М. – завідувач кафедри селекції, насінництва і генетики;

  • ^

    Писаренко П.В. – завідувач кафедри землеробства і агрохімії;

  • Опара М.М. – професор кафедри землеробства і агрохімії;

  • Колєсніков Л.О. – доцент кафедри екології і ботаніки;

  • Антонець О.А – доцент кафедри рослинництва;

  • ^

    Поспєлова Г.Д. – доцент кафедри екології і ботаніки;

  • Білявська Л.Г. – доцент кафедри селекції, насінництва і генетики;

  • Горб О.С. – доцент кафедри селекції, насінництва і генетики;

  • Кулик М.І. – доцент кафедри селекції, насінництва і генетики;

  • ^

    Філоненко С.В.– доцент кафедри рослинництва;

  • Ляшенко В.В. – доцент кафедри рослинництва;

  • Піщаленко М.А. – доцент кафедри екології і ботаніки;

  • Назаренко Г.І. – доцент кафедри землеробства і агрохімії.




Програма розглянута та затверджена методичною радою факультету агротехнологій та екології напрям підготовки «Агрономія» 20 січня 2012 року, протокол № 6.


Відповідальний за випуск – завідувач кафедри рослинництва, доктор с.-г. наук, професор Жемела Г.П.


В с т у п


В умовах нових економічних відносин фахівець-агроном повинен мати фундаментальну гуманітарну, загальнонаукову, спеціальну та практичну підготовку, досконало володіти своєю спеціальністю, оновлювати і збагачувати свої знання, вміти на практиці застосовувати сучасні економічні методи управління та технології вирощування сільськогосподарських культур.

Досягнення зазначених вимог можливе за умов постійного проведення контрольних заходів із визначення відповідності знань та умінь випускників змісту освіти та змісту навчання, зазначених у галузевих стандартах.

Головним завданням вступного випробування зі спеціальності “Агрономія” є виявленням у вступників спеціальних знань і практичних навичок з комплексу спеціальних агрономічних навчальних дисциплін.

Для вступників на ОКР “Спеціаліст” та “Магістр” зі спеціальності “Агрономія” на базі освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр” цей комплекс включає дисципліни:

  • землеробство;

  • ґрунтознавство;

  • фізіологію рослин;

  • буряківництво;

  • кормовиробництво;

  • програмування врожаю;

  • агрохімію;

  • рослинництво;

  • ТЗППР;

  • сільськогосподарську ентомологію;

  • сільськогосподарську фітопатологію;

  • плодівництво;

  • овочівництво;

  • селекцію і насінництво.

В процесі складання вступного випробування зі спеціальності студенти повинні відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики бакалавра з напряму “Агрономія” показати високу фундаментальну професійну та практичну підготовку.

Зазначені фахові випробування можуть бути використані також з метою оперативного визначення роботодавцем, керівником дипломної роботи, особисто випускником наявності в студента-випускника мінімальних знань та умінь, визначених галузевими стандартами вищої освіти і необхідних для виконання ними відповідних соціально-виробничих функцій та успішного вирішення типових завдань професійної діяльності.

Фахові випробування будуть проводитися у формі тестового контролю.


^ ЗМІСТ ВСТУПНИХ ФАХОВИХ ВИПРОБУВАНЬ ТА КРИТЕРІЇ ЙОГО ОЦІНКИ


Вступні фахові випробування передбачають виконання завдань, які об’єктивно визначають їх рівень підготовки і складається з тестової перевірка знань з дисциплін, які вивчалися на рівні бакалавра. Вона охоплює систему базових тестових завдань закритої форми із запропонованими відповідями.

Тестові завдання закритої форми складаються з двох компонентів:

а) змістовної частини;

б) варіантів відповіді.

Ці тести є складовою частиною вступних фахових випробувань вступників. Для кожного вступника передбачається 50 тестових завдань. З кожного завдання передбачається 4 варіанти відповіді, з яких студент повинен вибрати вірну.

Максимальна кількість балів, які вступник може набрати за виконання тестових завдань становить 100 балів. Кожній вірній відповіді по тестовому завданню присвоюється 2 бали. Шкала трансформації 100-бальної системи в 5-бальну знаходиться в додатку А. підсумкова оцінка виводиться за розрахунком середнього балу додатку, фахового вступного випробування з іноземної мови (для магістрів) і оцінки, отриманої в ході вступного випробування.

^ 1. Ґрунтознавство з основами геології


«Ґрунтознавство з основами геології» є фундаментальною дисципліною в агрономічній освіті. На основі саме цієї дисципліни вивчаються агрохімія, землеробство, рослинництво та механізація сільськогосподарського виробництва, тому викладатися «Ґрунтознавство з основами геології» повинно на початку навчання, поряд з хімією, фізикою та ботанікою, елементи яких є основою цієї дисципліни.

При вивченні ґрунтознавства для студентів агрономічної спеціальності визначення мінералів набуває особливого значення, так як мінеральна частина складає 90% - 97% маси ґрунту.

При ознайомленні з явищами ерозії студенти вивчають закономірності їх формування (стадії в розвитку ярів ) з метою попередження яружної ерозії ґрунтів.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

  • основні показники властивостей ґрунту;

  • сутність ґрунтотворних процесів;

  • генезис конкретних ґрунтів та їх будову;

  • агрохімічну характеристику ґрунтів;

  • розповсюдження різноманітних ґрунтів;

  • класифікацію ґрунтів;

  • окультурення (підвищення родючості) ґрунтів різної генези;

  • раціональне використання ґрунтового покриву.

Студенти зможуть достатньо орієнтуватися в мінеральному, механічному і хімічному складі ґрунтотворних порід і ґрунтів із метою самостійного опису профілю ґрунту свого господарства.

При вивченні ґрунтознавства вислів «рослинні формації» набувають для студентів агрономічного факультету значення сумісного впливу різних груп організмів на процеси ґрунтоутворення.

В умовах реформування сільського господарства студенти зможуть вирішити практичні питання з агрономічної оцінки властивостей ґрунтів, тобто установити їх оптимальні параметри.


Ґрунт - це:

1. Самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло природи, що виникло в результаті дії живих і мертвих організмів та природних вод на поверхневі горизонти гірських порід за різних умов клімату й рельєфу.

2. Ґрунт являє собою самостійне тіло природи, утворене шляхом сполучення та взаємодії геологічних процесів із біологічними, яке має родючість.

3. Пухкий поверхневий горизонт земної кулі, здатний продукувати врожай рослин.

4. «Верхні» або зовнішні горизонти гірських порід, природно змінені сумісною дією води, повітря і різного роду живих організмів.


^ Моніторинг ґрунтів - це:

1. Система тривалих спостережень за станом погоди і ґрунтів із метою своєчасного виявлення та прогнозу будь-яких змін, розробка заходів із метою збереження і покращення їх родючості.

2. Покриття поверхні ґрунту різними матеріалами з метою зниження випаровування вологи.

3. Процес звільнення засолених ґрунтів, ґрунтових вод під легкорозчинних солей.

4. Діагностика, прогноз і управління станом ґрунтів заради керування розширеним відтворенням їх родючості.


Дерновий ґрунтотворний процес - це:

1. Поступове погіршення властивостей ґрунту, яке спричиняє зміни умов ґрунтоутворення, що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури та зниженням родючості.

2. Значне збіднення мулом, фізичною глиною та основами верхніх горизонтів і збагачення їх кремнеземом. Утворюється кисла реакція, низький вміст гумусу.

3. Процес, який розвивається під трав’янистою рослинністю, на багатих карбонатних породах в атмосферних умовах зволоження, під час якого накопичується гумус, поживні речовини, створюється зерниста структура ґрунту та його нейтральна реакція.

4. Процес відбувається в умовах надлишкового зволоження поверхневими або ґрунтовими водами під специфічною вологолюбною рослинністю.


Дерново-підзолисті ґрунти поширені:

1. У зоні Лісостепу України і характеризуються високою родючістю і вмістом гумусу, нейтральною реакцією, добрими фізико-хімічними властивостями.

2. У зоні Полісся України. Їх характеристика: малородючі, гумусу мало, реакція кисла, малопотужний гумусовий горизонт, структура ґрунту нестійка.

3. У Степу України. їх характеристика: реакція нейтральна або слабокисла, середньо забезпечені гумусом, материнські породи засолені.

4. Великі масиви даних ґрунтів є в Австралії, Китаї, Росії, Канаді, США, Японії, середній та східній Європі.


Тип ґрунту - це:

1. Велика група ґрунтів, що розвиваються в однотипних біологічних, кліматичних, гідролітичних умовах і характеризуються яскравим проявом основного процесу ґрунтоутворення.

2. Група ґрунтів у межах виду, що розрізняються гранулометричним складом поверхневих горизонтів.

3. Група ґрунтів, що утворилися на однорідних у літологічному або генетичному відношенні породах.

4. Група ґрунтів, що розрізняються ступенем сільськогосподарського освоєння або ступенем еродованості.


Теплі ґрунти - це:

1. Ґрунти, які характеризуються великою вологоємністю, можуть утримувати багато води, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи (глинисті, суглинисті ґрунти).

2. Ґрунти легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємність, а тому швидко прогріваються весною (піщані, супіщані ґрунти).

3. Ґрунти малорозвинені, які перебувають на ранніх стадіях розвитку з нечітко сформованим профілем, потужність якого не перевищує 10 см.

4. Ґрунти, що сформувалися в умовах періодичного перезволоження поверхневими або ґрунтовими водами.


Важкі ґрунти - це:

1. Ґрунти позбавлені агрономічно цінної структури.

2. Ґрунти, які проявляють слабкий опір засобам обробітку ґрунту (піщані, супіщані).

3. Ґрунти поховані під породами, які генетично не пов’язані із сучасними процесами ґрунтоутворення.

4. Ґрунти, які виявляють великий опір під час оброблення, глинисті або важкоглинисті за гранулометричним складом.


Еродовані ґрунти - це:

1. Ґрунти, які сформувалися в автономних умовах, займають великі ареали, що відповідають біокліматичним зонам.

2. Ґрунти, які перебувають на ранніх стадіях розвитку і нечітко сформованим профілем, потужність якого не перевищує 10 см.

3. Ґрунти з профілем, зміненим процесами водної та вітрової ерозії, характеризуються зменшеною потужністю верхніх генетичних горизонтів або ж їх відсутністю.

4. Ґрунти, які характеризуються присутністю в ґрунтовому профілі ознак оґлеєння.


Бонітування ґрунтів - це:

1. Таксономічна класифікація ґрунтів, визначення групи ґрунтів у межах роду, що відрізняються за ступенем розвитку основного ґрунтотворного процесу.

2. Порівняльне оцінювання (в балах) якості ґрунту, як засобу виробництва в сільському господарстві, що базується на урахуванні властивостей ґрунту і рівня урожайності.

3. Заходи, спрямовані на поліпшення властивостей ґрунтів та умов ґрунтоутворення з метою підвищення родючості.

4. Комплекс заходів, спрямованих на відновлення продуктивності порушених фунтів.


Рекультивація земель - це:

1. Комплекс заходів спрямованих на відновлення продуктивності порушених ґрунтів, а також на покращення навколишнього середовища.

2. Система поділу земної поверхні за ознаками подібності та різниці в ґрунтовому покриві з урахуванням комплексу природних факторів.

3. Потрапляння на поверхню та всередину ґрунту забруднювачів, що не розкладаються в процесі самоочищення ґрунту і змінюють його властивості.

4. Природний процес переміщення пухких мінеральних мас водою, вітром, льодом під дією сили тяжіння з більш високих рівнів на нижчі.


2. Агрохімія.


Агрохімія – інтегрована дисципліна, яка узагальнює наукову інформацію з таких дисциплін, як хімія, ґрунтознавство, рослинництво, землеробство, фізіологія рослин, інформатика, екологія, метеорологія, економіка. Знання, одержані при вивченні дисципліни «Агрохімія», широко використовуються при опануванні наступних дисциплін: «Програмування врожаїв», «Рослинництво», «Буряківництво», «Селекція і насінництво», «Екологія», «Живлення рослин».

Вивчаючи дисципліну «Агрохімія», студенти одержать необхідні теоретичні і практичні знання та навики по раціональному використанню добрив з урахуванням грунтово-кліматичних умов з метою одержання великих врожаїв сільськогосподарських культур при високій якості продукції.

Як результат вивчення дисципліни студент повинен:

знати:

  • роль класиків агрономічної науки в розвитку агрохімії;

  • стан і перспективи хімізації в Україні та світі;

  • хімічний склад рослин, їх живлення та методи його регулювання;

  • властивості ґрунту у зв’язку з живленням рослин і застосуванням добрив;

  • взаємодію добрив з ґрунтом, рослинами, кругообіг речовин в землеробстві, хімічні процеси, що відбуваються в ґрунті при внесенні добрив, і вплив їх на рослину і, в кінцевому результаті, на урожайність сільськогосподарських культур і якість продукції;

  • методи хімічної меліорації ґрунтів;

  • мінеральні, органічні та мікродобрива, їх отримання, властивості та використання, оптимальні умови зберігання і транспортування;

  • бактеріальні препарати та рістактивуючі речовини.

  • технології внесення добрив та хімічних меліорантів, машини для їх внесення;

  • систему застосування добрив, зокрема під найважливіші сільськогосподарські культури;

  • сучасні інформаційно-логічні методи управління мінеральним живленням рослин;

  • вплив добрив на біосферу;

  • агрохімічну, економічну та енергетичну ефективність добрив;

  • систему агрохімсервісу.

уміти:

  • визначити рівень забезпеченості сільськогосподарських культур поживними речовинами ґрунту;

  • визначити необхідність проведення хімічної меліорації та встановити норми хімічних меліорантів;

  • розпізнавати органолептично та з допомогою хімічних реакцій види і форми добрив;

  • забезпезпечувати оптимальні умови для зберігання і транспортування добрив;

  • встановлювати норми та визначати форми і способи внесення добрив для одержання запрограмованої врожайності;

  • користуватись моделями та програмами з управління мінеральним живленням сільськогосподарських культур;

  • запобігати руйнуванню та забрудненню біосфери в процесі використання добрив;

  • визначати економічну та енергетичну ефективність використання добрив.


Форма мінерального добрива - це:

1. Характеристика виду добрива за хімічним складом.

2. Добрива одного і того ж агрегатного стану.

3. Добрива, які містять один і той самий елемент живлення рослин.


Діюча речовина - це:

1. Основний поживний елемент, що міститься в добриві.

2. Іон або група іонів, що здатні поглинатися рослинами.

3. Сполука, за якою проводиться перерахунок кількості поживних елементів у добривах.


Хімічна сполука (елемент), якою прийнято виражати вміст азоту в рослинах, ґрунтах та добривах - це:

1. N.

2. N2O.

3. NO3.

4. NH4.


Фізіологічна кислотність добрива - це:

1. Властивість добрива підкислювати реакцію середовища, яка пов’язана з нітрифікацією азоту добрив.

2. Кількість вільної кислоти у складі мінерального добрива.

3. Властивість добрива підкислювати реакцію середовища, яка пов’язана з переважним використанням рослинами катіонів зі складу відповідної солі.


Фізіологічно кислі добрива - це:

1. Калійна селітра.

2. Кальцієва селітра.

3. Натрієва селітра.

4. Сульфат амонію.


Фізіологічно лужні добрива - це:

1. Аміачна селітра.

2. Калійна селітра.

3. Сульфат калію.

4. Сульфат амонію.


В умовах складу або поля аміачну селітру можна визначити таким чином:

1. Біла кристалічна гранульована речовина, мильна на дотик, у разі підпалювання легко плавиться.

2. Біла кристалічна гранульована речовина, у разі запалювання займається, під час змішування з вапном чи фосфатшлаком виділяється запах аміаку.

3. У разі запалювання не горить, під час змішування з вапном чи фосфатшлаком виділяється запах аміаку.

4. У разі запалювання легко займається, під час змішування з вапном чи фосфатшлаком запаху аміаку не виділяється.


Хімічна сполука, якою прийнято виражати вміст фосфору и рослинах, у ґрунтах та добривах:

1. PO43-

2. РО3

3. Р2O5

4. Н3РO4


Добре розчинні у воді фосфорні добрива - це:

1. Суперфосфат.

2. Преципітат

3. Фосфоритне борошно.

4. Мартенівський фосфатшлак.


Хімічна сполука (елемент), якою прийнято виражати вміст калію в рослинах, у ґрунтах, у добривах:

1. К

2. К+

3. K2O

4. КОН


Прості калійні добрива - це:

1. Хлористий калій

2. Сульфат калію

3. Поташ

4. Каїніт


Складні добрива - це:

1. Комплексні добрива, які одержані шляхом механічного змішування готових порошкоподібних, кристалічних чи гранульованих однокомпонентних добрив.

2. Комплексні тверді або рідкі мінеральні добрива, в яких усі частини, кристали чи гранули однакові або близькі за хімічним складом.

3. Комплексні добрива, які отримані змішуванням готових однокомпонентних добрив із введенням рідких та газоподібних продуктів.


3. Землеробство.


В сільському господарстві земля (грунт) є головним засобом сільськогосподарського виробництва. Вона принципово відрізняється від інших засобів виробництва своїми специфічними особливостями - незамінністю, непереміщуваністю, здатністю покращуватися при науково обґрунтованому її використанні і властивістю родючості. Тому вона виконує функції предмету і засобу праці, а в поєднанні із знаряддями виробництва, які постачає промисловість, вона перетворюється в головний (основний) засіб, сільськогосподарського виробництва.

Обмеженість і незамінність землі обумовлює об'єктивну необхідність, а здатність покращуватися завдяки властивості родючості - обумовлює об'єктивну можливість інтенсифікації землеробства.

Мета вивчення дисципліни в тому, щоб агроном знав особливості ґрунту, його властивості і, керуючись об'єктивними законами наукового землеробства, умів управляти родючістю ґрунту і факторами життя рослин для отримання високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур за умови найбільш раціонального використання землі, тобто території господарства.

Задача дисципліни: В ході вивчення спеціальних розділів курсу (сівозміни, механічний обробіток ґрунту, бур'яни та заходи боротьби з ними, захист ґрунтів від ерозії, системи землеробства і особливості їх складових стосовно грунтово-кліматичних і економічних умов зони) і виконання курсової роботи студент повинен набути навики і вміння розробляти і здійснювати в практичній діяльності прогресивні ресурсозберігаючі технології вирощування сільськогосподарських культур в науково обґрунтованих сівозмінах. Для цього він повинен знати:

  • основи загальнотеоретичних дисциплін в об'ємі, необхідному для вирішення виробничих і дослідницьких завдань;

  • загально біологічні дисципліни, включаючи фізіологію рослин, мікробіологію, фізколоїдну і органічну хімію та ін.;

  • професійно орієнтовані дисципліни для раціонального використання земельних угідь, захисту ґрунтів від ерозії і обґрунтування раціональної системи землеробства.

Вивчаючи дисципліну “Загальне землеробство”, студенти одержать необхідні теоретичні і практичні знання та навики по раціональному використанню сільськогосподарських угідь з урахуванням грунтово-кліматичних умов з метою одержання сталих врожаїв сільськогосподарських культур при збереженні ґрунтового і покращанні системи землеробства.

Як результат вивчення дисципліни студент повинен знати, що в землеробстві найважливішим загальним завданням є всебічне підвищення родючості ґрунту і урожайності, подальший ріст виробництва сільськогосподарської продукції. Студент повинен оволодіти практичними заходами по регулюванню водного, повітряного, теплового і поживного режимів ґрунту, захисту його від ерозійних процесів з метою впровадження ресурсозберігаючих і ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур.


Землеробство як галузь сільськогосподарського виробництва:

1. Забезпечує населення продуктами харчування.

2. Забезпечує населення продуктами харчування та тваринництво кормами.

3. Об’єднує підрозділи сільськогосподарського виробництва, пов’язані з обробітком землі - рослинництво, плодівництво, овочівництво, виноградарство.

4. Виробляє рослинницьку продукцію.


Землеробство складається із розділів:

1. Наукові основи землеробства, бур’яни і боротьба з ними, сівозміни, обробіток ґрунту.

2. Наукові основи землеробства, бур’яни і боротьба з ними, сівозміни, осушення.

3. Наукові основи землеробства, технології вирощування сільськогосподарських культур, бур’яни і боротьба з ними, сівозміни, обробіток ґрунту, рекультивація.

4. Наукові основи землеробства, бур’яни і боротьба з ними, сівозміни, обробіток ґрунту, захист ґрунту від ерозії, системи землеробства.


Фактори життя рослин:

1. Вода, тепло, світло, поживні речовини.

2. Вода, тепло, кисень.

3. Світло, тепло, кисень, вода, поживні речовини.

4. Світло, тепло, повітря, вода, поживні речовини.


Суха речовина рослин містить такі поживні елементи:

1. Водень, азот, мідь.

2. Вуглець, кисень, водень.

3. Вуглець, кисень, водень, азот.

4. Вуглець, кисень, водень, фосфор, азот та інші елементи.


Суть закону незамінності і рівнозначності факторів життя рослин:

1. Не можна замінити одні добрива іншими.

2. У ґрунт слід вносити лише ті добрива, яких у ньому не вистачає.

3. Усі фактори життя рослин рівнозначні і незамінні.

4. Усі фактори життя однаково потрібні рослинам.


Агрономічно цінними вважаються частинки ґрунту розміром:

1. 0,25-10 мм

2. 0,5-10 мм

3. 1,0-10 мм

4. Більше 5 мм


Найбільше гумусу містить ґрунт:

1. Дерново-підзолистий

2. Чорнозем

3. Сірозем

4. Темно-сірий


Основні фізико-технологічні властивості ґрунту:

1. Зв’язність, гранулометричний склад, структура.

2. Зв’язність, пластичність, липкість, твердість, спілість.

3.Зв’язність, склад увібраних основ.

4. Структура, спілість, щільність.


Кращими попередниками для озимої пшениці в Лісостепу України є:

1. Конюшина лучна 1-го укосу

2. Кукурудза на силос

3. Соняшник

4. Суданська трава


Однорічні бур’яни - це:

1. Зірочник середній, пирій повзучий, лобода біла.

2. Щириця звичайна, куряче просо, мишій сизий.

3. Морква дика, повитиця конюшинна, чистець болотний.

4. Жовтець повзучий, кучерявець Софії, талабан польовий.


^ 4. Фізіологія рослин.


Фізіологія рослин – наука, що вивчає закономірності життя ( ріст і розвиток) рослин у зв’язку з умовами їх існування. Біохімія рослин (біологічна хімія) вивчає хімічний склад рослин та хімічні процеси, що відбуваються і є в основі їх життя. Ці дві науки органічно пов’язані між собою і тому їх вивчення у комплексі цілком обґрунтоване і закономірне.

Навчальна дисципліна "Фізіологія рослин" є теоретичною основою для вивчення агрохімії, селекції, насінництва, рослинництва, плодівництва, овочівництва, виноградарства, землеробства, технології зберігання та переробки продукції рослинництва.

Методологія навчання з фізіології основана на уявленнях про рослинний організм як складну само регульовану систему і викладається на різних структурних рівнях – від макромолекул до цілої рослини.

Метою навчальної дисципліни є вивчення фізіологічних та біохімічних процесів рослинного організму в онтогенезі та їх залежності від зовнішніх факторів, що є теоретичною основою технології вирощування, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції та фізіологічних основ біотехнології. Вивчаючи фізіологію рослин, слід особливу увагу звертати на фізіологічне обґрунтування одержання максимально можливого врожаю за умов обмежених ресурсів у сільському господарстві.


Переходові до стану глибокого спокою рослин сприяє посилений синтез:

1. Ауксинів.

2. Гіберелінів.

3. Цитокінінів.

4.Абсцизової кислоти.


Розтягування клітинної оболонки активізується таким гормоном росту:

1. Ауксином

2. Цитокініном

3. Усіма зазначеними гормонами


Найбільше енергії вивільняється під час дихання у разі перетворення:

1. Білків

2. Жирів

3. Вуглеводів


Реакції темнової фази за циклом Хетча-Слека відбуваються у:

1. Соняшника, картоплі.

2. Кукурудзи, проса, сорго.

3. Картоплі, сорго.

4. Проса, картоплі.

5. Сорго, соняшника.


Максимум поглинання світла хлорофілом знаходиться у такій частині спектра:

1. Червоній

2. Жовтій

3. Зеленій

4. Синій

5. Фіолетовій


С-4 шлях фотосинтезу отримав свою назву тому, що:

1. Складається з чотирьох етапів послідовного відновлення вуглекислого газу.

2. Утворюються чотиривуглецеві сполуки внаслідок карбоксилювання акцептора.

3. Є четвертою фазою фотосинтезу.


Відмирання твірної меристеми кореня і стебла та верхівкових бруньок зумовлене голодуванням на:

1. Калій, фосфор.

2. Кальцій, бор.

3. Сірку, азот.

4. Бор, азот.

5. Азот, калій.

6. Фосфор, азот.


Піднімання води вгору стовбуром дерева забезпечується:

1. Присисною дією транспірації

2. Кореневим тиском

3. Безперервністю водяних ниток

4. Сукупністю вказаних явищ


Ферменти класу гідролаз каталізують реакції:

1. Окисно-відновні.

2. Утворення складних органічних речовин з простих із використанням енергії АТФ.

3. Розкладання складних органічних сполук на прості за участю води.


Клітина набуває стану плазмолізу, якщо вона перебуває у:

1. Ізотонічному розчині

2. Гіпертонічному розчині

3. Гіпотонічному розчині

4. Воді


5. Фітопатологія.


«Сільськогосподарська фітопатологія» є однією з профілюючих дисциплін у підготовці технолога з агрономії. Сільськогосподарська фітопатологія вивчає причини хвороб сільськогосподарських культур, закономірності їх виникнення і поширення, видовий склад збудників та ареалу їх поширення, джерела резервування інфекції, роль абіотичних, біотичних та антропогенних факторів у прояві та розвитку хвороб рослин, а також інтегровані системи заходів проти хвороб окремих культур.

«Сільськогосподарська фітопатологія» має тісний зв'язок з багатьма загально-біологічними та спеціальними дисциплінами: «Ботаніка», «Фізіологія рослин», «Ґрунтознавство», «Землеробство», «Біохімія та біотехнологія рослин», «Загальна фітопатологія», «Рослинництво», «Селекція та насінництво», «Імунітет рослин», «Інтегрований захист рослин» та іншими, що обумовлено спільними об'єктами та методами досліджень.

Мета «Сільськогосподарської фітопатології» як науки полягає у вивченні хвороб сільськогосподарських культур, видового складу збудників та ареалів їх поширення, діагностичних ознак проявлення хвороб на різних органах рослин, впливу біотичних і абіотичних факторів середовища на розвиток хвороби, джерел та місць резервування інфекції, заходів захисту від окремих хвороб і системи заходів проти хвороб окремої культури. Мета навчальної дисципліни «Сільськогосподарська фітопатологія» – формування у студентів знань та умінь з питань профілактики і лікування хвороб сільськогосподарських культур; вивчення видового складу збудників та ареалів їх поширення, діагностичних ознак проявлення хвороб на різних органах рослин, впливу біотичних і абіотичних факторів середовища на розвиток хвороби, джерел та місць резервування інфекції, заходів захисту від окремих хвороб і системи заходів проти хвороб окремої культури. Вивчаючи дисципліну, студенти повинні оволодіти прийомами і методами самостійного визначення збудників хвороб рослин, вивчення властивостей мікроорганізмів – патогенів рослин.

Задачі навчальної дисципліни «Сільськогосподарська фітопатологія»– навчити студентів на основі одержаних знань біологічних і екологічних особливостей збудників хвороб сільськогосподарських культур розробляти способи і методи застосування захисних заходів із зменшення резервації патогенів і підвищення стійкості рослин до хвороб. Студенти повинні освоїти методи діагностики хвороб та ідентифікації патогенів, прогнозування появи та поширення їх в природі, обґрунтування та проведення на високому професійному рівні запобіжних та лікувальних заходів, з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов господарства.


Інфекційні хвороби рослин спричиняють:

1. Нестача макро- і мікроелементів у ґрунті.

2. Гриби, бактерії, віруси.

3. Висока вологість ґрунту.

4. Лише бактерії.

5. Віруси, нестача макро- і мікроелементів у ґрунті.


Причиною утворення наростів або пухлин на окремих органах рослин є:

1. Закупорка судинної системи.

2. Утрата тургору.

3. Деформація уражених органів.

4. Гіпертрофія та гіпоплазія клітин.

5. Руйнування хлорофілу в клітинах.


Симптоми у вигляді плямистостей з’являються у разі ураження рослин:

1. Пероноспорозом, сажкою.

2. Іржею.

3. Аскохітозом, антракнозом.

4. Антракнозом, пероноспорозом.

5. Сажкою, іржею.


Збудники твердої сажки пшениці уражають:

1. Весь колос.

2. Окремі колоски.

3. Колоскові і квіткові луски.

4. Стрижень колосу.

5. Вміст зернівки.


Проти сажкових хвороб зернових, колосових найефективнішим є:

1. Дотримання сівозміни.

2. Обприскування посівів фунгіцидами.

3. Протруювання насіння.

4. Заорювання в ґрунт рослинних решток.

5. Просторова ізоляція між зерновими культурами.


Розповсюдження іржі в посівах зернових культур обмежується шляхом профілактичного обприскування посівів фунгіцидами:

1. Фундазол.

2. Альто супер, імпакт.

3. Вітавакс.

4. Акробат МЦ.

5. Імпакт, фундазол.


Поодинокі, а згодом чисельні дрібні сірі плями з червоно-фіолетовою каймою з’являються в разі ураження листків цукрових буряків:

1. Фомозом.

2. Пероноспорозом.

3. Бактеріальним раком.

4. Еризифозом.

5. Церкоспорозом.


Захист цукрових буряків від коренеїда включає такі заходи:

1. Дотримання сівозміни, знищення ґрунтової кірки, протруювання насіння.

2. Знищення ґрунтової кірки та бур’янів.

3. Протруювання насіння та обприскування посівів фунгіцидами.

4. Обприскування посівів фунгіцидами.

5. Знищення бур’янів.


Рак картоплі — це захворювання:

1. Грибкове.

2. Бактеріальне.

3. Вірусне.

4. Мікоплазмове.

5. Не паразитарне.


На листках і плодах яблуні з’являються плями з бархатистим оливковим нальотом у разі ураження дерев:

1. Моніліозом.

2. Паршами.

3. Борошнистою росою.

5. Чорним раком.

6. Філостиктозом.


6. Ентомологія.
«Сільськогосподарська ентомологія» є теоретичною та практичною основою агрономічних дисциплін і в останні роки має велике значення у вирішенні проблем загальної біології, біотехнології, імунології, , охорони навколишнього середовища тощо.

Метою курсу є оволодіння теоретичними основами загальної і сільськогосподарської ентомології, вивчення найважливіших ентомологічних процесів, які відбуваються у природі, і зокрема, в ґрунті та при переробці сільськогосподарської сировини.

Задачею дисципліни є навчитися цілеспрямовано управляти діяльність комах на користь людини; практично впливати на окремі біологічні групи комах для підвищення родючості ґрунтів та продуктивності сільськогосподарських культур.

Дисципліна ґрунтується на знаннях, які отримали студенти під час вивчення предметів «Хімія», «Ботаніка», «Ґрунтознавство», «Фізика», «Механізація с.-г. господарства» та є основою для вивчення фахових дисциплін, як «Землеробство», «Агрохімія», «Рослинництво», «Фітоформакологія».


Комах, які живляться рослинами, відносять до:

1. Ентомофагів

2. Копрофагів

3. Фітофагів

4. Зоофагів


Тип пошкодження рослин бульбочковими довгоносиками:

1. Грубе об’їдання.

2. Скелетування.

3. Мінування.

4. Фігурне об’їдання.


Назва травневого хруща латиною:

1. Locusta migratoria.

2. Gryllotalpa gryllotalpa.

3. Melolontha melolontha.

4. Opatrum sabulosum.


Для захисту рослин від озимої совки використовують ентомофагів:

1. Афелінуса.

2. Трихограму.

3. Енкарзію.

4. Макролофуса.


До групи шкідників зернових культур відносять:

1. П’явицю звичайну.

2. Білана жилкуватого.

3. Коника зеленого.

4. Кров’яну попелицю.


Горохова попелиця належить до ряду:

1. Рівнокрилі.

2. Перетинчастокрилі.

3. Твердокрилі.

4. Прямокрилі.


Кількість генерацій у яблуневого квіткоїда:

1. Одна.

2. Дві-п’ять.

3. Десять

4. Дворічна.


Листя капусти пошкоджене жовтувато-зеленою гусінню з темними плямами і жовтими смугами зісподу. Тип пошкодження - грубе об’їдання. Це личинка:

1. Білана капустяного.

2. Капустяної молі.

3. Капустяного клопа.

4. Капустяної мухи.


Бурякова крихітка пошкоджує:

1. Листя.

2. Коренеплоди.

3. Висіяне насіння.

4. Підземні частини молодих рослин.


У період масового вилуплення личинок колорадського жука високий ефект має обприскування посадок картоплі:

1. Гаучо, 70% з.п.

2. Круїзер 350FS, т.к.с.

3. Бі-58 новий, 40% к.е.

4. Конфідор, 20% в.р.к.


7. Буряківництво.


Метою вивчення дисципліни «Буряківництво» є оволодіння студентами її теоретичними основами та формування навичок у майбутніх спеціалістів аграрного сектору для здійснення біологічного і технологічного контролю за продуктивністю цукрових буряків, управління формуванням показників високої врожайності та технологічних якостей коренеплодів, зниження енергоємності та екологічної безпеки технології вирощування культури і правильної орієнтації в агрокліматичній та господарській ситуаціях із врахуванням десятків об’єктивних та суб’єктивних факторів. Дисципліна впроваджена в зв’язку з спеціалізацією агропромислового комплексу області.


Розвинута вилочка - це:

1. Гіпокотиль із сім’ядолями довжиною 15-20 мм.

2. Проросток з розправленими сім’ядолями.

3. Сім’ядолі у проростка вертикальні.

4. Сім’ядольні листочки зелені, розміщення їх майже горизонтальне.


Оптимальною середньодобовою температурою ґрунту під час проростання насіння цукрових буряків є:

1. 10°С

2. 15°С

3. 20°С

4. 25°С


Факторами впливу на дружнє проростання насіння цукрових буряків є:

1.Достатній запас поживних речовин у ґрунті.

2. Оптимальне освітлення поверхні ґрунту.

3. Оптимальна кількість вологи, тепла, доступу повітря, поживних речовин у ґрунті.

4. Оптимальна кількість вологи, тепла, високий вміст накопиченої вуглекислоти у ґрунті.


Першочергово потрібно приступати до збирання цукрових буряків, коли рослини:

1. Набули технологічної стиглості.

2. Сильно вражені церкоспорозом (бал ураження 4).

3. Мають високі показники приростів коренеплодів і досягають технологічної стиглості.

4. Мають високі показники приростів коренеплодів.


Оптимальною середньодобовою температурою ґрунту на глибині 8-10 см, за якої рекомендують сіяти цукрові буряки є:

1. 10-12°С

2. 8-10°С

3. 5-6°С

4. 2-3°С


Найпродуктивнішими висадки цукрових буряків можуть бути за таких умов висаджування маточних коренеплодів:

1. 2-3 см, вертикальним висаджуванням, ущільненням ґрунтом 7-10 кг.

2. 2-3 см, вертикальним висаджуванням, ущільненням ґрунтом 3-5 кг.

3. 1-2 см, висаджуванням, з нахилом 5-10°, ущільненням ґрунтом, 2-3 кг.

4. 1-2 см, вертикальним висаджуванням, ущільненням ґрунтом 3-5 кг.


Забезпечити високу урожайність і посівні якості насіння цукрових буряків можна в результаті збирання насінників з побурінням плодів:

1. 20-40%.

2. 40-60%.

3. 60-80%.

4. 80-100%.

  1   2   3

Схожі:

Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології iconПолтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології «Затверджую»
Програма розглянута та затверджена методичною радою факультету агротехнологій та екології напрям підготовки «Агрономія» 20 січня...
Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології iconПолтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології
Програма розглянута та затверджена методичною радою факультету агротехнологій та екології напрям підготовки «Екологія, охорона навколишнього...
Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології iconПолтавська державна аграрна академія
Відповідальний за випуск – голова методичної ради спеціальності ”Ветеринарна медицина” – Міланко О. О
Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології iconПолтавська державна аграрна академія
Скрипка М. В. – зав кафедри пат анатомії та патофізіології, доктор ветеринарних наук, професор
Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни полтавська державна аграрна академія
Схвалено науково-методичною радою напряму підготовки «Економіка підприємства» (протокол № )
Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни полтавська державна аграрна академія
Схвалено науково-методичною радою напряму підготовки «Економіка підприємства» (протокол № )
Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни полтавська державна аграрна академія
Схвалено науково-методичною радою напряму підготовки «Економіка підприємства» (протокол № )
Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології iconМіністерство аграрної політики та продовольства україни полтавська державна аграрна академія
Схвалено науково-методичною радою напряму підготовки «Економіка підприємства» «20» лютого 2012 р. (протокол №8)
Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології iconМ. Дніпропетровськ) Полтавська державна аграрна академія (м. Полтава) внз державний інститут підготовки І перепідготовки кадрів промисловості
Збірник тез в електронному варіанті буде розміщений на сайті конференції: conf at ua
Полтавська державна аграрна академія Факультет агротехнологій та екології iconМ. Дніпропетровськ) Полтавська державна аграрна академія (м. Полтава) внз державний інститут підготовки І перепідготовки кадрів промисловості
Збірник тез в електронному варіанті буде розміщений на сайті конференції: conf at ua
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи