Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник icon

Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник




НазваІсторія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник
Сторінка1/2
Дата30.07.2012
Розмір0.68 Mb.
ТипДокументи
  1   2



Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича


Історія Росії

( XIX – поч. XX ст. )

Методичний посібник.


«Рута» 2006 Чернівці


УДК –

ББК –

І –


Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

Чернівецького національного університету імені Юрія

Федьковича


Укладачі: кандидат історичних наук, доцент Яценюк Петро

Іванович, асистент Пінцак Вадим Іванович.


Відповідальний за випуск доктор історичних наук, професор

Сич Олександр Іванович


Анотація


Даний посібник складений з урахуванням навчального плану. На практичну роботу винесені теми найбільш складні, які вимагають докладнішого вивчення. Подаються плани семінарських занять, методичні рекомендації і методики вивчення окремих тем, пропонуються досі мало відомі джерела і література, які можна використати під час підготовки, як до семінарських занять, так і до написання курсових та дипломних робіт. Методичні рекомендації призначені для студентів історичних спеціальностей і складені з урахуванням вимог вищої школи.


С «Рута», 2006


Вступ


В історії Росії період з XIX – до поч. XX ст. займає особливе місце, оскільки у цей час відбувалися процеси, які докорінно змінили становище країни. Саме тому «Історія Росії» цього періоду є одним із базових курсів професійної підготовки студентів історичних спеціальностей і важливим предметом гуманітарного циклу.

Мета запропонованого посібника – надати допомогу студентам II курсу спеціальностей «історія» та «етнологія» під час самостійного вивчення ключових проблем історії Росії XIX – поч. XX ст.

Підготовку до кожної теми необхідно розпочинати з докладного ознайомлення із запропонованими джерелами, які дають змогу самостійно аналізувати події, давати їм неупереджені оцінки і тлумачення, об’єктивно сприймати їх трактування у працях істориків сучасності.

Готуючись до семінарських занять з тієї чи іншої теми, слід вказати на зв’язок винесених на семінар питань з попереднім матеріалом, на значення теми та її місце у загальному курсі історії Росії.

Часто виступ студента являє собою читання заздалегідь написаного тексту. Як засвідчила практика, доцільніше викладати тему своїми словами, для чого необхідно скласти план виступу або короткі тези. Такий виступ, якщо він буде добре підготовлений, значно пожвавить заняття.

Слід підкреслити і те, що кожен студент повинен брати активну участь у роботі семінару, доповнювати, а при наявності помилок, виправляти виступаючих. Окрім того, необхідно вчитися виступати змістовно, аргументовано, слідкувати за логікою викладу матеріалу, вчитися мислити, а не вдаватись до механічного запам’ятовування тих чи інших фактів, положень. Чимале значення має також вміння робити загальні висновки по темі.

Студенти повинні звертати увагу на підсумки, які робить викладач наприкінці семінару. Адже в них він оцінює, рівень засвоєння матеріалу, вказує на позитивні моменти і відзначає недоліки. Це дає їм можливість уникнути зазначених недоліків на наступних заняттях.

Тематика семінарських занять визначається робочою програмою, викладена за проблемно – хронологічним принципом і охоплює рамки лекційного курсу з історії Росії XIX – поч. XX ст.

Кожна запропонована тема містить докладні плани практичних занять, список джерел, основної та додаткової літератури та методичні рекомендації, які повинні допомогти студентам у процесі самостійної роботи над вивченням курсу історії Росії XIX – поч. XX ст.

Теми № 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,16 запропоновані кандидатом історичних наук, доцентом Яценюком П.І., теми № 14,15,17,18 асистентом Пінцаком В.І.

Посібник написаний з урахуванням сучасних наукових вимог вищої школи, нових історичних підходів і реалій у світі.


Тема 1. Р0СІЙСЬКА ІМПЕРІЯ НА РУБЕЖІ ХУШ - XIX ст.

План.


1.Територія і населення Росії.

2.Соціальна структура суспільства, побут і матеріальне становище

соціальних груп.

3.Економічне становище.

4.Політичний устрій.

Література

Хрестоматія з історії СРСР. - К.,1951.-Т.П.

Федоров В.А. Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий /период капитализма/. Первая половина XIX века.- М.,1974.

Абрамова К.Л. Политика самодержавия в отношении частновладельческих крестьян в 1796-1801 гг. // Вестн. Моск. ун-та. Сер.8, История.-1989.- № 4.

Века А.В. История России с древнейших времен до наших дней.- Минск, 2004.

Водарский Я.Е. Население России за 400 лет (XVI – начало XX вв.). - М.,1973.

Ермолов В.А. Русская промышленность в первой половине XIX века // Преподавание истории в школе -1993.-№ 2.

История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории России IX-начала XX в.-М.,1991.

История СССР с древнейших времен до наших дней: В 12 т.- М.,1967.

Наше Отечество: опыт политической истории.- М.,1991.

Ковальченко И.Д. География населения России в XVII-началеXXвека // Историческая география СССР. - М.,1973.


Кабузан В.М. Русские в мире. Динамика численности и расселения (1719-1989). Формирование этнических и политических границ русского народа.- СПб., 1996.

Миронов Б.Н. Русский город во второй половине ХУШ - первой половине XIX века: Типологический анализ // История СССР.- 1988.- №5.

Предтеченский А.З. Очерки общественно-политической истории России в первой четверти XIX в.- М.- Л.,1957.

Сафонов М.М. Проблема реформ в правительственной политике России на рубеже ХУШ и XIX вв.- Л.,1988.

Эйдельман Н.Я. Грань веков.Политическая борьба в России. Конец ХУШ - начало XIX столетия.- Спб.: Санкт-Петербургский комитет Союза литераторов РСФСР, ЭТС "Экслибрис", 1992.

Юрченков В.А. Мордовский этнос в системе Российской империи XVIII- XXв. // Отечественная история.- 2004.-№5.


Приступаючи до вивчення історії Росії XIX – початку XX ст. студенти повинні скласти уявлення про стан Російської держави на рубежі XVIII-XIX ст. Саме цьому присвячена перша тема «Російська імперія на рубежі XVIII – XIX ст.»

У відповіді на перше питання необхідно показати збільшення території Російської імперії, проаналізувати основні тенденції демографічних процесів (динаміка чисельності, розміщення, щільність, співвідношення сільського і міського населення), особливості етнічного та конфесійного складу. Необхідно засвоїти те, якою була структура суспільства, з’ясувати відмінності між різними соціальними групами, рівень їхнього матеріального статку тощо. Працюючи у цьому напрямку, потрібно з’ясувати економічне становище та стан народного господарства в цілому.

При розгляді четвертого питання слід охарактеризувати політичну систему країни: інститут монарха та функціонування різних гілок влади, традиційні та відносно нові політичні течії, їх політичну спрямованість.

Варто простежити взаємозв’язок соціально-економічного ладу та політичної системи країни, на основі чого отримати загальну картину про стан Російської імперії в кін. XVIII - на поч. XIX ст. і розкрити кризу феодально - кріпосницької системи.


Тема 2. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА ОЛЕКСАНДРА I В 1801- 1812 роках

План.

1.Двірцевий переворот 11 /12/ березня 1801р. та прихід до влади Олександра I. "Негласний комітет".

2.Внутрішні перетворення у 1801-1812 рр.

3.М.М.Сперанський та його проекти реформ.


Література


Российское законодательство Х-ХХ веков. В 9 -т-х Законодательство первой половины XIX века. - М.,1988 -Т.6.

Сперанский М.М. Проекты. Записки. - Л.,1961.

Хрестоматія з історії СРСР.- К.,1951.-Т.II.

Федоров В.А. Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий /период капитализма/. Первая половина XIX века.- М.,1974.

Агеева О.Г.,Пушкарев Н.А. Частная жизнь русской женщины:невеста, жена, любовница (X- нач.XIX в.) // Вопросы истории, 2000.- №10.

Бокова В.М. Переворот II марта 1801 г. и русское общество // Вестн. Моск. ун-та. Сер.8, История.-1987.- №4.

Глинский Б.Б. Конституционные веяния в начале XIX века // Исторический вестник. -1905.- ноябрь.

Ерошкин Н.П. Крепостническое самодержавие и его политические институты: Первая половина XIX века. - М.,1981.

Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России в XIX в.- М.,1978.

Зубов А. Размышления над причинами революции в России. Царствование Александра Благословенного // Новый мир.-2005.-№8.

Кирющенко Н.З.Сафонов МЛ. Россия на пути реформ // Преподавание истории в школе - 1990.-№4.

Мироненко С.З. Самодержавие и реформы. Политическая борьба в России в начале XIX в.- М.,1989.

Миронов Б.Н. Новое видение истории России XVIII-первой половины XIXв.// Вопросы истории.-2001.- №11-12.

Пигалев В. Убийство Павла I // Страницы минувшего. Сборник: Очерки.-М.,1991.

Предтеченский А.Е. Очерки общественно-политической истории России в первой четверти XIX в.- М.-Л.,1957.

Пресняков А.Е. Российские самодержцы.- М.,1990.

Сафонов М.Н. Проблема реформ в правительственной политике России на рубеже ХУШ и XIX в.-Л.,1988.

Самойлова С.Б. "Кабы" и "Костуи".К характеристике настроений петербургского общества начала XIX века // Вестн. Моск. ун-та. Сер.8, История.-1991.-№ 5.

Сергеевич В. Реформа университетского преподавания: Начало XIX века // Вестн. Европы.-1908.-№ 4.

Сироткин В."Властитель слабый и лукавый", или почему не пошла перестройка у Александра I // Наука и жизнь.-1990.-№ 6.

Сорокин Ю.А. Заговор и цареубийство 11марта 1801года.// Вопросы истории.-2006.-№4

Томсинов В.А. Светило российской бюрократии:Исторический портрет М.М.Сперанского- М.,1991.

Федоров В.А. Александр I // Вопр. истории.-1990.- №I.

Чибиряев С.А. Великий русский реформатор: Жизнь, деятельность, политические взгляды М.М.Сперанского.- М.,1989.

Чулков Г.И. Императоры: Психологические портреты.- М., 1991.

Эйдельман Н.Я. "Революция сверху" в России.- М.,1989.


Дана тема розпочинається з вивчення двірцевого перевороту 11/12 березня 1801 року і обставин приходу до влади Олександра I та утворення «Негласного комітету». Це важливо для розуміння подальшої політичної діяльності Олександра I, ліберальні зусилля якого були щирим намаганням прискорити розвиток країни шляхом реформ у віповідності з вимогами часу. Розглядаючи питання внутрішньої політики у 1801-1812 рр. потрібно зосередити увагу на реформах у системі державного управління (реформа Сенату, утворення міністерств), політиці уряду у селянському питанні, царині освіти, преси; розкрити зміст фінансової реформи.

Особливо варто проаналізувати діяльність М.Сперанського та його «плани державних перетворень» або «Вступ до уложення державних законів». Узагальнюючи та осмислюючи зазначену проблематику, варто дійти висновку щодо причин краху реформаторської політики уряду Олександра I. Досягти цієї мети дозволяє системний і глибокий аналіз даних подій на основі знань з попередньої теми.


Тема 3. ВІТЧИЗНЯНА В1ЙНА. ЗАК0РД0ННІ ПОХОДИ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ.

/1812-1815рр./


План.

1.Міжнародні відносини напередодні війни /1807-1812 рр./

2.Перебіг військових дій 1812 р. Бородинській бій

та розгром армії Наполеона в Росії.

3. Віденський конгрес та його ухвали.

4.Історичне значення Вітчизняної війни 1812 року.

Література


Бородино.1812-1962. Документы, письма, воспоминания.- М.,1962.

Глинка Ф.Н. Записки русского офицера.- М.,1991.

Записки А.П.Ермолова.- М.,1991.

Кутузов М.И. Сборник документов.- М.,1950-1955.- Т.1-5.

Кузнецов И.В.,Захарова Л.Ф.Практикум по истории СССР. XIX век.-М.,1970.

Федоров В.А. Сборник документов по истории СССР для семинарских

и практических занятий /период капитализма/. Первая половина XIX века.- М.,1974.

Хрестоматія з історії СРСР.- К.,1951.- Т.II.

Абалихин Б.С, Дунаевский В.А. 1812 год на перекрестках мнений советских историков, 1917-1987. -М.,1990.

Бабкин В.И. Народное ополчение в Отечественной войне 1812года.-М.,1962.

Балязин В.Н. Михаил Кутузов.- М.,1991.

Балязин В.Н. Фельдмаршал Михаил Богданович Барклай де Толи. Жизнь

и полководческая деятельность.- М.,199О.

Бескровный Л.Г. Отечественная война 1812г.- М.,1962.

Бескровный Л.Г. Бородинское сражение // История СССР.- 1962.-№6.

Богданов Л.П. Русская армия в 1812 году.-М.,1979.

Безгин А.Поход во Францию 1814 г. // Русская старина.-1908.- Март.

Дружинин Н.М. Историческое значение Отечественной войны 1812года // Вопросы истории. -1962.-№12.

Дружинин Н.М. Освободительная война 1813г. и русское общество //

Избранные труды.- М.,1988.

Жилин П.А. Гибель наполеоновской армии в России.- М.,1974.

Жилин П.А. Отечественная война 1812 года. - М.,1988.

Зак Л.А. Монархи против народов: Дипломатическая борьба на развалинах наполеоновской империи.- М.,1966.

История дипломатии: В 5 т.- М.: Политиздат, 1959.- Т.1.

Из истории участия русских войск в освобождении Германии от наполеоновского ига // Новая и новейшая история.-1963.-№5.

Керсновский А.А. История русской армии в 4 т.: Т.1.- М.,1992.

Киняпина Н.С Внешняя политика России первой половины XIX века.-М.,1963.

Кузнецова Г.А. Александр I и Наполеон в Тильзите // Новая и новейшая история.-1991.-№6.

Кочетков А. Лейпцигское сражение 1813г. // Военно-исторический журнал.-1963.-№10.

Коленкур А. Поход Наполеона в Россию. - Смоленск, 1991.

Марков Л.В. Россия и Священный союз // Новая и новейшая история.-1989.-№I.

Нарочницкий А.Л. Народы и правительства в войне 1813года за освобождение Германии // Вопросы истории.-1964.-№3.

Об историографии войны 1812г. // Преподавание истории в школе.-1992.-№5.

Пономарев М.В. Несостоявшийся "русский брак" Наполеона Бонапарта // Новая и новейшая история.-1993.-№3.

Павленко Н. Гибель великой армии // Военно-исторический журнал.-1962 - № 11.

Ростунов И. Бородинское сражение 1812 года // Военно-исторический журнал -1982.-№8.

Сироткин В.Г. Наполеоновская "война перьев" против России // Новая и новейшая история.-1981.- №I.

Сироткин В.Г. Дуэль двух дипломатий: Россия и Франция в 1801-1812гг. - М.,1966.

Соколов А.Р.Материальная помощь населения России армии в 1812г. // Вопросы истории. -1998. -№9.

Тарле Е-В. Нашествие Наполеона на Россию. 1812год.- М.,1992.

Тарле Е.В. Бородино / Соч.: В 12 т.- М.,1962.- Т.12.

Тотфалушин В.П. М.Б.Барклай де Толи в Отечественной войне 1812 года. - Саратов, 1991.

Троицкий Н.А. Отечественная война 1812 г. История темы.-Саратов, 1991.

Троицкий Н.А. 1812 Великий год России. - М.,1988.


Розпочинаючи вивчення даної теми, студенти повинні прослідкувати розвиток міжнародних відносин напередодні 1812 року у контексті російсько - французьких дипломатії. Переходячи безпосередньо до висвітлення подій Вітчизняної війни, необхідно розкрити причини, характер війни, визначити співвідношення сил та плани сторін. Вивчаючи перебіг військових дій, особливу увагу необхідно звернути на військове мистецтво російських полководців: М.І.Кутузова, М.Б.Барклая де Толлі, П.І.Багратіона, О.П.Єрмолова, М.М.Раєвського, героїзм російських воїнів та патріотизм, який охопив усі верстви російського суспільства. Зверніть увагу на народний характер війни. Підресліть також непохитність позиції Олександра I щодо пропозиції Наполеона укласти мирну угоду.

Розкриваючи питання участі російської армії у складі антинаполеонівської коаліції, слід наголосити на планах царського уряду, простежити хід військових дій, з’ясувати роль російських військ у звільненні західноєвропейських країн від гніту Наполеона, розкрити зміст мирної угоди союзних держав з Францією від 30 травня 1814 року.

Важливе місце при висвітленні теми повинна знайти робота Віденського конгресу, аналіз протиріч, які існували у таборі переможців та змісту заключного акта конгресу.

Ведучи мову про історичне значення Вітчизняної війни 1812 року та закордонних походів російської армії, студенти повинні усвідомити їх каталізуючу роль у формуванні національної свідомості, еволюції суспільно-політичної думки.

Тема 4. РУХ ДЕКАБРИСТІВ

План.

1.Передумови та причини виникнення декабристського руху. Формування ідеології декабристів.

2.Історія створення та діяльность перших таємних організацій: "Союзу порятунку" та "Союзу благоденства".

3.Виникнення Південного і Північного товариств та «Товариства об'єднаних слов'ян».

4.Питания про державний устрій та аграрне питання за "Руською Правдою" П.Пестеля та "Конституцією" М.Муравйова.

5.Повстання 14 грудня 1825 року. Слідство та суд над декабристами.

6.Причини поразки та історичне значения руху декабристів.


Література


Декабристы.Избранные сочинения. - М.,1987.- Т.1-2.

Декабристы в воспоминаниях современников. - М.,1988.

Мемуары декабристов: Северное общество.- М.,1981.

Мемуары декабристов: Южное общество. - М.,1982.

Материалы по истории СССР для семинарских и практических занятий. Освободительное движение и общественная мысль в России XIX в.-М.,1991.

Хрестоматія з історії СРСР.- К.,1951 -Т.II.

Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до 1861 года.- М.,1987.

Андреєва Т.В. Русское общество и 14 декабря 1825г. // Отечественная история.- 1993.- №2.

Дружинин Н.М. Декабрист Никита Муравьев // Избр.тр. в 4 т.- М.,1985. -Т.1.

Закревский М.Ф. Формування суспільно - політичних поглядів декабристів // Укр.істор.журн.-1975.-№10.

Лаверычев В.Я., Пирумова Н.М. Некоторые проблемы истории освободительного движения в России XIX века. // История СССР.-1986.-№2.

Ланда С.С. Дух революционных преобразований...Из истории формирования идеологии и политической организации декабристов, 1815 - 1825.-М.,1975.

Медведская Л.А. Павел Иванович Пестель. - М., 1967.

Межова К.Г. Об источниках формирования вольнолюбивых идей декабристов // История СССР. -1989. -№5.

Мироненко С.В. 14декабря 1825г.Восстания могло не быть. // Отечественная история, 2002. -№3.

Наше Отечество: опыт политической истории.-М.,1991.-Т.1.

Нечкина М.В. Декабристы. -М.,1983.

Орлик 0.В. Декабристы и европейское освободительное движение. -М.,1975.

Принцева Г.А., Бостарева Л.И. Декабристы в Петербурге. -Л.,1975.

Рябкина Н.А. К современному прочтению декабризма: Проблемы и тенденции // История СССР. -1988. -№3.

Семенов А.В. Временное революционное правительство з планах декабристов. -М., 1982.

Сафонов М. «Американский след» в деле декабристов // Аргументы и факты.-1994. -31августа.

Филин М.О декабристах и декабризме // Москва.-1993.-№6.

Федоров В.А. «Своей судьбой гордимся мы…» Следствие и суд над декабристами. - М.,1988.

Федоров В.А. Декабристы и их время. - М.,1992.

Экштут С.А. Движение декабристов: моральный аспект политического действия // Вестн. Моск. ун-та. Сер.7, Философия. -1989. -№5.


При вивченні даної теми необхідно виокремити ряд факторів, внутрішніх і зовнішніх, які сприяли формуванню світогляду декабристів і появі перших таємних організацій. Розглядаючи конкретний матеріал, пов'язаний з історією створення «Союзу порятунку» та «Союзу благоденства» студенти повинні звернути увагу на їх організаційну структуру, програмні засади та практичну діяльність. Варто назвати засновників і активних членів цих організацій. У цьому плані необхідно висвітлювати створення та діяльність Південного і Північного товариств, звернувши особливу увагу на «Руську правду» П.Пестеля та «Конституцію» М.Муравйова. Слід дати оцінку цим програмним документам, з'ясувати їх життєздатність, визначити який із них був більш реалістичним.

При розгляді останніх питань головну увагу необхідно зосередити на плані та перебігу повстання 14 грудня 1825 р. у Петербурзі. Детального аналізу вимагає програмний документ революційного перевороту: «Маніфест до російського народу». Необхідно зупинитися на роботі Верховної слідчої комісії та підсумках слідства, які підвів Верховний карний суд.

Даючи оцінку руху декабристів, потрібно показати його сильні та слабкі сторони. Свого часу у висвітлення руху декабристів було привнесено багато ідеологічних нашарувань. Цього потрібно максимально уникнути. Слід підкреслити, що цей рух не був монолітним, і від нього бере початок як власне революційна традиція російського визвольного руху, так і ліберально-поміркована. Причому революційна перспектива перетворення країни не завжди виступає як єдино правильна і можлива.


Тема 5. СУСПІЛЬНИЙ РУХ У РОСІЇ У ДРУГІЙ ЧВЕРТІ XIX ст.

План.

1.Загальна характеристика розвитку суспільної думки.

2.Основні ідейні напрями суспільного руху:

а)Консервативний напрямок;

б)Російський лібералізм;

в)Революційно-демократична ідеологія. В.Г.Бєлінський, О.І.Герцен. Петрашевці.


Література


Бердяев Н.А. Алексей Степанович Хомяков. -Томск,1996.

Воспоминания Б.Н.Чечерина. // Русское общество 40-50-хгг.XIX века.-М.,1991. -Ч.II.

Герцен О.І. Минуле і думи. - К.,1957.

Кириченко О.А. Документы личных фондов об исторических взглядах славянофилов // Сов.арх.-1989.-№I.

Материалы по истории СССР для семинарских и практических занятий. Освободительное движение и общественная мысль в России XIX в.-М.,1991.

Чаадаев П.Я. Полное собрание сочинений и избранные письма.-М.,-1991.-Т.1-2.

Записки А.И.Кошелева // Русское общество 40-50-х гг.XIX века. -М.,1991.-Ч.1.

Дудзинская Е.А. Славянофилы в общественной борьбе. -М.,1983.

Дьяков В.А. Освободительное движение в России, 1825-1861.-М.,1979.

Егоров Б.Ф. Петрашевцы.-Л.,1988.

Кудрявцев Л. Слава і неслава Д.Голіцина // Урядовий кур’єр. -2005.-5липня.

Кюстин А. Николаевская Россия.- М.,1990.

Козьмин Б.П. Из истории революционной мысли в России. -М.,1961.

Каграманов Ю. О почвенности и всемирности: / Об истоках "западничества" и "славянофильства"/ // Знамя.-1990.-№5.

Левандовский А.А. Время Грановского. - М., 1990.

Левандовский А.А. Т.Н.Грановский в русском общественном движении.-М.,1991.

Назаров М. Западники и почвенники, или Рассечение двуглавого орла // Наш современник. -1990. -№9.

Насонкина Л.И. Московский университет после восстания декабристов.-М.,1972.

Наше Отечество: опыт политической истории. -М.,1991.

Нечаева В.С Белинский: жизнь и творчество.1836-1841. -М.,1961.

Нечаева В.С Белинский: жизнь и творчество.1842-1848. -М.,1967.

Оржеховский И.В. Самодержавие против революционной России: /1826-1860/ -М.,1982.

Тарасов Б.Ф.Чаадаев. -М.,1990.

Цимбаев Н.И. Славянофильство: Из истории русской общественно-политической мысли XIX века. - М.,1986.

Эйдельман Н.Я. Герцен против самодержавия. -М.,1973.


Розгляд теми доречно розпочати із загальної характеристики розвитку суспільної думки у другій чверті XIX ст. і причин наростання суспільного руху. Виступ декабристів та їх поразка призвели до розгрому кращих сил передової Росії. Посилилася поліцейсько-репресивна політика уряду, але вона не призвела до спаду суспільного руху. В часи миколаївського режиму розбіжності між урядом і суспільством посилилося. Ця конфронтація призвела до озлоблення з обох сторін, а менталітет інтелігенції доповнився вимогою боротьби з державною машиною.

Після теоретичного відступу, потрібно перейти до розгляду трьох напрямків суспільного руху: консервативного, ліберального і революційно-демократичного (радикального). Висвітлюючи перший напрямок треба наголосити, що консерватизм у Росії спирався на теорії, які доводили непорушність самодержавства і кріпосного права. Підтвердженням цього і була «теорія офіційної народності», проголошена міністром народної освіти графом С.С.Уваровим, в основу якої покладена «тріада: православ'я, самодержавство і народність». Студенти повинні детально розібратися у сутності цих трьох принципів. Важливо назвати проповідників теорії «офіційної народності» та її критиків.

Ліберальний напрямок у суспільному русі складали слов'янофіли і західники. Необхідно проаналізувати ідейні засади цих течій, показати роль та місце в їх ідеологічному обгрунтуванні О.С.Хомякова, братів І.В. та П.В. Киреєвських, Ю.Ф.Самаріна, братів К.С. та І.С.Аксакових, Т.М.Грановського, Б.М.Чичеріна, В.П.Боткіна, С.М.Соловйова І.С.Тургєнєва та ін. Важливо простежити полеміку між західниками і слов'янофілами та розкрити причини розколу та розпаду гуртків.

Розгляд наступного питання необхідно розпочати з історії створення та діяльності гуртків 20-30 -х рр. XIX ст. братів Критських, «Літературного товариства 11-го номера», студентського гуртка Герцена - Огарьова, «Сунгурівського товариства» тощо.

Важливо підкреслити, що після спаду суспільного руху у другій половині 30-х рр. у радикальному напрямку спостерігається новий підйом, пов’язаний з діяльністю В.Г.Бєлінського, О.І.Герцена. Варто розкрити життєвий шлях і громадсько-політичну діяльність цих видатних особистостей російської історії, звернувши особливу увагу на герценівську теорію «російського соціалізму». У контексті розгляду даного питання, необхідно з’ясувати роль і місце соціалістичного напрямку у російському революційному русі.


Тема 6. РОСІЯ В РОКИ КРИМСЬКОЇ ВІЙНИ 1853-1856 рр.

План.

1.Росія і Європа напередодні війни.

2.Загальні риси та особливості перебігу військових дій.

3.Паризький мир 1856 р.

4.Поразка Росії у Кримській війні та її суспільні наслідки.


Література.


Данченко С.И. История внешней политики России.Вторая половина XIX века // Отечественная история. - 1998.-№4.

Бесужев И.В. Крымская война 1853-1856 гг.- М.,1956.

Виноградов Б.И. Николай I в "крымской ловушке" // Новая и новейшая история. -1992.- №4.

Горев В.Л. Война 1853-1856 гг. и оборона Севастополя.- М.,1955.

Гоков О.А. Офицеры российского Генштаба в русско-турецкой войне 1877-1878гг.// Вопросы истории. - 2006.- №10.

Дружинин Н.М. Восточная война /1853-1856/. Синопский бой. Спорные вопросы Крымской войны // Избр.тр.- М.,1988.

Єремеєв І. Витоки Кримської війни 1853-1856рр. // Військо України.-2005.- №11-12.

Зверев Б. Синопская победа. - Симферополь.,1954.

Наше Отечество:опыт политической истории.- М.,1991.

Орлов А.А. Англо-русский «крымский» дипломатический конфликт 1856-1868гг. // Новая и новейшая история.- 2002.-№3.

Пресняков А.Е. Российские самодержцы.- М.,1990.

Пономарев В.Н. Крымская война и русско-американские отношения.-М.,1993.

Российская дипломатия в портретах.- М.,1992.

Тарле Е.В. Город русской славы. Севастополь в 1854-1855 гг.- М.,1954.

Тарле Е.В. Крымская война.- М.- Л.,1950.- Т.II.

Тарле Е.В. Нахимов.- К.,1955.

Шапарнева А.И. Крымская война в освещении западников // Вопросы истории.- 2005.-№9.

Щедрин Г.И. Петропавловский бой. - М.,1975.


Висвітлення даної теми варто розпочати з аналізу геополітичної ситуації у Європі напередодні війни та місця і ролі у ній Росії, яка намагалася розгромити Османську імперію, захопити чорноморські протоки і посилити свій вплив на Близькому Сході. Під цим кутом зору необхідно з'ясувати позицію Англії та Франції, маючи на увазі, що характер війни з обох сторін був загарбницький.

Перебіг військових дій бажано висвітлювати у такій хронологічній послідовності: листопад 1853 р. – квітень 1854 р. - російсько – турецька кампанія; квітень 1854 р. - лютий 1856 р. - інтернаціоналізація війни після вступу Англії та Франції. Доцільно проаналізувати важливі події цих двох етапів, а саме: Сінопську битву, Дунайську кампанію, дії англо-французької ескадри на Балтиці, Білому морі, Далекому Сході. Особлива увага повинна бути зосереджена на героїчній обороні Севастополя, мужності та героїзмі його захисників, військовому мистецтві російських адміралів В.О.Корнілова, П.С.Нахімова, В.І.Істоміна, С.О.Хрульова, військового інженера Е.І.Тотлебена.

Поразка Росії у Кримській війні 1853 - 1856 рр. була оформлена статтями Паризької угоди. Торкаючись останнього питання, потрібно виявити об'єктивні та суб'єктивні причини поразки, розкрити її суспільні наслідки, активізацію громадського руху, появу різноманітних записок тощо. Саме настрій громадськості 50 - 60 -х років XIX ст., від радикалів до консерваторів - прагматиків, спрямований на необхідність змін створював підгрунтя для реформаторської діяльності уряду Олександра II.


ТЕМА 7. РОСІЙСЬКА КУЛЬТУРА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX ст.

План.

1.Освіта і наука.

2.Література.

3.Музика і театр.

4.Архітектура, живопис і скульптура.


Література.


Баевский В.С. История русской поэзии (1730 - 1980). - Смоленск, 1994. - Ч.II.

Данилов С.С. Русский драматический театр XIX в. - Л.,1957. -Т.1.

История русского и советского искусства. - М.,1979.

Кондаков И.В. Введение в историю русской культуры. - М.,1997.- Гл.7.

Краснобаев Б.И. Русская культура второй половины XVIII –XIXв.- М.,1983.

Мировое значение русской литературы XIX в. - М.,1987.

Организация науки в России в первой половине XIX в. - М.,1990.

Памятники архитектуры XVIII –первой половины XIX в. - М.,1979.

Познанский В.В. Очерк формирования русской национальной культуры. Первая половина XIX в. - М.,1975.

Яковкина Н.И. Очерки русской культуры первой половины XIX в. - М.,1989.


Розпочати розгляд теми потрібно з аналізу загальних тенденцій і особливостей розвитку російської культури першої половини XIX ст., підкресливши при цьому, що якщо в економічному і суспільно-політичному розвитку Росія відставала від передових європейських країн, то у культурних досягненнях вона не тільки йшла врівень з ними, але й часто випереджала їх, що й дозволило назвати цей період «золотою добою» російської культури.

Розглядаючи перше питання теми, студенти повинні розкрити політику урядів Олександра I та Миколи I у царині освіти. Охарактеризувати систему освіти, яка включала у себе парафіальні школи, повітові та губернські училища, гімназії, низку вищих навчальних закладів та ліцеїв. Поряд з цим, необхідно звернути увагу і на наявність приватних шкіл, духовних навчальних закладів, військової освіти. Ведучи мову про вищу, школу необхідно зупинитися на університетських статутах 1804 р., 1835р., простежити відкриття нових університетів та розширення мережі професійно - технічних навчальних закладів. Цікавим доповненням при розгляді даного питання міг би слугувати фактичний матеріал про стан матеріально - технічної бази закладів освіти, організацію навчального процесу, викладацькі кадри, умови життя та побуту учнів та студентів.

Що ж до розвитку російської науки, то дане питання потрібно висвітлювати у плані наукових досягнень у галузі математики (М.І.Лобачевський, П.Л.Чебишев, М.В.Остроградький), фізики (Е.Х.Ленц, В.В.Петров, Б.С.Якобі), хімії (М.М.Зінін, О.М.Бутлеров, М.М.Бекетов); біології й медицини (К.Ф.Рульє, М.І.Пирогов). Особлива увага повинна бути відведена стану та розвитку історичної науки. Важливо прослідкувати життєвий і творчий шлях таких всесвітньовідомих учених - істориків, як Т.М. Грановського, С.М. Соловйова, М.М.Карамзіна, М.І.Костомарова тощо.

Аналіз літературного життя доцільно розпочати з тези, що саме розквіт літератури дозволяє позначити першу половину XIX ст. як «золотою добою»

Російської культури. Потім слід перейти до розгляду літературних напрямків: сентименталізму, представниками якого були Г.Р.Державін та М.М.Карамзін, «салонного» та громадянського романтизму поетів - декабристів К.Ф.Релєєва, В.Ф.Раєвського. Висвітлюючи третій напрямок важливо проаналізувати творчість О.С.Пушкіна, М.Ю.Лермонтова, М.О.Некрасова, І.С.Тургенєва та ін.

Відповідь на третє питання повинна охоплювати аналіз творчості основоположника російської музики, українця за походженням М.І.Глінки, зосередивши увагу на його романсах, симфонічних творах, операх («Руслан і Людмила», «Іван Сусанін»), які й у наші дні вельми популярні.

Розвиток музики тісно пов’язаний з театральним мистецтвом. Російський театр був представлений кріпосними театрами, які належали російським аристократичним родинам, державними театрами (Олександрівський і Маріїнський у Петербурзі, Великий і Малий у Москві та ін.) а також приватними театрами. Потрібно зосередити увагу на репертуарі, зупинитися на акторській майстерності таких талановитих акторів, як К.С.Семенової, М.С.Щєпкіна та ін.

Особливий інтерес повинна викликати історія образотворчого мистецтва і архітектури. Саме протягом першої половини XIX ст. були створені шедеври російського живопису та архітектурних споруд. Необхідно мати на увазі, що у російському живописі інтенсивно розвивалися побутовий, історичний, пейзажний жанри, а також жанр портрету. Значний внесок у розвиток російського портрету зробили В.А.Тропінін та О.А.Кіпренський. У галузі побутового жанру працювали О.Г.Венеціанов та П.А.Федотов. Пейзаж був представлений творчістю Ф.Щедріна. Важливо докладно зупинитися на історичній тематиці у творчості російських художників: К.П.Брюлова та О.А.Іванова.

Розглядаючи розвиток скульптури, необхідно розкрити творчість І.П.Мартоса, О.І.Орковського, Ф.П.Толстого, І.П.Віталі, Ф.Ф.Щедріна.

Історію російської архітектури потрібно висвітлювати крізь призму архітектурних стилів: класицизму та романтизму. Важливо детально зупинитися на творчих здобутках видатних зодчих. Так, з ім’ям А.М.Вороніхіна пов’язане будівництво Казанського собору у Петербурзі. Найкращим твором А.Д.Захарова стала споруда Головного адміралтейства. За проектами К.І.Россі були збудовані Олександрівський театр і Михайлівський палац, а також будинки Сенату і Синоду. До плеяди відомих архітекторів належить віднести забудовників Москви: О.І.Бове (Великий і Малий театр), Д.І. Цілярді (Московський університет), К.А.Тона (Оружейна палата) тощо.

Підводячи підсумок, важливо наголосити на тому внеску, який зробила російська культура першої половини XIX ст. до світової скарбниці.


Тема 8. СКАСУВАННЯ КРІПОСНОГО ПРАВА В РОСІЇ.

План.


1.Селянство напередодні скасування кріпосного права.

2.Підготовка та прийняття реформи.

3.Економічне, соціальне і правове становище селян за «Положениями 19 лютого 1861 р.»:

а)загальна характеристика "Маніфесту" і "Полюжень";

б)селянські наділи, повинності, викуп і викупна операція;

в)правове становище селян і селянське управління.

4.Оцінка реформи 19 лютого 1861 р. та її історичне значения.


Література.


Вдовин В.А. Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий /Период капитализма/. Вторая половина XIX в. - М.,1975.

Крестьянская реформа в России 1861г.: Сб.законодательных актов.-М.,1954.

Крестьянское движение в России в 1857 – 1861 гг.: Сб.документов.- М.,1963.

Общественное движение и отмена крепостного права в 60 -х годах XIX века в России: Документы и материалы. - М.,1939.

Отмена крепостного права: Доклады министра внутренних дел о проведении крестьянской реформы 1861- 1862 гг. - М. -Л.,1950.

Российское законодательство Х - ХХ веков. В девяти томах. Т.7. Документы крестьянской реформы. - М.,1989.

Федоров В.А. Падение крепостного права в России: Документы и материалы - М.,1966.- Вып.1,2,3.

Хрестоматия по истории СССР. 1861-1917.- М.,1990.

Великие реформы в России.1858 - 1874. - М.,1992.

Дружинин Н.М. Русская деревня на переломе. 1861-1880. - М.,1978.

Зайончковский П.А. Отмена крепостного права в России. - М. ,1968.

Захарова Л.Г. Самодержавие и отмена крепостного права в России 1856-1861.- М.,1984.

Захарова Л.Г. Крестьянская община в реформе 1861г. // Вестн. Моск. ун-та, Сер.8, История.-1986 -№5.

Захарова М.Г. Александр II и место России в мире // Новая и новейшая история.-2005.-№4.

История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории России IX-начала XX в.- М.,1991.

Кабытов П.С Русское крестьянство: этапы духовного освобождения.-М.,1988.

Кащенко С.Г. Реформа 19 февраля 1861 года в Санкт - Петербургской губернии. -Л.,1990.

Краснова В.Б. Положение 19 февраля 1861г. и образование крестьянского самоуправления // Вест. Моск. ун-та. Сер.8, История. - 1989.- №I.

Литвак Б.Г. Крестьянское дивжение в России в 1775-1904 гг.: История и методика изучения источников. - М.,1989.

Литвак Б.Г. Переворот 1861года в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива.- М.,1991.

Лященко Л.М. Царь-освободитель.- М.,1994.

Наше Отечество:опыт политической истории.- М.,1991.

Попов Г. Как на Руси отменяли крепостное право // Знание-сила.-1987.-№3.

Попов Г. Отмена крепостного права в России // Истоки.- М.,1989.- Вып.1.

Чернуха В.Г. Внутренняя политика царизма с середины 50-х до начала 80-х гг. XIX в.- Л.,1978.

Чернуха В.Г. Крестьянский вопрос в правительственной политике России /60-70-е годы XIX в./ - Л.,1972.


При вивченні цієї теми студенти повинні з’ясувати соціально - економічні і політичні причини, що спонукали царський уряд провести реформу. Особливо треба мати на увазі процеси поглиблення кризи кріпосного ладу напередодні реформи. Потрібно також засвоїти основні етапи підготовки і прийняття урядом реформи. Зосередивши увагу на складі та роботі Таємного комітету, змісті рескриптів В.І.Назимову та П.М.Ігнатьєву, створенні губернських комітетів, необхідно розкрити зміст проектів реформи, обговорення їх у редакційних комісіях, Головному комітеті та Державній Раді. «Положення 19 лютого» доречно розглядати у такій послідовності: питання про особисту свободу селян і право розпоряджатися своїм майном; питання про земельні наділи, повинності, викуп і викупна операція; питання про організацію селянського управління. Важливо з'ясувати, як визначалася норма земельного наділу, сутність системи «градацій», «капіталізованого оброку», викупної операції. Далі потрібно стисло проаналізувати особливості проведення реформи у національних окраїнах Російської імперії та реформи у державному та удільному селі.

Підсумовуючи набуті знання, треба дати оцінку реформи. Необхідно відзначити її половинчастість і незавершеність, через що вона мала чітко виражений буржуазно - поміщицький характер. Підкреслюючи її історичне значення, варто звернути увагу на те, що реформа викликала потужний селянський опір і разом з цим не розв'язала основного питання російської історії у цей час. Проведення реформи також спричинило ланцюгову реакцію - необхідність проведення реформ і в інших царинах суспільного життя.


Тема 9. БУРЖУАЗНІ РЕФОРМИ 60-70 -х Р0КІВ XIX ст.

План.

  1. Причини проведення реформ 60-70 -х рр. XIX ст.

  2. Реформи органів місцевого самоврядування.

  3. Реформи в галузі освіти, цензури і фінансів.

  4. Судова реформа.

  5. Перетворення в армії.

  1. Підсумки урядової політики 60-70 -х рр. XIX ст. Значення буржуазних реформ.



Література.


Валуев П.А. Дневник П.А.Валуева, министра внутренних дел. - М.,1961.-Т.1-2.

Милютин Д.А. Дневник Д.А.Милютина.- М.,1947-1950. -Т.1-4.

Политическая история Отечества /1861-1920 гг./ Хрестоматия.- М.,1991.

Российское законодательство Х -ХХ веков.в девяти томах. Т.8. Судебная реформа.- М.,1991.

Хрестоматия по истории СССР.1861-1917.- М.,1990.

Абрамов В.Ф. Российское земство. Экономика, финансы, культура.-М.,1996.

Бескровный Я.Г. Русская армия и флот в XIX в.- М.,1973.

Буржуазные реформы в России второй половины XIX века: Межвуз. сб.науч.тр.- Воронеж, 1988.

Великие реформы в России. 1858-1874.- М.,1992.

Великие государственные деятели России.- М.,1996.

Виленский Б.В.Судебная реформа и контрреформа в России.- Саратов, 1969.

Гармиза В.В. Подготовка земской реформы 1864 г.- М.,1967.

Зайончковский П.А. Военные реформы 1860 -1870-х годов в России.-М.,1992.

Захарова Л.Г. Самодержавие, бюрократия и реформы 60-х годов XIX в.в России // Вопросы истории.- 1989.-№10.

Захарова Л.Г. Великие реформы 1860-1870 -хх рр. // Отечественная история.- 2005.-№4.

История Отечества:люди, идеи, решения. Очерки истории России IX -начала XXв.- М.,1991.

Коротких М.Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 г. в России.-Воронеж,1989.

Коротких М.Г. Судебная реформа 1864 г. в России // Вопросы истории.-1987.- №12.

Левандовский А. Самоуправление в контексте самовластья // Знание-сила.-1992.-№2.

Лежнева И.Б. Самодержавие и местное самоуправление в России // Общественно - политические институты и движения:проблемы теории и истории.-Л.,1991.

Литвак Б.Г. Переворот 1861года в России:почему не реализовалась реформаторская альтернатива.- М.,1991.

Нардова В.А. Городское самоуправление в России в 60 -х начале 90 -х гг.XIXв.Правительственная политика.- Л.,1984.

Наше Отечество: опыт политической истории.- М.,1991.

Чернуха В.Г. Внутренняя политика царизма с середины 50 -х до начала 80-х гг. XIX в.-Л.,1978.

Чернуха В.Г. Правительственная политика в отношении печати, 60-70-е гг. XIX в.-Л.,1989.

Шевырев А.П. Русский флот после Крымской войны:Либеральная бюрократия и морские реформы. -М.,1990.

Эйдельман Н.Я. "Революция сверху" в России. -М.,1989.

Эймонтова Р.Г. Русские университеты на путях реформы. Шестидесятые годы XIX века. -М.,1993.


Приступаючи до вивчення даної теми, потрібно підкреслити її безпосередній зв'язок зі скасуванням кріпосного права: подібне структурне зрушення не могло залишити без зміни інші ланки суспільно-політичного устрою держави. Треба мати на увазі, що із серії реформ проведених урядом Олександра II найбільш важливими були: земська, міська, судова, військова та реформи у царині освіти, цензури та фінансів.

Необхідно детально зупинитися на підготовці земської реформи, а саме: на роботі комісії під головуванням М.О.Мілютіна, поглядах П.О.Валуєва, М.А. Корфа, розгляді проекту земської реформи у Державній Раді. Далі, на основі аналізу «Положення про губернські та повітові земські установи», визначити структуру земських установ, їх права і обов’язки, розкрити практичну діяльність земств та дати їй оцінку. Аналогічний підхід повинен бути здійснений при висвітленні питання міської реформи.

Слід зазначити, що найбільш буржуазною за змістом була судова реформа. Для підготовки проекту реформи була створена спеціальна комісія у складі відомих юристів: С.І.Зарудного, Д.О.Ровінського, К.П.Побєдоносцева. Судові статути підписані Олександром II 20 листопада 1864 року запроваджували гласність та змагальність судового процесу, виборність судів, незалежність суду від адміністрації. Запроваджувалися інститут судових слідчих, суд присяжних, нотаріат. Важливо з’ясувати структуру судових установ та коло справ, які підлягали розгляду суду різних інстанцій.

При вивченні військових реформ треба мати на увазі, що необхідність у їх проведенні була викликана поразкою Росії у Кримській війні. Практично військові реформи розпочалися із часу призначення військовим міністром Д.О.Мілютіна. Потрібно розкрити його програму військових перетворень, яка у кінцевому результаті звелась до воєнно-окружної реформи, реорганізації військового міністерства, впровадження загального військового обов’язку, переозброєння армії та реформи військової освіти.

Зміни у царині освіти доцільно висвітлювати у площині міністерської діяльності О.Головніна, аналізу «Положення про початкові народні училища», «Статуту гімназій і прогімназій», «Університетського статуту», стану та розвитку жіночої освіти. Потім варто зупинитися на урядовому курсі міністра народної освіти Д.Толстого.

Політику уряду у галузі преси потрібно розкривати на основі аналізу роботи комісії з підготовки нового цензурного статуту та «Тимчасових правил про друкування».

Ведучи мову про значення реформ важливо наголосити, що ці перетворення сприяли соціально - економічному, політичному та культурному розвитку Росії. Однак вони носили непослідовний і незавершений характер.


Тема 10. Р0СІЯ ТА БАЛКАНСЬКІ НАРОДИ В 70-х РОКАХ XIXст.

План.

1.Політика західних держав і царської Росії на Балканах.

2.Російсько - турецька війна 1877-1878 рр.

3.Боротьба європейської та російськрої дипломатії навколо балканського питання.

4.Сан - Стефанська мирна угода і Берлінський конгрес.


Література


Анучкин Д.Г. Берлинский конгрес 1877 г.(Дневник, веденый на месте Д.Г.Анучкиным).- СПб.,1912.

Верещагин В.В. На войне. Воспоминания о русско-турецкой войне 1877г.-М.,1902.

Игнатьев Н.П. Сан -Стефано. Записки И.П.Игнатьева.- П.г.,1918.

Россия и национально-освободительная война на Балканах. 1875 - 1878: Сб.документов. -М.,1978.

Сборник договоров России с другими государствами. 1856-1917.- М.,1952.

Освободительная борьба народов Боснии и Герцеговины и Россия /1865-1875/: Документы. - М.,1988.

Балканские исследования. Вып.13. Босния, Герцеговина и Россия в

1830-1875 гг.: Народы и дипломатия: Материалы "круглого стола" советских и югославских историков /Москва, апрель 1990г./.-М.,1991.

Буганов А.В. Отношение крестьянства к русско - турецкой войне 1877-1878 годов: По материалам последней четверти XIX в. // История СССР.-1987.-№5.

Виноградов В.И. Русско-турецкая война 1877 - 1878 гг. и освобождение Болгарии. -М.,1978.

Гросул В..Я. Революционная Россия и Балканы /1874 - 1883/. -М.,1980.

Данченко С.И. Русско-сербские общественные связи /70-80-е годы XIX в./ -М.,1989.

Дьяков В.А. Славянский вопрос в пореформенной России /1861-1895 гг./ // Вопросы истории. -1985.-№I.

Золотарев В.А. Противоборство империй (война 1877- 1878 гг.-апофеоз восточного кризиса).- М.,1991.

История внешней политики России.Вторая половина XIX века. - М.,1997.

Киняпина Н.С. Внешняя политика России второй половины XIX в.-М.,1974.

Никитин С.А. Славянские комитеты в России в 1858 -1876годах.- М.,1960.

Писарев Ю.А. Россия и Берлинский конгресс 1878г. // Славянский сборник -Саратов, 1990.- Вып.4.

Русско-турецкая война 1877-1878 гг. -М.,1977.

Улунян А.А. Болгарский народ и русско-турецкая война 1877-1878 гг.-М.,1971.

Улунян А.А. Апрельское восстание 1876года в Болгарии и Россия.-М.,1978.

Хевролина В.М. Сан-Стефано: венец и завершение дипломатический карьеры Н.П.Игнатьева // Российская дипломатия в портретах. -М.,1992.

Хевролина В.М. Российская дипломатия и балканский вопрос // Отечественная история.- 2005.-№1.


Спочатку треба добре з'ясувати причини, які штовхали російський царат до активних зовніньополітичних акцій у різних регіонах, зокрема й на Балканах.

Потрібно з'ясувати суть «Балканської кризи», розкрити політику Росії, Англії, Німеччини та Австро - Угорщини щодо країн Балканського півострова. Доцільно зупинитися на дипломатичній діяльності міністра закордонних справ О.М.Горчакова. Разом з цим треба пам'ятати, що балканське питання сприймалося у країні як внутрішньополітична проблема. Потрібно простежити ставлення різних верств російського суспільства до боротьби слов'янських народів проти турецького іга. У цьому плані необхідно зосередити увагу на створенні та діяльності слов'янських комітетів, участі російських добровольців у визвольній боротьбі балканських народів.

Військові дії на Балканському і Кавказькому фронтах слід висвітлювати упродовж двох періодів війни: першого – квітень - грудень 1877 р.; другого – кінець грудня 1877 р. - лютий 1878 р. Розкриваючи хід та наслідки важливіших битв, важливо зупинитися на військовому мистецтві російських полководців М.І.Драгомирова, І.В.Гурко, М.Г.Столєтова, М.Д.Скобєлєва, Ф.Ф.Радецького, М.Т.Лоріс-Мелікова та ін.

Після розгляду воєнної кампанії, потрібно перейти до викладу переговорного процесу. Важливо проаналізувати Адріанопольську угоду про перемир'я, зміст Сан-Стефанської мирної угоди та ухвали Берлінського конгресу. Необхідно з'ясувати, наскільки були відмінні умови мирної угоди укладеної у м.Сан-Стефано та Берлінського трактату.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що незважаючи на те, що російсько - турецька війна і не привела до розв'язання Балканського питання, все ж вона відіграла суттєву роль у справі позбавлення частини південного слов'янства від турецького панування. Водночас під час військової кампанії російська армія зазнала великих втрат. Війна серйозно підірвала фінансовий баланс країни, спричинила погіршення матеріального становища народних мас.


Тема 11. СУСПІЛЬНИЙ РУХ 70 -х Р0КІВ XIX ст.

План.

  1. Теоретичні засади та основні напрямки народництва. М.Бакунін, П.Лавров, П.Ткачов.

  2. Народницькі організації та їх діяльність.

  3. Земський ліберальний рух.

  4. Селянський і робітничий рух.


Література.


Аптекман О.В. Общество «Земля и воля» 70 -х годов по личным воспоминаниям.- П.г.,1924.

Бакунин М.А. Собрание сочинений и писем.- М.,1934 - 1935. -Т.1-4.

Бакунин М.А. Философия. Социология. Политика. - М.,1989.

Кропоткин П.А. Записки революционера.- М.,1988.

Лавров П.Л. Исторические письма. Избранные произведения. В 2-х т.-М..1965.-Т.2.

Ткачев П.Н. Сочинения. В. 2-х т.- М.,1975-1976.-Т.1-2.

Степняк - Кравчинский С.М.Подпольная Россия. - М.,1960.

Морозов Н.О. Повести моей жизни. - М.,1965.-Т.1-2.

Фигнер В.Н. Запечатленный труд. Воспоминания.- М.,1964.-Т.1-2.

Рабочее движение в России в XIX веке. Сб. документов.-М.,1953.-Т.3.

Революционное народничество 70-х гг.: Сб.документов и материалов.-М.,1964.- 1965.-Т.1-2.

Политическая история Отечества. 1861-1920 гг. Хрестоматия. -М.,1991.

Антонов В.Ф. Революционное народничество.- М.: Просвещение, 1965.

Галактионов А.А.,Никандоров П.Ф.Идеологи русского народничества.-Л.,1966.

Итенберг Б.С. Движение революционного народничества.- М.,1965.

Итенберг Б.С. П.Л.Лавров в русском революционной движении.- М.,1988.

Итенберг Б.С. Южнороссийский союз рабочих.- М.,1974.

История России в портретах.В 2-х т-х. - Смоленск, 1996.-Т.1.

Корольчук Э.А.Северный союз русских рабочих и рабочее движение 70-х годов XIXв. в Петербурге.- М.,1971.

Калініченко В.В.,Шабельник Г.П. Витоки світогляду та політичної свідомості революційних народників в Україні у 70-х рр. XIX ст.(соціально-психологічний аспект). // Український Історичний Журнал. -2006.-№2.

Левин Ш.М. Общественное движение в России в 60 - 70-е годы XIX века.-М.,1958.

Леонтович В.В. История либерализма в России.1762-1914 гг.- М.,1995.

Либерализм в России.- М.,1996.

Пирумова Н.М. Земское либеральное движение -М.,1992.

Пирумова Н.М. Социальная доктрина М.А.Бакунина.-М.,1990.

Седов М.Г. Героический период революционного народничества. -М.,1966.

Троицкий Н.А. Безумство храбрых.Русские революционеры и карательная политика царизма.1866-1882.- М.,1978.


Розпочати розгляд теми потрібно із загальної характеристики суспільного руху наприкінці 60-70 -х рр. XIX ст. у рамках якого чільне місце займало (революційне, російське) народництво. Важливо з’ясувати витоки цього руху, сутність народницької ідеології про особливий самобутній шлях переходу до соціалізму, визнання капіталізму у Росії як упадку, регресу.

У революційному «дійовому» народництві виявились три течії- бунтарська, змовницька, пропагандистська, пов’язані з іменами М.Бакуніна, П.Лаврова та П.Ткачова. Коротко прослідкуйте їх життєвий шлях, детально зупиніться на змісті їх доктрини.

Далі доцільно перейти до характеристики гуртків народницького спрямування та оцінки «ходіння у народ» - унікального явища не тільки російської, а й всесвітньої історії.

Наступний період історії народництва пов’язаний зі створенням таємних організацій та переходом до терору. Студенти повинні проаналізувати організаційну структуру, програмні засади та практичну діяльність організації «Земля і воля», розкрити розходження між прихильниками і противниками терору, внаслідок чого «Земля і воля» розпалася на дві організації- «Народну волю», «Чорний переділ».

Важливо зосередити увагу на складі «Народної волі», її структурі, програмних положеннях і терорі, основним напрямком якого стало полювання на царя.

«Чорний переділ» не став такою резонансною організацією, як «Народна воля». Його програма практично повторювала програмні положення «Землі і волі». В організаційному плані він будувався за принципом «федерації гуртків». Еволюція поглядів членів «Чорного переділу» призвела до повного розпаду організації. На початку 1882 року «Чорний переділ» практично припинив своє існування.

Підводячи підсумок, необхідно дати оцінку народницькому рухові, вказати, що з ліквідацією «Народної волі» і саморозпуском «Чорного переділу» завершився період революційного «дійового» народництва, однак як ідейний напрямок суспільної думки народництво залишилось.

Висвітлювати питання земського ліберального руху рекомендуємо на основі новітніх публікацій з історії російського лібералізму. (див. список рекомендованих джерел і літератури). Там є цікавий фактичний матеріал про ідеологів російського лібералізму, зібрання земців, їхні вимоги, які у вірнопідданській формі викладались у вигляді «адрес», «записок», «петицій» російському монарху. Важливо проаналізувати та дати оцінку цим документам.

Що ж до питання селянського та робітничого руху, то необхідно мати на увазі, що радянська історіографія явно перебільшувала їх масштаби та значення. Тим не менше, доцільно коротко зупинитися на тих виступах селян і робітників, які були найбільш вагомими і викликали широкий суспільний резонанс. Загалом ці виступи були стихійними та неорганізованими і зводилися виключно до економічних вимог.

Об’єктивного підходу вимагає і висвітлення, створення та діяльність перших робітничих організацій: «Південноросійського союзу робітників» (Одеса, 1875.), «Північного союзу російських робітників» (Петербург, 1878 -1880.). Слід проаналізувати програмні документи цих організацій, їхню життєздатність. В цілому ці союзи охоплювали лише вузьке коло робітників, яке не зуміло очолити боротьбу пролетаріату і надати їй політичного характеру.


Тема 12. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО САМОДЕРЖАВСТВА У 80 -Х - НА ПОЧ. 90-Х РОКІВ XIX ст.

План.


  1. Суспільно-політична криза на зламі 70-х - 80-х років. «Диктатура серця» М.Т.Лоріс-Мелікова.

  2. Убивство Олександра II. Історична оцінка діяльності Олександра II.

  3. Олександр III. Внутрішня політика уряду. Контрреформи.

  4. Підсумки внутрішньої політики самодержавства 80-х-початку 90-х років XIX ст.


Література.


Вдовин В.А. Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий /Период капитализма/. Вторая половина XIX века. - М.,1975.

Дневник государственного секретаря А.А.Половцева. В 2-х т.- М.,1996.

1 марта 1881г. Казнь императора Александра II. Документы и материалы.-Л.,1991.

Александр II. Документы и материалы.- Л.,1991.

Победоносцев К.П. Письма Победоносцева к Александру III.- М.,1925-1926.-Т.1-2.

Победоносцев К.П. Сочинения.- Спб.,1995.

Феоктистов Е.М. Воспоминания. За кулисами политики и литературы. 1848-1896.-Л.,1929.

Зайончковский П.А. Кризис самодержавия на рубеже 1870-1880гг.- М.,1964.

Захарова Я.Г. Александр II // Вопросы истории.-1992.-№6-7.

Оржеховский И.В. Самодержавие против революционной России /1826-1880/.-И.,1982.

I марта 1881 года: Казнь императора Александра II.-Л.,1991.

Геллер М. Первое марта // Смена.-1991.-№3.

Полунов А.Ю Политическая индивидуальность К.П.Победоносцева // Вестн. Моск. ун-та. Сер.8, История.-1991.-№2.

Рутыч Н. Судьбоносное заседание /8 марта 1881г./ //Смена.-1991.-№3.

Руднев М.А. Русский консерватизм II пол.XIX - нач.XXв.// Вісник Дніпропетровського ун-ту: історія та археологія. -Д.,2002.- Вип.№1.

Чернуха В.Г. Александр III // Вопросы истории.-1992.-№11-12.

Филиппова Т.А. Британские историки о России на рубеже 70-80-х годов XIX века: Поиски альтернатив // История СССР.-1990.-№3.

Великие государственные деятели России. - М.,1996.

Щетинина Г.И. Университетский вопрос 70-х - 80-х гг. XIX века и Университетский устав 1884 г.- М.,1992.


Розгляд теми найліпше розпочати з аналізу причин та суті суспільно-політичної кризи на зламі 70 -х – 80 -х рр. XIX ст. Намагаючись вийти з кризи, уряд вдається до політики маневрування, виразником якої був М.Т.Лоріс – Меліков. Тому потрібно зупинитися на його діяльності, оцінити висунуту ним програму. Зауважимо, що на перешкоді до здійснення цієї програми стало вбивство народовольцями Олександра II.

Зі вступом на престол Олександра III внутрішня політика самодержавства набуває реакційного характеру. Першим актом, який засвідчував про зміну урядового курсу, був Маніфест «Про непорушність самодержавства» від 29 квітня 1881 року, написаний К.П. Победоносцевим за участі М.М.Каткова. Важливо розкрити історичний портрет Олександра III, дати характеристику його оточенню, яке значно впливало на внутрішньополітичний курс держави. Слід мати на увазі, що поворот до реакції відбувається не одразу. Це був перехідний період, пов’язаний з міністерською діяльністю М.П.Ігнатьєва. Розкриваючи його політику, потрібно зупинитися на деяких поступках селянству, земствам, циркулярі «Про недоторканість прав дворянства та міського стану», «Положенні про заходи до збереження державної безпеки і громадського спокою», а також на його проекті скликання Земського собору.

Із призначенням міністром внутрішніх справ Д.А.Толстого, уряд відкрито переходить до реакції. Тому необхідно розкрити політику уряду у царині цензури і освіти, аграрно-селянському питанні, дати оцінку національній політиці царату.

Далі слід зупинитися на внутрішньополітичному курсі міністра внутрішніх справ І.М.Дурново. Зокрема, охарактеризувати «Положення про земських дільничих начальників», наголошуючи на тому, що це був один із найбільш реакційних заходів уряду Олександра III.

Питання земської і міської контрреформ потрібно розкривати на основі аналізу нового «Положення про губернські і повітові земські установи» від 12 червня 1890 р. та нового «Міського положення» від 11 червня 1892року. Що ж до спроби провести судову контрреформу, то тут доцільно зупинитися на заходах уряду, які обмежували гласність у судочинстві, а також роль присяжних засідателів. При цьому треба зазначити, що супротив з боку російської громадськості не дозволив уряду провести судову контрреформу.

Загальні висновки по темі повинні полягати у наступному: внутрішня політика царату у 80-х - на початку 90 -х рр. XIX ст. носила суперечливий характер. Загальний напрямок виражався у реакційному курсі. Самодержавству вдалося здійснити реакційні заходи у царині освіти і цензури, провести контрреформи у галузі місцевого самоврядування. Тим не менше Олександрові III не вдалося остаточно знищити земства і міське самоврядування. Не вдалося провести і судову контрреформу. Загалом реакція не змогла повернути навпаки реформаційний процес, який набув незворотного характеру.


Тема 13. Р0СІЙСЬКА ІМПЕРІЯ НАПРИКІНЦІ ХIХ – НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

План.

  1. Соціальна структура суспільства. Матеріальне становище соціальних груп.

  2. Стан розвитку економіки. Економічна програма С.Ю.Вітте.

  3. Суспільно-політичний рух.



Література.


Витте С.Ю. Избранные воспоминания. - М.,1990.

Обнинский В.П. Последний самодержец. Очерк жизни и царствования императора России Николая II. - М.,1992.

Материалы по истории СССР для семинарских и практических занятий.: Освободительное движение и общественная мысль в России XIX в-М.,1991.

Политическая история Отечества. 1861-1920гг. Хрестоматия.-М
  1   2

Схожі:

Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник iconСтруктура програми навчального курсу “ Історія зарубіжної літератури кін XIX- поч XX ст. ” Опис предмета навчального курсу Предмет: Історія зарубіжної літератури
Структура програми навчального курсу “ Історія зарубіжної літератури кін XIX- поч XX ст. ”
Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник iconПолітична історія України навчально-методичний посібник
Навчально-методичний посібник «Політична історія України» з базового курсу для студентів інженерно-технічних, економічних І гуманітарних...
Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник iconНавчально-методичний посібник Міністерство освіти і науки України
Л22 Економічна історія. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – 68 с
Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник iconНавчально-методичний посібник матеріали до моніторингу якості знань з курсів «історія української літератури (Х хх століття)»
Навчально-методичний посібник «Матеріали до моніторингу якості знань з курсів “Історія української літератури (Х – ХХ століття)»,...
Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник iconМіністерство освіти І науки України Херсонський державний університет Кафедра історії світової літератури І культури О. Мішуков Історія зарубіжної літератури І культури (Навчально-методичний посібник)
Асоціації культурологів України, головою спеціалізованої вченою ради по захисту кандидатських дисертацій з літературознавства. Автор...
Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник iconМальцева О.І. Теорія та історія соціального виховання: навчально-методичний посібник
Мальцева О.І. Теорія та історія соціального виховання: навч метод посібник.: у 2 ч. / О.І. Мальцева; Держ закл. «Луган нац ун-т імені...
Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник iconНавчально-методичний посібник для середніх загальноосвітніх шкіл з поглибленим вивченням біології
Планування роботи дошкільного навчального закладу. Навчально-методичний посібник
Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник iconНавчально-методичний посібник для студентів професійно-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за напрямом підготовки 0902
З-38 Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – 98 с
Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник iconЕконометрі я методичний посібник з вивчення дисципліни
Доля В. Т. Економетрія. Методичний посібник з вивчення дисципліни (для студентів за напрямами підготовки 0501 "Економіка", 0502 "Менеджмент")....
Історія Росії ( XIX – поч. XX ст. ) Методичний посібник iconМ. В. Лазарович, Р. М. Матейко, Л. А. Родіонова
Л22 Економічна історія. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – 68 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи