Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки icon

Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки




НазваГ. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки
Сторінка1/31
Дата03.08.2012
Розмір4.58 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31


Міністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди


ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ПОСТУП

СУЧАСНОЇ ОСВІТИ І НАУКИ

МАТЕРІАЛИ

ІІ науково-практичної конференції

магістрантів ХНПУ імені Г.С. Сковороди

(25-26 листопада 2010 р., м. Харків)


Харків

2010


За загальною редакцією

академіка АПН України, доктора педагогічних наук,

професора І.Ф. Прокопенка


Затверджено редакційно-видавничою радою

^ Харківського національного педагогічного університету
імені Г.С. Сковороди


(протокол № 10 від 01.11.2010 р.)


Цивілізаційний поступ сучасної освіти і науки : Матеріали ІІ науково-практичної конференції магістрантів ХНПУ імені Г.С. Сковороди (25-26 листопада 2010 р., м. Харків) / За заг. редакцією акад. І.Ф. Прокопенка. – Харків: ХНПУ, 2010. – 256 с.


У збірці представлено матеріали ІІ науково-практичної конференції магістрантів Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, присвячені актуальним проблемам сучасної освіти і науки. Розкриваються питання впровадження результатів досліджень у галузі педагогіки та психології, природничо-математичних, суспільно-економічних, гуманітарних наук, мовознавства, літературознавства та мистецтвознавства в практику дошкільних, загальноосвітніх і вищих навчальних закладів.

Для викладачів, магістрантів і студентів вищих навчальних закладів.


© Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2010

^ ВСТУПНЕ СЛОВО


На початку ІІІ тисячоліття в умовах світових глобалізайційних процесів освіта й наука стають провідними факторами розвитку всіх сфер життя людської спільноти, підвищення економічного добробуту населення, забезпечення соціальної стабільності в суспільстві. Цим зумовлюється сьогодні пріоритетність завдання збереження, розвитку й примноження потенціалу вітчизняної інтелектуальної еліти, чиї творчі здобутки визначатимуть завтра стратегічні напрями поступу та забезпечуватимуть конкурентоспроможність України на світовій арені.

З метою підтримки дослідницької діяльності нового покоління українських педагогів-науковців ректорат Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди започаткував проведення щорічної науково-практичної конференції магістрантів «Цивілізаційний поступ сучасної освіти і науки».

Сподіваємося, що участь у роботі конференції сприятиме плідному обміну думками, оригінальними ідеями, творчими здобутками майбутніх педагогів, психологів, філологів, істориків, математиків, природознавців, юристів, економістів, мистецтвознавців – продовжувачів традицій знаних не тільки в Україні, а й в усьому світі наукових шкіл і допоможе талановитій молоді в її поступі до вершин науки.


^ Ректор,

академік АПН України, доктор педагогічних наук,

професор І.Ф. Прокопенко


Проректор з наукової роботи,

доктор педагогічних наук, професор О.М. Микитюк


^ Голова ради молодих вчених,

кандидат педагогічних наук, доцент К.А. Юр’єва


актуальные социально-педагогические проблемы

мигрантов и беженцев

Абдулкадыр Ардалан Латиф

Научный руководитель – доктор педагогических наук, профессор М.П. Васильева

Глобальные изменения на пороге XXI века в развитии мирового сообщества, изменение общей геополитической картины мира, обострение экологических, демографических, экономических, социальных проблем, усиление тенденции индивидуально-личностного развития человека, рост социальной дифференциации регионов мира обусловили повышенные требования к социальной работе как виду профессиональной деятельности, актуальность которой возрастает с обострением вышеуказанных проблем.

Особого внимания требуют проблемы, связанные с миграционными процессами (проблемы семей беженцев и вынужденных переселенцев). Анализ имеющихся исследований процесса миграции, последствий, связанных с этим процессом, показывает демографические, этнокультурные, политологические особенности миграции и гораздо в меньшей мере – социально-педагогические аспекты организации процессов поддержки и помощи семьям мигрантов, беженцев в новых социокультурных условиях их жизнедеятельности.

Людям, покинувшим места своего проживания, соответствующим государственным органом присваивается статус беженца или вынужденного переселенца на основе соответствующих международных правовых нормативных актов (законодательной базы государственной политики, призванной гарантировать социальную помощь беженцам и вынужденным переселенцам): Всеобщей Декларации прав человека (1948), Международном пакте об экономических, социальных и культурных правах (1966), документах Всемирной конвенции по правам человека (1993), Конференции ООН о статусе беженца (1971), Всемирного форума по социальному развитию в Копенгагене (1995).

Вынужденные миграционные процессы связаны с переживанием мигрантами глубоких психологических стрессов, затрудняется процесс их адаптации к новым условиям жизнедеятельности, что требует особого подхода к организации такой работы со стороны социальных служб и социальных педагогов. Решение социальных проблем семей переселенцев усугубляется рядом причин: многие из-за боязни бюрократических проволочек получают статус беженцев, что мешает специальным учреждениям вести их четкий учет и планировать адаптационную работу с ними; проблемы коммуникативного характера из-за недостаточного уровня владения языком; отсутствие вакантных рабочих мест, соответствующих уровню образования беженцев и вынужденных переселенцев, и другие.

Таким образом, актуальные социально-педагогические проблемы мигрантов и беженцев требуют разработки технологии организации процессов поддержки и помощи семьям мигрантов, беженцев в новых социокультурных условиях их жизнедеятельности со стороны социальных педагогов и работников социальных служб.


^ РОЛЬ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В СТИМУЛЮВАННІ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Валентин Авдєєв

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор О.А. Гриценко

В умовах переходу до ринкових відносин одним з актуальних завдань сучасної економічної науки є всебічне дослідження проблем оплати праці. Питання організації заробітної плати завжди було і є одним із найважливіших для економічних досліджень, державної політики, в господарюванні.

Серед основних факторів виробництва (праця, земля, капітал, підприємницькі здібності) вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. В свою чергу рівень ефективності праці колективу, виробничого підрозділу, окремого працівника залежить від повноти використання фактора мотивації до праці, важливими складовими якого є розмір оплати праці, який на сьогодні є занадто низьким і не спроможний забезпечити навіть нормальний рівень споживання. Відсутність сучасного механізму системи стимулювання якісної і ефективної праці транзитивної економіки спричиняє зниження конкурентоздатності фірми, що негативно впливає на оплату праці і соціальну атмосферу в колективі. Оскільки наймані робітники рівновіддалені від свого роботодавця, виникає потреба зацікавити робітників через результати праці, отримані ними блага, які необхідні для життя.

В умовах переходу до системи ринкового господарювання відповідно до змін в економічному і соціальному розвитку країни істотно змінюється політика в області оплати праці, соціальної підтримки та захисту працівників. Багато функцій держави в реалізації цієї політики передані безпосередньо підприємствам, що самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального стимулювання його результатів. Поняття « заробітна плата» наповнилося новим змістом і охоплює усі види заробітків. Облік праці та заробітної плати по праву займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві, який повинний забезпечити оперативний контроль за кількістю та якістю праці, використанням засобів, що включаються у фонд заробітної плати і виплати соціального характеру.

Заробітна плата як економічна категорія і елемент системи господарювання – належить до числа найскладніших. У ній відображаються відносини виробництва і розподілу, взаємодія різних носіїв економічних ресурсів, ступінь розвитку продуктивних сил і зрілості виробничих відносин та багато інших аспектів життя суспільства. Тому трактувати сутність заробітної плати слід з урахуванням вартісної оцінки послуг робочої сили, розглядаючи її як вихідну при з’ясуванні природи заробітної плати. Сучасне визначення заробітної плати може бути таким: заробітна плата – це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано. Реформа оплати праці є комплексом взаємопов’язаних заходів еволюційного характеру, які проводяться як на макроекономічному, так і мікроекономічному рівнях, мета яких у сучасній економіці – забезпечити ефективне матеріальне стимулювання розвитку національного виробництва.

^ ОСОБЛИВОСТІ ЕКЗАМЕНАЦІЙНОГО СТРЕСУ У СТУДЕНТІВ

Поліна Азарова

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент О.Г. Волкова

На сучасному етапі розвитку суспільства дослідження проблеми екзаменаційного стресу є дуже актуальним, адже з ситуацією іспиту доводиться стикатися кожному студенту. Класичним прикладом екзаменаційного стресу є сесія в учбовому закладі.

Екзаменаційний стрес, як і будь-який інший, має негативний вплив на психічне здоров’я людини та може навіть призводити до психічних розладів. Також переживання, пов’язані з екзаменаційним стресом можуть негативно впливати на навчальну діяльність. Однак, одним з позитивних моментів екзаменаційного стресу є мобілізація всього організму людини.

Велику роль відіграє індивідуальний аспект, адже стрес, який викликають іспити, по різному впливає на психіку і поведінку окремої людини. Цей факт зумовлено індивідуальним досвідом подолання подібних ситуацій в минулому, загальною емоційною стійкістю, специфікою когнітивного функціонування.

Після складання першого іспиту емоційна напруга значно слабшає, проте іспити не набирають фонового значення, в більшості випадків, бо студенти усвідомлюють, що попереду їх ще чекають інші випробування. Якщо ж студент отримує оцінку нижче очікуваної, то тривожне очікування наступного іспиту може бути ще вище.

Отже, екзаменаційний стрес є серйозною загрозою психічному здоров’ю студентів, причому особливу значущість проблемі додає масовий характер даного явища, адже щорічно воно охоплює декілька тисяч студентів лише в нашій країні.

Різні аспекти даної проблеми представлені в роботах зарубіжних та вітчизняних психологів: Г. Сельє, Дж. Брайт, Ф. Джонс, Дж. Гринберг, С. Гремлінг, С. Ауербах, Р.С. Нємов, А.Г. Маклаков, С.Л. Рубінштейн, Л.О. Кітаєв-Смик, О.Р. Лурія, М.А. Кузнєцов та інші.

Об’єктом дослідження виступає емоційна сфера особистості.

Предметом дослідження є екзаменаційний стрес.

Метою даної роботи є визначення особливостей переживання студентами екзаменаційного стресу.

В роботі здійснено теоретичний аналіз наукових джерел з обраної теми, розкрито сутність основних понять дослідження (студент, стрес, екзаменаційний стрес та інших), створено діагностичний комплекс для дослідження особливостей переживання екзаменаційного стресу, виявлено особливості переживання студентами екзаменаційного стресу.

Результати дослідження лягли в основу рекомендацій щодо зменшення впливу екзаменаційного стресу на психічне здоров’я студентів.

У подальшому планується вивчення гендерних особливостей переживання екзаменаційного стресу у студентів та вплив рівня готовності до екзамену на переживання екзаменаційного стресу.


^ АКСІОМАТИЧНА ПОБУДОВА ТЕОРІЇ ЙМОВІРНОСТЕЙ

Анастасія Алєксєєнко

Науковий керівник – кандидат фізико-математичних наук, доцент І.П. Проскурня

Теорія ймовірностей, випадкові процеси i математична статистика складають великі розділи математики та її застосувань. Їхній розвиток нерозривно пов’язаний iз загальним розвитком науки i техніки, де все бiльш проявляється потреба давати вiдповiдну ймовiрнiсну інтерпретацію різним явищам i процесам. Вона пропонує рiзноманiтнi математичнi моделi для випадкових явищ та їх еволюцiйного розвитку. У рамках цих моделей теорiя ймовірностей вивчає притаманнi явищам ймовiрнiснi закономiрностi, розробляє методи розв’язування таких важливих задач, як прогнозування, керування та iншi.

У процесі своєї діяльності людина часто стикається з випадковістю та інтуїтивно припускає наявність у ній закономірності. Однак, іноді покладатися на інтуїцію небажано. Все залежить від складності та важливості розв’язуваної проблеми. Тоді виникає необхідність звертатися до методів теорії ймовірностей.

На початку ХХ століття гостро постала проблема аксіоматизації теорії імовірності. Слід відзначити, що багато вчених намагалися формалізувати її основні закони.

Вперше аксіоматичну побудову теорії ймовірностей здійснив академік Сергій Натанович Бернштейн (1880-1968) в 1917 році. В основі цієї побудови лежать три аксіоми, сформульовані С.Н. Бернштейном: аксіома порівняння ймовірностей, аксіома про несумісні події, аксіома про сумісні події.

Приведення в порядок основ теорії ймовірностей – це велика й складна проблема. Однак Бернштейн поставив перед собою ще більш грандіозну мету: на базі системи аксіом теорії ймовірностей побудувати чітку теорію математичної статистики для строгого і ясного вивчення найважливіших проблем природознавства. Наприклад, С.Н. Бернштейн показав, що закон спадковості кількісних ознак, знайдений Гальтоном, є наслідком законів Менделя (у припущенні аддитивної дії багатьох незчеплених генів) та зовсім не суперечить їм, як це часто вважалося.

Однак система аксіом Бернштейна використовувалася недовго. У 1933 році інший радянський математик, Андрій Миколайович Колмогоров, видав книгу зі скромним заголовком «Про основні поняття теорії ймовірностей». На той час вже були розкриті глибокі аналогії між поняттями теорії ймовірностей і поняттями метричної теорії функцій. Виникла потреба в аксіоматизації теорії ймовірностей, виходячи з теоретико-множинних уявлень, що й було виконано в книзі Колмогорова. Зі створенням аксіоматики А.М. Колмогорова теорія ймовірностей зайняла рівноправне місце серед інших математичних дисциплін.

Теорія ймовірностей, як i будь-яка точна наука, стала такою лише тоді, коли було чітко сформульовано поняття ймовірнісної моделі та створено її аксіоматику.


^ ДО ПРОБЛЕМИ ВРАХУВАННЯ ТЕМПЕРАМЕНТНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТУДЕНТІВ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОГО

ФАКУЛЬТЕТУ НА ЗАНЯТТЯХ З ПОСТАНОВКИ ГОЛОСУ

Світлана Анохіна

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Т.В. Ткаченко

Проблема всебічного та гармонійного розвитку особистості студента, як майбутнього вчителя стає особливо актуальною. На це націлені усі методики, засоби навчання та виховання. Але у педагогіці та психології не достатньо досліджень, що розкривають темпераментно-психологічні особливості людини, допомагають соціально адаптуватись, зберегти фізичне та психічне здоров’я, особливо у молодому віці у період становлення професійної зрілості, підвищення ролі індивідуального людського фактору, «живої творчості кожного».

Особливо потрібно звернути увагу на студентів, що займаються вокальною практикою, яка потребує тонких відчуттів, оволодіння вільним диханням, мовною моторикою, артистичною майстерністю при навчанні та під час сценічних виступів.

Важливо професійно вводити вокаліста у творчий процес. «У мистецтві можна лише захоплювати, у ньому не можна наказувати», – говорив К.С. Станіславський. Кожний студент – це особливий випадок, який потребує індивідуальних психотерапевтичних методів та засобів впливу. Слід розуміти характер студента його життєві прагнення, вловити його неповторний комплекс особливостей, вчасно діагностувати та коректувати його самопочуття, світовідчуття, поведінку та професійні можливості.

Особливу увагу вчителя на початку його роботи зі студентом слід звернути на темперамент. У залежності від умов формування особистості кожний тип темпераменту може характеризуватися комплексом як позитивних, так і негативних психологічних рис. Задача вчителя міститься не у тому, щоб у процесі індивідуальної роботи зі студентом переробляти один тип темпераменту на інший, а у тому, щоб планомірною та систематичною працею домогтися розвитку властивих кожному темпераменту, позитивних якостей та ліквідації або послаблення недоліків, які вже почали проявлятися у його поведінці.

Вивчення індивідуальності є тривалим і послідовним процесом спостережень, перевірок роботи студента над засвоєнням навчального репертуару.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб максимально враховувати темпераментно-психологічні особливості студентів для формування їх подальшого професійного розвитку, творчого потенціалу.


^ ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ «ПЕРФОМАНСІВ» НА ВІТЧИЗНЯНІЙ

ТА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ СЦЕНАХ

Тетяна Атаєва

Науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, доцент В.М. Волчукова

В умовах розвитку сучасної танцювальної культури, постає інтерес до проблеми відродження народного та класичного танцю в синтезованому поєднанні із новітніми зразками та формами сучасної хореографії. Одним із завдань вищої освіти України є поєднання національних та західноєвропейських культурних традицій.

Починаючи з 50-х років ХХ ст. відбулося поєднання хореографами новітніх технік та форм танцю (джазу, модерну, експресіонізму, імпресіонізму, кубізму, абстракціонізму, рок-і-поп видів і т.д.) з добре відомими нам класичним та народно-сценічним танцем. Завдяки такому поєднанню хореографи спромоглися створити нові техніки надавши їм універсальності. Не маючи єдиного поняття для того щоб визначити поєднувальні форми, мистецтвознавці та хореографи-практики ввели поняття синтезовані форми. До таких форм ми можемо віднести фокінізм, неокласику, соцреалістичний балет, естрадний танець, постмодерний балет, буто-танец та «перфоманс».

Найяскравішим та неординарним танцем є «перфоманс» який взяв свій початок у 30-ті роки ХХ ст. Але через пожвавлення суспільного життя, страйками та демонстраціями, став однією з танцювальних форм, як альтернатива постмодернізму, ставши модною тенденцією у мистецтві та протестом водночас. Якщо розглянути «перфоманс» глибше, можна сказати що це певний акціонізм, коротка вистава, або гра в якій виконавець виконує реальні дії які зображують самі себе. Він вільний від прямих асоціацій, звичайного очікування та підходу; йому притаманні абстракція, а тому він поєднаний із часом, простором, людським тілом у просторі та спогляданням. «Перфоманс» включає в себе техніки сучасного танцювального мистецтва, так і новітні техніки.

Також, необхідно відзначити представників «перфомансу» які постійно експериментують, створюють нові авторські техніки, що поєднують як професійні засоби танцю, так і аматорські. Серед західноєвропейських: К. Йосс, «Зелений стіл»; Дж.Кранко, «Ромео і Джульєтта»; П. Бауш, «Арії», «Палермо»; С. Пекстон, «Приборкання норовливої», «Соло на органі». Серед вітчизняних балетмейстерів «перфоманс» ставили Ф. Пуленко, «Весна священа», «Сутінки», Л. Собінова, «Останні пристрасті», «Доргоцінні ніті», Н. Агульник, «Шепіт», «Перетворення», Н. Каспарова, «Три пекла», «Прелюдія».

Отже, можна припустити, що новітні танцювальні форми зі своєрідною танцювальною лексикою стали альтернативою традиційному балету. «Перфоманс» який передбачає постійний експеримент та гру уяви, вивільнення асоціацій, демонстративну елементарність сюжету та образотворчих засобів.


^ ДО ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-ХОРЕОГРАФІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗОШ

Яніна Бабічева

Науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, доцент О.В. Ліманська

На етапі інтеграції України до європейського освітнього простору пріоритетним завданням вищих навчальних закладів педагогічного спрямування стає підготовка педагогічних кадрів у контексті особистісного розвитку на засадах гуманістично-культурологічного підходу. Сучасні умови професійної діяльності вчителя-хореографа, її мета і завдання вимагають від нього загальнокультурологічних, мистецтвознавчих, психолого-педагогічних, економічних знань поряд з спеціальними уміннями й навичками у виконавській і балетмейстерській сферах. Хореографічне навчання як педагогічний процес – це цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої здійснюється формування в учнів теоретичних знань з хореографії, вмінь та практичних навичок виконання та побудови хореографічних творів, емоційного і творчого ставлення до оточуючої дійсності, відбувається загальний розвиток людини засобами хореографічного мистецтва.

Підготовка майбутніх вчителів-хореографів у ВНЗ фахово синтезує виконавський, педагогічний і балетмейстерський аспекти хореографічної професії. Виконавська діяльність студента-хореографа здійснюється під час вивчення дисциплін спеціальності, в систематичній репетиційній праці в «класі» з чітко розробленою системою розвитку психофізичного апарату, засвоєнні та удосконаленні виконавської техніки, набуття навичок виразного і емоційного втілення хореографічного образу на сцені. Підготовка студентів-хореографів до педагогічної діяльності здійснюється системно на дисциплінах психолого-педагогічного спрямування, курсах зі спеціальності («Методика викладання хореографічних дисциплін», «Методика роботи з дитячим хореографічним колективом», «Практикум з хореографічного ансамблю»), під час педагогічних практик. Балетмейстерська діяльність є одним з важчих аспектів професійної роботи педагога-хореографа, що вимагає розвиненого образного мислення, комунікативних та організаторських здібностей, репетиційно-постановчих навичок. Цей напрямок реалізується в межах дисциплін «Основи композиції та постановки танцю», «Мистецтво балетмейстера».

Отже, особливість і, водночас, складність діяльності викладача-хореографа в заганоосвітній школі виявляється у виконанні функцій педагога, вихователя, керівника танцювального колективу, балетмейстера-постановника, педагога-репетитора, психолога. Тому фахова підготовка студента-хореографа у вищому педагогічному навчальному закладі здійснюється за загальноприйнятими в педагогіці принципами у відповідності з вищезазначеними функціями, а саме: організаційно-керівній, балетмейстерській, навчально-виховній, репетиторській, розвиваючій, і потребує комплексної довготривалої підготовки.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

Схожі:

Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” днвз “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” інформаційний лист
На базі дз “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” 17 жовтня 2013 року відбудеться IV всеукраїнська науково-практична...
Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки iconМіністерство освіти І науки України
Двнз «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки iconМіністерство освіти І науки україни
Стан І перспективи сучасної геологічної освіти та науки”, присвяченої 65-річчю геологічного факультету Львівського національного...
Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки iconГ. С. Сковороди Кафедра практичної психології Товариство психологів України інформаційний лист друге повідомлення
Конференція відбудеться 19-20 жовтня 2012 року на базі Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди...
Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Двнз «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Двнз «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Двнз «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Двнз «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Двнз «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Г. С. Сковороди цивілізаційний поступ сучасної освіти І науки iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Двнз «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи