Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» icon

Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»




НазваМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Сторінка1/4
Дата10.09.2012
Розмір0.59 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

кафедра «ПРИКЛАДНА ЕКОНОМІКА»


ЗАТВЕРДЖЕНО

Радою економічного факультету

Протокол № 2 від 23.10.2009 р.

Голова Ради




______________

Г.О.Черніченко


РОБОЧА ПРОГРАМА

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

для студентів спеціальності 8.000013 «Бізнес-адміністрування»


Донецьк – 2009

Укладач: Стреліна О.М., к.е.н., доц.


Рецензенти: Лях О.В., к.е.н., доц.

Сисой Ю.В., к.е.н., доц.


Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри прикладної економіки, протокол № 2 від 20.10.2009 р.


Зав. кафедрою «Прикладна економіка»,

д.е.н., проф. Т.В. Орєхова


Робоча програма ухвалена на засіданні навчально-методичної комісії економічного факультету, протокол № 1 від 21.10.2009 р.





Голова навчально-методичної комісії Т.В. Орєхова


Донецьк: ДонНУ, 2009


розділ 1


Вступ

Ринкові умови господарювання створюють для більшості ринкових суб’єктів середовище високої конкуренції, яке вимагає від них здатності формувати конкурентні переваги як у сфері виробництва товарів, так і в сфері їх просування на ринок. Конкурентні переваги досягаються завдяки впровадженню інновацій – суттєво нових методів і засобів здійснення виробничої та комерційної діяльності.

Підприємницька діяльність ґрунтується на новій ідеї задоволення споживчого попиту в певних товарах чи послугах. Пошук цієї ідеї є реакцією підприємців на зменшення доходу від своєї діяльності, обумовлене насиченням певного сегменту ринку відповідними товарами. Можливість створення та використання новації суб’єктами господарювання залежить від загального рівня науково-технічного розвитку країни і ресурсних можливостей. Чим радикальнішою (наукоємнішою) є ідея, взята за основу інновації, тим довшим буде її життєвий цикл і більшим ефект від її комерціалізації.

Зараз українські підприємства мають велику потребу у фахівцях, що володіють знаннями в галузі економіки і організації інноваційної діяльності. Підприємствам та організаціям усіх форм власності необхідні фахівці, що здатні за відносно короткий строк створити систему управління, що забезпечуватиме високу ефективність та конкурентоспроможність інновацій. З цією метою і вивчається дана дисципліна.

  1. Опис

Перший розділ робочої програми містить вступ до курсу, попередні умови, цілі та завдання дисципліни «Економіка і організація інноваційної діяльності». В другому розділі розподілено навчальний час за лекційними та практичними заняттями. В третьому розділі подано навчальну програму курсу із характеристикою питань, що містить кожна тема. В четвертому розділі подано рекомендовані літературні джерела в розрізі таких груп як основна література, законодавчі та нормативні акти, додаткова література, періодичні видання, електронні ресурси. В п’ятому розділі наведено план практичних занять. В шостому розділі визначаються форми та зміст матеріалу, що є предметом самостійного опрацювання студентами, наведено перелік самостійної роботи студента. Заключний сьомий розділ містить викладення змісту та «технології» підсумкового оцінювання знань студентів, а саме контрольні питання для підготовки до екзамену, зразок типового завдання, що виноситься на іспит, критерії оцінювання екзаменаційного завдання.

2. Рівень

Попередні умови. Вивчення дисципліни «Економіка і організація інноваційної діяльності» базується на попередній підготовці студентів з таких дисциплін як: «Економіка підприємства», «Маркетинг», «Менеджмент», «Стратегічне управління» та ін.

Цілі та завдання. Метою дисципліни «Економіка і організація інноваційної діяльності» є засвоєння студентами – магістрантами з бізнес-адміністрування – форм інновацій, інноваційної політики фірми, принципів її формування та впровадження, процесів створення й шляхів реалізації нових продуктів та технологій, побудови системи менеджменту інноваційних процесів та державного регулювання, опанування практичних методів стратегічного управління інноваціями, маркетингу, організації, планування, фінансування та оцінювання інноваційної діяльності сучасних підприємств та компаній.

Програма розроблена відповідно до типової програми дисципліни «Економіка і організація інноваційної діяльності».

^ Мета вивчення дисципліни: формування у студентів здатностей мислити творчо, нестандартно, приймати управлінські рішення щодо розробки та впровадження інновацій, формування інноваційної політики підприємства.

Завдання: вивчення інноваційних процесів, що відбуваються у світовому та національному господарстві, закріплення комплексу економічних знань і засвоєння досягнень теорії та практики економіки та організації інноваційної діяльності.

^ 3. Обов’язкова чи вибіркова дисципліна. Дисципліна «Економіка і організація інноваційної діяльності» відноситься до циклу варіативних дисциплін спеціальної підготовки магістрів з напрямку бізнес-адміністрування.

^ 4. Викладацький склад. До викладання дисципліни залучені викладачі к.е.н., доц. Стреліна Олена Миколаївна.

5. Форми та методи навчання. Форми навчання: лекції (інформативні, проблемні) та практичні заняття. Методи навчання: дискусії, мозкові штурми, кейс-метод.

6. Мова викладання: російська, українська.

7. Форма контролю: іспит.


РОЗДІЛ 2


^ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Тема

Вид занять

Лекції

Практичні

Тема 1. Сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів

2




Тема 2. Теоретичні засади та сучасні тенденції інноваційного розвитку економіки

1




Тема 3. Оновлення техніко-технологічної бази підприємства

2

1

Тема 4.* Державне регулювання та підтримка інноваційної діяльності







Тема 5. Інноваційна політика підприємства

1




Тема 6. Управління інноваційними процесами

1




Тема 7. Вивчення попиту на інновації як основа для їх розробки

1




Тема 8. Управління розробкою інновацій

2

1

Тема 9. Організаційні форми інноваційної діяльності

1




Тема 10. Фінансування інноваційної діяльності. Венчурний інноваційний бізнес

1

1

Тема 11. Теоретичні основи захисту та передачі технологій




1

Тема 12.* Моніторинг інновацій та інформаційне забезпечення інноваційної діяльності







Тема 13. Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства

1

2

Тема 14.* Комерціалізація результатів інноваційної діяльності







Разом

14

6


РОЗДІЛ 3


Навчальна програма курсу


^ Тема 1. Сутнісна характеристика розвитку та інновацій

  1. Об’єктивні передумови розвитку, нововведень та науково-технічного прогресу. Поняття розвитку. Стадії та форми розвитку. Поява та розвиток прогресу, технічного прогресу, науково-технічного прогресу. Переваги та недоліки НТП. Інноваційна спіраль. Економічний розвиток. Сталий розвиток. Роль знань у сучасному розвитку. Економіка знань як етап розвитку постіндустріального суспільства.

  2. Сутність та функції інновації. Сутність інновації та новації. Види оформлення новацій. Поняття винаходу та відкриття як основи інновації. Відмінні ознаки винаходів та відкриттів від інновацій. Трактування інновації за Й.А.Шумпетером. Значення корисності при розробці інновації. П’ять змін Шумпетера. Класи суб’єктів господарювання за Шумпетером. Теорія «довгих хвиль» М.Кондрат’єва. Характеристика технологічних укладів. Функції інновацій: відтворювальна, інвестиційна та стимулююча.

  3. ^ Класифікація інновацій. Необхідність науково-обґрунтованої класифікації інновацій для кваліфікованого управління ними. Підходи до класифікації інновацій найбільш видатних вчених-економістів. Базисні, поліпшуючі та псевдоінновації, кризисні інновації та інновації розвитку, продуктові та процесні інновації, інновації в залежності від сфери використання, масштабу новизни, частоти використання та джерела фінансування.


^ Тема 2. Теоретичні засади та сучасні тенденції інноваційного розвитку економіки

  1. Загальна характеристика НДДКР та інноваційного процесу. Поняття інноваційного процесу та НДДКР як його основи. Характеристика стадій НДДКР. Фундаментальні дослідження: теоретичні та пошукові. Прикладні дослідження. Дослідно-конструкторські дослідження. Освоєння промислового виробництва нових виробів. Позитивний вихід робіт на кожному етапі інноваційного процесу. Промислове виробництво нової продукції. Модель інноваційного процесу.

  2. *Інноваційна діяльність. Об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності. Поняття інноваційної діяльності. Суб’єкти та об’єкти інноваційної діяльності відповідно до закону України «Про інноваційну діяльність».

  3. *Сучасні тенденції інноваційного розвитку економіки України. Принципи формування стратегії довгострокового економічного зростання України. Значення інтенсивних факторів для сталого розвитку економіки. Зміни в структурі економіки. Зростання ролі глобалізації та міжнародного характеру інноваційних процесів. Інновації та національна безпека країни.


^ Тема 3. Оновлення техніко-технологічної бази підприємства.

  1. Поняття технології. Класи найважливіших технологій ХХІ століття. Визначення технології. Основні види сучасних технологій: макротехнології, критичні технології, технології подвійного призначення, інформаційні технології, нанотехнології, регіональні та глобальні технології.

  2. Етапи життєвого циклу продукту (технології). Поняття життєвого циклу продукту (технології). Життєвий цикл продукту (послуги) за Ф.Котлером. Основні етапи життєвого циклу створення, впровадження та модернізації нововведення. Різноманіття профілів життєвого циклу продукту. Наступальні та оборонні заходи по продовженню життєвого циклу товару.

  3. Межі розвитку технології. Управління технологічними розривами. Залежність між витратами на поліпшення процесу або продукту та результатами, що матимуть місце (логістична S-образна крива). Межі розвитку технології. Етапи розвитку технологій. Управління технологічними розривами. Оцінка віддачі НДДКР. Запозичення технологій із інших галузей. Заходи, які може застосувати підприємство при наближенні до технологічного розриву.

  4. *Технічний розвиток і показники технічного рівня підприємства. Форми технічного розвитку підприємства: підтримування техніко-технологічної бази та її розвиток на основі модернізації, технічного переозброєння, реконструкції, розширення, нового будівництва.

  5. *Відтворення і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства.

    1. Підтримання технічного рівня виробництва. Порівняння економічної ефективності капітального ремонту, модернізації та придбання нового устаткування як основа для прийняття управлінських рішень щодо подальшого функціонування виробничої бази підприємства.

    2. ^ Розроблення і впровадження нових технологічних процесів. Відпрацьовування конструкції виробу на технологічність. Проектування технології виготовлення нових виробів. Конструювання і виготовлення спеціального технологічного оснащення. Остаточне відпрацювання технології. Типізація технологічних процесів. Порівняння витрат при переході з базового на новий технологічний процес.


^ Змістовий модуль 4*. Державне регулювання та підтримка інноваційної діяльності.

  1. Мета та принципи державної інноваційної політики. Сутність державної інноваційної політики. Взаємозв’язок інноваційної, інвестиційної та промислової політики держави. Мета та принципи державної інноваційної політики.

  2. Державне регулювання інноваційної діяльності. Заходи прямого державного впливу на інноваційний процес: фінансування НДДКР та інноваційних проектів за рахунок бюджетних коштів, правове регулювання інноваційної діяльності, формування державної інноваційної інфраструктури та ринку інновацій, моніторинг та прогнозування інноваційних процесів. Заходи непрямого державного впливу: пільгове оподаткування, прискорена амортизація основних фондів, державна підтримка фінансового лізингу, заходи по стимулюванню франчайзингу, підтримка малого та середнього інноваційного підприємництва, страхування ризикового (венчурного) підприємництва, державне стимулювання трансферу технологій

  3. Державне регулювання міжнародних зв’язків в інноваційній сфері (міжнародний трансфер технологій). Принципи державного регулювання міжнародних зв’язків в інноваційній сфері. Прямі та непрямі методи державного регулювання. Великомасштабні цільові проекти в інноваційній сфері. Міжнародні організації інноваційного профілю.


^ Тема 5. Інноваційна політика підприємства.

  1. Сутність і завдання інноваційної політики підприємства. Визначення інноваційної політики підприємства. Втілення інноваційної політики у планах і програмах підприємства. Урахування особливостей галузі, до якої належить підприємство. Типи інноваційної політики підприємства: наступально-ризикований, наступальний, еволюційний. Взаємозв’язок типів інноваційної політики і видів стратегії підприємства.

  2. Принципи формування інноваційної політики підприємства. Поняття принципів формування інноваційної політики. Переважання стратегічної спрямованості. Орієнтація на потреби ринку. Цілеспрямованість. Комплексність. Планомірність. Інформаційна забезпеченість.

  3. Складові інноваційної політики підприємства. Маркетингова політика. Політика в галузі НДДКР. Політика структурних змін. Технічна політика. Інвестиційна політика. Послідовність формування і реалізації інноваційної політики підприємства.

4*. Інноваційний потенціал підприємства як основа і результат його інноваційної політики. Принцип динамічної рівноваги. Виробничо-технічний та інноваційний потенціал підприємства. Вплив елементів організаційного механізму на структуру та рівень інноваційного потенціалу. Використання SWOT-аналізу для оцінювання інноваційного потенціалу організації.


^ Тема 6. Управління інноваційними процесами.

  1. Інноваційна діяльність як об’єкт управління. Різниця між інноваційними і стабільними процесами. Сутність управління інноваційним процесом. Завдання, що вирішуються у межах управління продуктовими інноваціями.

  2. Стратегічне планування інноваційної діяльності. Цілі та завдання стратегічного управління інноваційним процесом. Етапи стратегічного планування інноваційної діяльності підприємств. Різновиди інноваційних стратегій. Розробка планів і програм інноваційної діяльності. Економічне обґрунтування інноваційних проектів. Формування ефективних організаційних форм управління інноваціями. Ресурсне забезпечення інноваційних програм і проектів.

  3. Оперативне управління інноваційною діяльністю. Цілі та завдання оперативного управління інноваційною діяльністю. Продуктово-тематичне, техніко-економічне та календарне планування інновацій. Організування. Контроль на основі управління за цілями та мережевих методів управління. Мотивування.


^ Тема 7. Вивчення попиту на інновації як основа для їх розробки.

  1. Умови виникнення попиту на інновації. Конкурентне ринкове середовище. Чинники, які найбільшою мірою стимулюють фірми до залучення інновацій. Конкурентні переваги підприємства та чинники, що їх обумовлюють. Два типи конкурентних переваг фірми. Поняття ключової компетентності. Три складові інноваційної діяльності підприємства: інноваційна ініціатива, визначення потреб ринку, налагодження виробництва нового продукту для задоволення ринкових потреб.

  2. Види попиту на інновацію і чинники, що впливають на нього. Види попиту за ставленням споживачів до товару – прихований, негативний, надмірний, повноцінний, нерегулярний, нераціональний попит або відсутність будь-якого попиту. Види попиту в залежності від стадії життєвого циклу товару: попит на стадії задуму та розроблення новинки (потенційний попит); Попит, що формується на етапі виходу нової продукції на ринок; попит, що формується на етапі утвердження нової продукції на ринку; попит, що формується на стадії зрілості інноваційної продукції. Внутрішні та зовнішні чинники впливу на попит.


^ Тема 8. Управління розробкою інновацій.

  1. Генерація ідей: визначення джерел нових ідей та методи їх генерації. Зовнішні та внутрішні джерела нових ідей для підприємства або підприємця. Випадкові ідеї. Методи генерації ідей: 1) метод «мозкового штурму», 2) синектика, 3) метод фокальних об’єктів, 4) метод аналогій, 5) прийоми класичного (вертикального) та латерального маркетингу, 6) морфологічний аналіз і синтез; 7) метод поліпшення прототипу, 8) метод інверсії (зворотного руху), 9) ліквідація ситуацій «глухого кута», 10) метод ідеалізації.

  2. Оцінювання та відбір перспективних ідей. Розроблення концепції нових товарів. Вивчення ринкових потреб. Критерії, що використовують для відбору нових ідей. Чинники, на базі оцінювання яких, розроблюється концепція нового товару. Трирівневий опис задуму нового товару.

  3. Розроблення і створення дослідного зразка. Пробний маркетинг. Якісні, технічні, сервісні та економічні показники нового товару. Застосування методу функціонально-вартісного аналізу. Випробування дослідного зразка. Порівняння основних параметрів нового товару з товаром-аналогом, що є кращим на ринку на час створення нового товару. Одиничний, груповий та інтегральний показники конкурентоспроможності. Пробний маркетинг – його мета, ефективність, недоліки, рекомендації щодо проведення. Схема упровадження нової продукції на основі вивчення попиту і кон’юнктури ринку.

^ Тема 9. Організаційні форми інноваційної діяльності.

  1. Інноваційні підприємства та інфраструктура інноваційної діяльності. Сфера інноваційної діяльності: ринок новацій, ринок чистої конкуренції нововведень; ринок інвестицій. Інноваційна інфраструктура.

  2. Види інноваційних організацій в залежності від типу конкурентної поведінки на ринку. Характеристика типів конкурентної поведінки інноваційних організацій. Фірми-експлеренти, патієнти, віоленти, комутанти.

  3. Організаційні структури підтримки інноваційного підприємництва. Малі фірми. Нові фірми у межах старих компаній. Фірми спін-офф. Інноваційні бізнес-інкубатори.

  4. Організаційні форми інтеграції науки і виробництва. Регіональні науково-технологічні центри. Технопарки (науково-технічні парки). Технополіси.

  5. *Міжфірмова науково-технічна кооперація. Галузеві міжфірмові дослідницькі інститути. Науково-технічні альянси. Консорціуми. Спільні підприємства.


Тема 10. Фінансування інноваційної діяльності. Венчурний інноваційний бізнес.

1. *Цілі та завдання системи фінансування інноваційної діяльності. Система фінансування інноваційної діяльності на рівні держави та на рівні окремих суб’єктів підприємницької діяльності.

2. *Види фінансування інноваційних процесів. Обґрунтування джерел фінансування. Прямі та супутні інвестиції. Інвестиції в НДР. Особливості використання власних, залучених та позикових коштів. Обґрунтування джерел фінансування і вибір інвестора.

3. *Лізингове фінансування та його особливості. Поняття, об’єкти та суб’єкти лізингу. Оперативний та фінансовий лізинг.

4. Венчурне фінансування інноваційної діяльності. Принципи мінімізації фінансових ризиків при венчурному фінансуванні. Сутність венчурного фінансування інноваційної діяльності. Особливості венчурного фінансування. Основні принципи мінімізації фінансових ризиків.


  1   2   3   4

Схожі:

Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Рецензенти: завідувач відділом Інституту економіки промисловості нан україни, к е н., с н с
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Рецензенти: завідувач відділом Інституту економіки промисловості нан україни, к е н., с н с
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри прикладної економіки, протокол №2 від 20. 10. 2009 р
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри прикладної економіки, протокол №2 від 20. 10. 2009 р
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри прикладної економіки, протокол №2 від 20. 10. 2009 р
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри прикладної економіки, протокол №2 від 20. 10. 2009 р
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» iconМіністерство освіти І науки України Донецький національний університет Економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри прикладної економіки, протокол №2 від 20. 10. 2009 р
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри прикладної економіки, протокол №2 від 20. 10. 2009 р
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри прикладної економіки, протокол №2 від 20. 10. 2009 р
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка» iconМіністерство освіти І науки україни донецький національний університет економічний факультет кафедра «прикладна економіка»
Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри прикладної економіки, протокол №2 від 20. 10. 2009 р
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи