В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 icon

В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008




НазваВ. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008
Сторінка2/4
Дата24.08.2012
Розмір0.8 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4
Тема 4. Політична система суспільства


Актуальність теми


Однією з центральних тем політології є тема «Політична система суспільства». Політична система виступає як одна з частин або підсистем сукупної суспільної системи. Вона взаємодіє з іншими її підсистемами: соціальною, економічною, ідеологічною, етичною, правовою, культурною тощо.

Дослідження політичної системи розпочинається із часу відкриття Людвігом фон Берталанфі загальної теорії системного підходу. У відповідності з ним система трактується як певна цілісність, що складається із різноманітних елементів, між якими встановлюються тісні зв’язки і відношення. Політична система є упорядкованою складною сукупністю різнорідних елементів, між якими існує тісна взаємодія та взаємозв’язок. У політичну систему входять складні елементи як окремі підсистеми, зокрема можна виділити:

  • політичні відносини;

  • політичну організацію, що охоплює сукупність політичних інститутів та організацій;

  • політичні, правові та моральні норми, що існують і діють у вигляді конституцій, статутів та програм партій, політичних традицій і процедур регуляції політичних процесів;

  • методи політичної діяльності, що становлять основу політичного режиму;

  • політичну культуру, що виявляється у політичних поглядах, ідеях, теоріях, у політичній свідомості та політичній поведінці, політичній комунікації.

Політична система виконує функції, пов’язані із забезпеченням політичної влади відповідною соціальною групою, управління різними сферами суспільного життя, вияв та реалізація інтересів відповідних соціальних суб’єктів, інтеграція суспільства за допомогою політичних важелів, політична комунікація та легітимізація влади.


Цілі навчання

Загальна мета: Визначати місце політичної системи в житті суспільства, її структуру та функції.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Надати визначення поняття «політична система»;

  2. Виділяти структуру та функції політичної системи;

  3. Порівнювати типи політичних систем;

  4. Аналізувати становлення політичної системи в Україні, її характерні ознаки та конституційні виміри.



Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

  1. Сутність політичної системи суспільства.

  2. Типи політичних систем.

  3. Політична система України.


Граф логічної структури теми

«Політична система суспільства»





Системний підхід







Л.Берталанфі




Т.Парсонс




Д.Істон




Г.Алмонд










^ ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ







Економічна




Культурна




Соціальна







«ВХІД»


^ ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА


«ВИХІД»




Вимоги

Інституційна підсистема

Політичні





Нормативна підсистема

рішення

Комунікативна підсистема

Підтримка

Ідеологічна підсистема

Політичні дії




Функціональна підсистема (Політичні режими)







Правова




Екологічна




Та інші системи







^ ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ










^ Функції політичної системи







Управління





Ідеологічна




Регулятивна (правова)




Інтеграційна






Контролю





Мобілізаційна




Соціально-політичної модернізації




Інформаційна







^ ТИПОЛОГІЇ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

За характером взаємовідносин із зовнішнім середовищем




За соціально-економічним чинником

(К.Маркс, Ф.Енгельс)




За типом політичної культури та рольової структури (Г.Алмонд)

  • Відкриті

  • Закриті




  • Рабовласницька

  • Феодальна

  • Буржуазна

  • Соціалістична




  • Англо-американська

  • Європейська континентальна

  • Доіндустріальна та частково індустріальна

  • Тоталітарна


Література

Основна:


  1. Бакуменко В., Сурмін Ю. Реформа політичної системи України:
    необхідність та основні напрями реалізації //Вісн. Укр. Акад. держ. упр.
    при Президентові України. - 2002. - №4.

  2. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник.-К.:Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000.-200 с.

  3. Трохи С. Порівняльні політичні системи сучасності. - К., 2003.


Додаткова:


  1. Белов Г.А. Политическая система//Кентавр.-1995.-№2.

  2. Журавський В. Політична система України: особливості, фактори, чинники права //Віче.-2000.-№2.

  3. Кочетков А.Т. Политические партии и политические системы //Вестник
    Московского университета.-Серия 12.-Политические науки.-1998.-№6.

  4. Работяжев Н.В. Политическая система тоталитаризма: структура и характерные особенности// Вестник Московского университета. Серия 12.-Политические науки.- 1998.-№1.



Цільові навчаючі завдання


1. Цілісна, впорядкована на засадах права та інших соціальних норм система відносин, дій, ідей, методів і інститутів (таких, як державні органи, політичні партії, рухи, суспільні організації), пов’язаних з політикою, з її розробкою та практичним здійсненням. Це визначення якого з понять?

    1. Політична стратегія

    2. Політична модернізація

    3. Політична демократія

    4. Політична система

    5. Державна політика


2. Досліджував клітину як «сукупність взаємозалежних елементів», тобто як систему, пов'язану із зовнішнім середовищем, завдяки чому у біології в 20-х роках XX ст. зародилася теорія систем, на ідеї якої потім спирались й суспільні науки.

  1. Гарольд Алмонд

  2. Людвиг фон Берталанфі

  3. Девід Істон

  4. Толкотт Парсонс

  5. Єжи Вятр


3. У соціології перше використання системного підходу пов'язано з його ім'ям. Його теорія полягає у тому, що суспільство взаємодіє як чотири підсистеми: економічна, політична, соціальна і духовна. Кожна з підсистем виконує певні функції, реагує на вимоги, котрі надходять з середини чи ззовні. Разом вони забезпечують життєдіяльність суспільства в цілому.

  1. Гарольд Алмонд

  2. Людвиг фон Берталанфі

  3. Девід Істон

  4. Толкотт Парсонс

  5. Єжи Вятр

4. Ввів поняття «політична система» і теорію систем у політологію.

  1. Гарольд Алмонд

  2. Людвиг фон Берталанфі

  3. Девід Істон

  4. Толкотт Парсонс

  5. Єжи Вятр


5. Конституції, статути та програми партій, політичні традиції і процедури регуляції політичних процесів – це складові

  1. Інституційної підсистеми

  2. Нормативної підсистеми

  3. Комунікативної підсистеми

  4. Ідеологічної підсистеми

  5. Функціональної підсистеми


Еталони відповідей: 1 D, 2 B, 3 D, 4 C, 5 B


Стислі методичні вказівки до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль.

Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Тема 6. Політичні партії та партійні системи


Актуальність теми

Поряд з державою важливими політичними інститутами, елементами політичної системи суспільства є політичні партії. Вони виражають інтереси соціальних спільностей і виступають головною ланкою, яка пов'язує громадянське суспільство з державою, забезпечує представництво соціальних інтересів у політичній сфері суспільства. Багатоманітність соціальних інтересів зумовлює наявність у суспільстві різних політичних партій. У взаємодії – співробітництві чи боротьби – між собою вони прагнуть до завоювання (найчастіше за допомогою виборів), утримання та використання державної влади. Перемога тієї чи іншої політичної партії на виборах створює можливість використання державних посад для утвердження і вирішення економічних, соціальних і політичних питань. Боротьба політичних партій і свобода вибору є важливими засадами демократичного суспільства. Політичний режим без партій увічнює панування традиційних еліт, сформованих за ознаками походження, знатності, багатства. Такий режим робить вибори формальними й нав'язує громадянам чужих їм керівників. Історичний досвід показує: якщо суспільством не керують політичні партії, то ним керують клани. Конкретизація загального уявлення про політичні партії, про їх переваги й недоліки, місце і роль у політичній системі сприяє кращій орієнтації громадян у політичній ситуації в країні.


Цілі навчання


Загальна мета: розуміти сутність політичних партій та партійних систем.

^ Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Надати визначення поняттю «політична партія», охарактеризувати ґенезу політичних партій.

  2. Аналізувати сутність, структуру, функції політичної партії.

  3. Виділяти типи політичних партій

  4. Порівнювати партійні системи.

  5. Розумітися на особливостях партійної і виборчої системи в Україні.

Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання


  1. Сутність, ґенеза та функції політичних партій.

  2. Структура та типологія політичних партій.

  3. Різновиди партійних систем.

  4. Партійна і виборча системи в Україні.



Граф логічної структури теми

«Політичні партії та партійні системи»

Античність




^ Стадії розвитку партії за М.Вебером
















Середні віки







Аристократичне угрупування



















Ранні буржуазні революції (Велика Французська революція)







Політичний клуб






















Масова партія




Середина ХХ віку

























^ СТРУКТУРА ПАРТІЇ




Партійний апарат




Рядові члени

(партійні маси)




Прихильники партії (електорат)




^ ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Представництва

інтересів




Соціальної

інтеграції




Політичної

соціалізації




Ідеологічна




Досягнення

влади




Політичного

рекрутування




Розробки

політики

та здійснення

політичного курсу




^ ТИПОЛОГІЯ ПАРТІЙ
































^ Ставлення до влади

урядові, опозиційні (легальні), позасистемні (нелегальні), правлячі монопольно чи у складі коаліції

Представництво в парламенті парламентсько-електоральні, непарламентські

Інтереси яких груп захищають

Поміщицькі, буржуазні, селянські, робітниці, етнічні, правлячої еліти, регіональної еліти, конфесійні

^ За методами виконання програми

революційні, реформістські

Ідеологізм- прагматизм

ідеологічні; ділових інтересів

^ За місцем у політичному спектрі

(рівень і характер прогресивності)

ліві, центристські, праві

За характером політичних дій

Реакційні, консервативні, радикальні, екстремістські

^ Базова ідеологічна доктрина

консервативні (неоконсервативні), ліберальні, соціал-демократичні (соціалістичні, лейбористські), комуністичні, фашистські (неофашистські), конфесійні, нетрадиційні (екологічні, жіночі, шанувальників пива)

^ Характер представництва свого електорату

індивідуального представництва, соціальної інтеграції

Організаційно-масова побудова

(за М.Дюверже)

масові, кадрові






^ ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ

Однопартійні




Двопартійні




Багатопартійні

Література

Основна:

  1. Примуш М.В. Історія і теорія політичних партій. - Донецьк: "Китис",
    2000, - 260с.

  2. Политические партии и партийные системы //Вестник Моск.ун-та.-Серия 12, Политические науки.-1998.-№6.

  3. Политическая наука: Политические партии и партийные системы в современном мире: Сб. науч.тр./РАН.ИНИОН. Центр социал.нацч.-информ.исслед., Отд.полит.науки, Рос. ассоц. полит.науки; Ред. и сост. Кулик А.Н., Мелешкина Е.Ю. — М.: ИНИОН РАН, 2006. – 284 с.


Додаткова:

  1. Зельницький А., Удовенко П. Політичні партії і вибори. - К.: ІУЕП "Гарант квалі", 2003

  2. Оксак О. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у
    демократичному суспільстві //Нова політика. - 2000. - №1.

  3. Пахарєв А. Багатопартійність і партійна система — поняття не тотожні //Віче.- 2002.-№2.

  4. Примуш М.В. Демократія і багатопартійність //Політика і час.-2001.-№2.

  5. Примуш М.В. Політичні партії на виборах //Віче, 2003.-№10.

  6. Примуш М.В. Право і утворення політичних партій./Право України.-2004.- №1.

  7. Саміло Г. Політичні партії як складова частина політичної системи демократичної держави //Підприємництво, господарство і право. -2003.-№4.

  8. Танчер В., Карась О., Кучеренко О. Політичні партії та рухи у світлі "ситуації постмодерну".- К., 1997.



Цільові навчаючі завдання


1. Коли діючі політичні угрупування («партії») виступали у формі тимчасових об'єднань?

  1. у Давньому Сході

  2. в античності

  3. у середні віки

  4. у період ранніх буржуазних революцій

  5. у середині ХХ ст.


^ 2. Коли виникли прототипи сучасних політичних партій?

  1. у Давньому Сході

  2. в античності

  3. у середні віки

  4. у період ранніх буржуазних революцій

  5. у середині ХХ ст.


3. Головне завдання – нівелювати соціальні протиріччя, не допустити розвитку багаточисельних конфліктів. Це опис якої з функцій політичних партій?

    1. Функція представництва інтересів

    2. Соціальної інтеграції

    3. Ідеологічна

    4. Досягнення влади

    5. Політичного рекрутування


4. Підбір та висунення кадрів як для самої партії, так і для інших організацій. Це опис якої з функцій політичних партій?

  1. Функція представництва інтересів

  2. Соціальної інтеграції

  3. Ідеологічна

  4. Досягнення влади

  5. Політичного рекрутування


5. Партії впливових людей, котрі мають авторитет і можуть розраховувати на підтримку. Ідеологізовані досить слабко, більшою мірою керуються виборчим прагматизмом. До таких партій відносять Республіканську та Демократичну партії США. Це опис якого з типів партій?


  1. Ліві партії

  2. Революційні партії

  3. Конфесійні партії

  4. Кадрові партії

  5. Ідеологічні партії


Еталони відповідей: 1 С, 2 D, 3 B, 4 E, 5 D

Стислі методичні вказівки до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль.

Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Тема 7. Суспільні рухи та суспільні організації


Актуальність теми


Багатоманітні групи людей, об'єднані спільними рисами соціально-економічного становища, видами професійної і громадської діяльності, захопленнями, для задоволення своїх інтересів створюють не лише політичні партії, а й різні суспільні організації, приєднуються до суспільних рухів, які прагнуть до представництва інтересів у політичній сфері суспільства. На державному рівні суспільні рухи та організації є інститутами демократизації суспільства. Політика для них виступає одним із засобів досягнення поставлених цілей та основним об'єктом впливу.

Суспільні рухи й організації є невід'ємним елементом демократичного суспільства. Оскільки в кожному суспільстві існують різноманітні інтереси, а окремі рядові громадяни не можуть задовольнити свої інтереси поодинці, в такому випадку вони змушені об'єднатися. Узагальнення і формулювання групових інтересів надзвичайно важливе як для самих суспільних організацій і рухів, так і для держави. Звуження поля їх діяльності, перешкода для громадян створити ці об'єднання роблять правлячий режим більш жорстким, ізолюють правлячу еліту від народу.


Цілі навчання

Загальна мета: розуміти сутність та значення суспільних рухів та суспільних організацій

^ Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Розрізнити поняття «групи інтересів», «суспільно-політичні рухи» та «суспільні організації»;

  2. Визначити функції груп інтересів та суспільно-політичних рухів;

  3. Виокремлювати різні типи груп інтересів та суспільно-політичних рухів;

  4. Аналізувати функціонування груп інтересів, суспільно-політичних рухів та суспільних організацій в Україні і в світі (зокрема пов'язаних із сферою охорони здоров'я);

Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

  1. Типологія та функції груп інтересів.

  2. Сутність, типологія та функції суспільно-політичних рухів.

  3. Лобістські групи.

  4. Групи інтересів, суспільно-політичні рухи та організації, що пов'язані зі сферою охорони здоров'я.


Граф логічної структури теми

«Суспільні рухи та суспільні організації»


^ ФУНКЦІЇ ГРУП ІНТЕРЕСІВ

Впорядкування

політичної

взаємодії

людей у суспільстві






Формування

політичних

цілей





Представництво

вимог групи

перед владою




Підтримка та захист індивід.

і груп. інтересів





Формування політичних еліт та владних структур суспільства





Тиск на структури влади






^ ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ

За походженням і ступенем організованості

анемічні, інституціональні

^ За рівнем та масштабами діяльності

За характером діяльності

Одноцільові, багатоцільові

^ За сферами управління суспільством

За територіальними ознаками







^ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ







Традиційні




^ За стратегією дії







«Нові»
















Реформаторські







^ Соціальний профіль учасників сучасних рухів




Революційні




Експресивні




^ ЛОБІСТСЬКІ ГРУПИ (ГРУПИ ТИСКУ)


Завдання цих організацій






^ Вплив здійснюється через

Налагодження контактів з політичними діячами і чиновниками з подальшим впливом на їх рішення




Проведення компаній у ЗМІ




Підготовку і супровід проектів бажаних законів і рішень

Участь у слуханнях законопроектів у парламенті




Хабарі, шантаж







Найбільш відомі міжнародні суспільно-політичні рухи та організації
















Групи інтересів, суспільно-політичні рухи, організації в Україні




Література

Основна:

  1. Бородинов В.Д. Политология: Учебное пособие. – Д. 2002. — 392 с.

  2. Джордан Г. Группы давления, партии и социальные движения: есть ли
    потребность в новых разграничениях? //МЭ и МО. - 1997. -№1

Додаткова:

  1. Андреев С.С. Политические движения и политические процессы // СПН. - 1991. - №8.

  2. Антонович И.И. Общественные движения и проблемы власти // СПН. 1991. -№4.

  3. Заблюк Н.Г. Лоббизм в США как политический институт //США:
    экономика, политика, идеология.- 1995. -№1-2.

  4. Конгрес Української молоді. // Довідкові матеріали. - К.: Політична думка. -
    1996.- 86с.

  5. Лепекин В. «Группы давления»: генезис и класификация //Власть.-1993.-№3.

  6. Литвин Д. Молодіжні громадсько-політичні організації. // Політика і час. -1991. - №3.



Цільові навчаючі завдання


^ 1. Коли у суспільних науках з'явилося поняття «группи інтересів»?

A. у XVI ст.

B. у сер. XIX ст.

C. у 20-30-х рр. XX ст.

D. після II світової війни

E. у 80-их рр. XX ст.


2. Одночасно з якою функцією у групи інтересів з'являється і функція інформування суспільства та влади про свої політичні цілі та наміри?

  1. Формування політичних цілей

  2. Підтримка та захист індивідуальних і групових інтересів

  3. Формування політичних еліт та владних структур суспільства

  4. Тиск на структури влади

  5. Представництво вимог групи перед владою


3.

    • Налагодження контактів з політичними діячами і чиновниками з подальшим впливом на їх рішення

    • Участь у слуханнях законопроектів у парламенті

є головними завданнями яких суб'єктів політики? (1 відповідь)


A. терористів

B. лобістів

C. конформістів

D. націоналістів

E. політичних партій


^ 4. Правозахісне об'єднання “Міжнародна амністія” належить до

  1. традиційних суспільно-політичних рухів;

  2. “нових” соціальних рухів;

  3. реформаторських суспільно-політичних рухів;

  4. революційних суспільно-політичних рухів;

  5. експресивних суспільно-політичних рухів;


5. Це майже завжди певний союз, коаліція чи блок різних груп інтересів. Як правило, такий союз дуже слабкий: після досягнення мети найчастіше він знову розпадається на групи інтересів, котрі навіть можуть різко конфліктувати зі своїми попередніми партнерами.

    1. Політична партія

    2. Суспільно-політичний рух

    3. Демонстрація

    4. Соціальна група

    5. Етнічна група

Еталони відповідей: 1 C, 2 E, 3 B, 4 B,C, 5 B


Стислі методичні вказівки до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль.

Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Тема 9. Соціальні групи та політика


Актуальність теми


Люди – істоти колективні, об'єднані в спільноти, громади, групи. Групам, спільнотам притаманні такі риси й форми поведінки, які не проявляються в індивідів, адже вони виробляються в процесі колективної взаємодії. Ці об'єднання відіграють, як правило, роль опосередкованих суб'єктів у світі політики. Такий груповий рівень політики є елементарною одиницею і фундаментальною основою політичного процесу. Саме з групового рівня, який організований в кожному суспільстві в певну соціальну структуру, проявляються основні риси політичних систем. Соціальна структура і політична структура суспільства взаємозалежні і взаємно детерміновані. Характер соціальної структури й інтереси соціальних груп відображаються в політичній системі, а функціонування політичної системи впливає на розвиток соціальної структури, задовольняючи, підтримуючи, гальмуючи або навіть ігноруючи інтереси тих чи інших соціальних груп.


Цілі навчання

Загальна мета: розуміти роль соціальних спільнот (соціальних груп) у політиці.


Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Характеризувати соціальну структуру суспільства;

  2. Визначати типи соціальної мобільності;

  3. Виділяти роль різних соціальних груп як суб'єктів і об'єктів політики;

  4. Аналізувати процеси в сучасній Україні щодо участі у політиці соціальних груп.


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

  1. Динаміка соціальної структури суспільства.

  2. Соціальна мобільність, її типи. Маргіналізація як наслідок соціальної мобільності у нестабільному суспільстві.

  3. Стратифікація українського соціуму пострадянської доби.

  4. Медичні працівники в Україні як суб'єкт і об'єкт політики.


^ Граф логічної структури теми

«Соціальні групи та політика»



^ Сучасні концепції соціальних спільнот


Класова теорія




Психологічна теорія




Теорія страт




Теорія «ієрархії статусів»




Теорія самоідентифікації




Теорія престижа




Теорія особистісних рис















^ СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА











































^ СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ











































^ СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ



































Вертикальна

(висхідна, низхідна)




Індивідуальна







Горизонтальна




Колективна (групова)





















































МАРГІНАЛІЗАЦІЯ

























































^ ДИНАМІКА СОЦІАЛЬНИХ СПІЛЬНОТ В УКРАЇНІ

























































^ МЕДИЧНІ РОБІТНИКИ І ПОЛІТИКА











Література

Основна:

  1. Бородинов В.Д. Политология: Учебное пособие. – Д. 2002. — 392 с.

  2. Макеев С. Процессы структуризации в современной Украине //Полис. -
    1998.-№3.

  3. Хмелько В. Макросоціальні зміни в українському суспільстві.// Політична думка.-2001.- №3

Додаткова:

  1. Білоус О. Глобальні трансформації і розвиток України в період
    незалежності // Політична думка. - 2001. - №3.

  2. Головаха Е. Социальные патологии посткоммунистического общества
    // Політична думка. - 1994. - №4.

  3. Зудин А. Истоки перемен: культурная трансформация
    "позднесоветского" общества //МЭ и МО. - 1995. - №5

  4. Козырев О.Н. Социальная стратификация в человеческом измерении// ФСМ. - 1992. - №3.

  5. Масальський B.I. Соціальна стратифікація сучасного українського
    суспільства // Вісник Донецького Університету. Серія Б. Гуманітарні
    науки.-1998.-С.49-55.

  6. Попова И.П. Маргинальность. Социологический анализ. - М., 1996.

  7. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Изд-во полит, лит­ры., 1992.



Цільові навчаючі завдання


^ 1. Процес і результат поділу людей на нерівнозначні групи, що утворюють ієрархічну послідовність на основі одного чи множини ознак – це

  1. Маргіналізація

  2. Політична соціалізація

  3. Соціальна стратифікація

  4. Соціальна структура

  5. Політизація


2. Автор цієї теорії амер.соціолог Парсонс, визнаючи наявність класів, базується на таких чотирьох критеріях: професія, джерело прибутку, тип помешкання, район проживання. Це характеристика якої з сучасних концепцій соціальних спільнот?

  1. Теорія самоідентифікації

  2. Класова теорія

  3. Теорія страт

  4. Теорія «ієрархії статусів»

  5. Теорія особистісних рис


3. Прихильники цієї теорії спростовують класові відмінності, вважають, що суспільство розподіляється за наступними критеріями: рівень прибутку, сфера зайнятості, кваліфікація тощо. Це характеристика якої з сучасних концепцій соціальних спільнот?

  1. Теорія самоідентифікації

  2. Класова теорія

  3. Теорія страт

  4. Теорія «ієрархії статусів»

  5. Теорія особистісних рис

4. Зміна соціального статусу працівників бюджетної сфери після розпаду Радянського Союзу. Це приклад якого з видів соціальної мобільності?

  1. Індивідуальної висхідної вертикальної

  2. Колективної висхідної вертикальної

  3. Індивідуальної низхідної вертикальної

  4. Колективної низхідної вертикальної

  5. Колективної горизонтальної


Еталони відповідей: 1 C, 2 C, 3 D, 4 D


Стислі методичні вказівки до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль.

Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Тема 10. Національні відносини та політика


Актуальність теми


Місце та роль етнонаціональних спільнот у політиці визначається складністю й актуальністю проблем в етнонаціональній сфері, що особливо загострилися на рубежі ХХ і ХХІ століть.

    1. Поліетнічний склад населення планети й окремих держав;

    2. Політизація етнічності – вихід етнонаціональних спільнот на арену політичного життя й зростання їхньої ролі в суспільно-політичній сфері.

    3. Загострення етнічних конфліктів та їх інтернаціоналізація.

Все це обумовлює актуальність дослідження етнонаціональних проблем. Будь-яка поліетнічна держава (і Україна зокрема) потребує вироблення розумної та ефективної етнополітики з урахуванням уроків і негативних тенденцій, що спостерігалися в минулому. Базовою передумовою для реалізації будь-якої стратегії національного розвитку є соціально-політична єдність та ефективне функціонування механізмів соціокультурної консолідації нації. Країни, які не усвідомлюють значення механізмів відтворення загальнонаціональної ідентичності, продукування та втілення власної місії у світі, приречені на втрату міжнародної конкурентоспроможності. В таких країнах автоматично активізуються тенденції дезінтеграції, а історично обумовлені регіональні, етнічні чи релігійно-конфесійні відмінності починають переходити в режим поляризації. Етнонаціональні процеси в житті суспільства розглядає спеціальна наука – етнополітологія.

Цілі навчання


Загальна мета: орієнтуватись у сутності взаємодії національних відносин і політики.


^ Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Розрізняти принципову різницю сутності термінів «етнополітика», «етнополітологія», «етнологія», «етнографія», «етносоціологія» ;

  2. Виділяти історичні типи, основні елементи та рівні етносу

  3. Розуміти сутність нації та знати концепції формування націй;

  4. Виділяти позитивні та негативні прояви націоналізму;

  5. Аналізувати етнополітичні процеси в сучасній Україні.


Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання


  1. Основні категорії етнополітології.

  2. Етнонаціональні спільноти як суб'єкти й об'єкти політики.

  3. Нація та найважливіші теорії націй.

  4. Основні типи націоналізму і їх особливості.

  5. Шовінізм, расизм, сегрегація, геноцид.



Граф логічної структури теми

«Національні відносини та політика»





Етнополітологія




Етнополітика































Етнологія




Етнографія




Етносоціологія































ЕТНОС





































Род



Плем'я



Народність



Нація























ЕТНОС


↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓

Мікро-

Мега-

Макро-

Супер-




Автохтонний

Титульний




^ ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ФОРМУВАННЯ НАЦІЇ

Політична

Психологічна

Культурологічна

Історико-економічна

Етнічна







НАЦІОНАЛІЗМ




Як світоглядний принцип

Як ідеологія




РІЗНОВИДИ НАЦІОНАЛІЗМУ ЯК ІДЕОЛОГІЇ (за Е.Смітом)

Антиколоніальний




Інтеграційний




Сепаратистський

і

діаспорний




паннаціональний




^ НЕГАТИВНІ ПРОЯВИ НАЦІОНАЛІЗМУ


































ШОВІНІЗМ




РАСИЗМ




ГЕНОЦИД




СЕГРЕГАЦІЯ





















Міжетнічна толерантність




Типи




Форми
















Де-юре




Інституційна


Ксенофобія




Етноцентричне мислення




Де-факто




Територіальна






















Шкала соціальної дистанції Богардуса




Література

Основна:

  1. Арбєніна В.Л. Етносоціологія: Навчальний посібник—Вид. друге, доп. і перероб.—Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2007.—316 с.

  2. Бородинов В.Д. Политология: Учебное пособие. – Д. 2002. — 392 с.
1   2   3   4

Схожі:

В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 iconВ. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 iconВ. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки із самостійної підготовки до практичних занять для студентів факультету «Сестринська справа» Донецьк 2008
Політологія. Вони включають обґрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 iconВ. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 iconВ. А. Кречетова політологія методичні рекомендації
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 iconВ. А. Кречетова політологія методичні рекомендації
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 iconВ. А. Кречетова політологія методичні рекомендації
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 iconОперативна хірургія І топографічна анатомія методичні вказівки до практичних занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк, 2010
Оперативна хірургія І топографічна анатомія : зб метод вказівок для студентів стомат факультету. Донецьк, 2010. 100 с
В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 iconВ. М. Александровська, В. Ю. Білоусова Основи економічної теорії методичні вказівки до семінарських занять для студентів
Рецензенти: М.І. Шутов, д економ н., проф каф організації вищої освіти, управління охорони здоров’я та епідеміології фпо
В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 iconВ. М. Александровська, В. Ю. Білоусова Основи економічної теорії методичні вказівки до семінарських занять для студентів
Рецензенти: М.І. Шутов, д економ н., проф каф організації вищої освіти, управління охорони здоров’я та епідеміології фпо
В. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008 iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства методичні вказівки, програма І плани семінарських занять
Етичний кодекс: Методичні вказівки, програма І плани семінарських занять (для студентів I курсу спеціальностей денної І заочної форм...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи