В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації icon

В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації




НазваВ. А. Кречетова політологія методичні рекомендації
Сторінка1/2
>В.А.Кречетова ПОЛІТОЛОГІЯ<><><><><>методичні рекомендації
Дата24.08.2012
Розмір0.49 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2




В.М.Александровська, Е.Ф. Смеричевський,

В.А.Кречетова


ПОЛІТОЛОГІЯ


методичні рекомендації для викладачів до проведення практичних занять в студентів І курсу фармацевтичного факультету


Донецьк - 2008


Міністерство охорони здоров’я України


Донецький національний медичний університет ім. М.Горького


В.М.Александровська, Е.Ф. Смеричевський,

В.А.Кречетова


ПОЛІТОЛОГІЯ


методичні рекомендації для викладачів до проведення практичних занять в студентів І курсу фармацевтичного факультету


Донецьк - 2008

ББК 60.5.73.

УДК 316 (075.8)


В.М.Александровська , Е.Ф. Смеричевський, В.А.Кречетова


Методичні вказівки містять матеріали, необхідні для студентів під час підготовки до практичних занять з курсу „Політологія". Вони включають обгрунтування актуальності тем і цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел інформації, комплекс навчаючих завдань характеристику методичних форм проведення занять..


Рецензенти:


Затверджено на засіданні

Ради УМК ДонНМУ .0.2008р. (протокол №).


© Александровська В.М,

© ДонНМУ


^ Тема 1. Предмет політології


Актуальність теми


Політика як явище виростає із самої природи людини, що приречена жити в суспільстві і взаємодіяти з іншими людьми. Політика – одна із найважливіших сфер суспільства. Саме в політиці концентруються і виражаються інтереси різних спільнот, а сама політика набуває різноманітних форм прояву. Кінцевою метою політичної діяльності є оволодіння та використання людьми державної влади для захисту своїх інтересів. На характер політичного життя здійснюють вплив ряд факторів – економічні, культурні, соціальні, правові, релігійні та ін.

Суспільна потреба у вивченні політики як суспільного явища визначає предмет політичної науки. Політологія виникає як інтегративна наука про політику та сутність політичного процесу, має свої власні категорії та поняття. Наука опрацювала свої методологічні засади та інструментарії аналізу політичних явищ. Як наука та навчальна дисципліна політологія виконує теоретико-пізнавальні, методологічні, світоглядні, прогностичні, інтегративні та прикладні функції. Будучи суспільно - гуманітарною наукою та навчальною дисципліною, політологія органічно взаємодіє з філософією, соціологією, юриспруденцією, психологією, історією, культорологією.


Джерела інформації


  1. Арістотель. Політика / Пер.з давньогр. О.Кислюка. - К.: Основи, 2000.

  2. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія,
    практика. - К.: МАУП, 2000.

  3. Бусыгина И.М. Политик-интерпретатор и его слово //Полис. - 2000. -
    с. 152-155.

  4. Гаджиев К.С. Методологические принципы политологии //Вестн. МГУ.
    Сер. 12. Социально-политические исследования. - 1994. - №3.

  5. Ильин М.В., Мельвиль А.Ю., Фёдоров Ю.Е. Основные категории
    политической науки //Полис. - 1996. - №4.

  6. Краснов Б.И. Политология как наука и учебная дисциплина.//Социально-политический журнал. - 1995. -№1.

  7. Лазоренко О.В., Лазореігко О.О. Теорія політології. Навч.пос.- К.: Вища школа, 1996.-С. 8-24.

  8. Лебедева М.М., Мельвиль А.Ю. Сравнительная политология, мировая
    политика, международные отношения: развитие предметных областей.//Полис.-1999.-№4.

  9. Політичний енциклопедичний словник: Навч.пос. — К.:Генеза, 1997.- С.274.

  10. Попик Я. Чим є і чим не с політична теорія //Нова політика. — 1997. -
    №4.

  11. Потульницький В.А. Нариси з української політології (1819-1991).- К.: Либідь, 1994.

  12. Примуш Н.В. Современная западная политическая теория: основные
    парадигмы исследования. (На примере англо-американской и
    французской политологических школ): Уч. пос. по курсу политологии.
    - Д:"ДонГУ'.- 1994. -36с.

  13. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. - К., 1996. П.Федотов А.П. Глобальный кризис и новое содержание понятия «политика» //Социально-политический журнал. - 1995. - №2

  14. Сидельников Т.Т., Темников Д.А., Шарагин И.А. Политология: комментарии, схемы, афоризмы: Учеб.пособие. - М.: Владос, 1999.

  15. Шляхтун П.П. Політологія. Підручник. - К.: 2002.


Цілі навчання


Загальна мета: розуміти змістовне наповнення понять «політика» та «політологія».

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Порівнювати, аналізувати та виділяти стрижневі поняття, через які розглядається поняття «політика» у різних її визначеннях;

  2. Виділяти типи політики за різними критеріями;

  3. Визначити зв'язок політики із сферою охорони здоров'я.

  4. Трактувати сутність поняття «політичний інститут» і перерахувати політичні інститути;

  5. Розуміти зв’язок політології з гуманітарним знанням;

  6. Визначити співвідношення понять «теоретична» і «прикладна» полі­тологія, розумітися на методах і функціях політології як науки та навчальної дисципліни.

Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

  1. Роль та місце політичних відносин у суспільстві (вплив політики на сферу охорони здоров'я).

  2. Феномен політики: сутність, типи, засоби, ресурси і функції політики як соціального інституту

  3. Предмет, основні методи і функції політології.



Технологічна карта заняття


п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5








ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Термін «політика» з'явився ______________

A. більш ніж 5 тис. років тому

B. більш ніж дві з половиною тисячі років тому

C. у II столітті

D. у XII столітті

E. у XV столітті


2. Міжнародна, локальна, регіональна – ці типи політики виділили ______.

A. За ідеологією

B. За масштабами

C. За сферами суспільного життя

D. За орієнтацією

E. За суб'єктами


^ 3. Сукупність матеріальних і організаційних засобів тиску та насильства (відкритого та прихованого) — це

A. Політика B. Право C. Сила D. Держава E. Ідеологія


^ 4. До якої гілки влади належить Кабінет міністрів?

A. Законодавчої

B. Виконавчої

C. Судової

D. «четвертої» гілки влади

E. Не має вірної відповіді


^ 5. Охоплює засоби, методи та принципи теоретичного дослідження політики та практичної реализації отриманих знань. Це визначення якої з функцій політології?

A. методологічна

^ B. теоретико-пізнавальна

C. світоглядна

D. прогностична

E. прикладна


Еталони відповідей: 1 B, 2 B, 3 C, 4 B, 5 A


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


^ Тема 5. Сутність та функції держави


Актуальність теми


Держава посідає особливе місце в політичній системі, надаючи їй цілісності і стійкості, зорієнтованості на важливі суспільні справи. Держава як соціальна організація має виняткову природу походження, до трактування якої у політологічній літературі існують різні концептуальні підходи. Ознайомлення з ними дає більш широке уявлення про сутність держави, її структуру, атрибути та ознаки. Держава виконує відповідні функції як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Важливе місце в системі знань про державу займає окреслення типів та форм державного устрою. Саме відмінність республіки та монархії, унітарної та федеральної чи конфедеративної держави дає уяву про істотні відмінності однієї держави від іншої.

В системі державотворення особливе місце посідають форми та засоби реалізації державної влади, структури та компетенції державних владних органів.


Джерела інформації


  1. Авторитаризм и демократия в развивающихся странах/В.Г.Хорос, , Г.И.Мирский, К.Л.Майданик и др. РАН Ин-т мировой экономики и международных отношений.-М..Наука, 1996.

  2. Дем'янець В. Інститут президентства в країнах Центрально-Східної Європи //Нова політика.-1999.-№3.

  3. Кульчицький С. Еволюція державного устрою в Україні: від тоталіаризму до демократії //Віче.-1997.№1.

  4. Медушевский Л.И. Демократия и авторитаризм: Российский конституализм в сравнительной перспективе.-М.,1998.

  5. Політичні режими сучасності та перехід до демократії /С.Давимука А.Колодій, Ю.Кужелюк та ін.-Львів,1999.

  6. Політологія: історія та методологія /за заг. ред.проф.Ф.М..Кирилюка.-К: 3доров'я, 2000.

  7. Работяжев Н.В. Политическая система тоталитаризма: структура и характерные особенности// Вестник Московского университета. Серия 12.-Политические науки.- 1998.-№1.

  8. Сафонов В.Н. Соотношение форм правления и режимов правления//Социально-политический журнал.-1998.-№1.

  9. Тарасов Е.Н. Государство как институт политической системы //Социально-политический журнал.-1994.-№1-2.

  10. Цыганков А.Т. Политический режим //Социально-политический журнал.-1996.-№1.

  11. Цыганков АЛ. Современные политические режимы: структура, типология, динамика. - М, 1995.



Цілі навчання

Загальна мета: Визначати місце держави у політичній системі та у житті суспільства, розуміти відмінності однієї держави від іншої.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Визначати поняття «держава», основні ознаки, властивості та функції держави;

  2. Виділяти держави за формою правління та формою територіального державного устрою;

  3. Характеризувати різні політичні режими.


Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання

  1. Теорії походження, сутність, функції та основні ознаки держави.

  2. Форми державного правління.

  3. Форми територіального державного устрою.

  4. Політичні режими та їх типологізація.


Технологічна карта заняття


п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Обгунтовує положення про те, що держава – це результат історичного розвитку сім'ї; тому абсолютна влада монарха є продовженням влади батька в сім'ї.

  1. Теологічна теорія

  2. Патріархальна теорія

  3. Договірна теорія

  4. Психологічна теорія

  5. Теорія насильства


2. Ознаками монархії не є:

  1. Передача влади шляхом наслідування

  2. Строковість (певний строк правління)

  3. Незалежність від волі населення

  4. Вибірність влади

  5. Залежність від волі виборців


3. Хоча керівник уряду офіційно не є главою держави, реально він – перша особа у політичній ієрархії. Це опис якої республіки?

  1. Змішана

  2. Теократична

  3. Президентська

  4. Аристократична

  5. Парламентська

4. Не допускається політична опозиція, але зберігається автономія особистості та суспільства у неполітичних сферах. Це характеристика якого політичного режиму?

  1. Президентсько- пропорційного

  2. Парламентсько- мажоритарного

  3. Демократичного

  4. Авторитарного

  5. Тоталітарного

5. Цей політичний режим може існувати протягом десятиліть, оскільки формує такий тип особистості, котрий не уявляє іншого способу правління та постійно відтворює риси політичної культури та механізм функціонування цього режиму навіть у політичних умовах, що різко змінюються. Це характеристика якого політичного режиму?

  1. Тоталітарного

  2. Авторитарного

  3. Демократичного

  4. Президентсько-мажоритарного

  5. Парламентсько-пропорційного


6. Крупні регіони користуються широкою автономією і навіть мають власні парламенти, уряди, адміністративно-управлінськими структурами та самостійно вирішують питання, що передали їм у ведення справ центральні органи (найчастіше, у сфері освіти, комунального господарства, охорони громадського порядку тощо). Проте у сфері оподаткування їх компетенції дуже обмежені, що ставить їх у сильну фінансову залежність від центру. Це опис якої з форм територіального державного устрою?

    1. Централізована унітарна держава

    2. Децентралізована унітарна держава

    3. Федерація

    4. Конфедерація

    5. Парламентська монархія


Еталони відповідей: 1 В, 2 А,C 3 Е, 4 D, 5 A, 6 B


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


^ Тема 6. Політичні партії та партійні системи


Актуальність теми

Поряд з державою важливими політичними інститутами, елементами політичної системи суспільства є політичні партії. Вони виражають інтереси соціальних спільностей і виступають головною ланкою, яка пов'язує громадянське суспільство з державою, забезпечує представництво соціальних інтересів у політичній сфері суспільства. Багатоманітність соціальних інтересів зумовлює наявність у суспільстві різних політичних партій. У взаємодії – співробітництві чи боротьби – між собою вони прагнуть до завоювання (найчастіше за допомогою виборів), утримання та використання державної влади. Перемога тієї чи іншої політичної партії на виборах створює можливість використання державних посад для утвердження і вирішення економічних, соціальних і політичних питань. Боротьба політичних партій і свобода вибору є важливими засадами демократичного суспільства. Політичний режим без партій увічнює панування традиційних еліт, сформованих за ознаками походження, знатності, багатства. Такий режим робить вибори формальними й нав'язує громадянам чужих їм керівників. Історичний досвід показує: якщо суспільством не керують політичні партії, то ним керують клани. Конкретизація загального уявлення про політичні партії, про їх переваги й недоліки, місце і роль у політичній системі сприяє кращій орієнтації громадян у політичній ситуації в країні.

Джерела інформації

  1. Базовкін Т., Кремінь В. Партії та громадські об'єднання України.-К.,1994.

  2. Білоус А. Виборче законодавство та партійна система України в порівнянні з деякими країнами ЄС та Східної Європи //Нова політика.-1999.-№1.

  3. Бабій СІ. Політичні партії: минуле, сучасність, проблеми правового статусу.//Трибуна.-1997.-№ 1,2.

  4. Выдрин Д.И. Многопартийность: "за" и "против" //СПН. - 1990. -№9.

  5. Голубицький О.П., Криворучко Т.Г., Кулик В.О., Якушик В.М.. Політичні партії України.-К. :Кобза, 1998.

  6. Зельницький А., Удовенко П. Політичні партії і вибори. - К.: ІУЕП "Гарант квалі", 2003

  7. Оксак О. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у
    демократичному суспільстві //Нова політика. - 2000. - №1.

  8. Пахарєв А. Багатопартійність і партійна система — поняття не тотожні //Віче.- 2002.-№2.

  9. Политическая наука: Политические партии и партийные системы в современном мире: Сб. науч.тр./РАН.ИНИОН. Центр социал.нацч.-информ.исслед., Отд.полит.науки, Рос. ассоц. полит.науки; Ред. и сост. Кулик А.Н., Мелешкина Е.Ю. — М.: ИНИОН РАН, 2006. – 284 с.

  10. Примуш М.В. Вибори. Демократія. Партії. //Політика і час. - 2000. -
    №5-8.

  11. Примуш М.В. Демократія і багатопартійність //Політика і час.-2001.-№2.

  12. Примуш М.В. Історія і теорія політичних партій. - Донецьк: "Китис",
    2000, - 260с.

  13. Примуш М.В. Політична орієнтація політичних партій //Трибуна. -
    2000.-№5-6.

  14. Примуш М.В. Політичні партії: механізми інституалізації і структурної
    трансформації: автореф. дис. д-ра політ. Наук. - Львів, 2003

  15. Примуш М.В. Політичні партії на виборах //Віче, 2003.-№10.

  16. Примуш М.В. Право і утворення політичних партій./Право України.-2004.- №1.

  17. Политические партии и партийные системы //Вестник Моск.ун-та.-Серия 12, Политические науки.-1998.-№6.

  18. Саміло Г. Політичні партії як складова частина політичної системи демократичної держави //Підприємництво, господарство і право. -2003.-№4.

  19. Танчер В., Карась О., Кучеренко О. Політичні партії та рухи у світлі "ситуації постмодерну"-К., 1997.

  20. Шведа Ю. Партійна система України на шляху до поляризованого плюралізму //Українські варіанти.-1998.-№3-4

  21. Шведа Ю. Соціологія партійних систем Моріса Дюверже //Нова політика.- 1996.-№4,5.

Цілі навчання


Загальна мета: розуміти сутність політичних партій та партійних систем.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Надати визначення поняттю «політична партія», охарактеризувати ґенезу політичних партій.

  2. Аналізувати сутність, структуру, функції політичної партії.

  3. Виділяти типи політичних партій

  4. Порівнювати партійні системи.

  5. Розумітися на особливостях партійної і виборчої системи в Україні.


Теоретичні питання


  1. Сутність, ґенеза та функції політичних партій.

  2. Структура та типологія політичних партій.

  3. Різновиди партійних систем.

  4. Партійна і виборча системи в Україні.


Технологічна карта заняття


п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


^ 1. Коли діючі політичні угрупування («партії») виступали у формі тимчасових об'єднань?

  1. у Давньому Сході

  2. в античності

  3. у середні віки

  4. у період ранніх буржуазних революцій

  5. у середині ХХ ст.


^ 2. Коли виникли прототипи сучасних політичних партій?

  1. у Давньому Сході

  2. в античності

  3. у середні віки

  4. у період ранніх буржуазних революцій

  5. у середині ХХ ст.


3. Головне завдання – нівелювати соціальні протиріччя, не допустити розвитку багаточисельних конфліктів. Це опис якої з функцій політичних партій?

    1. Функція представництва інтересів

    2. Соціальної інтеграції

    3. Ідеологічна

    4. Досягнення влади

    5. Політичного рекрутування

4. Підбір та висунення кадрів як для самої партії, так і для інших організацій. Це опис якої з функцій політичних партій?

  1. Функція представництва інтересів

  2. Соціальної інтеграції

  3. Ідеологічна

  4. Досягнення влади

  5. Політичного рекрутування


5. Партії впливових людей, котрі мають авторитет і можуть розраховувати на підтримку. Ідеологізовані досить слабко, більшою мірою керуються виборчим прагматизмом. До таких партій відносять Республіканську та Демократичну партії США. Це опис якого з типів партій?


  1. Ліві партії

  2. Революційні партії

  3. Конфесійні партії

  4. Кадрові партії

  5. Ідеологічні партії


Еталони відповідей: 1 С, 2 D, 3 B, 4 E, 5 D


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


^ Тема 8. Політична демократія


Актуальність теми


Утворення в тій чи іншій країні демократичного політичного режиму не є результатом прагнення певних політичних сил чи бажання окремих осіб. Демократія дедалі чіткіше проявляється як об'єктивна закономірність світового політичного розвитку. Політична демократія на сьогодні характеризується гармонійним поєднанням правової соціальної держави і розвиненого громадянського суспільства, де реалізовані демократичні принципи.

Вона є багатоманітним суспільним явищем. Але попре всю багатоманітність, концептуальність підходів політичної демократії суть її залишається незмінною і полягає в участі народу в здійсненні державної влади. Сутність цієї участі визначає сутність політичного демократизму. При чому наявність демократичних інституцій – виборчого права, представницьких органів влади, політичних партій, груп інтересів, незалежних засобів масової інформації – і формальна реалізація принципів демократії ще не означають реального народовладдя. Демократичні форми здійснення влади далеко не завжди наповнюються відповідним змістом. Демократичні ідеї і гасла взагалі нерідко використовуються для прикриття фактично олігархічного правління. З цього виходить, що вивчення сутності, змісту політичної демократії є важливим аспектом освіченості, політичної грамотності громадян, виокремлення ними суті, змісту політичної демократії.


Джерела інформації



  1. Андреев С.С. Политический режим и политическая демократия // СПН. - 1992. - № 2,3

  2. Берлін І. Чотири есе про свободу/ Пер. з англ. О.Коваленко. - К.: Основи. -1994.-272с.

  3. Герчиков В. И. Демократизация управления и формы собственности // СОЦИС. - 1992. - № 1.

  4. Даль Р. Введение в теорию демократии. - М., 1992.

  5. Даль Р. О демократии / Пер. с англ. А.С.Богдановского, под ред. О.А.Алякринского. - М.: Аспект Пресс. - 2000. - 208с.

  6. Демократические переходы: варианты путей и неопределенность результатов (Круглый стол) // Полис. - 1998.- №3

  7. Категории политической науки. Учебник. - М.: МГИМО, РОССПЭН. -2002

  8. Карл Т.Л., Шмиттер Ф. Демократизация: концепты, постулаты, гипотезы. (Размышления по поводу применимости транзитологической парадигмы при изучении посткоммунистических трансформаций)// Полис. - 2004. - №4

  9. Лоуренс Ле Дюк. Учасницька демократія: референдуми у теорії та на практиці/Пер з англ.. Р.Ткачук, Гол.ред. Дж.Перлін. - Харків: Центр Освітніх Ініціатив. – 2002.

  10. Мельвиль А.Ю. Демократические транзиты. Теоретико-методологические и прикладне аспекты. - М.,1999.

  11. Мельвиль А.Ю. О траектории посткоммунистических трансформаций // Полис. - 2004. - №2.

  12. Основи демократії: Навч. посібник для студентів вищіх навчальних закладів./Авт колектив: М.Бессонова, О.Бірюков та ін., Заг.ред. А.Колодій. -К: "АйБі". - 2002. - 684с.

  13. Саллин A.M. Политический процесс и демократия // СПН. 1991.-№9.

  14. Салман А. Современная демократия: очерки становлення. - М.: Ad Marginem, 1997.-448с.

  15. Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце XX века./ Пер. с англ. - М.: «Российская политическая энциклопедия», 2003.

  16. Харитонова О. Генезис демократии // Полис. - 1996. - №5.

  17. Шляхи до демократичної державності // Політика і час. -1992. - №5.

  18. Шумпетер И.А. Капитализм, Социализм и Демократия: Пер с англ./ Ред. В.С.Автомонова.- М.: Экономика- 1995.


Цілі навчання


Загальна мета: розуміти змістовне наповнення поняття «політична демократія».

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Порівнювати форми та ідеї демократії на різних етапах розвитку;

  2. Знати теоретичні моделі демократії;

  3. Виділяти основні ознаки й умови демократії;

  4. Аналізувати проблеми розвитку демократії в Україні.


Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання

  1. Історія розвитку ідей і форм демократії.

  2. Теоретичні моделі демократії.

  3. Основні ознаки й умови демократії.

4. Проблеми розвитку демократії в Україні.


Технологічна карта заняття


п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Система правління, заснована не на засадах участі більшості, а на принципі пропорційної участі у здійсненні влади політичних, релігійних та етнічних груп

  1. Плебісцитарна демократія

  2. Консоціативна демократія

  3. Ринкова демократія

  4. Пряма демократія

  5. Елітарна демократія


2. Правління меншості, обраної народом на конкурентних засадах. Термін для емпіричного (на відміну від нормативного) розуміння і розгляду демократії.

  1. Охлократія

  2. Поліархія

  3. Політія

  4. Ідеальна демократія

  5. Реальна демократія


3. Ліберальна демократія

  1. Форма правління, за якою право приймати політичні рішення здійснюється всіма без винятку громадянами, тобто прямо у відповідності із діючими правилами правління більшості

  2. Така форма правління, за якої громадяни здійснюють своє право не особисто, а через представників, обраних ними і відповідальними перед ними

  3. Використовується для характеристики політичної та соціальної систем, котрі незалежно від того, чи є вони дійсно демократичними чи ні, ставлять собі за мету мінімізувати соціальні та економічні відмінності.

  4. Форма правління, за якої влада більшості реалізується у межах конституційних обмежень, що мають за мету гарантувати меншості умови для здійснення певних індивідуальних та колективних прав, таких, наприклад, як свобода слова, віросповідання тощо.

  5. Фундаментальна настанова, шкала цінностей, певна концепція людини та її місця у суспільстві. У деякому сенсі становлює також спосіб життя.

4. Елементи прямої демократії, що залишилися у спадок представительній демократії

  1. Загальне виборче право

  2. Тайне голосування

  3. Громадянська ініціатива

  4. Референдум

  5. Гарантії прав меншин


5. «Демократія – жахлива форма правління, якщо не враховувати всі інші» сказав

  1. У. Черчиль

  2. І. Гете

  3. Р.Даль

  4. Ф.Кастро

  5. Е.Вятр


Еталони відповідей: 1 B, 2 B, 3 D, 4 C,D, 5 A


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


^ Тема 9. Соціальні групи та політика


Актуальність теми


Люди – істоти колективні, об'єднані в спільноти, громади, групи. Групам, спільнотам притаманні такі риси й форми поведінки, які не проявляються в індивідів, адже вони виробляються в процесі колективної взаємодії. Ці об'єднання відіграють, як правило, роль опосередкованих суб'єктів у світі політики. Такий груповий рівень політики є елементарною одиницею і фундаментальною основою політичного процесу. Саме з групового рівня, який організований в кожному суспільстві в певну соціальну структуру, проявляються основні риси політичних систем. Соціальна структура і політична структура суспільства взаємозалежні і взаємно детерміновані. Характер соціальної структури й інтереси соціальних груп відображаються в політичній системі, а функціонування політичної системи впливає на розвиток соціальної структури, задовольняючи, підтримуючи, гальмуючи або навіть ігноруючи інтереси тих чи інших соціальних груп.


Джерела інформації


  1. Атоян А.И. Социальная маргиналистика //Полис. - 1993. -№б.

  2. Білоус О. Глобальні трансформації і розвиток України в період
    незалежності // Політична думка. - 2001. - №3.

  3. Головаха Е. Социальные патологии посткоммунистического общества
    // Політична думка. - 1994. - №4.

  4. Григорьев С.И., Гуслякова Л.Г. Представление о социальной
    справедливости в обыденном сознании молодёжи // Ценностные
    аспекты идеологического сознания. - Межвуз. сб. Ст./ Отв. ред. В.А.
    Ельчанинов, - Барнаул.: Алтайский Ун-т. -1990. - 145с.

  5. Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної
    молодіжної політики в Україні. / Мін. Укр. у справах сім'ї та молоді. -
    К.: Укр. науково-досл. Ін-т проблем молоді. - 1997.-98с.

  6. Зудин А. Истоки перемен: культурная трансформация
    "позднесоветского" общества //МЭ и МО. - 1995. - №5

  7. Козырев О.Н. Социальная стратификация в человеческом измерении// ФСМ. - 1992. - №3.

  8. Комаров М.С. Социальная структура и социальная стратификация.// СОЦИС. - 1992. - №7.

  9. Макеев С. Процессы структуризации в современной Украине //Полис. -
    1998.-№3.

  10. Масальський B.I. Соціальна стратифікація сучасного українського
    суспільства // Вісник Донецького Університету. Серія Б. Гуманітарні
    науки.-1998.-С.49-55.

  11. Попова И.П. Маргинальность. Социологический анализ. - М., 1996.

  12. Руткевич М.Н. Социальная поляризация // СОЦИС. - 1992.--№9.

  13. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Изд-во полит, лит­ры., 1992.

  14. Хмелько В. Макросоціальні зміни в українському суспільстві.// Політична думка.-2001.- №3


Цілі навчання

Загальна мета: розуміти роль соціальних спільнот (соціальних груп) у політиці.


Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Характеризувати соціальну структуру суспільства;

  2. Визначати типи соціальної мобільності;

  3. Виділяти роль різних соціальних груп як суб'єктів і об'єктів політики;

  4. Аналізувати процеси в сучасній Україні щодо участі у політиці соціальних груп.

Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання

  1. Динаміка соціальної структури суспільства.

  2. Соціальна мобільність, її типи. Маргіналізація як наслідок соціальної мобільності у нестабільному суспільстві.

  3. Стратифікація українського соціуму пострадянської доби.

  4. Медичні працівники в Україні як суб'єкт і об'єкт політики.


Технологічна карта заняття


п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


^ 1. Процес і результат поділу людей на нерівнозначні групи, що утворюють ієрархічну послідовність на основі одного чи множини ознак – це

  1. Маргіналізація

  2. Політична соціалізація

  3. Соціальна стратифікація

  4. Соціальна структура

  5. Політизація


2. Автор цієї теорії амер.соціолог Парсонс, визнаючи наявність класів, базується на таких чотирьох критеріях: професія, джерело прибутку, тип помешкання, район проживання. Це характеристика якої з сучасних концепцій соціальних спільнот?

  1. Теорія самоідентифікації

  2. Класова теорія

  3. Теорія страт

  4. Теорія «ієрархії статусів»

  5. Теорія особистісних рис


3. Прихильники цієї теорії спростовують класові відмінності, вважають, що суспільство розподіляється за наступними критеріями: рівень прибутку, сфера зайнятості, кваліфікація тощо. Це характеристика якої з сучасних концепцій соціальних спільнот?

  1. Теорія самоідентифікації

  2. Класова теорія

  3. Теорія страт

  4. Теорія «ієрархії статусів»

  5. Теорія особистісних рис


4. Зміна соціального статусу працівників бюджетної сфери після розпаду Радянського Союзу. Це приклад якого з видів соціальної мобільності?

  1. Індивідуальної висхідної вертикальної

  2. Колективної висхідної вертикальної

  3. Індивідуальної низхідної вертикальної

  4. Колективної низхідної вертикальної

  5. Колективної горизонтальної


Еталони відповідей: 1 C, 2 C, 3 D, 4 D


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


^ Тема 10. Національні відносини та політика


Актуальність теми


Місце та роль етнонаціональних спільнот у політиці визначається складністю й актуальністю проблем в етнонаціональній сфері, що особливо загострилися на рубежі ХХ і ХХІ століть.

    1. Поліетнічний склад населення планети й окремих держав;

    2. Політизація етнічності – вихід етнонаціональних спільнот на арену політичного життя й зростання їхньої ролі в суспільно-політичній сфері.

    3. Загострення етнічних конфліктів та їх інтернаціоналізація.

Все це обумовлює актуальність дослідження етнонаціональних проблем. Будь-яка поліетнічна держава (і Україна зокрема) потребує вироблення розумної та ефективної етнополітики з урахуванням уроків і негативних тенденцій, що спостерігалися в минулому. Базовою передумовою для реалізації будь-якої стратегії національного розвитку є соціально-політична єдність та ефективне функціонування механізмів соціокультурної консолідації нації. Країни, які не усвідомлюють значення механізмів відтворення загальнонаціональної ідентичності, продукування та втілення власної місії у світі, приречені на втрату міжнародної конкурентоспроможності. В таких країнах автоматично активізуються тенденції дезінтеграції, а історично обумовлені регіональні, етнічні чи релігійно-конфесійні відмінності починають переходити в режим поляризації. Етнонаціональні процеси в житті суспільства розглядає спеціальна наука – етнополітологія.


Джерела інформації



  1. Андрусишин С., Гуз А. Від етносу до нації.-Віче.-2002.-№1.

  2. Антонюк О. Діаспори в Росії та Україні. Формування правової бази
    співробітництва //Віче. - 2000. - №8.

  3. Антонюк А.Е. Формування етнополітики української держави: історичні та теоретико-методологічні засади.-К,1999.

  4. Арбєніна В.Л. Етносоціологія: Навчальний посібник—Вид. друге, доп. і перероб.—Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2007.—316 с.

  5. Арбєніна В.Л. Етносоціологія. Навчальний посібник. Ч І.: Теоретико- методологічні проблеми дослідження етнонаціональних феноменів.—Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2004.—194с.

  6. Арон А. Мир і війна між націями: Пер. з фр.-К., 2000.

  7. Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.Н. Этносоциология: пройденное и новые
    горизонты //Социс. - 2000. - №4.

  8. Баранов С.А. Сикхський сепаратизм та досвід незалежної Індії //Політика і час.-1997.-№4,5.

  9. Вілсон Е. Національна ідентичність в Україні //Політична думка. —
    1999.-№3.

  10. Внук В.К. Современный балканский кризис как элемент реализации концепции "гуманитарного вмешательства//Вестник Моск.ун-та-2001.№6

  11. Дюльберова Л. Кримські татари: національна ідея і національна
    політика //Політологічний вісник. - 2002. - №12.

  12. Євнух В. Культури етнічних спільнот Криму і процеси глобалізації і українська перспектива//Віче.-№5.-2003.

  13. Копиленко О. Правове регулювання національно-етнічних відносин//Віче,- 2003.-№6.

  14. Курас І.Ф. Етнополітика. Історія і сучасність. - К.: Ін-т пол.та етнонац.досл., 1999

  15. Лаллукка С. Диаспора. Теоретический и прикладной аспект //Социс. -
    2000. - №7.

  16. Маликова О.Ю. В поисках национализма со знаком плюс//Полис.-№6.-2002.

  17. Маликова О.Ю. Либерализм и концепт нации//Полис.2003.№2

  18. Межэтнические культурные связи в Донбассе: история, этнография,
    культура. Сборник статей. - Донецк, 2000.

  19. Мицик В. На захист національних меншин//Віче.-2001.№1

  20. Морозли А. А. Проблема расизма, ксенофобии и нетерпимости в среде крымских старшеклассников. // Ученые записки ТНУ. Серия: Политические науки. 2006. — Т. 19 (58). 3. — С. 119-139.

  21. Національна самосвідомість студентської молоді (соціологічний
    аналіз). / Канадський ін-т укр. студій. - Торонто - Едмонтон - Львів. -
    1993.-158 с.

  22. Національні процеси в Україні: Історія і сучасність. Документи і
    матеріали. Довідник у 2 ч. / Упоряд. І.О. Кресіна ; За ред. В.Ф.
    Панібудьласки. - К.: Виша школа, 1997.

  23. Пірін М.І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні. - К.: УАДУ. - 1999.

  24. Пасько І. Історичне минуле і парадокси масової свідомості. // Схід. - № 1-2.- С.45; № 3.- С.38.; № 4.- С.34.; № 5.- С. 11.

  25. Селиванова В.Ю. Национализм-патриотизм: попытка переосмысления понятия.//Вестник Моск.ун-та.-2003.-№1.

  26. Слободян О. Етнос і етнополітика. Корені та крона //Віче.-2002.-№5

  27. Сміт Е. Національна ідентичність.-К.,1998

  28. Степаненко В.Перспективи громадянської нації//Віче.-2002.-№5

  29. Степико М. Становлення політичної нації//Віче.-2001.-№4.
  1   2

Схожі:

В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації iconВ. А. Кречетова політологія методичні рекомендації
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації iconВ. А. Кречетова політологія методичні рекомендації
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації iconВ. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації iconВ. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки із самостійної підготовки до практичних занять для студентів факультету «Сестринська справа» Донецьк 2008
Політологія. Вони включають обґрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації iconВ. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації iconПолітологія плани І методичні рекомендації
Політологія: Плани І методичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання Національного...
В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації iconПолітологія плани І методичні рекомендації
Укл. Бучин М. А., Волинець О. О., Дорошенко С. І., Ільницька У. В., Кукарцев О. В., Кучма Л. О., Луцишин Г. І., Пасічний Р. Я., Плазова Т. І.,...
В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації iconМетодичні рекомендації з предмету «Історія української культури»
Методичні рекомендації містять робочу програму з курсу, контрольні питання, рекомендації до семінарських занять, перелік підручників...
В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації iconС. П. Основи сільськогосподарської екології. Методичні рекомендації
Рідей Н. М., Наумовська О.І., Бережняк Є. М., Паламарчук С. П. Основи сільськогосподарської екології. Методичні рекомендації для...
В. А. Кречетова політологія методичні рекомендації iconС. П. Основи сільськогосподарської екології. Методичні рекомендації
Рідей Н. М., Наумовська О.І., Бережняк Є. М., Паламарчук С. П. Основи сільськогосподарської екології. Методичні рекомендації для...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи