В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 icon

В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008




НазваВ. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008
Сторінка2/3
Дата24.08.2012
Розмір0.6 Mb.
ТипДокументи
1   2   3
Тема 6. Політичні партії та партійні системи


Актуальність теми

Поряд з державою важливими політичними інститутами, елементами політичної системи суспільства є політичні партії. Вони виражають інтереси соціальних спільностей і виступають головною ланкою, яка пов'язує громадянське суспільство з державою, забезпечує представництво соціальних інтересів у політичній сфері суспільства. Багатоманітність соціальних інтересів зумовлює наявність у суспільстві різних політичних партій. У взаємодії – співробітництві чи боротьби – між собою вони прагнуть до завоювання (найчастіше за допомогою виборів), утримання та використання державної влади. Перемога тієї чи іншої політичної партії на виборах створює можливість використання державних посад для утвердження і вирішення економічних, соціальних і політичних питань. Боротьба політичних партій і свобода вибору є важливими засадами демократичного суспільства. Політичний режим без партій увічнює панування традиційних еліт, сформованих за ознаками походження, знатності, багатства. Такий режим робить вибори формальними й нав'язує громадянам чужих їм керівників. Історичний досвід показує: якщо суспільством не керують політичні партії, то ним керують клани. Конкретизація загального уявлення про політичні партії, про їх переваги й недоліки, місце і роль у політичній системі сприяє кращій орієнтації громадян у політичній ситуації в країні.


Цілі навчання


Загальна мета: розуміти сутність політичних партій та партійних систем.

^ Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Надати визначення поняттю «політична партія», охарактеризувати ґенезу політичних партій.

  2. Аналізувати сутність, структуру, функції політичної партії.

  3. Виділяти типи політичних партій

  4. Порівнювати партійні системи.

  5. Розумітися на особливостях партійної і виборчої системи в Україні.


Теоретичні питання


  1. Сутність, ґенеза та функції політичних партій.

  2. Структура та типологія політичних партій.

  3. Різновиди партійних систем.

  4. Партійна і виборча системи в Україні.


Граф логічної структури теми

«Політичні партії та партійні системи»

Античність




^ Стадії розвитку партії за М.Вебером
















Середні віки







Аристократичне угрупування



















Ранні буржуазні революції (Велика Французська революція)







Політичний клуб






















Масова партія




Середина ХХ віку

























^ СТРУКТУРА ПАРТІЇ




Партійний апарат




Рядові члени

(партійні маси)




Прихильники партії (електорат)




^ ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Представництва

інтересів




Соціальної

інтеграції




Політичної

соціалізації




Ідеологічна




Досягнення

влади




Політичного

рекрутування




Розробки

політики

та здійснення

політичного курсу




^ ТИПОЛОГІЯ ПАРТІЙ
































^ Ставлення до влади

урядові, опозиційні (легальні), позасистемні (нелегальні), правлячі монопольно чи у складі коаліції

Представництво в парламенті парламентсько-електоральні, непарламентські

Інтереси яких груп захищають

Поміщицькі, буржуазні, селянські, робітниці, етнічні, правлячої еліти, регіональної еліти, конфесійні

^ За методами виконання програми

революційні, реформістські

Ідеологізм- прагматизм

ідеологічні; ділових інтересів

^ За місцем у політичному спектрі

(рівень і характер прогресивності)

ліві, центристські, праві

За характером політичних дій

Реакційні, консервативні, радикальні, екстремістські

^ Базова ідеологічна доктрина

консервативні (неоконсервативні), ліберальні, соціал-демократичні (соціалістичні, лейбористські), комуністичні, фашистські (неофашистські), конфесійні, нетрадиційні (екологічні, жіночі, шанувальників пива)

^ Характер представництва свого електорату

індивідуального представництва, соціальної інтеграції

Організаційно-масова побудова

(за М.Дюверже)

масові, кадрові






^ ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ

Однопартійні




Двопартійні




Багатопартійні

Література

Основна:

  1. Примуш М.В. Історія і теорія політичних партій. - Донецьк: "Китис",
    2000, - 260с.

  2. Политические партии и партийные системы //Вестник Моск.ун-та.-Серия 12, Политические науки.-1998.-№6.

  3. Политическая наука: Политические партии и партийные системы в современном мире: Сб. науч.тр./РАН.ИНИОН. Центр социал.нацч.-информ.исслед., Отд.полит.науки, Рос. ассоц. полит.науки; Ред. и сост. Кулик А.Н., Мелешкина Е.Ю. — М.: ИНИОН РАН, 2006. – 284 с.


Додаткова:

  1. Зельницький А., Удовенко П. Політичні партії і вибори. - К.: ІУЕП "Гарант квалі", 2003

  2. Оксак О. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у
    демократичному суспільстві //Нова політика. - 2000. - №1.

  3. Пахарєв А. Багатопартійність і партійна система — поняття не тотожні //Віче.- 2002.-№2.

  4. Примуш М.В. Демократія і багатопартійність //Політика і час.-2001.-№2.

  5. Примуш М.В. Політичні партії на виборах //Віче, 2003.-№10.

  6. Примуш М.В. Право і утворення політичних партій./Право України.-2004.- №1.

  7. Саміло Г. Політичні партії як складова частина політичної системи демократичної держави //Підприємництво, господарство і право. -2003.-№4.

  8. Танчер В., Карась О., Кучеренко О. Політичні партії та рухи у світлі "ситуації постмодерну".- К., 1997.



Цільові навчаючі завдання


1. Коли діючі політичні угрупування («партії») виступали у формі тимчасових об'єднань?

  1. у Давньому Сході

  2. в античності

  3. у середні віки

  4. у період ранніх буржуазних революцій

  5. у середині ХХ ст.


^ 2. Коли виникли прототипи сучасних політичних партій?

  1. у Давньому Сході

  2. в античності

  3. у середні віки

  4. у період ранніх буржуазних революцій

  5. у середині ХХ ст.


3. Головне завдання – нівелювати соціальні протиріччя, не допустити розвитку багаточисельних конфліктів. Це опис якої з функцій політичних партій?

    1. Функція представництва інтересів

    2. Соціальної інтеграції

    3. Ідеологічна

    4. Досягнення влади

    5. Політичного рекрутування


4. Підбір та висунення кадрів як для самої партії, так і для інших організацій. Це опис якої з функцій політичних партій?

  1. Функція представництва інтересів

  2. Соціальної інтеграції

  3. Ідеологічна

  4. Досягнення влади

  5. Політичного рекрутування


5. Партії впливових людей, котрі мають авторитет і можуть розраховувати на підтримку. Ідеологізовані досить слабко, більшою мірою керуються виборчим прагматизмом. До таких партій відносять Республіканську та Демократичну партії США. Це опис якого з типів партій?


  1. Ліві партії

  2. Революційні партії

  3. Конфесійні партії

  4. Кадрові партії

  5. Ідеологічні партії


Еталони відповідей: 1 С, 2 D, 3 B, 4 E, 5 D


Стислі методичні вказівки до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль.

Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Тема 8. Політична демократія


Актуальність теми


Утворення в тій чи іншій країні демократичного політичного режиму не є результатом прагнення певних політичних сил чи бажання окремих осіб. Демократія дедалі чіткіше проявляється як об'єктивна закономірність світового політичного розвитку. Політична демократія на сьогодні характеризується гармонійним поєднанням правової соціальної держави і розвиненого громадянського суспільства, де реалізовані демократичні принципи.

Вона є багатоманітним суспільним явищем. Але попре всю багатоманітність, концептуальність підходів політичної демократії суть її залишається незмінною і полягає в участі нар

оду в здійсненні державної влади. Сутність цієї участі визначає сутність політичного демократизму. При чому наявність демократичних інституцій – виборчого права, представницьких органів влади, політичних партій, груп інтересів, незалежних засобів масової інформації – і формальна реалізація принципів демократії ще не означають реального народовладдя. Демократичні форми здійснення влади далеко не завжди наповнюються відповідним змістом. Демократичні ідеї і гасла взагалі нерідко використовуються для прикриття фактично олігархічного правління. З цього виходить, що вивчення сутності, змісту політичної демократії є важливим аспектом освіченості, політичної грамотності громадян, виокремлення ними суті, змісту політичної демократії.


Цілі навчання


Загальна мета: розуміти змістовне наповнення поняття «політична демократія».

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Порівнювати форми та ідеї демократії на різних етапах розвитку;

  2. Знати теоретичні моделі демократії;

  3. Виділяти основні ознаки й умови демократії;

  4. Аналізувати проблеми розвитку демократії в Україні.



Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання

  1. Історія розвитку ідей і форм демократії.

  2. Теоретичні моделі демократії.

  3. Основні ознаки й умови демократії.

4. Проблеми розвитку демократії в Україні.


Граф логічної структури теми «Політична демократія»








demos




kratos
































ДЕМОКРАТІЯ







Форма устрою будь-якої організації, основаної на рівноправності участі її членів в управлінні і прийнятті рішень по принципу більшості.




Оснований на певній системі цінностей ідеал суспільного устрою і відповідний йому світогляд. Головними цінностями є свобода, рівність, права людини, народний суверенітет.




Соціальний і політичний рух за народовладдя, здійснення демократичної мети і ідеалів. Виник в Європі для боротьби з абсолютизмом.






















ДЕМОКРАТІЯ







Пряма

Представительська

Ліберальна (конституційна)

Політична чи соціальна система, що ставить за мету мінімізувати соціальні та економічні відмінності

























^ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ










Плюралістична




Партиціпаторна




Ринкова




Плебісцитарна




Консоціативна




Соціалістична










^ ОСНОВНІ ДЕМОКРАТИЧНІ ПРИНЦИПИ

Права людини


(свобода слова, асоціацій, організацій, переконань та власності)


Договірний принцип


Принцип представництва

Рівність всіх громадян перед законом

«одна людина – один голос».































Формальна

?

«Сутнісна», «соціальна», «справжня»













Демократія



Конституція













Демократія



Капіталізм

Література

Основна:

  1. Даль Р. О демократии / Пер. с англ. А.С.Богдановского, под ред. О.А.Алякринского. - М.: Аспект Пресс. - 2000. - 208с.

  2. Основи демократії: Навч. посібник для студентів вищіх навчальних закладів./Авт колектив: М.Бессонова, О.Бірюков та ін., Заг.ред. А.Колодій. -К: "АйБі". - 2002. - 684с.

  3. Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце XX века./ Пер. с англ. - М.: «Российская политическая энциклопедия», 2003.


Додаткова:

  1. Демократические переходы: варианты путей и неопределенность результатов (Круглый стол) // Полис. - 1998.- №3

  2. Карл Т.Л., Шмиттер Ф. Демократизация: концепты, постулаты, гипотезы. (Размышления по поводу применимости транзитологической парадигмы при изучении посткоммунистических трансформаций)// Полис. - 2004. - №4

  3. Лоуренс Ле Дюк. Учасницька демократія: референдуми у теорії та на практиці/Пер з англ.. Р.Ткачук, Гол.ред. Дж.Перлін. - Харків: Центр Освітніх Ініціатив. – 2002.

  4. Мельвиль А.Ю. Демократические транзиты. Теоретико-методологические и прикладне аспекты. - М.,1999.

  5. Мельвиль А.Ю. О траектории посткоммунистических трансформаций // Полис. - 2004. - №2.

  6. Салман А. Современная демократия: очерки становлення. - М.: Ad Marginem, 1997.-448с.

  7. Харитонова О. Генезис демократии // Полис. - 1996. - №5.

  8. Шумпетер И.А. Капитализм, Социализм и Демократия: Пер с англ./ Ред. В.С.Автомонова.- М.: Экономика- 1995.



Цільові навчаючі завдання


1. Система правління, заснована не на засадах участі більшості, а на принципі пропорційної участі у здійсненні влади політичних, релігійних та етнічних груп

  1. Плебісцитарна демократія

  2. Консоціативна демократія

  3. Ринкова демократія

  4. Пряма демократія

  5. Елітарна демократія


2. Правління меншості, обраної народом на конкурентних засадах. Термін для емпіричного (на відміну від нормативного) розуміння і розгляду демократії.

  1. Охлократія

  2. Поліархія

  3. Політія

  4. Ідеальна демократія

  5. Реальна демократія


3. Ліберальна демократія

  1. Форма правління, за якою право приймати політичні рішення здійснюється всіма без винятку громадянами, тобто прямо у відповідності із діючими правилами правління більшості

  2. Така форма правління, за якої громадяни здійснюють своє право не особисто, а через представників, обраних ними і відповідальними перед ними

  3. Використовується для характеристики політичної та соціальної систем, котрі незалежно від того, чи є вони дійсно демократичними чи ні, ставлять собі за мету мінімізувати соціальні та економічні відмінності.

  4. Форма правління, за якої влада більшості реалізується у межах конституційних обмежень, що мають за мету гарантувати меншості умови для здійснення певних індивідуальних та колективних прав, таких, наприклад, як свобода слова, віросповідання тощо.

  5. Фундаментальна настанова, шкала цінностей, певна концепція людини та її місця у суспільстві. У деякому сенсі становлює також спосіб життя.


4. Елементи прямої демократії, що залишилися у спадок представницькій демократії

  1. Загальне виборче право

  2. Тайне голосування

  3. Громадянська ініціатива

  4. Референдум

  5. Гарантії прав меншин


5. «Демократія – жахлива форма правління, якщо не враховувати всі інші» сказав

  1. У. Черчиль

  2. І. Гете

  3. Р.Даль

  4. Ф.Кастро

  5. Е.Вятр


Еталони відповідей: 1 B, 2 B, 3 D, 4 C,D, 5 A


Стислі методичні вказівки до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль.

Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Тема 9. Соціальні групи та політика


Актуальність теми


Люди – істоти колективні, об'єднані в спільноти, громади, групи. Групам, спільнотам притаманні такі риси й форми поведінки, які не проявляються в індивідів, адже вони виробляються в процесі колективної взаємодії. Ці об'єднання відіграють, як правило, роль опосередкованих суб'єктів у світі політики. Такий груповий рівень політики є елементарною одиницею і фундаментальною основою політичного процесу. Саме з групового рівня, який організований в кожному суспільстві в певну соціальну структуру, проявляються основні риси політичних систем. Соціальна структура і політична структура суспільства взаємозалежні і взаємно детерміновані. Характер соціальної структури й інтереси соціальних груп відображаються в політичній системі, а функціонування політичної системи впливає на розвиток соціальної структури, задовольняючи, підтримуючи, гальмуючи або навіть ігноруючи інтереси тих чи інших соціальних груп.


Цілі навчання

Загальна мета: розуміти роль соціальних спільнот (соціальних груп) у політиці.


Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Характеризувати соціальну структуру суспільства;

  2. Визначати типи соціальної мобільності;

  3. Виділяти роль різних соціальних груп як суб'єктів і об'єктів політики;

  4. Аналізувати процеси в сучасній Україні щодо участі у політиці соціальних груп.


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

  1. Динаміка соціальної структури суспільства.

  2. Соціальна мобільність, її типи. Маргіналізація як наслідок соціальної мобільності у нестабільному суспільстві.

  3. Стратифікація українського соціуму пострадянської доби.

  4. Медичні працівники в Україні як суб'єкт і об'єкт політики.


^ Граф логічної структури теми

«Соціальні групи та політика»



^ Сучасні концепції соціальних спільнот


Класова теорія




Психологічна теорія




Теорія страт




Теорія «ієрархії статусів»




Теорія самоідентифікації




Теорія престижа




Теорія особистісних рис















^ СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА











































^ СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ











































^ СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ



































Вертикальна

(висхідна, низхідна)




Індивідуальна







Горизонтальна




Колективна (групова)





















































МАРГІНАЛІЗАЦІЯ

























































^ ДИНАМІКА СОЦІАЛЬНИХ СПІЛЬНОТ В УКРАЇНІ

























































^ МЕДИЧНІ РОБІТНИКИ І ПОЛІТИКА











Література

Основна:

  1. Бородинов В.Д. Политология: Учебное пособие. – Д. 2002. — 392 с.

  2. Макеев С. Процессы структуризации в современной Украине //Полис. -
    1998.-№3.

  3. Хмелько В. Макросоціальні зміни в українському суспільстві.// Політична думка.-2001.- №3

Додаткова:

  1. Білоус О. Глобальні трансформації і розвиток України в період
    незалежності // Політична думка. - 2001. - №3.

  2. Головаха Е. Социальные патологии посткоммунистического общества
    // Політична думка. - 1994. - №4.

  3. Зудин А. Истоки перемен: культурная трансформация
    "позднесоветского" общества //МЭ и МО. - 1995. - №5

  4. Козырев О.Н. Социальная стратификация в человеческом измерении// ФСМ. - 1992. - №3.

  5. Масальський B.I. Соціальна стратифікація сучасного українського
    суспільства // Вісник Донецького Університету. Серія Б. Гуманітарні
    науки.-1998.-С.49-55.

  6. Попова И.П. Маргинальность. Социологический анализ. - М., 1996.

  7. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Изд-во полит, лит­ры., 1992.



Цільові навчаючі завдання


^ 1. Процес і результат поділу людей на нерівнозначні групи, що утворюють ієрархічну послідовність на основі одного чи множини ознак – це

  1. Маргіналізація

  2. Політична соціалізація

  3. Соціальна стратифікація

  4. Соціальна структура

  5. Політизація


2. Автор цієї теорії амер.соціолог Парсонс, визнаючи наявність класів, базується на таких чотирьох критеріях: професія, джерело прибутку, тип помешкання, район проживання. Це характеристика якої з сучасних концепцій соціальних спільнот?

  1. Теорія самоідентифікації

  2. Класова теорія

  3. Теорія страт

  4. Теорія «ієрархії статусів»

  5. Теорія особистісних рис


3. Прихильники цієї теорії спростовують класові відмінності, вважають, що суспільство розподіляється за наступними критеріями: рівень прибутку, сфера зайнятості, кваліфікація тощо. Це характеристика якої з сучасних концепцій соціальних спільнот?

  1. Теорія самоідентифікації

  2. Класова теорія

  3. Теорія страт

  4. Теорія «ієрархії статусів»

  5. Теорія особистісних рис

4. Зміна соціального статусу працівників бюджетної сфери після розпаду Радянського Союзу. Це приклад якого з видів соціальної мобільності?

  1. Індивідуальної висхідної вертикальної

  2. Колективної висхідної вертикальної

  3. Індивідуальної низхідної вертикальної

  4. Колективної низхідної вертикальної

  5. Колективної горизонтальної


Еталони відповідей: 1 C, 2 C, 3 D, 4 D


Стислі методичні вказівки до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль.

Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


^ Тема 10. Національні відносини та політика


Актуальність теми


Місце та роль етнонаціональних спільнот у політиці визначається складністю й актуальністю проблем в етнонаціональній сфері, що особливо загострилися на рубежі ХХ і ХХІ століть.


    1. Поліетнічний склад населення планети й окремих держав;

    2. Політизація етнічності – вихід етнонаціональних спільнот на арену політичного життя й зростання їхньої ролі в суспільно-політичній сфері.

    3. Загострення етнічних конфліктів та їх інтернаціоналізація.


Все це обумовлює актуальність дослідження етнонаціональних проблем. Будь-яка поліетнічна держава (і Україна зокрема) потребує вироблення розумної та ефективної етнополітики з урахуванням уроків і негативних тенденцій, що спостерігалися в минулому. Базовою передумовою для реалізації будь-якої стратегії національного розвитку є соціально-політична єдність та ефективне функціонування механізмів соціокультурної консолідації нації. Країни, які не усвідомлюють значення механізмів відтворення загальнонаціональної ідентичності, продукування та втілення власної місії у світі, приречені на втрату міжнародної конкурентоспроможності. В таких країнах автоматично активізуються тенденції дезінтеграції, а історично обумовлені регіональні, етнічні чи релігійно-конфесійні відмінності починають переходити в режим поляризації. Етнонаціональні процеси в житті суспільства розглядає спеціальна наука – етнополітологія.

Цілі навчання


Загальна мета: орієнтуватись у сутності взаємодії національних відносин і політики.


^ Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:

  1. Розрізняти принципову різницю сутності термінів «етнополітика», «етнополітологія», «етнологія», «етнографія», «етносоціологія» ;

  2. Виділяти історичні типи, основні елементи та рівні етносу

  3. Розуміти сутність нації та знати концепції формування націй;

  4. Виділяти позитивні та негативні прояви націоналізму;

  5. Аналізувати етнополітичні процеси в сучасній Україні.


Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання


  1. Основні категорії етнополітології.

  2. Етнонаціональні спільноти як суб'єкти й об'єкти політики.

  3. Нація та найважливіші теорії націй.

  4. Основні типи націоналізму і їх особливості.

  5. Шовінізм, расизм, сегрегація, геноцид.

Граф логічної структури теми

«Національні відносини та політика»





Етнополітологія




Етнополітика































Етнологія




Етнографія




Етносоціологія































ЕТНОС





































Род



Плем'я



Народність



Нація























ЕТНОС


↓ ↓ ↓ ↓ ↓ ↓

Мікро-

Мега-

Макро-

Супер-




Автохтонний

Титульний




^ ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ФОРМУВАННЯ НАЦІЇ

Політична

Психологічна

Культурологічна

Історико-економічна

Етнічна







НАЦІОНАЛІЗМ




Як світоглядний принцип

Як ідеологія




РІЗНОВИДИ НАЦІОНАЛІЗМУ ЯК ІДЕОЛОГІЇ (за Е.Смітом)

Антиколоніальний




Інтеграційний




Сепаратистський

і

діаспорний




паннаціональний




^ НЕГАТИВНІ ПРОЯВИ НАЦІОНАЛІЗМУ


































ШОВІНІЗМ




РАСИЗМ




ГЕНОЦИД




СЕГРЕГАЦІЯ





















Міжетнічна толерантність




Типи




Форми
















Де-юре




Інституційна


Ксенофобія




Етноцентричне мислення




Де-факто




Територіальна






















Шкала соціальної дистанції Богардуса




Література

Основна:

  1. Арбєніна В.Л. Етносоціологія: Навчальний посібник—Вид. друге, доп. і перероб.—Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2007.—316 с.

  2. Бородинов В.Д. Политология: Учебное пособие. – Д. 2002. — 392 с.
1   2   3

Схожі:

В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 iconВ. М. Александровська, Е. Ф. Смеричевський, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів стоматологічного факультету Донецьк 2008
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 iconВ. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки із самостійної підготовки до практичних занять для студентів факультету «Сестринська справа» Донецьк 2008
Політологія. Вони включають обґрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 iconВ. А. Кречетова політологія методичні рекомендації
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 iconВ. А. Кречетова політологія методичні рекомендації
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 iconВ. А. Кречетова політологія методичні рекомендації
Політологія. Вони включають обгрунтування актуальності тем І цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел...
В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 iconМетодичні вказівки для студентів 2-го курсу фармацевтичного факультету із самостійної підготовки до практичних занять з аналітичної хімії Донецьк, 2011
Методичні вказівки призначені для самостійної підготовки до практичних занять з аналітичної хімії студентів 2-го курсу фармацевтичного...
В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 iconМ. Горького методичні вказівки для самостійної роботи з біологічноі хімії для студентів фармацевтичного факультету частина 1 Донецьк, 2008
Цей курс біохімії для керованої позааудиторної підготовки студентів-фармацевтів до практичних занять по кожній темі дає ретельно...
В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 iconВ. М. Александровська, В. Ю. Білоусова Основи економічної теорії методичні вказівки до семінарських занять для студентів
Рецензенти: М.І. Шутов, д економ н., проф каф організації вищої освіти, управління охорони здоров’я та епідеміології фпо
В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 iconВ. М. Александровська, В. Ю. Білоусова Основи економічної теорії методичні вказівки до семінарських занять для студентів
Рецензенти: М.І. Шутов, д економ н., проф каф організації вищої освіти, управління охорони здоров’я та епідеміології фпо
В. М. Александровська, В. А. Кречетова політологія методичні вказівки до семінарських занять для студентів фармацевтичного факультету Донецьк 2008 iconМетодичні вказівки для студентів 3-го курсу фармацевтичного факультету з фармацевтичної хімії Донецьк 2008
За загальною редакцією зав кафедрою фармацевтичної та токсикологічної хімії, доктора хімічних наук Матвієнко А. Г
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи