Призначення фінансового посередництва icon

Призначення фінансового посередництва




Скачати 232.22 Kb.
НазваПризначення фінансового посередництва
Дата28.04.2013
Розмір232.22 Kb.
ТипДокументи






8.1 Сутність та призначення фінансового посередництва. Види посередників


Фінансове посередництво – це діяльність фінансових посередників з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщенні його серед позичальників




Схема фінансового посередництва



^ Призначення фінансового посередництва

- можливість кредиторів розмістити вільні кошти у доходні активи, а позичальників - оперативно

мобілізувати додаткові грошові ресурси

- скорочення витрат базових суб’єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщення х у дохідні активи та запозичення додаткових коштів

- зменшення фінансових ризиків для кредиторів і позичальників, оскільки значна їх частина перекладається на посередників

- збільшення доходності позичкових капіталів завдяки зменшенню фінансових ризиків та скорочення витрат на здійснення фінансових операцій

- можливість надання додаткових послуг, які здійснюють фінансові посередники



Обґрунтування ролі фінансового посередництва в економічному розвитку суспільства




Вид теорії та концепції

про роль фінансового посередництва

Суть концепції

1

Теорія добробуту А.Пігу



Ефективне розміщення капіталу - розподіл ризиків інвестування між індивідуальними інвесторами та фінансовими посередниками сприяє ефективнішому розміщенню капіталу

2

Концепція інноваційного фінансування И. Шумпетера

Перерозподіл капіталу на користь нових галузей -перерозподіл капіталів з традиційних галузей з метою їх ефективного використання в нових видах економічної діяльності

3

Теорія фінансового поглиблення Р. Голдеміда

Об'єктивні чинники розвитку фінансового посередництва - розвиток ідеї про переваги інвестицій у "вторинні зобов'язання", теза про "фінансове поглиблення" як чинник економічного зростанні:

4

Концепція фінансових інновацій Дж.Герлі та ін.

Об'єктивні чинники розвитку фінансового посередництва - ідея про зростання схильності індивідуальних інвесторів до непрямих інвестицій та пояснення "фінансових інновацій"

5

"Фінанси та розвиток" Р. Левіна та ін..

Фактор прогресивних структурних зрушень – фінансове посередництво як фактор структурних зрушень в економіці - фінансування нових видів економічної діяльності

6

"Нова теорія фінансів" Дж. Стігліца та ін..

Необхідність державного регулювання фінансового посередництва - ідея про необхідність захисту інтересів інвесторів на державному рівні, зумовлена існуванням "морального ризику" та "асиметричної інформації""



Класифікація фінансових посередників за американським підходом




Категорія фінансових посередників

Види установ за категоріями

1

Депозитні інститути

Комерційні та ощадні банки, інші ощадні та кредитні установи - залучають кошти на депозити та надають кредити клієнтам і учасникам

2

Договірні ощадні інститути

Пенсійні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії зі страхування життя - здійснюють довготермінове накопичення

3

Інвестиційні посередники

Різноманітні інвестиційні фонди (інвестиційні компанії) - об'єднують кошти індивідуальних інвесторів (клієнтів) та розміщають ці кошти у різноманітних фінансових активах з метою отримання прибутку


Класифікація фінансових посередників – вітчизняний підхід




Категорія фінансових посередників

Види установ за категоріями

1

Банки

Універсальні комерційні банки;

спеціалізовані комерційні банки (інвестиційні, інноваційні, облікові, ощадні, іпотечні)

2

Небанківські фінансово-кредитні установи

Лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські і дилерські компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбарди, кредитні спілки


Функції фінансового посередництва




Тип функцій

Характеристика

1

Функції, які характеризують роль та значення фінансового посередництва в економіці

- активізація механізмів трансформації заощаджень в інвестиції шляхом підвищення активності індивідуальних інвесторів;

- активізація процесів перерозподілу та мобільності капіталів;

- зниження процентних ставок


2

Функції як специфічні завдання, що виконуються в рамках включно конкретного виду економічної діяльності

- подолання бар'єрів невизначеності;

- професійний вибір об'єктів інвестування;

- економія на масштабах операцій;

- диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування;

- моніторинг та управління ризиками інвестування;

- контроль за діяльністю позичальників.

3

Функції інформаційного посередництва

- інформаційне посередництво в прямій формі

- інформаційне посередництво в непрямій (опосередкованій) формі





Схема розподілу інвестиційного доходу між власниками факторів інвестування: фінансових та інформаційних ресурсів

8.2. Поняття і структура фінансово-кредитної системи


Фінансово-кредитна система – сукупність фінансових, інвестиційних та кредитних інститутів держави





Побудова фінансово-кредитної системи України




Організаційно-економічні умови розміщення інвестиційних заощаджень через фінансових посередників

8.3. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва






^ Місце банків на грошовому ринку










Займають більшу частку грошового ринку щодо перерозподілу позичкових капіталів
















За своїм функціональним призначенням банки беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон'юнктуру та економічне зростання
















Надають економічним суб'єктам широкий асортимент послуг, що підвищує їх вплив на економічні процеси у суспільстві






Функції банку - характеризують банк як абстрактну економічну структуру з макроекономічних позицій, її місце в економічній системі і вплив на економічне середовище, в якому банк функціонує.






^ Функції банків







Трансформаційна




Емісійна

Зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні грошові кошти одних економічних суб'єктів і передаючи їх іншим, банки мають можливість змінювати строки та розміри грошових капіталів, фінансові ризики, здійснювати просторову трансформацію.




Полягає в тому, що банки можуть створювати додаткові платіжні засоби і спрямовувати їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей, або вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей Цю функцію виконує як ЦБ, емітуючи готівкові та депозитні гроші, так і комерційні банки емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.


Трансформація строків - мобілізуючи значні обсяги короткострокових коштів і постійно поповнюючи їх, банки мають можливість певну їх частину спрямовувати в довгострокові позички.

Трансформація капіталів - мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки отримують можливість акумулювати капітал для здійснення масштабних проектів.

Трансформація ризиків - вживаючи відповідних заходів банки можуть мінімізувати фінансові ризики шляхом:

  1. диверсифікації активних операцій;

  2. створення резервів;

  3. диференціації % ставок;

  4. страхування депозитів.

Просторова трансформація - акумулюючи грошові ресурси з різних регіонів, банки можуть спрямовувати їх на кредитування одного об'єкта, одного регіону, однієї країни.


8.4. Банківська система: сутність, принципи побудови, функції


Банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Банківська діяльність - це набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволено законом спеціальним інститутам, які називаються банками.





^ Причини необхідності створення банківської системи



















1 група




2 група

Необхідність здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів банків із загальносуспільними інтересами - забезпеченням сталості грошей і стабільності роботи всіх банків




Забезпечення збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку, створення умов для його стабільного функціонування







^ Типи побудови банківської системи



















Однорівневі




Дворівневі

Передбачає горизонтальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій (характерна для слаборозвинених країн, а також для країн з тоталітарним та адміністративно-командним режимом управління)




Характерна для країн з ринковою економікою та складається з двох рівнів:

верхній: - центральні (емісійні) банки, які співпрацюють з банківськими інститутами та урядовими структурами;

нижній - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації та населення.



Побудова банківської системи України





Умови функціонування дворівневої банківської системи































Рівноправність

перед законом,

свобода в

господарюванні




Можливість

вибору

банку




Конкуренція

на грошовому

ринку




Доступність

інформації

про діяльність банку




Контроль за банківською

діяльністю




Налагодження

зовнішньо-

економічних зв'язків

































































































Функції банківської системи













Трансформаційна




Функція створення

платіжних засобів і

регулювання грошової

маси (емісійна)




Функція забезпечення

сталості банків та

грошового ринку

(стабілізаційна)
















Трансформація строків



















Трансформація капіталів































Трансформація ризиків













Просторова трансформація




^ Трансформаційна функція банківської системи базується на аналогічній функції окремих банків, але є більш масштабною, глибокою й ефективною ніж сума трансформаційних потенціалів окремих банків, адже:

- по-перше, в трансформаційний процес активно включається ЦБ. Через механізми рефінансування (кредитні аукціони, облікові та ломбардні кредити тощо) він трансформує ресурси грошового ринку за строками, за розмірами, за ризиками, в регіональному аспекті у більших масштабах, ніж окремі банки;

- по-друге, система істотно підвищує трансформаційний потенціал спеціалізованих банків, які отримують можливість виконувати цю функцію в кооперації з універсальними банками.

^ Функція створення платіжних засобів і регулювання грошової маси (емісійна) полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, тобто управляє пропозицією грошей. Це досягається методами та інструментами грошово-кредитної політики.

^ Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна) пов'язана з високою ризиковістю банківської діяльності.

Виконання банківською системою стабілізаційної функції проявляється:

  • у прийнятті законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх її ланок;

  • у створенні механізму державного контролю та нагляду за дотриманням цих законів і діяльності банків

Забезпечення сталості банків досягається шляхом:

  1. страхування банківських ризиків (передусім кредитних) / банківських депозитів;

  2. створення внутрішньобанківських резервів / обов'язкових резервів;

  3. створення механізму рефінансування комерційних банків.


Становлення та розвиток банківської системи України


Етапи становлення банківської системи України

Назва етапу

Характеристика етапу

Негативні наслідки

І етап

1991р.

Становлення

та розбудова

банківської системи

Формування банківської системи України започатковано ЗУ "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.1991 р. Основні принципи:

- дворівнева побудова;

- функціональне розмежування між банками І і ІІ рівнів;

- функціонування банків ІІ рівня на комерційних засадах;

- ліквідація монополії держави на банківську діяльність, можливість створення комерційних банків різних форм власності;

- організація державного контролю, за банківською діяльністю з покладанням цього завдання на ЦБ;

- незалежність ЦБ від державних органів влади.




ІІ етап

1991 - 1993рр.

Розвиток банківської системи

- прийняття законодавчо-нормативних актів щодо функціонування банківської системи,

- акціонування та приватизація банків;

- збільшення кількості комерційних банків;

- впровадження нових банківських технологія

- реформування банківської систему випередило реформування економіки;

- низька довіра до банків з боку економічних суб'єктів.

ІІІ етап

1993-1998р.р. Стагнація та

криза

банківської системи

- криза реальної економіки;

- розбалансованість державного бюджету та криза державних фінансів;

- гіперінфляція;

- посилення бартеризації економіки та її тінізації;

- відплив капіталів за кордон.

- скорочення кількості банків;

- низький рівень капіталізації банків;

- низький попит на банківські послуги.

IV етап

1998-2003р.р. Стабілізація банківської системи

- прийняття ЗУ "Про НБУ";

- забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності національної валюти;

- підвищення довіри до банків;

- зменшення норми обов'язкового резервування та облікової ставки;

- підвищення фінансової стійкості банків;

- створення системи банківського регулювання та контролю;

- створення системи страхування депозитів та кредитів;

- організація системи банківського обліку відповідно до світових стандартів.

- низький рівень розвитку банківської системи (порівняно з розвитком банківських систем розвинутих країн),

- недостатній рівень капіталізації банків;

- відсутність конкуренції;

- застосування НБУ адміністративних методів щодо керівництва банківською системою.

8.5. Небанківські фінансово-кредитні установи


Небанківські фінансово-кредитні установи ( НФКУ) – це фінансові посередники, діяльність яких не пов’язана з базовими операціями грошового ринку.


Спільні риси НФКУ та банків

- функціонують, у секторі опосередкованого фінансування грошового ринку

- формуючи свої ресурси, випускають боргові зобов'язання, які можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент

- розміщуючи свої ресурси в доходні активи, вони купують боргові зобов'язання, створюючи власні вимоги до інших економічних суб'єктів

- їх діяльність щодо створення зобов'язань і вимог ґрунтується на тих самих засадах, що і банків.




Відмінності діяльності НФКУ від банківської діяльності

- не пов'язана з базовими банківськими операціями

- не зачіпає процесу створення депозитів і не впливає на динаміку пропозиції грошей

- є вузькоспеціалізованою





Договірні фінансово-кредитні установи це фінансові посередники грошового ринку, які здійснюють недепозитне залучення коштів на підставі договору з кредитором (інвестором).

Страхові компанії - це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Їх діяльність полягає у формуванні на підставі договорів з юридичними та фізичними особами спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати страхувальникам у разі настання страхових випадків. Мобілізовані шляхом продажу страхових полісів кошти вони розміщують у цінні папери (акції, облігації) та строкові депозити.

Пенсійні фонди - це фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних та фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

Ломбарди - це фінансові посередники, що спеціалізуються на виданні позичок населенню під заставу рухомого майна. Кошти формують із внесків засновників, прибутку від їх діяльності, виручки від заставленого майна.

Лізингові компанії - це фінансові посередники, що спеціалізуються на придбанні основних засобів та переданні їх в оренду для використання у виробничій діяльності з поступовою сплатою їх вартості протягом визначеного строку. Ресурси лізингові компанії формують за рахунок власного капіталу та банківських позичок.

Факторингові компанії - це фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі права на вимогу боргу (дебіторської заборгованості). Такі компанії зазвичай створюються при банках і широко користуються банківськими позичками для здійснення своєї діяльності. Дохід факторингові компанії отримують у вигляді проценту на виплачену клієнту суму та комісії, яка розраховується на суму куплених розрахункових документів.

Інвестиційні фінансово-кредитні установи - це фінансові посередники грошового ринку , які здійснюють недепозитне залучення коштів через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв.

Інвестиційні фонди (банки, компанії) - це фінансові посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції підприємств та державні цінні папери. Доходи фондів формуються з дивідендів і процентів по цінним паперам, які є в їх портфелях, та з курсової різниці них паперів. Виділяють також інститути спільного інвестування.

Інститут спільного інвестування – корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який проводить діяльність, пов’язану з залученням грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.


Класифікація інститутів спільного інвестування


Види інвестиційних фондів

Організаційні форми та порядок діяльності

1. Фонд відкритого типу

бере на себе зобов'язання в будь-який час на вимогу інвесторів викупити цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами). Дивіденди за цінними паперами інвестиційного фонду відкритого типу не нараховуються і не сплачуються. Активи відкритого фонду повинні бути диверсифіковані

згідно з вимогами законодавства. Під час проведення відкритої передплати на акції відкритого фонду не менше 10% активів повинні утримуватися у грошових коштах, які зберігаються на спеціальних депозитних рахунках.

2. Фонд інтервального типу

бере на себе зобов'язання на вимогу інвесторів викупити цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами), протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік. Дивіденди за цінними паперами такого фонду не сплачуються. На такі фонди поширюються вимоги щодо диверсифікації активів та ліквідності, встановлені для фондів відкритого типу.

3. Фонд закритого типу

бере на себе зобов'язання викуповувати цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації чи ліквідації. Фонд закритого типу може бути лише строковим.

4. Фонд диверсифікований

відповідає вимогам:

1) кількість цінних паперів одного емітента в активах фонду не перевищує 10% загального обсягу їх емісії;

2) загальна сума пакетів цінних паперів одного клієнта, які містять кількість, більшу ніж 5% загального обсягу емісії на момент їх придбання, не перевищує 40% вартості чистих активів фонду;

3) активи фонду не менш ніж на 80% складаються з грошових потоків, ощадних сертифікатів, облігацій підприємств і місцевих позик, державних цінних паперів, а також цінних паперів, що допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі.

5. Фонд нєдиверсифікований

не відповідає переліченим вище вимогам

6. Фонд венчурний

недиверсифікований закритого типу, здійснює суто приватне розміщення цінних паперів власного випуску, активи яких більше ніж на 50% складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не котируються на торгах фондової біржі або торговельно-інформаційної системи.

7. Корпоративний фонд

це інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і здійснює виключну діяльність зі спільного інвестування. Правовстановлюючими документами у разі створення корпоративного інвестиційного фонду є статут і регламент.

8.Пайовий фонд

це активи, що належать інвесторам за правом у розпорядження спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та опубліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Згідно з законодавством пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою. Грошові кошти пайового

інвестиційного фонду зараховуються на окремий рахунок компанії з управління активами банку окремо від власних коштів компанії з управління активами та коштів інших пайових інвестиційних фондів.






Структура пенсійної системи України





^ Пенсійні фонди








Державні




Приватні

Створюються з ініціативи державних або місцевих органів влади. Залучення коштів здійснюється шляхом нарахувань на заробітну плату працівників або відрахувань з відповідних бюджетів Розмішують вільні кошти переважно в державні цінні папери




Створюються з ініціативи фірм, комерційних банків, страхових компаній для виплат пенсій своїм працівникам. Кошти формують шляхом відрахувань із заробітної плати та за рахунок прибутку. Розміщують кошти переважно у цінні папери фірм-засновників



Види недержавних пенсійних фондів


^ Види недержавного

пенсійного фонду

Хто може бути

засновником

Хто може бути його

учасником

Відкритий

Одна чи декілька юридичних осіб

Будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства)

Корпоративний

Юридична особа - роботодавець або декілька юридичних осіб, до яких можуть приєднатися роботодавці-платники

Тільки фізичні особи що перебувають (перебували) у трудових відносинах із роботодавцями – засновниками та роботодавцями - платниками цього фонду.

Професійний

Об'єднання юридичних осіб -роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи профспілки, об'єднання профспілок або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності

Виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті цього фонду

Схожі:

Призначення фінансового посередництва iconФінансово-кредитна система та характеристика її елементів
Протягом XX століття поширювались наукові положення, які обґрунтовували роль фінансового посередництва як одного із чинників економічного...
Призначення фінансового посередництва icon1. Необхідність фінансового посередництва. Фінансові посередники грошового ринку небанківського типу|типу|
Самостійна робота студентів з дисципліни „спеціальні кредитно-фінансові інститути”
Призначення фінансового посередництва iconОцінка ефективності банків з точки зору фінансового посередництва
України виступає суттєвим фактором економічного зростання в умовах глобалізації світової економіки. Виконання важливих функцій, таких...
Призначення фінансового посередництва iconТема Система забезпечення фінансового менеджменту
Правове та податкове середовище фінансового менеджменту вплив форми власності на прийняття фінансового рішення
Призначення фінансового посередництва iconТема Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту. Питання. Що таке фінансовий менеджмент?
Питання Матеріальна основа фінансового менеджменту, об’єкт та суб’єкт фінансового менеджменту. Функції фінансового менеджменту як...
Призначення фінансового посередництва iconФінансові інструменти фондового ринку та їх вдосконалення
В силу свого призначення та специфіки діяльності банки стали активними учасниками фінансового ринку, взагалі, та фондового його сегменту,...
Призначення фінансового посередництва iconПро затвердження Вимог до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів,
Управлінню взаємодії з суб'єктами фінансового моніторингу (Несен С. О.) спільно з юридично-правовим відділом Управління
Призначення фінансового посередництва iconТема Міжнародний фінансовий ринок
Об’єктивна необхідність та економічна сутність міжнародного фінансового ринку. Загальна характеристика та особливості формування...
Призначення фінансового посередництва iconУдк 336. 143. 01 В. Г. Боронос, канд екон наук, доц., Сумський державний університет
У статті обґрунтовано необхідність впровадження паспортів фінансового потенціалу регіонів як об’єктивної бази для фінансового планування...
Призначення фінансового посередництва iconПоложення про Інститут фінансового контролінгу (Терещенко О. О., Овсяннікова Т. В.) Термін: жовтень-листопад 2009р тематику досліджень Інституту фінансового контролінгу (Терещенко О. О.)
Про створення структурного підрозділу двнз «кнеу ім. В. Гетьмана» Інституту фінансового контролінгу
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи