Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності icon

Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності




НазваЛекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності
Сторінка2/3
Дата03.09.2012
Розмір393 Kb.
ТипЛекція
1   2   3

^ 2.2. Підготовка облікових даних для складання фінансової звітності


Звітним періодом складання фінансової звітності є календар­ний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 міся­ців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Підприємства, установи складають фінансову звітність, яка повинна містити повну, правдиву і неупереджену інформацію про стан активів, зобов'язань і капіталу та результати діяльності, для забезпечення цих та інших вимог до інформації головний бухгалтер підприємства, установи повинен організувати і вико­нати завершальні роботи перед складанням фінансової звітності. Обсяг цих робіт залежить від періоду, за який складається звіт­ність. Найбільш широкий обсяг цих робіт проводиться перед скла­данням річного фінансового звіту. Послідовність цих робіт така:

^ 1. Вивчення працівниками бухгалтерій нових нормативно-правових документів, змін і доповнень до чинних Законів і но­рмативних документів, що стосуються змісту, структури і поряд­ку складання та подання звітності;

2. Підготовка головним бухгалтером наказу по підприємс­тву, установі про інвентаризацію товарно-матеріальних цін­ностей, грошових коштів та розрахунків, визначення складу робочих інвентаризаційних комісій, строків проведення і ви­значення результатів інвентаризацій з відображенням на ра­хунках бухгалтерського обліку.

Проведення такої інвентаризації передбачено постановою Ка­бінету Міністрів України «Про порядок подання фінансової звіт­ності» (п. 12), де зазначено, що інвентаризація активів і зо­бов'язань підприємства є обов'язковою.

Крім цього необхідно дотримуватися вимог передбачених Ін­струкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і до­кументів та розрахунків (затверджена наказом Мінфіну України від 11.08.1994 р. №69).

Для того щоб інвентаризації були проведені якісно і своєчас­но, головний бухгалтер зобов'язаний провести детальний інструктаж членів робочої інвентаризаційної комісії, звернути їх увагу на особливості інвентаризації окремих видів майна, видати чле­нам робочих інвентаризаційних комісій необхідні бланки доку­ментів. Крім цього, головний бухгалтер та інші члени постійно-діючих інвентаризаційних комісій повинні провести контрольні перевірки на предмет достовірності і повноти інвентаризацій.

Головний бухгалтер повинен прослідкувати за своєчасним за­вершенням та визначенням результатів інвентаризацій та відо­браженням їх на рахунках обліку.

Матеріали інвентаризацій та рішення щодо регулювання роз­біжностей затверджуються керівником підприємства, установи з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також в річний звіт.

Розбіжності фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, що встановлені при ін­вентаризації та інших перевірках, регулюються підприємством, установою в такому порядку:

  • основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилися у надлишку, підлягають оприбут­куванню та зарахуванню відповідно на доходи діяльності підпри­ємства або збільшення фінансування з наступним встановлен­ням причин виникнення надлишку і винних в цьому осіб;

  • втрата цінностей у межах норм списується пропорційно прибутку за рішенням керівника, установи відповідно на витра­ти виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть бути застосовані лише у разі вияв­лення фактичних нестач та після заліку нестач цінностей над­лишками з пересортиці. При відсутності норм убутку нестача є понаднормовою;

  • понаднормовані нестачі цінностей, а також: втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за цінами, за яки­ми обчислюється розмір шкоди від розкрадання, нестач, знищен­ня та псування матеріальних цінностей (Постанова Кабінету Міністрів від 21 січня 1996р., № 116);

  • суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позаба­лансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшко­дувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і до­ходу звітного періоду.

  • організація інвентаризації грошових коштів в касі та на рахунках в банках, розрахунків з дебіторами і кредиторами.

До складання річного бухгалтерського звіту обов'язково здій­снюється вивірка залишків на усіх рахунках в банках та вивірка заборгованості за товари, роботи, послуги і нетоварні операції. Для цього головний бухгалтер складає графік проведення такої вивірки і закріплює для цієї роботи працівників бухгалтерії. Ре­зультати вивірок розглядаються керівником підприємства. Від­хилення, виявлені в процесі вивірки, повинні бути відображені на рахунках бухгалтерського обліку;

^ 3. Перевірка та уточнення показників періодичної і річної звітності на предмет їх порівнянності. Необхідність такої переві­рки виникає у зв'язку з тим, що окремі закони та нормативні до­кументи вводяться в дію не з дати їх затвердження, а з початку попередніх звітних періодів, а також у зв'язку із структурними змінами на підприємстві.

^ 4. В сучасних умовах необхідно здійснювати переоцінку активів:

дооцінка і уцінка основних засобів:

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату Балансу. Якщо здійснюється переоцінка об'єкта основних засобів, то на ту ж саму дату слід провести переоцінку всіх об'єктів групи основних засо­бів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже за­знали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату Балансу суттєво не відрізняла­ся від справедливої вартості.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні акти­ви і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється:

  • у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його вартості та решта 50 % — у місяці їх вилучення з активів (спи­сання з Балансу);

  • у першому місяці використання об'єкта 100 % його вартості.

Переоцінену первісну вартість та суму зносу об'єкта основ­них засобів слід розрахувати множенням відповідно первісної ва­ртості і суми зносу основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості пере­оцінюваного об'єкта на його залишкову вартість.

^ Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів необхідно заносити до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів повинна бути включена до складу додаткового капіталу, а сума уцінки до складу витрат. Винятком є випадки перевищення суми по­передніх уцінок {дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок).

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при чер­говій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включа­ють до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і визначеним перевищенням у складі іншого до­даткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черго­вій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між: сумою чергової (останньої) уцінки зали­шкової вартості об'єкта основних засобів і визначеним переви­щенням до витрат звітного періоду.

^ Підприємство може здійснювати переоцінку тільки тих не­матеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.

Активний ринок ринок, якому притаманні такі умови:

  • предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;

  • у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

  • інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

При проведенні переоцінки об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо переоцінку об'єктів групи нематеріальних активів проведено, то надалі їх необхідно переоцінювати щороку.

Переоцінена первісна вартість та накопичена амортизація об'єкта нематеріального активу мають визначатися як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та ін­дексу переоцінки. Індекс переоцінки слід визначати діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його за­лишкову вартість.

Суму дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів слід відображати у складі додаткового капіталу, а суму уцінки — у складі витрат звітного періоду. Винятком із цього правила є перевищення суми попередніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок).

Так, перевищення суми попередніх уцінок над сумою попере­дніх дооцінок залишкової вартості об'єкта нематеріального акти­ву при черговій дооцінці вартості цього об'єкта нематеріальних активів включають до складу доходів звітного періоду з відобра­женням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залиш­кової вартості об'єкта нематеріальних активів і зазначеним пере­вищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попере­дніх уцінок залишкової вартості об'єктів нематеріальних активів при черговій уцінці залишкової вартості цього активу спрямову­ється на зменшення іншого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової варто­сті об'єкта нематеріальних активів і зазначеним перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об'єктів нематеріальних активів, які раніше бу­ло переоцінено, перевищення сум попередніх дооцінок над су­мою попередніх уцінок залишкової вартості цих об'єктів немате­ріальних активів включають до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Переоцінка товарів здійснюється не по всіх найменуваннях то­варів, а тільки по тих із них, на які знизилася ціна реалізації. У цьому випадку облікова вартість таких товарів не буде відповідати їх реальній вартості на ринку. Саме тому товари підлягають пере­оцінці. В результаті подальших переоцінок необхідно порівнювати облікову вартість раніше уціненого товару з його новою вартістю, що склалася на ринку. Якщо ринкова вартість раніше уціненого товару збільшилася і перевищила його первісну вартість до пере­оцінки, то вартість такого товару визначається на рівні первісної вартості, тобто виконується сторнування раніше здійсненої уцінки. Таким чином, дооцінка товарів здійснюється тільки у випадку, якщо товар раніше уцінювався, і тільки в межах первісної вартості.

Після закінчення року підприємство має провести інвентари­зацію. Ті товари, яких немає в наявності, будуть списані з Балан­су як неіснуючі і віднесені на витрати поточного року. По това­рах, що залишилися, можна визначити чисту вартість реалізації і здійснити відповідну переоцінку.

^ 5. Узгодження доходів і витрат звітного періоду. Однією з умов забезпечення реальності даних є дотримання принципу по­годженості доходів і витрат, що відносяться до звітного періоду. Тому необхідно нарахувати відповідні резерви, що передбачені наказом про облікову політику, відкоригувати ті, які були ство­рені, але не використані в звітному періоді, і їх залишки не пере­ходять на наступний фінансовий рік.

Списати витрати майбутніх періодів, в частині що відноситься До звітного періоду і відобразити усі доходи, які сприяли отриманню прибутку звітного року. Закрити усі операційні (номіна­льні) рахунки, які мають відношення до звітного періоду.

^ 6. Завершити записи на рахунках аналітичного обліку, скласти в необхідних випадках оборотні відомості за окремими субрахунками до синтетичних рахунків. Така робота необхідна як для забезпечення достовірності даних, так і для заповнення форм звітності.

^ 7. Завершити записи у Головній книзі і скласти за синтети­чними рахунками Головної книги зведену сторінку Головної кни­ги при журнальній формі обліку для впевненості дотримання по­двійного запису, або оборотно-сальдову відомість. Вивірити дані оборотної відомості за синтетичними рахунками з оборотними відомостями за аналітичними рахунками чи реєстрами аналітич­ного бухгалтерського обліку.

^ 8. Заповнити фінансову звітність за формами, передбаченими Міністерством фінансів України, включаючи Примітки і поясню­вальну записку до річного звіту та за формами відомчої звітності.

^ 9. Перевірити взаємоузгодженність показників фінансової звітності в межах окремих форм і між окремими формами. Ме­тодика узгодженості показників звітності розроблена Міністерст­вом фінансів України і може уточнюватися та доповнюватися мі­ністерствами, відомствами з урахуванням відомчої звітності.

^ 10. Розглянути і затвердити річну фінансову звітність від­повідно до установчих документів підприємств, установ.

11. Подати фінансову звітність із супровідним листом за адре­сами, згідно з Порядком подання фінансової звітності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419.

Узагальнено послідовність підготовки інформації для скла­дання фінансової звітності наведено на рис. 6





Рис. 6. Етапи підготовки, складання і подання фінансової звітності


При заповненні форм фінансової звітності необхідно дотри­муватись такої послідовності.

В титульній частині заповнюється літерами і цифрами:

  • назва підприємства за Єдиним державним реєстром під­приємств та організацій України (ЕДРПОУ);

  • територія розташування підприємства за Класифікато­ром адміністративно-організаційного територіального устрою України (КАОТУУ);

  • форма власності за Класифікатором форм власності (КФВ);

  • орган державного управління за Системою позначень ор­ганів державного управління (СПОДУ);

  • галузь за Загальним класифікатором галузей народного го­сподарства України (ЗКГНГ);

  • вид економічної діяльності за Класифікатором видів еко­номічної діяльності (КВЕД). Додатки А, Б, В, Г, Д, Е.

Фінансова звітність суб'єктами малого підприємництва та представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності складається у тисячах гривень з одним десятковим знаком, усі інші підприємства складають фінансову звітність у тисячах гривень.

До обов'язкових реквізитів форм звітності входить повна ад­реса підприємства і дата на яку складається звітність.

Баланс (ф. № 1) та (ф. № 1-М) складається на останній день звітного періоду:

за 1 квартал — на 31 березня;

за 2 квартал — на 30 березня;

за 3 квартал — на 30 вересня;

за рік — на 31 грудня.

В Балансі інформація подається на початок звітного періоду (року) та на кінець звітного періоду.

Усі інші форми фінансової звітності складаються за звітний період наростаючими підсумками з початку року.

Для порівнянності звітної інформації вона подається за два періоди, а саме, за звітний період і за аналогічний період попере­днього року.

У Звіті про фінансові результати, Звіті про рух грошових кош­тів інформація подається за звітний період та за аналогічний пе­ріод попереднього року.

У Балансі, Звіті про фінансові результати, Звіті про власний капітал показники, що вираховуються при підрахунку підсумків наводяться у дужках.

Рядки, в яких відсутня інформація, прокреслюються. Виправ­лення у формах звітності не допускаються.

Заповнені та перевірені форми звітності підписуються керів­ником і головним бухгалтером підприємства при цьому підписи повинні бути ідентифіковані, тобто вказуються прізвища осіб, що підписали.


^ 2.3. Порядок розглядання, подання та оприлюднення звітності підприємства


Складений бухгалтерський фінансовий звіт детально переві­ряється головним бухгалтером як з огляду правильності запов­нення усіх рядків Балансу та інших форм, так і на предмет їх взаємоузгодженості. Після цього головний бухгалтер і керівник детально аналізують дані форм фінансової звітності та підпису­ють їх. За відсутності на підприємстві головного бухгалтера, звіт підписує фахівець, який веде облік.

Підписи керівника і головного бухгалтера проставляються у кінці кожної форми фінансової звітності.

Ця частина звіту повинна включати:

  • власноручний підпис особи;

  • прізвище та ініціали особи;

  • фактичну дату підписання звітності.

До подання річного звіту за адресами, передбаченими Поста­новою Кабінету Міністерства України «Порядок подання фінан­сової звітності» від 28.02.00 р. № 419, він повинен бути розгляну­тим і затвердженим у порядку, який встановлено законодавством та установчими документами, залежно від суб'єктів господарю­вання і форм власності (табл. 6).

Таблиця 6


^ РОЗГЛЯД І ЗАТВЕРДЖЕННЯ РІЧНОГО ФІНАНСОВОГО ЗВІТУ ПІДПРИЄМСТВ


Типи підприємств

^ Хто розглядає і затверджує звіт

Державні підприємства

Загальними зборами трудового колективу і за­тверджуються вищим органом управління

Акціонерні товариства, включаючи дочірні під­приємства

— розглядається правлінням акціонерного то­вариства;

— затверджується загальними зборами акціонерів

Сільськогосподарські підприємства

Розглядаються і затверджуються загальними зборами (зборами уповноважених) членів СП чи пайовиків

Товариства з обмеженою відповідальністю, включаю­чи дочірні підприємства

Розгляд і затвердження річного звіту здійсню­ють збори учасників (засновників) цього това­риства

Приватні підприємства

Затвердження річного звіту здійснює власник (засновник)

Спільні підприємства (від­криті акціонерні товарис­тва — ВАТ)

Рада засновників


Приклад 1. Оголошення в газеті «Голос України» про загальні збори акціонерів, на яких буде затверджуватися річна фінансова звітність та прийматися рішення про розподіл прибутку.


^ Відкрите акціонерне товариство

«Маріупольський універмаг Україна»


Повідомляє, що 15 квітня 2004 р., о 13. 00 в актовій залі універмагу за адресою: м. Маріуполь, просп. Приморський, 69 відбудуться загальні збори акціонерів. Реєстрація акціонерів буде проводитись 15 квітня 2004 р. з 12.00 за пред'явленими документами, що посвідчують особу і повноваження.

Порядок денний:

  1. Звіт правління про результати діяльності ВАТ в 2005 р. і основні напрями діяльності ВАТ в 2006 р.

  2. Звіт Наглядної Ради.

  3. Звіт Ревізійної комісії

  4. Затвердження Балансу ВАТ за 2005 p., прийняття рішення про розподіл прибутку.

  5. Довибори до складу Наглядової Ради.

Для участі у зборах потрібно мати при собі:

    • документ, що посвідчує особу акціонера чи його представника;

    • доручення на право участі у зборах (для представників ак­ціонерів).

Телефон для довідок:

емітент: 556-01-06

реєстратор: 268-94-73

Фінансова звітність подається зовнішнім користувачам із су­провідним листом:

  • органам, до сфери управління яких належить підприємство;

  • трудовим колективам на їх вимогу;

  • власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

  • Іншим органам та користувачам, а саме:

  • органам державної статистики;

  • органам Державного казначейства при одержанні фінан­сувань з державного бюджету;

  • фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвикон­комів та фінансовим управлінням обласних, Київської і Севасто­польської держадміністрацій при одержанні асигнувань з місце­вих держадміністрацій.

  • іншим адресатам відповідно до законодавства (наприклад, акціонерні товариства зобов'язані подавати фінансову звіт­ність Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку).

1   2   3

Схожі:

Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності iconЛекція 7 Загальні вимоги до складання Звіту про рух грошових коштів
Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності iconМіського господарства бойко Л. Г. Облікова політика підприємства конспект лекцій
Конспект лекцій з дисципліни „Облікова політика підприємства”. (для студентів 3 курсу заочної форми навчання освітньо-кваліфікаційного...
Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності iconРобоча програма навчальної дисципліни “облікова політика підприємтсва”
Облікова політика підприємства” для студентів 3 курсу заочної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр галузі знань...
Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни "Облікова політика підприємства"
Методичні вказівки до проведення практичних занять та самостійної роботи з дисципліни "Облікова політика підприємства" (для студентів...
Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності iconЛекція 10 Вимоги до Приміток до річної фінансової звітності та правила виправлення помилок
Зміст розділів І методика складання Приміток до річ­ної фінансової звітності за формою №5
Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності iconМ. Ю. Карпушенко Конспект лекцій з дисципліни «Облікова політика підприємства» (для студентів напряму підготовки 030509 «Облік І аудит») Харків хнамг 2010 Конспект
Конспект лекцій з дисципліни “Облікова політика підприємства” (для студентів напряму підготовки 030509 «Облік І аудит»)/ Авт.: Карпушенко...
Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності iconМіністерство освіти І науки україни
Облікова політика підприємства" (для студентів 3 курсу заочної форми навчання напряму підготовки 030509 "Облік І аудит")/ Укл.: Карпушенко...
Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності iconЛекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання
Звітність підприємства є заключним кроком системи бухгал­терського обліку, яка узагальнює І систематизує інформацію про діяльність...
Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності iconЛекція Політика безпеки Поняття політики безпеки
Фундаментальним поняттям захисту інформації є політика безпеки (ПБ) або політика захисту. Важливість цього поняття важко переоцінити...
Лекція 2 Облікова політика підприємства та загальні вимоги до оприлюднення та зберігання звітності iconПерелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2008 рік
Облікова політика в умовах розвитку фінансово-промислових систем: методологія та організація
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи