Головною метою курсу \"Екологічне право \" є icon

Головною метою курсу "Екологічне право " є




Скачати 174.49 Kb.
НазваГоловною метою курсу "Екологічне право " є
Дата04.09.2012
Розмір174.49 Kb.
ТипДокументи

ВСТУП


Екологічне право націлене на створення найбільш сприятливих умов для життя, праці та відпочинку громадян. Це життєдійна і життєзберігаюча галузь права, її значення для життя і діяльності людини і всього суспільства важко переоцінити. Найвищою метою соціальної політики нашої держави є турбота про життя і здоров’я людини – ця галузь права спроможна втілити в життя.

Навчальна дисципліна складається з двох розділів: “Загальна частина”, “Особлива частина”. Вона передбачає вивчення предмета, метода, системи та джерел екологічного права, права власності на екологічний об’єкт, управління в галузі екології, загальні положення, права природокористування, правову охорону природних об’єктів, правову охорону землекористування, водокористування, користування надрами, лісами, тваринним світом, атмосферним повітрям, його охорона, природо заповідного права, правову охорону в інших сферах.

^ Головною метою курсу “Екологічне право ” є:

- навчити майбутніх фахівців орієнтуватися в різних обставинах екологічних відносин, які виникають між державними та недержавними організаціями;

- формування знань в галузі екологічного права;

- знайомства з організацією діяльності України та іноземних держав у галузі екологічного права.

^ Основні завдання курсу:

- з’ясувати сумісність державної системи сучасного і майбутнього тісно пов’язаного з екологічною безпекою;

- оволодіння методами регулювання екологічних відносин, що охороняються нормами права.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

- проблеми науки екологічного права;

- діюче екологічне законодавство;

- особливості правового регулювання окремих видів користування екологічними об’єктами;

- правові форми охорони захисту та гарантій при здійсненні власниками та користувачами природних об’єктів, їх екологічних прав та обов’язків.

Уміти:

- застосовувати екологічно-правові принципи;

- узагальнювати практику використання екологічного законодавства з його різновидами та здійснювати відповідальні висновки за результатами узагальнення;

- правильно застосовувати роз’яснення вищих судових та інших органів у процесі застосування норм права.


^ 1. Основи виникнення і припинення права водокористування.

Води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду АРК і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Стаття 46. Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони нпс та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради народних депутатів за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених первинним водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.

Первинний водокористувач зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.

Якщо первинним водокористувачем або відповідною Радою народних депутатів не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Водокористування не є спеціальним, якщо воно пов'язане з пропуском води через гідровузли, судноплавством, подачею (перекачуванням) води водокористувачам у маловодні регіони, усуненням шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболоченнятощо), використанням підземних вод для вилучення корисних компонентів, вилученням води з надр разом з видобуванням корисних копалин, виконанням будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт, видобуванням корисних копалин і водних рослин, прокладанням трубопроводів і кабелів, а також буровими,

геологорозвідувальними та іншими роботами на водних об'єктах, які виконуються без забору води та скидання стічних вод.Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин. У разі маловоддя ліміт забору води може бути зменшено спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено .

У користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.Передача права оренди на користування водними об'єктами (їх частинами) місцевого значення забороняється. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради народних депутатів. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.


Запитання:

  1. Яким чином регулюється водокористування.

  2. Які ви знаєте види водокористувачів, дайте їх загальну характеристику .

  3. Охарактеризуйте спеціальне водокористування.

^ 2. Форми власності на землю

Власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Стаття 4. Право державної власності на землю

У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність:

  • землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;

  • землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;

  • землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

  • землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів)

  • ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських

  • підприємств, селянських (фермерських) господарств;

  • землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів)

  • ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;

  • землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

Земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств – за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Землі у колективну власність передаються безплатно.

Стаття 6. Право приватної власності громадян на землю

Громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для:

ведення селянського (фермерського) господарства;

ведення особистого підсобного господарства;

будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);

садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі:

одержання їх у спадщину;

одержання частки землі у спільному майні подружжя;

купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться

місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції

за плату або безплатно.Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки.ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських

будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру

садівництва,дачного і гаражного будівництва.


Запитання:

  1. Які землі та ділянки не можуть передаватися у колективну та приватну власність ?

  2. Хто є суб'єктами права колективної власності на землю?

  3. Ким провадиться передача земельних ділянок у власність громадян ?



^ 3. Тваринний світ як об'єкт правової охорони

Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні з участю підприємств, установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо охорони, відтворення і науково обгрунтованого, невиснажливого використання тваринного світу. Під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середовище перебування тварин та стан тваринного світу, повинно забезпечуватися додержання таких основних вимог і принципів:

збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі; недопустимість погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин, збереження цілісності природних угруповань тварин; додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення; раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин;

платність за спеціальне використання об'єктів тваринного світу; регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров'я населення і відвернення заподіяння шкоди природі та народному господарству, врахування висновків екологічної експертизи щодо народногосподарських об'єктів, які можуть впливати на стан тваринного світу. Об'єктами тваринного світу є: хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані природної волі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо); залишки викопних тварин; нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин. Об'єкти тваринного світу, а також місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, інші території, що є середовищем перебування об'єктів тваринного світу, підлягають охороні.

Питання:

  1. Охарактеризуйте тваринний світ ?

  2. Охарактеризуйте заходи щодо охорони ?



^ 3. Організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду

Стаття 8 « Про природно-заповідний фонд України» Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планіровочної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 60. Охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення покладається на служби їх охорони, які створюються у складі адміністрації заповідних територій зазначених категорій. Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на адміністрації розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних парків та регіональних ландшафтних парків. Місцеві Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань. Державний контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається законодавстом України.

Громадський контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, які проводять свою діяльність відповідно до Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.


Запитання:

  1. Щляхи забезпечення природно-заповідного фонду.

  2. Яку ви знаєте охорону територій та об'єктів природно-заповідного фонду .

  3. Який порядок здійснення державного контролю?



^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Основна література до всіх тем

  1. Конституція України 28.06.1996.

  2. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” – К.: Україна. – 1991. стр. 59.

  3. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” / Відомості Верховної Ради України. 1992 р. № 34.

  4. Закон України “Про охорону здоров’я” / Голос України. – 1992 р. 15 грудня/.

  5. Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”. / ВВРУ, № 13, 1992 р./

  6. Закон України “Про тваринний світ” / ВВРУ, № 18, 1993 р. /

  7. Закон України “Про пестициди та агрохімікати” / ВВРУ, № 14, 1994 р./

  8. Закон України “Про екологічну експертизу” / від 9.02.1995/.

  9. Закон України “Про форми власності на землю” (від 30.01.92 р.)

  10. Кодекс України “Про охорону атмосферного повітря” / ВВРУ від 16.10.92./

  11. Кодекс України “Про адміністративні правопорушення” / Право України № 3-4, 1995 р./

  12. Кодекс України “Про надра” /від 27.07.1994 р./

  13. Лісовий кодекс України / від 21.01.94 р./

  14. Попова В.К., Гетьман А.П. підручник “Екологічне право України”, Харків, “Право”, 2001 р.

  15. Американская конвенция о правах человека 1969г.

  16. Африканская конвенция по охране природы и при­родных ресурсов 1968 года.

  17. Африканская хартия прав человека и народов 1981 года.

  18. Базельская конвенция о контроле за трансгра­ничной перевозкой опасных отходов и их удале­нии 1989 года.

  19. 13. Брюссельская конвенция о вмешательстве в отк­рытом море в случаях аварий, приводящих к заг­рязнению нефтью 1969 г.

  20. Венская конвенция по защите озонового слоя 1985г.

  21. Декларация о запрещении и использовании ядер­ного и термоядерного оружия от 24ноября 1961г.

  22. . Конвенция о запрещении производства, хранения и накопления запасов химического оружия и его уничтожении 1993г.

  23. Соглашение о защите природы и природных реку­рсов 1985 г.

  24. Абаренков В.П., Красулин Б.П. Разоружение. Справочник. -М. -1988

  25. Аваков М.М. Правопреемство освободившихся го­сударств. -М. -1983

  26. Актуальные проблемы деятельности международных организаций. -М. -1982


Література до окремих тем


Змістовний модуль № 1

1. Денисов В.Н. Правовые аспекты разоружения в ракетно-ядерную эру. -К. -1990

2. Мировой океан и международное право. Зашита и сохранение морской среды // ОТв. ред. А.П. Мовчан, А. Янков// М. -1990

3. 75. Мовчан А.П. Права человека и международные от­ношения. -М. -1982

4. 78. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. -М. -1991

5. Дмитренко І.А.Підручник “Екологічне право України”. Київ, 2001 р.

6. Андрейцев В.І. Економічне право курс лекцій. Київ, Вен турі. 1996 р. стр. 208.

7. Чаусова Л. Система принципів екологічного права України / Право України № 8 стр. 48-49 – 1996 р.

8. Шемниренко Ю.С. Правові проблеми екології. К.: Наукова думка. стр. 232. – 1989 р.

9. 111. Чичварин В.А. Охрана природы и международные отношения. -М. 1970

10. 114. Шестаков Л.Н. права человека. Сб. международ­ных документов. -М. -1990


Знмістовий модуль № 2

  1. Винаградов С.В. Международное право и охрана атмосферы. -М. -1987

  2. Всеобщая международная безопасность. Междуна­родно-правовые принципы и нормы. Справочник. -М. -1990

  3. Ефимов Г.К. Устав ООН - инструмент мира. -М.-1986

  4. Защита и сохранение морской среды. -М. -1990

  5. Новое в космическом праве // Отв. ред. Вереща­гин В.

  6. Организация Объединенных наций. Сборник доку­ментов. -М. -1981

  7. Открытое море. мєждународные проблемы. Архипе­лажные воды. -М. -1988

  8. Полторак А.И., Савинский Л.И. Вооруженные конфликты и международное право. -М. -1976

  9. Правовой режим морских исследований и передача технологии. -М. -1991

  10. Правовой режим морских прибрежных пространств.-М. -1987

  11. Проблема окружающей среды в мировой экономике и международных отношений. -М. -1974

  12. Андрейцев В.І. Екологія і закон еколого-правова відповідальність. – К.: Знання. – 1994 р.

  13. Антонова Н.Б. Проблемі довкілля і природних ресурсів. М., 1995 № 4. стр 49-52.

  14. Кравченко С.Н. Соціально-психологічні аспекти довкілля. – Львов: ЛГУ. 1988 р.

  15. Бінчук Н.М. Правова охорона довкілля від забруднення токсичними речовинами. М.: Наука. 1990 р.

  16. Бобилєв А.І., Демичев Д.М. Правовий режим використання та охорони природних об’єктів та природних ресурсів. – Мінськ. 1993

  17. Костецький В.В. Охорона довкілля в містах. К., - 1991 р.

  18. Лісицин Е.Н. Охорона природи в іноземних країнах. М., - 1987 р.


Змістовний модуль № 3

1. Бобров Р.Л. Шаг, продиктованный историей. -М.-1974

2. Богданов О.В. Запрещение оружия массового уничтожения. -М. -1982

3. Карташкин В.А. Международная защита прав чело­века. -М. -1976

4. Собакин В.К. Равная безопасность. -М. -1984

5. Малишко М.І. Екологічне право України. Навчальний посібник. К.: “Юридична книга”, 2001.

6. Тищенко Г.В. Екологічне право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.; ТП Прес, 2003.

7. Бобилєв А.І., Демичев Д.М. Правовий режим використання та охорони природних об’єктів та природних ресурсів. – Мінськ. 1993

8. Костецький В.В. Охорона довкілля в містах. К., - 1991 р.

9. Лісицин Е.Н. Охорона природи в іноземних країнах. М., - 1987 р.


Змістовний модуль № 4

1. Колбасов Д., Международно-правовая охрана ок­ружающей среды. -М. -1982

2. Колодкин А.Л. МИровой океан: международно-пра­вовой режим.Основные проблемы. -М. -1973

3. Коломбос Д., Международное морское право. -М. -1973

4. Тимошенко А.С. Формирование и развитие между­народного права окружающей среды. -м. -1985

5. топорин Б.Н. Европейские сообщества: право и институты. -М. -1989

6. Шемниренко Ю.С. Правові проблеми екології. К.: Наукова думка. стр. 232. – 1989 р.

7. Чичварин В.А. Охрана природы и международные отношения. -М. -1970

Схожі:

Головною метою курсу \"Екологічне право \" є iconГоловною метою курсу "Екологічне право " є
Це життєдійна І життєзберігаюча галузь права, її значення для життя І діяльності людини І всього суспільства важко переоцінити. Найвищою...
Головною метою курсу \"Екологічне право \" є iconПерелік питань для вступного іспиту в аспірантуру зі спеціальності 12. 00. 06 – аграрне право; земельне право; екологічне право; природоресурсове право Аграрне право
Форми й методи регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві
Головною метою курсу \"Екологічне право \" є iconЗатверджено Голова приймальної комісії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки професор Коцан І. Я. “ ” 2013 р. Програма
Цивільне право України”, “Цивільний процес”, “Кримінальне право”, “Кримінальний процес”, “Адміністративне право”, “Трудове право”,...
Головною метою курсу \"Екологічне право \" є iconЗатверджено Голова приймальної комісії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки професор Коцан І. Я. “ ” 2013 р. Програма
Цивільне право України”, “Цивільний процес”, “Кримінальне право”, “Кримінальний процес”, “Адміністративне право”, “Трудове право”,...
Головною метою курсу \"Екологічне право \" є iconУчебник для вузов. М.: Норма-Инфра, 2001. С. 3-20 Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. М.: Юристъ, 1998. С. 4-1
Екологічне право України: Підручник для студентів юрид вищ навч закладів / А. П. Гетьман В. К. Попов, М. В. Шульга та ін.; за ред....
Головною метою курсу \"Екологічне право \" є iconХарківська національна академія міського господарства в. М. Ладиженський, Н. О. Телюра конспект лекцій по курсу «екологічне право І експертиза»
«Екологія» 040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
Головною метою курсу \"Екологічне право \" є iconРобоча програма «екологічне право україни» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр для спеціальності
Робоча програма складена на основі програми (типової) для навчальних дисциплін за спеціальністю «Право» затвердженої Вченою радою...
Головною метою курсу \"Екологічне право \" є iconЕкологічне право освітньо-кваліфікаційний рівень
Напрям підготовки – 040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
Головною метою курсу \"Екологічне право \" є iconЕкологічне право як галузь права: загальна характеристика 11
Взаємодія суспільства і природи. Розвиток діяльності по охороні навколишнього природного середовища 11
Головною метою курсу \"Екологічне право \" є iconТема 13. Міжнародне екологічне право
Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища під егідою ООН
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи