Національна академія педагогічних наук України icon

Національна академія педагогічних наук України




Скачати 339.85 Kb.
НазваНаціональна академія педагогічних наук України
Дата31.08.2012
Розмір339.85 Kb.
ТипДокументи



Національна академія педагогічних наук України


Університет менеджменту освіти





Формування здорового способу життя

учнів загальноосвітніх навчальних закладів на основі розвитку життєвих навичок


ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ

За участі представників МІЖНАРОДНих організацій


24 листопада 2010 року


Збірник резюме доповідей


Київ – 2010


Рецензенти:

Бібік Надія Михайлівна – доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України

Пуховська Людмила Прокопівна – доктор педагогічних наук, професор УМО НАПН України


^ Формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів на основі розвитку життєвих навичок. Всеукраїнська науково-практична конференція за участі представників міжнародних організацій: Збірник резюме доповідей / Укладач Т.Є. Бойченко. – К., 2010. – 24 с.


У збірнику представлено резюме доповідей, виконаних на Всеукраїнській науково-практичній конференції за участі представників міжнародних організацій «Формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів на основі розвитку життєвих навичок».

Зміст доповідей буде цікавим для вчителів та методистів основ здоров’я, студентів, науковців, аспірантів, усіх, хто цікавиться формуванням здорового способу життя.


© Університет менеджменту освіти

НАПН України

Зміст


Ірина Біца

Формування здорового способу життя у дошкіллі

4

^ Тетяна Бойченко

Засадничі принципи неперервної валеологічної освіти в Україні

5

Ірина Василашко

Предмет «Основи здоров’я» як засіб формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів на основі розвитку життєвих навичок. (За результатами моніторингового дослідження «Ефективність упровадження предмету «Основи здоров’я» у загальноосвітні навчальні заклади»)

6

^ Лариса Горяна

Особливості впровадження здоров’язбережувальних технологій у шкільні навчальні дисципліни

7

^ Таїсія Грицишина

Застосування оздоровчих технологій у здоров’язбережувальному середовищі навчального закладу

8

^ Валерій Дивак

Формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів на основі життєвих навичок

9

^ Юрій Жеребецький

Значення українсько-канадських проектів формування для реалізації предмета «основи здоров’я» в українській школі

10

^ Василь Заплатинський

Питання здоров’я в курсі безпеки життєдіяльності

11

Ніна Коваль

Компетенції як життєві навички здоров’ятворення в початковій школі

12

^ Володимир Лисюк

Роль психологічного гуртка «Пізнай себе» у формуванні здорового способу життя молоді

13

Микола Лобур

Формування здорового способу життя у студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

14

^ Олена Мирошніченко

Основні компоненти загальної компетентності методиста районного методичного кабінету основ здоров’я

15

^ Віталій Мовчанюк

До витоків педагогічної валеології в Україні

16

Юлія Осокіна

Духовна складова здоров’я людини: філософський аспект

17

^ Марина Польова

Використання інформації сайту громадського клубу «Валеологія» як навчального інтерактивного посібника при формуванні здоров’язбережувальної компетентності

18

^ Надія Скоробогатько

Професійна компетентність учителя

19

Надія Тараніна

Роль громадського клубу «Валеологія» у формуванні здорового способу життя

20

^ Людмила Тарусова

Правові аспекти формування здорового способу життя підростаючого покоління, роль державних інституцій та громади в цьому процесі

21

^ Валентина Успенська

Здоров’язбережувальна компетентність учителя основ здоров’я та шляхи її розвитку

22

^ Світлана Фіцайло

Формування здорового способу життя через освіту

23

Анатолій Царенко, Надія Панченко, Тетяна Царенко

Співпраця освітян та медичних працівників щодо валеологічного виховання учнівської молоді для зменшення детермінованих поведінкою чинників ризику хронічних неінфекційних захворювань

24


формування здорового способу життя у дошкіллі


Ірина Біца


На початку ХХІ століття перед світовим суспільством постало чимало нагальних проблем, багато з яких потребують вирішення протягом тривалого часу. В Україні існує ряд своїх, специфічних проблем. Зокрема це зниження тривалості життя як серед молоді, так і серед старшого покоління, підвищення рівня захворюваності населення (особливо дітей шкільного віку).

Для вирішення багатьох із цих проблем було розроблено Концепцію неперервної валеологічної освіти в Україні, яка реалізація якої уможливлює розширення кругозору учнів щодо здорового способу життя, їх рівня компетентності щодо збереження і зміцнення фізичної, психічної, соціальної та духовної складових здоров’я.

Сьогодні валеологія виділилась не тільки як окрема наука, але як і навчальний предмет. Її курс читається у всіх вищих навчальних закладах. Цей предмет є важливим для усіх ланок освіти. Однак особливої важливості він набуває у дошкільній ланці, оскільки саме в дитячому віці формуються основні задатки до здорового способу життя. Цей масив інформації має формуватися з огляду на програму шкільного предмета «Основи здоров’я», адже цього вимагає принцип наступності.

Головною метою курсу дошкільного виховання валеологічного характеру є формування елементів здорового способу життя у дошкільнят; закріплення та розширення знань про здоров’я і методи його збереження та зміцнення у дітей дошкільного віку, які вони отримали у родині.

При проведенні виховної роботи особливу увагу педагогічним працівникам дошкільного закладу слід звернути, на мій погляд, формуванню духовної складової здоров’я, адже цьому питанню у сучасних родинах, на жаль, не надають належного значення.


Ірина Біца

тел. моб.: 097-162-720-0

ел.адреса: via09@meta.ua

^ Засадничі принципи неперервної валеологічної освіти в Україні


Тетяна Бойченко


У першій редакції Концепції неперервної валеологічної освіти в Україні (1994 р.) визначено низку принципів її формування і реалізації, серед яких засадничими, зважаючи на специфіку процесу здоров’ятворення, є науковість, превентивність та наступність. Якісні зміни в освітній політиці нашої країни та в галузі педагогічної валеології, що відбулися за майже два десятиліття, спонукають до перегляду та уточнення їхнього змісту.

Зміст принципу науковості, насамперед, слід доповнити визначенням здоров’я як феномена взаємоузгодженої життєдіяльності людини, що розкривається через стани, явища і процеси формування, збереження, зміцнення, відновлення, споживання, передачі фізичної, психічної, соціальної і духовної складових людини, групи людей, спільноти і суспільства загалом. Формулювання цього визначення здійснене в процесі розгляду сутності здоров’я на світоглядному рівні методологічного аналізу за допомогою підходів феноменологічного, онтологічного, гносеологічного, холістичного, детерміністського та герменевтичного. Таке розуміння здоров’я виводить його на рівень категорії, що, в свою чергу, уможливлює аргументацію ключового характеру здоров’язбережувальної компетентності. Задля підтвердження категорійної якості здоров’я застосовано його оцінювання за допомогою низки критеріїв: онтологічного, лінгвістичного, діяльнісного, когнітивного, епістемологічного.

Принцип превентивності збагатився новим сенсом завдяки такому ж аналізу терміну «профілактика», що уможливлює створення якісно нової схеми превентивних дій, які можуть здійснюватися за програмою інваріантного предмета «Основи здоров’я».

Наступність у якості засадничого принципу валеологічної освіти забезпечує єдність підходів до створення стандартів валеологічної складової усіх ланок неперервної освіти – довкілля, шкільної, додипломної та післядипломної; уможливлює зв’язок змісту елементів навчальних програм, критеріїв визначення рівня сформованості здоров’язбережувальної компетентності особистості.

Діяльність усіх ланок неперервної валеологічної освіти має базуватися на усіх її принципах – науковість і доступність, системність і наскрізність, безперервність і практична цілеспрямованість, гуманізації та інтеграції, динамічність і відкритість, плюралізм і дисперсність, превентивність. Однак саме принципи науковості, превентивності та наступності є засадничими, тобто такими, що значною мірою визначають ефективність валеологічного навчання і виховання, оскільки вони відповідають на пріоритетні питання: «Що є метою освітньої діяльності?», «Коли надавати інформацію?», «Хто є носієм здоров’язбережувальної компетентності?».

Саме комплексом засадничих принципів керувалася робоча група розробників нового стандарту освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» для початкової ланки загальної середньої освіти, що уможливило якісне його структурування на засадах компетентнісного підходу.


Тетяна Бойченко

кандидат педагогічних наук, доцент,

проректор з наукової роботи –

директор НДІППО УМО НАПН України

тел.: 481-38-04; тел. моб.: 050-344-344-2

ел.адреса: t_boych@ukr.net

^ Предмет «Основи здоров’я» як засіб формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів на основі розвитку життєвих навичок.

(За результатами моніторингового дослідження «Ефективність упровадження предмету «Основи здоров’я»

у загальноосвітні навчальні заклади»)


Ірина Василашко


Модернізація освітньої галузі, що відбувається в державі, має на меті створення умов для особистісного розвитку та самореалізації кожного громадянина України. Формування здорового способу життя через освіту виокремлено як один з приоритетних напрямів державної політики у розвитку освіти.

Новий предмет «Основи здоров’я» інтегрує знання з валеології та безпеки життєдіяльності і має на меті навчити школярів вести здоровий спосіб життя на основі життєвих навичок. Результати моніторингового дослідження показали, що введення предмета «Основи здоров’я» є необхідною потребою сьогодення. Батьки вважають, що предмет відіграє важливу роль в формуванні культури здоров'я, яка включає не тільки певну систему знань про здоров'я, а й відповідну поведінку щодо його збереження і зміцнення.

Успішна реалізація програми інтегрованого предмета можлива лише на засадах активної співпраці, партнерства всіх учасників навчального-виховного процесу (педагогів, учнів, сім’ї та громади) та повноцінного методичного, матеріально-технічного забезпечення.

Практика впровадження нових предметів засвідчила, що позитивного результату можна досягти лише тоді, коли до справи береться підготовлений, кваліфікований педагог. Однак результати моніторингового дослідження свідчать, що за вісім років упровадження предмета не всі вчителі мали можливість пройти професійну перепідготовку.

Під час навчанню новому предмету кожний вчитель розв’язує багато проблем. Більшість з них стосуються матеріально-технічного та науково-методичного забезпечення. Аналіз результатів досліджень за 2007-2009 роки показав, що методичне забезпечення предмета «Основи здоров’я» поступово поліпшується.

Важливим чинником ефективності співпраці вчителя і учнів є вибір ефективних методів навчання відповідно віковим особливостям учнів.

Зміна поведінки, та формування життєвих навичок здорового способу життя – процес довготривалий, саме тому в процесі моніторингу виявлено різний рівень сформованості життєвих навичок у школярів різного віку.

Рекомендації та вплив моніторингу на прийняття рішень щодо формування здорового способу життя школярів сформульовано залежно від показників дослідження.


Василашко Ірина Павлівна

Інститут інноваційних технологій та змісту освіти МОН України;

начальник відділу моніторингу й оцінки превентивної освіти дітей і молоді;

заочна аспірантка УМО НАПН України

Контактний телефон: 050-383-08-64,

е-mail vip2803@bigmir.net

^ Особливості впровадження здоров'язбережувальних технологій у шкільні навчальні дисципліни


Лариса Горяна


Здоровий спосіб життя – у традиціях вітчизняної педагогіки. Турбота про здоров'я дітей завжди була в центрі уваги дослідників. У працях П.П. Блонського, В.П. Кащенко, П.Ф. Лесгафта, В.А. Сухомлінського, К.Д. Ушинського охарактеризована роль школи в створенні умов для виховання в дитині бадьорості духу та формування здорового способу життя.

Залучення дітей до здорового способу життя відбувалося в контексті фізичного (Л.П. Гурєєв, В.М. Качашкин, А.П. Матвєєв, СБ. Мірошників, Г.И. Погадаєв і ін.), гігієнічного (В.В. Стан, Г.Н. Сердюковськая, И.И. Соковня-Семенова і ін.), етичного виховання (О.С. Богданова, И.А. Каїров, О.Д. Калініна, И.С. Марьенко, И.Ф. Харламов і ін.).

Останніми роками питання охорони здоров'я людини розглядаються в концепції виховання екологічної культури особи, розробленої в лабораторії екологічної культури Інституту сім'ї і виховання (Н.С. Дежникова, И.В. Цветкова і ін.), а також в контексті педагогічної валеології (Г.А. Апанасенко, Г.К. Зайцев, М.Л. Лазарев, Л.Г. Татарникова, Б.Н. Чумаків і ін.): а) розуміння здорового способу життя як особливої форми життєдіяльності, визначуваної як біологічними, так і соціальними чинниками; б) необхідність інтеграції різних підходів до здоров'я і проблеми формування здорового способу життя школярів.

У розробленій в лабораторії валеологічної освіти ДВНЗ «УМО» НАПН України концепції культури здоров'я, особлива увага приділяється системі впровадження здоров'язбережувальних технологій у шкільні навчальні дисципліни.


Горяна Лариса Григорівна

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри філософії та освіти дорослих

ЦІППО УМО НАПН України

Ел. адреса: gorjana@mail.ru


^ ЗАСТОСУВАННЯ ОЗДОРОВЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ


Таїсія Грицишина


Визначаючи особливу роль у вихованні підростаючого покоління, суспільство покладає ряд завдань на систему державної освіти та медицину щодо створення сприятливих умов для збереження і зміцнення здоров’я дітей. В Україні в навчальних закладах принципам і навичкам здорового способу життя довгий час не надавали належної уваги. Єдиним джерелом знань у цій сфері був приклад батьків, авторитетних людей і товаришів, а також санітарна освіта. Виховання загальної культури здоров’я – мета глобальна і віддалена, і вирішити її покликана валеологічна освіта.

Педагог, володіючи сучасними знаннями, при постійній взаємодії з дітьми, їх батьками, медичними працівниками, психологами, планує і організовує свою діяльність з урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я усіх суб’єктів педагогічного процесу, застосовуючи ті чи інші технології і методи формування здоров’я, створюючи оздоровчої педагогіки. Такі підходи змінюють вимоги до всього змісту освіти, його пріоритетів, надають вихованню валеологічного характеру, висувають першочергові завдання з формування валеологічної свідомості вихованців. Це сприяє повноцінному особистісному розвитку здорової дитини.


Таїсія Грицишина

Методист вищої категорії відділу новітніх педагогічних технологій Науково-методичного центру координації закладів післядипломної педагогічної освіти, регіональних та міжнародних зв’язків Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України;

Адреса: 03040, вул.. Деміївська, б. 39, кв. 56, Київ, Україна

E-mail: gritaisia@gmail.com ; тел.. 097 399 50 01


^ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ НА ОСНОВІ ЖИТТЄВИХ НАВИЧОК


Валерій Дивак


Упродовж вивчення основ здоров’я та формування фізичної культури учень має набути здоров’язберігаючих компетентностей. Зробити це в площині традиційного навчально-виховного процесу, за традиційного навчально-методичного забезпечення досить проблематично. Спричиняється це, насамперед, феноменальністю здоров’я людини, його багатовимірністю й ціліснісністю водночас, осягти яку засобами традиційної педагогіки важко. Крім того, навчальними досягненнями учнів у цьому випадку мають бути не лише їх знання, а й позитивне ставлення до свого життя і здоров’я, формування і розвиток у школярів певних навичок, у тому числі і життєвих. Йдеться про здоров’язберігаючу компетентність учнів. На сьогодні є лише розуміння необхідності її формування, різне бачення місця такої компетентності в процесі реалізації компетентністного підходу в освіті, спроби групування таких компетентностей для збереження життя і зміцнення фізичної, психічної, соціальної та духовної складових здоров’я людей[10,12,14]. Відсутній методологічний аналіз цієї проблеми в аспекті потреб шкільних предметів „Основи здоров’я”, ”Фізична культура”, додипломної та післядипломної ланок навчання педагогів. Хоча основні складові навчально-методичних комплектів для відповідних освітніх ланок уже розроблено, вони значною мірою характеризуються ознаками традиційного бачення: є програми, підручники, посібники. Сьогодення стимулює освітню громадськість до трансформування цих комплектів як складових національного курікулуму, як основ нового змісту середньої освіти, доповнення новими за змістом і формою навчально-методичними матеріалами, зокрема, так званими ресурсними матеріалами.

Навчання здоровому способу життя на засадах розвитку навичок – це компонент рамкової ініціативи FRESH (Концепція ресурсів для дієвості програм здоров’я в школі), запропонованої та підтриманої ВООЗ, ЮНІСЕФ, ЮНФПА та Світовим Банком. Його метою є стимуляція зусиль для запровадження якісного навчання здоровому способу життя на засадах формування та розвитку життєвих навичок на загальнонаціональному рівні у всьому світі.


Дивак Валерій Володимирович

кандидат педагогічних наук,

завідувач кафедри філософії та освіти дорослих

ЦІППО УМО НАПН України

Тел.: 481-38-36


^ Значення українсько-канадських проектів формування

для реалізації предмета «основи здоров’я» в українській школі


Юрій Жеребецький


Упродовж 1996-2001 рр. здійснювалися українсько-канадські проекти «Партнери в охороні здоров’я: Школи здоров’я» та «Молодь за здоров’я», в яких співпрацювали українські та канадські фахівці. Забезпечували організацію цих проектів канадська агенція СІDA, МОН України, МОЗ України та Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту України.

Проекти здійснювалися в усіх областях України та у м. Києві. Проект «Молодь за здоров’я-2», який сконцентрував свої цілі на формуванні здорового способу життя молоді, відбувався в Черкаській та Рівненській областях.

У межах проекту було розроблено програми для предметів «Основи валеології» (1-11 класи), проведено низку семінарів. Учасниками проектів створено 32 посібники для учнів, педагогів, тих, хто приймає рішення, батьків загальним обсягом понад 150 др.аркушів.

Результати проекту було представлено на різних виставках освітнього характеру, конференціях міжнародного, всеукраїнського та обласного рівня. Українські педагоги брали участь в з’їзді вчителів провінції Саскачеван (Канада).

Вплив результатів проектів на розвиток громадської думки та управлінських рішень безперечний: з 2001 року в Україні учні 1-9 класів вивчають інваріантний предмет «Основи здоров’я», розробниками програми і підручників до цього предмета є й учасники українсько-канадських проектів, а методисти ОІППО та багато вчителів, які навчалися в цих проектах, нині продовжують розробляти методику формування здоровог7о способу життя української учнівської молоді, застосовуючи досвід, набутий в межах означених проектів.


Юрій Жеребецький

Канада, Саскачеван, м. Саскатун

ел.адреса: t_boych@ukr.net


^ Питання здоров’я в курсі безпеки життєдіяльності


Василь Заплатинський


Дисципліна «Безпека життєдіяльності» відповідно до своєї мети і завдань вирішує питання забезпечення безпеки життєдіяльності людини, що, в свою чергу, включає власне питання безпеки людини та питання здоров’я людини. Відповідно той самий фактор може призвести до наслідків, які можна розцінювати як загрозу або порушення безпеки людини чи порушення або загрозу здоров’я. Відтак виникає необхідність у детальному обґрунтуванні та класифікації наслідків різноманітних небезпек, на ті, що несуть загрозу безпеці, та ті, що несуть загрозу здоров’ю, а також ті, що несуть загрозу безпеці та здоров’ю людини.

Згідно пропонованій класифікації здоров’я є одним з факторів безпеки людини. Систематизація в цих питаннях дозволяє науково обґрунтувати шляхи попередження та протидії тих чи інших загроз.


Заплатинський Василь Миронович

Докторант Національного авіаційного університету


Тел. 0972844687

zvm7@mail.ru


компетенції як життєві навички здоров’ятворення

в початковій школі


^ Ніна Коваль


Компетентнісний підхід при формуванні Державного стандарту початкової освіти зобов’язує структурувати його зміст та державні вимоги до навчальних досягнень учнів з урахуванням відповідних компетенцій. При розробленні змістової лінії «Здоров’я» галузі «Здоров’я і фізична культура» вихідним положенням розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів є розуміння здоров’я як феномена взаємоузгодженої життєдіяльності людини. При вивченні предмета «Основи здоров’я» за програмою, що має бути розробленою за означеним стандартом, потрібне розв’язання таких завдань:

  • формування в учнів знань про здоров’я, здоровий і безпечний спосіб життя, взаємозв’язок організму людини з природним і соціальним оточенням;

  • розвиток в учнів активної мотивації щодо дбайливого ставлення до власного здоров’я, удосконалення фізичної, соціальної, психічної і духовної складових здоров’я;

  • спонукання учнів до усвідомлення значущості здорового і безпечного способу життя;

  • виховання в учнів потреби в здоров’ї як важливої життєвої цінності, свідомого прагнення до ведення здорового і безпечного способу життя;

  • формування в учнів власного здоров’язбережувального досвіду з урахуванням усіх складових здоров’я;

  • використання в практично дієвій формі знань про здоров’я, способів навчально-пізнавальної і здоров’язбережувальної діяльності задля власного здоров’я та здоров’я інших.

Здоров’язбережувальна компетентність як ключова формується на міжпредметному рівні через предметні компетенції з урахуванням специфіки предметів, пізнавальних можливостей учнів початкових класів. Здоров’язбережувальна компетентність як предметна формується, зокрема, на змісті предмета «Основи здоров’я» на основі оволодіння учнями компетенціями, визначеними державними вимогами до навчальних досягнень учнів, якими, власне, є здоров’язбережувальні життєві навички (наприклад, уміння вибирати, ефективно спілкуватися, казати «Ні!», формувати корисні звички; застосовувати правила розв’язання конфліктів, надавати першу допомогу за незначних травм; вести здоровий спосіб життя тощо).


Коваль Ніна Степанівна

кандидат педагогічних наук, доцент,

старший науковий співробітник лабораторії

початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України

тел.: 481-37-45


^ Роль психологічного гуртка «Пізнай себе»

у формуванні здорового способу життя молоді


Володимир Лисюк


Умови сучасного становлення і розвитку Української держави привносять у молодіжне середовище такі негативні соціальні явища як аморальність, злочинність, розбещеність тощо, які, в свою чергу, ведуть до агресивності, жорстокості, нігілізму підлітків.

Підлітковий вік – це період значних змін у становленні особистості. Однією з найважливіших нових рис в особистості підлітка в цей час є потяг до самоствердження, бажання бути визнаним оточуючими.

Конфлікти з батьками, прояви самовираження підлітків, які шокують дорослих, а також зростання кількості асоціальних вчинків у цьому віці значною мірою провокуються тим, що більшість юнаків і дівчат ще не володіють способами продуктивного спілкування з дорослими та ровесниками.

Тому теоретичний і практичний матеріал психологічного гуртка «Пізнай себе» націлений саме на те, щоб сформувати у підлітків навички ефективної комунікації, самопізнання, спілкування у конфлікті, міжособистісні стосунки, що, в свою чергу, має стати підґрунтям попередження негативної поведінки осіб цієї вікової групи та формування психологічного здоров’я , що є складовою загального поняття здоров’я.

Теоретичний матеріал містить базові положення теорії спілкування: ознаки гарного слухача; вербальні та невербальні засоби комунікації; бар’єри спілкування; правила ефективної взаємодії з різними типами людей тощо. Він поданий у формі дозованих інформаційних повідомлень, розрахованих на 10-15 хвилин.

Кожна інформація супроводжується набором різноманітних практичних завдань: проблемні питання для мозкового штурму, опитувальники, тренінгові вправи, робота з роздавальним матеріалом. У практичній частині передбачені індивідуальні, парні та групові форми роботи з підлітками.

Упродовж діяльності гурток задовольнив потреби у набутті та зміцненні психологічної складової здоров’я понад 120 учасників, які високо оцінюють діяльність гуртка.


Лисюк Володимир Михайлович

Практичний психолог знз №226 Оболонського р-ну м. Києва

Тел.- 412.8377; 098.0510678


^ Формування здорового способу життя у студентів

вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації


Микола Лобур


Неякісне харчування з недостатньою кількістю вітамінів та мінералів, зловживання алкоголем та курінням, наркотичними речовинами, інфікування ВІЛ та іншими хворобами, ведення переважно малорухливого способу життя дуже часто становлять загрозу здоров’ю і повноцінному життю дітей, учнів та студентської молоді.

У зв’язку з цим, школа, вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації повинні відігравати важливу роль в набутті молоддю знань, вмінь, навичок і здоров’язберувальної компетентності , необхідних для захисту власного життя і здоров’я не тільки в процесі навчання, а протягом усього життя. Виконання поставлених завдань в рамках реалізації галузевих стандартів та навчальних планів підготовки молодших спеціалістів здійснюється через окремі розділи предметів «Фізкультура», «Захист Вітчизни», «Основи екології», «Хімія», «Біологія» (у студентів, прийнятих на навчання на основі базової загальної середньої освіти) та через навчальні предмети «Харчова хімія», «Екологія», «Фізичне виховання» (на базі основної загальної середньої освіти).

У рамках варіативної частини галузевих стандартів підготовки молодших спеціалістів, а також згідно нормативно-правових документів про платні послуги, зі студентами проводяться тематичні лекції, диспути, тренінги тощо з питань профілактики наркотичних та алкогольних проблем, куріння. Робота по формуванню здорового способу життя студентів також здійснюється згідно планів виховної та позакласної діяльності навчальних закладів.

Усі форми занять в межах зазначених предметів та позакласних заходів, які проводяться зі студентами, відповідають головній вимозі – постійно сприяють залученню їх до ведення здорового способу життя.


Лобур Микола Сергійович

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри філософії та освіти дорослих

ЦІППО УМО НАПН України

Тел.: 481-38-36


^ ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ЗАГАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕТОДИСТА РАЙОННОГО МЕТОДИЧНОГО КАБІНЕТУ

ОСНОВ ЗДОРОВ'Я


Олена Мирошніченко


Розглядаються теоретичні аспекти сутності педагогічної компетентності методиста РМК основ здоров'я.

Зокрема, компетентність трактується як: досвідченість у певній галузі, питанні; повноважність, повноправність у розв’язанні конкретної справи; поінформованість, обізнаність; авторитетність; коло повноважень (прав і обов’язків) певного органу чи посадової особи, установлених статусом (або іншими положеннями) установами, закладу.

Така структура професійної компетентності та види педагогічної компетентності має бути характерною для педагогічної компетентності будь-якого викладача та методиста. Крім того, особливості педагогічної культури методиста РМК з основ здоров'я визначаються також і специфікою їх професійної діяльності та власне фахового предмета.

Усі перераховані компоненти компетентності методиста РМК з основ здоров’я є складовою загальної педагогічної компетентності, що виявляється, зокрема, в його соціолінгвістичній, дидактичній, комунікативній, ціннісній орієнтації, здатності до рефлексії у професійно-педагогічній діяльності.


Мирошніченко Олена Олександрівна

Аспірантка кафедри філософії та освіти дорослих ЦІППО УМО НАПН України.

Тел.: 481-38-36


до витоків педагогічної валеології в україні


Віталій Мовчанюк


Вибір Україною демократичного шляху розвитку спонукав представників педагогічної та медичної громадськості сконцентрувати свої зусилля на виховання у молодої когорти українців нового світобачення і світосприйняття щодо своєї особистості, її ролі в майбутньому незалежної країни, формуванні в учнівської молоді ціннісного ставлення до здоров як запоруки успіху в житті не лише власного, але й усієї української спільноти.

Саме тому ще у 1990 року було створено українську громадську асоціацію «Рух за здоровий спосіб життя». Починаючи з 1992-1993 років активізувалися пошуки ефективних стратегічних шляхів та тактичних засобів співпраці фахівців педагогів і медиків щодо формування здорового способу життя молоді. Відбулася низка робочих нарад, семінарів, дискусій на різних рівнях, у тому числі й за участі представників міжнародної спільноти, на яких вироблялися плани роботи на найближче десятиліття. Ініціювали ці зустрічі співробітники МОН України – вчителі, методисти, науковці; представники МОЗ України – лікарі, у тому числі й Українського центру здоров’я; науковці Інституту українознавства Національного університету ім. Тараса Шевченка. До руху за здоровий спосіб життя приєдналися й науковці та практики з Тернопільської, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської областей.

Створенням перших програм здоров’ятворчого характеру, посібників для учнів, публікаціями в ЗМІ було сконцентровано зусилля громадськості України, насамперед, педагогічної, на необхідність розвою нової педагогічної галузі – валеологічної.

Із захопленням було сприйнято першу Концепцію неперервної валеологічної освіти, яку було схвалено на установчій науково-практичній конференції, яку ініціювали МОН України, МОЗ України, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерства оборони України і яка відбулася 17 травня 1994 року.

У жовтні 1994 року вийшов друком тепер уже класичний збірник «Шкільний курс «Валеологія», документи якого стали підставою для введення в Державний навчальний план ЗНЗ України варіативного предмета «Основи валеології». Громадська лінія здоров’ятворення завершилася, після багаторазових успішних відвідувань представників ВООЗ, прийняттям України 9 травня 1995 року до Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю.

Значно вплинули на розвиток педагогічної валеології в нашій країні кілька міжнародних проектів, серед яких найбільш успішними були «Партнери в охороні здоров’я: школи здоров’я» і «Молодь за здоров’я», що відбувалися під орудою Канадської агенції міжнародного розвитку, та міжнародний проект «Міста здоров’я». Ці проекти, власне, проклали шлях України до міжнародної спільноти на терени здоров’ятворення.

Історія української педагогічної валеології потребує свого ретельного дослідника, який бережливо поставиться до збереження кожного імені, кожної часточки внеску в розбудову цієї сучасної педагогічної галузі.

Нині, коли в Україні розвивається педагогічна валеологія, а українські учні вивчають обов’язковий предмет «Основи здоров’я», варто пам’ятати, що успіхи нашої держави в здоров’ятворенні свого молодого потенціалу закладено майже два десятиліття тому ентузіастами, які з честю можуть сказати: «Результатом мого життя є те, що діти України можуть вчитися, як берегти здоров’я».


Віталій Мовчанюк

Заслужений лікар України

Тел.моб.: 067-261-57-79


^ Духовна складова здоров’я людини: філософський аспект


Юлія Осокіна


Про здоров’я говорять, насамперед, маючи на увазі фізичний розвиток людини. Однак, однією із рівнозначних складових здоров’я є й духовна. Духовна складова здоров’я людини обумовлюється не лише релігійними засобами, вона – більш об’ємне утворення, що включає в себе моральні та естетичні цінності, наукові знання. Її можна визначити як здатність людини повною мірою розвинути духовну частину свого єства. Духовність є тим стрижнем, навколо якого концентруються всі інші характеристики, необхідні людині для повноцінного життя в суспільстві у якості особистості.

Сучасна епоха ринкових відносин висуває певні вимоги до людини, її культури, освіти, духовної і моральної позицій. З одного боку, пропагуючи ідеї прагматизму, з його настановами на досягнення багатства, успіху, кар’єри, людина орієнтується на власні потреби. Центр цих потреб поступово викристалізовується в прибуток, який вона має отримати в результаті тієї чи іншої діяльності. Установка на прибуток формує «людину економічну». Але, з іншого боку, в ринкових умовах духовність людини є далеко не периферійною справою. Ще Макс Вебер поставив поняття «духовність» і «матеріальна вигода» поряд. Задовго до сучасних супердосягнень техніки, він накреслив схему «етики відповідальності» – етики піклування про майбутнє. На сьогодні таким виявом етики є запровадження міжнародного стандарту «Соціальна відповідальність 8000».

Життя людини розгортається у трьох основних вимірах – діяльності, духовному середовищі і в культурі. Прагматизм може відтворювати лише частку світоглядної складової людського існування. В умовах глобалізації духовність людини вимірюється визнанням та сповідуванням загальнолюдських гуманістичних пріоритетів, як добро, турбота, чесність тощо. Духовність робить людину людиною, виховує особистість у вимірах суспільного ідеалу, що співпадає з основними параметрами духовної складової здоров’я.


Осокіна Юлія Сергіївна

Кандидат філософських наук,

завідувач відділу науково-організаційної роботи

УМО НАПН України

Тел: 481-38-15

Електронна пошта: migos2@mail.ru


^ Використання інформації сайту громадського клубу «Валеологія» як навчального інтерактивного посібника

при формуванні здоров’язбережувальної компетентності


^ Марина Польова


Сучасним джерелом інформації щодо збереження і зміцнення здоров’я, що є у віртуальному просторі, може бути спеціальний сайт для учителів, методистів, учнів, їх батьків. Він може грати роль навчальної книжки (швидше – посібника) на електронному носії. Такий сайт створено у громадському клубі «Валеологія» Будинку вчителя м. Києва.

Сайт складається з таких сторінок: „Про клуб „Валеологія”; „Рада клубу”, „Бібліотека”; „На допомогу вчителю”, “Для молоді”, Інформація про Будинок вчителя м. Києва”,

Інформаційні можливості Інтернету можуть бути використані як один з методів формування мотивації та бажання учнів самостійно обирати здоровий спосіб життя, навчатися йому.

На думку авторів сайту, діяльність сайту клубу „Валеологія” Будинку вчителя м. Києва є інноваційною. Його інформаційне наповнення може бути використане як навчальний посібник:

  • учнями під час проведення уроків здоров’я для виконання дослідницьких проектів, творчих завдань, дискусії тощо;

  • учителями й методистами при підготовці до уроків основ здоров’я, для самовдосконалення та пошуку власних шляхів до підвищення рівня здоров’язбережувальної компетентності;

  • батьками для підвищення рівня обізнаності із шляхами, методами і засобами формування здорового способу життя дітей.

Адреса сайту клубу „Валеологія”: www.valeoсlub.org.ua


Польова Марина

Учитель хімії та валеології спеціалізованої школи № 102 м. Києва

Ел. адреса: marinapolevaya@ukr.net

^ ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ


Надія Скоробогатько


Сучасний учитель повинен уміти творчо підходити до вирішення нагальних проблем суспільства, навчити учнів самостійно опановувати знаннями, застосовувати їх в контексті навчальних та життєвих ситуацій, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки. Учитель має сам оволодіти всіма складовими професійної компетентності.

Професійна компетентність учителя – це система професійних знань, умінь і установок, забезпечення їх мобільності, поповнення особистісних знань у курсовий і міжкурсовий період, творчо розв’язувати професійні завдання. Професіональна компетентність включає в собі вміння учителя конструювати розвиток учня, здійснювати індивідуальний розвиток школяра, уміння технологічно прогнозувати, планувати хід навчально виховного процесу, здійснювати контроль діяльності, спрямовувати на себе й учня суб’єкт співпраці, проводити моніторингові операції, створювати програмно – тематичні комплекси планування вивчення предметів, прогнозувати розвиток колективу та особистості, її якостей, почуттів та волі.

Учитель повинен уміти усвідомлювати рівень власної професіональної діяльності, своїх спеціальних, методичних і комунікативних спроможностей, потенціалу, уміння бачити недоліки у своїй роботі, мати бажання самоудосконалюватись. Він має уміти також створювати презентаційні слайди для ефективного супроводу навчально-виховного процесу, застосовувати раціональні прийоми пошуку, аналізу, адекватного відбору, враховувати дидактичні принципи, закономірності, способи, форми організації навчального процесу. До його умінь відносяться і використання наукових, позапрограмних джерел, робота над собою, розвиток навичок самокритики, самоконтролю, володіння мовленням: зв’язним, правильним, логічним; уміти вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, полеміку, дискусію, діалог, дебати, «круглий стіл» ділову нараду, ділову гру, переговори. Вчитель має знати службовий етикет і вміти його використовувати. Професіоналізм учителя, який досяг високого рівня усвідомлення соціальних проблем, ґрунтується на знаннях, нормах, цінностях, здібностях, набутих завдяки неперервному самовизначенню, самотворенню, самовдосконаленню і самореалізації.

Усіма цими якостями має володіти й учитель основ здоров’я, адже він сприяє здоров’ятворенню особистості, а здоров’я є однією з пріоритетних цінностей людини.


Скоробагатько Надія Михайлівна

Кандидат філологічних наук, доцент

відділу науково-організаційної роботи

УМО НАПН України

^ Роль громадського клубу «Валеологія»

у формуванні здорового способу життя


Надія Тараніна


Формування здорового способу життя учнівської молоді є, безперечно, одним із стратегічних напрямів розвитку українського суспільства. Саме тому в навчальному плані загальноосвітньої школи має місце інваріантний предмет «Основи здоров’я», який вивчають учні 1-9 класів. Для цього предмета розроблено навчально-методичний комплект, який складається з підручників, створених різними авторськими колективами, робочі зошити для дітей, методичні посібники для вчителів, навчальні таблиці.

Однак навіть цей значний внесок держави у формування здорового способу життя молоді, а отже й нації, не може охопити всі категорії населення, які прагнуть підвищити рівень своєї здоров’язбережувальної компетентності. Саме для забезпечення батьків, педагогів різних спеціальностей, пенсіонерів, студентів інформацією валеологічного змісту працює вже 15-й рік поспіль громадський клуб «Валеологія» Будинку вчителя м. Києва. Він працює за заздалегідь обговореною програмою, збирає щомісяця значну аудиторію. На засіданнях розглядаються різні аспекти здоров’язбереження, спрямовані на підвищення рівня усіх складових здоров’я – фізичної, психічної, соціальної та духовної.

Упродовж діяльності клуб задовольнив потреби у неформальному спілкуванні понад 2500 учасників засідань, які високо оцінюють діяльність клубу.

Клуб має свій сайт, який функціонує з 2009 року.


Тараніна Надія Петрівна

член ради клубу «Валеологія» Будинку вчителя м. Києва

Тел. – 411-51-18; 067-69-506-23

^ Правові аспекти формування здорового способу життя підростаючого покоління, РОЛЬ ДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ ТА ГРОМАДИ В ЦЬОМУ ПРОЦЕСІ


Людмила Тарусова


Соціальна політика держави визначає ряд напрямів діяльності щодо формування здорового способу життя підростаючого покоління, які закріплені в ряді державних документів: Конституції України, державних програмах «Здоров'я нації» , «Фізичне виховання – здоров'я нації» тощо та відповідних законах «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» та інших.

Школа та сім’я як провідні інститути , що формують особистість дитини, часто не в змозі оптимально реалізувати свої функції з цього питання. Виникає об’єктивна потреба залучення всіх інституцій держави та громадськості до вирішення цієї проблеми, для виховання у дитини стійкої протидії до шкідливих впливів макро- і мікросоціуму, небезпечного середовища.

Суттєві зміни в цьому напрямку передбачають необхідність:

  • вироблення конкретних планів дій, що базуються на особливостях певного соціуму і його реальних можливостях;

  • широкого інформування самих учасників процесу і носіїв інформації – тобто педагогів, батьків, громадськості в цьому напрямі;

  • координації зусиль усіх учасників навчально-виховного процесу;

  • вивчення ефективності діяльності суспільства в цьому напрямі;

  • корекції змісту нормативно-правових документів тощо.

Діяльність усіх державних та громадських інституцій, у т.ч. школи та сім’ї щодо формування здорового розвитку підростаючого покоління, повинна бути узгоджена з усіма основними принципами неперервної валеологічної освіти: науковості, доступності, системності, безперервності, практичної цілеспрямованості, превентивності, випереджуючої адаптації до змінюваних умов, забезпечення життєвозначимих потреб дитини тощо.


Людмила Тарусова

кандидат юридичних наук, доцент,

ІМП УМО НАПН України

тел.: 484-01-98; тел. моб: 096-302-50-19

ел.адреса: sav_sos@ukr.net

^ ЗДОРОВ'Язбережувальна компетентність учителя

основ здоров’я та шляхи її розвитку

Валентина Успенська


Вирішенню проблеми підвищення рівня здоров’я населення України, може сприяти якісне викладання предмету основи здоров’я у ЗНЗ. Однак лише вчителі основ здоров’я, які мають сформовану здоров'язбережувальну компетентність, можуть сприяти становленню ціннісного ставлення до здоров’я у школярів при вивченні предмета «Основи здоров’я».

Розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів сприяє володіння певними життєвими навичками, по групованими відповідно до складових здоров’я (фізична, соціальна, духовна, психічна). Здоров’язбережувальна (валеологічна) компетентність учителя забезпечує організацію здорового способу власного життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах, сприяння в реалізації здоров’язбережувальної функції розвитку учнів, оволодіння ними здоров’язбережувальних компетенцій.

Реалізація принципів здоров’язбереження здійснюється у педагогічній праці фахівця будь-якого фаху. Якщо ж говорити про здоров’язбережувальну компетентність вчителя основ здоров’я (валеології, основ безпеки життєдіяльності, факультативу “Школа проти СНІДу”, гуртків та факультативів здоров’яформуючого змісту), то до її складових слід віднести володіння арсеналом способів збереження, відновлення та розвитку власного здоров’я (навички медичного, біологічного змісту та питань безпеки життя), переконаність у доцільності їх застосування.


Успенська Валентина Миколаївна

старший викладач

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти,

заочна аспірантка УМО НАПН України

ел.адреса: uspenska06@yandex.ru


^ Формування здорового способу життя через освіту


Світлана Фіцайло


Модернізація освітньої галузі, що відбувається в державі, має на меті створення умов для особистісного розвитку та самореалізації кожного громадянина України. Одним із шляхів досягнення цієї мети є навчання школярів відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я людей, що їх оточують як до найвищих індивідуальних і суспільних цінностей, формування через освіту здорового способу життя.

Національною доктриною розвитку освіти в Україні передбачено створення умов для реалізації оздоровчої функції освіти і розгляду здоров’я як мети, змісту і результату навчання.

Важливе значення для вирішення означеної проблеми має освітянська нормативно-правова база, а саме – Закони України «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту», «Про позашкільну освіту»; Концепція загальної середньої освіти; Державний стандарт базової і повної середньої освіти.

На сьогодні назріла потреба переходу від етапу поінформованості школярів щодо способів збереження здоров’я до етапу формування у них стійкої мотивації щодо здорового способу життя. З цією метою Міністерством освіти і науки України:

  • затверджено Концепцію формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді (наказ МОН від 21.07.2004, № 605);

  • включено питання щодо здорового способу життя у зміст освіти початкової, середньої і старшої школи (Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 24);

  • упроваджено інваріантний предмет «Основи здоров’я», який вивчається в 1– 9 класах загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів;

  • розроблено навчально-методичне забезпечення (програми, підручники, посібники) предмета «Основи здоров’я» і факультативного курсу «Школа проти СНІДу»;

  • розроблено та апробовано профілактичні освітні програми формування здорового способу життя на основі розвитку життєвих навичок: навчальний предмет «Основи здоров’я» (1–9 класи), факультативні курси – «Корисні звички» (1–4 класи), «Я – моє здоров’я – моє життя» (5–6 класи), «Школа проти СНІДу» (10–11 класи);

  • упроваджено Програму «Сприяння просвітницькій роботі «рівний – рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», яка реалізується Міністерством освіти і науки спільно з Національною академією педагогічних наук;

  • створено умови для забезпечення підготовки, підвищення рівня кваліфікації та перепідготовки педагогічних працівників з питань формування здорового способу життя;

  • підготовлено понад 20 тисяч педагогічних працівників з питань формування здорового способу життя за програмами розвитку життєвих навичок;

  • сформовано систему позакласної роботи, яка включає роботу з дітьми і батьками із залученням громади;

  • створено Національну мережу Шкіл сприяння здоров’ю;

  • створено Координаційну раду Міністерства освіти і науки з питань формування здорового способу життя, профілактики ВІЛ-інфікування, туберкульозу та інших соціально-небезпечних хвороб серед учнівської та студентської молоді.


Фіцайло Світлана Сергіївна

Тел.: 486-28-25

Ел.пошта: s_fitsajlo@mon.gov.ua

^ Співпраця освітян та медичних працівників щодо валеологічного виховання учнівської молоді для зменшення детермінованих поведінкою чинників ризику

хронічних неінфекційних захворювань


^ А.В. Царенко, Н.Я. Панько, Т.В. Царенко


Невпинне поглиблення демографічної кризи та погіршення основних показників, які характеризують рівень здоров’я учнівської молоді України, свідчать, що існуюча парадигма, підходи та технології вітчизняної системи охорони здоров’я виявилися неефективними в сучасних соціально-економічних умовах. Це вимагає впровадження концепції профілактичної (санологічної) спрямованості діяльності лікарів та середніх медичних працівників закладів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), в першу чергу сімейних лікарів, та налагодження співпраці з освітянами, батьками та громадою щодо зменшення детермінованих поведінкою чинників ризику хронічних неінфекційних захворювань в учнівської молоді. Саме на засадних принципах профілактичної медицини, валеології та санології мають базуватись більшість програм формування та утвердження здорового способу життя.

Валеологія не є альтернативою медицині, а доповнює та розширює її кордони. Разом з тим, валеологи і санологи добре уявляють роль соціально-гігієнічних складових у справі збереження та зміцнення здоров’я індивіда, розробляють та пропонують для застосування в практичній медицині здоров’язберігаючі та санологічні технології, що формують та, при потребі, корегують спосіб життя людини.

На жаль, сьогодні переважна більшість населення нічого не робить, щоб зберегти та зміцнити власне здоров’я, щоб усунути або зменшити чинники ризику хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ), не дотримуються принципів та засад здорового способу життя. Значного поширення серед населення набули детерміновані поведінкою чинники ризику ХНІЗ – тютюнопаління, зловживання алкоголем та немедичне вживання наркотиків. Більшість населення має низький рівень рухової/фізичної активності. Нераціональне харчування і надмірна вага можуть спричиняти розвиток дистонії та секреторних порушень травного тракту, виникнення запальних та онкологічних захворювань, порушень опорно-рухового апарату та інших розладів адаптації і здоров’я. Велику частку захворюваності і смертності населення внаслідок епідемій туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу, які теж значною мірою зумовлені ризикованою поведінкою та недостатнім санітарно-освітнім рівнем населення, свідчать про актуальність налагодження співпраці освітян та медичних працівників щодо валеологічного виховання для зменшення детермінованих поведінкою чинників ризику ХНІЗ в учнівської молоді.


Царенко А.В., Панько Н.Я., Царенко Т.В.

Національна медична академія

післядипломної освіти імені П.Л.Шупика,

Ужгородський Національний університет,

Ужгородська центральна міська клінічна лікарня;

Київська міська клінічна лікарня №2.

Ел. адреса: atsarenko@gmail.com

Схожі:

Національна академія педагогічних наук України iconОсобистісно орієнтоване навчання математики: сьогодення і перспективи
Бурда Михайло Іванович – доктор педагогічних наук, професор, академік напн україни, головний учений секретар, Національна академія...
Національна академія педагогічних наук України iconНаціональна академія педагогічних наук україни інститут обдарованої дитини напн україни
Запрошуємо Вас взяти участь у міжнародній науково-практичній конференції, що відбудеться 6-7 грудня 2012 р у актовій залі Інституту...
Національна академія педагогічних наук України iconНаціональна академія педагогічних наук україни
move to 1812-2229
Національна академія педагогічних наук України iconНаціональна академія педагогічних наук україни
Вступ (загальний для категорії)
Національна академія педагогічних наук України iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національна академія педагогічних наук України

Національна академія педагогічних наук України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національна академія педагогічних наук україни національний університет «києво-могилянська академія» національний
Сучасний освітній менеджмент: економічні, організаційні та психологічні засоби реалізації в Україні, Європі та світі
Національна академія педагогічних наук України iconПерше інформаційне повідомлення міністерство освіти І науки України Національний університет кораблебудування Міністерство промислової політики України Національна Академія наук України Академія наук суднобудування України Міжнародна академія морських наук,
Перша Міжнародна науково-технічна конференція «Інновації в суднобудуванні та океанотехніці»
Національна академія педагогічних наук України iconНаціональна Академія педагогічних наук України Інститут соціальної та політичної психології напн україни
Слюсаревський Микола Миколайович, член-кореспондент напн україни, директор іспп напн україни
Національна академія педагогічних наук України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національна академія педагогічних наук україни
Міжвідомча науково-дослідна лабораторія "теорія І практика підготовки майбутніх учителів до педагогічної дії"
Національна академія педагогічних наук України iconКиївський національний університет імені тараса шевченка національна академія педагогічних наук україни
Чинники та технології соціалізації І ресоціалізації особистості в умовах сучасного суспільства”
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи