Ірина Ужченко, Елла Кукса icon

Ірина Ужченко, Елла Кукса




Скачати 51.17 Kb.
НазваІрина Ужченко, Елла Кукса
Дата03.09.2012
Розмір51.17 Kb.
ТипДокументи

Ірина Ужченко, Елла Кукса

(Луганськ)

СТАНОВЛЕННЯ ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Місце й роль цілепокладання в житті людини досить очевидні, якщо взяти до уваги, що все життя - це нескінченна кількість форм діяльності, учинків, актів спілкування й інших видів цілеспрямованої активності. Від ступеня досконалості цілепокладаючої функції особистості залежить успішність, надійність, про­дуктивність, кінцевий результат її діяльності.

Коли особистість сама ставить перед собою цілі, це свідчить про те, що вона перебуває на вищому рівні розвитку, ніж у тому випадку, коли вона приймає цілі, нав'язані їй іншими людьми. Самостійна постановка цілей властива лише досить зрілій особистості. Свідому постановку цілей психологи зв'язують із розвитком довільної поведінки, з можливістю приймати рішення, появою намірів, що зменшує імпульсивність, безпосередність, ситуативність поведінки дитини.

У період молодшого шкільного віку в центр психічного розвитку висувається розвиток самої довільності: формується довільний характер пізнавальних процесів дитини; виникає здатність діяти організовано, у відповідності з поставленими перед нею завданнями [2].

З формуванням у молодших школярів довільної поведінки тісно пов'язані такі новоутворення, як планування результатів дії й рефлексія.

Дитина здатна оцінити свій учинок з погляду його результатів і тим самим змі­нити свою поведінку, спланувати її відповідним чином. З'являється смислово-орієнтовна основа у вчинках, це тісно пов'язане з дифференційованістю внутрішнього й зовнішнього життя [3].

Вважається, що навчальна діяльність обумовлює виникнення психологічних новоутворень - рефлексію, довільність, внутрішній план дій, які необхідні для засвоєння інструкції, або способів дії із предметами.

Під час розв’язання навчального завдання, як відзначає Г. Абрамова, думка дитини рухається від загального до окремих випадків, при цьому дитина здійснює наступні дії: перетворення умов завдання з метою виділення загального ставлення до досліджуваного об'єкту; перетворення моделі для вивчення її властивостей; побудова системи окремих завдань, які вирішуються загальним способом; контроль за виконанням дій; оцінка засвоєння загального способу [1].

Коли дитина сама навчиться ставити перед собою мету навчальної дії та знаходити засоби для її досягнення, її поведінка отримує характеристики справжньої довільності. Постановка мети заснована на особистісному ставленні дитини до неї - у її змісті можна побачити відображення інтересів дитини, їхньої спрямованості й ступеня стійкості.

«Втрата дитячої безпосередністі» що відбувається в цьому віці характеризує новий рівень розвитку мотиваційно-потребової сфери, що дозволяє дитині діяти не безпосередньо, а керуватися свідомими цілями, соціально виробленими нормами, правилами й способами поведінки [3].

Відомо, що реалізація мотивів залежить від уміння школярів ставити перед собою цілі, обґрунтовувати їх і досягати в процесі навчання.

Наявність здатності ставити перед собою цілі є показником зрілості мотиваційної складової в школяра. А. Маркова відзначає, що здатність до цілепокладання, у свою чергу, є одним з вольових компонентів мотиваційної сфери учня [5].

Психологи відзначають, що мотиви звичайно характеризують навчальну діяльність у цілому, а цілі характеризують окремі навчальні дії. Це означає, що цілі самі по собі, без мотивів, не визначають навчальної діяльності, навчальної поведінки школяра. Мотив створює установку до дії, а пошук і осмислювання мети забезпечують реальне виконання дії. Так, постійно здійснюються взаємовпливи й взаємопереходи мотивів і цілей навчання. Народження нового мотиву викликає нові цілі, а стійке досягнення останніх сприяє зворотньому впливу на мотиви - появі нових мотивів. Це явище в психології було названо «зрушення мотиву на мету».

Важливо відзначити, що той зміст, який у навчальній діяльності займає місце мети, краще усвідомлюється й легше запам'ятовується учнем. Наявність умінь постановки цілей є показником зрілості мотиваційної сфери школяра.

Довільність психічних функцій учнів молодшого шкільного віку стає необхідним підгрунтям для розвитку цілепокладання. Постановка цілей у молодшому шкільному віці характеризується готовністю до прийняття завдань, заданих учителем; стає здатним визначати важливість і послідовність цілей як на уроці, так і при самостійній організації свого часу (при дотриманні режиму домашніх занять); готовий самостійно намітити систему проміжкових цілей на шляху до головної мети, поставленої вчителем, а також визначити засоби досягнення цих проміжкових цілей.

Вікові особливості вносять важливі корективи в цілепокладання. Так, дослідження свідчать, що молодші школярі відчувають значні труднощі в самостійній постановці цілей. Прийняття й утримання мети, що ставиться іншою людиною, також є для них складною справою (М. Матюхіна) [6].

Чітке визначення мети діяльності має надзвичайно потужний спонукальний ефект. Коли школяр сам ставить перед собою мету (а не виконує точно вказівки й завдання вчителя), то він може виконати роботу, яка по обсягу в кілька разів перевищує ту, яку він виконав би без самостійної постановки мети.

У дослідженні Л. Славіної деякі діти, коли їм пропонували цікаву, але невизначену за кінцевою метою роботу, самостійно ставили перед собою мету. Коли діти чітко окреслювали обсяг роботи, то працювали організованіше, цілеспрямованіше й наполегливіше (і працювали до кінця без перенасичення, утоми й розпаду діяльності), були більш мотивованими, ніж ті діти, які тільки виконували вказівки старших. Можна стверджувати, що діти починали керувати своєю діяльністю на основі цілепокладання, самостійної постановки цілей, що мали значний спонукальний (стимулюючий) ефект [4].

Введення умов, які б регламентували діяльність (наприклад, інструкція виконати певний обсяг роботи), змінює характер діяльності дитини.

Кожний із процесів цілепокладання в навчальній діяльності є не просто одномоментним актом, а є складним процесом виконання декількох дій школяра, - наприклад аналізу умов, оцінки своїх можливостей, зіставлення різних цілей між собою й т.д..

Таким чином, молодший шкільний вік є періодом важливих особистісних новоутворень: довільності психічних процесів, внутрішнього плану дій, рефлексії власної поведінки, планування результатів дії, контролю і самоконтролю, самооцінки. Спостерігається тенденція до формування свідомого й вольового регулювання дитиною своєї поведінки, мислення висувається в центр свідомої діяльності дитини. Воля включає у свою структуру як свідомо поставлені цілі, так і інші вищі психічні функції. Цей вік характеризує новий рівень розвитку мотиваційно-потребової сфери, що дозволяє дитині керуватися свідомими цілями. З'являється смислово-орієнтировочна основа вчинків. До кінця молодшого шкільного віку школяр може здійснювати контроль за своєю роботою, виконувати навчальну роботу самостійно, він може сам поставити перед собою навчальне завдання, скласти режим роботи, оцінити й перевірити її. Таким чином, молодший шкільний вік - вік становлення цілепокладання, що остаточно оформлюється до кінця 4 класу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. пособие для студ. вузов. - 4-е изд., стереотип./ Абрамова Г.С. - М.: «Академия», 1999.- 672 с.

2. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Под редакцией Д. И. Фельдштейна / Божович Л.И. - М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. - 352 с.

3. Выготский Л.С. Собрание сочинений. Т. 4, ч. 2 Проблема возраста./ Выготский Л.С.

4. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник./ Занюк С.С. – К.: Либідь, 2002. – 304 с.

5. Маркова А. К.Пособие для учителя./ Маркова А. К.- М.: Просвещение, 1983. — 96 с. 6. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников./ Матюхина М.В. - М., 1984.

Схожі:

Ірина Ужченко, Елла Кукса iconПилипенко Ірина Ігорівна Портяник Крістіна Сергіївна Харченко Ірина Миколаївна Чеберко Артем Валерійович Щогла Юлія Леонідівна список вступників, що рекомендуються до зарахування за умовами конкурс

Ірина Ужченко, Елла Кукса iconДобропас ірина Олександрівна
Добропас ірина Олександрівна (24. VI. 1957, Миколаїв) – філософ, канд філос наук (Традиція І новаторство в розвитку наукового пізнання,...
Ірина Ужченко, Елла Кукса iconВіктор Дмитрович Ужченко…
Міністерства освіти І науки України, почесний професор лну імені Тараса Шевченка, Відмінник освіти України, талановитий педагог
Ірина Ужченко, Елла Кукса iconВимоги до оформлення доповідей, що подаються
Спу (наприклад: Ужченко В. Образи рідної мови. – Луганськ, 1999.) в алфавітному порядку. Виноски робляться таким чином: у квадратних...
Ірина Ужченко, Елла Кукса iconДегтяренко Тетяна Миколаївна, Лобанова Олена Василівна, Дудченко Ірина Олександрівна. Основні характеристики, суть розробки: навчальний посібник
Автори: Дегтяренко Тетяна Миколаївна, Лобанова Олена Василівна, Дудченко Ірина Олександрівна
Ірина Ужченко, Елла Кукса iconОвдієнко Ірина Михайлівна

Ірина Ужченко, Елла Кукса iconОвдієнко Ірина Михайлівна

Ірина Ужченко, Елла Кукса iconК е. н., доц Лопаткіна Ірина Вікторівна

Ірина Ужченко, Елла Кукса iconСт викладач Лопаткіна Ірина Вікторівна

Ірина Ужченко, Елла Кукса iconКочнова Ірина Валентинівна ( Kochnova Irina N.)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи