Бардашевський юрій валерійович icon

Бардашевський юрій валерійович




Скачати 462.04 Kb.
НазваБардашевський юрій валерійович
Сторінка1/2
Дата11.09.2012
Розмір462.04 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ


БАРДАШЕВСЬКИЙ ЮРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ




УДК 796:616.988.23-085


КОРЕКЦІЯ РУХОВОЇ ФУНКЦІЇ УЧНІВ

З НАСЛІДКАМИ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧУ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ


24.00.03 – Фізична реабілітація


Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту




Київ – 2011

Дисертацією є рукопис


Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді і спорту


^ Науковий керівник

кандидат медичних наук, доцент

Баннікова Римма Олексіївна,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, доцент кафедри фізичної реабілітації


^ Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Самосюк Іван Захарович,

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії і курортології;


кандидат медичних наук, доцент

^ Луковська Ольга Леонівна,

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту, завідувач кафедри фізіології та спортивної медицини.


Захист відбудеться 16 лютого 2011 р. о 12.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.02 в Національному університеті фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1)


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1)


Автореферат розісланий 14 січня 2011 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. В. Коробейніков

^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Сучасний стан нашого суспільства вимагає гуманізації всіх сторін його буття. В Україні більше 50 тис. соціально дезадаптованих дітей
(В. Ю. Мартинюк, С. М. Зінченко, 2005), виходячи з чого особливе місце має бути відведено різним напрямкам реабілітаційної роботи з інвалідами з метою забезпечення розвитку опорно-рухового апарату, зміцнення здоров’я, підвищення рівня рухової функції, поліпшення якості життя (І. З. Самосюк, В. П. Лисенюк, С. Г. Криворучко, 2009).

Оскільки інвалідність пов’язана не тільки з втратою працездатності, а й з обмеженням рухової діяльності, дана категорія осіб перебуває у вимушених умовах дефіциту рухової активності, серед яких значну частку (більше 30 тис.) складають діти, хворі на дитячий церебральний параліч (ДЦП) (В. І. Козявкін, М. М. Сак, О. А. Качмар, М. О. Бабадагли, 2007). У силу даних обставин учні спеціалізованих навчальних закладів з наслідками ДЦП у значній мірі схильні до негативного впливу гіподинамії (А. В. Гузій, 2002; С. А. Холодов, 2002; М. С. Ковінько, 2002; Г. А. Єдинак, 2010). Повноцінна інтеграція таких юнаків і дівчат у суспільство різноманітними засобами реабілітації є актуальним завданням сьогодення. Дослідження фахівців у галузі корекційної педагогіки (А. Г. Шейнкман, 2000; М. О. Лянной, 2003; Л. В. Шапкова, 2004; В. І. Козявкін, 2005; В. М. Синьов, 2008 та ін), присвячені корекції рухової і психічної сфери осіб з ДЦП, свідчать про надзвичайну складність даної проблеми. Правильна побудова і проведення комплексу заходів фізичної реабілітації є обов’язковими, оскільки відзначаються великим потенціалом для корекції і вдосконалення моторики людей з обмеженими можливостями (Л. О. Бадалян, 2003; С. П. Демчук, 2003;
В. А. Качесов, 2005; О. Л. Луковська, С. М. Афанасьєв, 2006; Л. К. Воронянська, 2007).

Проте реабілітація осіб з ДЦП на пізній резидуальній стадії має ряд істотних відмінностей. По-перше, у зв’язку з тим, що функціональний стан опорно-рухового апарату в обстежуваних підлітків значною мірою відстає від вікової норми в силу характеру патології та низької рухової активності і, по-друге, у зв’язку з тим, що відновлення тієї чи іншої втраченої функції відбувається переважно за рахунок компенсаторно-пристосувальних процесів (Є. Т. Лільїн, 2005; В. Ю. Мартинюк,
С. М. Зінченко, 2005; К. О. Семенова, 2009). Справа в тому, що в пізній резидуальній стадії патологічний руховий стереотип вже сформований, вторинні дистрофічні процеси спостерігаються в м’язах, зв’язках, суглобових хрящах. Деформації кінцівок стійкі, фіксовані, важко піддаються корекції (В. І. Козявкін, 2003). Тому загальноприйняті реабілітаційні програми, які включають лікувальну фізичну культуру, масаж, фізіотерапевтичні процедури, недостатньо ефективні. Потрібен мультидисциплінарний підхід до рухового розвитку підлітків з церебральними паралічами. Розширити можливості відновлення порушеної рухової функції і тим самим посприяти інтеграції в суспільство осіб з наслідками ДЦП можна шляхом вдосконалення існуючих комплексних програм фізичної реабілітації нетрадиційними методами (Л. В. Мороз, 2007).

Разом з тим, як показує аналіз науково-методичної літератури, програми фізичної реабілітації учнів, що враховують форму ДЦП, ступінь тяжкості рухових порушень, індивідуальні особливості фізичного розвитку та вторинні відхилення, відсутні, що, мабуть, пов’язано з обмеженням (при ДЦП) можливості реалізації широкого спектру традиційних засобів в умовах спеціалізованого навчального закладу (О. А. Мерзлікіна, 2002; М. С. Ковінько, 2002; С. П. Демчук, 2003; М. О. Лянной, 2003). Беручи до уваги той факт, що кількість дітей з обмеженими можливостями, які мають різні порушення функціонального стану опорно-рухового апарату, неухильно росте, стає очевидною актуальність розробки програми корекції рухової функції учнів з наслідками ДЦП і є обґрунтуванням для проведення даного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до «Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2001–2005 рр.» Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 2.2.8. «Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів, травмах опорно-рухового апарату і зниженні працездатності», номер державної реєстрації 0104U003840, а також відповідно до «Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2006–2010 рр.» Міністерства України у справах сім’ї , молоді і спорту за темою 4.3.1. «Удосконалення оздоровчо-реабілітаційних програм профілактики та корекції дисфункцій, зумовлених порушеннями в різних системах організму», номер державної реєстрації 0106U010794.

Роль автора при розробці даних тем полягає в побудові й апробації програми фізичної реабілітації осіб з наслідками ДЦП на пізній резидуальній стадії.

^ Мета дослідження – обґрунтування, розробка та впровадження комплексної програми фізичної реабілітації для корекції рухової функції і підвищення ефективності реабілітаційних заходів для учнів з наслідками ДЦП, які навчаються у спеціалізованому навчальному закладі.

^ Завдання дослідження:

  1. Систематизувати та узагальнити сучасні науково-методичні знання, вітчизняний і зарубіжний досвід з проблеми фізичної реабілітації осіб з ДЦП.

  2. Дослідити рухові можливості осіб з наслідками ДЦП, які навчаються у спеціалізованому навчальному закладі.

  3. Розробити комплексну програму фізичної реабілітації з використанням нетрадиційних компенсаторно-відновних методів для корекції рухової функції учнів з обмеженими можливостями під час їх навчання у спеціалізованому навчальному закладі.

  4. Визначити ефективність результатів застосування в умовах спеціалізованого навчального закладу комплексної програми фізичної реабілітації щодо її впливу на функціональний стан опорно-рухового апарату осіб з наслідками ДЦП на пізній резидуальній стадії.

^ Об’єкт дослідження – процес відновлення і корекція рухової функції учнів з наслідками ДЦП на пізній резидуальній стадії.

Предмет дослідження – зміст комплексної програми фізичної реабілітації з використанням нетрадиційних засобів відновлення для корекції рухової функції учнів з наслідками ДЦП.

^ Методи дослідження: аналіз спеціальної науково-методичної літератури, педагогічні методи (педагогічне спостереження), антропометричне обстеження, гоніометрія, клінічні методи обстеження (тестування тонусу м’язів, оцінка моторики «Рівермід» (Rivermead Motor Assessment), оцінка можливостей кисті по тестуванню «Ability of Hand», тепінг-тест), інструментальні методи обстеження (електроенцефалографія), методи математичної статистики.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

  • уперше на підставі кількісних показників функціонального стану опорно-рухового апарату (пасивної амплітуди рухів у суглобах верхніх і нижніх кінцівок, рівня спастичності м’язів, рухових тестів) науково обґрунтована програма корекції рухових дисфункцій в учнів з наслідками ДЦП на пізній резидуальній стадії в умовах спеціалізованих навчальних закладів, спрямована на підвищення фізичних можливостей і поліпшення якості життя;

  • уперше розроблена програма фізичної реабілітації, що відрізняється комплексним підходом, яка включає підібрані з урахуванням виявлених рухових порушень нетрадиційні компенсаторно-відновні методи, спрямовані на корекцію м’язового тонусу і маніпулятивних функцій верхніх кінцівок;

  • розширені теоретичні уявлення про вплив запропонованих засобів і методів фізичної реабілітації на рухову функцію учнів з наслідками ДЦП на основі оцінки їх ефективності;

  • доповнені дані, що характеризують особливості рухових порушень і функціональний стан осіб з ДЦП на пізній резидуальній стадії.

^ Практична значення одержаних результатів. Розроблена програма корекції м’язового тонусу в осіб з ДЦП сприяє усуненню регіонального м’язового дисбалансу, зменшенню спастичності і поліпшенню маніпулятивних функцій кисті на пізній резидуальній стадії захворювання. Запропонована програма може бути використана в системі реабілітації учнів з наслідками ДЦП в умовах спеціалізованих навчальних закладів.

Результати досліджень впроваджені в реабілітаційно-відновний процес Житомирського Вищого професійно-технічного училища, а також навчальний процес кафедр фізичної реабілітації Національного університету фізичного виховання і спорту України та Житомирського економіко-гуманітарного інституту ВНЗ «Університет «Україна» при викладанні дисципліни «Фізична реабілітація при захворюваннях нервової системи» та спецкурсу «Нетрадиційні методи фізичної реабілітації», що підтверджується відповідними актами впровадження.

^ Особистий внесок автора полягає в теоретичній розробці та обґрунтуванні основних ідей і положень дисертаційного дослідження: у проведенні інформаційного пошуку, визначенні актуальності теми, постановці цілей і завдань дослідження, в організації та проведенні теоретичної та експериментальної роботи по кількісному і якісному аналізу й обробці отриманих результатів, обґрунтуванні, розробці та впровадженню програми фізичної реабілітації для корекції рухової функції учнів з наслідками ДЦП, підготовці публікацій. У спільних публікаціях автору належать дані педагогічних та інструментальних досліджень.

^ Апробація результатів досліджень. Результати проведених досліджень викладені в доповідях на Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Молода спортивна наука України» (Львів, 2006, 2007), XII Міжнародному науковому конгресі «Сучасний олімпійський та параолімпійський спорт і спорт для всіх» (Москва, 2008), II-й Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Освіта та здоров’я: формування здоров’я дітей, підлітків та молоді в умовах навчального закладу» (Суми, 2008), на I, II і III Міжнародних наукових конференціях молодих вчених (Київ 2008, 2009, 2010), науково-методичних конференціях і засіданнях кафедри фізичної реабілітації Національного університету фізичного виховання і спорту України (2005–2010 рр.).

Публікації. З проблеми досліджень опубліковано 16 наукових робіт, з яких 7 у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, з них – 3 індивідуальні статті та розділ у колективній монографії.

^ Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 169 сторінках основного тексту, складається з вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, містить 39 таблиць та 11 малюнків. У роботі використано 240 джерел літератури, з яких 199 вітчизняних і 41 зарубіжних авторів.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження; розкрито наукову новизну і практичну значущість роботи, відображено особистий внесок здобувача; представлено сферу апробації результатів дослідження, зазначено кількість публікацій.

У першому розділі дисертаційної роботи «^ Сучасний стан проблеми комплексної реабілітації осіб з наслідками дитячого церебрального паралічу на пізній резидуальній стадії» проведено теоретичний аналіз літературних джерел, які регламентовані в дисертаційній роботі.

Узагальнені дані науково-методичної літератури про особливості корекції рухових порушень в осіб з наслідками ДЦП.

З’ясовано, що в більшості робіт в основному відображені загальні питання фізичної реабілітації при ДЦП та практично не розроблені комплексні програми реабілітаційних заходів з використанням нетрадиційних засобів і методів фізичної реабілітації і застосуванням об’єктивних, що не обтяжують пацієнта, методів оцінки результатів відновного лікування саме на пізній резидуальній стадії ДЦП.

У процесі вивчення наукової літератури виявлено, що в умовах спеціалізованого навчального закладу існує об’єктивна необхідність оптимізувати систему фізичної реабілітації учнів з наслідками ДЦП на пізній резидуальній стадії нетрадиційними методами корекційного впливу.

У другому розділі «^ Методи та організація дослідження» обґрунтовано і описано систему взаємодоповнювальних методів дослідження, спрямованих на вирішення завдань дослідження, адекватну об’єкту, предмету та меті роботи. Дослідження проводилися при комплексному клінічному обстеженні за участю лікаря невропатолога на базі Житомирського Вищого професійно-технічного училища. Досліджуваний контингент становили 69 осіб (39 чоловічої та 30 жіночої статі) у віці 15–20 років, який розподілявся таким чином: спастична диплегія – 32, геміпаретична форма ДЦП – 25 і гіперкінетична форма – 12 осіб. З урахуванням форми ДЦП методом випадкової вибірки були відібрані учні основної (32 осіб) та контрольної групи (37 осіб). В основній групі з формою ДЦП – спастична диплегія було 16 (23,19 %), геміпаретичною формою – 10 (14,49 %), гіперкінетичною формою – 6 осіб (8,7 %).
У контрольній групі зі спастичною диплегією було 16 (23,19 %), геміпаретичною формою – 15 (21,74 %), гіперкінетичною формою – 6 осіб (8,7 %). Середній вік осіб з ДЦП в контрольній групі склав 17 ± 2,62 років, в основній – 17 ± 3,93 років.

Дослідження проводилися в три етапи протягом 2004–2009 рр.

На першому етапі дослідження (2004–2005 рр.) був проведений детальний аналіз сучасних літературних джерел; окреслено проблеми, визначені мета, завдання, об’єкт, предмет; освоєні методи дослідження; розроблена індивідуальна реабілітаційна карта обстеження.

На другому етапі (2005–2006 рр.) було проведено обстеження, здійснено збір інформації, отримані матеріали, що дозволяють об’єктивно оцінити стан функціональних можливостей опорно-рухового апарату досліджуваного контингенту учнів з ДЦП та розробити комплексну програму фізичної реабілітації.

На третьому етапі (2007–2009 рр.) були завершені педагогічні дослідження, визначено ефективність впровадження розробленої програми фізичної реабілітації, узагальнено та проаналізовано результати шляхом порівняння вихідних, проміжних і кінцевих показників тестування, проведена обробка результатів з використанням методів математичної статистики, здійснено оформлення дисертаційної роботи.

У третьому розділі «^ Характеристика рухових можливостей і функціонального стану осіб з дитячим церебральним паралічем на пізній резидуальній стадії» представлені дані констатаційного дослідження.

Для визначення ступеня рухових дисфункцій та подальшого проведення аналізу з метою визначення пріоритетів і напрямів реабілітаційного втручання здійснена попередня оцінка стану пацієнта, на підставі якої розроблено комплексну програму фізичної реабілітації.

Маса тіла учнів зі спастичною диплегією до реабілітаційних заходів в середньому становила 55,42 кг (S = 5,74 кг), в учнів з геміпаретичною формою ДЦП – 54,9 кг (S = 4,12 кг), з гіперкінетичною – 57, 34 кг (S = 5,28 кг).

Довжина тіла учнів зі спастичною диплегією до реабілітаційних заходів в середньому становила 168,86 см (S = 6,81 см), в учнів з геміпаретичною формою ДЦП – 169,42 см (S = 5,25 см), з гіперкінетичною формою – 171 см (S=5,56 см).

Індекс маси тіла учнів зі спастичною диплегією до реабілітаційних заходів в середньому склав 19,38 (S = 0,78), в учнів з геміпаретичною формою ДЦП – 18,99
(S = 0,75), в учнів з гіперкінетичною формою ДЦП – 19,2 (S = 0,76).

В учнів основної групи маса тіла в середньому становила 55,38 кг (S=5,07 кг), контрольної групи – 55,76 кг (S = 4,25 кг). Довжина тіла відповідно 169,22 см
(S = 5,96 см), 169,59 см (S = 5,78 см). В учнів основної групи індекс маси тіла в середньому становив 19,29 (S = 0,78), контрольної – 19,12 (S = 1,12). Аналіз наведених даних дозволяє зробити висновок, що учні основної і контрольної груп за показниками маси тіла, довжини тіла та індексу маси тіла до проведення основного педагогічного експерименту статистично достовірних відмінностей не мали (p> 0,05).

При дослідженні показників пасивної амплітуди рухів у суглобах верхніх і нижніх кінцівок визначено, що обсяг рухів в учнів з наслідками ДЦП статистично значимо відрізнявся від середньостатистичних показників норми (p <0,05). Найбільші труднощі виникали при спробі виконання наступних пасивних рухів: відведення стегна, зовнішня ротація стегна, згинання нижньої кінцівки, розгинання стопи, відведення плеча і розгинання кисті. При спастичних проявах нормалізація тонусу м’язів є необхідним компонентом для здійснення нормального (не патологічного) вольового руху. Зручною для оцінки патологічного тонусу м’язів є модифікована шкала Ашворта (Modified Ashworth Scale for Spastic Hypertonia) (по R. Bohannon, V. Smith, 1987; D. Wade, 1992). При проведенні обстеження визначався рівень спастичності групи м’язів задньої поверхні стегна. Середній первинний показник спастичності м’язів в учнів з наслідками ДЦП склав 2,88 бала (S = 0,84 бала), що суттєво ускладнювало рухову активність.

Середній показник проведеного тестування за шкалою «Рівермід (завдання для руки)» (за N. Lincoln, D. Leadbitter, 1979; F. Collen і співавт., 1990; D. Wade, 1992) осіб з наслідками ДЦП склав 8,2 бала (S = 1,81 бала). Середній показник тестування по тесту «Ability of Hand» (за M. Penta і співавт., 1998) учнів з наслідками ДЦП склав 38,98 бала (S = 8,8 бала). За результатами тепінг-тесту учні з наслідками ДЦП до курсу фізичної реабілітації мали такі середні показники: 28,5; 24,0; 17,72; 13,43 рухів за 10 с. Згідно з результатами електроенцефалографії середній показник амплітуди α-ритму у пацієнтів з наслідками ДЦП до курсу реабілітації становив 122,79 мкВ (S = 52,8 мкВ). Середній показник амплітуди β-ритму до реабілітаційного курсу становив 24,07 мкВ (S = 18,4 мкВ).

Обстеження (тестування) контингенту осіб, які навчаються у спеціалізованому навчальному закладі, до початку проведення фізичної реабілітації показало, що ДЦП супроводжується порушенням довільних рухів (парез), і, як підтверджують дані тестів, низьким рівнем володіння пацієнтами маніпулятивними навичками, що істотно знижує рівень якості життя. У цілому показники тестування рівня спастичності м’язів за шкалою Ашворта, гоніометрії, тепінг-тесту, тестування за тестами «Reavermead Motor Assesment», «Ability of Hand» і показники амплітуди α і β-ритмів осіб з ДЦП основної і контрольної групи до відновного лікування свідчать про те, що групи є порівнянними (p>0,05).

Отримані в ході констатаційного педагогічного експерименту дані підтверджують необхідність розробки програми фізичної реабілітації для корекції рухової функції учнів з наслідками ДЦП на пізній резидуальній стадії.

Четвертий розділ «^ Програма фізичної реабілітації, у поєднанні із засобами альтернативної медицини, для корекції рухової функції учнів з наслідками дитячого церебрального паралічу» присвячений теоретичному обґрунтуванню методичних підходів до розробки програми фізичної реабілітації.

Розділ містить докладний опис засобів, що використовувалися, і методів фізичної реабілітації. Відповідно до даних аналізу спеціальної науково-методичної літератури та власних досліджень, розроблена комплексна програма корекції рухових дисфункцій учнів з наслідками ДЦП, яка враховує форму захворювання, ступінь тяжкості рухових порушень, особливості фізичного розвитку, вторинні відхилення.

Вибір методів і засобів реабілітаційного втручання для програми фізичної реабілітації здійснювався на основі наступних складових: обстеження (тестування), складання реабілітаційного прогнозу в залежності від форми і ступеня тяжкості ДЦП, аналізу отриманих даних, чіткого планування реабілітаційних заходів та проведення періодичного контролю.

Запропонована комплексна програма фізичної реабілітації передбачала: обстеження для визначення функціональних порушень і обмежень; реабілітаційний прогноз; планування реабілітаційного процесу; реабілітаційне втручання; оцінку результатів і корекцію реабілітаційного втручання. Реабілітаційний прогноз залежав від форми і ступеня тяжкості ураження рухової системи при ДЦП та передбачав можливий рівень відновлення рухової та інших функцій пацієнта. Плануванням визначалися завдання, які мають свою послідовність вирішення, що на нашу думку є реальним в умовах спеціалізованого навчального закладу (рис. 1).





Рис. 1. Алгоритм реабілітаційного процесу для осіб з наслідками ДЦП на пізній резидуальній стадії


Реабілітаційне втручання було спрямоване на вирішення наступних завдань: нормалізація довільних рухів у суглобах верхніх і нижніх кінцівок, нормалізація дихальної функції, формування навички правильної постави і правильного положення стоп, корекція сенсорних розладів, корекція координаційних порушень (дрібної моторики кисті, статичної та динамічної рівноваги, ритмічності рухів, орієнтування в просторі), тренування м’язово-суглобового відчуття, профілактика та корекція контрактур, активізація психічних процесів та пізнавальної діяльності. До кожного завдання був обраний конкретний метод втручання, що передбачав чітке дозування. При визначенні фізичного навантаження враховувалися фактори, які його обмежують.

Програма основної групи включала такі засоби фізичної реабілітації: лікувальну фізкультуру (проведення індивідуально підібраного комплексу фізичних вправ з урахуванням форми ДЦП, віку, статі, рівня рухових можливостей, ступеня наявних ускладнень, супутніх захворювань та ін.); елементи юмейхо-терапії, що складаються з масажних прийомів, спеціально підібраних прийомів біодинамічної корекції ланок опорно-рухового апарату і пасивних вправ, спрямованих на розтяг спазмованих груп м’язів; тандотерапію, спрямовану на поліпшення маніпулятивних функцій кисті; фізіотерапію, з арсеналу якої використовували солюкс, парафіно-озокеритові аплікації, електросон; музикотерапію (класична музика, звуки природи) і ароматерапію (рис. 2).

І курс реабілітації

21 день, 15 процедур

Щадний руховий режим

ІІ курс реабілітації

21 день, 15 процедур

Щадно-тренувальний руховий режим

ІІІ курс реабілітації

21 день, 15 процедур

Щадно-тренувальний руховий режим

ЛФК:


Лікувальна гімнастика (40 хв);

ЛФК:


Лікувальна гімнастика (60 хв);

ЛФК:


Лікувальна гімнастика
(60 хв);

Тандотерапія (20 хв)

Тандотерапія (20 хв)

Тандотерапія (20 хв)

Юмейхо-терапія (40 хв)

Юмейхо-терапія (60 хв)

Юмейхо-терапія (60 хв)

Фізіотерапія (парафіно-озокеритові аплікації, 55–56°С, 40–45 хв)

Фізіотерапія (солюкс, 50 см, 10 хв)

Фізіотерапія (електросон, частота
5–10 Гц, 40 хв)

Музико- та ароматерапія

Музико- та ароматерапія

Музико- та ароматерапія





Завдання: нормалізація довільних рухів у суглобах верхніх та нижніх кінцівок, нормалізація дихальної функції, формування навички правильної постави та правильного положення стоп, корекція сенсорних розладів, корекція координаційних порушень (дрібної моторики кисті, статичної та динамічної рівноваги, ритмічності рухів, орієнтування в просторі), тренування м’язово-суглобового відчуття, профілактика та корекція контрактур, активізація психічних процесів та пізнавальної діяльності





^ Спастична диплегія

Геміпаретична форма

Гіперкінетична форма

вправи на розслаблення;

вправи на корекцію контрактур;

вправи на розвиток дрібної моторики;

вправи на корекцію постави;

дихальні вправи;

вправи у висхідному положенні на колінах;

вправи в ортопедичному взутті та лонгетах для забезпечення рівномірної опори на стопи;

ходьба вздовж канату

вправи на збільшення рухливості ураженої верхньої кінцівки;

вправи на корекцію контрактур;

вправи на розвиток дрібної моторики;

вправи на корекцію постави;

дихальні вправи;

вправи з перенесенням ваги на ослаблену сторону;

вправи на розвиток сенсорних відчуттів


вправи на розвиток точності рухів;

вправи на розвиток дрібної моторики;

дихальні вправи;

вправи на розвиток рівноваги;

силові вправи (при наявності атонії);

вправи на корекцію контрактур;

вправи на корекцію постави


Рис. 2. Блок – схема програми фізичної реабілітації для учнів з наслідками ДЦП основної групи:




– засоби фізичної реабілітації, що застосовуються традиційно;

засоби фізичної реабілітації, що застосовувалися в розробленій програмі


Програма контрольної групи передбачала використання лікувальної фізичної культури, лікувального масажу, фізіотерапії за стандартними схемами.

Повний курс фізичної реабілітації включав 45 сеансів (3 курси по 15 процедур) лікувальної гімнастики, тандотерапіі, юмейхо-терапії (і відповідно лікувального масажу в контрольній групі), 45 сеансів (3 курси по 15) фізіотерапевтичних процедур, серед яких використовувалися солюкс, парафіно-озокеритові аплікації, електросон у поєднанні з музикотерапією й ароматерапією.

У І курсі реабілітації учні займалися за щадним руховим режимом. Використовувалися лікувальна гімнастика, тандотерапія, юмейхо-терапія в основній групі (і, відповідно, лікувальний масаж у контрольній групі), а з арсеналу фізіотерапевтичних методів – парафіно-озокеритові аплікації (55–56°С, 40–45 хв).

У ІІ та ІІІ курсах реабілітації учні займалися за щадно-тренувальним режимом. Крім лікувальної гімнастики, тандотерапіі, юмейхо-терапії з методів фізіотерапії використовувалися солюкс – 10 хв (на II курсі) та електросон – 40 хв (на III курсі).

Основною формою рухового режиму була процедура лікувальної гімнастики з переважним використанням корегуючих вправ. Методи проведення занять: індивідуальний та малогруповий.

Тривалість процедури лікувальної гімнастики в основній групі в програмі I курсу реабілітації складала 40 хв, у програмі II і III курсів – 60 хв і доповнювалася сеансом тандотерапії, тривалістю 20 хв, а в контрольній – 60 хв за стандартною схемою. Тривалість використання елементів юмейхо-терапії в основній і лікувального масажу в контрольній групі становила 40 хв у програмі I курсу реабілітації, а в програмі II і III курсів тривалість юмейхо-терапії становила 60 хв.

Спрямованість розробленої програми полягає в корекції порушень рухової функції, вдосконаленні моторики, закріпленні позитивних зрушень, більш швидкій у порівнянні із загальноприйнятими програмами адаптації учнів з наслідками ДЦП до умов спеціалізованого навчального закладу і навколишнього середовища.

У п’ятому розділі «^ Ефективність розробленої програми фізичної реабілітації осіб з наслідками дитячого церебрального паралічу на пізній резидуальній стадії» представлені результати дослідження.

Згідно з отриманими результатами за модифікованою шкалою спастичності Ашворт пацієнти основної групи до початку курсу реабілітації мали середній показник 2,59 бала (S = 1,01 бала), після курсу – 1,75 бала (S = 0,86 бала). Відповідно пацієнти контрольної групи до курсу реабілітації мали середній бал 3,16 (S = 0,65 бала), після курсу – 2,73 бала (S = 0,93 бала). При аналізі динаміки рівня спастичності м’язів можна зробити наступний висновок: в основній групі рівень спастичності м’язів задньої поверхні стегна статистично не значимо знизився на 0,84 бала, а в контрольній – на 0,43 бала (p>0,05). Достовірну різницю результатів спостерігали лише при спастичній диплегії в основній групі – 1,75 бала (S = 0,58 бала) до реабілітаційних заходів, 1,00 бал (S = 0,37 бала) після закінчення дослідження (p<0,05) (табл. 1).


^ Таблиця 1

Динаміка рівня спастичності м’язів задньої поверхні стегна в учнів з різними формами ДЦП, бали


Групи

Статистичні показники

Спастична диплегія

Геміпаретична

Гіперкінетична

1-е обсте-ження

2-е обсте-ження

3-є обсте-ження

4-е обсте-ження

1-е обсте-ження

2-е обсте-ження

3-є обсте-ження

4-е обсте-ження

1-е обсте-ження

2-е обсте-ження

3-є обсте-ження

4-е обсте-ження

Основна (n=32)



1,75

1,25*

1,13*

1,00*

3,10

2,40

2,20

2,00

4,00

3,33

2,83

3,00

S

0,58

0,58

0,50

0,37

0,32

0,52

0,42

0,00

0,00

0,52

0,41

0,63

Контрольна (n=37)



2,81

2,44

2,38

2,06

3,20

3,07

3,07

2,93

4,00

4,00

3,83

4,00

S

0,54

0,51

0,50

0,57

0,56

0,70

0,80

0,80

0,00

0,00

0,40

0,00

Примітка. * – різниця в показниках статистично значима на рівні р<0,05 у порівнянні з першим обстеженням

Таким чином, рівень спастичності, зафіксований у пацієнтів основної групи, був значно меншим, ніж у пацієнтів контрольної групи (p<0,05), що свідчить про позитивний вплив розробленої нами комплексної програми фізичної реабілітації.

Прояв здатності учнів з наслідками ДЦП здійснювати різного роду дії в мінімальний проміжок часу був індикатором їх функціонального стану.

За отриманими результатами тепінг-тесту пацієнти основної групи до курсу фізичної реабілітації мали такі середні показники: 28,5; 24,0; 17,72; 13,43 рухів за 10 с, після курсу – 34,5; 32,6; 29,7; 25,84 рухів за 10 с (р<0,05). Відповідно пацієнти контрольної групи до курсу реабілітації мали середні показники 28,49; 25,73; 21,73; 17,51 рухів за 10 с, а після проведеного курсу – 31,49; 27,0; 23,51; 19,51 рухів за 10 с (табл. 2).

^ Таблиця 2

Динаміка показників тепінг-тесту в учнів з різними формами ДЦП


Етапи обстеження

Квадрат тепінг-тесту

Кількість рухів за 10 с

основна / спастична диплегія (n=16)

контрольна / спастична диплегія (n=16)

основна / геміпаретична (n=10)

контрольна / геміпаретична (n=15)

основна / гіперкінетична (n=6)

контрольна / гіперкінетична (n=6)



S



S



S



S



S



S

1-й

1

33,75

4,09

34,19

4,15

24,70

2,83

26,00

6,44

19,67

1,21

19,50

1,87

2

30,00

4,94

31,19

4,10

20,30

2,67

23,60

5,85

15,50

1,38

16,50

2,07

3

23,13

4,32

27,19

4,10

14,10

2,96

19,60

5,85

9,33

1,03

12,50

2,07

4

18,81

4,51

23,19

4,12

9,90

3,28

15,87

5,54

5,00

0,63

8,17

2,23

2-й

1

38,94*

4,14

36,69

5,22

29,20*

3,16

27,20

7,26

24,17*

1,17

17,50

4,72

2

36,00*

3,95

32,25

4,33

27,10*

3,21

24,33

5,90

22,33*

2,07

17,33

2,16

3

34,69*

4,39

29,44

5,77

24,60*

2,67

21,60

5,68

20,33*

1,63

14,50

2,59

4

30,94*

5,08

24,50

5,35

21,20*

2,97

17,73

5,74

16,67*

1,75

11,00

3,29

3-й

1

40,00*

3,86

37,50

5,27

30,00*

3,09

27,67

8,10

25,67*

1,21

19,50

2,59

2

38,50*

4,41

32,88

5,46

28,00*

2,87

24,73

7,32

23,67*

1,03

17,33

2,80

3

35,81*

4,55

30,25

5,35

24,30*

3,16

21,67

6,88

20,17*

1,60

14,50

2,26

4

31,19*

5,68

25,19

4,55

21,80*

2,82

17,07

5,73

16,67*

1,86

11,50

2,88

4-й

1

40,19*

4,15

37,94

4,68

30,70*

2,83

28,87

6,52

25,67*

1,21

20,83*

1,47

2

38,50*

4,23

33,06

4,49

28,80*

2,66

24,60

6,10

23,67*

1,21

16,83

1,47

3

35,56*

4,24

29,31

4,47

24,60*

3,69

21,33

5,69

20,67*

1,21

13,83

1,47

4

31,31*

5,40

24,50

3,93

22,20*

2,94

17,67

4,85

17,33*

1,86

10,83

1,47

Примітка. * – різниця в показниках статистично значима на рівні р<0,05 у порівнянні з першим обстеженням


Порівняння первинних і заключних результатів тепінг-тесту учнів з різними формами ДЦП дозволяє зробити висновок про те, що достовірну різницю показників (р<0,05) спостерігали при всіх наявних формах ДЦП в основній групі під впливом розробленої комплексної програми фізичної реабілітації.

Для оцінки динаміки пасивної амплітуди руху в суглобах застосовували метод гоніометрії, використовуючи механічний гоніометр. Застосування методу гоніометрії дало можливість своєчасно діагностувати наявність контрактур у суглобах кінцівок.

При дослідженні показників пасивної амплітуди рухів після курсу реабілітаційного втручання пасивна амплітуда рухів верхніх кінцівок покращилась як у пацієнтів основної, так і контрольної групи, хоча достовірної різниці в значимості результатів не спостерігалося (p>0,05). Показники гоніометрії нижніх кінцівок при згинанні стегна, згинанні прямої ноги, ротації (внутрішньої і зовнішньої) та згинанні гомілки у пацієнтів обох груп також покращилися, але достовірної різниці не відмічено (p> 0,05).

За результатами тесту моторики «Рівермід (завдання для руки)» (Rivermead motor assessment) пацієнти основної групи до початку курсу реабілітації мали середній показник 8,34 бала (S = 1,81 бала) з 15 можливих, після курсу – 12,18 бала (S = 0,93 бала). Відповідно пацієнти контрольної групи до курсу реабілітації мали середній показник 8,05 бала (S = 1,72 бала), після курсу – 11,2 бала (S = 1,68 бала) (рис. 3). Між зазначеними показниками у пацієнтів основної та контрольної груп спостерігалася достовірна різниця (р<0,05).




Рис. 3. Динаміка показників тесту моторики «Рівермід (завдання для руки)» (Rivermead motor assessment) учнів основної та контрольної груп:

основна група;

контрольна група;

* – різниця в показниках статистично значима на рівні р <0,05 у порівнянні з першим обстеженням


Згідно з тестом для визначення можливості кисті («Ability of Hand») пацієнти основної групи до початку курсу реабілітації мали середній показник 39,5 бала
(S = 8,8 бала) з 138 можливих (що склало 28,62 %), після курсу – 73,86 бала
(S = 12,8 бала) (53,52 %). Відповідно пацієнти контрольної групи до курсу реабілітації мали середній показник 38,46 бала (S = 7,36 бала) (27,87 %), після курсу – 51,9 бала (S = 9,85 бала) (37,61 %) . Факт збільшення показників рухових тестів за результатами 1-го тесту на 4,6 % (p<0,05), а за результатами 2-го тесту – на 15,52 % (p<0,05) підтверджує ефективність розробленої програми фізичної реабілітації (рис. 4).




Рис. 4. Динаміка показників тесту для визначення маніпулятивних функцій кисті («Ability of Hand») в учнів основної і контрольної груп:

– основна група;

– контрольна група;

* – різниця в показниках статистично значима на рівні р<0,05 у порівнянні з першим обстеженням


При цьому необхідно відзначити, що позитивна динаміка показників розвитку рухової функцій у представниць жіночої статі носила більш виражений характер, ніж у представників чоловічої статі. Так, у юнаків середній показник тесту «Rivermead motor assessment» до реабілітаційних заходів становив 7,77 бала, після курсу фізичної реабілітації – 11,24 бала (р<0,05). У дівчат цей показник збільшився з 8,77 бала до 12,27 бала (р<0,05). А за результатами тесту «Ability of Hand» середній показник маніпулятивних функцій кисті юнаків до реабілітаційних заходів становив 36,4 бала, після курсу фізичної реабілітації – 60,23 бала (р <0,05). Відповідно у дівчат 42,27 бала до курсу реабілітації і 66,44 бала після реабілітаційних заходів (р <0,05).

Як випливає з результатів електроенцефалографії, середній показник амплітуди α-ритму в пацієнтів основної групи до курсу реабілітації становив 113,28 мкВ
(S = 54,56 мкВ), після курсу – 92,16 мкВ (S = 49,69 мкВ). Відповідно пацієнти контрольної групи мали середній показник амплітуди α – ритму до курсу реабілітації 132,3 мкВ (S = 51,11 мкВ), після курсу – 127,11 мкВ (S = 49,81 мкВ). Показник амплітуди β-ритму у пацієнтів основної групи до курсу реабілітації становив 24,28 мкВ
(S = 19,18 мкВ), після курсу – 16,59 мкВ (S=12,05 мкВ). Відповідно пацієнти контрольної групи мали середній показник амплітуди β – ритму до курсу реабілітації 23,86 мкВ (S = 17,69 мкВ), після курсу – 22,11 мкВ (S = 6,06 мкВ). Таким чином, проведення курсу реабілітаційних заходів за розробленою програмою в основній групі дозволило знизити показник амплітуди α-ритму на 21,12 мкВ (р<0,05), а за загальноприйнятою програмою в контрольній групі на 5,19 мкВ (р<0,05). Показник амплітуди β-ритму в основній групі знизився на 7,69 мкВ, в той час як в контрольній групі даний показник знизився тільки на 1,75 мкВ. Проте дане зниження було недостовірним (р> 0,05).

Виявлені статистично значимі відмінності результатів між пацієнтами основної та контрольної груп і оцінка ефективності запропонованої програми фізичної реабілітації для осіб з ДЦП дають підставу рекомендувати її до застосування в умовах спеціалізованого навчального закладу.

Отримані дані доводять, що запропонована програма фізичної реабілітації для осіб з ДЦП, які навчаються у спеціалізованому навчальному закладі, в порівнянні із загальноприйнятою програмою реабілітації сприяє їх більш швидкій та якісній адаптації до навколишнього середовища, позитивно впливає на функціональний стан і перебіг регенеративних процесів в організмі.

При аналізі отриманих даних визначено зниження рівня спастичності м’язів у досліджуваних як основної, так і контрольної групи, але динаміка бальних показників у досліджуваних основної групи за результатами тестувань була більш вираженою при використанні елементів юмейхо-терапії і тандотерапії в комплексній програмі фізичної реабілітації.

У шостому розділі «^ Аналіз та узагальнення результатів дослідження» охарактеризована повнота вирішення завдань дослідження, що дало можливість отримати три групи даних: підтверджуючі, доповнюючі наявні розробки і абсолютно нові результати з проблеми дослідження. Результати дослідження підтверджують дані про позитивний вплив засобів і методів фізичної реабілітації на рухову функцію учнів з наслідками ДЦП, оскільки відомо, що вони мають найбільші можливості для корекції і вдосконалення моторики (Л. О. Бадалян, 2003; В. А. Качесов, 2005; Л. К. Воронянська, 2007).

Доповнюючими є дані, що характеризують особливості рухових порушень і функціональний стан осіб з ДЦП на пізній резидуальній стадії (В. І. Козявкін, 2007;
К. О. Семенова, 2009), а також дані окремих авторів, що характеризують особливості застосування засобів і методів фізичної реабілітації в умовах спеціалізованих навчальних закладів (О. А. Мерзлікіна, 2002; О. Л. Луковська, С. М. Афанасьєв, 2006; Л. В. Мороз, 2007).

До нових даних належать: обґрунтування та розробка комплексної програми фізичної реабілітації для учнів з наслідками ДЦП на пізній резидуальній стадії, які навчаються в спеціалізованих навчальних закладах, спрямованої на корекцію рухової функції і підвищення фізичних можливостей, заснованої на кількісних показниках функціонального стану опорно-рухового апарату і таку, що включає нетрадиційні компенсаторно-відновні методи (елементи юмейхо-терапії і тандотерапію), спрямовані на зменшення м’язового тонусу і підвищення маніпулятивних функцій верхніх кінцівок.

  1   2

Схожі:

Бардашевський юрій валерійович iconВащенко Сергій Валерійович Поза конкурс

Бардашевський юрій валерійович iconПрізвище, ім’я, по батькові (повністю) Кримець Павло Валерійович

Бардашевський юрій валерійович iconБабенко Владислав Борисович Барченков Роман Валерійович

Бардашевський юрій валерійович iconПерепелиця Сергій Валерійович 37,0 + Бугера Лариса Юріївна 37,0 диплом

Бардашевський юрій валерійович iconБурак Богдан Ігоревич 695,10 + Гуцул Олександр Валерійович 690,90 диплом

Бардашевський юрій валерійович iconДивак володимир валерійович
...
Бардашевський юрій валерійович iconВащенко Юрій

Бардашевський юрій валерійович iconЯцюта андрій валерійович
Робота виконана на кафедрі банківських інвестицій у двнз "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" Міністерства...
Бардашевський юрій валерійович iconПилипенко Ірина Ігорівна Портяник Крістіна Сергіївна Харченко Ірина Миколаївна Чеберко Артем Валерійович Щогла Юлія Леонідівна список вступників, що рекомендуються до зарахування за умовами конкурс

Бардашевський юрій валерійович iconКлен Юрій прокляті роки

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи