«затверджую» Голова приймальної комісії icon

«затверджую» Голова приймальної комісії




Скачати 280.72 Kb.
Назва«затверджую» Голова приймальної комісії
Дата19.09.2012
Розмір280.72 Kb.
ТипПояснювальна записка


«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Голова приймальної комісії

Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка,

ректор______________ О.М.Завальнюк

(підпис)


_____ _______________2012 р.


Програма фахового вступного випробування


Комплексний екзамен з історіографії


для вступу на навчання

за спеціальностями 8.02030201 Історія;

8.2030203 Архівознавство


Укладачі програми:


завідувач кафедри всесвітньої історії,

доктор історичних наук, професор.

___________________С.А. Копилов;


завідувач, професор кафедри історії України, кандидат історичних наук, професор

__________________ А.Г. Філінюк,


Кам’янець-Подільський - 2012


^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма вступного випробування “Комплексний екзамен з історіографії” базується на освітньо-професійній програмі та освітньо-кваліфікаційній характеристиці підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” галузі знань 0203 Гуманітарні науки спеціальності 7.02030201 Історія, навчальних програмах дисциплін циклу професійної та практичної (професійно-орієнтованої) підготовки, визначених навчальним планом, затвердженим ректором Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Вона включає дисципліни, що входять до циклу професійної та практичної (професійно-орієнтованої) підготовки освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” галузі знань 0203 Гуманітарні науки спеціальності 7.02030201 Історія.

Програма вступного випробування складена для абітурієнтів, які вступають на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів галузі знань 0203 Гуманітарні науки спеціальностей 8.02030203 Історія; 8.2030203 Архівознавство.

До участі у вступному випробуванні допускаються особи, які завершили навчання та здобули диплом спеціаліста галузі знань 0203 Гуманітарні науки спеціальності 7.02030201 Історія.

Мета вступного випробування – відбір абітурієнтів на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра.

Вступне випробування проводиться у формі тестування.

Загальна характеристика програми вступного виступу

Програма вступного випробування включає:

  1. Перелік розділів і тем.

2. Список літератури для підготовки до іспиту.

3. Критерії оцінювання знань, умінь та навичок абітурієнта

^ ЗМІСТ ПРОГРАМИ

ІСТОРІОГРАФІЇ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ


Тема 1: Предмет і завдання історіографії всесвітньої історії


Предмет і завдання історіографії. Місце і роль історіографії у структурі історичної науки. Історіографія як історія історичної науки. Проблемна історіографія. Виникнення і головні етапи розвитку історіографії. Історіографічні джерела. Співвідношення історіографії, джерелознавства, філософії та методології історії.

Основні закономірності і особливості розвитку історичної думки та історичної науки. Історична пам’ять та історична свідомість суспільства. Вплив філософських, економічних, соціальних і політичних ідей на розвиток історичної думки. Зв’язок методології історії з ідейно-політичними течіями у суспільному житті. Всесвітня історія як історіографічна проблема. Проблема єдності світової історичної думки і науки, взаємозв’язку і взаємовпливу національних історіографій. Поняття “напрямок”, “течія”, “школа” в історіографії та критерії їх визначення. Принципи періодизації розвитку історичних знань, історичної думки та науки.


^ Тема 2: Становлення і розвиток історичних знань

у країнах Стародавнього Сходу


Міфологічна історична свідомість у народів Стародавнього Сходу. Перші історичні записи і хроніки в країнах Стародавнього Сходу. Теократизм давньосхідної історичної думки. Біблія та її зв’язок із історичною літературою Стародавнього Сходу. Біблійні уявлення про походження світу та історію людства. Конфуціанство і його вплив на історичну думку Китаю та інших азійських країн.


^ Тема 3: Антична історіографія


Соціально-політична боротьба в античному суспільстві та її вплив на розвиток історичної думки. Античні уявлення про предмет і завдання історії. Методи вивчення історії та подій в античній історіографії. Джерельна база історичних творів. Перші елементи критики джерел. Основні різновиди і жанри історичних творів. Тематика античної історіографії. Розвиток історичної біографії.

Вплив міфології та героїчного епосу на ранню історичну думку Стародавньої Греції та Риму. Праця Геродота «Історія». Прагматична історіографія у стародавній Греції. Фукідід і його твори. Минуле і сучасне в історичній концепції Фукідіда. Ксенофонт і його внесок в історіографію «Загальна історія» Полібія. Лукіан та його трактат «Як писати історію». Плутарх і його внесок у розвиток біографістики.

Історична думка та історичні знання у Стародавньому Римі. Кантон Старший та його твори. Тіт Лівій та його «Історія Риму». Історичні погляди і твори Корнелія Таціта. Історична біографістика у римській історіографії. «Життя дванадцяти цезарів» Гая Светонія Транквілла. Значення античної історіографії для подальшого розвитку історичних знань та історичної думки.


^ Тема 4: Розвиток середньовічної історіографії в V-ХІV ст.


Соціально-політичні та ідеологічні умови розвитку історичної думки й історичних знань в епоху середньовіччя. Біблійна основа теології історії. Універсалізм християнської історичної доктрини. Провіденціалізм та есхатологія – основи середньовічної історичної думки та історіографії. Аврелій Августин і його роль у становленні історичної свідомості середньовіччя. Фома Аквінський.

Джерельна база середньовічної історіографії. Види і жанри історичної літератури доби середньовіччя. Різновиди хронік, літописів, літописних зводів. Всесвітні хроніки як новий тип історичного твору. Агіографічна література та її відмінність від античної біографістики.

Патристична історіографія ІV-У ст. Пам”ятки історичної думки Західної Європи епохи раннього середньовіччя V-ХІ ст. Г.Турський, Ейнгард. Візантійські історики та їх твори (Г.Амартола, П.Кесарійський, М.Псел). Історіографічні пам”ятки пізнього середньовіччя ХІ-ХІV ст. О.Фрейзингенський, І.Флорський. Г.Ножанський. Міські хроніки. Значення середньовічної історіогарфії для подальшого розвитку історичних знань та історичної думки.

^ Тема 5: Гуманістична історіографія


Особливості гуманістичної ідеології та характерні риси гуманістичної історіографії. Ставлення гуманістів до середньовічної та античної історіографічної традиції. Критика середньовічного провіденціалізму і есхатології. Початок секуляризації історичних знань. Запровадження поняття історичного часу. Нова періодизація всесвітньої історії.

Накопичення історичних знань у працях істориків-гуманістів. Вивчення гуманістами історії окремих держав і народів. Гуманісти про завдання і функції історії та історичних знань. Ж.Боден і його трактат “Метод легкого засвоєння історії”. Запровадження історико-філологічної критики джерел. Риторичність творів істориків-гуманістів. Нові жанри історичних студій.

Основні центри гуманістичної історіографії у країнах Європи. Представники гуманістичної історіографії в Італії. “Політико-риторична школа” та її внесок в історіографію гуманізму. “Ерудитсько-критична школа” (Ф.Біондо, Л.Валла). “Нова політична школа”. Історичні погляди Н.Макіавеллі і Ф.Гвіччардіні. Здобутки гуманістичної історіографії у Франції. Особливості німецького гуманізму й історичної думки. С.Франк та його концепція світової історії.

Історико-соціологічні теорії XVI-XVII ст. Соціально-політичні та історичні концепції ідеологів Англійської революцій середини XVII ст. Розвиток ідей раціоналізму та їх вплив на історичну думку. Теорії “природнього права” і “суспільного договору” та їх інтерпретації в історичних концепціях. Історико-соціологічні погляди Т.Гоббса, Дж.Локка, Р.Декарта. Проблема походження влади і власності. Критика ідей провіденціалізму. Скептичне ставлення до історичних знань і достовірності історії.

Традиційно-провіденціалістські течії в історіографії XV-XVII ст. “Ерудити”. Релігійна боротьба та ї вплив на історичну думку. Початок кризи церковно-релігійного світогляду. Ідеї провіденціалізму в релігійно-історичній думці XV-XVII ст. Протистояння гуманістично-раціоналістичної та традиційно-провіденціалістської течій в історіографії XV-XVII ст.

«Ерудитські школи» XVI-XVIІ ст. Історіографічна творчість церковних (Ж.Боланд, Ж.Мобільон,) та світських (А.Мураторі) “ерудитів”. Розширення джерельної бази історичних досліджень. Збирання і видання історичних джерел. Роль ерудитів у становленні допоміжних історичних дисциплін. Тематика історичних творів “ерудитів”. Розвиток біографічного жанру. Житія святих.


^ Тема 6: Просвітительська історіографія XVIII ст.


Передумови розвитку історичної думки та історичних знань у XVIII ст. та їх вплив на філософсько-історичну думку. Революції у Північній Америці і Франції. Криза середньовічного світогляду і розповсюдження ідеології Просвітництва. Раціоналістичні, матеріалістичні і атеїстичні тенденції у Просвітництві. Критика теологічних концепцій історії у творах просвітників. Спроби створення філософії історії. Раціоналізм у просвітницькій історичній думці. Розум та ідеї як основні рушійні сили історії. Ідея закономірності історії. Уявлення просвітників про суспільний устрій, виникнення приватної власності і держави. Подальша розробка теорії “суспільного договору” (Ж.Ж.Руссо). Роль географічного фактору в історії (Ш.Монтескьє). Поняття “всесвітня історія” у творах істориків-просвітників. Концепції всесвітньої історії. Теорія історичного прогресу в творах Ж.Р.Тюрго і Ж.А.Кондорсе. Зміст і основні ознаки суспільного прогресу у творах просвітників.

Просвітники і перетворення історії в наукову дисципліну. Розширення тематики історичних досліджень, початок вивчення економічної і соціальної історії, культури, побуту і звичаїв народу. Розширення джерельної бази. Нові методи критики і використання джерел.

Передромантичні течії в історіографії Просвітництва. Спроби поєднання провіденціалістських і раціоналістичних ідей. Історичні погляди і концепція історії Д.Віко. Теорія органічного розвитку суспільства і світової історії у творах І.Г.Гердера. Історизм Гердера. Вчення про характер людської природи. Зародження теорії “народного духу”. Органічний зв’язок історії окремих народів з всесвітньою історією.

Просвітницька історіографія у Франції. Перші твори істориків-просвітників (А. де Буленвільє, Ж.Б.Дюбо). Історичні погляди та праці Ф.Вольтера. Історичні концепції французьких філософів-матеріалістів (Д.Дідро, К.Гельвецій, П.Гольбах). Розвиток просвітницької історичної думки у період Французької революції XVIII ст.

Основні риси і особливості просвітницької історіографії в Англії. Історичні погляди Д.Юма і Е.Гіббона. Шотландська філософсько-історична школа. А.Сміт.

Просвітницька історіографія в Німеччині. Історико-філософська думка німецького Просвітництва (Г.Е.Лессінг, І.Кант, І.В.Гете, Ф.Шіллер). Геттінгенська історична школа.

Історичні погляди і соціально-політичні концепції північно- американських просвітників.


^ Тема 7: Історична наука наприкінці XVIII – першій половині

ХІХ ст. Романтизм.


Соціально-політичні наслідки Французької революції кінця ХVІІІ ст., зростання національної свідомості народів Європи і Америки. Організаційні основи історичної науки. Викладання історії в університетах і школах. Посилення суспільного інтересу до історії. Досягнення історичної романистики.

Ідейно-теоретичні засади романтичної історіографії. Романтизм та його роль у розвитку історичної думки. Консервативні, ліберальні та радикально-демократичні течії у суспільно-політичній думці доби Романтизму. Історико-публіцистичні твори Е.Бьорка, Ф.Шлегеля, Ж. де Местра, Л.Бональда. Критика просвітницької історіографії у творах романтиків. Історики-романтики про народ і “народний дух”. Вплив ідей провіденціалізму на історичні концепції романтиків. Політичні вчення та їх роль у розвитку історіографії. Ідеалізація середньовіччя у творах романтиків. Розвиток принципів історизму в історіографії Романтизму.

Французька історична школа доби Реставрації. Історичні погляди і концепція світової історії А.Сен-Сімона. Теорія класів і класової боротьби творчості школи доби Реставрації. О.Тьєррі та Ф.Гізо про природу і походження класів, основні етапи класової боротьби. Історія великої Французької революції кінця XVIII ст. у творах Ф.Міньє і А.Тьєра. Історія європейської цивілізації у дослідженнях Ф.Гізо.

Історичні концепції німецької класичної філософії. І.Г.Фіхте, Ф.В.Шеллінг, Г.В.Ф.Гегель. Вчення про закономірний і діалектичний характер розвитку історії. Ідея прогресу, мета і сенс історії. Світова історія у концепції Г.Гегеля та її вплив на історичну думку.

Історична школа права в Німеччині (К.Ф.Савін’ї, К.Ф.Ейхгорн). Критика істориками школи права історико-соціологічних і правових поглядів просвітників. Розвиток теорії “народного духу” істориками школи права. Історична школа права про значення джерел в історичному дослідженні.

Становлення історико-політичної школи Л.Ранке. Історизм і об’єктивізм Ранке. Критичний метод Ранке. Полеміка Ранке з істориками гейдельберзької школи Ф.К.Шлоссером, Г.Гервінусом, В.Ціммерманом.

“Малогерманська” (І.Дройзен, Г.Зібель, Г.Трейчке) і “велико- германська” школи у німецькій історіографії.

Політична школа Т.Карлейля. Торійська і вігська історіографія в Англії, першої половини ХІХ ст.

Становлення історичної науки в США. Особливості американського романтизму “Рання школа” в історіографії США. Історичні погляди Д.Бенкрофта, Ф.Паркмена, Д.Мотлі, У.Прескотта.

Вплив ідей Романтизму на становлення національних історіографій слов’янських народів. Польська романтична історіографія. Історичні погляди І.Лелевеля та його послідовників Е.Морачевського, В.Мацейовського, К.Шайнохи. Чеська і словацька історіографія. Історичні твори Ф.Палацького, П.Й.Шафарика. Романтичний напрямок у сербській, хорватській та болгарській історіографії.


^ Тема 8: Розробка питань історії у другій половині ХІХ ст.


Розвиток організаційних основ і джерельної бази історичної науки в середині і другій половині ХІХ ст. Виникнення науково-дослідних установ. Утворення нових періодичних видань, наукових історичних товариств і об’єднань.

Позитивізм: методологія і напрямки історичних досліджень.

“Позитивна філософія” О.Конта та її розвиток в історико-соціологічних теоріях і концепціях Г.Спенсера, Д.С.Мілля, І.Тена. Вплив ідей Сен-Сімона і теорії Ч.Дарвіна на “позитивну філософію” історії. Ідея закономірного розвитку історичного процесу.

Позитивісти про необхідність створення точно об’єктивної історичної науки. Місце історії серед інших наук про природу і суспільство. Історія і соціологія. Завдання історичної науки. Проблема відбору, класифікації і описання фактів. Поняття історичного факту в позитивістській історіографії. Розвиток критики джерел.

Проблематика і основні напрямки позитивістської історіографії.

Вплив позитивізму на становлення і розвиток історико-економічного напрямку в історіографії. Економічна інтерпретація історії. Статистичний метод і його роль у вивченні історії.

Культурно-історичний напрямок позитивістської історіографії. Німецька культурно-історична школа (Я.Буркхард).

Позитивістська історіографія в Англії. Вплив ідей позитивізму на Кембріджську і Оксфордську історичні школи. Історична наука у Франції. Позитивістські історичні школи. Позитивізм в італійській історіографії. Утвердження позитивізму в історіографії США.

Еволюція і початок кризи позитивістської історіографії. Перші прояви кризи позитивістської історіографії. Спроби оновлення теоретико-методологічної бази історичної науки. Теорія культурно-історичного синтезу К.Лампрехта. Історико-теоретичні студії Ш.В.Ланглуа, Ш.Сеньобоса. Концепція “загальної історії” Е.Лавіса і А.Рамбо.

Історичні й теоретичні джерела марксистської методології історії. Формування і еволюція історичних поглядів К.Маркса і Ф.Енгельса. Теорія соціально-економічних формацій – основа матеріалістичного розуміння історії. Маркс і Енгельс про роль матеріальних і духовних факторів у розвитку суспільства. Марксистська концепція всесвітньої історія як закономірного процесу послідовної зміни соціально-економічних формацій. Революції та їх роль в розвитку історії людства. Класова боротьба як рушійна сила історії. Періодизація всесвітньої історії та ї критерії. Основні проблеми всесвітньої історії у творах Маркса і Енгельса. Становлення марксистської історичної школи (В.Лібкнехт, А.Бебель, К.Каутський).


^ Тема 9: Історична наука наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.


Криза позитивістської історіографії. Інтелектуальна криза початку ХХ ст. Методологічні дискусії у Німеччині, Франції, Росії, США. Становлення нових соціально-політичних наук: соціології, історичної демографії, історичної психології, історичної антропології, історичної географії.

Неокантіанська методологія історії (В.Дільтей, В.Віндельбанд, Г.Ріккерт). Історико-соціологічна концепція М.Вебера. Теорії циклічного розвитку світової історії. О.Шпенглер, А.Тойнбі. Філософія екзистенціалізму. О.О.Шпенглер, А.Тойнбі.

Організація історичної науки. Перші міжнародні конгреси історичних наук. Громадський сектор історичної науки. Національні та міжнародні історичні товариства.


^ Тема 10: Історіографія США новітнього часу. Організаційні та методологічні заходи американської історіографії


Етапи розвитку історичної думки. Розробка проблем внутрішньої історії (Г.Бірд, А.Шлезінгер, Ф.Тернер, Л.Рарінгтон), зовнішньої політики і міжнародних відносин (Д.Перкінс, Е.Татум, Ч.Кеннер, Т.Палмер, Ф.Флемінг та ін.), політичного розвитку (Д.Комонс, У.Уолін, Д.Хардман).

Неолібералізм, новий консерватизм. Стан афроамериканської та марксистської історіографії.


^ Тема 11: Історіографія Великої Британії новітнього часу


Організаційні та методологічні засади розвитку Британської історіографії.

Представники ліберальної течії в історіографії (Р.Колінгвуд, А.Тойнбі, І.Берлін) та дослідження проблем внутрішньої і зовнішньої політики, робітничого руху. Е.Ейлер.

Лейбористська історіографія: методологія, проблеми (Дж.Коул, Ф.Уільямс та ін.).

Соціалістична історіографія (А.Мортон, М.Джеймс, К.Хілл, Е.Томпсон).


^ Тема 12: Історіографія нової і новітньої історії

у Німеччині в 1920-2000 рр.


Організаційні та методологічні засади розвитку німецької історіографії новітнього часу. Проблематика досліджень істориків-консерваторів (К.Хампе, Г.Онкен, В.Момзен), істориків-лібералів (Й.Цикурш, Г.Хальгартен та ін.), істориків-соціалістів (Ф.Меренг, Г.Місс та ін.). Лівореформістська історіографія (Й.Гейс, Ф.Фішер та ін.).


^ Тема 13: Історіографії нової і новітньої історії

у Франції в 1920-2000 рр.


Організаційні та методологічні засади французької історіографії. Проблематика досліджень і методології опрацювання різноманітних проблем у 20-х – перша половина 40-х рр. Історіографічні течії: релятивізм (А.Марру), позитивність (А.Олар), марксистська (М.Терез, Ж.Брюа, А.Собуль). Організаційні засади формування школи «Анналів» (Е.Дюркгейм, А.Берр, Ф.Сіміан). Концептуальне бачення історії М.Блока і Л.Февра.

Французька історіографія після ІІ світової війни: методологія, школи і проблематика досліджень. Еволюція школи «Анналів». Діяльність Ф.Броделя, Е.Лобрусса. Особливості та здобутки «Третіх Анналів». «Четверті Аннали»: переосмислення історіографічних практик.


^ Тема 14: Російська історіографія проблем всесвітньої історії


Організація і методологія засаду розвитку радянської історіографії. Проблематика досліджень історіографії країн Європи і Америки радянських авторів. Вивчення проблем всесвітньої історії радянських істориків в другій половині 1940-1991 рр.

Сучасна російська історіографія проблем всесвітньої історії.


^ ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ»


Тема 1: Предмет і завдання курсу «Українська історіографія»


Поняття “історіографія” та його значення. Історіографія як історія історичної науки. Історіографія – складова частина історичної науки. Предмет та завдання української історіографії.

Методологія та понятійно-термінологічний апарат історіографії. Періодизація української історіографії. Загальний огляд праць з історії історичної науки в Україні.

^ Тема 2: Історична думка Київської Русі


Соціально-політичні та культурно-освітні умови розвитку історичних знань на Русі. Початки літописання. Літописи — основна форма історичних творів Русі. Провіденціалістський світогляд літописців. “Повість врем'яних літ” — пам'ятка української історіоргафії XII ст. Зміни у характері давньоруського літописання в період феодальної роздробленості. Київський літопис ХІІ ст. Галицько-Волинський літопис. Суспільні ідеї літописів. Нелітописні історичні твори. Народні оцінки історичних подій у билинах і піснях.


^ Тема 3. Історичні знання на українських землях у

литовсько-польську добу


Умови розвитку історіографії України в ХІV — першій половині XVII ст. Литовські або Західноруські літописи. Короткий Київський літопис. Баркулабівський літопис.

Національний рух ХVІ-ХVІІ ст. і пожвавлення історичної традиції в літературі. Українські літописи кінця XVI — першої половини XVII ст. Густинський літопис. Літописець Волині і України. Львівський літопис. Острозький літописець. Відображення історії України литовсько-польської доби в усній народній творчості.


^ Тема 4. Українська історіографія у другій

половині XVII — у XVIII ст.


Суспільно-політичні умови та характерні риси розвитку української історіографії в епоху Гетьманщини. Монастирські літописи. Хроніки. “Хроніка з літописців стародавніх” Феодосія Софоновича. “Синопсис”. Історичні дослідження в Україні першої половини XVIII ст. Козацькі літописи — творчість “славного стану козацьких канцеляристів”. “Літопис Самовидця”. Літопис Г. Грабянки. Літопис С. Величка. “Краткое описание Малороссии”. Народні історичні уявлення в думах та піснях.

Українська історіографія у другій половині XVIII ст. П. Симоновський. С. Лукомський. В. Рубан. О. Рігельман. О. Шафонський. Історичні. погляди Г.С. Сковороди, І.П Котляревського, В.Н. Каразина.

^ Тема 5: Українська історіографія наприкінці XVIII ст. –

у першій половині 40-х років XIX ст.


Умови розвитку історичної науки в Україні. Початок українського національного відродження. Протодержавницький напрямок в українській історіографії. “Історія Русів” та її місце в історіографії. Д.М. Бантиш-Каменський — автор синтетичної праці з історії України. “История Малороссии” М.А. Маркевича. Я.М. та О.М. Марковичі. О. Мартос. Романтична історіографія історії України. О.М. Бодянський — історик та ар­хеограф. І.І. Срезневский як історик України. Історичні погляди М.В. Гоголя. Археографічні видання. Утворення Київської Тимчасо­вої комісії для розгляду давніх актів. Одеське товариство історії і старожитностей. А.О. Скальковський.


^ Тема 6: Історична наука середини XIX – початку XX ст.

Народницький напрямок


Формування народницької історіографії. Народ як об'єкт історичної науки. М.О. Максимович — історик України. М.І. Костомаров та його праці з історії Русі та козацько-гетьманської України. Історичні погляди Т.Г. Шевченка. П.О. Куліш — дослідник козацької доби. Історія Лівобережної України в працях О.М. Лазаревського. В.Б. Антонович як історик, археограф, археолог і етнограф України. Київська документалістська школа В.Б. Антоновича: Д.І. Багалій. І.М. Каманін. О.І. Левицький. М.П. Драгоманов як історик України. Д.І. Яворницький — дослідник козаччини. О.Я. Єфіменко — дослідниця історії України. Історичні погляди С. Подолинського, П. Грабовського, Лесі Українки.

Наукові установи Наддніпрянської України. Діяльність Київської Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. Історичне товариство Нестора-літописця. Південно-західний відділ Російського географічного товариства у Києві. “Киевская старина” — перший журнал наукового українознавства. Українське наукове товариство у Києві. Катеринославська, Київська, Полтавська, Таврійська, Чернігівська архівні комісії.

Розвиток історичної науки на західноукраїнських землях. Суспільно-політична боротьба і наукові історичні дослідження в Га­личині. Галицький період життя і діяльності М.С. Грушевського і пожвавлення науково-історичної праці в краї. І.Я. Франко — історик України. Діяльність Наукового товариства ім. Т. Шевченка.


^ Тема 7: М. С. Грушевський в українській історіографії


Життя і науково-організаційна діяльність. М.С. Грушевський — автор першої наукової концепції історії України. Теоретичні та методологічні засади історичних досліджень вченого. Історіографічна спадщина М.С. Грушевского. “Історія України-Руси”. Львівська школа М.С. Грушевского. Значення Грушевского для української і світової історіографії.

^ Тема 8. Новітня українська історіографія. Розвиток історичної науки у міжвоєнний період


Загальна характеристика епохи та умов розвитку української істріографії. Розвиток історичної науки в період відродження української державності (1917-1920 рр.). Українська радянська історіографія в 20-ті роки. Центри наукових історичних досліджень в Україні. М.С. Грушевський і Академія Наук у Києві. Діяльність Д.І.Багалія в радянську добу. М.Є. Слабченко. Офіційна марксистська історіографія. М.І. Яворський. Дослідження окремих періодів української історії.

Встановлення тоталітарного режиму в Україні і українська радянська історіографія 30-х рр. Ліквідація М.С. Грушевського та його школи. Занепад Української Академії Наук. Утворення та діяльність Інституту історії України АН УРСР. Формування нових концепцій в українській радянській історіографії

Розвиток історичної науки в Галичині, Закарпатті, Північній Буковині і на еміграції. Державницький напрямок в українській історіографії. В. Липинський, С. Томашівський і Д. Дорошенко. Дослідження історії України в працях І. Крип'яневича, М. Кордуби, О. Терлецького, М. Антоновича. В. Гарасимчука, А. Яковліва, М. Чубатого. Наукові установи по дослідженню історії України. Український вільний університет. Український науковий інститут в Берліні. Український науковий інститут у Варшаві. Діяльність Наукового товариства. ім. Т. Шевченка у міжвоєнний період.


^ Тема 9. Новітня українська історіографія

(40 —80-і рр. ХХ ст.)


Умови розвитку історичної науки в УРСР. Загальна характеричтика історичних досліджень в Радянській Україні. Інститут історії Академії Наук УРСР. Історія України в працях О. Апанович, М. Брайчевського, В. Голобуцького, І. Гуржія, К. Гуслистого, І. Крип’якевича, П. Лаврова, М. Лещенка, Ф. Лося, М. Петровського, М. Рубача, К. Стецюк, М. Супруненка, Ф.Шевченка. Історія України на сторінках Українського історичного журналу.

Зарубіжна українська історіографія. Центри українознавства у Західній Європі та Північній Америці. Історія України в дос­лідженнях М. Андрусяка, І. Борщака, Л. Винара, Д. Дорошенка, В. Дорошенка, Б. Крупницького, І. Лисяка-Рудницького, О. Оглоблина, Л. Окіншевича, Н. Полонської-Василенко, М. Стахіва, М. Чубатого, О. Шульгіна, А. Яковліва. Історичні періодичні видання на Заході про історію України.


^ Тема 10: Сучасна українська історіографія


Історична наука в Україні в умовах незалежності (з 1991 року дотепер). Наукові установи, історичні періодичні видання в незалежній Україні. Методологічні та теоретичні пошуки, розробка нових концепцій. Монографічні дослідження з усіх періодів історії України. Перспективи історичних досліджень історії України.


^ ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ РОСІЇ»


Тема 1: Предмет та завдання «Історіографії історії Росії»


Поняття та предмет історіографії. Причини та час виникнення історіографії. Завдання історіографії як спеціальної історичної дисципліни. Принципи та методи історіографії. Історіографічні факти та джерела. Значення історіографії в системі підготовки майбутніх спеціалістів істориків.


^ Тема 2: Літописний період історіографії в ХІ – ХVІІ ст.


Проблема першопочатків давньоруського літописання. “Повість временних літ”, як видатна пам’ятка літописання. Літописання в ХШ – ХVІ ст. Розвиток історичних знань в ХУІ – ХУІІ ст.


^ Тема 3: Петровські реформи і російська історіографія


Умови розвитку історичної самосвідомості в І-й чв. ХУШ ст. Петро І та теоретичні основи вивчення історії. Історичні погляди Ф.Прокоповича, Ф.Полікарпова, А.І.Менкієва, П.П.Шафірова, Б.І.Куракіна. Внесок у вивчення російської історії В.М.Татіщева.


^ Тема 4: Історіографія Росії у ІІ-й чверті ХVІІІ ст.

Діяльність Академії наук


Утворення Академії наук. Вклад у вивчення російської історії Г.Ф.Міллера. Роль А.Л. Шлецера у розвитку російської історичної науки. Історична концепція М.В.Ломоносова, його полеміка з Міллером.


^ Тема 5: Просвітництво і розвиток історіографії в другій

половині ХVШ ст.


Видавнича діяльність О.І.Мусіна-Пушкіна та історичні погляди М.М.Щербатова. Внесок у дослідження російської історії І.М.Болтіна.

Видавнича діяльність М.І.Новікова. М.М.Карамзін та його “История государства Российского”.


^ Тема 6: Критичний напрямок в російській історіографії

в 20-40-х рр. ХІХ ст.


Історичні погляди І.-Ф.-Г.Еверса. Вплив на розвиток російської історіографії праць М.Т.Каченовського та М.О.Полевого. Історичні концепції М.П.Погодіна та М.Г.Устрялова.

^ Тема 7: Державна школа історіографії Росії в середині ХІХ ст.


Особливості державної школи. Історичні погляди К.Д.Кавеліна, Б.М.Чичеріна. Діяльність І.Є.Забєліна, К.М.Бестужева-Рюміна. Історична спадщина С.М.Соловйова.


^ Тема 8: Історичні концепції революціонерів-демократів

в 40-60-х рр. ХІХ ст.


Історичні погляди О.І.Герцена. Діяльність М.Г.Чернишевського. Історичні концепції А.П.Щапова. Історичні роботи К.М.Леонтьева, Л.О.Тихомірова, Д.І.Іловайського.


^ Тема 9: Історіографія історії Росії в останній третині

ХІХ – першій третині ХХ ст.


Майстри біографічного жанру М.К.Шільдер та Великий князь Микола Михайлович. Значення діяльності В.О.Ключевського. Історичні погляди П.М.Милюкова. Історики-позитивісти О.О.Кізеветтер та О.О.Корнілов. Внесок у російську історіографію С.Ф.Платонова. Історичні концепції О.С.Лаппо-Данилевського та О.Є.Преснякова.


^ Тема 10: Виникнення марксистської концепції історії

Росії в останній чверті ХІХ ст.


Проникнення ідей марксизму в історіографію. Історичні погляди Г.В.Плеханова та В.І.Леніна. Історик –марксист М.М.Покровський. Історичні праці М.О.Рожкова.


^ Тема 11: Зовнішні умови функціонування радянської

історичної науки (1917-30-ті рр.).


Нові умови розвитку історичної науки та історична періодика. Реалізація нових принципів організації учбових і наукових центрів. Упровадження в історичну науку марксистсько-ленінського світогляду. Дві системи науково-історичних закладів: РАН та її заклади, університети, РАНИОН і її дослідні інститути; Комуністична академія суспільних наук і її інститути, Інститут красної професури, комуністичні університети, Іспарт, Інститут Маркса і Енгельса, Інститут Леніна. Перетворення РАН в АН СРСР, „пролетаризація” і перетворення університетів. Реорганізація і централізація архівної справи.


^ Тема 12: Основні внутрішні тенденції розвитку історичної

науки у (1917 – 30-ті рр.)


Історична науки в перші післяреволюційні роки: школи, концепції, дискусії. Літературна” дискусія за книгою Л.Д. Троцького „Уроки Жовтня”. Дискусія про підсумки радянсько-польської війни 1920 р. „Дискусія про „Народну Волю”. Дискусія про характер російського імперіалізму, Дискусія про суспільно-економічні формації. Значення дискусій для розвитку історичної науки. Вироблення єдиної концепції вітчизняної і світової історії. Методологічні пошуки істориків “старої школи” та істориків-марксистів.


^ Тема 13: Радянська історіографія тоталітарного періоду (кінець 1930-х – початок 1950-х рр.)


Партійно-державне керівництво радянською історичною наукою. Основна проблематика історичних досліджень в 30 рр. Критика “школи Покровського”. “История ВКП(б). Краткий курс” та її значення. Особистість історика під контролем влади. Б.Д.Греков, С.В.Бахрушин Л.В.Черепнін. радянська історична наука в роки Великої Вітчизняної війни.


^ Тема 14: «Відлига» у радянській історичній науці

(друга половина 50-х – 60 рр.)


ХХ з’їзд КПРС та початок лібералізації радянської історичної науки. Методологічні пошуки радянських істориків. Основна проблематика досліджень. Вивчення дореволюційної історії Росії (М.М. Тіхоміров, М.М. Дружінін). Дослідження історії радянського суспільства.


^ Тема 15: Радянська історіографія 70-х – першої половини 80-х рр.


Особливості організації наукових досліджень. Теоретико-методологічний рівень історичної науки. Боротьба з інакомисленням. Основна проблематика досліджень. Вивчення дореволюційної історії Росії (М.В. Нєчкіна). Дослідження історії радянського суспільства.


^ Тема 16: Радянська історіографія в період «перебудови»

(1985 – 1991 рр.)


Історія у працях публіцистів та письменників. Поява нових дослідницьких проблем. Початок реформування історичної освіти. Зміни у джерельній базі та ставленні до зарубіжної історіографії. Оновлення методологічних підходів до історії. Основна проблематика досліджень. Вивчення дореволюційної історії Росії. Дослідження історії радянського суспільства.


^ Тема 17: Сучасна російська історіографія (з 1991 р. дотепер)


Російські вчені про “кризу в історичній науці” і шляхи виходу з неї. Теоретичні та методологічні пошуки російських істориків. Формування нових концепцій російської історії. Реформування історичної освіти. Реформи в архівній сфері. Основна проблематика досліджень. Вивчення дореволюційної історії Росії. Дослідження історії радянського суспільства.


^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


  • Гоцуляк В.В. Історіографія історії України: Навчальний посібник. – Черкаси, 1996.

  • Зашкільняк Л. Методологія історії: від давнини до сучасності. – Львів, 1999.

  • Історіографічний словник: Навч. посіб. для студентів історичних факультетів університетів / С.І.Посохов, С.М.Куделко, Л.Ю.Зайцева та ін.; За ред. С.І.Посохова. – Х., 2004.

  • Калакура Я. Українська історіографія. Курс лекцій. – К., 2004.

  • Колесник I.I. Українська історіографія XVIII – початок ХХ ст.: Навчальний посібник. – К., 2000.

  • Астахов В.И. Курс лекций по русской историографии. – X., 1959 - 62. – Ч. 1-2.

  • Багалій Д. Вибрані праці: у 6 т. Т.2: Джерелознавство та історіографія історії України. Х., 2001.

  • Ващенко В.В. Лекції з історії української історичної науки другої половини XIX – початку XX століття (М.І. Костомаров, В.Б. Антонович, М.С. Грушевський): Навчальний посібник. – Дніпропетровськ, 1998

  • Дорошенко Д. Огляд української історіографії. – Прага, 1923; К., 1996.

  • Историография истории России до 1917 года: в 2-х т. / Под ред. М.Ю. Лачаевой. – М., 2004.

  • Коцур В. П., Коцур А. П. Історіографія історії України: Курс лекцій: Навчальний посібник. – Чернівці, 1999.

  • Колесник И.И. Историографическая мысль в России: от Татищева до Карамзина. – Днепропетровск, 1993.

  • Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного відродження (друга половина XVIII – середина XIX ст.). – X., 1996.

  • Марченко М.І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст. ) . – К., 1959.

  • Санцевич А. В. Проблеми історії України післявоєнного періоду в радянській історіографії. – К., 1967.

  • Стельмах С. П. Історична думка в Україні XIX – початку XX століття. – К., 1997.

  • Алексеенко И.И. Историческая наука на новом этапе развития. – Краснодар, 1997.

  • Балашов В.А., Юрченко В.А. Историография отечественной истории (1917 – начало 90-х гг.). – Саранск, 1994.

  • Волобуєв Ю.В., Кулешов С.В. Очищение. История и перестройка. – М., 1989.

  • Дорошенко Н.М. Философия и методология истории в России (конец ХІХ – начало ХХ вв.). – СПб., 1997.

  • Заболотный Е.Б., Камынин В.Д. Историческая наука России в преддверии третьего тысячелетия. – Тюмень, 1999.

  • Историография истории России до 1917 г.: в 2 т./ Под. Ред. М.Ю.Лачаевой. – М., 2004.

  • Историческая наука в России в ХХ в. – М., 1997.

  • Рубинштейн Н.Л. русская историография. – М., 1941; СПб., 2009.

  • Советская историография. / Под. Ред. Ю.Н.Афанасьева. – М., 1996.

  • Сахаров А.М. Историография истории СРСР: Досоветский период. – М., 1978.

  • Черепнин Л.В. Русская историография до ХІХ в. – М., 1957.

  • Шапиро А.Л. Историография с древнейших времен до 1917 г. – М., 1993.

  • Вайнштейн О.Л. Западноевропейская средневековая историография. – М., 1964.

  • Косминский Е.А. Историография истории средних веков. V – середина ХІХ в.: Леции. – М., 1963.

  • Люблинская А.Д. Историография истории средних веков. – М., 1955.

  • Бибиков М.В. Историческая литература Византии. – СПб., 1998.

  • Удальцова З.В. Развитие исторической мысли и культуры Византии IV – первой половины XVII в. – М., 1989.

  • Ракитская И.Ф. Политическая мысль Возрождения: гуманизм конца ХІV-XV вв. – Л., 1984.

  • Кузнецов Т. Идеи и образы Возрождения. – М., 1979.

  • Барг М.А. Эпохи и идеи: становление историзма. – М., 1987.

  • Виноградов К.Б. Очерки английской историиографии нового и новейшего времени. – М., 1975.

  • Момджян Х.Н. Французское просвещение ХVІІІ века . – М., 1983.

  • Далин В.М. Историки Франции ХІХ-ХХ веков. – М., 1981.

  • Историография истории нового времени стран Европы и Америки /Под ред. И.П.Делянтьева. – М., 1990.

  • Историография истории южных и западных славян. – М., 1987.

  • Вайнштейн О.Л. Очерки развития буржуазной философии и методология истории ХІХ-ХХ веках / Под. ред. В.Н. Рутенбурга. – Л., 1979.

  • Стельмах С.П. Історична наука України епохи класичного історизму ХІХ – початок ХХ ст.: монографія. – К., 2005.

  • Таран Л.В. Французька історіографія (70-ті роки ХІХ – 80-ті роки ХХ ст.). – К., 1991.

  • Реизов Б.Г. Французская романтическая историография (1815-1830). – Л., 1956.

  • Историография истории нового и новейшего времени стран Европы и Америки. Уч. пособие для студентов / Под. Ред. И.П.Дементева, А.Н.Петрушева. – М., 2002.

  • Дюпон-Мельниченко Ж.Б., В.Ададуров Французька історіографія ХХ століття : навч. посібник. – Львів, 2001.




^ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ

«Комплексний екзамен з історіографії»

для абітурієнтів спеціальностей

8.02030201 Історія*, 8.02030203 Архівознавство


Абітурієнтам пропонуються завдання трьох рівнів складності. За виконання завдань абітурієнт може отримати в сумі 100 балів.

Перший рівень. Потрібно обрати один із запропонованих варіантів відповіді (цифру або букву обраної відповіді потрібно зазначити у екзаменаційній роботі). Запропоновано 20 тестових завдань, кожне з яких оцінюється в 1 бал;

Другий рівень. Виконуючи тестові завдання потрібно встановити відповідність між визначенням і його тлумаченням, між частинами визначення, реконструювати деформоване визначення тощо. Для виконання пропонується п’ять завдань. За кожне правильно виконане завдання абітурієнт максимально може одержати 10 балів.

Третій рівень. Творче завдання. За виконання завдання абітурієнт може одержати щонайбільше 30 балів.









Схожі:

«затверджую» Голова приймальної комісії icon«затверджую» Голова Приймальної комісії

«затверджую» Голова приймальної комісії iconЗатверджую голова приймальної комісії М.І. Степаненко

«затверджую» Голова приймальної комісії iconЗатверджую голова приймальної комісії М.І. Степаненко

«затверджую» Голова приймальної комісії iconЗатверджую голова приймальної комісії М.І. Степаненко

«затверджую» Голова приймальної комісії iconЗатверджую голова приймальної комісії М.І. Степаненко

«затверджую» Голова приймальної комісії iconЗатверджую голова приймальної комісії М.І. Степаненко

«затверджую» Голова приймальної комісії icon«Затверджую» Голова приймальної комісії О. Я. Чебикін

«затверджую» Голова приймальної комісії iconЗатверджую голова приймальної комісії М.І. Степаненко

«затверджую» Голова приймальної комісії iconЗатверджую голова приймальної комісії пует, ректор

«затверджую» Голова приймальної комісії iconЗатверджую: Голова приймальної комісії Ступнік М.І. 2013р

«затверджую» Голова приймальної комісії iconЗатверджую голова приймальної комісії Ректор М.І. Звєряков “ ” 2014р. Програма

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи