Актуальність теми Пухлина icon

Актуальність теми Пухлина




Скачати 491.2 Kb.
НазваАктуальність теми Пухлина
Сторінка4/4
Дата31.08.2012
Розмір491.2 Kb.
ТипДокументи
1   2   3   4

Недоцільність. Пухлинний ріст, який не приносить жодної користі для організму, а навпаки пригнічує всі захисно-пристосувальні його системи, є абсолютно недоцільним у Дарвінівському розумінні.


^ Прогресія пухлин. Під прогресією пухлини розуміють стійку незворотну якісну зміну однієї або декількох властивостей пухлини. Згідно теорії прогресії пухлин окремі властивості злоякісних пухлин можуть значно варіювати, появлятися незалежно одна від одної і комбінуватися, що складає основу незалежної прогресії різних ознак пухлини. Відповідно теорії прогресії доброякісні пухлини - одна із стадій прогресії, яка не завжди реалізується у вигляді злоякісної пухлини. Тому доброякісні новоутворення поділяють на пухлини з високим і мінімальним ризиком малігнізації. Незалежність прогресії окремих властивостей пухлини визначає непередбаченість її поведінки. Прикладами прогресії пухлин є перехід доброякісної пухлини в злоякісну (малігнізація), перетворення пухлини з гормонально-неактивної в гормонально-активну, розвиток метастазів тощо.

Метастазування — утворення вторинних осередків пухлинного росту (метастазів) в результаті поширення клітин з первинного осередку в інші тканини. Метастази виникають тільки із злоякісних новоутворень.

До числа чинників, які сприяють розвитку метастазів, відносяться слабкі міжклітинні контакти, висока рухливість пухлинних клітин, більш високий гідростатичний тиск в пухлинному вузлі у порівнянні з навколишніми тканинами, більш низькі значення рН в пухлинній тканині (кисле середовище) у порівнянні з навколишніми тканинами (рух клітин здійснюється за градієнтом рН), виділення пухлинними клітинами численних протеаз, наприклад, колагенази.

Метастазування складається з 4 етапів: 1) проникнення пухлинних клітин у просвіт кровоносної або лімфатичної судини; 2) перенесення пухлинних клітин течією крові або лімфи; 3) зупинка пухлинних клітин на новому місці (метастаз — від грец. meta stateo — по-іншому стою); 4) вихід пухлинних клітин в периваскулярну тканину; 5) ріст метастазу.

^ Основні види метастазів, виходячи з шляхів метастазування, наступні: лімфогенні, гематогенні, імплантаційні та змішані. Для одних гістогенетичних груп пухлин (наприклад, сарком) характерні гематогенні метастази, для інших (наприклад, раку) — лімфогенні. Метастази, як правило, ростуть швидше, ніж основна пухлина, і тому нерідко більші від неї. Час, який необхідний для розвитку метастазів, всілякий. В одних випадках метастази появляються дуже швидко після виникненням первинного вузла, в інших - вони розвиваються через декілька років після його появи. Зустрічаються також так звані латентні, або дрімаючі метастази, які можуть розвинутися через 7-10 років після радикального видалення первинної пухлини.

^ 1. Лімфогенні метастази — лімфогенні метастази характерні для раків і меланом, але інколи таким шляхом можуть метастазувати і саркоми, для яких загалом більш характерне гематогенне метастазування. Злоякісні клітини по лімфатичних шляхах (рис. 5) спочатку попадають в регіонарні лімфатичні вузли, де їхнє поширення може бути тимчасово зупинене в результаті дії імунної відповіді. При хірургічному лікуванні разом з пухлиною видаляються і регіонарні лімфатичні вузли, що запобігає розвитку ранніх метастазів.

^ 2. Гематогенні метастази — попадання пухлинних клітин у кровоток, як вважають, відбувається на ранніх етапах розвитку багатьох злоякісних новоутворень. Більшість цих злоякісних клітин, як припускається, руйнуються імунною системою, але деякі з них покриваються фібрином і затримуються в капілярах (антикоагулянти, наприклад, гепарин, які запобігають укутуванню клітин фібрином, знижують небезпеку виникнення метастазів в експериментальних тварин). Метастаз виникає тільки тоді, коли в тканинах залишається живими достатня кількість пухлинних клітин. Продукція неопластичними клітинами пухлинного чинника ангіогенезу стимулює ріст нових капілярів навколо клітин пухлини і сприяє васкуляризації метастазу, який росте.

^ 3. Метастазування по порожнинах тіла (обсіменіння) — попадання злоякісних клітин у серозні порожнини тіла (наприклад, плевру, очеревину чи перикард) або субарахноїдальний простір може супроводжуватися поширенням клітин у цих порожнинах (трансцеломічні метастази); наприклад, прямокишково-міхуровий простір (у чоловіків) і прямокишково-матковий простір і яєчники (у жінок) — найчастіша локалізація метастазів в очеревину у хворих на рак шлунка. Для підтвердження метастазування використовується цитологічне дослідження рідини з цих порожнин на наявність атипових клітин.

^ 4. Дрімаючі метастази — пухлинні клітини, які поширюються по всьому організму, можуть залишатися неактивними (або, принаймні, дуже поволі рости) протягом багатьох років. Для руйнування таких метастазів після проведення радикального хірургічного лікування первинного осередку обов’язково проводиться курс хіміотерапії. До застосування хіміотерапії при деяких типах дисемінованого раку, включаючи злоякісну лімфому, хоріокарциному і пухлини з гермінативних клітин яєчок, не вдавалося отримати задовільних результатів. Після початку застосування хіміотерапії результати лікування різко покращилися. Наявність дрімаючих метастазів не дозволяє говорити про повне вилікування хворого. Для оцінки ефективності лікування при пухлинах використовується критерій виживання протягом 5 років після лікування (п’ятирічне виживання). Однак, виживання протягом 10 і 20 років майже завжди нижче, ніж виживання протягом 5 років, що пояснюється пізньою активацією дрімаючих метастазів.

^ Локалізація метастазів. Локалізуються метастази найчастіше в місці першої капілярної сітки, яка утворюється з судин, що несуть кров від місця первинної локалізації пухлини. Деякі типи раку мають характерні місця метастазування, хоча точні механізми цього невідомі. Причина зупинки пухлинного ембола може бути чисто механічна - діаметр судини виявляється менший від діаметра пухлинної клітини, але місце зупинки пухлинного ембола може визначатися ще й тим, що на поверхні судин різних органів існують спеціальні рецептори, які можуть бути споріднені з пухлинними клітинами.

Найчастіше метастази розвиваються у лімфатичних вузлах, печінці, легенях. Рідко - в м’язі серця, скелетних м’язах, шкірі, селезінці, підшлунковій залозі. Проміжне місце за частотою локалізації метастазів займають ЦНС, кісткова система, нирки, надниркові залози. Раки передміхурової залози, легень, молочної залози, щитовидної залози та нирок найчастіше метастазують у кістки, рак легень — в надниркові залози.

^ Рецидив пухлини – це поява її на колишньому місці після хірургічного видалення або променевого лікування. Рецидивна пухлина розвивається з пухлинних клітин, які залишилися, або з невидаленого пухлинного поля. Найнебезпечніший в плані рецидивування період - це перший рік після видалення пухлини, після цього частота рецидивування зменшується.

Найважливіші зміни в пухлинних клітинах наведені на рис. 12.1.

^ Ріст пухлини. Розрізняють три види росту пухлини:

— експансивний;

— інфільтративний;

— апозиційний.

При експансивному рості пухлина росте, відсуваючи навколишні тканини. Тканини, які оточують пухлину, атрофуються, заміщаються сполучною тканиною, і пухлина обростає немов би капсулою (псевдокапсула). Експансивний ріст пухлини здебільшого повільний, характерний для зрілих доброякісних пухлин. Однак деякі злоякісні пухлини, наприклад, фібросаркома, рак нирки, можуть рости експансивно.

При інфільтративному рості клітини пух­лини вростають у навколишні тканини і їх руйнують. Межі пухлини при інфільтративному рості чітко не визначаються. Інфільтративний ріст пухлини в основному швидкий і характерний для незрілих, злоякісних пухлин. Злоякісні новоутворення проникають у нормальну тканину і формують вирости з неопластичних клітин, які поширюються у всі боки. Злоякісні новоутворення в основному не формують капсулу. Раки і саркоми мають подібний характер інвазії, незважаючи на відмінності в їхньому гістогенезі. Інвазивний рак від внутрішньоепітеліального (або in situ) раку відрізняється проростанням базальної мембрани. Після проникнення через базальну мембрану злоякісні клітини можуть проростати лімфатичні і кровоносні судини, що є першим кроком до системного поширення. Інфільтруючі неопластичні клітини мають тенденцію поширюватися по шляху найменшого опору; пізніше відбувається руйнування тканини. Механізми, які беруть участь в інвазії, ще недостатньо вивчені. До них, як припускають, відносяться синтез протеаз, втрата контактної інгібіції і зменшення адгезивних властивостей клітин. Розмір поля інфільтрації значно варіює; наприклад, при раку шлунка проводиться резекція більшого об’єму тканин, ніж при лейоміосаркомі, так як епітеліальні ракові клітини володіють більшим інфільтруючим потенціалом, ніж пухлинні гладкі міоцити.

^ Апозиційний ріст пухлини відбувається за рахунок неопластичної трансформації нормальних клітин в пухлинні, що спостерігається в пухлинному полі. Прикладом такого росту можуть служити десмоїди передньої черевної стінки.

По відношенню до просвіту порожнистого органа розрізняють ендофітний та екзофітний ріст пухлини. Ендофітний ріст — це інфільтративний ріст пухлини в глибину стінки органа. Екзофітний ріст — це експан­сивний ріст пухлини в порожнину органа.

^ Зовнішній вигляд пухлини. Розрізняють чотири основних види пухлини за макроскопічною картиною:

— вузол;

— інфільтрат;

— виразка;

— кіста.

Вузол являє собою компактне новоутворення з чіткими межами. Вузол може мати вигляд шапки гриба на широкій ніжці, поліпа. Поверхня його може бути гладкою, горбистою або сосочковою і нагадувати цвітну капусту.

Інфільтрат — це компактне новоутворення без чітких меж.

^ Виразка — макроскопічно пухлина у вигляді дефекту тканини з валоподібними краями, горбистим дном та інфільтруючим ростом.

Кіста — новоутворення з чіткими межами, має порожнину.

За зовнішнім виглядом пухлини не можна визначити ступінь її зрілості, хоча, безсумнівно, доброякісні пухлини частіше ростуть у вигляді вузла або кісти, а злоякісні —у вигляді інфільтрату або виразки, однак точної однозначної залежності не існує.

^ Розміри пухлини. Величина пухлини може варіювати від декількох міліметрів до десятків сантиметрів. Також різна може бути і її маса — в літературі описана пухлина з жирової тканини — ліпома — вагою понад 100 кг. Розміри пухлини визначаються швидкістю її росту, тривалістю існування, локалізацією. За розмірами пухлини не можна судити про ступінь її злоякісності, тому що дуже маленькі пухлини (наприклад, маленький рак легені — рак Пенкоста, має розмір вишневої кісточки) можуть бути вкрай злоякісними і вперше проявлятися у клініці своїми метастазами.

^ Кровопостачання пухлини. Кровопостачання пухлини здійснюється з кровоносного русла організму за допомогою існуючих у навколишній тканині судин. Крім того, під впливом продукуючої пухлинами речовини білкової природи — ангіогеніну — відбувається новоутворення капілярної сітки строми пухлини. Судини пухлини також характеризуються атипізмом — найчастіше вони представлені судинами синусоїдного типу з тонкими стінками і широким просвітом; стінка пухлинних судин часто представлена одним шаром ендотеліальних клітин, які розташовані безпосередньо на тканині новоутворення, або складена клітинами самої пухлини (незамкнута система кровообігу в пухлині). Відзначається також виражена нерівномірність розподілу судин у пухлинній тканині.

Відзначені особливості кровопостачання пухлин сприяють трофічним порушенням і розвиткові в тканині новоутворення вторинних змін у вигляді крововиливів, венозного застою, набряку, тромбозу судин, некрозів, різних видів дистрофій, запалення.

^ Номенклатура пухлин. Назва доброякісної пухлини в більшості випадків утворюється шляхом додавання латинського або грецького найменування тканини і закінчення -oмa. Наприклад, фіброма, папілома, лейоміома, аденома. Назва злоякісних пухлин з епітеліальної тканини формується шляхом додавання до латинської або грецької назви тканини слова карцинома (канцер, або рак). Наприклад, аденокарцинома, плоскоклітинний рак. Для злоякісних неепітеліальних пухлин іншим словоутворюючим елементом служить термін саркома або бластома. Наприклад, ліпосаркома, гангліонейробластома.


Принципи класифікації пухлин

^ 1. За клінічним перебігом всі пухлини діляться на доброякісні і злоякісні. Доброякісні пухлини - зрілі, вони ростуть експансивно, не інфільтрують навколишню тканину, формуючи псевдокапсулу із здавленої нормальної тканини та колагену, в них переважає тканинний атипізм, не метастазують. Злоякісні пухлини - незрілі, ростуть інфільтративно, переважає клітинний атипізм, метастазують.

2. Гістогенетичний — заснований на визначенні належності пухлини до певного тканинного джерела розвитку. У відповідності з цим принципом розрізняють пухлини:

— епітеліальної тканини;

— сполучної тканини;

— м’язової тканини;

— судин;

— меланінутворюючої тканини;

— нервової системи та оболонок мозку;

— системи крові;

— тератоми.

3. Гістологічний за ступенем зрілості (згідно класифікаціям ВООЗ) — в основу класифікації покладений принцип вираженості атипії. Зрілі пухлини характеризуються домінуванням тканинного атипізму, незрілі — клітинного.

4. Онконозологічний — згідно Міжнародній класифікації хвороб.

5. За поширеністю процесу — міжнародна система TNM, де Т (tumor) — характеристика пухлини, N (nodus) — наявність метастазів у лімфатичних вузлах, М (meta­stasis) — наявність віддалених метастазів.
1   2   3   4

Схожі:

Актуальність теми Пухлина iconАктуальність теми Пухлина
Пухлина може виникати в будь-якій тканині, будь-якому органі І розвиватися як в людини, так І в багатьох тварин І рослин
Актуальність теми Пухлина iconПухлини строми статевого тяжу відносяться пухлини, які складаються із
Сартолі, Лейдига. Особливістю пухлин є гормональні порушення. До гормональне активних пухлин відносяться: гранульозоклітинна пухлина,...
Актуальність теми Пухлина iconРани І рановий процес. Профілактика розвитку інфекції в рані. Лікування чистих ран. Актуальність теми
Актуальність теми: Рана є одним з основних проявів травматичного чи хірургічного впливу на тканини та органи
Актуальність теми Пухлина iconАбсцес, флегмона, парапроктит, фурункул, карбункул, бешиха, гідраденіт. Актуальність теми
Актуальність теми: Гнійна інфекція проявляється запальним процесом у тканинах внаслідок проникнення І розмноженняв них гноєтворних...
Актуальність теми Пухлина iconВступ актуальність теми
Актуальність теми. В сучасних умовах ринкових реформ та інтеграції України у світовий економічний, культурний І інформаційний простір...
Актуальність теми Пухлина iconМетодичні вказівки для лікарів інтернів офтальмологів Ι циклу за темою
Актуальність теми. Актуальність досліджуваної теми полягає в тім, що вчасно не діагностований І не коригований астигматизм може бути...
Актуальність теми Пухлина iconЗагальна характеристика роботи актуальність теми
Актуальність теми. Генерування штучного світла є одним із найбільш важливих досягнень людства. Через зір люди одержують більше 80%...
Актуальність теми Пухлина iconВступ вступ розкриває сутність І стан наукової проблеми. У вступі стисло подається загальна характеристика роботи у такій послідовності: Актуальність теми
Актуальність теми: сутність проблеми, її значущість, роботи відомих науковців над розглядуваним питанням, обґрунтування необхідності...
Актуальність теми Пухлина iconМісцеві порушення кровообігу. Тромбоз. Емболія. Актуальність теми
Актуальність теми : Місцеві порушення кровообігу артеріальне та венозне повнокрів’я, стаз крові, кровотеча та крововилив, тромбоз,...
Актуальність теми Пухлина icon“Затверджено”
Актуальність теми: коротко розкривається професійна значимість теми, наводяться дані, спрямовані на формування позитивної мотивації...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи