Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми icon

Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми




НазваНепухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми
Сторінка1/9
Дата23.08.2012
Розмір1.05 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


НЕПУХЛИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТОНКОЇ ТА ТОВСТОЇ КИШОК

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Розглянута тема є актуальною для професійної діяльності терапевтів, інфекціоністів, гінекологів, хірургів, урологів, онкологів та інших лікарів у зв’язку з тим, що захворювання товстої кишки зустрічаються доволі часто в практиці охорони здоров’я. Так, серед усіх хвороб черевної порожнини захворювання товстої кишки посідають 4 місце за частоті серед хірургічних патологій. Уміння виявити ознаки хвороби допомагає прийняти правильне рішення в індивідуальному діагностичному пошуку, а потім у необхідному кваліфікованому або спеціальному лікуванні пацієнта. Симптоми захворювання товстої та тонкої кишок численні, зазвичай одноманітні, що ускладнює діагностику та може призвести до тактичних помилок.

Зараз познайомтеся з цілями заняття, обміркуйте їх та усвідомте необхідність вивчення теми.
^

ЗАГАЛЬНА МЕТА


Вміти діагностувати. ставити попередній діагноз, проводити диференційну діагностику, визначати тактику ведення пацієнтів з непухлинними захворюваннями тонкої та товстої кишок.

Для реалізації загальної мети потрібно вміти:

ВМІТИ:




Конкретні цілі




Програма початкового рівня знань-умінь



Визначити відомості, які відбивають основні синдроми при захворюванні товстої кишки



1. Збирати та оцінювати скарги, анамнез захворювання, проводити об’єктивне обстеження хворих (кафедри загальної та факультетської хірургії, кафедри загальної та факультетської терапії)



Складати iндивiдуальний план діагностичного пошуку та інтерпретувати результати обстежень



2. Визначати обсяг і послідовність лабораторних, ендоскопічних, рентгенологічних і морфологічних досліджень, а також інтерпретувати ці дані (кафедри загальної та факультетської хірургії, кафедри загальної та факультетської терапії, кафедра променевої діагностики)



Проводити диференційну діагностику захворювань тонкої та товстої кишок



3. Визначати симптоми захворювань (кафедра факультетської хірургії та факультетської терапії)



Визначити попередній діагноз і обґрунтовувати лікувальну тактику і прогноз



4. обґрунтовувати методи консервативного та оперативного лікування (кафедри факультетської хірургії, факультетської терапії, кафедра фармакології)

Нижче наводяться завдання для визначення початкового рівня знань.
^

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ


1. Хворий Т., знаходиться у лікарні з захворюванням товстої кишки. Яка скарга може підтвердити захворювання товстої кишки?

  1. кровотеча під час випорожнення, червона кров;

  2. пронос;

  3. загальна слабість;

  4. перитоніт;

  5. субфебрильна температура.

2. Хвора Л., звернулась до лікаря зі скаргою на кров у випорожненнях. Який метод дослідження є доцільним для встановлення діагнозу при прояві червоної крові у випорожненнях?

  1. ректальне дослідження;

  2. УЗД;

  3. Фіброгастродуоденоскопію;

  4. Іригоскопію;

  5. Колоноскопію.

^ 3. Скільки відділів у товстій кишці?

  1. 2;

  2. 3;

  3. 4;

  4. 5;

  5. 6.

4. Яка послідовність обстеження у проктологічних хворих?

    1. Пальцеве дослідження – ректороманоскопія – ректоскопія;

    2. Іррігографія – ректоскопія – ректороманоскопія;

    3. Пальцеве дослідження – ректороманоскопія – іррігографія;

    4. Ректороманоскопія – іррігографія – пальцеве дослідження;

    5. Колоноскопія – ректороманоскопія – ректоскопія.

Еталони відповідей:1-а;1-b; 2-а, 2-d, 2-е; 3-е; 4-с.

Наступні задачи вирiшити самостiйно, а правильнiсть вiдповiдi буде перевiрено пiд час заняття.

  1. Хворий Ц., знаходиться у лікарні з кровотечею. Яке джерело кровотечі можливе у хворого з наявністю мелени?

  1. Шлунок;

  2. тонка кишка;

  3. пряма кишка;

  4. сліпа кишка;

  5. легені.

2. Хворий Д., скаржиться на наявність в випорожненнях крові темного коліру. Яке дослідження треба зробити для встановлення діагнозу у хворого з наявності в випорожненнях крові темного коліру ?

  1. ректальне дослідження;

  2. УЗД;

  3. фіброгастродуоденоскопію;

  4. іригоскопію;

  5. колоноскопію.

  1. У хворого Т., трубчата кишкова нориця. Яке дослідження запроваджується для діагностики трубчатої кишкової нориці?

  1. фіброгастроскопія;

  2. УЗД;

  3. КТ;

  4. фістулографія;

  5. обзорна Rо-графія черевної порожнини.

^ 4. Яка тактика лікування при повних тонко кишкових норицях?

  1. консервативна;

  2. оперативне;

  3. симптоматичне;

  4. обтюрація нориці;

  5. хіміотерапія.

Ці задачи вирішіть самостійно, а правильність відповіді буде перевірено під час заняття.
^

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ


  1. Ю.Л.Шевченко. Частная хирургия . – СПб; 2000. – С.98-111.

  2. П.Н. Зубарева, М.И. Лыткин, М.В. Епифанов Общая хирургия. – Спб; 2000. - С. 5 -

37

  1. Ю.Л. Шевченко Частная хирургия.- СПб, 2000. - С. 123-135.

  2. В.В. Кованов. Оперативная хирургия и топографическая анатомия. М.;Медицина, 1978.

ЗМІСТ НАВЧАННЯ У ВІДПОВІДНОСТІ З ЦІЛЯМИ
^

І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ


  1. Клініка та діагностика непухлинних захворювань товстої кишки.

  2. Принципи обстеження хворих з патологією товстої кишки

  3. Класифікація запальних захворювань товстої кишки (хронічний коліт, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона) та доброякісних пухлин товстої кишки (солітарний поліпоз, гамартромний, родинний поліпоз).

  4. Диференційна діагностика непухлинних захворювань товстої кишки.

  5. Принципи ведення хворих з патологією товстої кишки.

  6. Принципи лікування зовнішніх кишкових нориць.

ІІ. ГРАФ ЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИТЕМИ (додаток №1)

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ ЦІЛЕЙ

Обов’язкові джерела :

  1. В.В. Іващенко. Шпитальна хірургія. - Донецьк: Донеччина, 1995. - С.388-402.

  2. Л.Я. Ковальчук, Ю.П. Спітенко, В.Ф. Саєнко, Г.В. Книшов, М.Ю. Ничитайло. Шпитальна хірургія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. - С.541-576.

  3. Лекція “Непухлинні захворювання товстої та тонкої кишок”.

  4. Граф логічної структури змісту (ДОДАТОК №1)

Додаткове джерело:

Кузин М.И., Хiрургические болезни. – М: Медицина, 1986. - С.595-373.

^ ОРIЄНТОВНА ОСНОВА ДIЇ

Як засіб для вирішення навчальних завдань використовуються схема написання iсторiї хвороби, таблиці (схема гістологічного утворення слизової оболонки товстої кишки, анатомія товстої кишки, особливості кровопостачання товстої кишки тощо), діагностичний алгоритм (ДОДАТОК №2), цільові навчальні завдання.

^ НАБІР ЗАВДАНЬ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ

1. У хворого Т., захворювання товстої кишки. Який основний синдром дозволяє запідозрити захворювання товстої кишки?

  1. синдром запальної кишки;

  2. анемічний синдром;

  3. інтоксикація;

  4. больовий синдром;

  5. аліментарний синдром.

2. Хвора, 54 років, скаржиться на загальну слабість, втрату апетиту, субфебрильну температуру тіла, пронос протягом останніх трьох років з виділенням алої крові. Загальний стан задовільний. Пульс 90 за 1 хв. АТ 120/70 мм.рт.ст. При пальпації живіт болючий справа по фланку. Симптомів перитоніту немає. Перистальтика посилена. Аналіз крові: Ер. 2,4х10 , гемоглобін - 92 г/л, лейк7 4,3х10 , ШОЕ -31 мм на год.

Складіть план обстеження для встановлення діагнозу.

  1. Ректальний огляд: ректороманоскопія, біопсія.

  2. Ректальний огляд: ректороманоскопія, іригоскопія.

  3. Ректальний огляд: ректороманоскопія, фіброколоноскопія, біопсія.

  4. Ректальний огляд: фіброколоноскопія, ректороманоскопія.

3. Хвора 33 років, вступила зі скаргами на часте рідке випорожнення з домішкою крові та слизу до 15 разів за добу, тенезми, температуру до 37˚С ввечері, втрату ваги до 20 кг за 2 місяці. Протягом 5 років навесні і восени спостерігалися подібні стани. Останнє загострення протягом 2-х місяців.

При об'єктивному дослідженні стан тяжкий. Живіт запалий. При ректальному огляді - руйнування передньої порції сфінктера і ректовагінальної перегородки. При ректороманоскопії - слизова оболонка прямої кишки, ректосигмоїдного відділу вкрита фібрином, гіперемована.

Який ймовірний діагноз?

  1. ерозивний проктосигмоїдит;

  2. рак сигмоподібної кишки;

  3. неспецифічний виразковий коліт;

  4. хвороба Крона;

  5. ішемічний коліт.

4. Хвора, 30 років, вступила до інфекційного відділення зі скаргами на загальну слабість, біль у животі, часте рідке випорожнення з домішками крові та слизу. Захворіла гостро тиждень тому; в оформленому калі з’явився гній, додався біль у животі. Антибактеріальна терапія успіху не дала. Живіт помірно здутий, болить по ходу товстої кишки. Випорожнення рідке, часте з малою кількістю калу, іноді безкалове. Частота випорожнень до 20 разів на добу. Рентгенологічне дослідження товстої кишки: відсутність гаустрації в усіх відділах товстої кишки, рельєф слизової оболонки деформований, просвіт кишки звужений, стінки сигмоподібної кишки спрямлені, ригідні.

Яка, на ваш погляд, оптимальна тактика лікування?

  1. консервативна терапія;

  2. ургентне оперативне втручання;

  3. планове оперативне втручання;

  4. симптоматичне лікування;

  5. санаторне лікування.

Дайте вiдповiдi на питання, а їх правильність буде перевірено на занятті.

^ КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОБОТИ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ

На початку рекомендовано провести перевірку засвоєнного теоретичного матеріалу шляхом вирішення цільових навчальних завдань за допомогою тестів.

Потім, використовуючи теоретичні знання, раніше набуті практичні навички та граф логічної структури, рекомендовано вивчити методи обстеження хворих та трактовку додаткових методів дослідження.

Надалі можна встановлювати попередній діагоз, проводити диференційну діагностику, намічати план лікування.

Заняття закінчується проведенням підсумкового тестового контролю та оцінкою його результатів.


^ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Захворювання прямої кишки – це явище, з яким кожен день стикаються лікарі різних фахів: терапевти, гастроентерологи, проктологи, хірурги, інфекціоністи тощо.

Під час профілактичних оглядів населення на 1000 практично здорових людей, за даними різних авторів, виявляється, від 5 до 30 хворих з різними запальними захворюваннями прямої кишки, причому серед людей працездатного віку цей показник коливається від 6,1 до 22,4 %.

Як відомо, кінець захворювання, у першу чергу, залежить від своєчасного діагнозу та правильної лікувальної тактики. Симптоми захворюваня прямої кишки численні та різноманітні, що утруднює діагностику.

При дослідженні хворого з такою патологією важливо звернути увагу на виявлення провідних симптомів, оцінити їх та відповідно до цього використати найбільш раціональні у кожному конкретному випадку засоби дослідження.

Захворювання прямої кишки вимагають від дослідника певної делікатності при опитуванні та огляді. Щадячи психику хворого, необхідно створити такі умови, що виключають будь-який хибний сором та забезпечити тісний контакт між лікарем та хворим.

^ ЗАГАЛЬНА МЕТА

Вміти діагностувати захворювання прямої кишки та визначати план лікування.

Для реалізації загальної мети потрібно:

В М І Т И :

^ Конкретні цілі

Програма початкового рівня знань-умінь

1. Визначати основні синдроми при захворюванні прямої кишки.



1. Збирати та оцінювати скарги, анамнез захворювання, проводити об`єктивне обстеження хворих з захворюванням прямої кишки та розпізнавати головні симптоми захворюваня (кафедри загальної, факультетської хірургії та терапії)

2. Складати індивідуальну схему діагностичних обстежень та інтерпретувати результати проведених обстежень

2. Визначати обсяг і послідовність лабораторних, рентгенологічих, ультразвукових і морфологічних досліджень, а також оцінювати та інтерпретувати ці дані (кафедра пат анатомії, факультетської хірургії, рентгенології)

3. Проводити диференційну діагностику захворювань прямої кишки.

3. Визначати симптоми захворювання.


4. Визначати попередній діагноз і обгрунтовувати лікувальну тактику та прогоз.

4. Обґрунтовувати методи консервативної тактики (кафедра фак.хірургії).

Нижче наводяться завдання для визначення початкового рівня знань.

^ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ

  1. У хворого Б., інфільтрат в пері анальній ділянці, шкіра гіпермована , температура тіла 38,3 ºС до якого синдрому це відноситься ?

    1. місцеве порушення кровообігу;

    2. пухлиноподібний процес;

    3. запалення;

    4. грижовий процес;

    5. аутоімунні порушення

  2. У хворої М., гострий паро проктит. Яке дослідження уточнює діагноз при гострому паропроктиті?

    1. ректографія;

    2. обзорна Ro -графія;

    3. пальцеве дослідження прямої кишки;

    4. УЗД;

    5. колоноскопія

  3. Хворий Д., знаходиться у лікарні з привіду захворювання прямої кишки. Яка послідовність обстеження у проктологічних хворих?

    1. Пальцеве дослідження – ректороманоскопія – ректоскопія;

    2. Іррігографія – ректоскопія – ректороманоскопія;

    3. Пальцеве дослідження – ректороманоскопія – іррігографія;

    4. Ректороманоскопія – іррігографія – пальцеве дослідження;

    5. Колоноскопія – ректороманоскопія – ректоскопія.

  4. Скільки відділів в прямій кишці?

  1. 2;

  2. 3;

  3. 4;

  4. 5;

  5. 1.

Еталон відповіді до завдання 1-С; 2-С; 3-С; 4-В.

Наступні задачі вирішити самостійно, а правильність відповіді буде перевірено під час заняття.

  1. Хвора П., звернулася у лікарню для профогляду. Яке дослідження використовується в якості профогляду?

    1. Ректороманоскопія;

    2. Колоноскопія;

    3. Ректоскопія;

    4. Пальцеве дослідження;

    5. Іррігографія.

  2. Скільки артерій забезпечують кровообіг прямої кишки?

    1. 2;

    2. 3;

    3. 4;

    4. 5;

    5. 1.

  3. Хворий К., звернувся до хірурга зі скаргами на появу червоної крові в випорожненнях. Поява яскраво червоної крові в випорожненнях свідчить про кровотечу з?

    1. Шлунка;

    2. 12-палої кишки;

    3. Тощої кишки;

    4. Сліпої кишки;

    5. Прямої кишки.

^ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

  1. . П. Н. Зубарева, М. И. Лыткин, М. В. Епифанов. Общая хирургия. - СПб. - 2000.

  2. Ю. Л. Шевченко. Частная хирургия. - СПб. - 2000.

  3. В. В. Кованов. Оперативная хирургия и топографическая анатомия.- М.: Медицина, 1978.

^ ЗМІСТ НАВЧАННЯ У ВІДПОВІДНОСТІ З ЦІЛЯМИ

І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

  1. Класифікація захворювань прямої кишки.

  2. Етіологія, патогенез та клініка і діагностика хвороб прямої кишки.

  3. Принципи передопераційної підготовки хворих .

  4. Додаткові методи дослідження пацієнтів з захворюваннями прямої кишки.

  5. Запальні захворюваня прямої кишки: етіологія, патогенез, діагностика та методи лікування.

  6. Показання до оперативного лікування при різних захворюваннях прямої кишки.

  7. Післяопераційні ускладнення та їх профілактика.

ІІ. ГРАФ ЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИТЕМИ (додаток №1)

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ ЦІЛЕЙ

Обов'язкові джерела:

  1. В. В. Іващенко. Шпитальна хірургія.-Донецьк: Донеччина, 1995 .

  2. Л. Я. Ковальчук, Ю.П. Спітенко, В.Ф. Саєнко, Г.В. Книшов, М.Ю. Ничитайло. Шпитальна хірургія.- Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. - С.541-576.

  3. Лекція “ Запальні захворювання прямої кишки”.

  4. Граф логічної структури змісту (додаток 1)

^ ДОДАТКОВЕ ДЖЕРЕЛО:

Кузін М. І.Шпитальна хірургія.- М.: Медицина, 1987.

ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЇ

Як засіб для вирішення навчальних завдань використовується схема написання історії хвороби, таблиці, діагностичний алгоритм (додаток 2), цільові навчальні завдання.

^ НАБІР ЗАВДАНЬ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ

1. Який діагноз можна поставити коли при пальцевому дослідженні на глибину пальця визначається кулясте утворення, а при ректороманоскопії у прямій кишці багато пухлиноподібних утворень розміром 0,3 х 0,7 см, білуватого кольору?

  1. внутрішній геморой;

  2. туберкульоз прямої кишки;

  3. поліпоз прямої кишки;

  4. ендометріоз.

  5. Хвороба Крона.

  1. Який метод дослідження підтвердить морфологію вузла в прямій кишці?

  1. рентгенографія ШКГ;

  2. лімфографія;

  3. іригоскопія;

  4. ретропроневмоперитонеум;

  5. ректороманоскопія з біопсією.

  1. У хворого Р., поліп прямої кишки. Яке найбільш небезпечне ускладнення буває у хворих з поліпом прямої кишки?

  1. кишкова непрохідність;

  2. кровотеча;

  3. малігнізація;

  4. перфорація;

  5. паро проктит.

  1. У хворої О., кальозна тріщина прямої кишки. Яка тактика лікування хворого з кальозною тріщиною прямої кишки ?

  1. термінова операція;

  2. планова операція;

  3. консервативе лікування;

  4. хіміотерапія;

  5. рентгентерапія

  1. Хворий Д., потрапив до хірурга з парарентальною норицею. Які скарги пред’являє хворий з парарентальною норицею?

  1. біль;

  2. зуд;

  3. домішки крові в випорожненнях;

  4. частий рідкий стілець;

  5. гнійні виділення з нориці.

  1. У хворої ректальна нориця. Який додатковий метод діагностики необхідно провести для встановлення діагнозу пара ректальної нориці?

  1. іригоскопію;

  2. ректроманоскопію;

  3. рентгеноскопію шлунково-кишкового тракту;

  4. фіброколоноскопію;

  5. компютерну томографію.

  1. Яке ускладнення може бути у хворого з пельвіоректальним парапроктитом?

  1. пневмонія;

  2. кишкова кровотеча;

  3. гостра кишкова непрохідність;

  4. перетоніт;

  5. недостатність анального сфінктеру;

  1. Хворий В., звернувся до хірурга зі скаргами на кровотечу з гемороїдальних вузлів. В якому випадку не застосовується оперативне втручання при кровотечі с гемороїдальних вузлів?

  1. цироз печінки;

  2. хронічна венозна недостатність;

  3. невелика кровотеча;

  4. похилий вік хворого;

  5. бронхіальна астма;

Дайте вiдповiдi на запитання, а їх правильнiсть буде перевiрено на заняттi.

^ КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО

РОБОТИ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ

Заняття починається з визначення початкового рiвня знань за допомогою тестового контролю. Потiм студенти отримують хворих для курацiї. Для встановлення дiагнозу використовуються результати додаткових лабораторних, iнструментальних та спецiальних методiв дослiдження. Пiсля виконання завдань усіма студентами викладач аналiзує та коригує результати виконаної роботи кожного студента. Заняття закiнчується проведенням пiдсумкового тестового контролю та оцiнкою його результатiв.


^ СИНДРОМ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Синдром портальної гіпертензії – комплекс симптомів виникаючих при стійкому підвищенні тиску в системі воротної вени й уповільненні кровообігу. Це приводить до спленомегалії, варикозному розширенню вен стравоходу, шлунка, гемороїдальних вен і кровотечам з них, розширенню вен передньої черевної стінки, асцитові.

Симптоми портальної гіпертензії є загальними для ряду захворювань, що і служить підставою вважати цей стан синдромом а не окремими нозологічними формами.

У залежності від локалізації процесу порушення, що викликало, у портальному кровообігу розрізняють внутрішньопечінковий, внепечінковий (до- і постпечінковий) і змішаний тип блокади портальної системи.

Найчастіше (до 70%) портальна гіпертензія є або облітерацією воротної вени, викликаної різними запальними процесами, рубцамі, тромбозами, пухлинними захворюваннями.

Найбільш раннім і постійним симптомом портальної гіпертензії є спленомегалія нерідко супроводжується гіперспленізмом (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гемоліз).

Черговість і виразність інших патогномонічних для портальної гіпертензії симптомів – варикозного розширення вен стравоходу і шлунка, асциту залежить від рівня блоку портального кровообігу.

Хірургові найбільше часто приходиться мати справу з таким грізним ускладненням портальної гіпертензії, як кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка. Варто вказати, що останнім часом питома вага саме цього виду кровотеч у структурі всіх кровотеч зі шлунково-кишкового тракту зростає, що можна пояснити успіхами консервативного лікування виразкової хвороби з однієї сторони і всі зростаючою кількістю постгепатитних цирозів. Усе це робить проблему діагностики портальної гіпертензії актуальної не тільки для гастроентерологів, гепатологів, але і для хірургів, яким нерідко в ургентних умовах приходиться займатися діагностикою і лікуванням кровотеч з варикозно-расширених вен стравоходу і шлунка, що закінчуються летально в 30-40% випадків.

Тепер познайомтеся з цілями цього заняття

^ ЗАГАЛЬНА МЕТА

Вміти поставити попередній діагноз, розпізнавати ускладнення, визначати тактикові ведення хворих із синдромом портальної гіпертензії, складати план додаткового обстеження, визначати показання до оперативного або консервативного лікування.

Для реалізації загальної мети необхідно:

ВМІТИ

Конкретні цілі

Програма початкового рівня знань-навичок

1. Вибирати з даних анамнезу свідчення, що свідчать про наявність портальної гіпертензії

1. Збирати й оцінювати скарги, анамнез захворювання (кафедри загальної і факультетської хірургії, терапії)

2. Виявляти клінічні ознаки портальної гіпертензії

2. Проводити об'єктивне обстеження хворих (кафедри загальної і факультетської хірургії, терапії

3. Складати індивідуальну схему діагностичних обстежень, інтерпретувати результати проведених досліджень. Вибрати найбільш інформативний метод обстеження в конкретного хворого.

3. Визначати послідовність і обсяг додаткових методів обстеження (лабораторних, ультразвукових, променевих, ендоскопічних, ендоваскулярних (кафедри загальної і факультетської хірургії, терапії, рентгенології і променевих методів дослідження)

4. Проводити диференціальну діагностику на підставі диференційно-діагностичних алгоритмів

4. Визначати симптоми портальної гіпертензії (кафедри патологічної фізіології, загальної і факультетської хірургії, терапії).

5. Формувати клінічний діагноз, обґрунтувати лікувальну тактику, профілактику, реабілітацію

5. Обґрунтувати методи консервативної й оперативної тактики (кафедра загальної, факультетської хірургії, фармакології)

Нижче приводяться завдання для визначення початкового рівня знань, щоб можна було зробити висновки про відповідність рівня своїх знань і навичок належному

^ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ

  1. Яка з нижче перерахованих вен не є воротною веною?

  1. Шлункова

  2. Брижеєчна

  3. Чепцева

  4. Ниркова

  5. Підшлункова

  1. Який відсоток всього обсягу крові надходить у печінку по воротній вені?

    1. 40%

    2. 50%

    3. 60%

    4. 70%

    5. 80%

  2. Найбільш інформативним методом визначення швидкості кровообігу у воротній вені є?

    1. Визначення центрального венозного тиску

    2. Реографія

    3. Лапароскопія

    4. УЗД

    5. УЗДГ

  3. У хворої Р., синдром портальної гіпертензії. Який із симптомів не патогномонічен для синдрому портальної гіпертензії?

    1. Асцит

    2. Спленомегалія

    3. Варикозне розширення вен стравоходу

    4. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок

    5. Печінкова недостатність

Еталони відповідей: 1-З; 2-І; 3-І; 4-Д.

Наступні завдання вирішите самостійно, а правильність відповідей буде перевірений в-час занять

  1. У хворого Б., гіперспленізм. Гіперспленізм супроводжується?

    1. Зрушенням лейкоцитарної формули вліво

    2. Підвищенням змісту азотистих шлаків

    3. Анемією

    4. Лейкоцитозом

    5. Глюкозурією

  2. У воротній вені нормальним вважається тиск ( у мм водного стовпа)

  1. Від 20 до 30

  2. Від 30 до 50

  3. Від 50 до 120

  4. Від 120 до 200

  5. Від 200 до 300

  1. Зонд Блектора застосовується з метою:

  1. Евакуації дуоденального вмісту

  2. Стимуляції кишкової перистальтики

  3. Зупинки кровотечі притисненням

  4. Уведення живильних сумішей у тонку кишку

  5. Вивчення електричних потенціалів кардіального відділу шлунка

  1. У хворої Г., хвороба Бадд-Хіарі. Хвороба Бадд-Хіарі розвивається внаслідок:

  1. Тромбофлебіту селезінкової вени

  2. Підпечіночного блоку воротної вени

  3. Тромбофлебіту печінкових вен з переходом на нижню порожню вену

  4. Стиснення внутріпечінкових портальних вен при цирозі

  5. Стенозу устя нижньої порожньої вени

^ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

  1. В.В. Іваненко. Шпитальна хірургія.-Донецьк. Донеччина

  2. Л.Я. Ковальчук, Ю.П. Спітенко, В.Ф. Наєнко, Г.В. Книшів, М.Ю. Нечітайло. Шпитальна хірургія. Тернопіль.-1999.-С. 409-417.

  3. Ю.Л.Шевченко. Приватна хірургія Спб.-2000

  4. Лекція «Портальна гіпертензія».

^ ЗМІСТ НАВЧАННЯ ВІДПОВІДНО ДО МЕТИ

  1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ:

  1. Складової портальної вени. Зв'язок портальної і ковальної систем.

  2. Класифікація портальної гіпертензії

  3. Клінічні прояви синдрому портальної гіпертензії.

  4. Методи обстеження при портальній гіпертензії.

  5. Консервативні й оперативні методи лікування.

  6. Невідкладна допомога хворим із кровотечею з розширених вен стравоходу.

ІІ. Граф логічної структури теми (додаток №1).

ІІІ. Джерела інформації для засвоєння цілей

  1. В.В. Іващенко. Шпитальна хірургія. -Донецьк. Донеччина. 1995.

  2. Л.Я. Ковальчук, Ю.П. Сітенко, В.Ф. Наєнко, Г.В. Книшів, М.Ю. Нечитайло. Шпитальна хірургія. Тернопіль. Укрмедкнига, 1999р.

  3. Лекція «Портальна гіпертензія».

Додаткові джерела

  1. М.Д. Пациора. Хірургія портальної гіпертензії. Медицина.-М. 1984.

  2. Хірургічна гепатология.-Медицина.-М.,1972. під ред. Б.В. Петровского.-С.296-301.

^ ОРІЄНТОВАНА ОСНОВА ДІЇ

Як спосіб рішення навчальних задач використовується схема написання історії хвороби, таблиці (схема портального кровообігу печінки, схеми операцій), діагностичний алгоритм, цільові навчальні завдання, діагностичний алгоритм (додаток №2).

^ НАБІР ЗАВДАНЬ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ ЦІЛЕЙ НАВЧАННЯ.

  1. У хворого У., виникла гіпатомегалія. При якому рівні блоку портального кровообігу можлива гіпатомегалія?

    1. Верхньо брижеєчна вена

    2. Селезінкова вена

    3. Устя печінкових вен

    4. Коронарна вена шлунка

    5. Внутрішньопечінкові галузі воротної вени

  2. У хворого діагностован цироз печінки з асцитом і варикозно-поширеними венами стравоходу. Стан важке. Який з передбачуваних операцій варто віддати перевагу?

    1. Прямій портокавальний анастомоз «кінець у бік»

    2. Прямій портокавальний анастомоз «бік у бік»

    3. Переміщення селезінки в плевральну порожнину

    4. Ендоваскулярна емболізація селезінкової артерії

    5. Сплекектомія

  3. У хворого з портальною гіпертензією виявлене розширення вен прямої кишки. Яка з нижче перерахованих вен забезпечує функціонування цього портокавального анастомозу.

    1. Верхня прямокишкова

    2. Середня прямокишкова

    3. Нижня прямокишкова

    4. Нижня брыжеєчна

    5. Надчревна

  4. Яке з перерахованих ускладнень найбільше ймовірно після накладення прямого портокавального анастомозу?

    1. Енцефалопатія

    2. Уремія

    3. Абдомінальний ішемічний синдром

    4. Анасарка

  5. Асцит при портальній гіпертензії наслідок

    1. Перитоніту

    2. Гіперспленизму

    3. Діселектролітемії

    4. Утруднень і уповільнення кровообігу по воротній вені

    5. Ниркової недостатності.

  6. Спленомегалія при портальній гіпертензії розвивається внаслідок

    1. Утруднення артеріального припливу

    2. Утруднень венозного відтоку

    3. Аутоімунної агресії

    4. Дистрофічних процесів у селезінці

    5. Лімфостаза

  7. Ви припускаєте в хворого кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу. Для підтвердження діагнозу в першу чергу необхідно

    1. УЗД

    2. Рентгенологічне дослідження стравоходу і шлунка

    3. Фіброгастродуоденоскопія

    4. Лапароскопія

    5. Ангіографія

  8. У хворого Р., виникла кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу. При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу в першу чергу показано:

    1. Накладення порто-кавального анастомозу

    2. Спленектомія

    3. Уведення зонда Блекмора

    4. Інфузійна терапія

    5. Операція Танера

^ КОРОТКІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ

РОБОТИ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ

Заняття починається з визначення початкового рівня знань за допомогою тестового контролю. Потім студенти одержують хворих для ку рації. Для встановлення діагнозу використовуються результати додаткових лабораторних, інструментальних і спеціальних методів дослідження. Після виконання задач усіма студентами викладач аналізує і коригує результати виконаної роботи кожного студента. Заняття закінчується проведенням підсумкового тестового контролю й оцінкою його результатів.


^ ЗАХВОРЮВАННЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ

АКТУАЛЬНIСТЬ ТЕМИ

Зобна хвороба - найбiльш поширене захворювання щитовидної залози. Її вивчення є важливою клiнічною проблемою для рiзних за фахом лiкарiв. Воно зустрiчається в усiх країнах, у людей рiзного вiку. Перебігає при нормальнiй, пiдвищенiй та зниженiй функцiї щитовидної залози. У появi зобної хвороби відіграють роль природнi, гiгiєнiчнi та соцiальнi фактори. Чимале значення мають гострi та хронiчнi стресовi реакцiї, запальнi захворювання вальдеєрова кiльця та генiталiй, перенесенi iнфекцiйнi захворювання.

Вузлуватi форми зоба приховують у собі небезпеку перетворення на рак щитовидної залози. Дифузнi форми ендемiчного та спорадичного характеру небезпечнi переходом у мiкседему та кретинiзм.

Гіпотиреоїдна форма також небезпечна розвитком марантичних станiв. Усе це диктує необхiднiсть проведення вiдповiдних органiзацiйних i профiлактичних заходів.

Знання теми дозволяє грамотно розбиратись у багатогранностi аспектiв проблеми. Збiльшення щитовидної залози є ознакою цiлої низки захворювань. Це може бути ендемiчний, спорадичний, еутиреоїдний, гiпертиреоїдний i гiпотиреоїдний зоб. Слiд також пам′ятати про гострi тиреоїдити, зоби Хашимото й Ріделя, а також про рак щитовидної залози. Ось чому вивчення симптоматики, клiніки, диференцiйної дiагностики цих захворювань є дуже актуальним для практичної дiяльностi лiкарів широкого профiлю. Своєчасне й правильне розпiзнавання форми зобної хвороби дозволяє обрати найбiльш рацiональний метод лiкування.

Тепер ознайомтесь із цiлями цього заняття та обмiркуйте їх.

^ ЗАГАЛЬНА МЕТА

Вміти ставити попереднiй дiагноз, визначати тактику ведення хворих із захворюваннями щитовидної залози.

Для реалiзацiї загальноi мети потрібно

В М I Т И:

^ Конкретні цілі

Програма початкового рiвня знань-умiнь

1.Визначати основні синдроми при захворюванні щитовидної залози

1. Збирати та оцінювати скарги, анамнез захворювання, проводити об'єктивне обстеження хворих на ендокринологiчні захворювання (кафедри загальної та факультетської хiрургiї, терапії, кафедра ендокринологiї).

2.Складати індивідуальну схему діагностичних обстежень та інтерпретувати результати проведених обстежень.

2.Визначити обсяг i послідовність лабораторних, рентгенологічних, ультразвукових i морфологічних досліджень, а також оцінювати й інтерпретувати ці данi у хворих на ендокринологічні захворювання (кафедри загальної та факультетської хірургії, кафедра рентгенологiї, терапії, каф. ендокринології).

3. Проводити диференційну діагностику захворювань щитовидної залози на основі диференційно діагностичних алгоритмів.

3. Визначати симптоми при ендокринних захворюваннях (кафедри загальної, факультетської хірургії, терапії, ендокринології.)

4. Формулювати попередній діагноз, обґрунтовувати лікувальну тактику, прогноз та профілактичні й реабілітаційні заходи.

4.Обгрунтовувати методи консерва тивної тактики (кафедра фармакології, кафедра ендокринології ).
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми iconНепухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми
Симптоми захворювання товстої та тонкої кишок численні, зазвичай одноманітні, що ускладнює діагностику та може призвести до тактичних...
Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми iconНепухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми
move to 1911-1674
Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми iconНепухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми
move to 1911-1671
Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми iconIv курсу медичного факультету №2, спеціальність «Медичних психологів» на 2012/2013 навч рік
Хронічні захворювання тонкої кишки: целіакія та інші ентеропатії. Хронічні захворювання товстої кишки: синдром подразненої кишки...
Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми iconТематичний план лекцій з дисципліни „Внутрішня медицина для студентів IV курсу медичного факультету №2, спеціальність «Педіатрія»
Хронічні захворювання тонкої кишки: целіакія та інші ентеропатії. Хронічні захворювання товстої кишки: синдром подразненої кишки...
Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми iconЗаняття 24. Анатомiя тонкої I товстої кишки
В 12-палiй кишцi розрiзняють наступнi частини: верхню, низхiдну, горизонтальну, висхiдну
Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми iconI. Актуальність теми
Гх на початку її розвитку. Тому правильна діагностика та вміння призначити ефективне лікування є практичною необхідністью, яка визначає...
Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми iconТема: Гострі І хронічні захворювання носа
Актуальність теми: Запальні захворювання носа й навколоносових пазух (ннп) є однією з вельми актуальних проблем оториноларингології,...
Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми iconТема: Гострі І хронічні захворювання носа
Актуальність теми: Запальні захворювання носа й навколоносових пазух (ннп) є однією з вельми актуальних проблем оториноларингології,...
Непухлинні захворювання тонкої та товстої кишок актуальність теми icon“затверджено”
Актуальність теми: Психогенні захворювання (неврози та реактивні психози) – функціональні нервово – психічні розлади, які виникають...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи