Кримінально-процесуальний кодекс України icon

Кримінально-процесуальний кодекс України




НазваКримінально-процесуальний кодекс України
Сторінка1/9
Дата24.08.2012
Розмір1.08 Mb.
ТипКодекс
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Кримінально-процесуальний кодекс України


Розділ другий


( від статті 94 до статті 236-6 )


( ст.1 - ст.93-1 ( 1001-05 )

( ст.237 - ст.449 ( 1003-05 )


Порушення кримінальної справи,

дізнання і досудове слідство


Глава 8


ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ


Стаття 94. Приводи і підстави до порушення кримінальної

справи


Приводами до порушення кримінальної справи є:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій,

посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих

громадян;

2) повідомлення представників влади, громадськості або

окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці

вчинення злочину або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим,

прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є

достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.


Стаття 95. Заяви і повідомлення про злочин


Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи

окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими.

Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та

посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник

попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що

відмічається в протоколі.

Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона

подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі

заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий

донос і відібрати від нього відповідну підписку.

Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових

осіб повинні бути викладені в письмовій формі.

Повідомлення представників влади, громадськості або окремих

громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення

злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.


Стаття 96. Явка з повинною


Явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне

повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому,

прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний

ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо

кримінальну справу вже порушено за наявністю ознак злочину, таке

повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови

про притягнення його як обвинуваченого.


Усна заява заноситься до протоколу, в якому зазначаються

відомості про особу заявника і викладений зміст заяви від першої

особи. Протокол підписують заявник і посадова особа, яка склала

протокол.


Якщо усна заява про явку з повинною зроблена в судовому

засіданні, то відомості про особу заявника і зміст його заяви

заносяться до протоколу судового засідання і підписуються

заявником. Головуючий протягом трьох днів надсилає витяг із

протоколу судового засідання відповідному прокурору.


Письмова заява про явку з повинною має бути підписана

заявником і посадовою особою органу дізнання, дізнавачем, слідчим

або прокурором, якими прийнята заява, із зазначенням на заяві дати

її прийняття.

( Стаття 96 в редакції Закону N 3082-III ( 3082-14 ) від

07.03.2002 )


Стаття 97. Обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про

злочини і порядок їх розгляду


Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані

приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані

злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган

дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку

прийняти одно з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти

злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що

свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка

повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для

забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та

близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій

щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин

до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором,

слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом

відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або

витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної

справи можуть бути перевірені шляхом проведення

оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у

законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів

проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням

керівника відповідного оперативного підрозділу або його

заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься

і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у

випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

( Стаття 97 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV

( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від

21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 98. Порядок порушення справи


При наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94

цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя

зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи,

вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю

кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також

дальше її спрямування.

Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено

особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути

порушено щодо цієї особи.

Справи, зазначені в частині 1 статті 27 цього Кодексу,

порушуються народним суддею, а у випадках, передбачених частиною 3

статті 27 цього Кодексу, — прокурором.

Після порушення справи:

1) прокурор направляє справу для провадження досудового

слідства або дізнання;

2) слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання

починає дізнання;

3) суд справу про злочин, зазначений у частині першій статті

27 цього Кодексу, призначає до розгляду.

( Стаття 98 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84, Законом N 358/95-ВР від 05.10.95, N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 98-1. Запобіжне обмеження щодо особи, відносно якої

порушено кримінальну справу


У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи,

прокурор (суддя) вправі прийняти рішення про заборону такій особі

виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування

чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову

(ухвалу).

( Кодекс доповнено статтею 98-1 згідно із Законом N 358/95-ВР від

05.10.95 )


Стаття 99. Відмова в порушенні справи


При відсутності підстав до порушення кримінальної справи

прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою

відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють

заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.

Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що

надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної

справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у

діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи

іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган

дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної

справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській

організації, службі в справах неповнолітніх, трудовому колективу

або власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому

ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати

матеріали для застосування в установленому порядку заходів

адміністративного стягнення.

( Стаття 99 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84, Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001,

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 99-1. Оскарження рішень про відмову в порушенні

кримінальної справи


Постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні

кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві,

а якщо таку постанову винесено прокурором — вищестоящому

прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона

стосується, або її представником протягом семи днів з дня

одержання копії постанови.

Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову

в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою,

інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в

порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу.

Постанова судді про відмову в порушенні кримінальної справи

може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її

представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови в

апеляційному порядку.

( Кодекс доповнено статтею 99-1 згідно з Законом N 2857-12 від

15.12.92, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 100. Нагляд прокурора за законністю порушення

кримінальної справи


Нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор.

Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше доби

направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної

справи або про відмову в порушенні такої справи.

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває

її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій,

скасовує постанову про порушення справи.

У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або

органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову

слідчого або органу дізнання і порушує справу.

( Частину п'яту статті 100 виключено на підставі Закону

N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з

29.06.2001 )


( Стаття 100 із змінами, внесеними згідно з Законами N 2857-12 від

15.12.92, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності

з 29.06.2001 )


Г л а в а 9


^ ОРГАНИ ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА


Стаття 101. Органи дізнання


Органами дізнання є:

1) міліція;

1-1) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати

податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про

приховування валютної виручки;

2) органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх

відання;

3) начальники органів управління Військової служби

правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань

провадження дізнання - у справах про злочини, вчинені

військовослужбовцями Збройних Сил України та

військовозобов'язаними під час проходження ними зборів,

працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових

обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири

(начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових

установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм

військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження

ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками

Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових

обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання,

установи чи на військових об'єктах;

3-1) командири кораблів - у справах про злочини, вчинені

підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини,

вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням

ними службових обов'язків під час походу за межами України;

4) митні органи — в справах про контрабанду;

5) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів,

лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових

профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого порядку

несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у

справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;

6) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі

і порушення протипожежних правил;

7) органи охорони державного кордону — у справах про

порушення державного кордону;

8) капітани морських суден, що перебувають у далекому

плаванні.

( Стаття 101 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-10

від 16.04.84, N 8627-10 від 20.03.85, Законами N 2857-12 від

15.12.92, N 2468-12 від 17.06.92, N 85/98-ВР від 05.02.98,

N 1134-XIV ( 1134-14 ) від 08.10.99, N 743-IV ( 743-15 ) від

15.05.2003 )


Стаття 102. Органи досудового слідства


Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі

органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі

органів безпеки.

( Стаття 102 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від

13.06.63, N 117-08 від 30.08.71, Законом N 2857-12 від 15.12.92,

N 85/98-ВР від 05.02.98 )


Г л а в а 10


ДІЗНАННЯ


Стаття 103. Повноваження органів дізнання


На органи дізнання покладається вжиття необхідних

оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і

осіб, що його вчинили.

Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно

повідомляє прокурора.

( Стаття 103 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3351-12 від

30.06.93 )


Стаття 104. Порядок провадження дізнання

у кримінальних справах


За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання

порушує кримінальну справу і, керуючись правилами

кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до

встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання,

додержуючи строків, передбачених частиною 1 статті 108 цього

Кодексу, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає

прокурору для затвердження.

У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин

він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після

виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених

частиною 2 статті 108 цього Кодексу.

Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не

встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує

виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх

наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний

виконувати доручення слідчого шодо проведення слідчих та

розшукових дій.

( Стаття 104 в редакції Закону N 3351-12 від 30.06.93 )


Стаття 105. ( Стаття 105 виключена на підставі Закону

N 3351-12 від 30.06.93 )

Дії органів дізнання у справах, в яких

провадження попереднього слідства

не є обов'язковим


У справах, в яких провадження попереднього слідства не є

обов'язковим, матеріали дізнання є підставою для розгляду справи

в суді.

Дізнання в цих справах провадиться за правилами,

встановленими цим Кодексом для попереднього слідства, за такими

винятками:

1) при провадженні дізнання захисник до участі в справі не

допускається;

2) потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач по

закінченні дізнання не ознайомлюються з матеріалами справи, а їх

лише повідомляють про закінчення дізнання і направлення справи

прокуророві;

3) правила, встановлені частиною 2 статті 114 цього Кодексу

відносно слідчого, не поширюються на особу, яка провадить

дізнання. При незгоді з вказівками прокурора орган дізнання

вправі оскаржити їх вищестоящому прокуророві, не зупиняючи

виконання цих вказівок.

Після закінчення дізнання орган дізнання надсилає матеріали

прокуророві, з затвердження якого справа направляється для

розгляду в суді.


Стаття 106. Затримання органом дізнання підозрюваного у

вчиненні злочину


Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні

злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді

позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або

безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на

дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в

його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати

особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі,

коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного

місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні

злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із

зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця

затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про

роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою

статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з

моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала,

і затриманим.

Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно

вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу

прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою

для затримання.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган

дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі

затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу

України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомляє

також і відповідний розвідувальний орган.

Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган

дізнання:

1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у

вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання

або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених

частинами першою і другою цієї статті;

2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід,

не зв'язаний з триманням під вартою;

3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому

запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У разі оскарження затримання до суду, скарга затриманого

негайно надсилається начальником місця попереднього ув'язнення до

суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу

дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла

після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею

протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло

або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного

строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею

протягом п'яти діб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених

статтею 165-2 цього Кодексу. За результатами розгляду суддя

виносить постанову про законність затримання чи про задоволення

скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови

направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України

Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України про судову експертизу від 25 лютого 1994р. //Голос України, 1994р. 20 квітня
Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. 62, 66, 67, 75-77, 91, 92; гл. 18 (ст. 196-205)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України
Стаття 237. Питання, які з'ясовуються суддею при попередньому розгляді справи у справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує...
Кримінально-процесуальний кодекс України iconТема 1 Поняття, предмет, завдання та джерела кримінально-виконавчого права
Кримінально-виконавчий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – №33. – Ст. 1767
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗавдання на 1 модуль які завдання кримінального судочинства?
Яке співвідношення понять "кримінально-процесуальний закон" і"кримінально-процесуальне право"?
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний Кодекс
Від. N 48, ст. 677) від 18. 01. 66 (Від. N 4, ст. 15) від 09. 11. 66 (Від. N 44, ст. 274) від 24. 01. 67 (Від. N 5, ст. 63)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Нормативні акти кримінально-процесуальний кодекс України
Закінчення досудового слідства винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових...
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРекомендована література
Цивільний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2004. №16. – Ст. 1088
Кримінально-процесуальний кодекс України iconПлан заняття
Кримінальний процесуальний кодекс України (кпк україни) від 13 квітня 2012 року: статті 2,3 (п п. 5, 6, 19,24)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України „Про статус суддів від 15. 12. 1992 р. // Відомості 1993 №8 С. 56. Кодекс професійної етики судді затверджений V з'їздом суддів України від 24. 10. 2002 р. // Вісник Верховного Суду України №5 вересень жовтень 2002 р
Цивільний процесуальний кодекс України від 18. 07. 1963 р. // Відомості Верховної Ради – 1963 №30 – С. 464
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи