Кримінально-процесуальний кодекс України icon

Кримінально-процесуальний кодекс України




НазваКримінально-процесуальний кодекс України
Сторінка4/9
Дата24.08.2012
Розмір1.08 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7   8   9

слідства має право:

1) знати, в чому його обвинувачують;

2) давати показання щодо пред'явленого йому обвинуваченню

або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

3) подавати докази;

4) заявляти клопотання про допит свідків, про проведення

очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і

приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх

інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі;

5) заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові,

спеціалістові і перекладачеві;

6) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих

слідчих дій;

7) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення

досудового слідства;

8) мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

9) подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора.

Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий зазначає в

постанові про пред'явлення обвинувачення, що стверджує своїм

підписом обвинувачений.

( Стаття 142 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84, Законом N 3780-12 від 23.12.93 )


Стаття 143. Допит обвинуваченого


Слідчий зобов'язаний допитати обвинуваченого негайно після

його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після

пред'явлення йому обвинувачення.

Допит обвинуваченого, крім виняткових випадків, повинен

проводитися удень.

При допиті обвинуваченого за його бажанням може бути

присутнім захисник, а у випадках, передбачених частиною першою

статті 45 цього Кодексу, присутність захисника є обов'язковою.

Обвинувачений допитується в місці провадження досудового

слідства, а в разі необхідності — і в місці його перебування.

Обвинувачені допитуються окремо. При цьому слідчий вживає

заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли

зноситися між собою.

На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи

визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, після чого

пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Слідчий

вислухує показання обвинуваченого і, в разі необхідності, ставить

йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні

яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї

(навідні запитання).

( Стаття 143 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3780-12

від 23.12.93, N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000, N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 144. Пред'явлення обвинувачення глухим, німим, сліпим,

а також особам, які визнані обмежено осудними

та їх допит


Пред'явлення обвинувачення глухим, німим, сліпим, а також

особам, які визнані обмежено осудними та їх допит провадяться за

правилами статей 140, 141, 142 і 143 цього Кодексу в присутності

захисника, а в справах глухих і німих, крім захисника,

запрошується також і особа, яка розуміє їх знаки.

( Стаття 144 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08

від 30.08.71, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 145. Протокол допиту обвинуваченого


Про кожний допит обвинуваченого слідчий складає протокол з

додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.

В протоколі допиту зазначаються місце і дата допиту; посада

та прізвище особи, яка проводила допит, і осіб, які були присутні

при допиті; час початку і закінчення допиту; прізвище, ім'я та по

батькові обвинуваченого, рік, місяць, день і місце його

народження; громадянство, національність, освіта, сімейний стан,

місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, судимість

обвинуваченого та інші відомості про нього, що виявляться

необхідними за обставинами справи.

Показання обвинуваченого та відповіді на поставлені йому

запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно.

По закінченні допиту слідчий пред'являє протокол

обвинуваченому для прочитання. За проханням обвинуваченого він

може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в

протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу і

внесення до нього поправок. Ці доповнення і поправки підлягають

обов'язковому занесенню в протокол.

Протокол підписують обвинувачений і слідчий. Якщо протокол

написаний на кількох сторінках, обвинувачений підписує кожну

сторінку окремо. Якщо в допиті обвинуваченого брали участь

прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або інші

особи, вони також підписують протокол.

( Стаття 145 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84 )


Стаття 146. Власноручний запис обвинуваченим своїх показань


Обвинуваченому, якщо він того просить, надається можливість

написати свої показання власноручно, про що робиться відмітка в

протоколі допиту. Слідчий, ознайомившись з письмовими показаннями

обвинуваченого, може поставити йому додаткові запитання. Ці

запитання і відповіді на них заносяться до протоколу. Правильність

запису показань, запитань і відповідей на них засвідчується

підписами обвинуваченого і слідчого.


Стаття 147. Відсторонення обвинуваченого від посади


В разі притягнення посадової особи до кримінальної

відповідальності за посадовий злочин, а так само, якщо ця особа

притягається до відповідальності за інший злочин і може негативно

впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий

зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить

мотивовану постанову.

Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора чи

його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за

місцем роботи (служби) обвинуваченого.

Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються

Президентом України, вирішується Президентом України на підставі

мотивованої постанови Генерального прокурора України.

Відсторонення від посади скасовується постановою слідчого

(прокурора), коли в подальшому застосуванні цього заходу відпадає

потреба.

( Стаття 147 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84, в редакції Закону N 358/95-ВР від 05.10.95 )

Г л а в а 13


^ ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ


Стаття 148. Мета і підстави застосовування запобіжних

заходів


Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного,

обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам

ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити

встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну

діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних

рішень.


Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх

підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний,

засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від

виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у

справі або продовжувати злочинну діяльність.


Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного

заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного

відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка

проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те,

що він повідомить про зміну свого місця перебування.


При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного

обвинувачення йому має бути пред'явлене не пізніше десяти діб з

моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк

обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний захід скасовується.

( Стаття 148 в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 ) від

21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 149. Запобіжні заходи


Запобіжними заходами є:

1) підписка про невиїзд;

2) особиста порука;

3) порука громадської організації або трудового колективу;

3-1) застава;

4) взяття під варту;

5) нагляд командування військової частини.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного,

яке застосовується з підстав і в порядку, передбачених статтями

106, 115, 165-2 цього Кодексу.

( Стаття 149 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-08

від 30.08.71, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 530/96-ВР від

20.11.96, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності

з 29.06.2001 )


Стаття 150. Обставини, що враховуються при обранні

запобіжного заходу


При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу

крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються

тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується

особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид

діяльності, місце проживання та інші обставини, що її

характеризують.

( Стаття 150 в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 ) від

21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

( Щодо відповідності Конституції ( 254к/96-ВР ) положень статті

150 додатково див. Рішення Конституційного Суду N 14-рп/2003

( v014p710-03 ) від 08.07.2003 )


Стаття 151. Підписка про невиїзд


Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного

або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися з місця

постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без

дозволу слідчого.

Якщо підозрюваний або обвинувачений порушить дану ним

підписку про невиїзд, то вона може бути замінена більш суворим

запобіжним заходом; про це підозрюваному або обвинуваченому

повинно бути оголошено при відібранні від нього підписки про

невиїзд.


Стаття 152. Особиста порука


Особиста порука полягає у відібранні від осіб, що

заслуговують довір'я, письмового зобов'язання про те, що вони

ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом

і зобов'язуються при необхідності доставити його в органи

дізнання, досудового слідства чи в суд на першу про те вимогу.

Число поручителів визначає слідчий, але їх не може бути менше

двох.

Поручитель повідомляється про суть справи, по якій

обирається запобіжний захід, а також попереджається про те, що

коли обвинувачений, щодо якого обраний даний запобіжний захід,

ухилиться від слідства і суду, то на поручителя може бути

накладене грошове стягнення до двохсот неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян.

При відмові поручителя від взятого на себе зобов'язання

особиста порука заміняється іншим запобіжним заходом.

( Стаття 152 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84, Законом N 530/96-ВР від 20.11.96 )


Стаття 153. Порядок вирішення питання про грошове стягнення

з поручителя в разі ухилення обвинуваченого

від явки до органів дізнання чи слідства


Якщо обвинувачений ухилиться від явки до органів дізнання чи

досудового слідства, особа, що провадить дізнання, або слідчий

складає про це протокол і приєднує його до справи. Питання про

грошове стягнення з поручителя вирішується судом у судовому

засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. В

судове засідання викликається поручитель.

( Стаття 153 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84 )


Стаття 154. Порука громадської організації або трудового

колективу


Порука громадської організації або трудового колективу

полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового

колективу підприємства, установи, організації, колгоспу, цеху,

бригади постанови про те, що дана організація або трудовий

колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку

обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд.

Громадська організація або трудовий колектив повинні бути

ознайомлені з характером обвинувачення, пред'явленого особі, що

віддається на поруки.

( Стаття 154 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84 )


Стаття 154-1. Застава


Застава полягає у внесенні на депозит органу досудового

розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним,

іншими фізичними чи юридичними особами грошей чи передачі їм інших

матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки,

виконання зобов'язання не відлучатися з місця постійного

проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу

слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду

особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.


Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи

органом, який застосував запобіжний захід. Він не може бути

меншим: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого, або особливо

тяжкого злочину, - однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян; щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого

тяжкого, або особливо тяжкого злочину чи раніше судимої особи, -

п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; щодо інших

осіб - п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У

всіх випадках розмір застави не може бути меншим розміру

цивільного позову, обгрунтованого достатніми доказами.


При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому,

підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання,

а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи

обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід,

і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена

в доход держави.


Міра запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка

знаходиться під вартою, до направлення справи до суду може бути

обрана лише з дозволу прокурора, який давав санкцію на арешт, а

після надходження справи до суду - судом.


Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов'язань

до виникнення підстав для звернення застави в доход держави. У

цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого,

підсудного до органу розслідування чи суду для заміни йому

запобіжного заходу на інший. Застава повертається лише після

обрання нового запобіжного заходу.


Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на

себе зобов'язання, застава звертається в доход держави. Питання

про звернення застави в доход держави вирішується судом у

судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому

засіданні. В судове засідання викликається заставодавець для дачі

пояснень. Неявка без поважних причин заставодавця в судове

засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в

доход держави.


Питання про повернення застави заставодавцю вирішується судом

при розгляді справи. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим,

підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині

майнових стягнень.

( Кодекс доповнено статтею 154-1 згідно із Законом N 530/96-ВР

від 20.11.96, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 155. Взяття під варту


Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах

про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді

позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках

цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини,

за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і

на строк не більше трьох років.

( Частину другу статті 155 виключено на підставі Закону

N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з

29.06.2001 )

Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо яких

як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В

окремих випадках ці особи можуть перебувати в тюрмі або місцях

тримання затриманих.

Місцями попереднього ув'язнення для тримання

військовослужбовців, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття

під варту, є гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних

Силах України або слідчі ізолятори. Ці особи перебувають у

слідчому ізоляторі або на гауптвахті Військової служби

правопорядку у Збройних Силах України за рішенням слідчого. В

окремих випадках військовослужбовці можуть перебувати в місцях

тримання затриманих.

У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть

перебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених у

слідчий ізолятор або на гауптвахту Військової служби правопорядку

у Збройних Силах України у цей строк неможлива через віддаленість

або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати

в місцях тримання затриманих до десяти діб.

Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано відносно

осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях

позбавлення волі, вони можуть перебувати в штрафному ізоляторі

виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі

виховно-трудової колонії.

Порядок попереднього ув'язнення визначається Законом України

"Про попереднє ув'язнення" ( 3352-12 ), цим Кодексом.

( Стаття 155 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від

10.09.62, N 117-08 від 30.08.71, N 1898-08 від 23.07.73,

N 3130-08 від 14.10.74, N 1851-09 від 23.03.77, N 6834-10 від

16.04.84, Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 2935-12 від 26.01.93,

N 282/95-ВР від 11.07.95, N 210/98-ВР від 24.03.98, N 1945-III

( 1945-14 ) від 14.09.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від

21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001, N 488-IV ( 488-15 )

від 06.02.2003, N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )


Стаття 156. Строки тримання під вартою


Тримання під вартою під час досудового розслідування не

повинно тривати більше двох місяців.


У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї

статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для

скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він

може бути продовжений:


1) до чотирьох місяців - за поданням, погодженим з

прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами

дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею

того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного

заходу;


2) до дев'яти місяців - за поданням, погодженим з заступником

Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки

Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них

прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і

особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;


3) до вісімнадцяти місяців - за поданням, погодженим з

Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим

прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини,

суддею Верховного Суду України.


У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі

у строки, зазначені у частинах першій чи другій цієї статті,

закінчити неможливо і за відсутності підстав для зміни запобіжного

заходу, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при

провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про

направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. У

цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи

епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог статті 26 цього

Кодексу виділяється в окреме провадження і закінчується у

загальному порядку.


Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України

Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України про судову експертизу від 25 лютого 1994р. //Голос України, 1994р. 20 квітня
Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. 62, 66, 67, 75-77, 91, 92; гл. 18 (ст. 196-205)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України
Стаття 237. Питання, які з'ясовуються суддею при попередньому розгляді справи у справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує...
Кримінально-процесуальний кодекс України iconТема 1 Поняття, предмет, завдання та джерела кримінально-виконавчого права
Кримінально-виконавчий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – №33. – Ст. 1767
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗавдання на 1 модуль які завдання кримінального судочинства?
Яке співвідношення понять "кримінально-процесуальний закон" і"кримінально-процесуальне право"?
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний Кодекс
Від. N 48, ст. 677) від 18. 01. 66 (Від. N 4, ст. 15) від 09. 11. 66 (Від. N 44, ст. 274) від 24. 01. 67 (Від. N 5, ст. 63)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Нормативні акти кримінально-процесуальний кодекс України
Закінчення досудового слідства винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових...
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРекомендована література
Цивільний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2004. №16. – Ст. 1088
Кримінально-процесуальний кодекс України iconПлан заняття
Кримінальний процесуальний кодекс України (кпк україни) від 13 квітня 2012 року: статті 2,3 (п п. 5, 6, 19,24)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України „Про статус суддів від 15. 12. 1992 р. // Відомості 1993 №8 С. 56. Кодекс професійної етики судді затверджений V з'їздом суддів України від 24. 10. 2002 р. // Вісник Верховного Суду України №5 вересень жовтень 2002 р
Цивільний процесуальний кодекс України від 18. 07. 1963 р. // Відомості Верховної Ради – 1963 №30 – С. 464
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи