Кримінально-процесуальний кодекс України icon

Кримінально-процесуальний кодекс України




НазваКримінально-процесуальний кодекс України
Сторінка5/9
Дата24.08.2012
Розмір1.08 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7   8   9

варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання

підозрюваного, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою

включається час перебування особи на стаціонарному експертному

дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу. У

разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також

по приєднаній до неї або виділеної з неї справи або пред'явлення

нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з

урахуванням часу тримання під вартою раніше.


Строки тримання під вартою під час досудового слідства

закінчуються в день надходження справи до суду, проте час

ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами

кримінальної справи при обчисленні строку тримання під вартою як

запобіжного заходу не враховується. У разі відкликання справи із

суду прокурором на підставі статті 232 цього Кодексу перебіг цих

строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора.


При поверненні судом справи прокуророві на додаткове

розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою

обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може

перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку

проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під

вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах,

встановлених частиною другою цієї статті.


У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного

заходу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, якщо

цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку,

орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити

особу з-під варти.


Начальник місця попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно

звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді

про продовження строку тримання під вартою на день закінчення

строків тримання під вартою, передбачених частинами першою, другою

і шостою цієї статті, не надійшла. При цьому він направляє

повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа,

та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.

( Стаття 156 в редакції Закону N 1960-12 від 10.12.91, із змінами,

внесеними згідно з Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 3351-12 від

30.06.93; в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 ) від

21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


( Статтю 157 виключено на підставі Закону N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 158. Виконання постанови про застосування як

запобіжного заходу взяття під варту


Постанова про застосування як запобіжного заходу взяття під

варту виконується органом, який обрав запобіжний захід. У

необхідних випадках орган, що обрав запобіжний захід, вправі

доручити виконання постанови органам внутрішніх справ. Один

примірник постанови судді або ухвали суду направляється разом з

заарештованим у відповідне місце попереднього ув'язнення для

виконання.

( Стаття 158 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84, Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -

набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 159. Заходи піклування про неповнолітніх дітей

заарештованого


Коли в особи, відносно якої як запобіжний захід обрано взяття

під варту, є неповнолітні діти, які залишаються без нагляду,

слідчий зобов'язаний негайно внести з цього приводу подання до

служби в справах неповнолітніх для вжиття необхідних заходів до

передачі зазначених неповнолітніх на піклування родичів або

влаштування їх в дитячі установи.

Про вжиті заходи слідчий письмово повідомляє прокурора, а

також заарештовану особу і копію листа приєднує до справи.

( Стаття 159 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08

від 30.08.71, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 160. Заходи по охороні майна ув'язненого


При ув'язненні підозрюваного або обвинуваченого слідчий

зобов'язаний вжити заходів до охорони майна і житла ув'язненого,

якщо майно і житло залишаються без нагляду.


Стаття 161. Повідомлення про взяття обвинуваченого під

варту


Про арешт підозрюваного або обвинуваченого і його місце

перебування слідчий зобов'язаний повідомити його дружину або

іншого родича, а також сповістити за місцем його роботи.

Якщо обвинувачений є іноземним громадянином, то постанова про

арешт направляється в Міністерство закордонних справ України.

( Стаття 161 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84 )


Стаття 162. Побачення з заарештованим


Побачення родичів або інших осіб з заарештованим може

дозволити особа або орган, які провадять справу. Тривалість

побачення встановляється від однієї до чотирьох годин. Побачення

може бути дозволено, як правило, не більше одного разу на місяць.

( Стаття 162 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-08

від 30.08.71, із Законом N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003 )


Стаття 163. Нагляд командування військової частини


Нагляд командування військової частини за підозрюваним або

обвинуваченим, який є військовослужбовцем, полягає у вжитті

заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, для того,

щоб забезпечити належну поведінку та явку підозрюваного або

обвинуваченого за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого,

прокурора, суду. Командування військової частини повідомляється

про суть справи, по якій обрано даний запобіжний захід.

Про встановлення нагляду командування військової частини у

письмовій формі повідомляє орган, що обрав цей запобіжний захід.

( Стаття 163 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84, Законом N 2857-12 від 15.12.92 )


Стаття 164. ( Стаття 164 виключена на підставі Указу ПВР

N 117-08 від 30.08.71 )

Поміщення неповнолітнього обвинуваченого до

дитячої установи і віддання під нагляд

батьків чи опікунів


Поміщення неповнолітнього обвинуваченого до дитячої установи

або віддання його під нагляд батьків чи опікунів полягає у

передачі неповнолітнього обвинуваченого адміністрації дитячої

установи, батькам чи опікунам і відібранні від них письмового

зобов'язання про забезпечення ними належної поведінки і явки

неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора і суду. При

цьому зазначені особи попереджаються про характер обвинувачення,

пред'явленого неповнолітньому, і про їх відповідальність у

випадках неявки його до слідчого, прокурора або до суду.

При порушенні цього зобов'язання до батьків і опікунів

застосовується грошове стягнення в розмірі до 100 карбованців в

порядку, передбаченому статтею 153 цього Кодексу.


Стаття 165. Загальні положення щодо порядку застосування,

скасування і зміни запобіжного заходу


Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується

лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Інші

запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання,

слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.


Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування

здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи

судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї

статті.


Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде

необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному

запобіжному заході.


Запобіжний захід, крім взяття особи під варту, обраний

прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим і органом

дізнання лише за згодою прокурора.

( Стаття 165 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3084-09

від 16.02.78; в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 ) від

21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 165-1. Постанова (ухвала) про застосування,

скасування чи зміну запобіжного заходу


Про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу

орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд

ухвалу.


У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного

заходу зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце

народження особи, щодо якої застосовується чи змінюється

запобіжний захід, вчинений нею злочин, відповідна стаття

Кримінального кодексу України, обраний запобіжний захід і підстави

його обрання чи зміни, а також визначається особа чи орган, які

повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У

постанові (ухвалі) про скасування запобіжного заходу повинні бути

зазначені підстави для його скасування.


Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі,

щодо якої вона винесена. Одночасно особі роз'яснюються порядок і

строки оскарження постанови або ухвали.


При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не

пов'язаних з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути

роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки,

які покладаються на неї у зв'язку з його застосуванням. Особа

також попереджається, що у разі порушення покладених на неї

обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано

більш суворий запобіжний захід.

( Кодекс доповнено статтею 165-1 згідно із Законом N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 165-2. Порядок обрання запобіжного заходу


На стадії досудового розслідування справи запобіжний захід,

не пов'язаний з триманням під вартою, обирає орган дізнання,

слідчий, прокурор.


Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для

обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить

за згодою прокурора подання до суду. Таке ж подання вправі внести

прокурор. При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний

ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під

варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для

обвинувачення.


Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з

моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.


Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи,

яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл

на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставку його в суд

під вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватися

більше сімдесяти двох годин, а в разі коли особа перебуває за

межами населеного пункту, в якому діє суд, - не більше сорока

восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт.


Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної

справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором,

допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а при необхідності бере

пояснення в особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує

думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, і виносить

постанову:


1) про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його

обрання немає підстав;


2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного

заходу у вигляді взяття під варту.


Відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під

варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний

захід, не пов'язаний із триманням під вартою.


На постанову судді до апеляційного суду прокурором,

підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним

представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути

подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови

судді.


Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно

додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші

обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього

питання, то суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за

клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до п'ятнадцяти діб,

про що виноситься постанова. У разі, коли така необхідність

виникне при вирішенні цього питання щодо особи, яка не

затримувалася, суддя вправі відкласти його розгляд на строк до

десяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період

її належну поведінку або своєю постановою затримати підозрюваного,

обвинуваченого на цей строк.

( Кодекс доповнено статтею 165-2 згідно із Законом N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 165-3. Порядок продовження строків тримання під вартою


За відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі

неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного

обвинувачення, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або

прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку

тримання під вартою. У поданні зазначаються причини, у зв'язку з

якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить

дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою,

яка тримається під вартою, і обгрунтування необхідності збереження

цього запобіжного заходу.


Подання про продовження строку тримання особи під вартою

повинно бути подане до суду:


1) при продовженні строку тримання під вартою до чотирьох

місяців - не пізніш як за п'ять діб до закінчення строку тримання

особи під вартою;


2) при продовженні строку тримання під вартою до дев'яти

місяців - не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку тримання

під вартою;


3) при продовженні строку тримання під вартою до вісімнадцяти

місяців - не пізніше двадцяти діб до закінчення строку тримання

під вартою.


Одержавши подання, суддя вивчає матеріали кримінальної

справи, при необхідності опитує обвинуваченого, особу, у

провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора,

захисника, якщо він з'явився, після чого залежно від наявності до

того підстав виносить постанову про продовження строку тримання

під вартою або відмовляє в його продовженні.


На постанову судді до апеляційного суду прокурором,

підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним

представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути

подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови

судді. Постанови судді апеляційного і Верховного Суду України

оскарженню не підлягають, на них не може бути внесено подання

прокурора.

( Кодекс доповнено статтею 165-3 згідно із Законом N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Г л а в а 14


^ ДОПИТ СВІДКА І ПОТЕРПІЛОГО


Стаття 166. Порядок виклику свідка для допиту


Свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається під

розписку свідкові, а в разі його тимчасової відсутності —

кому-небудь з дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній

організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради

народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок

може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою.

В повістці повинно бути зазначено, хто викликається як

свідок, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки,

передбачені статтями 70 і 71 цього Кодексу.

Неповнолітній свідок викликається через законних

представників.

( Стаття 166 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84 )


Стаття 167. Допит свідка


Свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної

справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та

потерпілого.

Свідок допитується в місці провадження досудового слідства, а

в разі необхідності — в місці його перебування.

Свідок допитується окремо і у відсутності інших свідків. При

цьому слідчий вживає заходів до того, щоб свідки, викликані в

одній справі, не могли зноситися між собою до закінчення допиту.

Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє

його, в якій справі він викликаний, і попереджає про обов'язок

розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну

відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо

неправдивих показань. Потім слідчий з'ясовує стосунки між свідком

і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим і починає

допит. Після того як свідок закінчить дачу показань, слідчий

ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у

формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або

підказка до неї (навідні запитання).

( Стаття 167 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-10

від 16.04.84; Законом N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000 )


Стаття 168. Допит неповнолітнього свідка


Допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а

за розсудом слідчого — віком до шістнадцяти років проводиться за

правилами статті 167 цього Кодексу в присутності педагога, а при

необхідності — лікаря, батьків чи інших законних представників

неповнолітнього.

До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їх

обов'язок бути присутніми при допиті, а також право викладати свої

зауваження і з дозволу слідчого задавати свідкові запитання.

Запитання, поставлені свідкові законними представниками, педагогом

або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу. Слідчий

вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання

повинно бути занесене до протоколу.

Свідкові, який не досяг шістнадцятирічного віку,

роз'яснюється його обов'язок говорити тільки правду, але про

кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за

завідомо неправдиві показання він не попереджається.


Стаття 169. Допит німого або глухого свідка


Допит німого або глухого свідка проводиться за правилами

статті 167 цього Кодексу з участю особи, яка його розуміє. Про

участь цієї особи в допиті свідка зазначається в протоколі.


Стаття 170. Протокол допиту свідка


Про допит свідка складається протокол з додержанням правил,

зазначених у статті 85 цього Кодексу. Крім того, в протоколі

допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік,

громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або

посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з

обвинуваченим і потерпілим.

У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його

права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і

за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та

відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі

і по можливості дослівно.

Свідкові, коли він про це просить, може бути надана

можливість особисто написати свої показання в присутності

слідчого, про що зазначається в протоколі.

По закінченні допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для

прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому прочитаний

слідчим. Свідок і особи, які були присутні при допиті, мають право

просити про внесення доповнень і поправок у протокол. Ці

доповнення і поправки заносяться слідчим до протоколу.

Протокол підписують свідок, слідчий і особи, що були присутні

при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок

підписує кожну сторінку окремо.

( Стаття 170 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV

( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України

Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України про судову експертизу від 25 лютого 1994р. //Голос України, 1994р. 20 квітня
Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. 62, 66, 67, 75-77, 91, 92; гл. 18 (ст. 196-205)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України
Стаття 237. Питання, які з'ясовуються суддею при попередньому розгляді справи у справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує...
Кримінально-процесуальний кодекс України iconТема 1 Поняття, предмет, завдання та джерела кримінально-виконавчого права
Кримінально-виконавчий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – №33. – Ст. 1767
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗавдання на 1 модуль які завдання кримінального судочинства?
Яке співвідношення понять "кримінально-процесуальний закон" і"кримінально-процесуальне право"?
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний Кодекс
Від. N 48, ст. 677) від 18. 01. 66 (Від. N 4, ст. 15) від 09. 11. 66 (Від. N 44, ст. 274) від 24. 01. 67 (Від. N 5, ст. 63)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Нормативні акти кримінально-процесуальний кодекс України
Закінчення досудового слідства винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових...
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРекомендована література
Цивільний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2004. №16. – Ст. 1088
Кримінально-процесуальний кодекс України iconПлан заняття
Кримінальний процесуальний кодекс України (кпк україни) від 13 квітня 2012 року: статті 2,3 (п п. 5, 6, 19,24)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України „Про статус суддів від 15. 12. 1992 р. // Відомості 1993 №8 С. 56. Кодекс професійної етики судді затверджений V з'їздом суддів України від 24. 10. 2002 р. // Вісник Верховного Суду України №5 вересень жовтень 2002 р
Цивільний процесуальний кодекс України від 18. 07. 1963 р. // Відомості Верховної Ради – 1963 №30 – С. 464
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи