Кримінально-процесуальний кодекс України icon

Кримінально-процесуальний кодекс України




НазваКримінально-процесуальний кодекс України
Сторінка4/10
Дата25.08.2012
Розмір1.42 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

випадках:

1) наявності істотних суперечностей між показаннями, які

свідок дав на суді і під час досудового слідства або дізнання;

2) неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або

інших причин неможлива;

3) коли справа розглядається у відсутності свідка в порядку,

передбаченому частиною другою статті 292 цього Кодексу.

У судовому засіданні може бути також оголошено показання

свідка, допитаного судом відповідно до статті 292-1 цього Кодексу.

( Стаття 306 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 8627-X

( 8627-10 ) від 20.03.85, Законом N 1381-XIV ( 1381-14 ) від

13.01.2000 )


Стаття 307. Допит неповнолітнього свідка


Допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а

за розсудом суду — до шістнадцяти років проводиться в суді за

правилами, зазначеними в статті 168 цього Кодексу.

По закінченні допиту неповнолітній свідок видаляється із залу

суду, крім випадків, коли суд з власної ініціативи або за

клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду визнає

присутність цього свідка в залі суду необхідною.

У виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси справи

або безпека свідка, допит неповнолітнього свідка за ухвалою суду

може бути проведений у відсутності підсудного.

Після повернення підсудного до залу суд зобов'язаний

ознайомити його з показаннями свідка і надати йому можливість

задавати питання свідкові, а також дати пояснення з приводу

показань свідка.

( Стаття 307 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV

( 1381-14 ) від 13.01.2000 )


Стаття 308. Допит потерпілого


Потерпілий допитується за правилами допиту свідків. Допит

потерпілого проводиться перед допитом свідків.


Стаття 309. Пред'явлення для впізнання


Свідкові, потерпілому або підсудному під час судового

слідства можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи предмет.

Пред'явлення для впізнання проводиться після того, як

впізнаючий при допиті вкаже на ознаки, за якими він може впізнати

особу чи предмет.

При пред'явленні особи чи предмета для впізнання впізнаючий

повинен вказати, чи впізнає він особу або предмет і за якими саме

ознаками.


Стаття 310. Проведення експертизи в суді


Експертиза в суді призначається з додержанням правил,

передбачених главою 18 цього Кодексу.

Експерт у судовому засіданні бере участь у дослідженні

доказів і може з дозволу суду ставити запитання підсудному,

потерпілому і свідкам про обставини, які мають значення для його

висновку.

Після з'ясування обставин, що мають значення для висновку

експерта, головуючий пропонує прокуророві, підсудному, його

захисникові та іншим учасникам судового розгляду подати у

письмовому вигляді питання, які вони бажають поставити експертові.

Суд обмірковує ці питання, враховуючи при цьому думку

учасників судового розгляду, усуває ті з них, які не стосуються

справи або не належать до компетенції експерта, а також формулює

ті питання, які він ставить перед експертом з власної ініціативи.

Після цього суд виносить ухвалу, а суддя — постанову, в якій

викладає поставлені на вирішення експертизи питання. Ці питання

передаються експерту, який складає висновок.

Висновок експерта повинен відповідати вимогам, зазначеним у

статті 200 цього Кодексу. Він оголошується в судовому засіданні

і приєднується до справи.

( Стаття 310 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X

( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 2464-XII ( 2464-12 ) від

17.06.92 )


Стаття 311. Допит експерта в суді


Після оголошення висновку експертові можуть задаватися

питання для роз'яснення і доповнення його висновку.

Питання експертові спочатку задає прокурор, потім потерпілий,

цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники,

захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.

Питання, поставлені експертові, та відповіді на них

заносяться до протоколу судового засідання.

( Стаття 311 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експертизи


У випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, суд

мотивованою ухвалою, а суддя — постановою може призначити

додаткову або повторну експертизу.

Додаткова або повторна експертиза проводиться з додержанням

вимог статей 310 і 311 цього Кодексу.

У випадках призначення додаткової або повторної експертизи

розгляд справи може бути відкладено.

( Стаття 312 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-XII

( 2464-12 ) від 17.06.92 )


Стаття 313. Огляд речових доказів


Речові докази повинні бути оглянуті судом і пред'явлені

учасникам судового розгляду, а коли це необхідно, — свідкам і

експертам.

Особи, яким пред'явлені речові докази, можуть звертати увагу

суду на ті або інші особливості, які мають значення для вирішення

справи, про що відмічається в протоколі судового засідання.

Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове

засідання, проводиться в разі необхідності на місці їх

знаходження.


Стаття 314. Огляд і оголошення документів


Документи, що є доказами в справі, повинні бути оглянуті або

оголошені в судовому засіданні. Ці дії можуть провадитися як за

ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду

в будь-який момент судового слідства.


Стаття 315. Огляд місця події


Суд, визнавши необхідним оглянути місце події, проводить

огляд з участю прокурора, підсудного, його захисника, потерпілого,

цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, а

коли цього вимагають обставини справи, — то й з участю свідків і

експертів.

Прибувши на місце огляду, головуючий оголошує судове

засідання продовженим, і суд приступає до огляду. При цьому

підсудному, свідкам, потерпілому та експертам можуть бути

поставлені у зв'язку з оглядом запитання.

Обвинувач, підсудний, його захисник та інші учасники судового

розгляду мають право при огляді звертати увагу суду на все те, що,

на їх думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи.

Про проведення огляду і його результати зазначається в

протоколі судового засідання.

( Стаття 315 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X

( 6834-10 ) від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від

21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 315-1. Судові доручення


З метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у

ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя -

постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування,

виконати певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для

з'ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести,

та встановлюється строк виконання доручення.


Особа, яка виконує доручення, проводить відповідну слідчу дію

з додержанням вимог, передбачених главами 11-18 цього Кодексу.

Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передаються суду, який

дав доручення.


Протокол слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу,

який виконував доручення, досліджуються в судовому засіданні і

приєднуються до справи.

( Кодекс доповнено статтею 315-1 згідно із Законом N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 316. Дії суду при встановленні в судовому засіданні

неосудності підсудного


Якщо при розгляді справи в суді буде встановлено, що

підсудний під час вчинення суспільно небезпечних дій був у стані

неосудності або в дальшому захворів на психічну хворобу, яка

позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати

ними, суд виносить про це ухвалу, а суддя — постанову і продовжує

розгляд справи за правилами, встановленими главою 34 цього

Кодексу.

( Стаття 316 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-XII

( 2464-12 ) від 17.06.92 )


Стаття 317. Закінчення судового слідства


Після розгляду судом усіх доказів, що є в справі, головуючий

опитує учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити

судове слідство і чим саме. У випадках заявлення клопотань суд їх

обговорює і розв'язує, про що виносить ухвалу, а суддя —

постанову. Після розв'язання клопотань і виконання додаткових дій

головуючий оголошує судове слідство закінченим.

( Стаття 317 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-XII

( 2464-12 ) від 17.06.92 )


Г л а в а 27


^ СУДОВІ ДЕБАТИ І ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО


Стаття 318. Порядок судових дебатів


По закінченні судового слідства суд переходить до судових

дебатів.

Дебати полягають у промовах прокурора, потерпілого і його

представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх

представників, захисника, підсудного.

Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах

посилатися тільки на ті докази, які були досліджені в судовому

засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати

нові докази, суд відновлює судове слідство. Після закінчення

відновленого судового слідства суд знову відкриває судові дебати з

приводу додатково досліджених обставин.

Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним

часом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише в тих

випадках, коли вони в промовах виходять за межі розглядуваної

справи.

Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право

обмінятися репліками. Право останньої репліки належить підсудному.

( Стаття 318 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X

( 6834-10 ) від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від

21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Стаття 319. Останнє слово підсудного


Після промови захисника або підсудного головуючий оголошує

судові дебати закінченими і надає підсудному останнє слово.

Суд не вправі обмежувати тривалість останнього слова

підсудного певним часом.

Задавати питання підсудному під час його останнього слова не

дозволяється. Коли підсудний в останньому слові повідомить про

нові обставини, які мають істотне значення для справи, суд з своєї

ініціативи, а також за клопотанням прокурора чи інших учасників

судового розгляду відновлює судове слідство.

По закінченні відновленого судового слідства суд відкриває

судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає

останнє слово підсудному.


Стаття 320. Видалення суду для постановлення вироку


Після останнього слова підсудного суд негайно видаляється до

нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий

оголошує присутнім у залі судового засідання.


Г л а в а 28


^ ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКУ


Стаття 321. Постановлення вироку ім'ям держави


Суди України постановляють вироки ім'ям України.

( Стаття 321 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X

( 6834-10 ) від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )


Стаття 322. Таємниця наради суддів


Вирок постановляється в окремому приміщенні — нарадчій

кімнаті. Під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті

можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі.

Присутність у нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря

судового засідання та інших осіб не допускається. З настанням

нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку.

Судді не мають права розголошувати міркування, що

висловлювались у нарадчій кімнаті.

( Стаття 322 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-VIII

( 117-08 ) від 30.08.71 )


Стаття 323. Законність і обгрунтованість вироку


Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.

Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були

розглянуті в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх

обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

( Стаття 323 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )


Стаття 324. Питання, що вирішуються судом при постановленні

вироку


Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується

підсудний;

2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею

кримінального закону він передбачений;

3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують

покарання підсудного, і які саме;


( Пункт 6 частини першої статті 324 виключено на підставі

Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


6) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному

і чи повинен він її відбувати;


( Пункт 8 частини першої статті 324 виключено на підставі

Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


7) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на

чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню

збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом

охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний

позов не був заявлений;

8) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного

позову і можливої конфіскації майна;

9) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима,

цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;

10) на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому

розмірі;

11) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;

12) чи слід у випадках, передбачених статтею 96

Кримінального кодексу України, застосовувати до підсудного

примусове лікування;

13) чи необхідно застосувати до підсудного заходи безпеки.

Коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів,

суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1-6 цієї статті, окремо

по кожному злочину.

Якщо у вчиненні злочину обвинувачується декілька осіб, суд

вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з

підсудних.

Примусове лікування, передбачене пунктом 12 цієї статті, може

бути застосоване лише при наявності відповідного висновку

лікувальної установи.

( Стаття 324 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від

10.09.62, N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, Законами N 3132-XII

( 3132-12 ) від 22.04.93, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000,

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 325. Порядок наради суддів


Перед тим, як постановити вирок, відбувається нарада суддів

під керівництвом головуючого.

Головуючий ставить на вирішення суду питання, зазначені в

статті 324 цього Кодексу. При цьому він повинен ставити кожне

питання в такій формі, щоб на нього можна було дати тільки

позитивну або негативну відповідь.

При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не має

права утримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім.

Всі питання вирішуються простою більшістю голосів.


Стаття 326. Відновлення судового слідства


Коли під час наради при постановленні вироку суд визнає

необхідним з'ясувати будь-яку обставину, яка має значення для

справи, то він, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а суддя —

постановою відновлює судове слідство в справі. Слідство при цьому

належить провадити в межах з'ясування обставин, які викликали

його відновлення.

Після закінчення відновленого судового слідства, залежно від

його результатів, суд відкриває судові дебати з приводу додатково

досліджених обставин, надає підсудному останнє слово і виходить до

нарадчої кімнати, щоб постановити вирок або, якщо дослідження цих

обставин в суді виявилося неможливим, щоб винести ухвалу про

направлення справи на додаткове розслідування.

( Стаття 326 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-XII

( 2464-12 ) від 17.06.92 )


Стаття 327. Види вироків


Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний.

Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом

мотивовані.

Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і

постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду

винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд

постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання,

передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний

вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на

підставах, передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України.

Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не

встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу

злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні

злочину.

Якщо при постановленні виправдувального вироку за

недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка

вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання

вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи

прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у

вчиненні цього злочину.

( Стаття 327 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-VIII

( 117-08 ) від 30.08.71, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від

12.07.2001 )


Стаття 328. Розв'язання цивільного позову


Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від

доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє

цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При виправданні підсудного через недоведення його участі у

вчиненні злочину або при відсутності події злочину суд відмовляє в

цивільному позові.

При виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу

злочину суд залишає позов без розгляду.


Стаття 329. Забезпечення цивільного позову


При задоволенні цивільного позову суд до набрання вироком

законної сили може постановити про вжиття заходів до забезпечення

цивільного позову, якщо таких заходів не було вжито раніше.


Стаття 330. Вирішення питання про речові докази


При постановленні вироку суд вирішує питання про речові

докази, керуючись правилами, викладеними в статті 81 цього

Кодексу.

Речі, що не є речовими доказами в справі, повертаються їх

законному володільцеві, хоч би останній і не пред'явив цивільного

позову.

Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі, він

підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.


Стаття 331. Вирішення питання про судові витрати


Питання про судові витрати суд вирішує з додержанням правил

статті 93 цього Кодексу.


Стаття 332. Складання вироку


Розв'язавши питання, що підлягають вирішенню в нарадчій

кімнаті, суд складає вирок.

Вирок повинен бути написаний одним із суддів, який брав

участь у його постановленні.

Вирок повинен складатися з трьох частин — вступної,

мотивувальної і резолютивної.

Виправлення у вироку повинні бути застережені та підписані
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України

Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України про судову експертизу від 25 лютого 1994р. //Голос України, 1994р. 20 квітня
Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. 62, 66, 67, 75-77, 91, 92; гл. 18 (ст. 196-205)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України
Стаття 95. Заяви І повідомлення про злочин Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи
Кримінально-процесуальний кодекс України iconТема 1 Поняття, предмет, завдання та джерела кримінально-виконавчого права
Кримінально-виконавчий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – №33. – Ст. 1767
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗавдання на 1 модуль які завдання кримінального судочинства?
Яке співвідношення понять "кримінально-процесуальний закон" і"кримінально-процесуальне право"?
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний Кодекс
Від. N 48, ст. 677) від 18. 01. 66 (Від. N 4, ст. 15) від 09. 11. 66 (Від. N 44, ст. 274) від 24. 01. 67 (Від. N 5, ст. 63)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Нормативні акти кримінально-процесуальний кодекс України
Закінчення досудового слідства винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових...
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРекомендована література
Цивільний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2004. №16. – Ст. 1088
Кримінально-процесуальний кодекс України iconПлан заняття
Кримінальний процесуальний кодекс України (кпк україни) від 13 квітня 2012 року: статті 2,3 (п п. 5, 6, 19,24)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України „Про статус суддів від 15. 12. 1992 р. // Відомості 1993 №8 С. 56. Кодекс професійної етики судді затверджений V з'їздом суддів України від 24. 10. 2002 р. // Вісник Верховного Суду України №5 вересень жовтень 2002 р
Цивільний процесуальний кодекс України від 18. 07. 1963 р. // Відомості Верховної Ради – 1963 №30 – С. 464
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи