Кримінально-процесуальний кодекс України icon

Кримінально-процесуальний кодекс України




НазваКримінально-процесуальний кодекс України
Сторінка5/10
Дата25.08.2012
Розмір1.42 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення його.


Стаття 333. Вступна частина вироку


У вступній частині вироку вказується, що він постановлений

ім'ям України відповідно до статті 321 цього Кодексу, зазначається

назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку,

склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо

він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові

підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і

місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості

про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний

закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується

підсудний.

( Стаття 333 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII

( 2857-12 ) від 15.12.92 )


Стаття 334. Мотивувальна частина вироку


Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з

зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину,

форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться

обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та

докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного,

з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини,

що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни

обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення

необгрунтованою — підстави для цього.

Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання у

виді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону

передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі;

звільнення від відбування покарання з випробуванням; призначення

покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті

Особливої частини Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), або

перехід до іншого більш м'якого основного виду покарання, не

зазначеного в санкції статті за цей злочин; звільнення від

відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які

мають дітей віком до семи років, та у зв'язку з закінченням

строків давності виконання обвинувального вироку.


( Частину третю статті 334 виключено на підставі Закону

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


( Частину четверту статті 334 виключено на підставі Закону

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Якщо суд відповідно до статті 96 Кримінального кодексу

України визнав за необхідне застосувати до підсудного примусове

лікування, в мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви

такого рішення.


( Частину шосту статті 334 виключено на підставі Закону

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити

формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане

судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з

зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не

допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під

сумнів невинність виправданого.

У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для

задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для

відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених

частиною 3 статті 29 цього Кодексу.

( Стаття 334 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від

10.09.62, N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, N 6834-X ( 6834-10 )

від 16.04.84, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 335. Резолютивна частина вироку


В резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути

зазначені: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний

закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене

підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними;

остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття

покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано

звільнення від відбування покарання з випробуванням; рішення про

цивільний позов; рішення про речові докази і судові витрати;

рішення про залік попереднього ув'язнення; рішення про запобіжний

захід до набрання вироком законної сили і вказівка про порядок і

строк оскарження вироку.


( Частину другу статті 335 виключено на підставі Закону

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


( Частину третю статті 335 виключено на підставі Закону

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


У випадках, передбачених статтею 54 Кримінального кодексу

України, у резолютивній частині обвинувального вироку викладається

рішення про звернення з поданням до відповідних державних органів

про позбавлення засудженого військового, спеціального звання,

рангу, чину або кваліфікаційного класу.

У випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу

України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду

застосувати до підсудного примусове лікування.

Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при

виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру

покарання, призначеного судом.

Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і

деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку

повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по

яких — засуджений.

Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від

відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині

вироку.

Коли призначається покарання нижче від найнижчої межі,

передбаченої законом за даний злочин, у резолютивній частині

вироку робиться посилання на статтю 69 Кримінального кодексу

України і зазначається обрана судом міра покарання.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням

відповідно до статей 75-79 і 104 Кримінального кодексу України, у

резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового

строку, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий

колектив або особа, на які, за їх згодою або на їх прохання, суд

покладає обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним

виховної роботи.


( Частину одинадцяту статті 335 виключено на підставі Закону

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


( Частину дванадцяту статті 335 виключено на підставі Закону

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


В резолютивній частині виправдувального вироку зазначається

прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що

підсудний в пред'явленому обвинуваченні визнаний невинним і по

суду виправданим; вказується про скасування запобіжного заходу,

про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і

можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і

про порядок та строк оскарження вироку.

( Стаття 335 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від

10.09.62, N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, N 6834-X ( 6834-10 )

від 16.04.84, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


( Статтю 336 виключено на підставі Указу ПВР N 117-VIII

( 117-08 ) від 30.08.71 )


Стаття 337. Визначення міри покарання за сукупністю

злочинів


При постановленні вироку за сукупністю злочинів суд призначає

покарання, керуючись статтями 70 і 71 Кримінального кодексу

України.

( Стаття 337 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

Стаття 338. Обчислення строку відбуття покарання


Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі

або виправних робіт, коли підсудний до винесення вироку не

перебував під вартою, обчислюється з моменту приведення вироку у

виконання.

Коли підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій

справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування

під вартою.

У тих випадках, коли обвинувачений, знаходячись під вартою,

перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується

в строк відбуття покарання.

Якщо підсудний до винесення вироку знаходився під вартою, то

в разі призначення покарання у вигляді виправних робіт час

перебування під вартою зараховується в строк відбуття виправних

робіт з розрахунку один день ув'язнення за три дні виправних

робіт. Якщо підсудний був засуджений до виправних робіт, а при

повторному розгляді тієї ж справи — до позбавлення волі, відбутий

строк виправних робіт зараховується в строк позбавлення волі з

розрахунку три дні виправних робіт за один день позбавлення волі.


Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка


Вирок підписують усі судді чи один суддя, коли справа

розглядалась ним одноособово. Суддя, який залишився в меншості,

має право викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується

до справи, але оголошенню не підлягає.

Коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не

розглядалася судом касаційної інстанції, то після того, як вирок

суду набрав законної сили, окрема думка разом з справою

направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про

необхідність перегляду справи в порядку нагляду.

( Стаття 339 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X

( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 2464-XII ( 2464-12 ) від

17.06.92 )


Стаття 340. Окрема ухвала суду першої інстанції


Суд, що розглядає справу по першій інстанції, при наявності

підстав, передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему

ухвалу, а суддя — окрему постанову.

( Стаття 340 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-VIII

( 117-08 ) від 30.08.71, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,

Законом N 2464-XII ( 2464-12 ) від 17.06.92 )


Стаття 341. Проголошення вироку


Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання,

де головуючий або один з суддів проголошує вирок.

Всі присутні в залі судового засідання, в тому числі і склад

суду, заслухують вирок стоячи.

Головуючий роз'яснює підсудному, його законному

представникові, а також потерпілому, цивільному позивачеві,

цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку, строки

і порядок його оскарження та право подати клопотання про

помилування.

Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, то

після його проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його

рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.

( Стаття 341 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X

( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 1483-III ( 1483-14 ) від

22.02.2000 )


Стаття 342. Звільнення підсудного з-під варти за вироком

суду


При виправданні підсудного чи звільненні його від відбуття

покарання або при засудженні його до покарання, не зв'язаного з

позбавленням волі, суд, якщо підсудний перебуває під вартою,

негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання.


( Частину другу статті 342 виключено на підставі Закону

N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


( Стаття 342 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4995-XI

( 4995-11 ) від 01.12.87, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від

12.07.2001 )


Стаття 343. Застосування запобіжного заходу до набрання

вироком законної сили


Постановляючи вирок, за яким до підсудного застосовується та

чи інша міра покарання, суд повинен обміркувати питання про

запобіжний захід до набрання вироком законної сили і має право

обрати запобіжний захід або ж скасувати, змінити чи підтвердити

раніш обраний.

Взяття під варту як запобіжний захід допускається лише при

наявності підстав, зазначених у відповідних статтях глави 13 цього

Кодексу.


Стаття 344. Вручення копії вироку засудженому і виправданому


Копія вироку вручається засудженому або виправданому в

триденний строк після проголошення вироку.

Якщо вирок складений мовою, якої не знає засуджений чи

виправданий, йому повинен бути вручений письмовий переклад вироку

на його рідній мові або на мові, якою він володіє.


Стаття 345. Надання родичам дозволу на побачення з

засудженим


До набрання вироком законної сили головуючий або голова

відповідного суду зобов'язані дати дозвіл близьким родичам

засудженого за їх проханням на побачення з засудженим, який

перебуває під вартою.


Стаття 346. Заходи піклування про неповнолітніх дітей і

збереження майна засудженого


При наявності у засудженого до позбавлення волі неповнолітніх

дітей, які залишилися без нагляду, суд зобов'язаний одночасно з

постановленням вироку порушити окремою ухвалою, а суддя —

постановою питання перед службою в справах неповнолітніх або

відповідним органом опіки та піклування про необхідність

влаштування цих неповнолітніх або встановлення над ними опіки чи

піклування.

Якщо у засудженого до позбавлення волі залишились без нагляду

майно і житло, суд зобов'язаний вжити через відповідні органи

заходів для їх збереження.

Про вжиті заходи повідомляється засуджений.

( Стаття 346 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-VIII

( 117-08 ) від 30.08.71, Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від

17.06.92, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Розділ четвертий


^ ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕВІРЦІ ВИРОКІВ,

ПОСТАНОВ І УХВАЛ СУДУ


Г л а в а 29


ПОДАЧА АПЕЛЯЦІЙ


Стаття 347. Судові рішення, на які може бути подана апеляція


Апеляція може бути подана:


1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені

місцевими судами;


2) на постанови про застосування чи незастосування примусових

заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими

судами.


Апеляція також може бути подана:


1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про

закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;


2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;


3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених

цим Кодексом.


Стаття 348. Особи, які мають право подати апеляцію


Апеляцію мають право подати:


1) засуджений, його законний представник і захисник - у

частині, що стосується інтересів засудженого;


2) виправданий, його законний представник і захисник - у

частині мотивів і підстав виправдання;


3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам

неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного

характеру, - у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;


4) законний представник та захисник особи, щодо якої

вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного

характеру;


5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний

представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття

справи;


6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове

розслідування, його законний представник і захисник - у частині

мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;


7) цивільний відповідач або його представник - в частині, що

стосується вирішення позову;


8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої

інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний

висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який

брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;


9) потерпілий і його представник - у частині, що стосується

інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді

першої інстанції;


10) цивільний позивач або його представник - у частині, що

стосується вирішення позову;


11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;


12) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

( Стаття 348 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 349. Порядок і строки апеляційного оскарження


Апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою

цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи

постанову. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її

копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду,

інтересів яких стосується апеляція.


Якщо апеляція подана у встановлені частиною третьою цієї

статті строки безпосередньо до суду апеляційної інстанції, він

надсилає її до суду першої інстанції для виконання вимог,

передбачених статтями 350 і 351 цього Кодексу.


Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції,

якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом

п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який

перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому

копії вироку.


Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа

ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд

зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість

ознайомитися з матеріалами справи.


Апеляція на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку,

передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 цього Кодексу,

подається безпосередньо до апеляційного суду у строки, встановлені

у цих статтях, і розглядається за правилами, встановленими статтею

382 цього Кодексу.


Стаття 350. Зміст апеляції


В апеляції зазначаються:


1) назва суду, якому адресується апеляція;


2) особа, яка подає апеляцію;


3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і

назва суду, який їх постановив;


4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку,

ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;


5) прохання особи, яка подає апеляцію;


6) перелік документів, які додаються до апеляції.


При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни

чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити

посилання на відповідні аркуші справи.


Стаття 351. Повідомлення про апеляцію


Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає

прокурора, інших зазначених у статті 348 цього Кодексу осіб,

інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних

повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду.

Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи

мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею

в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з

апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу

подати свої заперечення на апеляцію.


Засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про

надходження апеляції та її копія вручаються через начальника

відповідної установи. Одночасно йому роз'яснюється право протягом

п'яти діб з часу вручення цих документів подати свої заперечення

на апеляцію.


Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються

безпосередньо до суду апеляційної інстанції.


Стаття 352. Залишення апеляції без руху і розгляду


У разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог,

передбачених статтею 350 цього Кодексу, головуючий своєю

постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про

необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України

Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України про судову експертизу від 25 лютого 1994р. //Голос України, 1994р. 20 квітня
Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. 62, 66, 67, 75-77, 91, 92; гл. 18 (ст. 196-205)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України
Стаття 95. Заяви І повідомлення про злочин Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи
Кримінально-процесуальний кодекс України iconТема 1 Поняття, предмет, завдання та джерела кримінально-виконавчого права
Кримінально-виконавчий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – №33. – Ст. 1767
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗавдання на 1 модуль які завдання кримінального судочинства?
Яке співвідношення понять "кримінально-процесуальний закон" і"кримінально-процесуальне право"?
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний Кодекс
Від. N 48, ст. 677) від 18. 01. 66 (Від. N 4, ст. 15) від 09. 11. 66 (Від. N 44, ст. 274) від 24. 01. 67 (Від. N 5, ст. 63)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Нормативні акти кримінально-процесуальний кодекс України
Закінчення досудового слідства винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових...
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРекомендована література
Цивільний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2004. №16. – Ст. 1088
Кримінально-процесуальний кодекс України iconПлан заняття
Кримінальний процесуальний кодекс України (кпк україни) від 13 квітня 2012 року: статті 2,3 (п п. 5, 6, 19,24)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України „Про статус суддів від 15. 12. 1992 р. // Відомості 1993 №8 С. 56. Кодекс професійної етики судді затверджений V з'їздом суддів України від 24. 10. 2002 р. // Вісник Верховного Суду України №5 вересень жовтень 2002 р
Цивільний процесуальний кодекс України від 18. 07. 1963 р. // Відомості Верховної Ради – 1963 №30 – С. 464
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи