Кримінально-процесуальний кодекс України icon

Кримінально-процесуальний кодекс України




НазваКримінально-процесуальний кодекс України
Сторінка6/10
Дата25.08.2012
Розмір1.42 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

моменту одержання повідомлення. Постанова оскарженню не підлягає.


Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то

апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає

розгляду. Постанову може бути оскаржено до суду апеляційної

інстанції, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що

підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо

виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.


Стаття 353. Наслідки порушення строку на апеляційне

оскарження та порядок його відновлення


У разі подання апеляції з пропуском встановленого статтею 349

цього Кодексу строку і при відсутності клопотання про його

відновлення апеляція постановою головуючого визнається такою, що

не підлягає розгляду.


У разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних

причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити

клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу,

постанову, про відновлення пропущеного строку.


Питання про відновлення строку вирішується в судовому

засіданні судом, який розглядав справу. Про день і час розгляду

клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких в судове

засідання не перешкоджає розгляду клопотання.


За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу,

постанову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його

відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.


Постанова судді чи ухвала суду, винесена відповідно до

частини першої чи частини четвертої цієї статті, може бути

оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю

ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію такою, що

підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо

виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.


Стаття 354. Наслідки подання апеляції


Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє

набрання ними законної сили та їх виконання, за винятком

передбачених у цьому Кодексі випадків.


Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього

Кодексу, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову,

протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і

запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду

ним справи. Справа призначається до розгляду не пізніше трьох

місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна

надійти до апеляційного суду не пізніш як за один місяць до

визначеної судом першої інстанції дати розгляду.


Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд

першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням

відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці

об'яв суду. Засудженому, що утримується під вартою, про

призначення справи до апеляційного розгляду повідомляється через

начальника відповідної установи.


Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища

засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно

викликає до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних

представників, а також захисників, якщо їх участь у справі

відповідно до вимог статті 45 цього Кодексу є обов'язковою.

Стаття 355. Доповнення, зміна і відкликання апеляції


До початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка

подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а

також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового

розгляду.


Внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення

становища засудженого або виправданого за межами строків на

апеляційне оскарження не допускається.


Захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою

апеляцію тільки за згодою підзахисного і його законного

представника. Захисник, який вступив до справи в апеляційному

провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, який

брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише за

згодою засудженого чи виправданого та їх законних представників.


Засуджений або виправданий вправі відкликати свою апеляцію, а

також апеляцію свого захисника, крім випадків, передбачених

частиною першою статті 45 цього Кодексу.


Апеляція представника потерпілого може бути відкликана ним

лише за згодою потерпілого, а також самим потерпілим.


Г л а в а 30


^ РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА АПЕЛЯЦІЄЮ


Стаття 356. Суди, які розглядають справи в апеляційному

порядку


Апеляції розглядаються апеляційними судами:


1) Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними

судами областей, міст Києва і Севастополя - на судові рішення

районних (міських) судів та міжрайонних (окружних) судів;


2) Військовими апеляційними судами регіонів і

Військово-Морських Сил - на судові рішення військових судів

гарнізонів.

( Стаття 356 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 357. Попередній розгляд справи апеляційним судом


Апеляційний суд у разі необхідності може провести попередній

розгляд справи.


Попередній розгляд справи здійснюється в судовому засіданні

суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. На судове

засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду,

однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.


Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, який

повідомляє про підстави, з яких справу було внесено на попередній

розгляд. Прокурор, інші учасники судового розгляду висловлюють

свої думки щодо питань, винесених на розгляд. Постанова судді

виноситься в нарадчій кімнаті.


При попередньому розгляді справи апеляційний суд може

прийняти одне з таких рішень:


1) про питання, пов'язані з підготовкою справи до

апеляційного розгляду;


2) про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду;


3) про зупинення провадження в справі;


4) про повернення справи суду першої інстанції.


При попередньому розгляді справи при необхідності ведеться

протокол.


Стаття 358. Вирішення питань, пов'язаних з підготовкою

справи до апеляційного розгляду


При попередньому розгляді справи апеляційний суд може

розглянути такі питання, пов'язані з підготовкою справи до

апеляційного розгляду:


1) про необхідність проведення судового слідства та його

обсяг;


2) про витребування у необхідних випадках додаткових доказів;


3) про список осіб, які підлягають виклику в судове

засідання;


4) про доручення суду першої інстанції;


5) про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;


6) про виклик у необхідних випадках перекладача;


7) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому

засіданні;


8) про день і місце розгляду справи;


9) всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до

розгляду справи.


Засуджений чи виправданий, їх законні представники підлягають

обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться

питання про погіршення їх становища або суд визнає необхідним

провести судове слідство. У цих випадках викликаються і їх

захисники, якщо їх участь у справі відповідно до вимог статті 45

цього Кодексу є обов'язковою. Засуджений, що утримується під

вартою, підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд також у

випадках, коли про це надійшло його клопотання.


Суд може визнати необхідним проведення судового слідства в

повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове

слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи

однобічно.


Апеляційний суд з метою усунення неповноти чи однобічності

судового слідства в суді першої інстанції вправі дати цьому суду

доручення про виконання окремих процесуальних дій. На виконання

цього доручення суд першої інстанції проводить відповідну дію з

додержанням вимог, передбачених главою 26 цього Кодексу. Протокол

судового засідання передається до апеляційного суду, який дав

доручення, і приєднується до справи.


Стаття 359. Інші рішення апеляційного суду, які можуть

бути прийняті при попередньому розгляді справи


Апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляції до свого

розгляду, якщо апеляція подана особою, яка не має на це права.


Справа повертається суду першої інстанції у випадках, якщо:


1) протокол судового засідання не підписаний головуючим чи

секретарем судового засідання - для виконання вимог, передбачених

частиною другою статті 87 цього Кодексу;


2) суд першої інстанції не розглянув зауваження на протокол

судового засідання чи не надав передбачену статтею 349 цього

Кодексу можливість ознайомлення з матеріалами справи - для

виконання вимог, передбачених статтями 88 і 349 цього Кодексу;


3) засудженому, виправданому не було вручено копію вироку -

для виконання вимог, передбачених статтею 344 цього Кодексу;


4) суд першої інстанції прийняв апеляцію, яка не відповідає

вимогам частини першої статті 350, статей 351 чи 352 цього

Кодексу, - для виконання вимог, передбачених статтями 353 чи 354

цього Кодексу;


5) судом першої інстанції не виконано вимог, передбачених

статтею 353 цього Кодексу, - для виконання цих вимог.


У разі захворювання підсудного, участь якого при апеляційному

розгляді справи визнано обов'язковою, апеляційний суд зупиняє

апеляційний розгляд справи.


У разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і

відсутності апеляцій інших учасників процесу, апеляційний суд

виносить ухвалу про закриття апеляційного розгляду справи.


Стаття 360. Строки розгляду справи в апеляційному суді


Апеляційний суд повинен розглянути справу у день, визначений

судом першої інстанції.


Не пізніш як за три дні апеляційний суд оповіщає

заінтересованих осіб шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв

суду про час і місце розгляду справи.


Засудженому, який утримується під вартою, про день розгляду

справи повідомляється через начальника відповідної установи.


У випадках, коли при попередньому або апеляційному розгляді

справи апеляційний суд визнав необхідним провести судове слідство,

витребувати додаткові докази, викликати в судове засідання певних

осіб, зробити доручення суду першої інстанції, а також у разі

особливої складності справи, він може перенести розгляд справи не

більш, як на тридцять діб.


Стаття 361. Виклик до суду апеляційної інстанції


Виклик осіб до суду апеляційної інстанції здійснюється в

порядку, передбаченому статтею 254 цього Кодексу.


Стаття 362. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції


Виконавши підготовчі дії, зазначені в статтях 283-287, 293

цього Кодексу, головуючий роз'яснює учасникам судового розгляду їх

права, а також право давати пояснення з приводу поданих апеляцій

та виступати в судових дебатах, а особам, які подали апеляції, -

право підтримувати апеляції або відмовитись від них. Клопотання

учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку,

яка оскаржена в апеляційному порядку, і вирішуються судом за

правилами статті 296 цього Кодексу.


Після цього головуючий чи один із суддів доповідає суть

вироку чи постанови, повідомляє ким і в якому обсязі вони були

оскаржені, викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших

учасників процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи

підтримують свої апеляції особи, які їх подали.


Неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної

інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не

передбачено цим Кодексом або рішенням апеляційного суду.


Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства,

після виконання дій, зазначених у частині другій цієї статті,

головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими

матеріалами, якщо вони були подані, матеріалами, що надійшли з

суду першої інстанції на виконання доручень, вислуховує їх

пояснення з приводу поданих апеляцій в порядку, передбаченому

статтею 318 цього Кодексу, і переходить до судових дебатів.


Судове слідство в апеляційному суді провадиться за правилами

глави 26 цього Кодексу лише щодо тієї частини вироку, законність і

обгрунтованість якої оспорюється в апеляції.


Судові дебати в суді апеляційної інстанції проводяться у

відповідності з вимогами статті 318 цього Кодексу і полягають у

промовах учасників судового розгляду стосовно тієї частини вироку,

яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляції.

Прокурор, якщо він підтримує апеляцію, подану ним чи іншим

прокурором, виступає першим, а в інших випадках - останнім.


Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановлення

рішення щодо законності і обгрунтованості вироку суду першої

інстанції підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді

справи, надається останнє слово.


Нарада суддів апеляційного суду провадиться з додержанням

вимог, передбачених статтями 322 і 325 цього Кодексу.


Протокол судового засідання та фіксація технічними засобами

перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку

проведення ним судового слідства.


Стаття 363. Відновлення судового слідства


Якщо під час судових дебатів, виголошення останнього слова

засудженим або виправданим чи при постановленні рішення

апеляційним судом виникне необхідність дослідження нових обставин

справи або доказів, що їх підтверджують чи спростовують, і якщо ці

обставини і докази стосуються оскарженої частини вироку суду

першої інстанції, апеляційний суд ухвалою відновлює судове

слідство з додержанням вимог, передбачених статтею 326 цього

Кодексу.


Стаття 364. Закриття апеляційного провадження


У разі відмови особи, яка подала апеляцію, від своїх вимог і

при відсутності апеляцій інших учасників судового розгляду,

апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного

провадження.


Стаття 365. Обсяг перевірки справи апеляційним судом


Вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції

перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду

першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не

оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої

статті 299 і статті 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися,

не перевіряються.


Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на

користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд

зобов'язаний прийняти таке рішення.


Стаття 366. Результати розгляду справи в апеляційному суді


У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у

частині першій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:


1) виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без

зміни, а апеляції - без задоволення; скасування вироку чи

постанови і повернення справи прокуророві на додаткове

розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції;

скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи

постанови;


2) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково

вирок суду першої інстанції;


3) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи

частково постанову суду першої інстанції.


У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у

частині другій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:


1) виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без

зміни, а апеляції - без задоволення; скасування ухвали чи

постанови і повернення її на новий судовий розгляд в суд першої

інстанції, а у випадку скасування ухвали чи постанови про закриття

справи і повернення її на додаткове розслідування; скасування

окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи постанови;


2) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково

ухвалу чи постанову суду першої інстанції.


Стаття 367. Підстави для скасування або зміни вироку

чи постанови


Підставами для скасування або зміни судових рішень,

зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді

справи в апеляційному суді є:


1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи

судового слідства;


2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку

(постанові), фактичним обставинам справи;


3) істотне порушення кримінально-процесуального закону;


4) неправильне застосування кримінального закону;


5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та

особі засудженого.


Апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок

лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Апеляційний

суд не вправі скасувати постанову про незастосування примусових

заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного

порушення прав особи, стосовно якої ставилося питання про

застосування цих засобів.


Стаття 368. Однобічність або неповнота дізнання,

досудового чи судового слідства


Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи

судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися

недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне

значення для правильного вирішення справи.


Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі

визнається однобічним і неповним:


1) коли не були допитані певні особи, не були витребувані і

досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи

спростування обставин, які мають істотне значення для правильного

вирішення справи;


2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі

суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий

судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було

неможливо;


3) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини

випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в

апеляційному суді;


4) коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про

особу засудженого чи виправданого.


Стаття 369. Невідповідність висновків суду першої інстанції

фактичним обставинам справи


Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають

фактичним обставинам справи:


1) коли висновки суду не підтверджуються доказами,

дослідженими в судовому засіданні;


2) коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно

вплинути на його висновки;


3) коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне

значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено,

чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;


4) коли висновки суду, викладені у вироку (постанові),

містять істотні суперечності.


Вирок чи постанова із зазначених підстав підлягають

скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду

фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання

про винуватість засудженого або невинуватість виправданого, на

правильність застосування кримінального закону, на визначення міри

покарання або застосування примусових заходів виховного чи

медичного характеру.


Стаття 370. Істотні порушення вимог

кримінально-процесуального закону


Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є

такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли

перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити

законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову.


2. Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:


1) за наявності підстав для закриття справи її не було

закрито;


2) вирок винесено незаконним складом суду;


3) порушено право обвинуваченого на захист;


4) порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою

чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;


5) розслідування справи провадила особа, яка підлягала

відводу;


6) справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком

випадку, передбаченого частиною другою статті 262 цього Кодексу;


7) порушено правила підсудності;


8) порушено таємницю наради суддів;


9) вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;


10) у справі відсутній протокол судового засідання або

перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не

фіксувався технічними засобами;


11) порушено вимоги статей цього Кодексу про обов'язковість

пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для

ознайомлення;


12) обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він

не був вручений обвинуваченому;


13) порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють

незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в

дебатах і з останнім словом.


Стаття 371. Неправильне застосування кримінального закону


Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за

собою скасування або зміну вироку (постанови), є:


1) незастосування судом кримінального закону, який підлягає

застосуванню;


2) застосування кримінального закону, який не підлягає

застосуванню;


3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному

змісту.


Стаття 372. Невідповідність призначеного судом покарання

ступені тяжкості злочину та особі засудженого


Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого

визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі,

встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за

своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок

м'якості, так і суворості.

( Стаття 372 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 373. Зміна вироку (постанови) апеляційним судом


Апеляційний суд змінює вирок у випадках:


1) пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що

покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та

особі засудженого;


2) зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального

закону про менш тяжкий злочин;


3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення

цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і

кваліфікацію злочину;


4) в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища

засудженого.


Апеляційний суд змінює постанову про застосування примусових

заходів виховного чи медичного характеру у випадках:


1) зміни кваліфікації суспільно небезпечного діяння і

застосування статті Кримінального кодексу, яка передбачає

відповідальність за менш тяжке діяння;


2) пом'якшення виду примусового заходу виховного чи медичного

характеру.


Стаття 374. Скасування вироку (постанови) з поверненням

справи прокурору, на додаткове розслідування

чи новий судовий розгляд


Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу

на додаткове розслідування у випадках:


1) коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені

такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які

виключали можливість постановлення вироку чи постанови;


2) якщо є підстави для застосування кримінального закону про

більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засудженому не

пред'являлось, якщо з цих підстав була подана апеляція прокурора

чи потерпілого або його представника;


3) якщо є підстави для застосування кримінального закону,

який передбачає більш тяжке на відміну від встановленого досудовим

слідством суспільно небезпечне діяння, у справах про застосування

примусових заходів медичного або виховного характеру;


4) якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку

однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не

можуть бути усунені в судовому засіданні.


Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу

на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді

справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні

порушення кримінально-процесуального закону, які виключали

можливість постановлення вироку чи постанови, зокрема, порушення,

зазначені в пунктах 2, 3, 4, 6-10, 13 частини другої статті 370

цього Кодексу.


Скасовуючи вирок (постанову), апеляційний суд не має права

вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність

обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги

одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того

чи іншого кримінального закону та покарання.


Апеляційний суд вправі скасувати вирок (постанову) і

повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий

розгляд у частині обвинувачення, залишивши в решті судове рішення

без зміни, за умови, що це обвинувачення мало самостійну

кримінально-правову кваліфікацію і може бути розглянуто в окремому

провадженні.


У разі скасування вироку (постанови) внаслідок порушень,

допущених при розгляді справи в суді, справа направляється для

нового розгляду до суду, який постановив вирок, але в іншому

складі суддів.


У разі скасування вироку (постанови) з поверненням справи на

додаткове розслідування, справа надсилається прокурору через суд,

який постановив вирок (постанову).


Вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку,

є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства при

додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному

розгляді справи.


Стаття 375. Розгляд справи судом першої інстанції після

скасування вироку (постанови)


Після скасування вироку (постанови) апеляційним судом суд

першої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав

25-28 цього Кодексу.


При новому розгляді справи судом першої інстанції

застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання

допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за

апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку

з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або

коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш

суворе покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні

справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий

злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.


При новому розгляді справи про застосування примусових

заходів виховного або медичного характеру кваліфікація

суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого допускається за

умови, якщо з цієї підстави було подано апеляцію прокурором чи

потерпілим або його представником.


Стаття 376. Закриття справи апеляційним судом


Апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями

6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує

обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

( Стаття 376 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 377. Зміст ухвали апеляційного суду


Ухвала апеляційного суду складається із вступної,

описово-мотивувальної і резолютивної частин, у яких має бути

зазначено:


1) місце і час постановлення ухвали;


2) назва і склад суду, що постановив ухвалу;


3) особи, які брали участь у розгляді справи в засіданні

апеляційної інстанції;


4) зміст вироку (постанови);


5) особа, яка подала апеляцію;


6) суть апеляції;


7) короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у

засіданні;


8) аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового

судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні

мотиви прийнятого рішення;


9) результати розгляду справи.


При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного

суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано

необгрунтованою.


При скасуванні або зміні вироку (постанови) в ухвалі повинно

бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме

полягають ці порушення або необгрунтованість вироку (постанови).


Повертаючи справу на додаткове розслідування або на новий

судовий розгляд, апеляційний суд повинен зазначити в ухвалі

обставини, які належить з'ясувати. Одночасно суд може вказати, які

слідчі дії для з'ясування цих обставин необхідно виконати.


Стаття 378. Вирок (постанова) апеляційного суду


Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і

постановляє свій вирок у випадках:


1) необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин

чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було

пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні

злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в

суді першої інстанції;


2) необхідності застосування більш суворого покарання;


3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду

першої інстанції;


4) неправильного звільнення засудженого від відбуття

покарання.


Скасування вироку суду першої інстанції і постановлення

вироку апеляційним судом у випадках, передбачених частиною першою

цієї статті, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора,

потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування

вироку саме з цих підстав.


Вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам,

зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу. Крім того, у вироку

апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції,

суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.


Апеляційний суд скасовує постанову про застосування

примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановляє

свою постанову у випадках:


1) необхідності кваліфікації суспільно небезпечного діяння як

більш тяжкого, якщо таке було зазначено у постанові слідчого про

закриття справи і застосування примусових заходів виховного

характеру або про направлення справи до суду для вирішення питання

про застосування примусових заходів медичного характеру;


2) застосування більш суворого виду примусових заходів

виховного чи медичного характеру;


3) скасування необгрунтованої постанови суду про закриття

справи щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони

не вчинили суспільно небезпечне діяння.


Скасування постанови суду першої інстанції і винесення

постанови апеляційним судом з цих підстав допускається, якщо з цих

же підстав було подано апеляцію прокурором чи потерпілим або його

представником.


Постанова апеляційного суду про застосування примусових

заходів виховного чи медичного характеру повинна відповідати

вимогам статей 420, 448 цього Кодексу. Крім того, у постанові

апеляційного суду зазначається зміст постанови суду першої

інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.


Стаття 379. Складання ухвали, постанови, вироку, оголошення

ухвали (постанови) і проголошення вироку

апеляційного суду


Ухвала апеляційного суду складається одним із суддів. Після

складання ухвали і підписання її всіма суддями суд повертається до

залу судового засідання, де ухвалу оголошує один із суддів.


Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд має право

обмежитись складанням і оголошенням лише резолютивної її частини,

яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути

складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної

частини і оголошений учасникам судового розгляду. Про час

оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше

складеній її резолютивній частині.


Вирок і постанова апеляційного суду складаються і

підписуються з додержанням вимог, передбачених статтями 332 і 339

цього Кодексу. Вирок проголошується, а постанова оголошується за

правилами статті 341 цього Кодексу.


Суддя апеляційного суду, залишившись при постановленні

вироку, винесенні ухвали чи постанови при окремій думці, має право

викласти її письмово в нарадчій кімнаті. Цей документ не підлягає

оголошенню, але приєднується до справи.


Стаття 380. Окрема ухвала апеляційного суду


Апеляційний суд за наявності підстав, передбачених статтею

23-2 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу. Крім того, він може

окремою ухвалою звернути увагу відповідних посадових осіб на факти

порушення закону при розслідуванні і розгляді справи судом першої

інстанції.


Стаття 381. Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови

апеляційного суду


Для виконання ухвали апеляційного суду справа надсилається до

суду першої інстанції не пізніше трьох діб після її розгляду, а у

випадках, передбачених частиною другою статті 379 цього Кодексу, -

після складання і оголошення повного тексту ухвали. Для виконання

вироку чи постанови апеляційного суду, якщо вони не були оскаржені

до суду касаційної інстанції, справа надсилається до суду першої

інстанції не пізніше трьох діб після набрання вироком, постановою

законної сили.


Якщо на підставі рішення апеляційного суду засуджений

підлягає звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в

залі судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у

відсутності засудженого копія рішення надсилається протягом доби

адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання.

Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом

доби з дня одержання копії рішення повідомити суд першої інстанції

про звільнення ув'язненого з-під варти.


Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити виконання

рішення про звільнення ув'язненого з-під варти.


Стаття 382. Порядок перевірки ухвал суду і постанов судді


Апеляційна перевірка судових рішень, зазначених у частині

другій статті 347 цього Кодексу, здійснюється з додержанням вимог

цієї глави. При перевірці цих рішень судове слідство не

провадиться. Апеляції на постанови судді, винесені в порядку,

передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 цього Кодексу,

розглядаються не пізніше, як через три доби після їх надходження

до апеляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відповідні

матеріали невідкладно витребовуються апеляційним судом.


Апеляційна інстанція не вправі постановити свій вирок,

скасувавши ухвалу (постанову) суду першої інстанції про закриття

справи або направлення справи на додаткове розслідування.


Г л а в а 31


^ КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ


Стаття 383. Судові рішення, які можуть бути перевірені в

касаційному порядку


У касаційному порядку можуть бути перевірені:


1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені

ним як судом першої інстанції;


2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в

апеляційному порядку.


У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки та

постанови районного (міського), міжрайонного (окружного) судів,

військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду,

постановлені щодо цих вироків та постанов.

( Стаття 383 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 384. Особи, які мають право на касаційне оскарження

або внесення касаційного подання


Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині

першій статті 383 цього Кодексу, мають право подати особи, коло

яких визначено у статті 348 цього Кодексу.


Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині

другій статті 383 цього Кодексу, мають право подати:


1) засуджений, його законний представник і захисник - у

частині, що стосується інтересів засудженого;


2) виправданий, його законний представник і захисник - у

частині мотивів і підстав виправдання;


3) позивач, відповідач або їх представники - у частині, що

стосується вирішення позову;


4) потерпілий, його представник - у частині, що стосується

інтересів потерпілого.


Касаційне подання на судові рішення, зазначені у частині

першій статті 383 цього Кодексу, має право подати прокурор, який

брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної

інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок.


Касаційне подання на судові рішення, зазначені у частині

другій статті 383 цього Кодексу, має право подати прокурор, який

брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної

інстанції, а також Генеральний прокурор України та його

заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області,

міст Києва і Севастополя, прирівнені до них прокурори та їх

заступники в межах їх повноважень - незалежно від їх участі в

розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції.


Особам, які вправі подати касаційну скаргу, касаційне

подання, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами

справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи

подання.

( Стаття 384 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 385. Суди, які розглядають справи в касаційному

порядку


Касаційні скарги і подання розглядаються:


1) колегією суддів палати Верховного Суду України з

кримінальних справ - на судові рішення, постановлені Верховним

судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і

Севастопольським міськими судами, вироки районних (міських) та

міжрайонних (окружних) судів;


2) колегією суддів військової палати Верховного Суду України

- на судові рішення, постановлені військовими судами регіонів і

Військово-Морських Сил, вироки військових судів гарнізонів.


Стаття 386. Строки касаційного оскарження і внесення

касаційного подання


Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у

частині першій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані

протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення

ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який

перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому

копії вироку чи постанови.


Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у

частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані

протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.


Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження,

справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове

рішення, за винятком суду касаційної інстанції.


У разі подачі скарги чи подання з пропуском встановленого

частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності

клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді

визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути

відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього

Кодексу.


Стаття 387. Порядок касаційного оскарження і внесення

касаційного подання


Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у

частині першій статті 383 цього Кодексу, подаються через суд, який

постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, а на інші рішення

- безпосередньо до касаційного суду. До скарги, подання додається

стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам

судового розгляду, інтересів яких вона стосується. Цей обов'язок

не поширюється на засудженого, який перебуває під вартою.


Зміст касаційних скарг і подання повинні відповідати вимогам,

зазначеним у статті 350 цього Кодексу.


Повідомлення про надходження касаційних скарг і подання на

судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 цього

Кодексу, здійснюється судом, який постановив оскаржуване рішення,

з додержанням вимог статті 351 цього Кодексу.


Стаття 388. Рух справи в касаційній інстанції


Справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення,

зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, передається

до касаційного розгляду після надходження її до суду.


Касаційні скарги, подання на судові рішення, зазначені у

частині другій статті 383 цього Кодексу, передаються судді

касаційного суду, який протягом 15 діб з часу їх надходження

вирішує питання про витребування справи. Справа не витребовується,

якщо скарга, подання відповідно до вимог статті 350, частини

другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, частини

першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду

суду касаційної інстанції. Про прийняте рішення суддя виносить

постанову, копія якої надсилається прокуророві чи особі, яка

подала скаргу. Постанова оскарженню не підлягає. Відмова у

витребуванні справи не перешкоджає витребуванню справи при

повторному надходженні подання чи скарги за умови усунення

зазначених в постанові суду недоліків і якщо вони надійшли в межах

строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше

одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у

витребуванні справи.


Одночасно з витребуванням справи за наявності для цього

підстав суддя може зупинити виконання судового рішення до розгляду

подання чи скарги в суді, за винятком тих рішень, що зазначені у

частині першій статті 383 цього Кодексу.

( Стаття 388 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 389. Наслідки надходження касаційних скарг чи подання

і порядок призначення їх до касаційного розгляду


Подання касаційних скарг чи подання на судові рішення,

зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, зупиняє

набрання ними законної сили.


Подання касаційних скарг чи подання на судові рішення,

зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, не зупиняє

набрання ними законної сили.


Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього

Кодексу, суд, який постановив судові рішення, зазначені у частині

першій статті 383 цього Кодексу, протягом семи діб передає справу

разом з поданою скаргою, поданням і запереченнями на неї до

касаційного суду і визначає дату розгляду справи, про що

повідомляє сторони у справі.


Касаційну скаргу, подання на судові рішення, зазначені у

частині другій статті 383 цього Кодексу, до розгляду призначає

касаційний суд, про що повідомляє прокуророві, а також особам,

зазначеним у статті 384 цього Кодексу, роз'яснює їм, що вони

вправі подати заперечення на подання чи скаргу або ж подати власні

подання, скарги про перегляд справи у касаційному порядку.


Стаття 390. Доповнення, зміна і відкликання касаційних скарг

і подання


До початку розгляду справи в касаційному суді особа, що

подала скаргу, прокурор, який вніс подання, та особи, зазначені у

частині четвертій статті 384 цього Кодексу, - щодо подання

прокурора в межах його позицій, мають право доповнити, змінити або

відкликати їх, а також подати свої заперечення на скаргу, подання

іншого учасника судового розгляду, додержуючись при цьому вимог

статті 355 цього Кодексу.


Стаття 391. Особи, які беруть участь у розгляді справи в

касаційному порядку


У засіданні суду касаційної інстанції, яке проводиться за

участю прокурора, можуть брати участь особи, вказані у статті 384

цього Кодексу. У разі потреби суд має право запросити цих осіб для

дачі пояснень. Клопотання засудженого, який утримується під

вартою, про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці

судових рішень, визначених у частині першій статті 383 цього

Кодексу, є обов'язковим для суду касаційної інстанції.


Учасники судового розгляду, що з'явилися у судове засідання,

мають право давати пояснення.


Стаття 392. Строки розгляду справи у касаційному суді


Касаційне подання, касаційна скарга на судові рішення,

зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, призначаються

до касаційного розгляду не пізніше двох місяців з дня їх

направлення до касаційного суду, а подання чи скарга на судові

рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, - не

пізніше двох місяців з дня винесення ухвали про призначення справи

до касаційного розгляду.


Не пізніше як за три дні до розгляду справи в приміщенні

касаційного суду має бути вивішено оголошення про час і місце

розгляду справи. В необхідних випадках за ухвалою касаційного суду

розгляд справи може бути перенесено.


Про зміну дати розгляду справи суд касаційної інстанції

заздалегідь повідомляє осіб, які беруть участь у справі.


Стаття 393. Прийняття касаційним судом нових матеріалів


На ствердження або спростування доводів, викладених у скарзі

або поданні, особи, що їх подали, мають право подати до

касаційного суду документи, яких не було в справі. Нові матеріали

не можуть отримуватися шляхом проведення слідчих дій. Особа, яка

подала нові матеріали, повинна вказати, яким шляхом вони були

одержані та яке значення вони мають для вирішення справи.


Нові матеріали можуть бути витребувані також касаційним

судом.


Стаття 394. Розгляд справи касаційним судом


Справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення,

зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, розглядається

з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у

статті 384 цього Кодексу.


Справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення,

зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, протягом

тридцяти діб після її находження розглядається касаційним судом у

складі трьох суддів з участю прокурора. Суд своєю ухвалою вирішує

питання про призначення справи до розгляду з обов'язковим

повідомленням осіб, зазначених у статті 384 цього Кодексу, або

відмовляє у задоволенні касаційної скарги, касаційного подання.


Справа, що призначена до розгляду з обов'язковим

повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 цього

Кодексу, розглядається касаційним судом у складі трьох суддів за

участю прокурора з додержанням порядку, передбаченого частинами

першою, другою і третьою статті 362 цього Кодексу.


Нарада суддів касаційної інстанції провадиться з додержанням

вимог, передбачених статтями 322 і 325 цього Кодексу.


Стаття 395. Обсяг перевірки справи касаційним судом


Касаційний суд перевіряє законність та обгрунтованість

судового рішення за наявними в справі і додатково поданими

матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд

касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо

цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.


Якщо задоволення скарги чи подання дає підстави для прийняття

рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги

або щодо яких не внесено подання, касаційний суд зобов'язаний

прийняти таке рішення.


Стаття 396. Результати розгляду справи судом касаційної

інстанції


У результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з

таких рішень:


1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні

скарги чи подання - без задоволення;


2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на

нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд;


3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;


4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.


У разі відкликання касаційних скарг чи подання касаційний суд

виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо іншими

учасниками судового розгляду рішення не було оскаржене в

касаційному порядку.


Стаття 397. Недопустимість погіршення становища засудженого

чи виправданого


Касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати

закон про більш тяжкий злочин.


Обвинувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим

судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може

бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про

більш тяжкий злочин або більш суворе покарання лише у разі, коли з

цих підстав вніс подання прокурор або подав скаргу потерпілий чи

його представник.


Виправдувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим

судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може

бути скасовано не інакше як за поданням прокурора, скаргою

потерпілого чи його представника, а також за скаргою виправданої

особи з мотивів виправдання.


Стаття 398. Підстави для скасування або зміни вироку, ухвали

чи постанови


Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови

є:


1) істотне порушення кримінально-процесуального закону;


2) неправильне застосування кримінального закону;


3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та

особі засудженого.


Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої

інстанції, може бути скасований або змінений і в зв'язку з

однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства

або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним

обставинам справи.


При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1

цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями

368-372 цього Кодексу.


Касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або

ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного

порушення прав обвинуваченого.

( Стаття 398 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 399. Обов'язковість вказівок касаційної інстанції


Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є

обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при

додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції

при повторному розгляді справи.

Кримінально-процесуальний Кодекс України ( від статті 237 до статті 449)

...продовження...


Стаття 400. Розгляд справи після скасування вироку, постанови

чи ухвали


Після скасування вироку, постанови чи ухвали справа підлягає

розгляду у відповідності з вимогами глав 23-30 цього Кодексу.


Посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий

злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або

апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було

скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю

застосування закону про більш тяжкий злочин за поданням прокурора

або за скаргою потерпілого чи його представника, а також коли при

новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений

вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг

обвинувачення.


Стаття 400-1. Закриття справи касаційним судом


Касаційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями

6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує

обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

( Стаття 400-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III

( 2670-14 ) від 12.07.2001 )


Стаття 400-2. Ухвала касаційного суду


Ухвала касаційного суду складається і оголошується з

додержанням вимог, передбачених статтями 377, 379 цього Кодексу. У

випадках, передбачених статтею 232 цього Кодексу, одночасно з

постановленням ухвали касаційний суд може винести окрему ухвалу.


Стаття 400-3. Звернення ухвали до виконання


Для виконання ухвали касаційного суду справа надсилається до

суду першої інстанції не пізніше п'яти діб після її розгляду, а у

випадках, передбачених частиною другою статті 379 цього Кодексу, -

після складання і оголошення мотивованої ухвали.


Якщо на підставі касаційної ухвали засуджений підлягає

звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в залі

судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у

відсутності засудженого, копія ухвали надсилається протягом доби

адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання.

Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом

доби з дня одержання копії ухвали повідомити касаційний суд та суд

першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.


Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити виконання ухвали

про звільнення ув'язненого з-під варти.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України

Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України про судову експертизу від 25 лютого 1994р. //Голос України, 1994р. 20 квітня
Кримінально-процесуальний кодекс України. Ст. 62, 66, 67, 75-77, 91, 92; гл. 18 (ст. 196-205)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний кодекс України
Стаття 95. Заяви І повідомлення про злочин Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи
Кримінально-процесуальний кодекс України iconТема 1 Поняття, предмет, завдання та джерела кримінально-виконавчого права
Кримінально-виконавчий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – №33. – Ст. 1767
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗавдання на 1 модуль які завдання кримінального судочинства?
Яке співвідношення понять "кримінально-процесуальний закон" і"кримінально-процесуальне право"?
Кримінально-процесуальний кодекс України iconКримінально-процесуальний Кодекс
Від. N 48, ст. 677) від 18. 01. 66 (Від. N 4, ст. 15) від 09. 11. 66 (Від. N 44, ст. 274) від 24. 01. 67 (Від. N 5, ст. 63)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Нормативні акти кримінально-процесуальний кодекс України
Закінчення досудового слідства винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових...
Кримінально-процесуальний кодекс України iconРекомендована література
Цивільний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2004. №16. – Ст. 1088
Кримінально-процесуальний кодекс України iconПлан заняття
Кримінальний процесуальний кодекс України (кпк україни) від 13 квітня 2012 року: статті 2,3 (п п. 5, 6, 19,24)
Кримінально-процесуальний кодекс України iconЗакон України „Про статус суддів від 15. 12. 1992 р. // Відомості 1993 №8 С. 56. Кодекс професійної етики судді затверджений V з'їздом суддів України від 24. 10. 2002 р. // Вісник Верховного Суду України №5 вересень жовтень 2002 р
Цивільний процесуальний кодекс України від 18. 07. 1963 р. // Відомості Верховної Ради – 1963 №30 – С. 464
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи