Рамкова Конвенція icon

Рамкова Конвенція




Скачати 134.89 Kb.
НазваРамкова Конвенція
Дата25.08.2012
Розмір134.89 Kb.
ТипДокументи

Рамкова Конвенція

Організації Об'єднаних Націй

проти організованої злочинності


Держави-учасниці даної Конвенції,

занепокоєні зростанням загрози організованої злочинності,

включаючи незаконний обіг наркотичних коштів і психотропних

речовин, "відмивання" грошей, законну торгівлю зброєю, ядерними

матеріалами та вибуховими пристроями, автотранспортними засобами,

предметами мистецтва,

занепокоєні також зростанням загрози організованої

злочинності для глобальної небезпеки та кримінального правосуддя,

усвідомлюючи, що організована злочинність у її національних і

транснаціональних аспектах дестабілізує міжнародні відносини,

включаючи міжрегіональне, регіональне, субрегіональне і

двостороннє співробітництво, за допомогою впливу на політику,

засоби масової інформації, органи державного управління, судову

владу та економіку за рахунок створення структур комерційного і

підприємницького характеру,

впевнені у тому, що необхідні гнучкі та ефективні рамки для

багатостороннього і двостороннього співробітництва з метою

активізації діяльності держав-членів у галузі правозастосування,

кримінального правосуддя і попередження злочинності,

посилаючись на резолюцію 49/159 Генеральної Асамблеї від 23

грудня 1994 року, у якій вона затвердила Неапольську політичну

декларацію та Глобальний план дій проти організованої

транснаціональної злочинності ( 995_787 ),

посилаючись також на рекомендації Регіонального семінару на

рівні міністрів щодо наступних заходів у зв'язку з Неапольською

політичною декларацією та Глобальним планом дій проти

організованої транснаціональної злочинності ( 995_787 ),

беручи до уваги типові юридичні документи Організації

Об'єднаних Націй, такі, як Типовий договір про взаємну допомогу у

галузі кримінального правосуддя ( 995_833 ), Типовий договір про

передачу кримінального судочинства (995_825 ), Типовий договір про

видачу ( 995_687 ), Типовий договір про передачу нагляду за

правопорушниками, які були умовно засуджені або умовно звільнені

( 995_567 ) і Типовий договір про попередження злочинів,

пов'язаних з посяганнями на культурну спадщину народів у формі

рухомих цінностей ( 995_708 ),

беручи до уваги інші чинні документи у галузі кримінального

правосуддя та прав людини, які забезпечують правовий захист

злочинців і жертв злочинів,

підтверджуючи, що питання які регулюються даною конвенцією,

продовжують регламентуватися нормами і принципами загального

міжнародного права,

домовилися про таке:


Стаття 1


1. Для цілей даної Конвенції "організована злочинність"

означає групову діяльність трьох або більше осіб, яка

характеризується ієрархічними зв'язками або особистими

відносинами, які дають змогу їх ватажкам витягати прибуток або

контролювати території і ринки, внутрішні та зовнішні, за

допомогою насильства, залякування або корупції як для продовження

злочинної діяльності, так і для проникнення у легальну економіку,

зокрема шляхом:

a) незаконного обігу наркотичних або психотропних речовин і

"відмивання" грошей, як вони визначені у Конвенції Організації

Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних

засобів та психотропних речовин 1988 року ( 995_096 );

b) торгівлі людьми, як вона визначена у Конвенції про

боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми

особами 1949 року ( 995_162 );

c) підробки грошових знаків, як вона визначена у Міжнародній

конвенції по боротьбі з підробкою грошових знаків 1929 року

( 995_589 );

d) незаконної торгівлі предметами культури або їх крадіжок,

як вони визначені у Конвенції ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на

заборону та попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі

права власності на культурні цінності 1970 року ( 995_186 ), і

Конвенції Міжнародного інституту уніфікації приватного права про

повернення викрадених або ж незаконно вивезених предметів культури

1995 року ( 995_590 );

e) викрадення ядерного матеріалу, неправильного поводження з

ним або погрози неправильного поводження з ним з метою завдання

шкоди населенню, як вони визначені у Конвенції з фізичного захисту

ядерного матеріалу 1980 року ( 995_024 );

f) терористичних актів;

g) незаконної торгівлі зброєю або вибуховими речовинами, або

вибуховими пристроями або їх викрадення;

h) незаконної торгівлі автотранспортними засобами або їх

викрадення;

i) підкупу посадових осіб державних органів.

2. Для цілей даної Конвенції "організована злочинність"

включає в себе здійснення діяння членом групи в рамках

кримінальної діяльності такої організації.


Стаття 2


1. Кожна держава-учасниця Договору визнає злочини,

перераховані у статті 1 даної Конвенції, карними і призначає

відповідні покарання, враховуючи їх серйозний характер.

2. Кожна держава-учасниця Договору визнає карними діяння, які

складаються з участі у діяльності організованої групи, що ставить

за мету здійснення злочинів, або становища у зв'язку з нею.

3. Кожна держава-учасниця Договору вживає необхідних заходів

до створення умов для конфіскації прибутку, отриманого внаслідок

організованої злочинності.


Стаття 3


Кожна держава-учасниця Договору розглядає питання про

встановлення у своєму внутрішньодержавному кримінальному

законодавстві можливості залучення до кримінальної

відповідальності юридичних осіб, які отримують прибуток з

організованої злочинної діяльності або функціонують як прикриття

для злочинної організації.


Стаття 4


Кожна держава-учасниця Договору вживає законодавчих заходів

для визнання у своєму внутрішньодержавному праві попередніх

судимостей за кордоном за злочини, зазначені у статті 1 даної

Конвенції, з метою встановлення злочинної кар'єри припустимого

злочинця.


Стаття 5


Кожна держава-учасниця Договору вживає законодавчих заходів

до встановлення своєї юрисдикції щодо злочинів, зазначених у

статті 1 даної Конвенції, у таких випадках:

a) коли злочин здійснюється на території цієї держави або на

борту судна, або літального апарата, зареєстрованого у цій

державі;

b) коли передбачуваний злочинець є громадянином цієї держави.

Така юрисдикція не залежить від того, чи є караним діяння у місці

його здійснення;

c) коли передбачуваний злочинець знаходиться на її території

і вона не видає його. Така юрисдикція не залежить від того, чи є

караним діяння у місці його здійснення.

2. Дана Конвенція не виключає будь-якої кримінальної

юрисдикції, здійснюваної відповідно до внутрішньодержавного права.


Стаття 6


1. Злочини, згадані у статті 1 даної Конвенції, розглядаються

як такі, що тягнуть видачу злочинця, вміщені у будь-якому договорі

про видачу між державами-учасницями Договору. Держави-учасниці

Договору зобов'язуються включати ці злочини як злочини, що ведуть

до видачі, у кожний укладений між ними договір про видачу.

2. Якщо одна держава-учасниця Договору обумовлює видачу

наявністю договору, отримує запит про видачу від іншої

держави-учасниці Договору, з якою вона не має договору про видачу,

вона розглядає дану Конвенцію як юридичну основу для видачі щодо

злочинів, згаданих у статті 1 даної Конвенції. Видача регулюється

іншими умовами, які передбачені законодавством держави, яка робить

запит.

3. Держави-учасниці Договору, які не обумлюють видачу

наявністю договору, визнають злочини, згадані у статті 1 даної

Конвенції, як злочини, що ведуть до видачі, у відносинах між ними

з урахуванням умов, передбачених законодавством держави, яка

робить запит.

4. Держави-учасниці Договору за умови дотримання положень їх

внутрішньодержавного законодавства розглядають питання про

спрощення порядку видачі осіб, які виявили на це погодження і які

відмовилися від формальної процедури видачі, за допомогою

вирішення прямого зв'язку між відповідними міністерствами щодо

запитів про видачу, а також за допомогою видачі осіб на основі

лише ордерів про арешт або судових рішень.


Стаття 7


1. Кожна держава-учасниця Договору розглядає питання про

необхідні законодавчі заходи, включаючи видачу своїх громадян,

якщо запит про видачу пов'язаний з будь-яким злочином, зазначеним

у статті 1 даної Конвенції.

2. Запит про видачу громадянина може задовольнитися за умови,

що вирок, винесений за кордоном, буде виконуватися у державі, яка

робить запит.


Стаття 8


1. Злочини, зазначені у статті 1 даної Конвенції, не

розглядаються як політичні злочини з метою видачі.

2. Запит про видачу не задовольняється, якщо у сторони, яка

робить запит, є вагомі причини вважати, що мета запиту про видачу

полягає у судовому переслідуванні або покаранні особи на основі її

раси, релігії, національної належності або політичних поглядів і

що на становище даної особи негативно вплине будь-яка з цих

причин.


Стаття 9


Встановивши наявність необхідних умов, держава-учасниця

Договору, на території якої знаходиться підозрюваний злочинець,

бере особу, щодо якої зроблений запит про видачу, під варту та

вживає інших потрібних заходів згідно зі своїм внутрішньодержавним

законодавством для забезпечення його присутності з метою видачі.


Стаття 10


1. Держави-учасниці Договору надають одна одній максимальною

мірою взаємну правову допомогу у рамках внутрішньодержавних

наказів з питань правової допомоги щодо розслідувань, судового

переслідування і судових розглядів у зв'язку зі злочинами,

згаданими у статті 1 даної Конвенції, і виявляють гнучкість щодо

запитів про надання такої взаємної допомоги.

2. При умові дотримання внутрішньодержавного законодавства

правова допомога включає в себе також надання інформації, яка

складає банківську таємницю.


Стаття 11


1. Держави-учасниці Договору розглядають питання про

укладення двосторонніх і багатосторонніх угод, включаючи

безпосереднє співробітництво між їх правоохоронними закладами і у

рамках загальних операцій на території кожної держави-учасниці

Договору.

2. Держави-учасниці Договору зміцнюють співробітництво у

галузі підготовки кадрів правоохоронних органів і попередження

злочинності з метою сприяння взаємній допомозі і видачі,

наприклад, мовна підготовка, прикомандирування і обміни.

3. У випадку існування двосторонніх та багатосторонніх угод,

держави-учасниці Договору активізують зусилля щодо максимального

розширення оперативної і учбової діяльності в рамках Міжнародної

організації кримінальної поліції (Інтерпол), а також інших

відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або механізмів.


Стаття 12


1. Держави-учасниці Договору розглядають питання про

укладення двосторонніх та багатосторонніх угод про співробітництво

між органами кримінального правосуддя або серед них щодо обміну

інформацією, що торкається усіх аспектів злочинної діяльності

осіб, причетних до злочинів організованих груп, визначених у

статті 1 даної Конвенції, включаючи інформацію з їх реєстрів

засуджених осіб.

2. Держави-учасниці Договору сприяють такому обміну

інформацією на основі свого внутрішнього законодавства.

3. Держави-учасниці Договору розглядають питання про

створення загального банку даних про організовану Злочинність,

включаючи інформацію про діяльність злочинних груп та їх членів, а

також інформацію про засуджених осіб.

4. Збір вищезгаданої інформації здійснюється з необхідним

урахуванням забезпечення правового захисту особистих досьє згідно

з положенням внутрішнього законодавства та міжнародних документів.


Стаття 13


Договірні сторони співпрацюють у запровадженні та реалізації

своїх відповідних програм охорони свідків, включаючи охорону сімей

свідків, зокрема, через створення можливості поселення іноземного

свідка, що знаходиться під захистом, на їх територіях.


Стаття 14


Держава-учасниця Договору може застосувати жорсткіші заходи,

ніж заходи, передбачені даною Конвенцією, якщо на її думку, такі

заходи бажані або необхідні для попередження або припинення

організованої злочинності.


Стаття 15


1. З метою розгляду прогресу, досягнутого

державами-учасницями Договору у справі здійснення зобов'язань,

прийнятих по даній Конвенції, ці держави будуть направляти

періодичні доповіді Комісії з попередження злочинності і

кримінального правосуддя, яка буде виконувати функції, передбачені

нижче.

2. Держави-учасниці Договору зобов'язуються надавати такі

доповіді протягом двох років після набрання чинності Конвенцією

для відповідної держави-учасниці Договору і в наступний період

через кожні п'ять років.

3. У доповідях, наданих відповідно до даної статті,

відмічаються фактори та труднощі, якщо такі є, що впливають на

рівень виконання зобов'язань по даній Конвенції. У доповідях

повинна також міститися достатня інформація, з тим щоб Комісія

могла отримати повне уявлення про хід запровадження Конвенції у

відповідній країні.

4. Держава-учасниця Договору, яка надала Комісії повну

попередню доповідь, не повинна у своїх дальших доповідях, поданих

відповідно до пункту 1 даної статті, знову відтворювати раніше

надану основну інформацію.

5. Комісія може звернутися до держав-учасниць Договору з

проханням надати додаткову інформацію, що має відношення до

здійснення Конвенції.

6. Комісія виносить свої рекомендації і подає Економічній та

Соціальній Раді доповідь про свою діяльність у відповідності до

діючих положень.

7. Держави-учасниці Договору доводять свої доповіді до відома

широкої громадськості у своїх країнах.


Стаття 16


З метою сприяння ефективному здійсненню Конвенції і

заохочення міжнародного співробітництва у галузі, яку охоплює

Конвенція:

a) міжурядові і неурядові організації, що мають

консультативний статус при Економічній і Соціальній Раді, а також

інші запрошені багатосторонні організації мають право бути

відрекомендовані при розгляді здійснення тих положень даної

Конвенції, які підпадають під їх мандат. Комісія може

запропонувати спеціальним установам та іншим органам Організації

Об'єднаних Націй подати доповіді про здійснення Конвенції у

галузях, які підпадають під сферу обсягу їх діяльності;

b) Комісія відправляє, коли вона вважає необхідним,

міжурядовим та неурядовим організаціям, іншим багатостороннім

організаціям і спеціалізованим установам будь-які повідомлення від

держав-учасниць Договору, які містять прохання надати технічну,

консультативну або іншу допомогу або вказують на таку

необхідність, поряд з міркуваннями та пропозиціями Комісії, якщо

вони є, щодо таких прохань або наказів;

c) Комісія може рекомендувати Економічній і Соціальній Раді,

щоб вона просила Генерального секретаря організувати від його

імені дослідження конкретних питань, пов'язаних з боротьбою проти

організованої злочинності та її попередженням;

d) Комісія може вносити пропозиції та загальні рекомендації

на основі інформації, отриманої у відповідності до статті 14 даної

Конвенції. Такі пропозиції та загальні рекомендації передаються

відповідній Договірній стороні і подаються Економічній і

Соціальній Раді разом з коментарями, якщо такі є, від

держав-учасниць Договору.


Стаття 17


Дана Конвенція відкрита для підписання усіма державами з

______ до ______, а потім у Центральних установах Організації

Об'єднаних Націй у Нью-Йорку до ______.


Стаття 18


Дана Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти

здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації

Об'єднаних Націй.


Стаття 19


1. Дана Конвенція набуває чинності на тридцятий день після

дати здачі на зберігання Генеральному секретарю Організації

Об'єднаних Націй двадцятого документа про ратифікацію, прийняття,

затвердження або приєднання.

2. Для кожної держави-учасниці Договору, яка ратифікувала,

прийняла, затвердила Конвенцію або яка приєдналася до неї після

здачі на зберігання двадцятого документа про таку дію, Конвенція

вступає в силу на тридцятий день після здачі на зберігання такою

державою відповідного документа.


Стаття 20


1. Держава-учасниця Договору може запропонувати поправку і

направити її Генеральному секретареві Організації Об'єднаних

Націй. Після цього Генеральний секретар передає подану поправку

державам-учасницям Договору з проханням вказати, чи виступають

вони за скликання конференції Договірних сторін з метою розгляду

пропозицій і голосування по них. Якщо протягом чотирьох місяців з

дати такої передачі принаймні одна третина держав виступить за

таку конференцію, Генеральний секретар скликає цю конференцію під

егідою Організації Об'єднаних Націй. Будь-яка поправка, прийнята

більшістю присутніх держав-учасниць Договору, і тих, що беруть

участь у голосуванні на конференції, подається Генеральній

Асамблеї Організації Об'єднаних Націй на затвердження.

2. Поправка, прийнята у відповідності до пункту 1 даної

статті, набирає чинності після затвердження Генеральною Асамблеєю

Організації Об'єднаних Націй і прийняття більшістю держав-учасниць

Договору у дві третини.

3. Відтоді, як поправка вступає в дію, вона стає обов'язковою

для тих держав-учасниць, які її приймали, при цьому інші

держави-учасниці Договору продовжують бути зв'язаними положеннями

даної Конвенції і будь-якими попередніми поправками, які вони

прийняли.


Стаття 21


1. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй отримує

і розповсюджує серед усіх держав текст застережень, зроблених

державами-учасницями Договору під час ратифікації, прийняття,

затвердження або приєднання.

2. Застереження, несумісне з об'єктом і цілями даної

Конвенції, неприпустиме.

3. Застереження можуть зніматися у будь-який час

повідомленням про це на ім'я Генерального секретаря Організації

Об'єднаних Націй, який потім інформує всі держави. Таке

повідомлення набирає чинності з дати отримання його Генеральним

секретарем.


Стаття 22


Договірна сторона може денонсувати дану Конвенцію письмовим

повідомленням на ім'я Генерального секретаря Організації

Об'єднаних Націй. Денонсація набирає чинності через рік після дати

отримання Генеральним секретарем повідомлення.


Стаття 23


Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй

призначається депозитарієм даної Конвенції.


Стаття 24


Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською, арабською,

іспанською, китайською, російською і французькою є однаково

автентичними, здаються на зберігання Генеральному секретареві

Організації Об'єднаних Націй.


На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином

уповноважені на те своїм урядом, підписали цю Конвенцію.


21 липня 1997 року.


Міжнародні правові акти та законодавство

окремих країн про корупцію

- К.: Школяр, 1999.

Схожі:

Рамкова Конвенція iconБібліотека житомирського державного університету імені івана франка укладач: ©А. І. Мартинюк Дата відбору матеріалу: 01. 2013 Кількість відібраних джерел: 29 Житомир 2013
Це: Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000 р.), Брюссельська декларація (2002 р.), Конвенція Ради...
Рамкова Конвенція iconFP7 ncp питання, що розглядаються Сьома Рамкова Програма (7РП)

Рамкова Конвенція iconКонвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів

Рамкова Конвенція iconПрограма семінару: «Сьома Рамкова Програма єс. Правила участі»
Організатори: Національний інформаційний центр зі співробітництва України з єс у сфері науки І технологій
Рамкова Конвенція iconКонвенція про кіберзлочинність
Визнаючи цінність налагодження співробітництва з іншими Державами, які є Сторонами цієї Конвенції
Рамкова Конвенція iconСемінар «7-а Рамкова програма єс з розвитку наукових досліджень І технологій: можливості для українських організацій транспортної галузі»
Проект, фінансований єс: “Офіс спільної підтримки інтеграції України до європейського дослідницького простору” (jso-era)
Рамкова Конвенція iconМіжнародна конвенція
Про приєднання із застереженням до Конвенції див. Закон n 2855-iii ( 2855-14 ) від 29. 11. 2001 )
Рамкова Конвенція iconКоротко про болонський процес
Конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні (Лісабон,1997)
Рамкова Конвенція iconЗавдання Тести. Вкажіть правильну відповідь: 10 балів
Конвенція ООН про права дитини була прийнята 10 грудня 1948 р Чи не так? А так; б ні
Рамкова Конвенція iconЄвропейська конвенція
Держави члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи