Конвенція про кіберзлочинність icon

Конвенція про кіберзлочинність




Скачати 431.77 Kb.
НазваКонвенція про кіберзлочинність
Сторінка1/3
Дата25.08.2012
Розмір431.77 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3

Конвенція про кіберзлочинність


(офіційний випуск)


Преамбула


Держави-члени Ради Європи та інші Держави, які підписали цю Конвенцію,

Вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами;

Визнаючи цінність налагодження співробітництва з іншими Державами, які є Сторонами цієї Конвенції;

Впевнені у першочерговій необхідності спільної кримінальної політики, спрямованої на захист суспільства від

кіберзлочинності, між іншим, шляхом створення відповідного законодавства і налагодження міжнародного співробітництва;

Усвідомлюючи глибокі зміни, спричинені переходом на цифрові технології, конвергенцією і глобалізацією

комп’ютерних мереж, яка продовжується;

Стурбовані ризиком того, що комп’ютерні мережі та електронна інформація може також використовуватися для

вчинення кримінальних правопорушень, і того, що докази, пов’язані з такими правопорушеннями, можуть зберігатися і

передаватися такими мережами;

Визнаючи необхідність співробітництва між Державами і приватними підприємствами для боротьби проти

кіберзлочинності і необхідність захисту законних інтересів в ході використання і розвитку інформаційних технологій;

Вважаючи, що ефективна боротьба проти кіберзлочинності вимагає більшого, швидкого і ефективно функціонуючого

міжнародного співробітництва у кримінальних питаннях;

Впевнені, що ця Конвенція є необхідною для зупинення дій, спрямованих проти конфіденційності, цілісності і

доступності комп’ютерних систем, мереж і комп’ютерних даних, а також зловживання такими системами, мережами і даними,

шляхом встановлення кримінальної відповідальності за таку поведінку, як це описано у Конвенції, і надання повноважень,

достатніх для ефективної боротьби з такими кримінальними правопорушеннями, як на внутрішньодержавному, так і на

міжнародному рівнях, і укладення домовленостей щодо надійного міжнародного співробітництва;

Пам’ятаючи про необхідність забезпечити належний баланс між правоохоронними інтересами і повагою до основних

прав людини, як це передбачено Конвенцією Ради Європи про захист прав людини і основних свобод 1950 р., Міжнародною

Хартією ООН про громадянські і політичні права 1966 р. і іншими відповідними міжнародними угодами з прав людини, які

підтверджують право кожного безперешкодно дотримуватись поглядів, а також право на свободу слова, включаючи право на

пошук, отримання і передачу будь-якої інформації та ідей, незважаючи на кордони, а також права на повагу до приватного

життя;

Також пам’ятаючи про захист особистої інформації, як це передбачено Конвенцією Ради Європи про захист осіб по

відношенню до автоматичної обробки даних 1981 р.;

Посилаючись на Конвенцію ООН про права дитини 1989 р. і Конвенцію МОП про найгірші форми дитячої праці 1999 р.;

Беручи до уваги існуючі конвенції Ради Європи про співробітництво у кримінальній сфері і подібні угоди, що існують

між Державами-членами Ради Європи та іншими Державами, і підкреслюючи, що ця Конвенція має на меті доповнення цих

конвенцій для підвищення ефективності кримінальних розслідувань і переслідувань, що стосуються кримінальних

правопорушень, пов’язаних з комп’ютерними системами і даними, і для надання можливості збирання доказів, що стосуються

кримінального злочину, в електронній формі;

Вітаючи нещодавні події, які сприяють міжнародному порозумінню і співробітництву у боротьбі з кіберзлочинністю,

включаючи заходи ООН, ОЕСР, ЄС і “Великої вісімки;

Посилаючись на Рекомендацію № R (85) 10, що стосується практичного застосування Європейської Конвенції про

взаємодопомогу у кримінальних справах по відношенню до листів, які створюють необхідність перехоплення телекомунікацій,

Рекомендацію № R (88) 2, про піратство у сфері авторських і суміжних прав, Рекомендацію № R (87) 15, яка регулює

використання особистих даних у поліцейській галузі, Рекомендацію № R (95) 4 про захист особистих даних у сфері

телекомунікаційних послуг, з особливим посиланням на телефонні послуги, а також на Рекомендацію № R (89) 9 про злочини,

пов’язані з комп’ютерами, яка надає орієнтири для національного законодавства щодо визначення певних комп’ютерних

злочинів і Рекомендацію № R (95) 13, що стосується проблем кримінально-процесуального права, пов’язаних з інформаційними

технологіями;

Посилаючись на Резолюцію № 1, прийняту європейськими міністрами юстиції на своїй 21-й Конференції (Прага, червень

1997 р.), яка рекомендувала Комітету Міністрів підтримати роботу, що проводиться Європейським комітетом з проблем

злочинності (ЄКПЗ) щодо кіберзлочинності для зближення положень внутрішньодержавних положень кримінального права і

створення можливостей для застосування ефективних заходів розслідування таких правопорушень, а також на Резолюцію № 3,

прийняту на 23-й Конференції європейських міністрів юстиції (Лондон, червень 2000 р.), яка заохочувала сторони переговорів

до пошуку відповідних рішень для надання можливості якомога більшій кількості Держав стати учасниками цієї Конвенції, і

визнала необхідність швидкодіючої і ефективної системи міжнародного співробітництва, яка б належним чином враховувала

специфічні вимоги боротьби проти кіберзлочинності;

Також посилаючись на План дій, прийнятий Головами Держав та Урядів Ради Європи з нагоди їх Другого Самміту

(Страсбург, 10-11 жовтня 1997 р.), для пошуку спільних відповідей на розвиток нових інформаційних технологій, які базуються

на стандартах і цінностях Ради Європи;

Погодились про таке:


Розділ І – Використання термінів


Стаття 1 – Визначення


Для цілей цієї Конвенції:

a. “комп’ютерна система” означає будь-який пристрій або групу взаємно поєднаних або пов’язаних пристроїв, один чи більш з

яких, у відповідності до певної програми, виконує автоматичну обробку даних;

b. “комп’ютерні дані” означає будь-яке представлення фактів, інформації або концепцій у формі, яка є придатною для обробки

у комп’ютерній системі, включаючи програму, яка є придатною для того, щоб спричинити виконання певної функції

комп’ютерною системою;

c. “постачальник послуг” означає:

i. будь-яку державну або приватну установу, яка надає користувачам своїх послуг можливість комунікацій за

допомогою комп’ютерної системи, та

ii. будь-яка інша установа, яка обробляє або зберігає комп’ютерні дані від імені такої послуги або користувачів такої

послуги.

d. “дані про рух інформації” означає будь-які комп’ютерні дані, пов’язані з комунікацією за допомогою комп’ютерної системи,

які були створені комп’ютерною системою, яка складала частину ланцюгу комунікації, і які зазначають походження,

кінцевий пункт, шлях, час, дату, розмір і тривалість інформації або тип основної послуги.


Розділ ІІ – Заходи, які мають здійснюватися на національному рівні


Частина 1 – Матеріальне кримінальне право


Заголовок 1 – Правопорушення проти конфіденційності, цілісності та доступності комп’ютерних даних і систем


Стаття 2 – Незаконний доступ


Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за навмисний доступ до цілої комп’ютерної системи або її

частини без права на це. Сторона може вимагати, щоб [для встановлення кримінальної відповідальності – прим. пер.] таке

правопорушення було вчинене шляхом порушення заходів безпеки з метою отримання комп’ютерних даних або з іншою

недобросовісною метою, або по відношенню до комп’ютерної системи, поєднаної з іншою комп’ютерною системою.


Стаття 3 – Нелегальне перехоплення


Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за навмисне перехоплення технічними засобами, без права на

це, передач комп’ютерних даних, які не є призначеними для публічного користування, які проводяться з, на або всередині

комп’ютерної системи, включаючи електромагнітні випромінювання комп’ютерної системи, яка містить в собі такі комп’ютерні

дані. Сторона може вимагати, щоб [для встановлення кримінальної відповідальності – прим. пер.] таке правопорушення було

вчинене з недобросовісною метою або по відношенню до комп’ютерної системи, поєднаної з іншою комп’ютерною системою.


Стаття 4 – Втручання у дані


1. Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за навмисне пошкодження, знищення, погіршення, зміну

або приховування комп’ютерної інформації без права на це.

2. Сторона може залишити за собою право вимагати, щоб [для встановлення кримінальної відповідальності – прим. пер.]

поведінка, описана у пункті 1, завдавала серйозну шкоду.


Стаття 5 – Втручання у систему


Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за навмисне серйозне перешкоджання функціонуванню

комп’ютерної системи шляхом введення, передачі, пошкодження, знищення, погіршення, заміни або приховування

комп’ютерних даних без права на це.


Стаття 6 – Зловживання пристроями


1. Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за навмисне вчинення, без права на це:

a. виготовлення, продажу, придбання для використання, розповсюдження або надання для використання іншим чином:

1. пристроїв, включаючи комп’ютерні програми, створених або адаптованих для використання, в першу чергу, для

вчинення будь-якого зі злочинів, перерахованих у статтях 2-5;

2. комп’ютерних паролів, кодів доступу або подібних даних, за допомогою можна здобути доступ до усієї або частини

комп’ютерної системи з наміром використання її для вчинення будь-якого зі злочинів, перерахованих у статтях 2-5;

та

b. володіння предметом, перерахованим у параграфах (а)(1) або (2) вище, з наміром його використання для вчинення

будь-якого зі злочинів, перерахованих у статтях 2-5. Сторона може передбачити у законодавстві, що для встановлення

кримінальної відповідальності необхідно володіти певною кількістю таких предметів.

2. Ця стаття не тлумачиться як така, що встановлює кримінальну відповідальність у разі, якщо виготовлення, продаж,

придбання для використання, розповсюдження чи надання для використання іншим чином або володіння, зазначені у пункті

1 цієї статті, не призначені для вчинення будь-якого зі злочинів, перерахованих у статтях 2-5 цієї Конвенції, такі як дозволене

випробування або захист комп’ютерної системи.

3. Кожна Сторона може залишити за собою право не застосовувати частину 1 цієї статті, за умови, що таке застереження не

стосується продажу, розповсюдження або надання для використання іншим чином предметів, перерахованих у параграфі

1(а)(2).

Заголовок 2 – Правопорушення, пов’язані з комп’ютерами


Стаття 7 – Підробка, пов’язана з комп’ютерами


Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за навмисне вчинення, без права на це, введення, зміни,

знищення або приховування комп’ютерних даних, яке призводить до створення недійсних даних з метою того, щоб вони

вважались або у відповідності до них проводилися б дії, як з дійсними, незалежно від того, чи можна такі дані прямо прочитати

і зрозуміти, чи ні. Сторона може вимагати наявність наміру обману або подібної нечесної поведінки для встановлення

кримінальної відповідальності.


Стаття 8 – Шахрайство, пов’язане з комп’ютерами


Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за навмисне вчинення, без права на це, дій, що призводять до

втрати майна іншої особи шляхом:

a. будь-якого введення, зміни, знищення чи приховування комп’ютерних даних,

b. будь-якого втручання у функціонування комп’ютерної системи,

з шахрайською або нечесною метою набуття, без права на це, економічних переваг для себе чи іншої особи.

Заголовок 3 – Правопорушення, пов’язані зі змістом [інформації – прим. пер.]


Стаття 9 – Правопорушення, пов’язані з дитячою порнографією


1. Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за навмисне вчинення, без права на це, наступних дій:

a. вироблення дитячої порнографії з метою її розповсюдження за допомогою комп’ютерних систем;

b. пропонування або надання доступу до дитячої порнографії за допомогою комп’ютерних систем;

c. розповсюдження або передача дитячої порнографії за допомогою комп’ютерних систем;

d. набуття дитячої порнографії за допомогою комп’ютерних систем для себе чи іншої особи;

e. володіння дитячою порнографією у комп’ютерній системі чи на комп’ютерному носії інформації.

2. Для цілей пункту 1 вище “дитяча порнографія” включає в себе порнографічний матеріал, який візуально зображує:

a. неповнолітню особу, задіяну у явно сексуальній поведінці;

b. особу, яка виглядає як неповнолітня особа, задіяну у явно сексуальній поведінці;

c. реалістичні зображення неповнолітньої особи, задіяної у явно сексуальній поведінці.

3. Для цілей пункту 2 вище термін “неповнолітня особа” включає в себе усіх осіб до 18 років. Сторона може, однак,

передбачити нижчий віковий поріг, який має бути не меншим за 16 років.

4. Кожна Сторона може залишити за собою право не застосовувати, частково чи повністю, параграфи 1(d), 1(e), 2(b) та 2(c).

Заголовок 4 – Правопорушення, пов’язані з порушенням авторських та суміжних прав


Стаття 10 – Правопорушення, пов’язані з порушенням авторських та суміжних прав


1. Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за порушення авторських прав, як це визначено

законодавством такої Сторони у відповідності до її зобов’язань за Паризьким Актом 24 липня 1971 р. щодо Бернської

Конвенції про захист літературних та художніх творів, Угодою про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності і

Угодою ВОІВ про авторське право, за винятком будь-яких моральних прав, які надаються такими Конвенціями, у випадку,

коли такі дії вчинені свідомо, у комерційних розмірах і за допомогою комп’ютерних систем.

2. Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за порушення суміжних прав, як це визначено

законодавством такої Сторони у відповідності до її зобов’язань за Римською Міжнародною Конвенцією про захист

виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція), Угодою про торгівельні аспекти прав

інтелектуальної власності і Угодою ВОІВ про виконання і фонограми, за винятком будь-яких моральних прав, які надаються

такими Конвенціями, у випадку, коли такі дії вчинені свідомо, у комерційних розмірах і за допомогою комп’ютерних

систем.

3. Кожна Сторона може залишити за собою право не встановлювати кримінальну відповідальність у відповідності до пунктів 1

і 2 цієї статті у обмежених випадках, за умови існування інших ефективних засобів впливу, і за умови того, що таке

застереження не порушує міжнародних зобов’язань Сторони у відповідності до міжнародних документів, на які містяться

посилання у пунктах 1 і 2 цієї статті.

Заголовок 5 – Додаткова відповідальність і санкції


Стаття 11 – Спроба і допомога або співучасть


1. Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за навмисну допомогу чи співучасть у вчиненні

будь-якого зі злочинів, перерахованих у статтях 2-10 цієї Конвенції з метою вчинення такого злочину.

2. Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної

відповідальності у відповідності до її внутрішнього законодавства за навмисну спробу вчинити будь-який зі злочинів,

перерахованих у статтях 3-5, 7, 8, 9 (1) а та 9 (1) с цієї Конвенції.

3. Кожна Сторона може залишити за собою право не застосовувати, повністю чи частково, пункт 2 цієї Статті.


Стаття 12 – Корпоративна відповідальність


1. Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для забезпечення того, щоб юридична

особа могла нести відповідальність за кримінальне правопорушення, встановлене у відповідності до цієї Конвенції, яке було

вчинене на її користь будь-якою фізичною особою, як індивідуально, так і в якості частини органу такої юридичної особи.

Така фізична особа має займати керівну посаду в рамках юридичної особи, в силу:

a. повноважень на представлення цієї юридичної особи;

b. повноважень приймати рішення від імені цієї юридичної особи;

c. повноважень здійснювати контроль в рамках цієї юридичної особи.

2. Окрім випадків, вже передбачених у пункті 1, кожна Сторона вживає заходів для забезпечення того, щоб юридична особа

могла понести відповідальність у разі, коли недостатній нагляд чи контроль, який мав здійснюватися особою, вказаною у

пункті 1, створив можливість вчинення кримінального правопорушення, встановленого у відповідності до цій Конвенції, на

користь цієї юридичної особи фізичною особою, яка діяла під її контролем.

3. У відповідності до юридичних принципів Сторони, відповідальність юридичної особи може бути кримінальною, цивільною

або адміністративною.

4. Така відповідальність не впливає на кримінальну відповідальність фізичних осіб, які вчинили правопорушення.


Стаття 13 – Санкції і заходи


1. Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для забезпечення того, щоб

кримінальні правопорушення, встановлені у відповідності до статей 2 – 11, каралися ефективними, пропорційними і

переконливими санкціями, включаючи позбавлення волі.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб юридичні особи, які несуть відповідальність відповідно до статті 12, каралися ефективними,

пропорційними і переконливими кримінальними або некримінальними санкціями, включаючи грошові санкції.


Частина 2 – Процедурне право


Заголовок 1 – Загальні положення


Стаття 14 – Сфера процедурних положень


1. Кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для визначення повноважень і

процедур, передбачених цією частиною, з метою конкретних кримінальних розслідувань або переслідувань.

2. За винятком обставин, конкретно передбачених статтею 21, кожна Сторона застосовує повноваження і процедури,

передбачені у пункті 1, до:

a. кримінальних правопорушень, встановлених відповідно статей 2 – 11 цієї Конвенції;

b. інших кримінальних правопорушень, вчинених за допомогою комп’ютерних систем; та

c. збору доказів у електронній формі по кримінальному правопорушенню.

3. a. Кожна Сторона може залишити за собою право застосовувати заходи, які містяться у статті 20, тільки до правопорушень

або до категорій правопорушень, зазначених у застереженні, за умови, що обсяг таких правопорушень або категорій

правопорушень не менший за обсяг правопорушень, до яких вона застосовує заходи, які містяться у статті 21. Кожна

Сторона розгляне можливість обмеження такого застереження з метою якомога ширшого застосування заходів, які

містяться у статті 20.

b. Якщо Сторона внаслідок обмежень, встановлених її чинним законодавством під час прийняття цієї Конвенції, не може

застосовувати заходи, які містяться у статтях 20 і 21, до комунікацій, які передаються всередині комп’ютерної системи

постачальника послуг, причому така система

i. використовується на користь закритої групи користувачів, та

ii. не використовує мережі зв’язку загального доступу, і не пов’язана з іншою комп’ютерною системою, відкритою
  1   2   3

Схожі:

Конвенція про кіберзлочинність iconБібліотека житомирського державного університету імені івана франка укладач: ©А. І. Мартинюк Дата відбору матеріалу: 01. 2013 Кількість відібраних джерел: 29 Житомир 2013
Це: Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000 р.), Брюссельська декларація (2002 р.), Конвенція Ради...
Конвенція про кіберзлочинність iconКоротко про болонський процес
Конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні (Лісабон,1997)
Конвенція про кіберзлочинність iconКонвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів

Конвенція про кіберзлочинність iconМіжнародна конвенція
Про приєднання із застереженням до Конвенції див. Закон n 2855-iii ( 2855-14 ) від 29. 11. 2001 )
Конвенція про кіберзлочинність iconЗавдання Тести. Вкажіть правильну відповідь: 10 балів
Конвенція ООН про права дитини була прийнята 10 грудня 1948 р Чи не так? А так; б ні
Конвенція про кіберзлочинність iconРамкова Конвенція

Конвенція про кіберзлочинність icon1. в контексті болонської декларації
В 1997 р під егідою Ради Європи І юнеско була розроблена І прийнята Лісабонська конвенція про визнання кваліфікацій, що відносяться...
Конвенція про кіберзлочинність iconКонвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні
Сторін доступу до освітніх ресурсів інших Сторін, зокрема шляхом сприяння їхнім зусиллям, спрямованим на продовження своєї освіти...
Конвенція про кіберзлочинність iconЗакон України Про забезпечення прав та можливостей жінок та чоловіків //Держ. Вісник України. 2005. №20 (184). с Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок //Прак психол та соц робота. 2005. №4. С. 67-69
Даний бібліограічний покажчик є доповненням до складеного в 2004 році рекомендаційного покажчика літератури «Ґендер як соціально-психолого-педагогічна...
Конвенція про кіберзлочинність iconЄвропейська конвенція
Держави члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи